Havana Táxi

Meus Amigos, vocês sabem que sou de esquerda. Acho que é a melhor opção para o mundo porque, evidentemente, temos mais pobres do que ricos e a esquerda é a única que olha para os pobres. Mas isso não quer dizer que eu seja um esquerdista radical. Há quase dez anos, quando Fidel Castro morreu em Cuba, fiz um texto, aqui no blog, criticando alguns aspectos do sistema da ilha. 
Na Feira do Livro, comprando um outo livro que teria sessão de autógrafos, me deparei com essa obra da capa ao lado, que também estava sendo autografado naquele dia. Havana Táxi foi escrito pelo norueguês, doutor em antropologia social Stale Wig e saiu pela editora Buzz. 

Entre 2015 e 2018, Ståle morou em Havana para sua pesquisa de doutorado. Para isso, ele comprou um antigo táxi Buick Roadmaster de 1953 e, enquanto dirigia, coletou histórias e relatos de passageiros e outros motoristas sobre as reformas de mercado, como o acordo de relaxamento do embargo econômico firmado entre Barack Obama e Raul Castro e as mudanças sociais na ilha, como a morte de Fidel e a chegada da internet. 

O livro acompanha de perto a vida de três passageiros frequentes — Norges, Linet e Catalina — mostrando como seus sonhos e iniciativas colidem com as estruturas antigas e enraizadas do sistema cubano. Norges é gay e esse é um dos motivos pelos quais teve que sair da ilha. O autógrafo dele está na foto ao lado esquerdo, junto com o de Stale.

Para mim, a obra não foca tanto na história do táxi mas toca em aspectos interessantes do funcionamento de Cuba como, por exemplo, a vigilância da polícia e o suborno aos policiais para que as coisas funcionem. Nunca tinha lido algo que tenha mostrado tão intimamente Cuba e, para mim, ficou muito claro as dificuldades da ilha, algo que eu já tinha criticado no texto de 2016. O primeiro problema é a tirania no socialismo. Nunca tivemos democracia (pluripartidarismo; eleições; liberdade de expressão) no socialismo. O segundo problema é a dependência econômica de outros países. Cuba nunca foi autossuficiente. E isso se reflete na pobreza de grande parte de sua população.

Digo isso com pesar mas, para mim, atualmente, Cuba precisa de um pouco de capitalismo. Digo isso com pesar porque acho o capitalismo muito brutal, muito selvagem mas Cuba não tem mis quem lhe ajude economicamente. Então, acho que a ilha deve aceitar o investimento de algumas empresas estrangeiras para criar empregos.  

O texto de Wig é maravilhoso. Leve; objetivo; envolvente; honesto; comovente, em nada se parece com um trabalho acadêmico. A obra mudou, um pouco, a minha visão sobre o socialismo cubano.   

English:

My friends, you know I'm left-wing. I think it's the best option for the world because, evidently, we have more poor people than rich people, and the left is the only one that looks out for the poor. But that doesn't mean I'm a radical leftist. Almost ten years ago, when Fidel Castro died in Cuba, I wrote a text here on the blog criticizing some aspects of the island's system.

At the Book Fair, while buying another book that would have an autograph session, I came across this work with the cover next to it, which was also being autographed that day. Havana Taxi was written by the Norwegian, PhD in social anthropology Stale Wig, and published by Buzz.

Between 2015 and 2018, Ståle lived in Havana for his doctoral research. To do this, he bought an old 1953 Buick Roadmaster taxi and, while driving, collected stories and accounts from passengers and other drivers about market reforms, such as the agreement to ease the economic embargo signed between Barack Obama and Raul Castro, and social changes on the island, such as Fidel's death and the arrival of the internet.

The book closely follows the lives of three frequent passengers — Norges, Linet, and Catalina — showing how their dreams and initiatives clash with the old and entrenched structures of the Cuban system. Norges is gay, and that is one of the reasons he had to leave the island. His autograph is in the photo on the left, along with Stale's.

For me, the work doesn't focus so much on the history of the taxi but touches on interesting aspects of how Cuba works, such as police surveillance and bribery of police officers to make things work. I had never read anything that showed Cuba so intimately, and for me, the island's difficulties became very clear, something I had already criticized in my 2016 text. The first problem is tyranny in socialism. We have never had democracy (multi-party system; elections; freedom of expression) in socialism. The second problem is economic dependence on other countries. Cuba has never been self-sufficient. And this is reflected in the poverty of a large part of its population.

I say this with regret, but for me, currently, Cuba needs a little capitalism. I say this with regret because I find capitalism very brutal, very savage, but Cuba no longer has anyone to help it economically. So, I think the island should accept investment from some foreign companies to create jobs.

Wig's text is wonderful. Light; objective; engaging; honest; moving, it doesn't resemble an academic work at all. The work changed, somewhat, my view on Cuban socialism.

German:

Meine Freunde, ihr wisst, dass ich links bin. Ich denke, das ist die beste Option für die Welt, denn es gibt offensichtlich mehr Arme als Reiche, und die Linke ist die einzige, die sich um die Armen kümmert. Das heißt aber nicht, dass ich ein radikaler Linker bin. Vor fast zehn Jahren, als Fidel Castro in Kuba starb, schrieb ich hier im Blog einen Text, in dem ich einige Aspekte des Systems der Insel kritisierte.

Auf der Buchmesse, als ich ein anderes Buch kaufte, das signiert werden sollte, stieß ich auf dieses Werk. Das Cover daneben wurde ebenfalls an diesem Tag signiert. „Havana Taxi“ wurde von dem norwegischen Sozialanthropologen Ståle Wig geschrieben und von Buzz veröffentlicht.

Zwischen 2015 und 2018 lebte Ståle für seine Doktorarbeit in Havanna. Dafür kaufte er sich ein altes Buick Roadmaster Taxi von 1953 und sammelte während der Fahrt Geschichten und Berichte von Fahrgästen und anderen Fahrern über Marktreformen, wie etwa das Abkommen zur Lockerung des Wirtschaftsembargos zwischen Barack Obama und Raúl Castro, sowie über gesellschaftliche Veränderungen auf der Insel, wie Fidels Tod und die Einführung des Internets.

Das Buch begleitet drei Stammgäste – Norges, Linet und Catalina – und zeigt, wie ihre Träume und Initiativen mit den alten, festgefahrenen Strukturen des kubanischen Systems kollidieren. Norges ist homosexuell, und das ist einer der Gründe, warum er die Insel verlassen musste. Seine Unterschrift ist auf dem Foto links neben der von Stale zu sehen.

Für mich liegt der Fokus des Buches weniger auf der Geschichte des Taxis, sondern vielmehr auf interessanten Aspekten des kubanischen Systems, wie etwa der polizeilichen Überwachung und der Bestechung von Polizisten, um die Dinge zum Laufen zu bringen. Ich hatte noch nie etwas gelesen, das Kuba so intim darstellte, und mir wurden die Schwierigkeiten der Insel sehr deutlich vor Augen geführt – etwas, das ich bereits in meinem Text von 2016 kritisiert hatte. Das erste Problem ist die Tyrannei im Sozialismus. Wir hatten im Sozialismus nie Demokratie (Mehrparteiensystem, Wahlen, Meinungsfreiheit). Das zweite Problem ist die wirtschaftliche Abhängigkeit von anderen Ländern. Kuba war nie autark. Und das spiegelt sich in der Armut eines großen Teils der Bevölkerung wider.

Ich sage das mit Bedauern, aber meiner Meinung nach braucht Kuba derzeit etwas Kapitalismus. Ich sage das mit Bedauern, weil ich den Kapitalismus als sehr brutal, sehr unbarmherzig empfinde, aber Kuba hat niemanden mehr, der ihm wirtschaftlich helfen kann. Daher denke ich, dass die Insel Investitionen von ausländischen Unternehmen annehmen sollte, um Arbeitsplätze zu schaffen.

Wigs Text ist wunderbar. Leicht verständlich, objektiv, fesselnd, ehrlich, bewegend – er ähnelt überhaupt nicht einer akademischen Arbeit. Das Werk hat meine Sicht auf den kubanischen Sozialismus etwas verändert.

Ukrainian:

Друзі мої, ви знаєте, що я лівий. Я думаю, що це найкращий варіант для світу, бо, очевидно, у нас більше бідних людей, ніж багатих, і ліві — єдині, хто піклується про бідних. Але це не означає, що я радикальний лівий. Майже десять років тому, коли Фідель Кастро помер на Кубі, я написав тут, у блозі, текст, у якому критикував деякі аспекти острівної системи.

На книжковому ярмарку, купуючи ще одну книгу, яка мала б автограф-сесію, я натрапив на цю роботу з обкладинкою поруч, яку також того дня роздавали. «Гавана Таксі» написав норвежець, доктор філософії з соціальної антропології Стале Віг, а видало її видавництво Buzz.

Між 2015 і 2018 роками Стале жив у Гавані для виконання свого докторського дослідження. Для цього він придбав старе таксі Buick Roadmaster 1953 року випуску та під час керування збирав історії та розповіді пасажирів та інших водіїв про ринкові реформи, такі як угода про послаблення економічного ембарго, підписана між Бараком Обамою та Раулем Кастро, та соціальні зміни на острові, такі як смерть Фіделя та поява інтернету.

Книга уважно розповідає про життя трьох частих пасажирів — Норхеса, Лінета та Каталіни — показуючи, як їхні мрії та ініціативи стикаються зі старими та усталеними структурами кубинської системи. Норхес — гей, і це одна з причин, чому він мусив покинути острів. Його автограф є на фотографії ліворуч, разом із автографом Стале.

Для мене робота не стільки зосереджена на історії таксі, скільки торкається цікавих аспектів функціонування Куби, таких як поліцейське стеження та підкуп поліцейських, щоб усе працювало. Я ніколи не читав нічого, що так інтимно показувало Кубу, і для мене труднощі острова стали дуже зрозумілими, що я вже критикував у своєму тексті 2016 року. Перша проблема — це тиранія в соціалізмі. У нас ніколи не було демократії (багатопартійної системи; виборів; свободи слова) в соціалізмі. Друга проблема — це економічна залежність від інших країн. Куба ніколи не була самодостатньою. І це відображається в бідності значної частини її населення.

Я кажу це з жалем, але для мене зараз Кубі потрібен трохи капіталізму. Я кажу це з жалем, тому що вважаю капіталізм дуже жорстоким, дуже диким, але Кубі більше немає нікого, хто міг би допомогти їй економічно. Тому я думаю, що острів повинен прийняти інвестиції від деяких іноземних компаній для створення робочих місць.

Russian:

Друзья мои, вы знаете, что я левый. Я считаю, что это лучший вариант для мира, потому что, очевидно, у нас больше бедных, чем богатых, и только левые заботятся о бедных. Но это не значит, что я радикальный левый. Почти десять лет назад, когда Фидель Кастро умер на Кубе, я написал здесь, в блоге, текст, критикующий некоторые аспекты системы острова.

На книжной ярмарке, покупая другую книгу, на которой должна была состояться автограф-сессия, я наткнулся на эту работу, обложка которой тоже была подписана в тот день. Книга «Гаванское такси» написана норвежским доктором социальных наук Стале Вигом и издана издательством Buzz.

С 2015 по 2018 год Стале жил в Гаване для проведения своих докторских исследований. Для этого он купил старое такси Buick Roadmaster 1953 года выпуска и, во время поездок, собирал истории и рассказы пассажиров и других водителей о рыночных реформах, таких как соглашение об ослаблении экономического эмбарго, подписанное между Бараком Обамой и Раулем Кастро, и о социальных изменениях на острове, таких как смерть Фиделя и появление интернета.

Книга подробно описывает жизнь трех постоянных пассажиров — Норгеса, Линета и Каталины — показывая, как их мечты и инициативы сталкиваются со старыми и укоренившимися структурами кубинской системы. Норгес — гей, и это одна из причин, по которой ему пришлось покинуть остров. Его автограф есть на фотографии слева, рядом с автографом Стале.

Для меня эта работа не столько фокусируется на истории такси, сколько затрагивает интересные аспекты функционирования Кубы, такие как полицейское наблюдение и подкуп полицейских для обеспечения порядка. Я никогда не читал ничего, что так подробно показывало бы Кубу, и для меня трудности острова стали очень очевидны, о чём я уже писал в своей работе 2016 года. Первая проблема — тирания при социализме. У нас никогда не было демократии (многопартийной системы; выборов; свободы слова) при социализме. Вторая проблема — экономическая зависимость от других стран. Куба никогда не была самодостаточной. И это отражается в бедности значительной части её населения.

Я говорю это с сожалением, но, на мой взгляд, сейчас Кубе немного нужен капитализм. Я говорю это с сожалением, потому что считаю капитализм очень жестоким, очень диким, но у Кубы больше нет никого, кто мог бы помочь ей экономически. Поэтому я думаю, что острову следует принять инвестиции от некоторых иностранных компаний для создания рабочих мест.

Текст Вига замечательный. Лёгкий; объективный; увлекательный; честный; трогательный, он совсем не похож на академическую работу. Эта работа несколько изменила моё представление о кубинском социализме.

Текст Віга чудовий. Легкий; об'єктивний; захопливий; чесний; зворушливий, він зовсім не схожий на академічну роботу. Робота дещо змінила мій погляд на кубинський соціалізм.

Spanish:

Amigos, saben que soy de izquierdas. Creo que es la mejor opción para el mundo porque, evidentemente, tenemos más pobres que ricos, y la izquierda es la única que vela por los pobres. Pero eso no significa que sea de izquierdas radical. Hace casi diez años, cuando Fidel Castro murió en Cuba, escribí un texto aquí en el blog criticando algunos aspectos del sistema de la isla.

En la Feria del Libro, mientras compraba otro libro que iba a tener una sesión de autógrafos, me encontré con esta obra con la portada al lado, que también estaba siendo autografiada ese día. Havana Taxi fue escrita por el noruego, doctor en antropología social, Stale Wig, y publicada por Buzz.

Entre 2015 y 2018, Ståle vivió en La Habana para su investigación doctoral. Para ello, compró un viejo taxi Buick Roadmaster de 1953 y, mientras conducía, recopiló historias y relatos de pasajeros y otros conductores sobre reformas de mercado, como el acuerdo para flexibilizar el embargo económico firmado entre Barack Obama y Raúl Castro, y cambios sociales en la isla, como la muerte de Fidel y la llegada de internet.

El libro sigue de cerca la vida de tres pasajeros frecuentes —Norges, Linet y Catalina—, mostrando cómo sus sueños e iniciativas chocan con las viejas y arraigadas estructuras del sistema cubano. Norges es gay, y esa es una de las razones por las que tuvo que abandonar la isla. Su autógrafo aparece en la foto de la izquierda, junto con el de Stale.

Para mí, la obra no se centra tanto en la historia del taxi, sino que aborda aspectos interesantes del funcionamiento de Cuba, como la vigilancia policial y el soborno a agentes de policía para que las cosas funcionen. Nunca había leído nada que mostrara a Cuba de forma tan íntima, y ​​para mí, las dificultades de la isla quedaron muy claras, algo que ya había criticado en mi texto de 2016. El primer problema es la tiranía en el socialismo. Nunca hemos tenido democracia (multipartidismo, elecciones, libertad de expresión) en el socialismo. El segundo problema es la dependencia económica de otros países. Cuba nunca ha sido autosuficiente. Y esto se refleja en la pobreza de gran parte de su población.

Lo digo con pesar, pero para mí, actualmente, Cuba necesita un poco de capitalismo. Lo digo con pesar porque encuentro el capitalismo muy brutal, muy salvaje, pero Cuba ya no tiene a nadie que la ayude económicamente. Por lo tanto, creo que la isla debería aceptar inversiones de algunas empresas extranjeras para crear empleos.

El texto de Wig es maravilloso. Ligero, objetivo, atractivo, honesto y conmovedor; no se parece en nada a una obra académica. La obra cambió, en cierta medida, mi visión del socialismo cubano.

Italian:

Amici miei, sapete che sono di sinistra. Penso che sia l'opzione migliore per il mondo perché, evidentemente, abbiamo più poveri che ricchi, e la sinistra è l'unica che si prende cura dei poveri. Ma questo non significa che io sia un radicale di sinistra. Quasi dieci anni fa, quando Fidel Castro morì a Cuba, scrissi un testo qui sul blog in cui criticavo alcuni aspetti del sistema dell'isola.

Alla Fiera del Libro, mentre compravo un altro libro che avrebbe avuto una sessione di autografi, mi sono imbattuto in quest'opera con la copertina accanto, che era anch'essa in fase di autografo quel giorno. Havana Taxi è stato scritto dal norvegese Stale Wig, dottore di ricerca in antropologia sociale, e pubblicato da Buzz.

Tra il 2015 e il 2018, Ståle ha vissuto all'Avana per la sua ricerca di dottorato. Per farlo, ha acquistato un vecchio taxi Buick Roadmaster del 1953 e, durante la guida, ha raccolto storie e resoconti di passeggeri e altri autisti sulle riforme del mercato, come l'accordo per allentare l'embargo economico firmato tra Barack Obama e Raul Castro, e sui cambiamenti sociali sull'isola, come la morte di Fidel e l'avvento di Internet.

Il libro segue da vicino le vite di tre passeggeri abituali – Norges, Linet e Catalina – mostrando come i loro sogni e le loro iniziative si scontrino con le vecchie e radicate strutture del sistema cubano. Norges è gay, e questo è uno dei motivi per cui ha dovuto lasciare l'isola. Il suo autografo è nella foto a sinistra, insieme a quello di Stale.

Per me, l'opera non si concentra tanto sulla storia del taxi, quanto piuttosto su aspetti interessanti del funzionamento di Cuba, come la sorveglianza della polizia e la corruzione degli agenti per far funzionare le cose. Non avevo mai letto nulla che mostrasse Cuba in modo così intimo, e per me le difficoltà dell'isola sono diventate molto chiare, cosa che avevo già criticato nel mio testo del 2016. Il primo problema è la tirannia nel socialismo. Non abbiamo mai avuto democrazia (sistema multipartitico; elezioni; libertà di espressione) nel socialismo. Il secondo problema è la dipendenza economica dagli altri paesi. Cuba non è mai stata autosufficiente. E questo si riflette nella povertà di gran parte della sua popolazione.

Lo dico con rammarico, ma per me, attualmente, Cuba ha bisogno di un po' di capitalismo. Lo dico con rammarico perché trovo il capitalismo molto brutale, molto selvaggio, ma Cuba non ha più nessuno che la aiuti economicamente. Quindi, penso che l'isola dovrebbe accettare investimenti da alcune aziende straniere per creare posti di lavoro.

Il testo di Wig è meraviglioso. Leggero; obiettivo; coinvolgente; onesto; commovente, non assomiglia affatto a un'opera accademica. L'opera ha cambiato, in un certo senso, la mia visione del socialismo cubano.

French:

Mes amis, vous savez que je suis de gauche. Je pense que c'est la meilleure option pour le monde car, de toute évidence, nous avons plus de pauvres que de riches, et la gauche est la seule à se soucier des plus démunis. Mais cela ne fait pas de moi un gauchiste radical. Il y a près de dix ans, à la mort de Fidel Castro à Cuba, j'ai publié un article ici même, sur ce blog, critiquant certains aspects du système cubain.

Au Salon du livre, alors que j'achetais un autre ouvrage pour lequel une séance de dédicaces était prévue, je suis tombé sur celui-ci, dont la couverture était juste à côté ; il était lui aussi en cours de dédicace ce jour-là. « Havana Taxi » est un roman de Ståle Wig, docteur en anthropologie sociale et auteur norvégien, publié chez Buzz.

Entre 2015 et 2018, Ståle a vécu à La Havane pour ses recherches doctorales. Pour ce faire, il a acheté un vieux taxi Buick Roadmaster de 1953 et, au volant, a recueilli des témoignages de passagers et d'autres chauffeurs sur les réformes économiques, comme l'accord d'allègement de l'embargo économique signé entre Barack Obama et Raul Castro, et sur les changements sociaux à Cuba, tels que la mort de Fidel et l'arrivée d'Internet.

Le livre suit de près le quotidien de trois passagers réguliers – Norges, Linet et Catalina – et montre comment leurs rêves et leurs initiatives se heurtent aux structures anciennes et profondément enracinées du système cubain. Norges est homosexuel, et c'est l'une des raisons pour lesquelles il a dû quitter l'île. Sa signature figure sur la photo de gauche, aux côtés de celle de Stale.

À mon sens, l'ouvrage ne s'attarde pas tant sur l'histoire du taxi que sur des aspects intéressants du fonctionnement de Cuba, comme la surveillance policière et la corruption d'agents de police pour asseoir son pouvoir. Je n'avais jamais rien lu qui décrive Cuba avec autant d'intimité, et les difficultés de l'île m'ont paru aujourd'hui très claires, un point que j'avais déjà soulevé dans mon texte de 2016. Le premier problème est la tyrannie inhérente au socialisme. Nous n'avons jamais connu la démocratie (multipartisme, élections, liberté d'expression) sous le socialisme. Le second problème est la dépendance économique vis-à-vis des autres pays. Cuba n'a jamais été autosuffisante, ce qui explique la pauvreté d'une grande partie de sa population.

Je le dis avec regret, mais à mon avis, Cuba a besoin d'un peu de capitalisme. Je le dis avec regret car je trouve le capitalisme très brutal, très sauvage, mais Cuba ne bénéficie plus du soutien économique de personne. Je pense donc que l'île devrait accepter les investissements de certaines entreprises étrangères pour créer des emplois.

Le texte de Wig est remarquable. Clair, objectif, captivant, honnête et émouvant, il ne ressemble en rien à un ouvrage universitaire. Ce livre a quelque peu modifié ma vision du socialisme cubain.

Chinês:

朋友们，你们都知道我是左翼人士。我认为这对世界来说是最佳选择，因为显而易见，穷人比富人多，而左翼是唯一真正关心穷人的阵营。但这并不意味着我是个激进左派。大约十年前，菲德尔·卡斯特罗在古巴去世时，我曾在博客上撰文批评古巴体制的某些方面。

在书展上，我正准备买另一本有签名会的书时，偶然发现了这本书，它的封面就在旁边，当天也有签名会。这本书名为《哈瓦那出租车》，作者是挪威社会人类学博士斯塔勒·维格，由Buzz出版社出版。

2015年至2018年间，斯塔勒在哈瓦那进行博士研究。为了完成这项工作，他买了一辆1953年产的别克路霸出租车，并在驾驶过程中收集乘客和其他司机讲述的故事，内容涉及市场改革（例如巴拉克·奥巴马和劳尔·卡斯特罗签署的放松经济封锁的协议）以及岛上的社会变迁（例如菲德尔·卡斯特罗的去世和互联网的出现）。

这本书细致地描绘了三位常客——诺尔赫斯、利内特和卡塔琳娜——的生活，展现了他们的梦想和抱负如何与古巴根深蒂固的旧体制发生冲突。诺尔赫斯是同性恋，这也是他不得不离开古巴的原因之一。左边的照片上有他的签名，旁边还有斯塔尔的签名。

对我而言，这本书的重点并非出租车的历史，而是触及了古巴社会运作中一些有趣的方面，例如警察的监视以及为了达到目的而贿赂警察。我从未读过如此深入展现古巴的作品，对我而言，这座岛屿的困境变得清晰可见，而这正是我在2016年的文章中已经批判过的。首要问题是社会主义中的专制。社会主义制度下，我们从未真正拥有过民主（多党制、选举、言论自由）。第二个问题是经济上对其他国家的依赖。古巴从未实现过自给自足。这体现在其大部分人口的贫困之中。

我遗憾地说，就目前而言，我认为古巴需要一些资本主义。我之所以遗憾地说，是因为我认为资本主义非常残酷，非常野蛮，但古巴如今已无人能在经济上帮助它。因此，我认为古巴应该接受一些外国公司的投资，以创造就业机会。

维格的文章精彩绝伦。它轻松、客观、引人入胜、真诚、感人至深，完全不像是一部学术著作。这本书在某种程度上改变了我对古巴社会主义的看法。

A Campanha de Canudos

Meus Amigos, na Feira do Livro de Porto Alegre, um dos destaques, para mim, é a banca do Senado Federal. Lá, tem muitos livros sobre a história do Brasil e, normalmente, com preços bons. Aliás, no começo de 2025, eu escrevi aqui um texto sobre um livro que comprei lá no estande do Senado na Feira do ano passado. 
Esse ano, por 10 reais, comprei essa obra da capa ao lado em complemento ao livro do Villa que resenhei outro dia aqui pra vocês. A Campanha de Canudos foi escrito por Aristides Milton, advogado; jornalista e político. Chegou a ser presidente de Alagoas (o que, hoje, nós chamamos de governador). Foi deputado ainda na época do império e depois, também como deputado, ajudou a escrever a nossa primeira Constituição republicana, em 1891. Na infância, foi colega de aula de Castro Alves e Rui Barbosa. 

Assim como Marco Antônio Villa, Milton tem suas divergências com Euclides da Cunha. A obra serve de contraponto ao monumental Os sertões, não no sentido de ombrear literariamente com Euclides, mas no de revelar como as elites dirigentes viram o significado do massacre ocorrido no arraial de Canudos. São emblemáticos alguns dos julgamentos nas últimas páginas do livro: “As forças que se empenharam nessa campanha tão espinhosa, souberam honrar as gloriosas tradições do nosso exército mantendo-se no posto de sacrifícios, que lhes indicou o dever militar; e aí, lutando com denodo e abnegado patriotismo, superando enormes dificuldades de toda ordem, e suportando todos os sofrimentos, entre os quais a perda de oficiais dos mais distintos, conquistaram completa vitória contra os obcecados inimigos da paz pública.”  

O livro A Campanha de Canudos é mais um aprendizado da história do Brasil. 

English:

My friends, at the Porto Alegre Book Fair, one of the highlights for me is the Federal Senate's stand. There, they have many books about the history of Brazil and, usually, at good prices. In fact, at the beginning of 2025, I wrote a text here about a book I bought at the Senate's stand at last year's Fair.

This year, for 10 reais, I bought this book with the cover next to it as a complement to the Villa book that I reviewed here the other day. The Canudos Campaign was written by Aristides Milton, a lawyer, journalist, and politician. He became president of Alagoas (what we call governor today). He was a congressman during the imperial period and later, also as a congressman, helped write our first republican Constitution in 1891. In his childhood, he was a classmate of Castro Alves and Rui Barbosa.

Like Marco Antônio Villa, Milton has his disagreements with Euclides da Cunha. The work serves as a counterpoint to the monumental Os Sertões, not in the sense of literarily rivaling Euclides da Cunha, but in revealing how the ruling elites viewed the significance of the massacre that occurred in the Canudos settlement. Some of the judgments in the last pages of the book are emblematic: “The forces that engaged in this thorny campaign knew how to honor the glorious traditions of our army by maintaining themselves in the position of sacrifices, which military duty indicated to them; and there, fighting with courage and selfless patriotism, overcoming enormous difficulties of all kinds, and enduring all suffering, including the loss of the most distinguished officers, they achieved complete victory against the obsessed enemies of public peace.”

The book The Canudos Campaign is yet another lesson in Brazilian history.

German:

Meine Freunde, auf der Buchmesse in Porto Alegre ist für mich der Stand des Bundessenats eines der Highlights. Dort gibt es viele Bücher zur Geschichte Brasiliens, meist zu guten Preisen. Anfang 2025 schrieb ich hier sogar einen Text über ein Buch, das ich letztes Jahr auf der Messe am Stand des Senats gekauft hatte.

Dieses Jahr habe ich mir für 10 Reais dieses Buch mit dem abgebildeten Cover als Ergänzung zu dem Villa-Buch gekauft, das ich neulich hier rezensiert habe. „Die Canudos-Kampagne“ wurde von Aristides Milton verfasst, einem Anwalt, Journalisten und Politiker. Er war Präsident von Alagoas (heute Gouverneur). Während der Kaiserzeit war er Abgeordneter und später, ebenfalls als Abgeordneter, half er 1891 bei der Ausarbeitung unserer ersten republikanischen Verfassung. In seiner Kindheit war er mit Castro Alves und Rui Barbosa in einer Klasse.

Wie Marco Antônio Villa hatte auch Milton Meinungsverschiedenheiten mit Euclides da Cunha. Das Werk bildet ein Gegenstück zu dem monumentalen „Os Sertões“, nicht im Sinne einer literarischen Konkurrenz zu „Euklides da Cunha“, sondern indem es aufzeigt, wie die herrschenden Eliten die Bedeutung des Massakers in der Siedlung Canudos beurteilten. Einige der Urteile auf den letzten Seiten des Buches sind bezeichnend: „Die Streitkräfte, die diesen schwierigen Feldzug führten, wussten die ruhmreichen Traditionen unserer Armee zu ehren, indem sie sich in der von der militärischen Pflicht geforderten Opferbereitschaft aufopferten; und dort, kämpften sie mit Mut und selbstlosem Patriotismus, überwanden ungeheure Schwierigkeiten jeglicher Art und ertrugen alles Leid, einschließlich des Verlusts der angesehensten Offiziere, und errangen den vollständigen Sieg über die besessenen Feinde des öffentlichen Friedens.“

Das Buch „Der Feldzug von Canudos“ ist eine weitere Lektion der brasilianischen Geschichte.

Ukrainian:

Друзі мої, на книжковому ярмарку в Порту-Алегрі однією з найяскравіших подій для мене є стенд Федерального сенату. Там є багато книг з історії Бразилії, і, зазвичай, за хорошими цінами. Насправді, на початку 2025 року я написав тут текст про книгу, яку я купив на стенді Сенату на минулорічному ярмарку.

Цього року за 10 реалів я купив цю книгу з обкладинкою поруч як доповнення до книги Вільї, рецензію на яку я тут робив нещодавно. «Кампанію Канудос» написав Арістідес Мілтон, юрист, журналіст і політик. Він став президентом Алагоаса (те, що ми сьогодні називаємо губернатором). Він був конгресменом в імперський період, а пізніше, також як конгресмен, допоміг написати нашу першу республіканську Конституцію 1891 року. У дитинстві він був однокласником Кастро Алвеса та Руї Барбози.

Як і Марко Антоніу Вілья, Мілтон має свої розбіжності з Евклідесом да Куньєю. Цей твір слугує контрапунктом до монументального «Os Sertões» не в сенсі літературного суперництва з «Евклідом да Куньєю», а в тому, що розкриває, як правлячі еліти сприймали значення різанини, що сталася в поселенні Канудос. Деякі судження на останніх сторінках книги є символічними: «Сили, які брали участь у цій тернистій кампанії, знали, як шанувати славні традиції нашої армії, зберігаючи позицію жертви, яку їм вказував військовий обов'язок; і там, борючись з мужністю та безкорисливим патріотизмом, долаючи величезні труднощі різного роду та витримуючи всі страждання, включаючи втрату найвидатніших офіцерів, вони досягли повної перемоги над одержимими ворогами громадського спокою».

Книга «Кампанія Канудос» – це ще один урок бразильської історії.

Russian:

Друзья, на книжной ярмарке в Порту-Алегри одним из самых ярких моментов для меня стал стенд Федерального Сената. Там представлено множество книг по истории Бразилии, и, как правило, по хорошим ценам. В начале 2025 года я уже писал здесь о книге, которую купил на стенде Сената на прошлогодней ярмарке.

В этом году за 10 реалов я купил эту книгу, обложка которой лежит рядом, в дополнение к книге о Вилле, которую я рецензировал здесь на днях. «Кампания Канудуса» была написана Аристидесом Милтоном, юристом, журналистом и политиком. Он стал президентом Алагоаса (то, что мы сегодня называем губернатором). Он был конгрессменом в имперский период, а позже, также в качестве конгрессмена, участвовал в написании нашей первой республиканской конституции в 1891 году. В детстве он учился в одном классе с Кастро Алвесом и Руи Барбосой.

Подобно Марко Антонио Вилле, у Мильтона были разногласия с Эуклидом да Кунья. Его произведение служит контрапунктом к монументальному «Ос Сертонес», не в смысле литературного соперничества с Эуклидом да Кунья, а в том смысле, что оно раскрывает, как правящая элита оценивала значение резни, произошедшей в поселении Канудус. Некоторые из суждений на последних страницах книги являются показательными: «Силы, участвовавшие в этой сложной кампании, умели чтить славные традиции нашей армии, оставаясь в положении жертв, которое им указывал военный долг; и там, сражаясь с мужеством и бескорыстным патриотизмом, преодолевая огромные трудности всех видов и перенося все страдания, включая потерю самых выдающихся офицеров, они одержали полную победу над одержимыми врагами общественного мира».

Книга «Канудусская кампания» — ещё один урок бразильской истории.

Spanish:

Amigos, en la Feria del Libro de Porto Alegre, uno de los momentos más destacados para mí es el stand del Senado Federal. Allí tienen muchos libros sobre la historia de Brasil y, generalmente, a buenos precios. De hecho, a principios de 2025, escribí un texto aquí sobre un libro que compré en el stand del Senado en la Feria del año pasado.

Este año, por 10 reales, compré este libro con la portada al lado como complemento del libro de Villa que reseñé aquí el otro día. La Campaña de Canudos fue escrita por Aristides Milton, abogado, periodista y político. Llegó a ser presidente de Alagoas (lo que hoy llamamos gobernador). Fue congresista durante el período imperial y más tarde, también como congresista, ayudó a redactar nuestra primera Constitución republicana en 1891. En su infancia, fue compañero de clase de Castro Alves y Rui Barbosa.

Al igual que Marco Antônio Villa, Milton tiene sus desacuerdos con Euclides da Cunha. La obra sirve como contrapunto a la monumental Os Sertões, no en el sentido de rivalizar literariamente con Euclides da Cunha, sino al revelar cómo las élites gobernantes percibieron la importancia de la masacre ocurrida en el asentamiento de Canudos. Algunas de las sentencias en las últimas páginas del libro son emblemáticas: «Las fuerzas que participaron en esta espinosa campaña supieron honrar las gloriosas tradiciones de nuestro ejército manteniéndose en la posición de sacrificio que el deber militar les indicaba; y allí, luchando con coraje y patriotismo desinteresado, superando enormes dificultades de todo tipo y soportando todo tipo de sufrimiento, incluida la pérdida de los oficiales más distinguidos, lograron la victoria completa contra los enemigos obsesivos de la paz pública».

El libro La Campaña de Canudos es una lección más de historia brasileña.

Italian:

Amici miei, alla Fiera del Libro di Porto Alegre, uno dei punti salienti per me è lo stand del Senato Federale. Lì hanno molti libri sulla storia del Brasile e, di solito, a prezzi convenienti. Infatti, all'inizio del 2025, ho scritto un testo qui su un libro che ho comprato allo stand del Senato alla Fiera dell'anno scorso.

Quest'anno, per 10 reais, ho comprato questo libro con la copertina accanto, come complemento al libro di Villa che ho recensito qui l'altro giorno. La Campagna di Canudos è stata scritta da Aristides Milton, avvocato, giornalista e politico. Divenne presidente dell'Alagoas (quello che oggi chiamiamo governatore). Fu deputato durante il periodo imperiale e in seguito, sempre come deputato, contribuì a scrivere la nostra prima Costituzione repubblicana nel 1891. Da bambino, fu compagno di classe di Castro Alves e Rui Barbosa.

Come Marco Antônio Villa, Milton ha i suoi dissapori con Euclides da Cunha. L'opera funge da contrappunto al monumentale Os Sertões, non nel senso di rivaleggiare letterariamente con Euclides da Cunha, ma nel rivelare come le élite al potere considerassero il significato del massacro avvenuto nell'insediamento di Canudos. Alcuni dei giudizi contenuti nelle ultime pagine del libro sono emblematici: "Le forze impegnate in questa spinosa campagna seppero onorare le gloriose tradizioni del nostro esercito mantenendosi nella posizione di sacrificio che il dovere militare indicava loro; e lì, combattendo con coraggio e patriottismo disinteressato, superando enormi difficoltà di ogni genere e sopportando ogni sofferenza, inclusa la perdita degli ufficiali più illustri, ottennero la vittoria completa contro i nemici ossessionati della pace pubblica".

Il libro La campagna di Canudos è un'ulteriore lezione di storia brasiliana.

French:

Mes amis, à la Foire du livre de Porto Alegre, l'un de mes endroits préférés est le stand du Sénat fédéral. On y trouve de nombreux ouvrages sur l'histoire du Brésil, généralement à des prix intéressants. D'ailleurs, début 2025, j'avais écrit un article ici même sur un livre que j'avais acheté au stand du Sénat l'année précédente.

Cette année, pour 10 reais, j'ai acheté ce livre, dont la couverture est présentée ci-contre, en complément de l'ouvrage sur Villa dont j'ai parlé ici l'autre jour. « La Campagne de Canudos » a été écrite par Aristides Milton, avocat, journaliste et homme politique. Il fut président d'Alagoas (l'équivalent actuel de gouverneur). Il fut député durant la période impériale et, plus tard, toujours en tant que député, participa à la rédaction de notre première Constitution républicaine en 1891. Dans son enfance, il était camarade de classe de Castro Alves et de Rui Barbosa.

Tout comme Marco Antônio Villa, Milton avait des désaccords avec Euclides da Cunha. Cet ouvrage fait contrepoint au monumental Os Sertões, non pas en termes de rivalité littéraire avec Euclides da Cunha, mais en révélant comment les élites dirigeantes percevaient la signification du massacre survenu dans la colonie de Canudos. Certains jugements des dernières pages du livre sont emblématiques : « Les forces engagées dans cette campagne périlleuse surent honorer les glorieuses traditions de notre armée en se maintenant dans la posture de sacrifice que leur imposait le devoir militaire ; et là, combattant avec courage et un patriotisme désintéressé, surmontant d’énormes difficultés de toutes sortes et endurant toutes les souffrances, y compris la perte de leurs officiers les plus distingués, elles remportèrent une victoire totale contre les ennemis acharnés de la paix publique.»

Le livre La Campagne de Canudos est une leçon de plus dans l’histoire du Brésil.

Chinese:

朋友们，在阿雷格里港书展上，我最喜欢的地方之一就是联邦参议院的展位。那里有很多关于巴西历史的书籍，而且通常价格都很实惠。事实上，2025年初的时候，我曾在这里写过一篇文章，介绍我在去年书展上从参议院展位买到的一本书。

今年，我花了10雷亚尔买了这本书，封面就在旁边，作为我前几天在这里评论的维拉传记的补充。这本书名为《卡努多斯战役》，作者是阿里斯蒂德斯·米尔顿，他是一位律师、记者和政治家。他曾担任阿拉戈斯州州长（相当于我们今天所说的州长）。在帝国时期，他曾是国会议员，后来也以国会议员的身份参与起草了1891年的第一部共和宪法。他童年时期曾与卡斯特罗·阿尔维斯和鲁伊·巴博萨是同学。

和马可·安东尼奥·维拉一样，米尔顿也与欧几里德斯·达·库尼亚存在分歧。这部作品与鸿篇巨制《塞托斯》（Os Sertões）形成鲜明对比，并非意在文学上与欧几里得·达·库尼亚（Euclides da Cunha）相提并论，而是揭示了统治精英如何看待卡努多斯（Canudos）大屠杀的意义。书中最后几页的一些评价颇具代表性：“参与这场艰苦卓绝的战役的部队深知如何秉承我军的光荣传统，恪守军人职责所赋予的牺牲精神；他们英勇无畏、爱国奉献，克服重重困难，忍受一切苦难，包括最杰出军官的牺牲，最终战胜了那些执迷不悟、破坏公共和平的敌人。”

《卡努多斯战役》一书是巴西历史的又一重要篇章。

Um encontro com o Professor

Meus Amigos, sempre tive admiração por Ruy Carlos Ostermann. Para quem é de fora do Rio Grande do Sul, Ruy é um ex-comentarista de futebol. Aí, vocês podem me dizer: comentarista de futebol tem aos montes. O que ele tem de diferente? Ruy é fiósofo. E o interessante é que o Professor (ele ganhou esse apelido exatamente por ter sido professor de filosofia) filosofava enquanto fazia seus comentários nas partidas mas a sua fala era fácil, simples de entender para nós, meros mortais. Além disso, Ruy foi, como eu disse, professor de filosofia; político (chegando a ser secretário de estado); escritor (foi patrono da Feira do Livro); colunista; apresentador (inclusive; da melhor fase do emblemático Sala de Redação. Aliás, já escrevi sobre o programa aqui no blog); chefe e diretor; amante e incentivador das artes. Ruy é múltiplo.
Carlos Guimarães, autor do livro, fez uma imersão completa na vida do Ruy. Desse trabalho, surgiu a biografia Ruy Carlos Ostermann: Um Encontro com o Professor. Um ótimo livro! E é a história de quem já completou 90 anos e teve uma vida profissional tão diversa. Guimarães conta tudo, desda a infância em São Leopoldo, passando pelos primeiros passos profissionais ainda em São Léo; a chegada em Porto Alegre; as passagens pela Caldas Júnior e RBS; o auge da carreira e o atual momento do professor.  

Guimarães disse que só se consegue entender o Professor pela via intelectual e o autor fez isso com maestria. Mostrou, de maneira detalhada e profunda, a vida movimentada, vitoriosa e erudita de Ruy Carlos Ostermann. 

English:

My friends, I have always admired Ruy Carlos Ostermann. For those who are not from Rio Grande do Sul, Ruy is a former soccer commentator. Now, you might say to me: there are plenty of soccer commentators. What makes him different? Ruy is a philosopher. And the interesting thing is that the Professor (he got this nickname precisely because he was a philosophy professor) philosophized while making his comments on the matches, but his speech was easy, simple to understand for us, mere mortals. In addition, Ruy was, as I said, a philosophy professor; a politician (he even became a secretary of state); a writer (he was a patron of the Book Fair); a columnist; a presenter (including, during the best phase of the emblematic Sala de Redação. In fact, I have already written about the program here on the blog); a boss and director; and a lover and supporter of the arts. Ruy is multiple. Carlos Guimarães, the author of the book, did a complete immersion in Ruy's life. This work gave rise to the biography Ruy Carlos Ostermann: A Meeting with the Professor. A great book! It is the story of someone who is now 90 years old and has had such a diverse professional life. Guimarães tells everything, from his childhood in São Leopoldo, through his first professional steps while still in São Léo; his arrival in Porto Alegre; his time at Caldas Júnior and RBS; the height of his career and the professor's current moment. 

Guimarães said that one can only understand the Professor through an intellectual path and the author did this masterfully. He showed, in a detailed and profound way, the eventful, victorious and erudite life of Ruy Carlos Ostermann.

German:

Meine Freunde, ich habe Ruy Carlos Ostermann immer bewundert. Für diejenigen von außerhalb von Rio Grande do Sul: Ruy ist ein ehemaliger Fußballkommentator. Also, sagen Sie mir: Es gibt viele Fußballkommentatoren. Was ist an ihm anders? Ruy ist Philosoph. Und das Interessante daran ist, dass der Professor (er erhielt diesen Spitznamen genau deshalb, weil er Philosophieprofessor war) bei seinen Kommentaren während der Spiele philosophierte, aber seine Rede war leicht und für uns Normalsterbliche einfach zu verstehen. Darüber hinaus war Ruy, wie gesagt, Philosophieprofessor; Politiker (wird Außenminister); Schriftsteller (er war Schirmherr der Buchmesse); Kolumnist; Moderator (darunter: aus der besten Phase der symbolträchtigen Sala de Redação. Tatsächlich habe ich hier im Blog bereits über das Programm geschrieben); Chef und Direktor; Liebhaber und Förderer der Künste. Ruy ist vielfältig.

Carlos Guimarães, Autor des Buches, ermöglichte einen vollständigen Einblick in Ruys Leben. Aus dieser Arbeit entstand die Biographie Ruy Carlos Ostermann: Um Encontro com o Professor. Ein tolles Buch! Und es ist die Geschichte eines Menschen, der bereits 90 Jahre alt ist und ein so abwechslungsreiches Berufsleben hinter sich hat. Guimarães erzählt alles, von seiner Kindheit in São Leopoldo bis zu seinen ersten beruflichen Schritten in São Léo; Ankunft in Porto Alegre; Passagen bei Caldas Júnior und RBS; der Höhepunkt der Lehrerkarriere und die aktuelle Situation.

Guimarães sagte, dass man den Professor nur mit intellektuellen Mitteln verstehen könne, und der Autor hat dies meisterhaft getan. Es zeigte detailliert und tiefgreifend das ereignisreiche, siegreiche und gebildete Leben von Ruy Carlos Ostermann.

Ukrainian:

Друзі, я завжди захоплювався Руї Карлосом Остерманном. Для тих, хто не живе в Ріу-Гранді-ду-Сул, Руй — колишній футбольний коментатор. Так що можете сказати: футбольних коментаторів багато. Чим він відрізняється? Руй – філософ. І що цікаво, Професор (він отримав таке прізвисько саме тому, що був професором філософії) під час матчів філософствував, коментуючи, але мова його була легкою, простою для розуміння нам, простим смертним. Крім того, Руй був, як я вже сказав, професором філософії; політик (став держсекретарем); письменник (був меценатом книжкового ярмарку); колумніст; ведучий (у тому числі; з найкращої фази емблематичної Sala de Redação. Фактично, я вже писав про програму тут, у блозі); начальник і директор; любитель і прихильник мистецтва. Руй багаторазовий.

Карлос Гімарайнс, автор книги, забезпечив повне занурення в життя Руї. З цієї праці виникла біографія Ruy Carlos Ostermann: Um Encontro com o Professor. Чудова книга! І це історія людини, якій уже виповнилося 90 і яка прожила таке різноманітне професійне життя. Гімарайнш розповідає все, від свого дитинства в Сан-Леопольдо до своїх перших професійних кроків у Сан-Лео; прибуття в Порту-Алегрі; проходи в Caldas Júnior і RBS; кар'єрний зріст педагога та поточна ситуація.

Гімарайнш казав, що професора можна зрозуміти лише інтелектуальними засобами, і автор зробив це майстерно. У ньому докладно та глибоко показано насичене подіями, переможне та ерудоване життя Руї Карлоса Остерманна.

Russian:

Друзья мои, я всегда восхищался Руем Карлосом Остерманном. Для тех, кто живет за пределами Риу-Гранди-ду-Сул, Руй — бывший футбольный комментатор. Итак, вы можете мне сказать: футбольных комментаторов очень много. Чем он отличается? Руй — философ. И что интересно, Профессор (это прозвище он получил именно потому, что был профессором философии) философствовал, комментируя матчи, но его речь была легкой, простой и понятной для нас, простых смертных. Более того, как я уже сказал, Руи был профессором философии; политик (став госсекретарем); писатель (он был покровителем книжной ярмарки); обозреватель; ведущий (в том числе; с лучшей фазы знакового Sala de Redação. Собственно, о программе я уже писал здесь, в блоге); начальник и директор; любитель и сторонник искусства. Руй множественен.

Карлос Гимарайнш, автор книги, обеспечил полное погружение Руя в жизнь. Из этой работы вышла биография Руя Карлоса Остерманна: Um Encontro com o Professor. Отличная книга! И это история человека, которому уже исполнилось 90 лет, и у которого была такая разнообразная профессиональная жизнь. Гимарайнш рассказывает обо всем, от своего детства в Сан-Леопольдо до первых профессиональных шагов в Сан-Лео; прибытие в Порту-Алегри; переходы в Caldas Júnior и RBS; Пик карьеры учителя и нынешняя ситуация.

Гимарайнш говорил, что понять Профессора можно только интеллектуальными средствами, и автор сделал это мастерски. В нем подробно и углубленно показана насыщенная, победоносная и эрудированная жизнь Рюя Карлоса Остермана.

Spanish:

Amigos míos, siempre he admirado a Ruy Carlos Ostermann. Para quienes no son de Rio Grande do Sul, Ruy es un ex comentarista de fútbol. Entonces me puedes decir: hay muchos comentaristas de fútbol. ¿Qué tiene de diferente él? Ruy es un filósofo. Y lo interesante es que el Profesor (recibió este apodo precisamente porque era profesor de filosofía) filosofaba mientras hacía sus comentarios durante los partidos pero su discurso era fácil, sencillo de entender para nosotros, simples mortales. Además, Ruy era, como dije, profesor de filosofía; político (convirtiéndose en secretario de estado); escritor (fue patrón de la Feria del Libro); columnista; presentador (incluido; de la mejor fase de la emblemática Sala de Redação. De hecho, ya escribí sobre el programa aquí en el blog); jefe y director; Amante y defensor de las artes. Ruy es múltiple.

Carlos Guimarães, autor del libro, brindó una inmersión total en la vida de Ruy. De este trabajo surgió la biografía Ruy Carlos Ostermann: Um Encontro com o Professor. ¡Un gran libro! Y es la historia de alguien que ya ha cumplido 90 años y ha tenido una vida profesional tan diversa. Guimarães lo cuenta todo, desde su infancia en São Leopoldo, hasta sus primeros pasos profesionales en São Léo; llegada a Porto Alegre; pasajes en Caldas Júnior y RBS; el apogeo de la carrera docente y la situación actual.

Guimarães decía que sólo se puede entender al Profesor por medios intelectuales y el autor lo hizo magistralmente. Mostró, de manera detallada y profunda, la azarosa, victoriosa y erudita vida de Ruy Carlos Ostermann.

Italian:

Amici miei, ho sempre ammirato Ruy Carlos Ostermann. Per quelli che non vivono nel Rio Grande do Sul, Ruy è un ex commentatore di calcio. Quindi puoi dirmelo: ci sono tanti commentatori di calcio. Cosa c'è di diverso in lui? Ruy è un filosofo. E la cosa interessante è che il Professore (si prese questo soprannome proprio perché era professore di filosofia) filosofava commentando durante le partite ma il suo discorso era facile, semplice da comprendere per noi comuni mortali. Inoltre Ruy era, come ho detto, professore di filosofia; politico (diventando segretario di stato); scrittore (è stato mecenate della Fiera del Libro); editorialista; presentatore (tra cui; dalla fase migliore dell'emblematica Sala de Redação. Del programma, infatti, ho già parlato qui sul blog); capo e direttore; amante e sostenitore delle arti. Ruy è multiplo.

Carlos Guimarães, autore del libro, ha offerto un'immersione completa nella vita di Ruy. Da questo lavoro è emersa la biografia Ruy Carlos Ostermann: Um Encontro com o Professor. Un grande libro! Ed è la storia di chi ha già compiuto 90 anni e ha avuto una vita professionale così diversificata. Guimarães racconta tutto, dalla sua infanzia a São Leopoldo, ai suoi primi passi professionali a São Léo; arrivo a Porto Alegre; passaggi a Caldas Júnior e RBS; l'apice della carriera dell'insegnante e la situazione attuale.

Guimarães ha detto che si può capire il Professore solo con mezzi intellettuali e l'autore lo ha fatto magistralmente. Ha mostrato, in modo dettagliato e approfondito, la vita movimentata, vittoriosa ed erudita di Ruy Carlos Ostermann.

French:

Mes amis, j'ai toujours admiré Ruy Carlos Ostermann. Pour ceux qui ne viennent pas du Rio Grande do Sul, Ruy est un ancien commentateur de football. Alors, vous pouvez me le dire : il y a beaucoup de commentateurs de football. Qu'est-ce qui est différent chez lui ? Ruy est philosophe. Et ce qui est intéressant c'est que le Professeur (il a reçu ce surnom justement parce qu'il était professeur de philosophie) philosophe en faisant ses commentaires pendant les matchs mais son discours était facile, simple à comprendre pour nous, simples mortels. De plus, Ruy était, comme je l'ai dit, professeur de philosophie ; homme politique (devenu secrétaire d'État); écrivain (il était le patron de la Foire du Livre) ; journaliste; présentateur (y compris : de la meilleure phase de l'emblématique Sala de Redação. En fait, j'ai déjà parlé du programme ici sur le blog) ; patron et directeur; amoureux et défenseur des arts. Ruy est multiple.

Carlos Guimarães, auteur du livre, a proposé une immersion complète dans la vie de Ruy. De ce travail est née la biographie Ruy Carlos Ostermann: Um Encontro com o Professor. Un super livre ! Et c’est l’histoire de quelqu’un qui a déjà 90 ans et qui a eu une vie professionnelle si diversifiée. Guimarães raconte tout, de son enfance à São Leopoldo, à ses premiers pas professionnels à São Léo ; arrivée à Porto Alegre; passages à Caldas Júnior et RBS; l'apogée de la carrière de l'enseignant et la situation actuelle.

Guimarães a dit qu'on ne peut comprendre le professeur qu'à travers des moyens intellectuels et l'auteur l'a fait de main de maître. Il montre de manière détaillée et approfondie la vie mouvementée, victorieuse et érudite de Ruy Carlos Ostermann.

Chinese:

我的朋友们，我一直很钦佩鲁伊·卡洛斯·奥斯特曼。对于南里奥格兰德州以外的人来说，鲁伊是一名前足球评论员。所以，你可以告诉我：足球评论员有很多。他有什么不同？鲁伊是一位哲学家。有趣的是，教授（他之所以得到这个绰号正是因为他是一名哲学教授）在比赛中发表评论时充满哲理，但他的演讲很简单，对于我们这些凡人来说很容易理解。此外，正如我所说，鲁伊是一位哲学教授。政治家（成为国务卿）；作家（他是书展的赞助人）；专栏作家；主持人（包括；来自标志性 Sala de Redação 的最佳阶段。事实上，我已经在博客上写过有关该节目的内容）；老板和董事；艺术的爱好者和支持者。鲁伊是多重的。

该书的作者卡洛斯·吉马良斯 (Carlos Guimarães) 让我们完全沉浸在鲁伊的生活中。从这部作品中，诞生了《鲁伊·卡洛斯·奥斯特曼：Um Encontro com o Professor》传记。一本很棒的书！这是一个已经 90 岁、职业生涯如此丰富多彩的人的故事。吉马良斯讲述了一切，从他在圣莱奥波尔多的童年，到他在圣莱奥的职业生涯的第一步；抵达阿雷格里港； Caldas Júnior 和 RBS 的段落；教师职业的高度和现状。

吉马良斯说，人们只能通过智力手段来理解教授，而作者巧妙地做到了这一点。它详细而深入地展现了鲁伊·卡洛斯·奥斯特曼多事的、胜利的、博学的一生。

História dos Estados Unidos

Meus Amigos, quem me acompanha nesse blog, sabe que, há algum tempo, estou gostando de aprender a história dos países. Resenhei alguns livros da Coleção Povos & Civilizações, da Editora Contexto. Essa obra, eu achei na Feira do Livro do ano passado, é da mesma editora mas não é dessa coleção.
O livro "História dos Estados Unidos: das origens ao século XXI" é escrita a quatro mãos: Leandro Karnal (muito antes de ser famoso); Sean Purdy; Luiz Estevam Fernandes e Marcus Vinícius de Morais, todos historiadores. Cada um ficou responsável por uma parte. 

Karnal conta a formação da nação; a chegada dos primeiros ingleses; dos negros; a questão da escravidão; a formação religiosa do país; a formação, aos poucos, dos 50 estados norte-americanos; o processo de independência, que culminou em 1776. 

Luiz Estevam Fernandes e Marcus Vinícius de Morais escrevem juntos a segunda parte, contando o século 19 dos Estados Unidos. Para mim, a Guerra de Secessão foi a questão mais importante nesse momento porque definiu, da pior forma posível, a situação do negro que, até hoje é extremamente discriminado por lá. Esse parte também trata da modernização e da formação do famoso imperialismo norte-americano. 

Sean Purdy analisa o século 20; a participação norte-americana na 1ª Guerra Mundial; com a crise da Bolsa de Valores de Nova Iorque; o New Deal; a participação decisiva na 2ª Guerra Mundial no combate ao nazifascismo; a Guerra Fria; o combate ao comunismo; o novo imperialismo; entre outros aspectos. Sempre é bom lembrar que o livro foi lançado em 2007. Então, ele não fala, por exemplo, de Barack Obama, que foi eleito, pela primeira vez, no ano seguinte. 

O livro é ótimo; simples; fácil e didático. Explica muito bem a história dos Estados Unidos que, aliás, é admirável. O país foi formado por um povo trabalhador. O erro dos norte-americanos é a sua política expansionista e dominadora, que se mantém até hoje. Eles continuam querendo mandar no mundo. Poderiam apenas continuar mostrando a sua competência de maneira silenciosa, sem fazer alarde. Seria muito melhor para todos.  

English:

My Friends, anyone who follows me on this blog knows that, for some time now, I have been enjoying learning the history of countries. I reviewed some books from the People & Civilizations Collection, from Editora Contexto. This work, I found at the Book Fair last year, is from the same publisher but is not from this collection.

The book "History of the United States: from the origins to the 21st century" is written by four hands: Leandro Karnal (long before he was famous); Sean Purdy; Luiz Estevam Fernandes and Marcus Vinícius de Morais, all historians. Each person was responsible for a part.

Karnal tells the formation of the nation; the arrival of the first English; of black people; the issue of slavery; the country's religious formation; the formation, little by little, of the 50 North American states; the process of independence, which culminated in 1776.

Luiz Estevam Fernandes and Marcus Vinícius de Morais write the second part together, recounting the 19th century in the United States. For me, the Civil War was the most important issue at that time because it defined, in the worst possible way, the situation of black people who, to this day, are extremely discriminated against there. This part also deals with modernization and the formation of the famous North American imperialism.

Sean Purdy looks at the 20th century; North American participation in the First World War; with the New York Stock Exchange crisis; the New Deal; the decisive participation in the Second World War in the fight against Nazi-fascism; the Cold War; the fight against communism; the new imperialism; among other aspects. It's always good to remember that the book was released in 2007. So, it doesn't talk, for example, about Barack Obama, who was elected, for the first time, the following year.

The book is great; simple; easy and didactic. It explains the history of the United States very well, which is actually admirable. The country was formed by a hard-working people. The North Americans' mistake is their expansionist and domineering policy, which continues to this day. They still want to rule the world. They could just continue showing their competence silently, without making a fuss. It would be much better for everyone.

German:

Meine Freunde, jeder, der mir auf diesem Blog folgt, weiß, dass es mir schon seit einiger Zeit Spaß macht, die Geschichte von Ländern zu lernen. Ich habe einige Bücher aus der People & Civilizations Collection von Editora Contexto rezensiert. Dieses Werk, das ich letztes Jahr auf der Buchmesse gefunden habe, stammt vom selben Verlag, ist aber nicht aus dieser Sammlung.

Das Buch „Geschichte der Vereinigten Staaten: von den Ursprüngen bis zum 21. Jahrhundert“ wurde von vier Händen geschrieben: Leandro Karnal (lange bevor er berühmt wurde); Sean Purdy; Luiz Estevam Fernandes und Marcus Vinícius de Morais, alle Historiker. Jeder war für einen Teil verantwortlich.

Karnal erzählt von der Entstehung der Nation; die Ankunft der ersten Engländer; von Schwarzen; das Thema Sklaverei; die religiöse Bildung des Landes; die Bildung der 50 nordamerikanischen Staaten nach und nach; der Unabhängigkeitsprozess, der 1776 seinen Höhepunkt erreichte.

Luiz Estevam Fernandes und Marcus Vinícius de Morais schreiben gemeinsam den zweiten Teil und erzählen vom 19. Jahrhundert in den Vereinigten Staaten. Für mich war der Bürgerkrieg damals das wichtigste Thema, weil er die Situation der schwarzen Menschen, die dort bis heute extrem diskriminiert werden, auf die schlimmste Art und Weise definierte. Dieser Teil befasst sich auch mit der Modernisierung und der Entstehung des berühmten nordamerikanischen Imperialismus.

Sean Purdy blickt auf das 20. Jahrhundert; Nordamerikanische Beteiligung am Ersten Weltkrieg; mit der Krise an der New Yorker Börse; der New Deal; die entscheidende Teilnahme am Zweiten Weltkrieg im Kampf gegen den Nazifaschismus; der kalte Krieg; der Kampf gegen den Kommunismus; der neue Imperialismus; unter anderem. Es ist immer gut, sich daran zu erinnern, dass das Buch im Jahr 2007 veröffentlicht wurde. Es geht also beispielsweise nicht um Barack Obama, der im darauffolgenden Jahr zum ersten Mal gewählt wurde.

Das Buch ist großartig; einfach; einfach und didaktisch. Es erklärt die Geschichte der Vereinigten Staaten sehr gut, was eigentlich bewundernswert ist. Das Land wurde von einem hart arbeitenden Volk geformt. Der Fehler der Nordamerikaner ist ihre bis heute andauernde Expansions- und Herrschaftspolitik. Sie wollen immer noch die Welt beherrschen. Sie könnten einfach weiterhin still und ohne viel Aufhebens ihre Kompetenz unter Beweis stellen. Es wäre für alle viel besser.

Ukrainian:

Мої друзі, кожен, хто слідкує за мною в цьому блозі, знає, що вже деякий час я із задоволенням вивчаю історію країн. Я переглянув деякі книги з колекції People & Civilizations від Editora Contexto. Цей твір, який я знайшов на Книжковому ярмарку минулого року, від того ж видавництва, але не з цієї колекції.

Книга «Історія Сполучених Штатів: від витоків до 21 століття» написана чотирма руками: Леандро Карнал (задовго до того, як він став відомим); Шон Перді; Луїс Естевам Фернандес і Марк Вінісіус де Морайс, усі історики. Кожен відповідав за свою частину.

Карнал розповідає про формування нації; поява перших англ.; чорних людей; проблема рабства; релігійне утворення країни; утворення, потроху, 50 штатів Північної Америки; процес здобуття незалежності, який завершився 1776р.

Луїс Естевам Фернандес і Маркус Вінісіус де Морайс разом пишуть другу частину, розповідаючи про 19 століття в Сполучених Штатах. Для мене громадянська війна була найважливішою темою того часу, оскільки вона визначила найгіршим із можливих способів становище темношкірих людей, які донині зазнають там надзвичайної дискримінації. У цій частині також йдеться про модернізацію та становлення відомого північноамериканського імперіалізму.

Шон Перді дивиться на 20 століття; участь Північної Америки в Першій світовій війні; з кризою Нью-Йоркської фондової біржі; Новий курс; вирішальна участь у Другій світовій війні в боротьбі з нацистами-фашизмом; холодна війна; боротьба з комунізмом; новий імперіалізм; серед інших аспектів. Завжди корисно пам’ятати, що книга вийшла в 2007 році. Тому в ній не йдеться, наприклад, про Барака Обаму, який був обраний вперше наступного року.

Книга чудова; простий; легко і дидактично. Він дуже добре пояснює історію Сполучених Штатів, що справді викликає захоплення. Країну створив працьовитий народ. Помилкою північноамериканців є їхня експансіоністська та владна політика, яка триває досі. Вони все ще хочуть правити світом. Вони могли просто мовчки, без галасу, продовжувати демонструвати свою компетентність. Так було б набагато краще для всіх.

Russian:

Друзья мои, любой, кто следит за мной в этом блоге, знает, что уже некоторое время мне нравится изучать историю стран. Я сделал рецензию на некоторые книги из коллекции People & Civilizations от Editora Contexto. Эта работа, которую я нашел на книжной ярмарке в прошлом году, принадлежит тому же издательству, но не из этой коллекции.

Книгу «История Соединённых Штатов: от истоков до 21 века» написали в четыре руки: Леандро Карнал (задолго до того, как он стал знаменитым); Шон Перди; Луис Эстевам Фернандес и Маркус Винисиус де Мораис, все историки. Каждый отвечал за свою часть.

Карнал рассказывает о формировании нации; прибытие первых англичан; чернокожих людей; проблема рабства; религиозное образование страны; постепенное образование 50 штатов Северной Америки; процесс независимости, который завершился в 1776 году.

Луис Эстевам Фернандес и Маркус Винисиус де Мораис вместе пишут вторую часть, рассказывая о XIX веке в Соединенных Штатах. Для меня Гражданская война была самым важным вопросом в то время, потому что она наихудшим образом определила положение чернокожих людей, которые по сей день подвергаются там чрезвычайной дискриминации. Эта часть также посвящена модернизации и формированию знаменитого североамериканского империализма.

Шон Парди смотрит на XX век; Участие Северной Америки в Первой мировой войне; с кризисом Нью-Йоркской фондовой биржи; Новая сделка; решающее участие во Второй мировой войне в борьбе с нацистским фашизмом; холодная война; борьба против коммунизма; новый империализм; среди других аспектов. Всегда приятно помнить, что книга вышла в 2007 году. То есть в ней не говорится, например, о Бараке Обаме, который был избран впервые в следующем году.

Книга великолепна; простой; легко и дидактично. Он очень хорошо объясняет историю Соединенных Штатов, что на самом деле достойно восхищения. Страна была создана трудолюбивым народом. Ошибка североамериканцев заключается в их экспансионистской и властной политике, которая продолжается и по сей день. Они все еще хотят править миром. Они могли бы просто молча, не поднимая шума, продолжать демонстрировать свою компетентность. Это было бы намного лучше для всех.

Spanish:

Amigos míos, cualquiera que me siga en este blog sabe que, desde hace algún tiempo, disfruto aprendiendo la historia de los países. Reseñé algunos libros de la Colección Pueblos y Civilizaciones, de Editora Contexto. Esta obra, que encontré en la Feria del Libro el año pasado, es de la misma editorial pero no pertenece a esta colección.

El libro “Historia de Estados Unidos: de los orígenes al siglo XXI” está escrito por cuatro manos: Leandro Karnal (mucho antes de ser famoso); Sean Purdy; Luiz Estevam Fernandes y Marcus Vinícius de Morais, todos historiadores. Cada persona era responsable de una parte.

Karnal cuenta la formación de la nación; la llegada de los primeros ingleses; de los negros; la cuestión de la esclavitud; la formación religiosa del país; la formación, poco a poco, de los 50 estados norteamericanos; el proceso de independencia, que culminó en 1776.

Luiz Estevam Fernandes y Marcus Vinícius de Morais escriben juntos la segunda parte, relatando el siglo XIX en Estados Unidos. Para mí, la Guerra Civil fue el tema más importante en ese momento porque definió, de la peor manera posible, la situación de los negros que, hasta el día de hoy, son extremadamente discriminados allí. Esta parte también trata de la modernización y la formación del famoso imperialismo norteamericano.

Sean Purdy analiza el siglo XX; Participación norteamericana en la Primera Guerra Mundial; con la crisis de la Bolsa de Nueva York; el Nuevo Trato; la participación decisiva en la Segunda Guerra Mundial en la lucha contra el nazifascismo; La guerra fria; la lucha contra el comunismo; el nuevo imperialismo; entre otros aspectos. Siempre es bueno recordar que el libro se publicó en 2007. Por lo tanto, no habla, por ejemplo, de Barack Obama, que fue elegido, por primera vez, al año siguiente.

El libro es genial; simple; fácil y didáctico. Explica muy bien la historia de Estados Unidos, que es realmente admirable. El país estaba formado por un pueblo trabajador. El error de los norteamericanos es su política expansionista y dominante, que continúa hasta el día de hoy. Todavía quieren gobernar el mundo. Podrían seguir mostrando su competencia en silencio, sin armar un escándalo. Sería mucho mejor para todos.

French:

Mes amis, tous ceux qui me suivent sur ce blog savent que depuis quelques temps, j'aime apprendre l'histoire des pays. J'ai passé en revue quelques livres de la collection People & Civilizations, de Editora Contexto. Cet ouvrage, que j'ai découvert au Salon du livre l'année dernière, est du même éditeur mais n'est pas issu de cette collection.

Le livre « Histoire des États-Unis : des origines au XXIe siècle » est écrit à quatre mains : Leandro Karnal (bien avant qu'il ne soit célèbre) ; Sean Purdy ; Luiz Estevam Fernandes et Marcus Vinícius de Morais, tous historiens. Chaque personne était responsable d'une partie.

Karnal raconte la formation de la nation ; l'arrivée des premiers Anglais ; des Noirs; la question de l'esclavage; la formation religieuse du pays ; la formation, petit à petit, des 50 États nord-américains ; le processus d'indépendance, qui a culminé en 1776.

Luiz Estevam Fernandes et Marcus Vinícius de Morais écrivent ensemble la deuxième partie, racontant le XIXe siècle aux États-Unis. Pour moi, la guerre civile était la question la plus importante à cette époque car elle définissait, de la pire façon possible, la situation des noirs qui, jusqu'à aujourd'hui, y sont extrêmement discriminés. Cette partie traite également de la modernisation et de la formation du fameux impérialisme nord-américain.

Sean Purdy se penche sur le 20e siècle ; Participation nord-américaine à la Première Guerre mondiale ; avec la crise de la Bourse de New York ; le nouveau deal; la participation décisive à la Seconde Guerre mondiale dans la lutte contre le fascisme nazi ; la guerre froide; la lutte contre le communisme ; le nouvel impérialisme ; entre autres aspects. Il est toujours bon de rappeler que le livre est sorti en 2007. Il ne parle donc pas, par exemple, de Barack Obama, élu pour la première fois l'année suivante.

Le livre est génial ; simple; facile et didactique. Cela explique très bien l’histoire des États-Unis, ce qui est effectivement admirable. Le pays a été formé par un peuple travailleur. L’erreur des Nord-Américains réside dans leur politique expansionniste et dominatrice, qui se poursuit encore aujourd’hui. Ils veulent toujours gouverner le monde. Ils pourraient simplement continuer à démontrer leurs compétences en silence, sans faire d'histoires. Ce serait bien mieux pour tout le monde.

Italy:

Amici miei, chi mi segue su questo blog sa che, ormai da tempo, mi diverto a conoscere la storia dei paesi. Ho recensito alcuni libri della Collezione Gente e Civiltà, dell'Editora Contexto. Quest'opera, che ho trovato alla Fiera del Libro l'anno scorso, è dello stesso editore ma non fa parte di questa collezione.

Il libro "Storia degli Stati Uniti: dalle origini al 21° secolo" è scritto a quattro mani: Leandro Karnal (molto prima che diventasse famoso); Sean Purdy; Luiz Estevam Fernandes e Marcus Vinícius de Morais, tutti storici. Ogni persona era responsabile di una parte.

Karnal racconta la formazione della nazione; l'arrivo dei primi inglesi; dei neri; la questione della schiavitù; la formazione religiosa del Paese; la formazione, poco a poco, dei 50 stati nordamericani; il processo di indipendenza, culminato nel 1776.

Luiz Estevam Fernandes e Marcus Vinícius de Morais scrivono insieme la seconda parte, raccontando il XIX secolo negli Stati Uniti. Per me la guerra civile era la questione più importante in quel momento perché definiva, nel peggiore dei modi, la situazione dei neri che, ancora oggi, lì sono estremamente discriminati. Questa parte tratta anche della modernizzazione e della formazione del famoso imperialismo nordamericano.

Sean Purdy guarda al 20° secolo; Partecipazione del Nord America alla prima guerra mondiale; con la crisi della Borsa di New York; il New Deal; la partecipazione decisiva alla Seconda Guerra Mondiale nella lotta al nazifascismo; la guerra fredda; la lotta contro il comunismo; il nuovo imperialismo; tra gli altri aspetti. È sempre bene ricordare che il libro è uscito nel 2007. Quindi non si parla, ad esempio, di Barack Obama, eletto, per la prima volta, l'anno successivo.

Il libro è fantastico; semplice; facile e didattico. Spiega molto bene la storia degli Stati Uniti, il che è davvero ammirevole. Il paese era formato da un popolo laborioso. L'errore dei nordamericani è la loro politica espansionistica e prepotente, che continua ancora oggi. Vogliono ancora governare il mondo. Potrebbero semplicemente continuare a mostrare la loro competenza in silenzio, senza fare storie. Sarebbe molto meglio per tutti.

Chinese:

我的朋友们，任何在这个博客上关注我的人都知道，一段时间以来，我一直很喜欢学习各国的历史。 我审阅了 Editora Contexto 的《人民与文明合集》中的一些书籍。 我去年在书展上发现的这本书来自同一家出版社，但不是这个藏品。

《美国史：从起源到21世纪》一书的作者是四位之手：莱安德罗·卡纳尔（Leandro Karnal，早在他成名之前）； 肖恩·珀迪； 路易斯·埃斯特万·费尔南德斯 (Luiz Estevam Fernandes) 和马库斯·维尼修斯·德莫赖 (Marcus Vinícius de Morais) 都是历史学家。 每个人负责一部分。

卡纳尔讲述了国家的形成； 第一个英国人的到来； 黑人； 奴隶制问题； 该国的宗教形成； 北美50个州逐渐形成； 独立进程于 1776 年达到顶峰。

Luiz Estevam Fernandes 和 Marcus Vinícius de Morais 共同撰写了第二部分，讲述了 19 世纪的美国。 对我来说，内战是当时最重要的问题，因为它以最糟糕的方式定义了黑人的处境，直到今天，黑人仍然受到极度歧视。 这部分还涉及现代化和著名的北美帝国主义的形成。

肖恩·珀迪 (Sean Purdy) 着眼于 20 世纪； 北美参加第一次世界大战； 纽约证券交易所危机； 新政； 在第二次世界大战中决定性地参与反纳粹法西斯主义的斗争； 冷战; 反对共产主义； 新帝国主义； 除其他方面外。 最好记住这本书是 2007 年出版的。因此，它没有谈论诸如次年首次当选的巴拉克·奥巴马 (Barack Obama)。

这本书很棒； 简单的; 简单且具有教学意义。 它很好地解释了美国的历史，这实际上是令人钦佩的。 这个国家是由勤劳的人民组成的。 北美的错误在于他们的扩张主义和专横政策，这种政策一直延续至今。 他们仍然想统治​​世界。 他们可以继续默默地展现自己的能力，不必大惊小怪。 这对每个人来说都会好得多。

História Concisa do México

Meus Amigos, de dois anos pra cá, uma das minhas grandes curtições é ler sobre a história dos países. Descobri a ótima Coleção Povos & Civilizações, da Editora Contexto. Dos 19 livros da coleção, já li cinco e resenhei todos aqui pra vocês. É só procurar aqui no blog. 
Na Feira do Livro do ano passado, descobri outra coleção. É a Série História das Nações, da Editora Edipro. São 16 livros. Comecei pela História Concisa do México, do historiador Brian Hamnett. É o mesmo princípio da obra  "Os Mexicanos": contar a história do país. A diferença é que o livro da Editora Contexto conta curiosidades; peculiaridades do México como as comidas; os festejos; a religiosidade, o que o torna mais leve e acessível. A História Concisa do México, como o próprio nome diz, conta apenas a história do país. É um livro mais seco, mais sem graça. Para mim, a passagem mais marcante foi a que conta o Massacre de Tlatelolco, onde, em 1968, estudantes, que faziam um protesto contra o governo, foram atacados pela polícia. As cenas, disponíveis no YouTube, são impressionantes. A polícia não negociou, chegou atirando nos jovens. Foi chocante! Até hoje, não se sabe quantas pessoas morreram e nunca ninguém foi declarado culpado. 
O livro de Hamnett, para quem quer conhecer, aprender a história do México é muito interessante. É um relato detalhado, completo até 2016, ano da publicação da obra. Recomendo a leitura.  

English:

My Friends, for two years now, one of my greatest pleasures is reading about the history of countries. I discovered the great Peoples & Civilizations Collection, from Editora Contexto. Of the 19 books in the collection, I have already read five and reviewed them all here for you. Just search here on the blog.

At last year's Book Fair, I discovered another collection. It is the History of Nations Series, from Editora Edipro. There are 16 books. I started with the Concise History of Mexico, by historian Brian Hamnett. It's the same principle as the work "Os Mexicanos": telling the history of the country. The difference is that Editora Contexto's book tells interesting facts; peculiarities of Mexico such as food; the celebrations; religiosity, which makes it lighter and more accessible. The Concise History of Mexico, as the name suggests, tells only the history of the country. It's a drier, duller book. For me, the most striking passage was the one that tells of the Tlatelolco Massacre, where, in 1968, students, who were protesting against the government, were attacked by the police. The scenes, available on YouTube, are impressive. The police did not negotiate, they arrived shooting at the young people. It was shocking! To this day, it is not known how many people died and no one has ever been found guilty.

Hamnett's book, for those who want to know, learn the history of Mexico is very interesting. It is a detailed report, complete up to 2016, the year the work was published. I recommend reading.

Spanish:

Amigos míos, desde hace dos años uno de mis mayores placeres es leer sobre la historia de los países. Descubrí la gran Colección Pueblos y Civilizaciones, de Editora Contexto. De los 19 libros de la colección, ya leí cinco y los revisé todos aquí para ti. Sólo busca aquí en el blog.

En la Feria del Libro del año pasado descubrí otra colección. Se trata de la Serie Historia de las Naciones, de Editora Edipro. Hay 16 libros. Comencé con la Historia Concisa de México, del historiador Brian Hamnett. Es el mismo principio de la obra "Os Mexicanos": contar la historia del país. La diferencia es que el libro de Editora Contexto cuenta hechos interesantes; peculiaridades de México como la comida; las celebraciones; religiosidad, lo que la hace más ligera y accesible. La Historia Concisa de México, como su nombre indica, cuenta únicamente la historia del país. Es un libro más aburrido y aburrido. Para mí, el pasaje más llamativo fue el que habla de la Masacre de Tlatelolco, donde en 1968 estudiantes que protestaban contra el gobierno fueron atacados por la policía. Las escenas, disponibles en YouTube, son impresionantes. La policía no negoció, llegó disparando contra los jóvenes. ¡Fue impactante! Hasta el día de hoy no se sabe cuántas personas murieron y nadie ha sido declarado culpable.

El libro de Hamnett, para los que quieran saber, conocer la historia de México es muy interesante. Se trata de un informe detallado, completo hasta 2016, año de publicación del trabajo. Recomiendo leer.

Ukrainian:

Друзі, ось уже два роки одне з найбільших моїх задоволень – читати про історію країн. Я знайшов чудову колекцію Peoples & Civilizations від Editora Contexto. З 19 книжок колекції я вже прочитав п’ять і переглянув усі тут для вас. Просто знайдіть тут, у блозі.

На минулорічному книжковому ярмарку я знайшов ще одну колекцію. Це серія «Історія народів» від Editora Edipro. Є 16 книг. Я почав із «Стислої історії Мексики» історика Браяна Хамнета. Це той самий принцип, що й твір «Os Mexicanos»: розповідь про історію країни. Різниця в тому, що книга Editora Contexto розповідає цікаві факти; особливості Мексики, такі як харчування; святкування; релігійність, що робить його більш легким і доступним. Коротка історія Мексики, як випливає з назви, розповідає лише про історію країни. Це більш суха і нудна книга. Для мене найбільш вражаючим був той фрагмент, який розповідає про різанину в Тлателолко, де в 1968 році на студентів, які протестували проти уряду, напала поліція. Сцени, доступні на YouTube, вражають. Поліція не вступала в переговори, приїхала стріляючи по молодих людей. Це було шокуюче! До сьогодні невідомо, скільки людей загинуло, і ніхто ніколи не був визнаний винним.

Книга Хамнетта для тих, хто хоче знати, вивчати історію Мексики, дуже цікава. Це детальний звіт, повний до 2016 року, року публікації роботи. Рекомендую прочитати.

Russian:

Друзья мои, вот уже два года одно из моих величайших удовольствий — чтение об истории стран. Я обнаружил великолепную коллекцию «Народы и цивилизации» от Editora Contexto. Из 19 книг сборника я уже прочитал пять и все их сделал для вас. Просто поищите здесь, в блоге.

На прошлогодней книжной ярмарке я обнаружил еще одну коллекцию. Это серия «История народов» от Editora Edipro. Есть 16 книг. Я начал с «Краткой истории Мексики» историка Брайана Хэмнетта. Принцип тот же, что и в произведении «Os Mexicanos»: рассказывать историю страны. Разница в том, что в книге Editora Contexto рассказывается интересные факты; особенности Мексики, такие как еда; торжества; религиозность, что делает ее легче и доступнее. «Краткая история Мексики», как следует из названия, рассказывает только историю страны. Это более сухая и скучная книга. Для меня самым поразительным отрывком стал отрывок, рассказывающий о резне в Тлателолко, когда в 1968 году студенты, протестовавшие против правительства, подверглись нападению со стороны полиции. Сцены, доступные на YouTube, впечатляют. Полиция не стала вести переговоры, они приехали стрелять в молодых людей. Это было шокирующе! По сей день неизвестно, сколько человек погибло, и никто так и не был признан виновным.

Книга Хэмнетта для тех, кто хочет узнать, изучить историю Мексики, очень интересна. Это подробный отчет, полный по состоянию на 2016 год, год публикации работы. Рекомендую прочитать.

German:

Meine Freunde, seit zwei Jahren gehört es zu meinen größten Freuden, über die Geschichte von Ländern zu lesen. Ich habe die großartige Peoples & Civilizations Collection von Editora Contexto entdeckt. Von den 19 Büchern der Sammlung habe ich bereits fünf gelesen und alle hier für Sie rezensiert. Suchen Sie einfach hier im Blog.

Auf der Buchmesse letztes Jahr habe ich eine weitere Sammlung entdeckt. Es handelt sich um die Reihe „Geschichte der Nationen“ von Editora Edipro. Es gibt 16 Bücher. Ich begann mit „Concise History of Mexico“ des Historikers Brian Hamnett. Es ist das gleiche Prinzip wie beim Werk „Os Mexicanos“: die Geschichte des Landes zu erzählen. Der Unterschied besteht darin, dass das Buch von Editora Contexto interessante Fakten erzählt; Besonderheiten Mexikos wie Essen; die Feierlichkeiten; Religiosität, was es leichter und zugänglicher macht. Die kurze Geschichte Mexikos erzählt, wie der Name schon sagt, nur die Geschichte des Landes. Es ist ein trockeneres, langweiligeres Buch. Die für mich auffälligste Passage war die Geschichte vom Tlatelolco-Massaker, bei dem 1968 Studenten, die gegen die Regierung protestierten, von der Polizei angegriffen wurden. Die auf YouTube verfügbaren Szenen sind beeindruckend. Die Polizei verhandelte nicht, sondern schoß auf die Jugendlichen. Es war schockierend! Bis heute ist nicht bekannt, wie viele Menschen starben und niemand wurde jemals für schuldig befunden.

Hamnetts Buch ist für diejenigen, die mehr über die Geschichte Mexikos erfahren möchten, sehr interessant. Es handelt sich um einen detaillierten Bericht, vollständig bis 2016, dem Jahr, in dem das Werk veröffentlicht wurde. Ich empfehle die Lektüre.

French:

Mes amis, depuis deux ans maintenant, un de mes plus grands plaisirs est de lire sur l'histoire des pays. J'ai découvert la superbe Collection Peuples & Civilisations, de Editora Contexto. Sur les 19 livres de la collection, j’en ai déjà lu cinq et je les ai tous examinés ici pour vous. Recherchez simplement ici sur le blog.

Au Salon du livre de l'année dernière, j'ai découvert une autre collection. Il s'agit de la série Histoire des Nations, de Editora Edipro. Il y a 16 livres. J'ai commencé avec l'Histoire concise du Mexique, de l'historien Brian Hamnett. C'est le même principe que l'œuvre "Os Mexicanos" : raconter l'histoire du pays. La différence est que le livre de Editora Contexto raconte des faits intéressants ; particularités du Mexique comme la nourriture ; les célébrations; la religiosité, ce qui la rend plus légère et plus accessible. L'histoire concise du Mexique, comme son nom l'indique, raconte uniquement l'histoire du pays. C'est un livre plus sec et plus ennuyeux. Pour moi, le passage le plus marquant est celui qui raconte le massacre de Tlatelolco, où, en 1968, des étudiants qui protestaient contre le gouvernement ont été attaqués par la police. Les scènes, disponibles sur YouTube, sont impressionnantes. La police n'a pas négocié, elle est arrivée en tirant sur les jeunes. C'était choquant ! À ce jour, on ne sait pas combien de personnes sont mortes et personne n’a jamais été reconnu coupable.

Le livre de Hamnett, pour ceux qui veulent connaître, apprendre l'histoire du Mexique, est très intéressant. Il s’agit d’un rapport détaillé, complet jusqu’en 2016, année de publication de l’ouvrage. Je recommande la lecture.

Italian:

Amici miei, ormai da due anni uno dei miei più grandi piaceri è leggere la storia dei paesi. Ho scoperto la bellissima Collezione Popoli e Civiltà, della Editora Contexto. Dei 19 libri della raccolta, ne ho già letti cinque e li ho recensiti tutti qui per voi. Basta cercare qui sul blog.

Alla Fiera del Libro dell'anno scorso ho scoperto un'altra collezione. È la Collana Storia delle Nazioni, della Editora Edipro. Ci sono 16 libri. Ho iniziato con la Storia concisa del Messico, dello storico Brian Hamnett. È lo stesso principio dell'opera "Os Mexicanos": raccontare la storia del Paese. La differenza è che il libro dell'Editora Contexto racconta fatti interessanti; peculiarità del Messico come il cibo; le celebrazioni; religiosità, che lo rende più leggero e accessibile. La storia concisa del Messico, come suggerisce il nome, racconta solo la storia del paese. È un libro più secco e noioso. Per me il passaggio più sorprendente è stato quello che racconta del massacro di Tlatelolco, dove, nel 1968, gli studenti che protestavano contro il governo furono attaccati dalla polizia. Le scene, disponibili su YouTube, sono impressionanti. La polizia non ha negoziato, è arrivata sparando sui giovani. È stato scioccante! Ad oggi non si sa quante persone siano morte e nessuno è mai stato giudicato colpevole.

Il libro di Hamnett, per chi vuole conoscere, conoscere la storia del Messico è molto interessante. Si tratta di un resoconto dettagliato, completo fino al 2016, anno in cui l'opera è stata pubblicata. Consiglio la lettura.

Chinese:

我的朋友们，两年来，我最大的乐趣之一就是阅读各国的历史。 我发现了来自 Editora Contexto 的伟大的《人民与文明》合集。 这套书里有 19 本书，我已经读了 5 本书，在这里为大家复习一下。 只需在博客上搜索即可。

在去年的书展上，我发现了另一个藏品。 这是《国家历史》系列，来自 Editora Edipro。 有16本书。 我从历史学家布赖恩·哈姆内特（Brian Hamnett）所著的《墨西哥简史》开始。 这和《Os Mexicanos》这部作品的原则是一样的：讲述这个国家的历史。 不同之处在于，Editora Contexto 的书讲述了有趣的事实； 墨西哥的特色，例如食物； 庆祝活动； 宗教信仰，这使得它变得更轻松、更容易理解。 墨西哥简史，顾名思义，只讲述该国的历史。 这是一本更枯燥、更乏味的书。 对我来说，最引人注目的一段是讲述特拉特洛尔科大屠杀的一段，1968 年，抗议政府的学生遭到警察的袭击。 YouTube 上的这些场景令人印象深刻。 警察没有谈判，他们赶到后向年轻人开枪。 太震撼了！ 迄今为止，尚不清楚有多少人死亡，也没有人被判有罪。

哈姆内特的书，对于那些想了解、了解墨西哥历史的人来说非常有趣。 这是一份详细的报告，截至 2016 年（该书发表的那一年）为止。 我建议阅读。

Que férias maravilhosas!

Meus Amigos, vocês sabem qur saí de férias (até por isso que parei, esse tempo, com o blog). E que férias maravilhosas! Aproveitei bastante. Dormi bastante; descansei bastante; li bastante; vi bastante televisão, entre outros acontecimentos que contarei ao longo do texto. 

Já comecei as férias recebendo um presente. O governador deu um feriadão em função do feriado de 12 de outubro, numa quinta. Portanto, ao invés dos 30 dias, tive 35 dias de férias. 
Esse ano, tirei férias nessa época para ver os Jogos Panamericanos. A campanha brasileira foi ótima, fez história. Conquistamos 205 medalhas: 66 de ouro; 73 de prata e 66 de bronze. Foram 36 medalhas a mais em relação aos Jogos Panamericanos de Lima, em 2019. O que foi ruim foi a falta de transmissão pela televisão aqui. Só sobrou o YouTube com a CazéTV e uma transmissão muito ruim, com os narradores e comentaristas querendo aparecer mais do que os atletas e competições, fazendo piadas sem graça.  

Também aproveitei as férias para ir à Feira do Livro, como faço todos os anos. Infelizmente, a feira está bem menor do que em anos anteriores, com bem menos bancas. Mas consegui comprar quatro livros, o que já me deixou contente. 

Mas a cereja do bolo, sem dúvida, foi a viagem à Argentina. Eu e a Pati ficamos dois dias em Buenos Aires. Já tínhamos planejado há alguns anos mas teve a pandemia e outras coisas e adiamos. Agora deu certo e foi maravilhoso! A Pati teve a grande ideia de contratar a empresa Turismo Acessível, que nos deu uma ajuda imprescindível. No sábado anterior à viagem, o Emiliano, dono da empresa, atenciosamente, fez uma conversa online para nos passar algumas orientações. Mas quase não conseguimos viajar. A Pati usa a sua carteira profissional também como documento de identidade mas isso só é possível dentro do país. Só soubemos disso na hora de fazer o check-in no guichê das Aerolíneas Argentinas. Saí correndo, de táxi para casa, para tentar achar a sua carteira de identidade original que, depois, descobrimos que estava com a mãe dela. Tive que mudar de trajeto e ir até à casa da minha sogra. O taxista foi muito parceiro e correu bastante. Deu certo.

Mas o RG da Pati era muito antigo. Será que aceitariam? Felizmente, aceitaram. Aí, foi só relaxar e curtir. E curtimos muito esses dois dias. Foi rápido mas foi muito intenso. Conhecemos a Floralis Genérica; a Recoleta; a Avenida 9 de Julio; o Obelisco; a Plaza de Mayo; a Catedral; a Casa Rosada, que está aí nas fotos; Puerto Madero, que também aparece na foto acima; a Bombonera e o Monumental de Nunes; o Caminito; o birro de La Boca e a linda livraria El Ateneo (talvez eu esteja esquecendo de algum lugar que nós visitamos). Provamos alfajor, dulce de leche, parrilla e otras cositas más...Conheci uma cidade muito bonita e charmosa com muitos prédios históricos (fiquei com vontade de conhecer um daqueles palacetes); bem arborizada, com muitos parques, e que preserva a sua história com muitos monumentos. Conhecemos também a hospitalidade e a gentileza do povo argentino que, prontamente, me ajudava sempre que eu tinha algum problema de acessibilidade com a Pati e sua cadeira de rodas. 

Tudo isso só foi possível com a inestimável da ajuda das guias Daniela e Susana e do motorista Gaston, todos de alto astral e sempre muito atenciosos conosco. Felizmente, ficou um gostinho de quero mais. Quero voltar. Quero conhecer mais de Buenos Aires e da Argentina pessoalmente. 

Quem quiser ver mais da nossa viagem, é só olhar essa playlist do meu canal no Youtube: https://www.youtube.com/playlist?list=PLOt2jhTE4xQKem9xQggmNOZypFyPNrTep . No meu Instagram (https://www.instagram.com/trevisidonascimento/), tem mais fotos. Mas, principalmente, visite a Argentina. Vale muito a pena. E quem, como nós, tiver uma deficiência, use os serviços da Turismo Acessível. Recomendo. 

English:

My Friends, you know when I went on vacation (which is why I stopped blogging at that time). And what a wonderful vacation! I enjoyed it a lot. I slept a lot; I rested a lot; I read a lot; I watched a lot of television, among other events that I will recount throughout the text.

I already started the holidays by receiving a gift. The governor took a long weekend due to the October 12th holiday, on a Thursday. Therefore, instead of 30 days, I had 35 days of vacation.

This year, I took a vacation at that time to watch the Pan American Games. The Brazilian campaign was great, it made history. We won 205 medals: 66 gold; 73 silver and 66 bronze. There were 36 more medals compared to the Pan American Games in Lima, in 2019. What was bad was the lack of television broadcasting here. All that was left was YouTube with CazéTV and a very bad broadcast, with the narrators and commentators wanting to appear more than the athletes and competitions, making dull jokes.

I also took advantage of the holidays to go to the Book Fair, as I do every year. Unfortunately, the fair is much smaller than in previous years, with far fewer stalls. But I managed to buy four books, which made me happy.

But the icing on the cake, without a doubt, was the trip to Argentina. Pati and I stayed in Buenos Aires for two days. We had already planned it a few years ago, but there was the pandemic and other things and we postponed it. Now it worked and it was wonderful! Pati had the great idea of hiring the company Turismo Acessível, which gave us essential help. On the Saturday before the trip, Emiliano, owner of the company, kindly held an online chat to give us some guidance. But we almost couldn't travel. Pati also uses her professional card as an identity document, but this is only possible within the country. We only found out about this when checking in at the Aerolíneas Argentinas counter. I ran home in a taxi to try to find her original identity card, which we later discovered was with her mother. I had to change my route and go to my mother-in-law's house. The taxi driver was very friendly and ran a lot. He succeeded.

But Pati's ID was very old. Would they accept? Fortunately, they accepted. Then, just relax and enjoy. And we really enjoyed these two days. It was quick but it was very intense. We know Floralis Genérica; the Recoleta; Avenida 9 de Julio; the Obelisk; the Plaza de Mayo; the cathedral; the Casa Rosada, which is there in the photos; Puerto Madero, which also appears in the photo above; the Bombonera and the Monumental de Nunes; the Caminito; the birro of La Boca and the beautiful El Ateneo bookstore (maybe I'm forgetting somewhere we visited). We tried alfajor, dulce de leche, parrilla and other bad things... I discovered a very beautiful and charming city with many historic buildings (I wanted to visit one of those palaces); well wooded, with many parks, and which preserves its history with many monuments. We also experienced the hospitality and kindness of the Argentine people who readily helped me whenever I had any accessibility problems with Pati and her wheelchair.

All of this was only possible with the invaluable help of guides Daniela and Susana and driver Gaston, all of whom were in high spirits and always very attentive to us. Fortunately, I was left wanting more. I want to go back. I want to know more about Buenos Aires and Argentina in person.

If you want to see more of our trip, just look at this playlist on my YouTube channel: https://www.youtube.com/playlist?list=PLOt2jhTE4xQKem9xQggmNOZypFyPNrTep . On my Instagram (https://www.instagram.com/trevisidonascimento/), there are more photos. But most importantly, visit Argentina. It's very worth it. And anyone, like us, who has a disability, use the services of Turismo Acessível. I recommend.

German:

Meine Freunde, wissen Sie, als ich in den Urlaub fuhr (weshalb ich damals mit dem Bloggen aufgehört habe). Und was für ein wunderschöner Urlaub! Ich habe es sehr genossen. Ich schlief viel; Ich habe mich viel ausgeruht; Ich lese viel; Ich habe viel ferngesehen, neben anderen Ereignissen, die ich im Laufe des Textes erzählen werde.

Ich habe die Feiertage bereits mit einem Geschenk begonnen. Der Gouverneur nahm sich aufgrund des Feiertags vom 12. Oktober, einem Donnerstag, ein verlängertes Wochenende. Daher hatte ich statt 30 Tagen 35 Tage Urlaub.

Dieses Jahr habe ich damals Urlaub gemacht, um mir die Panamerikanischen Spiele anzuschauen. Die brasilianische Kampagne war großartig, sie hat Geschichte geschrieben. Wir haben 205 Medaillen gewonnen: 66 Gold; 73 Silber und 66 Bronze. Im Vergleich zu den Panamerikanischen Spielen in Lima im Jahr 2019 gab es 36 Medaillen mehr. Schlecht war, dass es hier keine Fernsehübertragungen gab. Übrig blieb nur YouTube mit CazéTV und einer sehr schlechten Übertragung, bei der die Erzähler und Kommentatoren mehr in Erscheinung treten wollten als die Sportler und Wettkämpfe und langweilige Witze machten.

Ich habe die Feiertage auch genutzt, um wie jedes Jahr auf die Buchmesse zu gehen. Leider ist die Messe viel kleiner als in den Vorjahren, mit deutlich weniger Ständen. Aber ich habe es geschafft, vier Bücher zu kaufen, was mich glücklich gemacht hat.

Aber das Tüpfelchen auf dem i war zweifellos die Reise nach Argentinien. Pati und ich blieben zwei Tage in Buenos Aires. Wir hatten es bereits vor ein paar Jahren geplant, aber da die Pandemie und andere Dinge dazukamen, haben wir es verschoben. Jetzt hat es funktioniert und es war wunderbar! Pati hatte die tolle Idee, die Firma Turismo Acessível zu beauftragen, die uns entscheidend geholfen hat. Am Samstag vor der Reise führte Emiliano, Inhaber des Unternehmens, freundlicherweise einen Online-Chat, um uns einige Ratschläge zu geben. Aber wir konnten fast nicht reisen. Pati nutzt ihren Berufsausweis auch als Ausweisdokument, dies ist jedoch nur innerhalb des Landes möglich. Dies erfuhren wir erst beim Einchecken am Schalter der Aerolíneas Argentinas. Ich rannte mit dem Taxi nach Hause, um ihren Originalausweis zu finden, von dem wir später herausfanden, dass er bei ihrer Mutter war. Ich musste meine Route ändern und zum Haus meiner Schwiegermutter gehen. Der Taxifahrer war sehr freundlich und lief viel. Es hat funktioniert.

Aber Patis Ausweis war sehr alt. Würden sie akzeptieren? Zum Glück akzeptierten sie. Dann entspannen Sie sich einfach und genießen Sie es. Und wir haben diese beiden Tage wirklich genossen. Es ging schnell, aber es war sehr intensiv. Wir kennen Floralis Genérica; die Recoleta; Avenida 9 de Julio; der Obelisk; die Plaza de Mayo; die Kathedrale; die Casa Rosada, die auf den Fotos zu sehen ist; Puerto Madero, das auch auf dem Foto oben zu sehen ist; die Bombonera und das Monumental de Nunes; der Caminito; das Birro von La Boca und die wunderschöne Buchhandlung El Ateneo (vielleicht habe ich irgendwo vergessen, wo wir waren). Wir probierten Alfajor, Dulce de Leche, Parrilla und andere schlechte Dinge ... Ich entdeckte eine sehr schöne und charmante Stadt mit vielen historischen Gebäuden (ich wollte einen dieser Paläste besichtigen); gut bewaldet, mit vielen Parks und mit vielen Denkmälern, die ihre Geschichte bewahren. Wir haben auch die Gastfreundschaft und Freundlichkeit der Argentinier erlebt, die mir jederzeit geholfen haben, wenn ich Probleme mit der Barrierefreiheit von Pati und ihrem Rollstuhl hatte.

All dies war nur möglich mit der unschätzbaren Hilfe der Guides Daniela und Susana und des Fahrers Gaston, die alle in bester Stimmung waren und uns stets sehr aufmerksam gegenüberstanden. Zum Glück hatte ich Lust auf mehr. Ich will zurückgehen. Ich möchte persönlich mehr über Buenos Aires und Argentinien erfahren.

Wenn Sie mehr von unserer Reise sehen möchten, schauen Sie sich einfach diese Playlist auf meinem YouTube-Kanal an: https://www.youtube.com/playlist?list=PLOt2jhTE4xQKem9xQggmNOZypFyPNrTep . Auf meinem Instagram (https://www.instagram.com/trevisidonascimento/) gibt es weitere Fotos. Aber am wichtigsten ist, dass Sie Argentinien besuchen. Es lohnt sich sehr. Und jeder, der wie wir eine Behinderung hat, nutzt die Dienste von Turismo Acessível. Ich empfehle.

Russian:

Друзья мои, вы знаете, когда я уехал в отпуск (именно поэтому я тогда и перестал вести блог). И какой чудесный отдых! Я наслаждался этим много. Я много спал; Я много отдыхал; Я много читаю; Я много смотрел телевизор, помимо других событий, о которых я буду рассказывать на протяжении всего текста.

Праздники я уже начала с подарка. Губернатор взял длинные выходные из-за праздника 12 октября, который приходится на четверг. Поэтому вместо 30 дней у меня был отпуск 35 дней.

В этом году я как раз взял отпуск, чтобы посмотреть Панамериканские игры. Бразильская кампания была великолепной, она вошла в историю. 

Мы завоевали 205 медалей: 66 золотых; 73 серебра и 66 бронз. По сравнению с Панамериканскими играми в Лиме в 2019 году медалей было на 36 больше. Плохо то, что здесь не было телевещания. Все, что осталось, это YouTube с CazéTV и очень плохая трансляция, где рассказчики и комментаторы хотели появиться больше, чем просто спортсмены и соревнования, и отдавали скучные шутки.

Я также воспользовалась каникулами, чтобы сходить на книжную ярмарку, как делаю каждый год. К сожалению, ярмарка стала намного меньше, чем в предыдущие годы, и на ней гораздо меньше киосков. Но мне удалось купить четыре книги, что меня порадовало.

Но вишенкой на торте, без сомнения, стала поездка в Аргентину. Мы с Пати пробыли в Буэнос-Айресе два дня. Мы уже планировали это несколько лет назад, но была пандемия и другие вещи, и мы отложили это. Теперь это сработало и это было чудесно! Пати пришла в голову отличная идея нанять компанию Turismo Acessível, которая оказала нам существенную помощь. В субботу перед поездкой Эмилиано, владелец компании, любезно провел онлайн-чат, чтобы дать нам некоторые рекомендации. Но мы почти не могли путешествовать. Пати также использует свою профессиональную карту в качестве документа, удостоверяющего личность, но это возможно только внутри страны. Мы узнали об этом только при регистрации на стойке Aerolíneas Argentinas. Я побежал домой на такси, чтобы попытаться найти ее оригинальное удостоверение личности, которое, как мы позже обнаружили, было у ее матери. Мне пришлось изменить маршрут и поехать в дом свекрови. Таксист был очень дружелюбным и много бегал. Это сработало.

Но удостоверение Пати было очень старым. Примут ли они? К счастью, они согласились. Затем просто расслабьтесь и наслаждайтесь. И нам очень понравились эти два дня. Это было быстро, но очень интенсивно. Мы знаем Floralis Generica; Реколета; Авенида 9 июля; Обелиск; Пласа-де-Майо; собор; Casa Rosada, который изображен на фотографиях; Пуэрто-Мадеро, который также изображен на фотографии выше; Бомбонера и Монументал де Нуньес; Каминито; бирро в Ла-Боке и красивый книжный магазин El Ateneo (возможно, я забыл, где мы были). Мы попробовали альфажор, дульсе де лече, парилью и другие гадости... Я открыл для себя очень красивый и очаровательный город со множеством исторических зданий (я хотел посетить один из этих дворцов); хорошо лесистый, с множеством парков и сохраняющий свою историю со множеством памятников. Мы также испытали гостеприимство и доброту аргентинцев, которые с готовностью помогали мне, когда у меня возникали проблемы с доступом к Пати и ее инвалидной коляске.

Все это стало возможным только благодаря неоценимой помощи гидов Даниэлы и Сусаны и водителя Гастона, которые были в приподнятом настроении и всегда очень внимательны к нам. К счастью, мне хотелось большего. Я хочу вернуться. Я хочу узнать больше о Буэнос-Айресе и Аргентине лично.

Если вы хотите увидеть больше о нашем путешествии, просто посмотрите этот плейлист на моем канале YouTube: https://www.youtube.com/playlist?list=PLOt2jhTE4xQKem9xQggmNOZypFyPNrTep. В моем Instagram (https://www.instagram.com/trevisidonascimento/) больше фотографий. Но самое главное – посетите Аргентину. Это того стоит. И любой человек с ограниченными возможностями, как и мы, может воспользоваться услугами Turismo Acessível. Я рекомендую.

Ukrainian:

Друзі мої, ви знаєте, коли я пішов у відпустку (саме тому я припинив вести блог на той час). А який чудовий відпочинок! Мені це дуже сподобалося. Я багато спав; Я багато відпочивав; я багато читаю; Я багато дивився телебачення, серед інших подій, про які я розповідатиму у тексті.

Я вже розпочав свята з того, що отримав подарунок. Губернатор взяв тривалі вихідні через свято 12 жовтня, у четвер. Тому замість 30 днів я мав 35 днів відпустки.

Цього року я взяв відпустку на той час, щоб подивитися Панамериканські ігри. Бразильська кампанія була чудовою, вона увійшла в історію. Ми здобули 205 медалей: 66 золотих; 73 срібних і 66 бронзових. У порівнянні з Панамериканськими іграми в Лімі в 2019 році було на 36 медалей більше. Погано було, що тут не було телевізійної трансляції. Залишився лише YouTube з CazéTV і дуже погана трансляція, де диктори та коментатори прагнули виглядати більше, ніж спортсмени та змагання, відпускаючи тупі жарти.

Я також скористався канікулами, щоб, як і кожного року, побувати на Книжковому ярмарку. На жаль, ярмарок набагато менший, ніж у минулі роки, значно менше прилавків. Але вдалося купити чотири книжки, що мене порадувало.

Але вишенькою на торті, без сумніву, стала поїздка до Аргентини. Ми з Паті пробули в Буенос-Айресі два дні. Ми вже планували це кілька років тому, але була пандемія та інші речі, і ми відклали це. Тепер це спрацювало, і це було чудово! У Паті була чудова ідея найняти компанію Turismo Acessível, яка надала нам істотну допомогу. У суботу перед поїздкою Еміліано, власник компанії, люб’язно провів онлайн-чат, щоб дати нам деякі вказівки. Але ми майже не могли подорожувати. Паті також використовує свою професійну картку як документ, що посвідчує особу, але це можливо лише в межах країни. Ми дізналися про це лише під час реєстрації на стійці Aerolíneas Argentinas. Я побіг додому на таксі, щоб спробувати знайти її оригінал посвідчення особи, яке, як ми згодом виявили, було в її матері. Довелося змінити маршрут і піти до свекрухи. Таксист був дуже привітним і багато бігав. Вийшло.

Але посвідчення Паті було дуже старим. Чи прийняли б вони? На щастя, вони погодилися. Потім просто розслабтеся і насолоджуйтеся. І нам дуже сподобалися ці два дні. Це було швидко, але дуже інтенсивно. Ми знаємо Floralis Genérica; Реколета; Авеніда 9 де Хуліо; обеліск; площа Майо; собор; Casa Rosada, який там на фотографіях; Пуерто-Мадеро, який також зображений на фото вище; Бомбонера і Монументаль де Нуньє; Камініто; birro La Boca та красива книгарня El Ateneo (можливо, я забуваю десь, де ми були). Ми спробували alfajor, dulce de leche, parrilla та інші погані речі... Я відкрив для себе дуже гарне та чарівне місто з багатьма історичними будівлями (я хотів відвідати один із тих палаців); добре лісистий, з багатьма парками, і який зберігає свою історію багатьма пам'ятниками. Ми також відчули гостинність і доброзичливість аргентинців, які охоче допомагали мені щоразу, коли у мене виникали проблеми з доступом до Паті та її інвалідного візка.

Все це стало можливим лише завдяки неоціненній допомозі гідів Даніели та Сусани та водія Гастона, які були у піднесеному настрої та завжди дуже уважно ставилися до нас. На щастя, мені залишилося хотіти більшого. Я хочу повернутися. Я хочу дізнатися більше про Буенос-Айрес та Аргентину особисто.

Якщо ви хочете побачити більше про нашу подорож, просто перегляньте цей список відтворення на моєму каналі YouTube: https://www.youtube.com/playlist?list=PLOt2jhTE4xQKem9xQggmNOZypFyPNrTep. У моєму Instagram (https://www.instagram.com/trevisidonascimento/) є більше фотографій. Але найголовніше, відвідайте Аргентину. Це дуже того варте. І будь-хто, як і ми, хто має інвалідність, користується послугами Turismo Acessível. Я рекомендую.

Spanish:

Amigos míos, ustedes saben cuando me fui de vacaciones (por eso dejé de escribir blogs en ese momento). ¡Y qué maravillosas vacaciones! Lo disfrute mucho. Dormi mucho; Descansé mucho; Leo mucho; Miré mucha televisión, entre otros acontecimientos que contaré a lo largo del texto.

Ya comencé las vacaciones recibiendo un regalo. El gobernador se tomó un fin de semana largo por el feriado del 12 de octubre, en un jueves. Por tanto, en lugar de 30 días, tuve 35 días de vacaciones.

Este año me tomé unas vacaciones en esa época para ver los Juegos Panamericanos. La campaña brasileña fue genial, hizo historia. Ganamos 205 medallas: 66 de oro; 73 de plata y 66 de bronce. Fueron 36 medallas más respecto a los Juegos Panamericanos de Lima, en 2019. Lo malo fue la falta de transmisión televisiva aquí. Sólo quedó YouTube con CazéTV y una muy mala retransmisión, con los narradores y comentaristas queriendo aparecer más que los deportistas y las competiciones, haciendo chistes aburridos.

También aproveché las vacaciones para ir a la Feria del Libro, como hago todos los años. Lamentablemente, la feria es mucho más pequeña que en años anteriores y con muchos menos puestos. Pero logré comprar cuatro libros, lo que me hizo feliz.

Pero la guinda del pastel, sin duda, fue el viaje a Argentina. Pati y yo nos quedamos dos días en Buenos Aires. Ya lo habíamos planeado hace unos años, pero estuvo la pandemia y otras cosas y lo pospusimos. ¡Ahora funcionó y fue maravilloso! Pati tuvo la genial idea de contratar la empresa Turismo Acessível, que nos brindó una ayuda fundamental. El sábado previo al viaje, Emiliano, dueño de la empresa, tuvo la amabilidad de realizar una charla online para orientarnos. Pero casi no pudimos viajar. Pati también utiliza su cédula profesional como documento de identidad, pero esto sólo es posible dentro del país. Sólo nos enteramos de esto al hacer el check-in en el mostrador de Aerolíneas Argentinas. Corrí a casa en un taxi para tratar de encontrar su documento de identidad original, que luego descubrimos que estaba con su madre. Tuve que cambiar de ruta e ir a casa de mi suegra. El taxista fue muy amable y corrió mucho. Funcionó.

Pero el DNI de Pati era muy antiguo. ¿Aceptarían? Afortunadamente aceptaron. Luego, simplemente relájate y disfruta. Y realmente disfrutamos estos dos días. Fue rápido pero muy intenso. Conocemos Floralis Genérica; la Recoleta; Avenida 9 de Julio; el Obelisco; la Plaza de Mayo; la Catedral; la Casa Rosada, que está ahí en las fotos; Puerto Madero, que también aparece en la foto de arriba; la Bombonera y la Monumental de Nunes; el Caminito; el birro de La Boca y la hermosa librería El Ateneo (tal vez se me olvide algún lugar que visitamos). Probamos alfajor, dulce de leche, parrilla y otras cosas malas... Descubrí una ciudad muy hermosa y encantadora con muchos edificios históricos (quería visitar uno de esos palacios); bien arbolado, con muchos parques, y que conserva su historia con muchos monumentos. También experimentamos la hospitalidad y amabilidad de los argentinos que fácilmente me ayudaron cuando tuve algún problema de accesibilidad con Pati y su silla de ruedas.

Todo esto solo fue posible con la invaluable ayuda de las guías Daniela y Susana y el chofer Gastón, todos muy animados y siempre muy atentos con nosotros. Afortunadamente me quedé con ganas de más. Quiero volver. Quiero saber más sobre Buenos Aires y Argentina en persona.

Si quieres ver más de nuestro viaje, solo mira esta lista de reproducción en mi canal de YouTube: https://www.youtube.com/playlist?list=PLOt2jhTE4xQKem9xQggmNOZypFyPNrTep. En mi Instagram (https://www.instagram.com/trevisidonascimento/), hay más fotos. Pero lo más importante es visitar Argentina. Vale mucho la pena. Y cualquier persona, como nosotros, que tenga una discapacidad, utilice los servicios de Turismo Acessível. Recomiendo.

French:

Mes amis, vous savez quand je partais en vacances (c'est pourquoi j'ai arrêté de bloguer à ce moment-là). Et quelles merveilleuses vacances ! J'ai beaucoup apprécié. J'ai beaucoup dormi; Je me suis beaucoup reposé ; Je lis beaucoup; J'ai beaucoup regardé la télévision, entre autres événements que je raconterai tout au long du texte.

J'ai déjà commencé les vacances en recevant un cadeau. Le gouverneur a pris un long week-end en raison du jour férié du 12 octobre, un jeudi. Ainsi, au lieu de 30 jours, j'ai eu 35 jours de vacances.

Cette année, j'ai pris des vacances à cette époque pour regarder les Jeux panaméricains. La campagne brésilienne a été formidable, elle est entrée dans l’histoire. Nous avons remporté 205 médailles : 66 d'or ; 73 argent et 66 bronze. Il y a eu 36 médailles de plus par rapport aux Jeux panaméricains de Lima, en 2019. Ce qui était mauvais, c'était le manque de retransmission télévisée ici. Il ne restait plus que YouTube avec CazéTV et une très mauvaise diffusion, avec des narrateurs et des commentateurs qui voulaient apparaître plus que les athlètes et les compétitions, faisant des blagues ennuyeuses.

J'ai aussi profité des vacances pour aller au Salon du livre, comme chaque année. Malheureusement, la foire est beaucoup plus petite que les années précédentes, avec beaucoup moins de stands. Mais j’ai réussi à acheter quatre livres, ce qui m’a fait plaisir.

Mais la cerise sur le gâteau fut sans aucun doute le voyage en Argentine. Pati et moi sommes restés deux jours à Buenos Aires. Nous l’avions déjà prévu il y a quelques années, mais il y a eu la pandémie et d’autres choses et nous l’avons reporté. Maintenant, cela a fonctionné et c'était merveilleux ! Pati a eu la bonne idée de faire appel à l'entreprise Turismo Acessível, qui nous a apporté une aide essentielle. Le samedi précédant le voyage, Emiliano, propriétaire de l'entreprise, a aimablement organisé un chat en ligne pour nous donner quelques conseils. Mais nous ne pouvions presque pas voyager. Pati utilise également sa carte professionnelle comme pièce d'identité, mais cela n'est possible qu'à l'intérieur du pays. Nous ne l'avons découvert qu'à notre enregistrement au comptoir d'Aerolíneas Argentinas. J'ai couru chez moi en taxi pour essayer de retrouver sa carte d'identité originale, dont nous avons découvert plus tard qu'elle se trouvait chez sa mère. J'ai dû changer d'itinéraire et me rendre chez ma belle-mère. Le chauffeur de taxi était très sympathique et courait beaucoup. Ça a marché.

Mais la carte d'identité de Pati était très ancienne. Accepteraient-ils ? Heureusement, ils ont accepté. Ensuite, détendez-vous et profitez-en. Et nous avons vraiment apprécié ces deux jours. C'était rapide mais c'était très intense. On connaît Floralis Genérica ; la Recoleta; Avenue 9 de Juillet ; l'Obélisque ; la Place de Mai ; la cathédrale; la Casa Rosada, qui est là sur les photos ; Puerto Madero, qui apparaît également sur la photo ci-dessus ; la Bombonera et le Monumental de Nunes ; le Caminito; le birro de La Boca et la belle librairie El Ateneo (j'oublie peut-être un endroit que nous avons visité). Nous avons essayé l'alfajor, le dulce de leche, la parrilla et d'autres mauvaises choses... J'ai découvert une très belle et charmante ville avec de nombreux bâtiments historiques (je voulais visiter un de ces palais) ; bien arborée, dotée de nombreux parcs, et qui préserve son histoire avec de nombreux monuments. Nous avons également pu profiter de l'hospitalité et de la gentillesse du peuple argentin qui m'a aidé chaque fois que j'avais des problèmes d'accessibilité avec Pati et son fauteuil roulant.

Tout cela n'a été possible qu'avec l'aide précieuse des guides Daniela et Susana et du chauffeur Gaston, tous de bonne humeur et toujours très attentifs à nous. Heureusement, j’en voulais plus. Je veux retourner. Je veux en savoir plus sur Buenos Aires et l'Argentine en personne.

Si vous souhaitez en savoir plus sur notre voyage, regardez simplement cette playlist sur ma chaîne YouTube : https://www.youtube.com/playlist?list=PLOt2jhTE4xQKem9xQggmNOZypFyPNrTep . Sur mon Instagram (https://www.instagram.com/trevisidonascimento/), il y a plus de photos. Mais surtout, visitez l’Argentine. Cela en vaut vraiment la peine. Et toute personne, comme nous, handicapée, utilise les services de Turismo Acessível. Je recommande.

Chinese:

我的朋友们，你们知道我什么时候去度假的（这就是我当时停止写博客的原因）。 多么美好的假期啊！ 我很喜欢它。 我睡了很多; 我休息了很多； 我读了很多书； 我看了很多电视，以及我将在整本书中讲述的其他事件。

我已经通过收到礼物开始了假期。 由于 10 月 12 日假期，周四州长休了一个长周末。 因此，我的假期不是30天，而是35天。

今年，我当时就放假去看泛美运动会。 巴西队的表现非常出色，创造了历史。 我们赢得了 205 枚奖牌：66 枚金牌； 73 银牌和 66 铜牌。 与 2019 年利马泛美运动会相比，本届泛美运动会多了 36 枚奖牌。遗憾的是这里缺乏电视转播。 剩下的只有 YouTube 和 CazéTV 以及非常糟糕的广播，解说员和评论员比运动员和比赛更想要出现，开着无聊的玩笑。

我也像每年一样，利用假期去了书展。 遗憾的是，今年的展会规模比往年小很多，摊位也少得多。 但我还是买了四本书，这让我很高兴。

但毫无疑问，锦上添花的是阿根廷之行。 我和帕蒂在布宜诺斯艾利斯呆了两天。 几年前我们就已经计划好了，但因为疫情等原因，我们推迟了。 现在它成功了，真是太棒了！ Pati 萌生了雇用 Turismo Acessível 公司的好主意，这给了我们必要的帮助。 出发前的周六，公司老板Emiliano热情地在线聊天，给我们一些指导。 但我们几乎无法旅行。 帕蒂还使用她的职业卡作为身份证明文件，但这只能在国内进行。 我们是在阿根廷航空公司柜台办理登机手续时才知道这一点的。 我乘出租车跑回家，试图找到她的身份证原件，后来我们发现身份证是和她母亲在一起的。 我只好改变路线，去婆婆家。 出租车司机很友善，跑了很多。 成功了。

但帕蒂的身份证已经很旧了。 他们会接受吗？ 幸运的是，他们接受了。 然后，放松并享受。 这两天我们真的很享受。 速度很快，但也非常激烈。 我们知道 Floralis Genérica； 雷科莱塔； 7 月 9 号大道； 方尖碑； 五月广场； 大教堂; 照片中的玫瑰宫（Casa Rosada）； 马德罗港，也出现在上面的照片中； Bombonera 和 Monumental de Nunes； 卡米尼托； 拉博卡的比罗和美丽的雅典人书店（也许我忘记了我们参观过的地方）。 我们尝试了 alfajor、dulce de leche、parrilla 和其他不好的东西......我发现了一个非常美丽和迷人的城市，有许多历史建筑（我想参观其中的一座宫殿）； 树木繁茂，有许多公园，并通过许多古迹保留了其历史。 我们还体验到了阿根廷人民的热情好客和友善，每当我遇到帕蒂和她的轮椅的无障碍问题时，他们都会随时帮助我。

所有这一切都是在导游丹妮拉（Daniela）和苏珊娜（Susana）以及司机加斯顿（Gaston）的宝贵帮助下才得以实现的，他们所有人都兴高采烈，总是对我们非常关心。 幸运的是，我还想要更多。 我想回去。 我想亲自更多地了解布宜诺斯艾利斯和阿根廷。

如果您想了解我们旅行的更多内容，请在我的 YouTube 频道上观看此播放列表：https://www.youtube.com/playlist?list=PLOt2jhTE4xQKem9xQggmNOZypFyPNrTep 。 在我的 Instagram (https://www.instagram.com/trevisidonascimento/) 上，有更多照片。 但最重要的是，访问阿根廷。 这是非常值得的。 任何像我们这样的残疾人都可以使用 Turismo Acessível 的服务。 我建议。

​