Havana Táxi

Meus Amigos, vocês sabem que sou de esquerda. Acho que é a melhor opção para o mundo porque, evidentemente, temos mais pobres do que ricos e a esquerda é a única que olha para os pobres. Mas isso não quer dizer que eu seja um esquerdista radical. Há quase dez anos, quando Fidel Castro morreu em Cuba, fiz um texto, aqui no blog, criticando alguns aspectos do sistema da ilha. 
Na Feira do Livro, comprando um outo livro que teria sessão de autógrafos, me deparei com essa obra da capa ao lado, que também estava sendo autografado naquele dia. Havana Táxi foi escrito pelo norueguês, doutor em antropologia social Stale Wig e saiu pela editora Buzz. 

Entre 2015 e 2018, Ståle morou em Havana para sua pesquisa de doutorado. Para isso, ele comprou um antigo táxi Buick Roadmaster de 1953 e, enquanto dirigia, coletou histórias e relatos de passageiros e outros motoristas sobre as reformas de mercado, como o acordo de relaxamento do embargo econômico firmado entre Barack Obama e Raul Castro e as mudanças sociais na ilha, como a morte de Fidel e a chegada da internet. 

O livro acompanha de perto a vida de três passageiros frequentes — Norges, Linet e Catalina — mostrando como seus sonhos e iniciativas colidem com as estruturas antigas e enraizadas do sistema cubano. Norges é gay e esse é um dos motivos pelos quais teve que sair da ilha. O autógrafo dele está na foto ao lado esquerdo, junto com o de Stale.

Para mim, a obra não foca tanto na história do táxi mas toca em aspectos interessantes do funcionamento de Cuba como, por exemplo, a vigilância da polícia e o suborno aos policiais para que as coisas funcionem. Nunca tinha lido algo que tenha mostrado tão intimamente Cuba e, para mim, ficou muito claro as dificuldades da ilha, algo que eu já tinha criticado no texto de 2016. O primeiro problema é a tirania no socialismo. Nunca tivemos democracia (pluripartidarismo; eleições; liberdade de expressão) no socialismo. O segundo problema é a dependência econômica de outros países. Cuba nunca foi autossuficiente. E isso se reflete na pobreza de grande parte de sua população.

Digo isso com pesar mas, para mim, atualmente, Cuba precisa de um pouco de capitalismo. Digo isso com pesar porque acho o capitalismo muito brutal, muito selvagem mas Cuba não tem mis quem lhe ajude economicamente. Então, acho que a ilha deve aceitar o investimento de algumas empresas estrangeiras para criar empregos.  

O texto de Wig é maravilhoso. Leve; objetivo; envolvente; honesto; comovente, em nada se parece com um trabalho acadêmico. A obra mudou, um pouco, a minha visão sobre o socialismo cubano.   

English:

My friends, you know I'm left-wing. I think it's the best option for the world because, evidently, we have more poor people than rich people, and the left is the only one that looks out for the poor. But that doesn't mean I'm a radical leftist. Almost ten years ago, when Fidel Castro died in Cuba, I wrote a text here on the blog criticizing some aspects of the island's system.

At the Book Fair, while buying another book that would have an autograph session, I came across this work with the cover next to it, which was also being autographed that day. Havana Taxi was written by the Norwegian, PhD in social anthropology Stale Wig, and published by Buzz.

Between 2015 and 2018, Ståle lived in Havana for his doctoral research. To do this, he bought an old 1953 Buick Roadmaster taxi and, while driving, collected stories and accounts from passengers and other drivers about market reforms, such as the agreement to ease the economic embargo signed between Barack Obama and Raul Castro, and social changes on the island, such as Fidel's death and the arrival of the internet.

The book closely follows the lives of three frequent passengers — Norges, Linet, and Catalina — showing how their dreams and initiatives clash with the old and entrenched structures of the Cuban system. Norges is gay, and that is one of the reasons he had to leave the island. His autograph is in the photo on the left, along with Stale's.

For me, the work doesn't focus so much on the history of the taxi but touches on interesting aspects of how Cuba works, such as police surveillance and bribery of police officers to make things work. I had never read anything that showed Cuba so intimately, and for me, the island's difficulties became very clear, something I had already criticized in my 2016 text. The first problem is tyranny in socialism. We have never had democracy (multi-party system; elections; freedom of expression) in socialism. The second problem is economic dependence on other countries. Cuba has never been self-sufficient. And this is reflected in the poverty of a large part of its population.

I say this with regret, but for me, currently, Cuba needs a little capitalism. I say this with regret because I find capitalism very brutal, very savage, but Cuba no longer has anyone to help it economically. So, I think the island should accept investment from some foreign companies to create jobs.

Wig's text is wonderful. Light; objective; engaging; honest; moving, it doesn't resemble an academic work at all. The work changed, somewhat, my view on Cuban socialism.

German:

Meine Freunde, ihr wisst, dass ich links bin. Ich denke, das ist die beste Option für die Welt, denn es gibt offensichtlich mehr Arme als Reiche, und die Linke ist die einzige, die sich um die Armen kümmert. Das heißt aber nicht, dass ich ein radikaler Linker bin. Vor fast zehn Jahren, als Fidel Castro in Kuba starb, schrieb ich hier im Blog einen Text, in dem ich einige Aspekte des Systems der Insel kritisierte.

Auf der Buchmesse, als ich ein anderes Buch kaufte, das signiert werden sollte, stieß ich auf dieses Werk. Das Cover daneben wurde ebenfalls an diesem Tag signiert. „Havana Taxi“ wurde von dem norwegischen Sozialanthropologen Ståle Wig geschrieben und von Buzz veröffentlicht.

Zwischen 2015 und 2018 lebte Ståle für seine Doktorarbeit in Havanna. Dafür kaufte er sich ein altes Buick Roadmaster Taxi von 1953 und sammelte während der Fahrt Geschichten und Berichte von Fahrgästen und anderen Fahrern über Marktreformen, wie etwa das Abkommen zur Lockerung des Wirtschaftsembargos zwischen Barack Obama und Raúl Castro, sowie über gesellschaftliche Veränderungen auf der Insel, wie Fidels Tod und die Einführung des Internets.

Das Buch begleitet drei Stammgäste – Norges, Linet und Catalina – und zeigt, wie ihre Träume und Initiativen mit den alten, festgefahrenen Strukturen des kubanischen Systems kollidieren. Norges ist homosexuell, und das ist einer der Gründe, warum er die Insel verlassen musste. Seine Unterschrift ist auf dem Foto links neben der von Stale zu sehen.

Für mich liegt der Fokus des Buches weniger auf der Geschichte des Taxis, sondern vielmehr auf interessanten Aspekten des kubanischen Systems, wie etwa der polizeilichen Überwachung und der Bestechung von Polizisten, um die Dinge zum Laufen zu bringen. Ich hatte noch nie etwas gelesen, das Kuba so intim darstellte, und mir wurden die Schwierigkeiten der Insel sehr deutlich vor Augen geführt – etwas, das ich bereits in meinem Text von 2016 kritisiert hatte. Das erste Problem ist die Tyrannei im Sozialismus. Wir hatten im Sozialismus nie Demokratie (Mehrparteiensystem, Wahlen, Meinungsfreiheit). Das zweite Problem ist die wirtschaftliche Abhängigkeit von anderen Ländern. Kuba war nie autark. Und das spiegelt sich in der Armut eines großen Teils der Bevölkerung wider.

Ich sage das mit Bedauern, aber meiner Meinung nach braucht Kuba derzeit etwas Kapitalismus. Ich sage das mit Bedauern, weil ich den Kapitalismus als sehr brutal, sehr unbarmherzig empfinde, aber Kuba hat niemanden mehr, der ihm wirtschaftlich helfen kann. Daher denke ich, dass die Insel Investitionen von ausländischen Unternehmen annehmen sollte, um Arbeitsplätze zu schaffen.

Wigs Text ist wunderbar. Leicht verständlich, objektiv, fesselnd, ehrlich, bewegend – er ähnelt überhaupt nicht einer akademischen Arbeit. Das Werk hat meine Sicht auf den kubanischen Sozialismus etwas verändert.

Ukrainian:

Друзі мої, ви знаєте, що я лівий. Я думаю, що це найкращий варіант для світу, бо, очевидно, у нас більше бідних людей, ніж багатих, і ліві — єдині, хто піклується про бідних. Але це не означає, що я радикальний лівий. Майже десять років тому, коли Фідель Кастро помер на Кубі, я написав тут, у блозі, текст, у якому критикував деякі аспекти острівної системи.

На книжковому ярмарку, купуючи ще одну книгу, яка мала б автограф-сесію, я натрапив на цю роботу з обкладинкою поруч, яку також того дня роздавали. «Гавана Таксі» написав норвежець, доктор філософії з соціальної антропології Стале Віг, а видало її видавництво Buzz.

Між 2015 і 2018 роками Стале жив у Гавані для виконання свого докторського дослідження. Для цього він придбав старе таксі Buick Roadmaster 1953 року випуску та під час керування збирав історії та розповіді пасажирів та інших водіїв про ринкові реформи, такі як угода про послаблення економічного ембарго, підписана між Бараком Обамою та Раулем Кастро, та соціальні зміни на острові, такі як смерть Фіделя та поява інтернету.

Книга уважно розповідає про життя трьох частих пасажирів — Норхеса, Лінета та Каталіни — показуючи, як їхні мрії та ініціативи стикаються зі старими та усталеними структурами кубинської системи. Норхес — гей, і це одна з причин, чому він мусив покинути острів. Його автограф є на фотографії ліворуч, разом із автографом Стале.

Для мене робота не стільки зосереджена на історії таксі, скільки торкається цікавих аспектів функціонування Куби, таких як поліцейське стеження та підкуп поліцейських, щоб усе працювало. Я ніколи не читав нічого, що так інтимно показувало Кубу, і для мене труднощі острова стали дуже зрозумілими, що я вже критикував у своєму тексті 2016 року. Перша проблема — це тиранія в соціалізмі. У нас ніколи не було демократії (багатопартійної системи; виборів; свободи слова) в соціалізмі. Друга проблема — це економічна залежність від інших країн. Куба ніколи не була самодостатньою. І це відображається в бідності значної частини її населення.

Я кажу це з жалем, але для мене зараз Кубі потрібен трохи капіталізму. Я кажу це з жалем, тому що вважаю капіталізм дуже жорстоким, дуже диким, але Кубі більше немає нікого, хто міг би допомогти їй економічно. Тому я думаю, що острів повинен прийняти інвестиції від деяких іноземних компаній для створення робочих місць.

Russian:

Друзья мои, вы знаете, что я левый. Я считаю, что это лучший вариант для мира, потому что, очевидно, у нас больше бедных, чем богатых, и только левые заботятся о бедных. Но это не значит, что я радикальный левый. Почти десять лет назад, когда Фидель Кастро умер на Кубе, я написал здесь, в блоге, текст, критикующий некоторые аспекты системы острова.

На книжной ярмарке, покупая другую книгу, на которой должна была состояться автограф-сессия, я наткнулся на эту работу, обложка которой тоже была подписана в тот день. Книга «Гаванское такси» написана норвежским доктором социальных наук Стале Вигом и издана издательством Buzz.

С 2015 по 2018 год Стале жил в Гаване для проведения своих докторских исследований. Для этого он купил старое такси Buick Roadmaster 1953 года выпуска и, во время поездок, собирал истории и рассказы пассажиров и других водителей о рыночных реформах, таких как соглашение об ослаблении экономического эмбарго, подписанное между Бараком Обамой и Раулем Кастро, и о социальных изменениях на острове, таких как смерть Фиделя и появление интернета.

Книга подробно описывает жизнь трех постоянных пассажиров — Норгеса, Линета и Каталины — показывая, как их мечты и инициативы сталкиваются со старыми и укоренившимися структурами кубинской системы. Норгес — гей, и это одна из причин, по которой ему пришлось покинуть остров. Его автограф есть на фотографии слева, рядом с автографом Стале.

Для меня эта работа не столько фокусируется на истории такси, сколько затрагивает интересные аспекты функционирования Кубы, такие как полицейское наблюдение и подкуп полицейских для обеспечения порядка. Я никогда не читал ничего, что так подробно показывало бы Кубу, и для меня трудности острова стали очень очевидны, о чём я уже писал в своей работе 2016 года. Первая проблема — тирания при социализме. У нас никогда не было демократии (многопартийной системы; выборов; свободы слова) при социализме. Вторая проблема — экономическая зависимость от других стран. Куба никогда не была самодостаточной. И это отражается в бедности значительной части её населения.

Я говорю это с сожалением, но, на мой взгляд, сейчас Кубе немного нужен капитализм. Я говорю это с сожалением, потому что считаю капитализм очень жестоким, очень диким, но у Кубы больше нет никого, кто мог бы помочь ей экономически. Поэтому я думаю, что острову следует принять инвестиции от некоторых иностранных компаний для создания рабочих мест.

Текст Вига замечательный. Лёгкий; объективный; увлекательный; честный; трогательный, он совсем не похож на академическую работу. Эта работа несколько изменила моё представление о кубинском социализме.

Текст Віга чудовий. Легкий; об'єктивний; захопливий; чесний; зворушливий, він зовсім не схожий на академічну роботу. Робота дещо змінила мій погляд на кубинський соціалізм.

Spanish:

Amigos, saben que soy de izquierdas. Creo que es la mejor opción para el mundo porque, evidentemente, tenemos más pobres que ricos, y la izquierda es la única que vela por los pobres. Pero eso no significa que sea de izquierdas radical. Hace casi diez años, cuando Fidel Castro murió en Cuba, escribí un texto aquí en el blog criticando algunos aspectos del sistema de la isla.

En la Feria del Libro, mientras compraba otro libro que iba a tener una sesión de autógrafos, me encontré con esta obra con la portada al lado, que también estaba siendo autografiada ese día. Havana Taxi fue escrita por el noruego, doctor en antropología social, Stale Wig, y publicada por Buzz.

Entre 2015 y 2018, Ståle vivió en La Habana para su investigación doctoral. Para ello, compró un viejo taxi Buick Roadmaster de 1953 y, mientras conducía, recopiló historias y relatos de pasajeros y otros conductores sobre reformas de mercado, como el acuerdo para flexibilizar el embargo económico firmado entre Barack Obama y Raúl Castro, y cambios sociales en la isla, como la muerte de Fidel y la llegada de internet.

El libro sigue de cerca la vida de tres pasajeros frecuentes —Norges, Linet y Catalina—, mostrando cómo sus sueños e iniciativas chocan con las viejas y arraigadas estructuras del sistema cubano. Norges es gay, y esa es una de las razones por las que tuvo que abandonar la isla. Su autógrafo aparece en la foto de la izquierda, junto con el de Stale.

Para mí, la obra no se centra tanto en la historia del taxi, sino que aborda aspectos interesantes del funcionamiento de Cuba, como la vigilancia policial y el soborno a agentes de policía para que las cosas funcionen. Nunca había leído nada que mostrara a Cuba de forma tan íntima, y ​​para mí, las dificultades de la isla quedaron muy claras, algo que ya había criticado en mi texto de 2016. El primer problema es la tiranía en el socialismo. Nunca hemos tenido democracia (multipartidismo, elecciones, libertad de expresión) en el socialismo. El segundo problema es la dependencia económica de otros países. Cuba nunca ha sido autosuficiente. Y esto se refleja en la pobreza de gran parte de su población.

Lo digo con pesar, pero para mí, actualmente, Cuba necesita un poco de capitalismo. Lo digo con pesar porque encuentro el capitalismo muy brutal, muy salvaje, pero Cuba ya no tiene a nadie que la ayude económicamente. Por lo tanto, creo que la isla debería aceptar inversiones de algunas empresas extranjeras para crear empleos.

El texto de Wig es maravilloso. Ligero, objetivo, atractivo, honesto y conmovedor; no se parece en nada a una obra académica. La obra cambió, en cierta medida, mi visión del socialismo cubano.

Italian:

Amici miei, sapete che sono di sinistra. Penso che sia l'opzione migliore per il mondo perché, evidentemente, abbiamo più poveri che ricchi, e la sinistra è l'unica che si prende cura dei poveri. Ma questo non significa che io sia un radicale di sinistra. Quasi dieci anni fa, quando Fidel Castro morì a Cuba, scrissi un testo qui sul blog in cui criticavo alcuni aspetti del sistema dell'isola.

Alla Fiera del Libro, mentre compravo un altro libro che avrebbe avuto una sessione di autografi, mi sono imbattuto in quest'opera con la copertina accanto, che era anch'essa in fase di autografo quel giorno. Havana Taxi è stato scritto dal norvegese Stale Wig, dottore di ricerca in antropologia sociale, e pubblicato da Buzz.

Tra il 2015 e il 2018, Ståle ha vissuto all'Avana per la sua ricerca di dottorato. Per farlo, ha acquistato un vecchio taxi Buick Roadmaster del 1953 e, durante la guida, ha raccolto storie e resoconti di passeggeri e altri autisti sulle riforme del mercato, come l'accordo per allentare l'embargo economico firmato tra Barack Obama e Raul Castro, e sui cambiamenti sociali sull'isola, come la morte di Fidel e l'avvento di Internet.

Il libro segue da vicino le vite di tre passeggeri abituali – Norges, Linet e Catalina – mostrando come i loro sogni e le loro iniziative si scontrino con le vecchie e radicate strutture del sistema cubano. Norges è gay, e questo è uno dei motivi per cui ha dovuto lasciare l'isola. Il suo autografo è nella foto a sinistra, insieme a quello di Stale.

Per me, l'opera non si concentra tanto sulla storia del taxi, quanto piuttosto su aspetti interessanti del funzionamento di Cuba, come la sorveglianza della polizia e la corruzione degli agenti per far funzionare le cose. Non avevo mai letto nulla che mostrasse Cuba in modo così intimo, e per me le difficoltà dell'isola sono diventate molto chiare, cosa che avevo già criticato nel mio testo del 2016. Il primo problema è la tirannia nel socialismo. Non abbiamo mai avuto democrazia (sistema multipartitico; elezioni; libertà di espressione) nel socialismo. Il secondo problema è la dipendenza economica dagli altri paesi. Cuba non è mai stata autosufficiente. E questo si riflette nella povertà di gran parte della sua popolazione.

Lo dico con rammarico, ma per me, attualmente, Cuba ha bisogno di un po' di capitalismo. Lo dico con rammarico perché trovo il capitalismo molto brutale, molto selvaggio, ma Cuba non ha più nessuno che la aiuti economicamente. Quindi, penso che l'isola dovrebbe accettare investimenti da alcune aziende straniere per creare posti di lavoro.

Il testo di Wig è meraviglioso. Leggero; obiettivo; coinvolgente; onesto; commovente, non assomiglia affatto a un'opera accademica. L'opera ha cambiato, in un certo senso, la mia visione del socialismo cubano.

French:

Mes amis, vous savez que je suis de gauche. Je pense que c'est la meilleure option pour le monde car, de toute évidence, nous avons plus de pauvres que de riches, et la gauche est la seule à se soucier des plus démunis. Mais cela ne fait pas de moi un gauchiste radical. Il y a près de dix ans, à la mort de Fidel Castro à Cuba, j'ai publié un article ici même, sur ce blog, critiquant certains aspects du système cubain.

Au Salon du livre, alors que j'achetais un autre ouvrage pour lequel une séance de dédicaces était prévue, je suis tombé sur celui-ci, dont la couverture était juste à côté ; il était lui aussi en cours de dédicace ce jour-là. « Havana Taxi » est un roman de Ståle Wig, docteur en anthropologie sociale et auteur norvégien, publié chez Buzz.

Entre 2015 et 2018, Ståle a vécu à La Havane pour ses recherches doctorales. Pour ce faire, il a acheté un vieux taxi Buick Roadmaster de 1953 et, au volant, a recueilli des témoignages de passagers et d'autres chauffeurs sur les réformes économiques, comme l'accord d'allègement de l'embargo économique signé entre Barack Obama et Raul Castro, et sur les changements sociaux à Cuba, tels que la mort de Fidel et l'arrivée d'Internet.

Le livre suit de près le quotidien de trois passagers réguliers – Norges, Linet et Catalina – et montre comment leurs rêves et leurs initiatives se heurtent aux structures anciennes et profondément enracinées du système cubain. Norges est homosexuel, et c'est l'une des raisons pour lesquelles il a dû quitter l'île. Sa signature figure sur la photo de gauche, aux côtés de celle de Stale.

À mon sens, l'ouvrage ne s'attarde pas tant sur l'histoire du taxi que sur des aspects intéressants du fonctionnement de Cuba, comme la surveillance policière et la corruption d'agents de police pour asseoir son pouvoir. Je n'avais jamais rien lu qui décrive Cuba avec autant d'intimité, et les difficultés de l'île m'ont paru aujourd'hui très claires, un point que j'avais déjà soulevé dans mon texte de 2016. Le premier problème est la tyrannie inhérente au socialisme. Nous n'avons jamais connu la démocratie (multipartisme, élections, liberté d'expression) sous le socialisme. Le second problème est la dépendance économique vis-à-vis des autres pays. Cuba n'a jamais été autosuffisante, ce qui explique la pauvreté d'une grande partie de sa population.

Je le dis avec regret, mais à mon avis, Cuba a besoin d'un peu de capitalisme. Je le dis avec regret car je trouve le capitalisme très brutal, très sauvage, mais Cuba ne bénéficie plus du soutien économique de personne. Je pense donc que l'île devrait accepter les investissements de certaines entreprises étrangères pour créer des emplois.

Le texte de Wig est remarquable. Clair, objectif, captivant, honnête et émouvant, il ne ressemble en rien à un ouvrage universitaire. Ce livre a quelque peu modifié ma vision du socialisme cubain.

Chinês:

朋友们，你们都知道我是左翼人士。我认为这对世界来说是最佳选择，因为显而易见，穷人比富人多，而左翼是唯一真正关心穷人的阵营。但这并不意味着我是个激进左派。大约十年前，菲德尔·卡斯特罗在古巴去世时，我曾在博客上撰文批评古巴体制的某些方面。

在书展上，我正准备买另一本有签名会的书时，偶然发现了这本书，它的封面就在旁边，当天也有签名会。这本书名为《哈瓦那出租车》，作者是挪威社会人类学博士斯塔勒·维格，由Buzz出版社出版。

2015年至2018年间，斯塔勒在哈瓦那进行博士研究。为了完成这项工作，他买了一辆1953年产的别克路霸出租车，并在驾驶过程中收集乘客和其他司机讲述的故事，内容涉及市场改革（例如巴拉克·奥巴马和劳尔·卡斯特罗签署的放松经济封锁的协议）以及岛上的社会变迁（例如菲德尔·卡斯特罗的去世和互联网的出现）。

这本书细致地描绘了三位常客——诺尔赫斯、利内特和卡塔琳娜——的生活，展现了他们的梦想和抱负如何与古巴根深蒂固的旧体制发生冲突。诺尔赫斯是同性恋，这也是他不得不离开古巴的原因之一。左边的照片上有他的签名，旁边还有斯塔尔的签名。

对我而言，这本书的重点并非出租车的历史，而是触及了古巴社会运作中一些有趣的方面，例如警察的监视以及为了达到目的而贿赂警察。我从未读过如此深入展现古巴的作品，对我而言，这座岛屿的困境变得清晰可见，而这正是我在2016年的文章中已经批判过的。首要问题是社会主义中的专制。社会主义制度下，我们从未真正拥有过民主（多党制、选举、言论自由）。第二个问题是经济上对其他国家的依赖。古巴从未实现过自给自足。这体现在其大部分人口的贫困之中。

我遗憾地说，就目前而言，我认为古巴需要一些资本主义。我之所以遗憾地说，是因为我认为资本主义非常残酷，非常野蛮，但古巴如今已无人能在经济上帮助它。因此，我认为古巴应该接受一些外国公司的投资，以创造就业机会。

维格的文章精彩绝伦。它轻松、客观、引人入胜、真诚、感人至深，完全不像是一部学术著作。这本书在某种程度上改变了我对古巴社会主义的看法。

Por que os Estados Unidos não acabam com o socialismo em Cuba?

Meus amigos, já escrevi aqui: eu sempre tive simpatia pela Revolução Cubana por achar um movimento essencialmente popular. O povo, num movimento capitaneado por Fidel Castro e Che Guevara, derrubou a ditadura de Fulgêncio Batista. Depois, repetiram o erro: transformaram a ilha em outra ditadura, agora socialista, apoiados pela antiga União Soviética. A União Soviética acabou e aí a Venezuela ajudou Cuba por um tempo. Veio a crise econômica e política da Venezuela e Cuba ficou sozinha no mundo. E segue assim até hoje.
Aí vem a minha dúvida, que está no título deste texto: de uns tempos pra cá (ou mais recentemente, podemos dizer assim) porque os Estados Unidos não invadem Cuba e acabam com o socialismo lá? E por que digo mais recentemente? Porque a gente sabe que teve a crise da Invasão da Baía dos Porcos, lá atrás, em 61. Seria muito fácil para a nação mais poderosa do mundo invadir Cuba e acabar com o socialismo lá. Por que Donald Trump quer criar um muro para separar o México, cria uma crise militar com a Coreia do Norte mas sequer cita Cuba? Não entendo. Os Bush, pai e filho, também agiram dessa forma. Inclusive, Bush filho invadiu Iraque e Afeganistão mas nada fez com Cuba.
O interessante é que procurei algo a respeito na internet, algum artigo e nada encontrei. Se fala muito em aumentar ou diminuir o embargo (como mostra a figura que ilustra este texto. E Cuba continua enfrentando o embargo econômico até hoje), dependendo da época, se fala em leis mais duras para sufocar o país mas não se fala em porque, até hoje, os Estados Unidos criticam o regime cubano mas não invadem o país para acabar com o socialismo. E Cuba segue a sua vida, com suas dificuldades.
Se alguém tiver uma resposta; uma explicação interessante ou um algum texto para indicar, por favor, coloque nos comentários. Agradeço a colaboração.



English:

My friends, I already wrote here: I always had sympathy for the Cuban Revolution for finding an essentially popular movement. The people, in a movement led by Fidel Castro and Che Guevara, overthrew the dictatorship of Fulgêncio Batista. Then they repeated the mistake: they transformed the island into another dictatorship, now socialist, supported by the former Soviet Union. The Soviet Union ended and then Venezuela helped Cuba for a while. Venezuela's economic and political crisis came and Cuba was left alone in the world. And so it continues today.

Here comes my doubt, which is in the title of this text: for some time now (or more recently, we can say so) why does the United States not invade Cuba and end socialism there? And why do I say more recently? Because we know that there was the Bay of Pigs Invasion crisis, back in 61. It would be very easy for the most powerful nation in the world to invade Cuba and end socialism there. Why does Donald Trump want to create a wall to separate Mexico, create a military crisis with North Korea but not even mention Cuba? Do not understand. The Bush, father and son, also did that. Bush son even invaded Iraq and Afghanistan but did nothing with Cuba.

The interesting thing is that I looked for something about it on the internet, some article and found nothing. There is a lot of talk about increasing or decreasing the embargo (as shown in the figure that illustrates this text. And Cuba continues to face the economic embargo until today), depending on the time, there is talk of tougher laws to suffocate the country but there is no talk of why to this day, the United States criticizes the Cuban regime but does not invade the country to end socialism. And Cuba continues its life, with its difficulties.


If anyone has an answer; an interesting explanation or some text to indicate, please put in the comments. I appreciate the collaboration.



German:

Meine Freunde, ich habe hier bereits geschrieben: Ich hatte immer Verständnis für die kubanische Revolution, eine im Wesentlichen populäre Bewegung zu finden. In einer Bewegung unter der Führung von Fidel Castro und Che Guevara stürzte das Volk die Diktatur von Fulgêncio Batista. Dann wiederholten sie den Fehler: Sie verwandelten die Insel in eine andere Diktatur, die jetzt sozialistisch ist und von der ehemaligen Sowjetunion unterstützt wird. Die Sowjetunion endete und dann half Venezuela Kuba für eine Weile. Venezuelas wirtschaftliche und politische Krise kam und Kuba wurde in der Welt allein gelassen. Und so geht es heute weiter.

Hier kommt mein Zweifel, der im Titel dieses Textes steht: Seit einiger Zeit (oder in jüngerer Zeit können wir das sagen), warum dringen die Vereinigten Staaten nicht in Kuba ein und beenden dort den Sozialismus? Und warum sage ich in jüngerer Zeit? Weil wir wissen, dass es bereits 61 die Invasion der Schweinebucht gab. Es wäre für die mächtigste Nation der Welt sehr einfach, in Kuba einzudringen und dort den Sozialismus zu beenden. Warum will Donald Trump eine Mauer schaffen, um Mexiko zu trennen, eine Militärkrise mit Nordkorea zu schaffen, aber nicht einmal Kuba erwähnen? Ich verstehe nicht Der Bush, Vater und Sohn, haben das auch getan. Bushs Sohn fiel sogar in den Irak und nach Afghanistan ein, tat aber nichts mit Kuba.

Das Interessante ist, dass ich im Internet nach etwas darüber gesucht habe, nach einem Artikel und nichts gefunden habe. Es wird viel darüber gesprochen, das Embargo zu erhöhen oder zu verringern (wie in der Abbildung gezeigt, die diesen Text veranschaulicht. Und Kuba ist bis heute mit dem Wirtschaftsembargo konfrontiert). Je nach Zeit wird von strengeren Gesetzen gesprochen, um das Land zu ersticken, aber es wird nicht darüber gesprochen, warum Bis heute kritisieren die Vereinigten Staaten das kubanische Regime, dringen aber nicht in das Land ein, um den Sozialismus zu beenden. Und Kuba setzt sein Leben mit seinen Schwierigkeiten fort.


Wenn jemand eine Antwort hat; Eine interessante Erklärung oder einen Text, den Sie angeben sollten, geben Sie bitte in die Kommentare ein. Ich schätze die Zusammenarbeit.



Russian:

Мои друзья, я уже писал здесь: я всегда испытывал сочувствие к кубинской революции, которая нашла чрезвычайно популярное движение. Люди в движении, возглавляемом Фиделем Кастро и Че Геварой, свергли диктатуру Фульгансио Батисты. Затем они повторили ошибку: они превратили остров в другую диктатуру, ныне социалистическую, поддерживаемую бывшим Советским Союзом. Советский Союз распался, а затем Венесуэла некоторое время помогала Кубе. Наступил экономический и политический кризис в Венесуэле, и Куба осталась одна в мире. И так продолжается сегодня.

Здесь возникает мое сомнение, которое содержится в названии этого текста: какое-то время (или совсем недавно мы можем так сказать), почему Соединенные Штаты не вторгаются на Кубу и не прекращают там социализм? И почему я говорю совсем недавно? Потому что мы знаем, что в 61 году был кризис вторжения в заливе свиней. Для самой могущественной нации в мире было бы очень легко вторгнуться на Кубу и покончить с социализмом. Почему Дональд Трамп хочет создать стену для разделения Мексики, создать военный кризис с Северной Кореей, но даже не упомянуть Кубу? Я не понимаю Буш, отец и сын, тоже это сделали. Сын Буша даже вторгся в Ирак и Афганистан, но ничего не сделал с Кубой.

Интересно то, что я искал что-то об этом в Интернете, какую-то статью и ничего не нашел. Существует много разговоров об увеличении или уменьшении эмбарго (как показано на рисунке, иллюстрирующем этот текст. И Куба продолжает сталкиваться с экономическим эмбарго до сегодняшнего дня), в зависимости от времени, говорят о более жестких законах, которые могут задушить страну, но не говорят о том, почему по сей день Соединенные Штаты критикуют кубинский режим, но не вторгаются в страну, чтобы положить конец социализму. И Куба продолжает свою жизнь со своими трудностями.


Если у кого-то есть ответ; Интересное объяснение или текст для указания, пожалуйста, оставьте в комментариях. Я ценю сотрудничество.



Spanish:

Mis amigos, ya escribí aquí: siempre tuve simpatía por la Revolución Cubana por encontrar un movimiento esencialmente popular. El pueblo, en un movimiento liderado por Fidel Castro y el Che Guevara, derrocó la dictadura de Fulgêncio Batista. Luego repitieron el error: transformaron la isla en otra dictadura, ahora socialista, apoyada por la antigua Unión Soviética. La Unión Soviética terminó y luego Venezuela ayudó a Cuba por un tiempo. La crisis económica y política de Venezuela llegó y Cuba quedó sola en el mundo. Y así continúa hoy.

Aquí viene mi duda, que está en el título de este texto: desde hace algún tiempo (o más recientemente, podemos decirlo) ¿por qué Estados Unidos no invade Cuba y acaba con el socialismo allí? ¿Y por qué digo más recientemente? Porque sabemos que hubo una crisis de la invasión de la Bahía de Cochinos, allá por el año 61. Sería muy fácil para la nación más poderosa del mundo invadir Cuba y acabar con el socialismo allí. ¿Por qué Donald Trump quiere crear un muro para separar a México, crear una crisis militar con Corea del Norte pero ni siquiera mencionar a Cuba? No entiendo. Bush, padre e hijo, también hicieron eso. El hijo de Bush incluso invadió Irak y Afganistán, pero no hizo nada con Cuba.

Lo interesante es que busqué algo al respecto en Internet, algún artículo y no encontré nada. Se habla mucho de aumentar o disminuir el embargo (como se muestra en la figura que ilustra este texto. Y Cuba continúa enfrentando el embargo económico hasta hoy), según el momento, se habla de leyes más estrictas para sofocar al país, pero no se habla de por qué Hasta el día de hoy, Estados Unidos critica al régimen cubano pero no invade el país para terminar con el socialismo. Y Cuba continúa su vida, con sus dificultades.


Si alguien tiene una respuesta; una explicación interesante o algún texto para indicar, por favor ponga en los comentarios. Agradezco la colaboración.



French:

Mes amis, j'ai déjà écrit ici: J'ai toujours eu de la sympathie pour la révolution cubaine pour avoir trouvé un mouvement essentiellement populaire. Le peuple, dans un mouvement dirigé par Fidel Castro et Che Guevara, a renversé la dictature de Fulgêncio Batista. Puis ils ont répété l'erreur: ils ont transformé l'île en une autre dictature, désormais socialiste, soutenue par l'ancienne Union soviétique. L'Union soviétique a pris fin, puis le Venezuela a aidé Cuba pendant un certain temps. La crise économique et politique du Venezuela est venue et Cuba a été laissée seule dans le monde. Et cela continue ainsi aujourd'hui.

Voici mon doute, qui est dans le titre de ce texte: depuis un certain temps maintenant (ou plus récemment, nous pouvons le dire) pourquoi les États-Unis n'envahissent-ils pas Cuba et n'y mettent-ils pas fin au socialisme? Et pourquoi dis-je plus récemment? Parce que nous savons qu'il y a eu la crise de l'invasion de la baie des Cochons, en 61. Il serait très facile pour la nation la plus puissante du monde d'envahir Cuba et d'y mettre fin au socialisme. Pourquoi Donald Trump veut-il créer un mur pour séparer le Mexique, créer une crise militaire avec la Corée du Nord sans même mentionner Cuba? Je ne comprends pas. Le Bush, père et fils, a également fait cela. Le fils de Bush a même envahi l'Irak et l'Afghanistan mais n'a rien fait avec Cuba.

La chose intéressante est que j'ai cherché quelque chose à ce sujet sur Internet, un article et que je n'ai rien trouvé. On parle beaucoup d'augmenter ou de diminuer l'embargo (comme le montre la figure qui illustre ce texte. Et Cuba continue de faire face à l'embargo économique jusqu'à aujourd'hui), selon le temps, on parle de lois plus strictes pour étouffer le pays mais on ne sait pas pourquoi à ce jour, les États-Unis critiquent le régime cubain mais n'envahissent pas le pays pour mettre fin au socialisme. Et Cuba continue sa vie, avec ses difficultés.


Si quelqu'un a une réponse; une explication intéressante ou un texte à indiquer, veuillez mettre les commentaires. J'apprécie la collaboration.



Chinese:

我的朋友们，我已经在这里写过：我一直同情古巴革命，因为它找到了一个非常受欢迎的运动。人民在菲德尔·卡斯特罗（Fidel Castro）和切·格瓦拉（Che Guevara）领导的运动中推翻了富尔甘西奥·巴蒂斯塔（Fulgnncio Batista）的独裁统治。然后，他们重复了这个错误：他们将该岛转变为由前苏联支持的另一种专政，现在是社会主义。苏联解体后，委内瑞拉帮助古巴一段时间。委内瑞拉的经济和政治危机来了，古巴被独自留在了世界上。因此，它一直持续到今天。

我的疑问就在这里，即本文的标题：现在一段时间（或更近期，我们可以这样说），为什么美国不入侵古巴并在那里结束社会主义？为什么我最近要说？因为我们知道，早在61年就有猪湾入侵危机。对于世界上最强大的国家而言，入侵古巴并结束那里的社会主义将非常容易。唐纳德·特朗普（Donald Trump）为什么要创建隔离墨西哥的隔离墙，与北朝鲜制造军事危机，甚至不提古巴？我不明白父亲和儿子布什也这样做了。布什儿子甚至入侵了伊拉克和阿富汗，但对古巴一无所获。

有趣的是，我在互联网上寻找有关它的东西，一些文章却一无所获。关于增加或减少禁运的讨论很多（如图所示）。根据时间的不同，古巴一直在讨论更严格的法律来扼杀该国，但并没有说为什么？迄今为止，美国批评古巴政权，但并未入侵古巴以结束社会主义。古巴在困难中继续生活。


如果有人有答案；请添加有趣的解释或一些文本来表示。感谢合作。
   

Mais Médicos

Meus Amigos, politizaram e distorceram demais essa questão da saída dos médicos cubanos do programa Mais Médicos e não pensaram nos principais personagens dessa história: os pacientes, que ficaram sem atendimento.
Os Bolsominions, cinicamente, focam em questões que interessam a eles para terem razão mas são questões que são facilmente desmentíveis (sim, esta palavra existe. Procure no dicionário). Primeiro, eles alegam que o programa servia só para financiar a ditadura castrista em Cuba. Se fosse só esse o objetivo, o Mais Médicos teria começado antes e não apenas em 2013, no 10º ano de governo do PT (Lula e Dilma). Segundo, tem a acusação de que os médicos recebiam 30% do total do salário e os outros 70% ficavam com o governo cubano. É claro que isso, eticamente, é errado mas o que os direitistas omitem é que, aqui no Brasil, os médicos cubanos recebiam um salário dez vezes maior do que em Cuba. Quero deixar bem claro que, se o meu salário tiver um aumento desses, o governo do Rio Grande do Sul (que paga o meu salário já que, assim como os médicos cubanos, também sou servidor público) pode ficar com 70% do valor.
Por força do meu trabalho, acompanhei boa parte das reportagens sobre o fim dos Mais Médicos e deu para perceber algumas coisas. Primeiro, o lamento dos médicos. Apesar de ficar longe de seus parentes, nos depoimentos que vi, todos lamentaram ter que deixar o trabalho aqui no Brasil. Segundo, o lamento dos pacientes. É claro que essas pessoas lamentam porque, provavelmente, essa é a única maneira de ter um atendimento médico. Esse público, por falta de condições econômicas, não deve ter acesso a um plano de saúde. Além disso, esses pacientes já estavam acostumados com os cubanos. A relação paciente-médico é uma relação de extrema confiança. E eu sou um exemplo disso já que, neste mês, estou completando 34 anos de tratamento com a minha fisioterapeuta (há uns anos, escrevi aqui um artigo sobre isso: https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2014/11/30-anos-com-denise.html). Mas eu imagino que tem outra situação nessa relação médicos cubanos-pacientes brasileiros que esse término do programa Mais Médicos atrapalhe.
Outro dia, eu li esse artigo do médico Drauzio Varella que disponibilizo aqui para vocês sobre o excesso de exames pedidos pelos médicos brasileiros hoje em dia: https://drauziovarella.uol.com.br/drauzio/artigos/desperdicio-nababesco/ . Qual é a relação entre esse artigo e a questão dos médicos cubanos? Pelo que vi nos depoimentos dos pacientes nas reportagens, além da competência, eles enfatizam a atenção dos médicos cubanos nos atendimentos. Segundo os pacientes, os cubanos vão na casa dos pacientes, tocam nas pessoas, conversam com elas. Segundo o relato do Drauzio, os brasileiros, cada vez menos, fazem isso.
Há alguns anos, antes da criação do Mais Médicos, li uma reportagem, se não me engano no jornal Zero Hora, em que os médicos brasileiros não aceitavam vir para municípios pequenos do nosso interior, mesmo com remuneração alta, porque ficariam longe de suas famílias (lembram dos cubanos?); as cidades têm poucos atrativos e a infra-estrutura em termos de saúde é mínima. Um médico, nesse tipo de município, viram um salvador da pátria. Pelo que vi em entrevistas de autoridades, esse é o risco que, hoje, eles também temem. Os médicos brasileiros, em muitos casos, gastaram muito fazendo a faculdade e não aceitariam um gasto maior se mudando para cidades muito longe de onde moram.
É claro que o término do programa Mais Médicos traria duas vantagens ao Brasil: os empregos e, obviamente, os salários ficariam aqui. Mas a maneira brusca como isso foi feito, eu não posso concordar. Bolsonaro, com a sua ânsia de acabar qualquer relação com a esquerda e Cuba, mostrou, mais uma vez, o seu lado desumano e deixou pacientes sem atendimento. Muitos deles estão nessa situação até hoje e não duvido que vagas em municípios pequenos demorarão para serem ocupadas porque, dificilmente, médicos brasileiros vão querer essas vagas. O prefeito de Chapada, aqui no Rio Grande do Sul, chegou a oferecer o cargo de secretário de saúde da cidade para o médico cubano, único no município. Como vocês verão na reportagem que colocarei a seguir, ele tentou contratar médicos de maneira independente mas não está conseguindo: http://www.correiodopovo.com.br/Noticias/Geral/Saude/2018/11/66 . 



English:

My friends have politicized and distorted too much this question of the departure of Cuban doctors from the More Doctors program and did not think about the main characters of this story: the patients, who were left without care.

The Bolsominions, cynically, focus on questions that interest them to be right but are issues that are easily demarcated (yes, this word exists. First, they claim that the program only served to finance the Castro dictatorship in Cuba. If that was the goal, Mais Médicos would have started before and not only in 2013, in the 10th year of PT's rule (Lula and Dilma). Second, there is the accusation that the doctors received 30% of the total salary and the other 70% was with the Cuban government. Of course, this is ethically wrong, but what the rightists omit is that here in Brazil, Cuban doctors received a salary ten times higher than in Cuba. I want to make it clear that if my salary increases, the government of Rio Grande do Sul (which pays my salary since, like Cuban doctors, I am also a public servant) can get 70% of the value.

By virtue of my work, I followed up a lot of the reports about the end of the Doctors and gave to realize some things. First, the lament of the doctors. Despite being away from their relatives, in the testimonies I saw, everyone regretted having to leave work here in Brazil. Second, the patients' lament. Of course, these people lament because that's probably the only way to get medical care. This public, due to lack of economic conditions, should not have access to a health plan. In addition, these patients were already accustomed to the Cubans. The patient-doctor relationship is a relationship of extreme trust. And I am an example of this since, this month, I am completing 34 years of treatment with my physiotherapist (a few years ago, I wrote an article here: https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2014/11/30- years-with-denise.html). But I imagine that there is another situation in this relationship between Cuban-Cuban patients and patients that this termination of the More Doctors program disrupts.

The other day, I read this article by Dr. Drauzio Varella that I offer here for you about the excess of exams requested by Brazilian doctors nowadays: https://drauziovarella.uol.com.br/drauzio/artigos/desperdicio-nababesco/. What is the relationship between this article and the question of Cuban doctors? From what I saw in the testimonies of the patients in the reports, besides the competence, they emphasize the attention of the Cuban doctors in the consultations. According to patients, Cubans go to patients' homes, touch people, talk to them. According to Drauzio's account, Brazilians, less and less, do so.

Some years ago, before the creation of More Doctors, I read a report, if I am not mistaken in the newspaper Zero Hora, in which the Brazilian doctors did not accept to come to small municipalities of our interior, even with high remuneration, because they would be far from their families (remember the Cubans?); cities have few attractions and health infrastructure is minimal. A doctor, in this type of municipality, saw a savior of the motherland. From what I saw in interviews with authorities, this is the risk that they also fear today. Brazilian doctors, in many cases, spent a lot doing college and would not accept a greater expense by moving to cities far from where they live.


Of course, the termination of the Mais Médicos program would bring two advantages to Brazil: jobs and, of course, salaries would remain here. But the abrupt way this was done, I can not agree. Bolsonaro, with his eagerness to end any relationship with the left and Cuba, once again showed his inhuman side and left unattended patients. Many of them are in this situation until today and I do not doubt that vacancies in small municipalities will take time to be occupied because, hardly, Brazilian doctors will want those vacancies. The mayor of Chapada, here in Rio Grande do Sul, even offered the position of secretary of health of the city to the Cuban doctor, unique in the municipality. As you will see in the report that I will put below, he tried to hire doctors independently but he is not getting: http://www.correiodopovo.com.br/Noticias/Geral/Saude/2018/11/66.

German:

Meine Freunde haben diese Frage des Austritts kubanischer Ärzte aus dem More Doctors-Programm zu sehr politisiert und verzerrt und nicht an die Hauptfiguren dieser Geschichte gedacht: die Patienten, die ohne Pflege geblieben sind.

Die Bolsominions konzentrieren sich zynisch auf Fragen, die sie für richtig halten, sind jedoch Probleme, die leicht abgegrenzt werden (ja, dieses Wort existiert. Erstens behaupten sie, dass das Programm nur zur Finanzierung der Castro-Diktatur in Kuba diente. Wenn dies das Ziel gewesen wäre, hätte Mais Médicos schon im zehnten Jahr der PT-Herrschaft (Lula und Dilma) vor 2013 begonnen. Zweitens gibt es die Anschuldigung, dass die Ärzte 30% des Gesamtgehalts erhielten und die anderen 70% bei der kubanischen Regierung waren. Natürlich ist das ethisch falsch, aber was die Rechtsgelehrten auslassen, ist, dass kubanische Ärzte hier in Brasilien ein zehnmal höheres Gehalt als in Kuba erhalten haben. Ich möchte klarstellen, dass die Regierung von Rio Grande do Sul (die mein Gehalt zahlt, da ich wie kubanische Ärzte auch ein Beamter bin) bei steigendem Gehalt 70% des Wertes erhalten kann.

Aufgrund meiner Arbeit habe ich viele Berichte über das Ende der Ärzte verfolgt und einige Dinge zu erkennen gegeben. Zuerst die Klage der Ärzte. Obwohl ich nicht bei ihren Angehörigen war, bereute es mir in den Aussagen, dass ich die Arbeit hier in Brasilien verlassen musste. Zweitens die Klage der Patienten. Natürlich klagen diese Leute, weil dies wahrscheinlich die einzige Möglichkeit ist, sich medizinisch behandeln zu lassen. Diese Öffentlichkeit sollte aufgrund mangelnder wirtschaftlicher Bedingungen keinen Zugang zu einem Gesundheitsplan haben. Darüber hinaus waren diese Patienten bereits an die Kubaner gewöhnt. Die Beziehung zwischen Patient und Arzt ist eine extreme Vertrauensbeziehung. Und ich bin ein Beispiel dafür, da ich diesen Monat 34 Jahre mit meinem Physiotherapeuten behandelt habe (vor einigen Jahren schrieb ich hier einen Artikel: https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2014/11/30- years-with-denise.html). Ich kann mir jedoch vorstellen, dass in dieser Beziehung eine andere Situation zwischen kubanisch-kubanischen Patienten und Patienten besteht, die durch die Beendigung des More Doctors-Programms unterbrochen wird.

Neulich las ich diesen Artikel von Dr. Drauzio Varella, den ich Ihnen hier über die von brasilianischen Ärzten geforderten Exzessionen anbiete: https://drauziovarella.uol.com.br/drauzio/artigos/desperdicio-nababesco/. Welche Beziehung besteht zwischen diesem Artikel und der Frage der kubanischen Ärzte? Nach dem, was ich in den Berichten der Patienten in den Berichten gesehen habe, betonen sie neben der Kompetenz die Aufmerksamkeit der kubanischen Ärzte in den Konsultationen. Patienten zufolge gehen Kubaner zu Patienten nach Hause, berühren Menschen und sprechen mit ihnen. Nach Drauzios Bericht tun dies die Brasilianer immer weniger.

Vor der Gründung von More Doctors las ich vor einigen Jahren einen Bericht, wenn ich mich nicht in der Zeitung Zero Hora verirrte, in der sich die brasilianischen Ärzte nicht bereit erklärten, zu kleinen Gemeinden in unserem Inneren zu kommen, selbst wenn sie hohe Bezüge hatten, da sie weit von ihren Familien entfernt wären (Erinnern Sie sich an die Kubaner?); Städte haben wenige Attraktionen und die Gesundheitsinfrastruktur ist minimal. Ein Arzt in dieser Art von Gemeinde sah einen Retter des Mutterlandes. Nach dem, was ich in Interviews mit Behörden gesehen habe, ist dies das Risiko, das sie auch heute fürchten. In vielen Fällen verbrachten brasilianische Ärzte viel mit dem College und würden keine größeren Kosten akzeptieren, wenn sie in weit entfernte Städte ziehen.

Natürlich würde die Beendigung des Mais Médicos-Programms Brasilien zwei Vorteile bringen: Arbeitsplätze und natürlich Gehälter würden hier bleiben. Aber auf die abrupte Art, wie das gemacht wurde, kann ich nicht zustimmen. Bolsonaro zeigte sich mit seinem Eifer, jede Beziehung mit der Linken und Kuba zu beenden, erneut seine unmenschliche Seite und ließ unbeaufsichtigte Patienten zurück. Viele von ihnen sind bis heute in dieser Situation, und ich bezweifle nicht, dass freie Stellen in kleinen Gemeinden Zeit brauchen, um besetzt zu werden, weil brasilianische Ärzte diese freien Stellen kaum haben wollen. Der Bürgermeister von Chapada hier in Rio Grande do Sul bot sogar dem kubanischen Arzt die Position eines Gesundheitssekretärs der Stadt an, die in der Gemeinde einzigartig ist. Wie Sie in dem Bericht sehen werden, den ich unten vorstellen werde, hat er versucht, Ärzte unabhängig einzustellen, aber er bekommt nicht: http://www.correiodopovo.com.br/Noticias/Geral/Saude/2018/11/66.

Russian:

Мои друзья политизировали и слишком искажали этот вопрос об уходе кубинских врачей из программы «Больше врачей» и не думали о главных героях этой истории: о пациентах, которые остались без посторонней помощи.

Цивилизованные аккорды, сосредоточенные на вопросах, которые интересуют их, являются правильными, но являются вопросами, которые легко разграничены (да, это слово существует. Во-первых, они утверждают, что программа только финансировала диктатуру Кастро на Кубе. Если бы это была цель, Mais Médicos началась бы и не только в 2013 году, на 10-м году правления PT (Лула и Дилма). Во-вторых, есть обвинение в том, что врачи получили 30% от общей заработной платы, а остальные 70% были у кубинского правительства. Конечно, это этически неправильно, но то, что не делают правые, заключается в том, что здесь, в Бразилии, кубинские врачи получали зарплату в десять раз выше, чем на Кубе. Я хочу дать понять, что если моя зарплата увеличивается, правительство Риу-Гранди-ду-Сул (которое платит мою зарплату, поскольку, как кубинские врачи, я также являюсь государственным служащим), может получить 70% стоимости.

В силу своей работы я продолжил множество сообщений о конце Врачи и дал понять некоторые вещи. Во-первых, плач врачей. Несмотря на то, что они были вдали от своих родственников, в свидетельствах, которые я видел, все сожалели о том, что должны оставить работу здесь, в Бразилии. Во-вторых, плач пациентов. Конечно, эти люди жалуются, потому что это, вероятно, единственный способ получить медицинскую помощь. Эта публика, из-за отсутствия экономических условий, не должна иметь доступа к плану медицинского обслуживания. Кроме того, эти пациенты уже привыкли к кубинцам. Отношения между пациентом и доктором - это отношение крайней степени доверия. И я являюсь примером этого, так как в этом месяце я завершаю 34 года лечения моим физиотерапевтом (несколько лет назад я написал статью здесь: https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2014/11/30- год-к-denise.html). Но я полагаю, что в этой связи между кубинско-кубинскими пациентами и пациентами есть другая ситуация, что это прекращение программы More Doctors нарушает работу.

На днях я прочитал эту статью д-ра Драузио Вареллы, которую я предлагаю для вас о превышении экзаменов, запрошенных бразильскими врачами в настоящее время: https://drauziovarella.uol.com.br/drauzio/artigos/desperdicio-nababesco/. Какова связь между этой статьей и вопросом кубинских врачей? Из того, что я видел в показаниях пациентов в отчетах, помимо компетенции, они подчеркивают внимание кубинских врачей на консультациях. По словам пациентов, кубинцы идут в дома пациентов, прикасаются к людям, разговаривают с ними. По словам Драузио, бразильцы все меньше и меньше делают это.

Несколько лет назад, до создания More Doctors, я прочитал отчет, если не ошибаюсь в газете Zero Hora, в которой бразильские врачи не согласились приехать в небольшие муниципалитеты нашего интерьера, даже с высоким вознаграждением, потому что они были бы далеки от своих семей (помните кубинцев?); в городах мало достопримечательностей и инфраструктура для здоровья минимальна. Врач, в этом типе муниципалитета, видел спасителя родины. Из того, что я видел в интервью с властями, это тот риск, который они также боятся сегодня. Бразильские врачи, во многих случаях, много проводили колледж и не принимали больших расходов, переезжая в города, далекие от того, где они живут.

Конечно, прекращение программы Mais Médicos принесло бы два преимущества Бразилии: рабочие места и, конечно же, зарплаты останутся здесь. Но внезапно это было сделано, я не могу согласиться. Bolsonaro, с его стремлением прекратить любые отношения с левыми и Кубой, еще раз показал свою бесчеловечную сторону и оставил без присмотра пациентов. Многие из них находятся в этой ситуации до сегодняшнего дня, и я не сомневаюсь, что вакансии в небольших муниципалитетах потребуют времени для занятия, потому что вряд ли бразильские врачи захотят получить эти вакансии. Мэр Чапады, здесь, в Рио-Гранде-ду-Суле, даже предложил должность секретаря здравоохранения города кубинскому доктору, уникальному в муниципалитете. Как вы увидите в докладе, который я приведу ниже, он попытался нанять врачей самостоятельно, но он не получает: http://www.correiodopovo.com.br/Noticias/Geral/Saude/2018/11/66.

Spanish:

Mis amigos, politizaron y distorsionaron demasiado esta cuestión de la salida de los médicos cubanos del programa Más Médicos y no pensaron en los principales personajes de esa historia: los pacientes, que se quedaron sin atención.

Los Bolsominions, cínicamente, se centran en cuestiones que les interesan para tener razón, pero son cuestiones que son fácilmente desmentables (sí, esta palabra existe. Busque en el diccionario). En primer lugar, alegan que el programa servía sólo para financiar la dictadura castrista en Cuba. Si fuera sólo el objetivo, el Más Médicos habría comenzado antes y no sólo en 2013, en el 10º año de gobierno del PT (Lula y Dilma). Segundo, tiene la acusación de que los médicos recibían el 30% del total del salario y el otro 70% quedaba con el gobierno cubano. Es claro que eso, éticamente, es erróneo pero lo que los derechistas omiten es que, aquí en Brasil, los médicos cubanos recibían un salario diez veces mayor que en Cuba. Quiero dejar bien claro que si mi salario tiene un aumento de esos, el gobierno de Rio Grande do Sul (que paga mi salario ya que, al igual que los médicos cubanos, también soy servidor público) puede quedarse con el 70% del valor.

En virtud de mi trabajo, acompañé buena parte de los reportajes sobre el fin de los Más Médicos y dio para percibir algunas cosas. Primero, el lamento de los médicos. A pesar de estar lejos de sus parientes, en los testimonios que vi, todos lamentaron tener que dejar el trabajo aquí en Brasil. Segundo, el lamento de los pacientes. Es claro que esas personas lamentan porque probablemente esa es la única manera de tener una atención médica. Este público, por falta de condiciones económicas, no debe tener acceso a un plan de salud. Además, estos pacientes ya estaban acostumbrados a los cubanos. La relación paciente-médico es una relación de extrema confianza. Y yo soy un ejemplo de esto ya que este mes estoy completando 34 años de tratamiento con mi fisioterapeuta (hace unos años, escribí aquí un artículo sobre eso: https://blogdaacessibilidad.blogspot.com/2014/11/30- año-a-denise.html). Pero me imagino que tiene otra situación en esa relación médicos cubanos-pacientes brasileños que ese término del programa Más Médicos estorba.

Otro día, leí ese artículo del doctor Drauzio Varella que le ofrecí aquí sobre el exceso de exámenes solicitados por los médicos brasileños hoy en día: https://drauziovarella.uol.com.br/drauzio/artigos/desperdicio-nababesco/. ¿Cuál es la relación entre ese artículo y la cuestión de los médicos cubanos? Por lo que vi en los testimonios de los pacientes en los reportajes, además de la competencia, ellos enfatizan la atención de los médicos cubanos en las atenciones. Según los pacientes, los cubanos van en la casa de los pacientes, tocan a las personas, conversan con ellas. Según el relato del Drauzio, los brasileños, cada vez menos, lo hacen.

Hace algunos años, antes de la creación del Más Médicos, leí un reportaje, si no me equivoco en el periódico Zero Hora, en que los médicos brasileños no aceptaban venir a municipios pequeños de nuestro interior, incluso con remuneración alta, porque quedaría lejos de sus familias (recuerdan los cubanos?); las ciudades tienen pocos atractivos y la infraestructura en términos de salud es mínima. Un médico, en ese tipo de municipio, vio un salvador de la patria. Por lo que vi en entrevistas de autoridades, ese es el riesgo que, hoy, ellos también temen. Los médicos brasileños, en muchos casos, pasaron mucho haciendo la facultad y no aceptarían un gasto mayor si se mudan a ciudades muy lejos de donde viven.

Es claro que el término del programa Más Médicos traería dos ventajas a Brasil: los empleos y, obviamente, los salarios quedarían aquí. Pero la manera brusca como eso fue hecho, no puedo convenir. Bolsonaro, con su anhela de acabar cualquier relación con la izquierda y Cuba, mostró, una vez más, su lado inhumano y dejó a pacientes sin atención. Muchos de ellos están en esa situación hasta hoy y no dudo que vacantes en municipios pequeños tardarán para ser ocupadas porque, difícilmente, médicos brasileños van a querer esas vacantes. El alcalde de Chapada, aquí en Rio Grande do Sul, llegó a ofrecer el cargo de secretario de salud de la ciudad para el médico cubano, único en el municipio. Como ustedes ver en el reportaje que pondré a continuación, él intentó contratar médicos de manera independiente pero no está consiguiendo: http://www.correiodopovo.com.br/Noticias/Geral/Saude/2018/11/66.

French:

Mes amis ont trop politisé et déformé cette question du départ des médecins cubains du programme More Doctors et n'ont pas réfléchi aux personnages principaux de cette histoire: les patients, qui ont été laissés sans soins.

Les Bolsominions, cyniquement, se concentrent sur des questions qui les intéressent mais qui sont facilement délimitées (oui, ce mot existe. Premièrement, ils prétendent que le programme ne servait qu'à financer la dictature de Castro à Cuba. Si tel était l'objectif, Mais Médicos aurait déjà commencé avant et pas seulement en 2013, alors que PT (Lula et Dilma) avaient 10 ans de règne. Deuxièmement, il y a une accusation selon laquelle les médecins recevaient 30% du salaire total et les 70% restants avec le gouvernement cubain. Bien sûr, c'est éthiquement faux, mais ce que les droitistes omettent, c'est qu'ici au Brésil, les médecins cubains ont reçu un salaire dix fois supérieur à celui de Cuba. Je tiens à préciser que si mon salaire augmente, le gouvernement de Rio Grande do Sul (qui paie mon salaire car, à l'instar des médecins cubains, je suis aussi fonctionnaire) peut obtenir 70% de la valeur.

En vertu de mon travail, j'ai suivi beaucoup de reportages sur la fin des docteurs et donné à réaliser certaines choses. Tout d'abord, la plainte des médecins. En dépit de leur éloignement de leurs proches, dans les témoignages que j'ai vus, tout le monde a regretté de devoir quitter son travail ici au Brésil. Deuxièmement, la plainte des patients. Bien sûr, ces personnes se lamentent parce que c'est probablement le seul moyen d'obtenir des soins médicaux. Ce public, en raison du manque de conditions économiques, ne devrait pas avoir accès à un plan de santé. De plus, ces patients étaient déjà habitués aux Cubains. La relation patient-médecin est une relation de confiance extrême. Et j'en suis un exemple puisque ce mois-ci, je termine 34 ans de traitement avec mon physiothérapeute (il y a quelques années, j'ai écrit un article ici: https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2014/11/30- ans-avec-denise.html). Mais j’imagine qu’il existe une autre situation dans cette relation entre les patients cubano-cubains et les patients que cette interruption du programme More Doctors perturbe.

L’autre jour, j’ai lu cet article du docteur Drauzio Varella que je vous propose ici au sujet de la surcharge d’examens demandés par les médecins brésiliens: https://drauziovarella.uol.com.br/drauzio/artigos/desperdicio-nababesco/. Quelle est la relation entre cet article et la question des médecins cubains? D'après ce que j'ai vu dans les témoignages des patients dans les rapports, outre la compétence, ils soulignent l'attention des médecins cubains lors des consultations. Selon les patients, les Cubains se rendent au domicile de leurs patients, touchent les gens, leur parlent. Selon le récit de Drauzio, les Brésiliens le font de moins en moins.

Il y a quelques années, avant la création de More Doctors, j'ai lu un reportage, si je ne me trompe pas, dans le journal Zero Hora, dans lequel les médecins brésiliens n'acceptaient pas de venir dans de petites municipalités de notre intérieur, même avec une rémunération élevée, car ils seraient loin de leurs familles. (rappelez-vous les Cubains?); les villes ont peu d'attractions et l'infrastructure de santé est minimale. Un médecin, dans ce type de municipalité, a vu un sauveur de la mère patrie. D'après ce que j'ai vu lors d'entretiens avec les autorités, c'est le risque qu'elles craignent aujourd'hui. Les médecins brésiliens, dans de nombreux cas, ont passé beaucoup de temps à l’université et n’accepteraient pas de dépenses plus importantes en s’installant dans des villes loin de leur lieu de résidence.

Bien entendu, la fin du programme Mais Médicos apporterait deux avantages au Brésil: des emplois et, bien entendu, des salaires y resteraient. Mais la façon abrupte que cela a été faite, je ne peux pas être d'accord. Bolsonaro, désireux de mettre fin à toute relation avec la gauche et Cuba, a une nouvelle fois montré son côté inhumain et laissé des patients sans surveillance. Nombre d'entre eux sont dans cette situation jusqu'à aujourd'hui et je ne doute pas que les postes vacants dans les petites municipalités mettront du temps à être occupés car, à peine, les médecins brésiliens voudront ces postes vacants. Le maire de Chapada, ici à Rio Grande do Sul, a même proposé le poste de secrétaire à la santé de la ville au médecin cubain, unique dans la municipalité. Comme vous le verrez dans le rapport que je vais exposer ci-dessous, il a essayé d'engager des médecins de façon indépendante, mais il ne reçoit pas: http://www.correiodopovo.com.br/Noticias/Geral/Saude/2018/11/66.

Chinese: 

我的朋友们，太政治化和歪曲古巴医生更多的医生计划的出发这个问题，没想到这个故事的主角：谁是无人照顾的患者。

愤世嫉俗的Bolsominions专注于他们感兴趣的问题，但这些问题很容易划分（是的，这个词存在。首先，他们声称该计划仅用于资助古巴的卡斯特罗独裁政权。如果这只是这个顺序中，大多数医生已经开始之前，而不是仅仅在2013年，PT政府的10年（卢拉和迪尔玛）。其次，有人指责医生收到总工资的30％，另外70％是古巴政府。当然，这在道德上是错误的，但右派所忽略的是，在巴西，古巴医生的工资比古巴高十倍。我想弄清楚的是，如果我的工资增加了这些，格兰德政府do Sul的（其中支付我的工资，以及古巴的医生，也就是公务员）可以有值的70％。

凭借我的工作，我跟进了很多关于医生结束的报告，并实现了一些事情。首先，医生感叹。尽管远离他们的亲戚，但在我看到的证词中，每个人都很遗憾不得不在巴西留下工作。二，患者的哀叹。当然，这些人感叹，因为这可能是获得医疗服务的唯一途径。由于缺乏经济条件，这些公众不应该获得健康计划。此外，这些患者已经习惯了古巴人。病人 - 医生的关系是一种极端信任的关系。而我，因为这个月，我完成34年治疗与我的生理（几年前，我写了一个关于它的文章在这里的一个例子：https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2014/11/30-年初denise.html）。但我想，古巴 - 古巴病人和病人之间的这种关系还存在另一种情况，即更多医生计划的终止会中断。

有一天，我看了这篇文章医生Varella Varella，我在这里提供给你今天的巴西医生下令多余的测试：https://drauziovarella.uol.com.br/drauzio/artigos/desperdicio-nababesco/。这篇文章与古巴医生的问题有什么关系？从我在报告中的病人证词中所看到的，除了能力之外，他们还强调了古巴医生在协商中的注意力。根据患者的说法，古巴人去患者家中，触摸人，与他们交谈。根据Drauzio的说法，巴西人越来越少。

几年前，创造更多的医生之前，读一个故事，如果我没有在报纸上零霍拉，其中巴西医生没有接受来的小我们内在的城市，即使在高工资弄错了，因为他们会远离家人（还记得古巴人吗？）;城市几乎没有吸引力，卫生基础设施很少。在这种类型的自治市，一位医生看到了祖国的救世主。从我在与当局的采访中看到的情况来看，这是他们今天也担心的风险。在许多情况下，巴西医生花了很多时间上大学，并且不会因为搬到远离他们居住地的城市而接受更高的费用。

当然，MaisMédicos计划的终止将给巴西带来两个好处：就业机会，当然还有薪水。但这种突然的方式已经完成，我不能同意。 Bolsonaro渴望结束与左翼和古巴的任何关系，再一次展示了他的不人道的一面，留下了无人看管的病人。他们中许多人在这种情况下，今天不怀疑，在小城市工作将被占用，因为很难巴西医生会想这些空缺。沙帕达的市长，在这里南里奥格兰德州，甚至提出市卫生局长一职的古巴医生，在县城唯一的。正如您将在提出该报告中看到，他试图争取独立的医生，但失败：http://www.correiodopovo.com.br/Noticias/Geral/Saude/2018/11/66。

   

A morte de Fidel

Meus Amigos, sempre tive admiração pela Revolução Cubana. Li muito sobre o assunto. Foi um dos poucos movimentos realmente populares para tirar um ditador, Fulgêncio Batista, do poder. Fidel e seus poucos companheiros fizeram um trabalho de formiguinha para mobilizar a população cubana para tirar Batista da presidência e conseguiram brilhantemente. Isso eu acho bacana.
Parabenizo também Fidel, Che e sua turma por alguns avanços sociais conquistados. A taxa de analfabetismo cubana é zero. Todas as crianças tem direito a educação. De qual país vieram a maioria dos médicos que compõem o Programa Mais Médicos, aqui no Brasil? De Cuba.
Mas Cuba tem dois problemas gravíssimos. Primeiro, nunca conseguiu ser autossuficiente economicamente (nem sei se tentou). Dependeu da União Soviética até ela ser extinta. Depois, dependeu da Venezuela. A ajuda acabou e Cuba, hoje, não tem a quem recorrer.
O segundo e principal problema é a falta de liberdade. Eu, que me considero um democrata, lamento a falta de liberdade em Cuba. Um país tem que ter eleições para definir o seu futuro. A imprensa tem que ser livre. Os seus habitantes tem que ter liberdade para sair e entrar no seu país no momento em que quiserem (e tiverem condições econômicas para isso, claro).
Nunca entendi o excesso de críticas a ditadura cubana e ao socialismo. Muito, no mundo todo, querem o fim do regime cubano. Por causa da ditadura? Existem outras ditaduras como Angola; Guiné Equatorial; Arábia Saudita, que não são tão criticadas quanto Cuba e não despertam tanta vigilância mundo afora. O socialismo é um sistema econômico que traz muita pobreza? É só olhar pelas ruas de muitos países da América Latina e da África para ver que a maior parte da pobreza mundial é causada pelo capitalismo. Certamente, muitos países capitalistas estão em pior situação do que Cuba. Vamos acabar com o capitalismo, então?
Acredito que demonizaram Cuba desde a época da guerra fria e a fama ficou até hoje. Porque um país tão pequeno, de 11 milhões de habitantes, que nunca entrou em guerra, não pode ser um incômodo para o resto do mundo. Cuba tem menos de 4% da população dos Estados Unidos. Por que incomoda tanto, então? Talvez seja ciúme. Qual presidente norte-americano, quando morreu, foi tão lembrado quanto Fidel está sendo agora?
Outra dúvida que tenho há muito tempo: se o capitalismo tem tantos defensores, por que os Estados Unidos não invadiram Cuba até hoje e terminaram com o regime cubano?
Essa ojeriza a Cuba só mostra um pouco da hipocrisia da sociedade.



English:

My friends, I have always had an admiration for the Cuban Revolution. I read a lot about it. It was one of the few really popular moves to get a dictator, Fulgencio Batista, out of power. Fidel and his few companions did an ant job to mobilize the Cuban population to get Batista out of the presidency and succeeded brilliantly. This I think is cool.
I also congratulate Fidel, Che, and his class for some social advances. The rate of Cuban illiteracy is zero. All children have the right to education. From which country did most of the doctors who make up the More Doctors Program come here in Brazil? From Cuba.
But Cuba has two very serious problems. First, it has never been economically self-sufficient (I do not know if it tried). It depended on the Soviet Union until it was extinguished. Then it depended on Venezuela. The aid is over and Cuba today has no one to turn to.
The second and main problem is lack of freedom. I, who consider myself a Democrat, regret the lack of freedom in Cuba. A country has to have elections to define its future. The press has to be free. Its inhabitants have to be free to leave and enter their country at any time they want (and have the economic conditions for that, of course).
I never understood the excess of criticism of the Cuban dictatorship and of socialism. Many, all over the world, want the end of the Cuban regime. Because of the dictatorship? There are other dictatorships like Angola; Equatorial Guinea; Saudi Arabia, who are not as much criticized as Cuba and do not raise so much vigilance around the world. Is socialism an economic system that brings a lot of poverty? Just look through the streets of many countries in Latin America and Africa to see that most of world poverty is caused by capitalism. Of course, many capitalist countries are worse off than Cuba. Let's get rid of capitalism, then?
I believe they have demonized Cuba since the Cold War, and the fame has remained to this day. Because a country so small, 11 million people, that never went to war, can not be a nuisance to the rest of the world. Cuba has less than 4% of the population of the United States. Why bother so much, then? Maybe it's jealousy. Which American president, when he died, was as remembered as Fidel is now?
Another question I have for a long time: if capitalism has so many defenders, why did not the United States invade Cuba until today and ended with the Cuban regime?
This dislike of Cuba only shows a little of the hypocrisy of society.



German:

Meine Freunde, ich hatte immer Bewunderung für die kubanische Revolution. Ich lese viel über sie. Es war eines der wenigen wirklich Volksbewegungen einen Diktator Fulgencio Batista von der Macht zu nehmen. Fidel und seine wenigen Begleiter machte eine kleine Ameise Arbeit der kubanischen Bevölkerung zu mobilisieren, brillant zu nehmen Batista Präsidentschaft und gelungen. Das denke ich cool.
Ich gratuliere auch Fidel, Che und seine Bande von einigen sozialen Fortschritte erzielt. Die kubanische Analphabetenrate ist Null. Alle Kinder sind ein Recht auf Bildung. Aus welchem ​​Land kamen die meisten Ärzte, die das Programm mehr Ärzte in Brasilien machen? Kuba.
Aber Kuba hat zwei sehr ernste Probleme. Zunächst gelang es ihm nie wirtschaftlich autark (nicht einmal, ob er versucht) zu sein. Es hing von der Sowjetunion, bis sie erloschen ist. Dann hing Venezuela. Beihilfe über und Kuba heute hat niemand zu biegen.
Das zweite und Hauptproblem ist der Mangel an Freiheit. Ich, der ich mich als Demokrat betrachten, bedauere ich den Mangel an Freiheit in Kuba. Ein Land muss über Wahlen, ihre Zukunft zu definieren. Die Presse hat frei zu sein. Seine Bewohner haben, frei zu sein, ihr Land zu verlassen, und geben Sie, wenn sie wollen (und haben wirtschaftlichen Voraussetzungen dafür, natürlich).
Ich habe nie verstanden, das übermäßige Kritik an der kubanischen Diktatur und Sozialismus. Sehr, weltweit, sie wollen ein Ende des kubanischen Regimes. Wegen der Diktatur? Es gibt noch andere Diktaturen wie Angola; Äquatorial-Guinea; Saudi-Arabien, die nicht als wie Kuba kritisiert und sie wecken nicht viel Überwachung weltweit. Der Sozialismus ist ein Wirtschaftssystem, das eine Menge Armut bringt? Schauen Sie einfach auf den Straßen von vielen Ländern in Lateinamerika und Afrika zu sehen, dass die meisten der Armut der Welt durch den Kapitalismus hervorgerufen wird. Tatsächlich sind viele kapitalistischen Ländern schlechter als Kuba. Lassen Sie uns den Kapitalismus zu beenden, dann?
Ich glaube, dass Kuba seit der Zeit des Kalten Krieges und der Ruhm war heute verteufelt. Für ein so kleines Land von 11 Millionen Einwohnern, die nie in den Krieg zogen, kann nicht ein Ärgernis für den Rest der Welt sein. Kuba hat weniger als 4% der US-Bevölkerung. Warum sich die Mühe, so viel, dann? Vielleicht ist es Eifersucht. Was US-Präsident, als er starb, wie Fidel erinnert wurde, wird nun sein?
Eine andere Frage, die ich für eine lange Zeit haben: wenn der Kapitalismus so viele Anhänger hat, warum die Vereinigten Staaten dringen Kuba nicht heute und endete mit dem kubanischen Regime?
Diese Abneigung gegen Kuba zeigt nur einen Teil der Heuchelei der Gesellschaft.



Russian:

Мои друзья, у меня всегда было восхищение кубинской революции. Я много читал об этом. Это был один из немногих действительно народных движений, чтобы взять диктатора Батисты от власти. Фидель и его немногочисленные соратники сделали маленький муравей работу по мобилизации населения Кубы занять пост президента Батисты и блестяще удалось. Это я думаю, что круто.
Я поздравляю также Фидель, Че и его банду некоторых социальных достижений, достигнутых. Кубинская уровень неграмотности равен нулю. Все дети имеют право на образование. Из какой страны пришли большинство врачей, которые составляют программу более врачей в Бразилии? Куба.
Но Куба имеет две очень серьезные проблемы. Во-первых, он никогда не удавалось быть экономически самодостаточным (даже не знаю, если он пытался). Это зависело от Советского Союза, пока она не погаснет. Тогда зависело Венесуэлу. Aid снова и Куба сегодня не имеет к кому обратиться.
Вторая и главная проблема заключается в отсутствии свободы. Я, считаю себя демократом, я сожалею об отсутствии свободы на Кубе. Страна должна иметь выборы, чтобы определить их будущее. Пресс должен быть свободным. Его жители должны быть свободно выходить и входить в свою страну, когда они хотят (и имеют экономические условия для этого, конечно же).
Я никогда не понимал чрезмерную критику кубинской диктатуры и социализма. Очень, по всему миру, они хотят положить конец кубинского режима. Из-за диктатуры? Есть и другие диктаторские режимы, как Ангола; Экваториальная Гвинея; Саудовская Аравия, которые не так критиковали, как Куба и не вызывают большого наблюдения во всем мире. Социализм экономическую систему, которая приносит много нищеты? Просто посмотрите на улицах многих стран в Латинской Америке и Африке, чтобы увидеть, что большая часть мира бедность вызвана капитализма. Действительно, многие капиталистические страны находятся в худшем положении, чем на Кубе. Давайте положить конец капитализму, то?
Я считаю, что демонизировать Кубу со времен холодной войны, и слава была сегодня. Для такой маленькой страны, 11 миллионов жителей, которые никогда не ходили на войну, не может быть помехой для остальной части мира. Куба имеет менее 4% населения США. Зачем так много, тогда? Может быть, это ревность. Что президент США, когда он умер, как запомнилось, как Фидель в настоящее время?
Другой вопрос, у меня есть в течение длительного времени: если капитализм имеет так много сторонников, почему Соединенные Штаты не вторгаться на Кубу сегодня и закончился с кубинским режимом?
Это отвращение к Кубе показывает только некоторые из лицемерия общества.




Spanish:

Mis amigos, que siempre tenían admiración por la Revolución Cubana. He leído mucho sobre él. Fue uno de los pocos movimientos muy popular para tomar un dictador Fulgencio Batista del poder. Fidel y sus pocos compañeros hicieron un poco de trabajo de hormigas para movilizar a la población cubana a tomar la presidencia de Batista y tuvieron éxito brillante. Esto creo fresca.
Felicito también a Fidel, el Che y su banda por algunos avances sociales logrados. La tasa de analfabetismo de Cuba es cero. Todos los niños tienen derecho a la educación. ¿De qué país llegó la mayoría de los médicos que componen el Programa Más médicos en Brasil? Cuba.
Pero Cuba tiene dos problemas muy graves. En primer lugar, nunca logró ser económicamente autosuficientes (ni siquiera saber si trataba). Dependía de la Unión Soviética hasta su extinción. Entonces dependido Venezuela. Ayuda sobre la Cuba de hoy y no tiene a nadie a quien recurrir.
El segundo y el principal problema es la falta de libertad. Yo, que me considero un demócrata, lamento la falta de libertad en Cuba. Un país debe tener elecciones para definir su futuro. La prensa tiene que ser libre. Sus habitantes tienen que tener libertad para entrar y salir de su país cuando quiera (y tienen condiciones económicas para esto, por supuesto).
Nunca entendí la excesiva crítica de la dictadura y el socialismo cubano. Muy, en todo el mundo, que quieren terminar con el régimen cubano. Debido a la dictadura? Hay otras dictaduras como Angola; Guinea Ecuatorial; Arabia Saudita, que no son tan criticado como Cuba y no dar mucho de vigilancia en todo el mundo. El socialismo es un sistema económico que trae mucha pobreza? Basta con mirar en las calles de muchos países de América Latina y África para ver que la mayor parte de la pobreza en el mundo es causada por el capitalismo. De hecho, muchos países capitalistas están peor que Cuba. Vamos a terminar con el capitalismo, entonces?
Creo que demonizado Cuba desde la época de la Guerra Fría y la fama fue en la actualidad. Para un pequeño país de 11 millones de habitantes, que nunca fueron a la guerra tal, no puede ser una molestia para el resto del mundo. Cuba tiene menos del 4% de la población estadounidense. ¿Por qué molestarse tanto, entonces? Tal vez sea celos. Lo que el presidente de Estados Unidos, cuando murió, como se ha recordado como Fidel está siendo ahora?
Otra pregunta que tengo desde hace mucho tiempo: si el capitalismo tiene tantos seguidores, ¿por qué los Estados Unidos no invadió Cuba hoy y terminó con el régimen cubano?
Esta aversión a Cuba sólo se muestra parte de la hipocresía de la sociedad.



French:

Mes amis, je toujours eu admiration pour la révolution cubaine. Je lis beaucoup à ce sujet. Il était l'un des rares mouvements populaires vraiment à prendre un dictateur Fulgencio Batista du pouvoir. Fidel et ses quelques compagnons ont fait un peu de travail de fourmi pour mobiliser la population cubaine de prendre la présidence de Batista et ont réussi avec brio. Ce que je pense cool.
Je félicite également Fidel, Che et son gang par certains progrès sociaux obtenus. Le taux d'analphabétisme cubain est nul. Tous les enfants ont droit à l'éducation. De quel pays est venu la plupart des médecins qui composent le programme Plus de médecins au Brésil? Cuba.
Mais Cuba a deux problèmes très graves. D'abord, il n'a jamais réussi à être économiquement autonome (sais même pas s'il a essayé). Cela dépendait de l'Union soviétique jusqu'à ce qu'il soit éteint. Puis dépendait Venezuela. Aide sur Cuba et aujourd'hui n'a pas à se tourner vers.
Le deuxième et le problème principal est le manque de liberté. Moi qui me considère comme un démocrate, je regrette le manque de liberté à Cuba. Un pays doit avoir des élections pour définir leur avenir. La presse doit être libre. Ses habitants doivent être libres de quitter et entrer dans leur pays quand ils veulent (et ont des conditions économiques pour cela, bien sûr).
Je ne comprenais pas la critique excessive de la dictature cubaine et le socialisme. Très, dans le monde entier, ils veulent mettre un terme au régime cubain. En raison de la dictature? Il existe d'autres dictatures comme l'Angola; Guinée équatoriale; Arabie Saoudite, qui ne sont pas aussi critiques que Cuba et ne pas susciter beaucoup de surveillance dans le monde entier. Le socialisme est un système économique qui apporte beaucoup de pauvreté? Il suffit de regarder dans les rues de nombreux pays d'Amérique latine et d'Afrique pour voir que la plupart de la pauvreté dans le monde est causée par le capitalisme. En effet, de nombreux pays capitalistes sont moins bien lotis que Cuba. Finissons le capitalisme, alors?
Je crois que diabolisé Cuba depuis l'époque de la guerre froide et la renommée était aujourd'hui. Pour un petit pays de 11 millions d'habitants, qui ne sont jamais allés à la guerre, ne peut pas être une nuisance pour le reste du monde. Cuba a moins de 4% de la population américaine. Pourquoi se préoccuper tant, alors? Peut-être est la jalousie. Qu'est-ce que le président des États-Unis quand il est mort, comme il a été rappelé comme Fidel est maintenant?
Une autre question que je pose depuis longtemps: si le capitalisme a tant de partisans, pourquoi les États-Unis n'a pas envahi Cuba aujourd'hui et a pris fin avec le régime cubain?
Cette aversion à Cuba montre seulement une partie de l'hypocrisie de la société.




Chinese:

我的朋友，我一直对古巴革命的钦佩。我读了很多关于它。这是几个真正的群众运动采取独裁者巴蒂斯塔的动力之一。菲德尔和他的几个同伴做了一个小蚂蚁工作动员古巴人民采取巴蒂斯塔的主席，并成功地出色。这个我觉得很酷。
我也取得了一定的进步社会菲德尔表示祝贺，澈和他的团伙。古巴文盲率为零。所有的儿童都有权接受教育。从哪个国家来了大多数医生谁弥补巴西的计划更多的医生？古巴。
但古巴有两个非常严重的问题。首先，他从来没有设法在经济上自给自足的（甚至不知道他是否尝试过）。它依赖于苏联，直到它被熄灭。然后依靠委内瑞拉。帮助了今天古巴没有一个转向。
第二，主要的问题是缺乏自由。我，谁认为自己是民主党人，我很遗憾缺少古巴自由。一个国家必须有选举确定自己的未来。记者又是免费的。它的居民都可以自由离开，当他们想要的（并有经济条件，这一点，当然）进入他们的国家。
我永远无法理解古巴的独裁政权和社会主义的过度批评。非常，在世界范围内，他们希望结束对古巴政权。因为独裁？还有其他的独裁像安哥拉;赤道几内亚;沙特阿拉伯，这是不以批评为古巴和不世界范围内引起人们太多的监视。社会主义是带来了很多贫困的经济体制？只要看看许多国家在拉丁美洲和非洲的街头看到，世界上大多数的贫穷是由资本主义造成的。事实上，许多资本主义国家的情况比古巴更坏。让我们结束资本主义，然后呢？
我认为，妖魔化古巴以来，冷战的时间和名声今天。对于11万居民，谁没有去打仗这样一个小国，不能成为滋扰到世界各地。古巴的美国人口不到4％。何苦这么多呢？也许是嫉妒。什么美国总统，当他死了，因为被铭记为菲德尔现在正在？
另一个问题是我有很长的时间：如果资本主义有这么多的支持者，为什么美国不入侵古巴今天与古巴政权结束了？
这厌恶古巴只显示了一些社会的虚伪。