Grêmio Heptacampeão gaúcho

Meus Amigos, o texto tá atrasado, eu sei, mas fiz umas outras coisas na semana passada e não pude me dedicar ao blog. Como vocês sabem, o Grêmio foi heptacampeão gaúcho. É só um gauchão e o Tricolor precisa ganhar um título maior, sabemos. Mas o legal dessa conquista foi ter chegado ao sétimo Gauchão seguido, coisa que só tinha acontecido uma vez, em 1968 (para vocês terem uma ideia, ainda faltavam cinco anos pra eu nascer). No ano que vem, buscaremos igualar o octacampeonato que o Inter conquistou em 1976. Em 2025, o Gauchão vai pegar fogo.    
Esse Gauchão que nós ganhamos foi diferente porque o Inter, com as suas contratações (falei sobre isso aqui no blog: Sele Inter), era favorito. O Grêmio só cresceu no campeonato depois da chegada de Diego Costa, que foi artilheiro do campeonato tendo disputado menos da metade dos jogos. O Inter facilitou muito as coisas para o Grêmio, quando foi desclassificado pelo Juventude na semifinal.  
Fomos heptacampeões, ficamos felizes mas a temporada continua e o elenco do Grêmio, infelizmente, é muito fraco. Precisamos de muitos reforços, o mercado não tem muitas opções e o Tricolor não está numa situação financeira tranquila. Tem gente que está até com medo de voltar para a Segundona (confesso que estou entre eles). A única coisa que me tranquiliza é o fato que o Renato aparenta estar calmo com essa situação. 

Veremos o que acontece no decorrer da temporada. Torcerei, evidentemente, para que todos queimemos a língua e que o inédito quarto título da Libertadores venha.  

English: 

My Friends, the text is late, I know, but I did some other things last week and couldn't dedicate myself to the blog. As you know, Grêmio was the seven-time Gaucho champion. He's just a gauchão and Tricolor needs to win a bigger title, we know. But the cool thing about this achievement was reaching the seventh Gauchão in a row, something that had only happened once, in 1968 (to give you an idea, I was still five years away from being born). Next year, we will seek to equal the eighth championship that Inter won in 1976. In 2025, Gauchão will catch fire.

This Gauchão that we won was different because Inter, with their signings (I talked about it here on the blog: Sele Inter), were favorites. Grêmio only grew in the championship after the arrival of Diego Costa, who was the championship's top scorer having played less than half of the games. Inter made things much easier for Grêmio, when they were disqualified by Juventude in the semi-final.

We were seven-time champions, we were happy but the season continues and Grêmio's squad, unfortunately, is very weak. We need a lot of reinforcements, the market doesn't have many options and Tricolor is not in a calm financial situation. There are people who are even scared of returning to the Segundona (I confess that I am among them). The only thing that reassures me is the fact that Renato appears to be calm about this situation.

We'll see what happens as the season goes on. I will, of course, hope that we all burn our tongues and that the unprecedented fourth Libertadores title comes.

German:

Meine Freunde, der Text ist spät dran, ich weiß, aber ich habe letzte Woche einige andere Dinge getan und konnte mich nicht dem Blog widmen. Wie Sie wissen, war Grêmio siebenmaliger Gaucho-Champion. Er ist nur ein Gauchão und Tricolor muss einen größeren Titel gewinnen, das wissen wir. Aber das Coole an dieser Leistung war, dass ich den siebten Gauchão in Folge erreichte, was 1968 nur einmal vorgekommen war (um Ihnen eine Vorstellung zu geben, ich war noch fünf Jahre von meiner Geburt entfernt). Nächstes Jahr wollen wir die achte Meisterschaft erreichen, die Inter 1976 gewonnen hat. Im Jahr 2025 wird Gauchão Feuer fangen.

Dieses Gauchão, das wir gewonnen haben, war anders, weil Inter mit seinen Neuverpflichtungen (ich habe hier im Blog: Sele Inter darüber gesprochen) der Favorit war. Grêmio stieg in der Meisterschaft erst nach der Ankunft von Diego Costa auf, der mit weniger als der Hälfte der Spiele der beste Torschütze der Meisterschaft war. Inter machte es Grêmio viel leichter, als sie im Halbfinale von Juventude disqualifiziert wurden.

Wir waren sieben Mal Meister, wir waren glücklich, aber die Saison geht weiter und Grêmios Kader ist leider sehr schwach. Wir brauchen viele Verstärkungen, der Markt hat nicht viele Optionen und Tricolor ist finanziell nicht in einer ruhigen Lage. Es gibt Menschen, die sogar Angst davor haben, in die Segundona zurückzukehren (ich gestehe, dass ich zu ihnen gehöre). Das Einzige, was mich beruhigt, ist die Tatsache, dass Renato dieser Situation scheinbar gelassen gegenübersteht.

Wir werden sehen, was im Laufe der Saison passiert. Ich hoffe natürlich, dass wir uns alle die Zunge verbrennen und dass der beispiellose vierte Titel der Libertadores kommt.

Ukrainian:

Друзі мої, я знаю, що текст надійшов із запізненням, але минулого тижня я робив щось інше і не міг присвятити себе блозі. Як відомо, Греміо був семиразовим чемпіоном Гаучо. Він просто гаучао, а «Триколору» потрібно виграти більший титул, ми знаємо. Але найкрутішим у цьому досягненні було досягнення сьомого Гаушао поспіль, те, що сталося лише раз, у 1968 році (щоб дати вам уявлення, мені залишалося ще п’ять років до народження). Наступного року ми намагатимемося зрівняти восьмий чемпіонат, який Інтер виграв у 1976 році. У 2025 році Гаушао спалахне.

Цей "Гаушао", який ми виграли, був іншим, тому що "Інтер" з його підписанням (я говорив про це тут, у блозі: Sele Inter) був фаворитом. Греміо лише виріс у чемпіонаті після приходу Дієго Кости, який був найкращим бомбардиром чемпіонату, зігравши менше половини ігор. Інтер значно полегшив завдання Греміо, коли їх дискваліфікував Жувентуд у півфіналі.

Ми були семиразовими чемпіонами, ми були щасливі, але сезон триває, а команда Греміо, на жаль, дуже слабка. Нам потрібно багато посилень, на ринку небагато варіантів, і у «Триколорів» не спокійна фінансова ситуація. Є люди, які навіть бояться повертатися в Сегундону (зізнаюся, я серед них). Єдине, що мене заспокоює, це те, що Ренато, схоже, спокійно ставиться до цієї ситуації.

Подивимося, що буде з продовженням сезону. Я, звичайно, сподіваюся, що всі ми обпалимо язики і прийде безпрецедентний четвертий титул Лібертадорес.

Russian:

Друзья мои, текст запоздал, я знаю, но на прошлой неделе я занимался другими делами и не смог посвятить себя блогу. Как вы знаете, Гремио был семикратным чемпионом Гаучо. Мы знаем, что он всего лишь гаучао, а «Триколору» нужно выиграть более крупный титул. Но самым крутым моментом в этом достижении было достижение седьмого Гаучао подряд, что случилось только один раз, в 1968 году (чтобы вы имели представление: до моего рождения мне оставалось еще пять лет). В следующем году мы будем стремиться сравняться с восьмым чемпионством, которое «Интер» выиграл в 1976 году. В 2025 году Гаучао загорится.

Этот «Гаучао», который мы выиграли, отличался от других, потому что «Интер» с его приобретениями (я говорил об этом здесь, в блоге: «Селе Интер») был фаворитом. Гремио вырос в чемпионате только после прихода Диего Косты, который стал лучшим бомбардиром чемпионата, сыграв менее половины игр. «Интер» значительно облегчил ситуацию «Гремио», когда они были дисквалифицированы «Ювентуде» в полуфинале.

Мы были семикратными чемпионами, мы были счастливы, но сезон продолжается, а состав Гремио, к сожалению, очень слаб. Нам нужно много усилений, на рынке мало вариантов, а у «Триколора» неспокойная финансовая ситуация. Есть люди, которые даже боятся возвращаться в Сегундону (признаюсь, я в их числе). Единственное, что меня успокаивает, это то, что Ренато, похоже, спокойно относится к этой ситуации.

Посмотрим, что произойдет по ходу сезона. Я, конечно, надеюсь, что мы все прижжем языки и что придет беспрецедентный четвертый титул Либертадорес.

Spanish:

Amigos míos, el texto llega tarde, lo sé, pero hice algunas otras cosas la semana pasada y no pude dedicarme al blog. Como usted sabe, Grêmio fue siete veces campeón gaucho. Es sólo un gauchão y la Tricolor necesita ganar un título más grande, lo sabemos. Pero lo bueno de este logro fue alcanzar el séptimo Gauchão consecutivo, algo que sólo había sucedido una vez, en 1968 (para que te hagas una idea, todavía me faltaban cinco años para nacer). El año que viene buscaremos igualar el octavo campeonato que el Inter ganó en 1976. En 2025, Gauchão se incendiará.

Este Gauchão que ganamos fue diferente porque el Inter, con sus fichajes (lo hablé aquí en el blog: Sele Inter), era favorito. Grêmio sólo creció en el campeonato tras la llegada de Diego Costa, que fue el máximo goleador del campeonato habiendo disputado menos de la mitad de los partidos. El Inter le puso las cosas mucho más fáciles al Grêmio, cuando fue descalificado por la Juventude en la semifinal.

Fuimos siete veces campeones, estábamos contentos, pero la temporada continúa y la plantilla del Grêmio, lamentablemente, está muy débil. Necesitamos muchos refuerzos, el mercado no tiene muchas opciones y la Tricolor no está en una situación financiera tranquila. Hay gente que incluso tiene miedo de volver al Segundona (confieso que estoy entre ellos). Lo único que me tranquiliza es que Renato parece estar tranquilo ante esta situación.

Veremos qué pasa a medida que avance la temporada. Por supuesto, espero que todos nos quememos la lengua y que llegue el cuarto título de la Libertadores, algo sin precedentes.

French:

Mes amis, le texte est en retard, je sais, mais j'ai fait autre chose la semaine dernière et je n'ai pas pu me consacrer au blog. Comme vous le savez, Grêmio a été sept fois champion du Gaucho. Ce n'est qu'un gauchão et Tricolor a besoin de remporter un titre plus important, nous le savons. Mais ce qui était cool dans cet exploit, c'était d'atteindre le septième Gauchão d'affilée, ce qui n'était arrivé qu'une seule fois, en 1968 (pour vous donner une idée, j'étais encore à cinq ans de ma naissance). L'année prochaine, nous chercherons à égaler le huitième championnat remporté par l'Inter en 1976. En 2025, Gauchão prendra feu.

Ce Gauchão que nous avons gagné était différent car l'Inter, avec ses signatures (j'en ai parlé ici sur le blog : Sele Inter), était favori. Grêmio n'a grandi dans le championnat qu'après l'arrivée de Diego Costa, qui a été le meilleur buteur du championnat après avoir disputé moins de la moitié des matchs. L'Inter a rendu les choses beaucoup plus faciles pour Grêmio, lorsqu'il a été disqualifié par la Juventude en demi-finale.

Nous avons été sept fois champions, nous étions heureux mais la saison continue et l'équipe de Grêmio est malheureusement très faible. Nous avons besoin de beaucoup de renforts, le marché n'a pas beaucoup d'options et Tricolor n'est pas dans une situation financière sereine. Il y a des gens qui ont même peur de retourner à la Segundona (j'avoue que j'en fais partie). La seule chose qui me rassure, c'est le fait que Renato semble serein face à cette situation.

Nous verrons ce qui se passera au fil de la saison. J'espère bien sûr que nous nous brûlerons tous la langue et que le quatrième titre sans précédent des Libertadores arrivera.

Italian:

Amici miei, il messaggio è in ritardo, lo so, ma la settimana scorsa ho fatto altre cose e non ho potuto dedicarmi al blog. Come sapete, il Grêmio è stato il sette volte campione del Gaucho. È solo un gauchão e il Tricolor ha bisogno di vincere un titolo più grande, lo sappiamo. Ma la cosa bella di questo risultato è stato raggiungere il settimo Gauchão consecutivo, cosa che era accaduta solo una volta, nel 1968 (per darti un'idea, mancavano ancora cinque anni alla nascita). L'anno prossimo cercheremo di eguagliare l'ottavo scudetto vinto dall'Inter nel 1976. Nel 2025, Gauchão prenderà fuoco.

Questo Gauchão che abbiamo vinto era diverso perché l'Inter, con i suoi acquisti (ne ho parlato qui sul blog: Sele Inter), era favorita. Il Grêmio è cresciuto in campionato solo dopo l'arrivo di Diego Costa, capocannoniere del campionato avendo giocato meno della metà delle partite. L'Inter ha reso le cose molto più facili al Grêmio, quando è stata squalificata dalla Juventude in semifinale.

Siamo stati sette volte campioni, eravamo contenti ma la stagione continua e la rosa del Grêmio, purtroppo, è molto debole. Servono tanti rinforzi, il mercato non ha molte opzioni e la Tricolore non è in una situazione finanziaria tranquilla. C'è gente che ha addirittura paura di ritornare alla Segundona (confesso che sono tra questi). L'unica cosa che mi rassicura è il fatto che Renato sembra essere tranquillo riguardo a questa situazione.

Vedremo cosa succederà nel corso della stagione. Naturalmente spero che ci bruceremo tutti la lingua e che arrivi il quarto titolo senza precedenti della Libertadores.

Chinese: 

我的朋友们，我知道，文字来晚了，但我上周做了一些其他事情，无法全身心投入到博客中。 如您所知，格雷米奥曾七次夺得高乔冠军。 我们知道，他只是一个高乔人，而三色旗需要赢得更大的冠军。 但这一成就最酷的一点是连续第七次获得高乔冠军，这种事情只发生过一次，那是在 1968 年（给你一个想法，我距离出生还有五年）。 明年，我们将追平国际米兰在 1976 年赢得的第八个冠军。2025 年，高乔将火力全开。

我们赢得的这场高超比赛是不同的，因为国米和他们的签约（我在博客上谈到过：Sele Inter）是最受欢迎的。 格雷米奥在迭戈·科斯塔到来后才在联赛中取得了进步，迭戈·科斯塔是联赛中的最佳射手，出场时间还不到一半。 当格雷米奥在半决赛中被尤文图德取消资格时，国米让格雷米奥的处境变得容易多了。

我们是七次冠军，我们很高兴，但赛季仍在继续，不幸的是，格雷米奥的阵容非常弱。 我们需要大量的增援，市场上没有太多的选择，而三色的财务状况也并不平静。 有些人甚至害怕回到西乙（我承认我就是其中之一）。 唯一让我放心的是雷纳托对这种情况显得很平静。

随着赛季的进行，我们会看看会发生什么。 当然，我希望我们都能热血沸腾，史无前例的第四次南美解放者队冠军头衔即将到来。

História dos Estados Unidos

Meus Amigos, quem me acompanha nesse blog, sabe que, há algum tempo, estou gostando de aprender a história dos países. Resenhei alguns livros da Coleção Povos & Civilizações, da Editora Contexto. Essa obra, eu achei na Feira do Livro do ano passado, é da mesma editora mas não é dessa coleção.
O livro "História dos Estados Unidos: das origens ao século XXI" é escrita a quatro mãos: Leandro Karnal (muito antes de ser famoso); Sean Purdy; Luiz Estevam Fernandes e Marcus Vinícius de Morais, todos historiadores. Cada um ficou responsável por uma parte. 

Karnal conta a formação da nação; a chegada dos primeiros ingleses; dos negros; a questão da escravidão; a formação religiosa do país; a formação, aos poucos, dos 50 estados norte-americanos; o processo de independência, que culminou em 1776. 

Luiz Estevam Fernandes e Marcus Vinícius de Morais escrevem juntos a segunda parte, contando o século 19 dos Estados Unidos. Para mim, a Guerra de Secessão foi a questão mais importante nesse momento porque definiu, da pior forma posível, a situação do negro que, até hoje é extremamente discriminado por lá. Esse parte também trata da modernização e da formação do famoso imperialismo norte-americano. 

Sean Purdy analisa o século 20; a participação norte-americana na 1ª Guerra Mundial; com a crise da Bolsa de Valores de Nova Iorque; o New Deal; a participação decisiva na 2ª Guerra Mundial no combate ao nazifascismo; a Guerra Fria; o combate ao comunismo; o novo imperialismo; entre outros aspectos. Sempre é bom lembrar que o livro foi lançado em 2007. Então, ele não fala, por exemplo, de Barack Obama, que foi eleito, pela primeira vez, no ano seguinte. 

O livro é ótimo; simples; fácil e didático. Explica muito bem a história dos Estados Unidos que, aliás, é admirável. O país foi formado por um povo trabalhador. O erro dos norte-americanos é a sua política expansionista e dominadora, que se mantém até hoje. Eles continuam querendo mandar no mundo. Poderiam apenas continuar mostrando a sua competência de maneira silenciosa, sem fazer alarde. Seria muito melhor para todos.  

English:

My Friends, anyone who follows me on this blog knows that, for some time now, I have been enjoying learning the history of countries. I reviewed some books from the People & Civilizations Collection, from Editora Contexto. This work, I found at the Book Fair last year, is from the same publisher but is not from this collection.

The book "History of the United States: from the origins to the 21st century" is written by four hands: Leandro Karnal (long before he was famous); Sean Purdy; Luiz Estevam Fernandes and Marcus Vinícius de Morais, all historians. Each person was responsible for a part.

Karnal tells the formation of the nation; the arrival of the first English; of black people; the issue of slavery; the country's religious formation; the formation, little by little, of the 50 North American states; the process of independence, which culminated in 1776.

Luiz Estevam Fernandes and Marcus Vinícius de Morais write the second part together, recounting the 19th century in the United States. For me, the Civil War was the most important issue at that time because it defined, in the worst possible way, the situation of black people who, to this day, are extremely discriminated against there. This part also deals with modernization and the formation of the famous North American imperialism.

Sean Purdy looks at the 20th century; North American participation in the First World War; with the New York Stock Exchange crisis; the New Deal; the decisive participation in the Second World War in the fight against Nazi-fascism; the Cold War; the fight against communism; the new imperialism; among other aspects. It's always good to remember that the book was released in 2007. So, it doesn't talk, for example, about Barack Obama, who was elected, for the first time, the following year.

The book is great; simple; easy and didactic. It explains the history of the United States very well, which is actually admirable. The country was formed by a hard-working people. The North Americans' mistake is their expansionist and domineering policy, which continues to this day. They still want to rule the world. They could just continue showing their competence silently, without making a fuss. It would be much better for everyone.

German:

Meine Freunde, jeder, der mir auf diesem Blog folgt, weiß, dass es mir schon seit einiger Zeit Spaß macht, die Geschichte von Ländern zu lernen. Ich habe einige Bücher aus der People & Civilizations Collection von Editora Contexto rezensiert. Dieses Werk, das ich letztes Jahr auf der Buchmesse gefunden habe, stammt vom selben Verlag, ist aber nicht aus dieser Sammlung.

Das Buch „Geschichte der Vereinigten Staaten: von den Ursprüngen bis zum 21. Jahrhundert“ wurde von vier Händen geschrieben: Leandro Karnal (lange bevor er berühmt wurde); Sean Purdy; Luiz Estevam Fernandes und Marcus Vinícius de Morais, alle Historiker. Jeder war für einen Teil verantwortlich.

Karnal erzählt von der Entstehung der Nation; die Ankunft der ersten Engländer; von Schwarzen; das Thema Sklaverei; die religiöse Bildung des Landes; die Bildung der 50 nordamerikanischen Staaten nach und nach; der Unabhängigkeitsprozess, der 1776 seinen Höhepunkt erreichte.

Luiz Estevam Fernandes und Marcus Vinícius de Morais schreiben gemeinsam den zweiten Teil und erzählen vom 19. Jahrhundert in den Vereinigten Staaten. Für mich war der Bürgerkrieg damals das wichtigste Thema, weil er die Situation der schwarzen Menschen, die dort bis heute extrem diskriminiert werden, auf die schlimmste Art und Weise definierte. Dieser Teil befasst sich auch mit der Modernisierung und der Entstehung des berühmten nordamerikanischen Imperialismus.

Sean Purdy blickt auf das 20. Jahrhundert; Nordamerikanische Beteiligung am Ersten Weltkrieg; mit der Krise an der New Yorker Börse; der New Deal; die entscheidende Teilnahme am Zweiten Weltkrieg im Kampf gegen den Nazifaschismus; der kalte Krieg; der Kampf gegen den Kommunismus; der neue Imperialismus; unter anderem. Es ist immer gut, sich daran zu erinnern, dass das Buch im Jahr 2007 veröffentlicht wurde. Es geht also beispielsweise nicht um Barack Obama, der im darauffolgenden Jahr zum ersten Mal gewählt wurde.

Das Buch ist großartig; einfach; einfach und didaktisch. Es erklärt die Geschichte der Vereinigten Staaten sehr gut, was eigentlich bewundernswert ist. Das Land wurde von einem hart arbeitenden Volk geformt. Der Fehler der Nordamerikaner ist ihre bis heute andauernde Expansions- und Herrschaftspolitik. Sie wollen immer noch die Welt beherrschen. Sie könnten einfach weiterhin still und ohne viel Aufhebens ihre Kompetenz unter Beweis stellen. Es wäre für alle viel besser.

Ukrainian:

Мої друзі, кожен, хто слідкує за мною в цьому блозі, знає, що вже деякий час я із задоволенням вивчаю історію країн. Я переглянув деякі книги з колекції People & Civilizations від Editora Contexto. Цей твір, який я знайшов на Книжковому ярмарку минулого року, від того ж видавництва, але не з цієї колекції.

Книга «Історія Сполучених Штатів: від витоків до 21 століття» написана чотирма руками: Леандро Карнал (задовго до того, як він став відомим); Шон Перді; Луїс Естевам Фернандес і Марк Вінісіус де Морайс, усі історики. Кожен відповідав за свою частину.

Карнал розповідає про формування нації; поява перших англ.; чорних людей; проблема рабства; релігійне утворення країни; утворення, потроху, 50 штатів Північної Америки; процес здобуття незалежності, який завершився 1776р.

Луїс Естевам Фернандес і Маркус Вінісіус де Морайс разом пишуть другу частину, розповідаючи про 19 століття в Сполучених Штатах. Для мене громадянська війна була найважливішою темою того часу, оскільки вона визначила найгіршим із можливих способів становище темношкірих людей, які донині зазнають там надзвичайної дискримінації. У цій частині також йдеться про модернізацію та становлення відомого північноамериканського імперіалізму.

Шон Перді дивиться на 20 століття; участь Північної Америки в Першій світовій війні; з кризою Нью-Йоркської фондової біржі; Новий курс; вирішальна участь у Другій світовій війні в боротьбі з нацистами-фашизмом; холодна війна; боротьба з комунізмом; новий імперіалізм; серед інших аспектів. Завжди корисно пам’ятати, що книга вийшла в 2007 році. Тому в ній не йдеться, наприклад, про Барака Обаму, який був обраний вперше наступного року.

Книга чудова; простий; легко і дидактично. Він дуже добре пояснює історію Сполучених Штатів, що справді викликає захоплення. Країну створив працьовитий народ. Помилкою північноамериканців є їхня експансіоністська та владна політика, яка триває досі. Вони все ще хочуть правити світом. Вони могли просто мовчки, без галасу, продовжувати демонструвати свою компетентність. Так було б набагато краще для всіх.

Russian:

Друзья мои, любой, кто следит за мной в этом блоге, знает, что уже некоторое время мне нравится изучать историю стран. Я сделал рецензию на некоторые книги из коллекции People & Civilizations от Editora Contexto. Эта работа, которую я нашел на книжной ярмарке в прошлом году, принадлежит тому же издательству, но не из этой коллекции.

Книгу «История Соединённых Штатов: от истоков до 21 века» написали в четыре руки: Леандро Карнал (задолго до того, как он стал знаменитым); Шон Перди; Луис Эстевам Фернандес и Маркус Винисиус де Мораис, все историки. Каждый отвечал за свою часть.

Карнал рассказывает о формировании нации; прибытие первых англичан; чернокожих людей; проблема рабства; религиозное образование страны; постепенное образование 50 штатов Северной Америки; процесс независимости, который завершился в 1776 году.

Луис Эстевам Фернандес и Маркус Винисиус де Мораис вместе пишут вторую часть, рассказывая о XIX веке в Соединенных Штатах. Для меня Гражданская война была самым важным вопросом в то время, потому что она наихудшим образом определила положение чернокожих людей, которые по сей день подвергаются там чрезвычайной дискриминации. Эта часть также посвящена модернизации и формированию знаменитого североамериканского империализма.

Шон Парди смотрит на XX век; Участие Северной Америки в Первой мировой войне; с кризисом Нью-Йоркской фондовой биржи; Новая сделка; решающее участие во Второй мировой войне в борьбе с нацистским фашизмом; холодная война; борьба против коммунизма; новый империализм; среди других аспектов. Всегда приятно помнить, что книга вышла в 2007 году. То есть в ней не говорится, например, о Бараке Обаме, который был избран впервые в следующем году.

Книга великолепна; простой; легко и дидактично. Он очень хорошо объясняет историю Соединенных Штатов, что на самом деле достойно восхищения. Страна была создана трудолюбивым народом. Ошибка североамериканцев заключается в их экспансионистской и властной политике, которая продолжается и по сей день. Они все еще хотят править миром. Они могли бы просто молча, не поднимая шума, продолжать демонстрировать свою компетентность. Это было бы намного лучше для всех.

Spanish:

Amigos míos, cualquiera que me siga en este blog sabe que, desde hace algún tiempo, disfruto aprendiendo la historia de los países. Reseñé algunos libros de la Colección Pueblos y Civilizaciones, de Editora Contexto. Esta obra, que encontré en la Feria del Libro el año pasado, es de la misma editorial pero no pertenece a esta colección.

El libro “Historia de Estados Unidos: de los orígenes al siglo XXI” está escrito por cuatro manos: Leandro Karnal (mucho antes de ser famoso); Sean Purdy; Luiz Estevam Fernandes y Marcus Vinícius de Morais, todos historiadores. Cada persona era responsable de una parte.

Karnal cuenta la formación de la nación; la llegada de los primeros ingleses; de los negros; la cuestión de la esclavitud; la formación religiosa del país; la formación, poco a poco, de los 50 estados norteamericanos; el proceso de independencia, que culminó en 1776.

Luiz Estevam Fernandes y Marcus Vinícius de Morais escriben juntos la segunda parte, relatando el siglo XIX en Estados Unidos. Para mí, la Guerra Civil fue el tema más importante en ese momento porque definió, de la peor manera posible, la situación de los negros que, hasta el día de hoy, son extremadamente discriminados allí. Esta parte también trata de la modernización y la formación del famoso imperialismo norteamericano.

Sean Purdy analiza el siglo XX; Participación norteamericana en la Primera Guerra Mundial; con la crisis de la Bolsa de Nueva York; el Nuevo Trato; la participación decisiva en la Segunda Guerra Mundial en la lucha contra el nazifascismo; La guerra fria; la lucha contra el comunismo; el nuevo imperialismo; entre otros aspectos. Siempre es bueno recordar que el libro se publicó en 2007. Por lo tanto, no habla, por ejemplo, de Barack Obama, que fue elegido, por primera vez, al año siguiente.

El libro es genial; simple; fácil y didáctico. Explica muy bien la historia de Estados Unidos, que es realmente admirable. El país estaba formado por un pueblo trabajador. El error de los norteamericanos es su política expansionista y dominante, que continúa hasta el día de hoy. Todavía quieren gobernar el mundo. Podrían seguir mostrando su competencia en silencio, sin armar un escándalo. Sería mucho mejor para todos.

French:

Mes amis, tous ceux qui me suivent sur ce blog savent que depuis quelques temps, j'aime apprendre l'histoire des pays. J'ai passé en revue quelques livres de la collection People & Civilizations, de Editora Contexto. Cet ouvrage, que j'ai découvert au Salon du livre l'année dernière, est du même éditeur mais n'est pas issu de cette collection.

Le livre « Histoire des États-Unis : des origines au XXIe siècle » est écrit à quatre mains : Leandro Karnal (bien avant qu'il ne soit célèbre) ; Sean Purdy ; Luiz Estevam Fernandes et Marcus Vinícius de Morais, tous historiens. Chaque personne était responsable d'une partie.

Karnal raconte la formation de la nation ; l'arrivée des premiers Anglais ; des Noirs; la question de l'esclavage; la formation religieuse du pays ; la formation, petit à petit, des 50 États nord-américains ; le processus d'indépendance, qui a culminé en 1776.

Luiz Estevam Fernandes et Marcus Vinícius de Morais écrivent ensemble la deuxième partie, racontant le XIXe siècle aux États-Unis. Pour moi, la guerre civile était la question la plus importante à cette époque car elle définissait, de la pire façon possible, la situation des noirs qui, jusqu'à aujourd'hui, y sont extrêmement discriminés. Cette partie traite également de la modernisation et de la formation du fameux impérialisme nord-américain.

Sean Purdy se penche sur le 20e siècle ; Participation nord-américaine à la Première Guerre mondiale ; avec la crise de la Bourse de New York ; le nouveau deal; la participation décisive à la Seconde Guerre mondiale dans la lutte contre le fascisme nazi ; la guerre froide; la lutte contre le communisme ; le nouvel impérialisme ; entre autres aspects. Il est toujours bon de rappeler que le livre est sorti en 2007. Il ne parle donc pas, par exemple, de Barack Obama, élu pour la première fois l'année suivante.

Le livre est génial ; simple; facile et didactique. Cela explique très bien l’histoire des États-Unis, ce qui est effectivement admirable. Le pays a été formé par un peuple travailleur. L’erreur des Nord-Américains réside dans leur politique expansionniste et dominatrice, qui se poursuit encore aujourd’hui. Ils veulent toujours gouverner le monde. Ils pourraient simplement continuer à démontrer leurs compétences en silence, sans faire d'histoires. Ce serait bien mieux pour tout le monde.

Italy:

Amici miei, chi mi segue su questo blog sa che, ormai da tempo, mi diverto a conoscere la storia dei paesi. Ho recensito alcuni libri della Collezione Gente e Civiltà, dell'Editora Contexto. Quest'opera, che ho trovato alla Fiera del Libro l'anno scorso, è dello stesso editore ma non fa parte di questa collezione.

Il libro "Storia degli Stati Uniti: dalle origini al 21° secolo" è scritto a quattro mani: Leandro Karnal (molto prima che diventasse famoso); Sean Purdy; Luiz Estevam Fernandes e Marcus Vinícius de Morais, tutti storici. Ogni persona era responsabile di una parte.

Karnal racconta la formazione della nazione; l'arrivo dei primi inglesi; dei neri; la questione della schiavitù; la formazione religiosa del Paese; la formazione, poco a poco, dei 50 stati nordamericani; il processo di indipendenza, culminato nel 1776.

Luiz Estevam Fernandes e Marcus Vinícius de Morais scrivono insieme la seconda parte, raccontando il XIX secolo negli Stati Uniti. Per me la guerra civile era la questione più importante in quel momento perché definiva, nel peggiore dei modi, la situazione dei neri che, ancora oggi, lì sono estremamente discriminati. Questa parte tratta anche della modernizzazione e della formazione del famoso imperialismo nordamericano.

Sean Purdy guarda al 20° secolo; Partecipazione del Nord America alla prima guerra mondiale; con la crisi della Borsa di New York; il New Deal; la partecipazione decisiva alla Seconda Guerra Mondiale nella lotta al nazifascismo; la guerra fredda; la lotta contro il comunismo; il nuovo imperialismo; tra gli altri aspetti. È sempre bene ricordare che il libro è uscito nel 2007. Quindi non si parla, ad esempio, di Barack Obama, eletto, per la prima volta, l'anno successivo.

Il libro è fantastico; semplice; facile e didattico. Spiega molto bene la storia degli Stati Uniti, il che è davvero ammirevole. Il paese era formato da un popolo laborioso. L'errore dei nordamericani è la loro politica espansionistica e prepotente, che continua ancora oggi. Vogliono ancora governare il mondo. Potrebbero semplicemente continuare a mostrare la loro competenza in silenzio, senza fare storie. Sarebbe molto meglio per tutti.

Chinese:

我的朋友们，任何在这个博客上关注我的人都知道，一段时间以来，我一直很喜欢学习各国的历史。 我审阅了 Editora Contexto 的《人民与文明合集》中的一些书籍。 我去年在书展上发现的这本书来自同一家出版社，但不是这个藏品。

《美国史：从起源到21世纪》一书的作者是四位之手：莱安德罗·卡纳尔（Leandro Karnal，早在他成名之前）； 肖恩·珀迪； 路易斯·埃斯特万·费尔南德斯 (Luiz Estevam Fernandes) 和马库斯·维尼修斯·德莫赖 (Marcus Vinícius de Morais) 都是历史学家。 每个人负责一部分。

卡纳尔讲述了国家的形成； 第一个英国人的到来； 黑人； 奴隶制问题； 该国的宗教形成； 北美50个州逐渐形成； 独立进程于 1776 年达到顶峰。

Luiz Estevam Fernandes 和 Marcus Vinícius de Morais 共同撰写了第二部分，讲述了 19 世纪的美国。 对我来说，内战是当时最重要的问题，因为它以最糟糕的方式定义了黑人的处境，直到今天，黑人仍然受到极度歧视。 这部分还涉及现代化和著名的北美帝国主义的形成。

肖恩·珀迪 (Sean Purdy) 着眼于 20 世纪； 北美参加第一次世界大战； 纽约证券交易所危机； 新政； 在第二次世界大战中决定性地参与反纳粹法西斯主义的斗争； 冷战; 反对共产主义； 新帝国主义； 除其他方面外。 最好记住这本书是 2007 年出版的。因此，它没有谈论诸如次年首次当选的巴拉克·奥巴马 (Barack Obama)。

这本书很棒； 简单的; 简单且具有教学意义。 它很好地解释了美国的历史，这实际上是令人钦佩的。 这个国家是由勤劳的人民组成的。 北美的错误在于他们的扩张主义和专横政策，这种政策一直延续至今。 他们仍然想统治​​世界。 他们可以继续默默地展现自己的能力，不必大惊小怪。 这对每个人来说都会好得多。