O futuro político de Eduardo Leite

Meus amigos, como vocês sabem, Eduardo Leite renunciou ao governo do Rio Grande do Sul. Para mim, ele era a melhor opção para a 3ª via na corrida para a presidência da república, para tentar vencer Lula e Bolsonaro (já que é contra os dois). É jovem; é bonito; é inteligente; é honesto (pelo menos, até agora não apareceu nada desabonador a seu respeito); fala bem e é ponderado. 

Leite diz que é de centro mas a sua postura é de direita moderada. Tanto que a sua candidatura para a presidência da república é apoiada, basicamente, pelo empresariado. Aliás, acho ele muito parecido com Fernando Collor de Mello. As únicas diferenças é que ele não é arrogante e desonesto como o Collor. 

Leite, como se sabe, perdeu as prévias do PSDB para João Doria. Depois, pensou em ir para o PSD. Na verdade, por seus pensamentos e realizações, Leite armou uma cilada para si próprio. Poderia ser candidato a reeleição para governador mas, logo no início do mandato, disse ser contra reeleição. Ou seja, ele mesmo fechou essa porta. Poderia ir para outro partido (nesse caso, o PSD) mas, na época das prévias, fez juras de amor ao PSDB. Poderia tentar ir para o Legislativo mas se apaixonou pelo Executivo. Além disso, a vaidade não o deixa a tentar uma vaga para senador ou deputado. E já foi prefeito de Pelotas e governador do Rio Grande do Sul. Portanto, só sobraria a presidência da república. Leite tem 37 anos e, portanto, precisa trabalhar, como todo mundo. Não concorrendo nas eleições do final do ano, ele poderia trabalhar na iniciativa pública. Mas nunca fez isso. Além disso, quem, na iniciativa privada, pagaria um salário de mais de 20 mil reais para um ex-governador? 

O papo que está rolando é que Leite está na reserva de Doria na candidatura para a presidência da república. A análise é a de que Doria patina nas pesquisas e já há um movimento para tirá-lo e colocar Leite em seu lugar. Hoje, no dia 31 de março, num dia movimentado, de manhã, veio a notícia de que Doria iria abandonar a candidatura a presidente. No meio do dia, o presidente do PSDB lançou uma nota dizendo que Doria é o candidato do partido. No começo da tarde, a notícia é de que ele manterá a candidatura. Veremos. Se Doria desistir da candidatura, será lá na frente e deixará Leite com pouco tempo para fazer campanha. Além disso, o PSDB estará dividido e enfraquecido.  

Segundo o blog do Lauro Jardim, o plano do pessoal do PSDB é alçar Leite ao cargo de presidente do partido depois das eleições. Acho uma saída honrosa. Ele ganha um cargo remunerado e continuará na mídia. 

Acho que ele não conseguirá sair candidato a presidente. Na minha opinião, Leite deveria ser candidato a reeleição ao governo do estado mas isso ele não quer. Tentará um cargo menor como Senado? Não sei. Veremos.    

English:

My friends, as you know, Eduardo Leite resigned from the government of Rio Grande do Sul. For me, he was the best option for the 3rd way in the race for the presidency of the republic, to try to beat Lula and Bolsonaro (since he is against both). He is young; he is handsome; and intelligent; he is honest (at least, so far nothing discrediting has come out about him); he speaks well and is thoughtful.

Leite says he is from the center but his stance is moderate right. So much so that his candidacy for the presidency of the republic is basically supported by the business community. In fact, I think he is very similar to Fernando Collor de Mello. The only differences are that he's not arrogant and dishonest like Collor.

Leite, as is well known, lost the PSDB's caucuses to João Doria. Then he thought about going to PSD. In fact, by his thoughts and accomplishments, Leite set a trap for himself. He could be a candidate for reelection for governor, but early on in his term, he said he was against reelection. In other words, he closed that door himself. He could go to another party (in this case, the PSD) but, at the time of the primaries, he swore his love for the PSDB. He could try to go to the legislature but he fell in love with the executive. Besides, vanity doesn't let him try for a seat for senator or deputy. And he was once mayor of Pelotas and governor of Rio Grande do Sul. Therefore, he would only be left with the presidency of the republic. Leite is 37 years old and therefore has to work, like everyone else. Not running in the elections at the end of the year, he could work on the public initiative. But he never did. Besides, who, in the private sector, would pay a salary of more than 20 thousand reais to a former governor?

The talk that is going on is that Leite is in Doria's reserve in the candidacy for the presidency of the republic. The analysis is that Doria skates in the polls and there is already a movement to remove him and put Leite in his place. Today, on March 31, on a busy day, in the morning, the news came that Doria would abandon the candidacy for president. In the middle of the day, the PSDB president released a note saying that Doria is the party's candidate. In the early afternoon, the news is that he will maintain the candidacy. We'll see. If Doria withdraws from the candidacy, he will be up front and leave Leite with little time to campaign. Furthermore, the PSDB will be divided and weakened.

According to Lauro Jardim's blog, the PSDB staff's plan is to elevate Leite to the post of party president after the elections. I think it's an honorable exit. He earns a paid position and will continue in the media.

I don't think he will be able to run for president. In my opinion, Leite should be a candidate for re-election to the state government, but he doesn't want that. Will he try for a lesser office like Senate? I do not know. We'll see.

German:

Meine Freunde, wie Sie wissen, ist Eduardo Leite von der Regierung von Rio Grande do Sul zurückgetreten. Für mich war er die beste Option für den 3. Weg im Rennen um die Präsidentschaft der Republik, um zu versuchen, Lula und Bolsonaro zu schlagen (da er gegen beide ist). Es ist jung; Es ist wunderschön; und intelligent; er ist ehrlich (zumindest ist bisher nichts Verletzendes über ihn aufgekommen); spricht gut und ist nachdenklich.

Leite sagt, er sei aus der Mitte, aber seine Haltung sei moderat richtig. So sehr, dass seine Kandidatur für die Präsidentschaft der Republik von der Geschäftswelt grundsätzlich unterstützt wird. Tatsächlich denke ich, dass er Fernando Collor de Mello sehr ähnlich ist. Die einzigen Unterschiede sind, dass er nicht so arrogant und unehrlich ist wie Collor.

Leite verlor bekanntlich die Vorwahlen der PSDB an João Doria. Dann dachte er daran, zur PSD zu gehen. Tatsächlich hat sich Leite durch seine Gedanken und Leistungen selbst eine Falle gestellt. Er könnte für eine Wiederwahl als Gouverneur kandidieren, aber gleich zu Beginn seiner Amtszeit sagte er, er sei gegen eine Wiederwahl. Mit anderen Worten, er hat diese Tür selbst geschlossen. Er könnte zu einer anderen Partei gehen (in diesem Fall zur PSD), aber zur Zeit der Vorwahlen hat er der PSDB seine Liebe geschworen. Er könnte versuchen, in die Legislative zu gehen, aber er verliebte sich in die Exekutive. Außerdem lässt ihn Eitelkeit nicht versuchen, sich um einen Sitz als Senator oder Abgeordneter zu bemühen. Er war einst Bürgermeister von Pelotas und Gouverneur von Rio Grande do Sul. Somit bliebe nur noch die Präsidentschaft der Republik übrig. Leite ist 37 Jahre alt und muss daher arbeiten, wie alle anderen auch. Bei den Wahlen Ende des Jahres kandidiert er nicht mehr für die Volksinitiative. Aber das tat es nie. Außerdem, wer in der Privatwirtschaft würde einem ehemaligen Gouverneur ein Gehalt von mehr als 20.000 Reais zahlen?

Es ist die Rede davon, dass Leite bei der Kandidatur für das Präsidentenamt der Republik in Dorias Reserve ist. Die Analyse ist, dass Doria in den Umfragen läuft und es bereits eine Bewegung gibt, ihn zu entfernen und Leite an seine Stelle zu setzen. Heute, am 31. März, an einem arbeitsreichen Tag, kam morgens die Nachricht, dass Doria die Präsidentschaftskandidatur aufgeben würde. Mitten am Tag veröffentlichte der PSDB-Präsident eine Notiz, in der stand, dass Doria die Kandidatin der Partei sei. Am frühen Nachmittag kommt die Nachricht, dass er die Kandidatur aufrechterhalten wird. Wir werden sehen. Zieht sich Doria von der Kandidatur zurück, wird sie vorne liegen und Leite wenig Zeit für den Wahlkampf lassen. Darüber hinaus wird die PSDB gespalten und geschwächt.

Laut dem Blog von Lauro Jardim planen die Mitarbeiter der PSDB, Leite nach den Wahlen zum Parteivorsitzenden zu machen. Ich denke, es ist ein ehrenhafter Abgang. Er verdient eine bezahlte Position und wird in den Medien weitermachen.

Ich glaube nicht, dass er für das Präsidentenamt kandidieren kann. Meiner Meinung nach sollte Leite für die Wiederwahl in die Landesregierung kandidieren, aber das will er nicht. Werden Sie sich um ein kleineres Amt wie den Senat bemühen? Ich weiß nicht. Wir werden sehen.

Russian:

Друзья мои, как вы знаете, Эдуардо Лейте ушел из правительства Риу-Гранди-ду-Сул. Для меня он был лучшим вариантом для 3-го пути в гонке за пост президента республики, попытаться обыграть Лулу и Болсонару (поскольку он против обоих). Это молодо; Это прекрасно; и умный; он честен (по крайней мере, о нем пока ничего порочащего не всплыло); хорошо говорит и думает.

Лейте говорит, что он из центра, но его позиция умеренная и правильная. Настолько, что его кандидатуру на пост президента республики в основном поддерживает бизнес-сообщество. На самом деле, я думаю, что он очень похож на Фернандо Коллора де Мелло. Разница лишь в том, что он не высокомерный и нечестный, как Коллор.

Лейте, как известно, проиграл кокусы PSDB Жоао Дориа. Потом он подумал о переходе в СДП. По сути, своими мыслями и достижениями Лейте поставил себе ловушку. Он мог быть кандидатом на переизбрание в губернаторы, но в самом начале своего срока заявил, что против переизбрания. Другими словами, он сам закрыл эту дверь. Он мог уйти в другую партию (в данном случае СДП), но во время праймериз клялся в любви к СДПБ. Он мог бы попытаться пойти в Законодательное собрание, но он влюбился в Исполнительную власть. Кроме того, тщеславие не позволяет ему попробовать себя в роли сенатора или депутата. Когда-то он был мэром Пелотаса и губернатором Риу-Гранди-ду-Сул. Поэтому останется только пост президента республики. Лейте 37 лет, и поэтому она должна работать, как и все остальные. Не участвуя в выборах в конце года, он мог работать по общественной инициативе. Но этого не произошло. Кроме того, кто в частном секторе будет платить бывшему губернатору зарплату более 20 тысяч реалов?

Ходят разговоры о том, что Лейте находится в резерве у Дориа в кандидатуре на пост президента республики. Анализ таков, что Дориа катается в опросах и уже есть движение за то, чтобы убрать его и поставить на место Лейте. Сегодня, 31 марта, в напряженный день, утром пришло известие, что Дориа отказывается от своей кандидатуры на пост президента. В середине дня президент PSDB опубликовал записку, в которой говорилось, что Дориа является кандидатом от партии. В начале дня новость состоит в том, что он сохранит свою кандидатуру. Посмотрим. Если Дориа откажется от своей кандидатуры, она будет впереди и у Лейте останется мало времени для предвыборной кампании. Кроме того, PSDB будет разделена и ослаблена.

Согласно блогу Лауро Жардима, сотрудники PSDB планируют возвысить Лейте до поста председателя партии после выборов. Я думаю, это почетный выход. Он получает оплачиваемую должность и продолжит работу в СМИ.

Не думаю, что он сможет баллотироваться в президенты. На мой взгляд, Лейте должен быть кандидатом на переизбрание в правительство штата, но он этого не хочет. Будете ли вы пытаться занять меньшую должность, например Сенат? Я не знаю. Посмотрим.

Spanish:

Amigos míos, como saben, Eduardo Leite renunció al gobierno de Rio Grande do Sul. Para mí, era la mejor opción para la 3ra vía en la carrera por la presidencia de la república, para tratar de ganarle a Lula y Bolsonaro (ya que él está en contra de ambos). Es joven; es hermoso; y inteligente; es honesto (al menos, hasta ahora no ha surgido nada desacreditador sobre él); habla bien y es reflexivo.

Leite dice que es del centro pero su postura es de derecha moderada. Tanto es así que su candidatura a la presidencia de la república está respaldada básicamente por el empresariado. De hecho, creo que se parece mucho a Fernando Collor de Mello. Las únicas diferencias son que él no es arrogante y deshonesto como Collor.

Leite, como es bien sabido, perdió las bancadas del PSDB frente a João Doria. Entonces pensó en ir al PSD. De hecho, con sus pensamientos y logros, Leite se tendió una trampa. Podría ser candidato a la reelección para gobernador, pero justo al inicio de su mandato dijo que estaba en contra de la reelección. En otras palabras, él mismo cerró esa puerta. Podría ir a otro partido (en este caso, el PSD) pero, en el momento de las primarias, juró su amor por el PSDB. Pudo intentar ir al Legislativo, pero se enamoró del Ejecutivo. Además, la vanidad no le deja aspirar a un escaño a senador o diputado. Fue alcalde de Pelotas y gobernador de Rio Grande do Sul. Por tanto, sólo quedaría la presidencia de la república. Leite tiene 37 años y por eso tiene que trabajar, como todo el mundo. Al no presentarse a las elecciones de fin de año, podría trabajar en la iniciativa pública. Pero nunca lo hizo. Además, ¿quién, en el sector privado, pagaría un salario de más de 20 mil reales a un exgobernador?

Lo que se habla es que Leite está en la reserva de Doria en la candidatura a la presidencia de la república. El análisis es que Doria patina en las encuestas y ya hay un movimiento para sacarlo y poner a Leite en su lugar. Hoy, 31 de marzo, en un día movido, por la mañana, llegó la noticia de que Doria abandonaría la candidatura a la presidencia. En medio de la jornada, el presidente del PSDB difundió una nota diciendo que Doria es la candidata del partido. A primera hora de la tarde, la noticia es que mantendrá la candidatura. Ya veremos. Si Doria se retira de la candidatura, se adelantará y dejará a Leite con poco tiempo para hacer campaña. Además, el PSDB será dividido y debilitado.

Según el blog de Lauro Jardim, el plan del personal del PSDB es elevar a Leite al cargo de presidente del partido después de las elecciones. Creo que es una salida honorable. Se gana un puesto remunerado y seguirá en los medios.

No creo que pueda postularse para presidente. En mi opinión, Leite debería ser candidato a la reelección al gobierno del estado, pero no quiere eso. ¿Intentarás un cargo menor como el Senado? No sé. Ya veremos.

French:

Mes amis, comme vous le savez, Eduardo Leite a démissionné du gouvernement de Rio Grande do Sul. Pour moi, il était la meilleure option pour la 3e voie dans la course à la présidence de la république, pour essayer de battre Lula et Bolsonaro (puisqu'il est contre les deux). C'est jeune; C'est beau; et intelligent; il est honnête (du moins, jusqu'à présent, rien de discréditant n'a été soulevé à son sujet); parle bien et est réfléchi.

Leite dit qu'il est du centre mais sa position est modérée à droite. A tel point que sa candidature à la présidence de la république est fondamentalement soutenue par les milieux d'affaires. En fait, je pense qu'il ressemble beaucoup à Fernando Collor de Mello. Les seules différences sont qu'il n'est pas arrogant et malhonnête comme Collor.

Leite, comme on le sait, a perdu les caucus du PSDB au profit de João Doria. Puis il a pensé à aller au PSD. En fait, par ses pensées et ses réalisations, Leite s'est tendu un piège. Il pourrait être candidat à la réélection au poste de gouverneur, mais dès le début de son mandat, il s'est dit contre la réélection. En d'autres termes, il a fermé cette porte lui-même. Il pouvait aller dans un autre parti (en l'occurrence le PSD) mais, lors des primaires, il jura son amour au PSDB. Il aurait pu essayer d'aller au Législatif, mais il est tombé amoureux de l'Exécutif. D'ailleurs, la vanité ne le laisse pas tenter une place de sénateur ou de député. Il a été maire de Pelotas et gouverneur du Rio Grande do Sul. Il ne resterait donc que la présidence de la république. Leite a 37 ans et doit donc travailler, comme tout le monde. Ne se présentant pas aux élections de fin d'année, il pourrait travailler à l'initiative publique. Mais ça n'a jamais été le cas. D'ailleurs, qui, dans le secteur privé, paierait un salaire de plus de 20 000 reais à un ancien gouverneur ?

La conversation qui se passe est que Leite est dans la réserve de Doria dans la candidature à la présidence de la république. L'analyse est que Doria patine dans les sondages et qu'il y a déjà un mouvement pour le destituer et remettre Leite à sa place. Aujourd'hui, le 31 mars, par une journée bien remplie, le matin, la nouvelle est tombée que Doria abandonnerait sa candidature à la présidence. En milieu de journée, le président du PSDB a publié une note disant que Doria est la candidate du parti. En début d'après-midi, la nouvelle est qu'il maintiendra la candidature. On verra. Si Doria se retire de la candidature, elle sera en avance et laissera à Leite peu de temps pour faire campagne. De plus, le PSDB sera divisé et affaibli.

Selon le blog de Lauro Jardim, le plan du personnel du PSDB est d'élever Leite au poste de président du parti après les élections. Je pense que c'est une sortie honorable. Il gagne un poste rémunéré et continuera dans les médias.

Je ne pense pas qu'il pourra se présenter à la présidence. À mon avis, Leite devrait être candidat à la réélection au gouvernement de l'État, mais il ne le souhaite pas. Allez-vous essayer pour un bureau moindre comme le Sénat ? Je ne sais pas. On verra.

Ukranian:

Друзі, як ви знаєте, Едуардо Лейте пішов у відставку з уряду Ріу-Гранді-ду-Сул. Для мене він був найкращим варіантом 3-го шляху в боротьбі за пост президента республіки, спробувати обіграти Лулу і Болсонару (оскільки він проти обох). Це молоде; Це красиво; і розумний; він чесний (принаймні, поки що про нього не придумано нічого дискредитуючого); добре говорить і вдумливий.

Лейте каже, що він із центру, але його позиція помірно правильна. Настільки, що його кандидатуру на пост президента республіки в основному підтримує бізнес-спільнота. Насправді, я думаю, він дуже схожий на Фернандо Коллора де Мелло. Єдина відмінність полягає в тому, що він не зарозумілий і нечесний, як Коллор.

Лейте, як відомо, програв кокуси PSDB Жоау Доріа. Тоді він подумав про те, щоб піти до СДП. Насправді, своїми думками та досягненнями Лейте поставив собі пастку. Він міг би бути кандидатом на переобрання на посаду губернатора, але на початку своєї каденції заявив, що був проти переобрання. Іншими словами, він сам зачинив ці двері. Він міг піти на іншу партію (у даному випадку, PSD), але під час праймеріз він поклявся у своїй любові до PSDB. Він міг спробувати потрапити до законодавчої влади, але він полюбив виконавчу владу. До того ж марнославство не дає йому пробитися на місце сенатора чи депутата. Колись він був мером Пелотаса і губернатором Ріу-Гранді-ду-Сул. Тому залишилося б лише президентство республіки. Лейте 37 років і тому має працювати, як і всі. Не брати участь у виборах наприкінці року, він міг би працювати з громадської ініціативи. Але цього ніколи не було. Крім того, хто в приватному секторі буде платити колишньому губернатору зарплату понад 20 тисяч реалів?

Йдеться про те, що Лейте перебуває в резерві Дорія в кандидатурі на пост президента республіки. Аналіз полягає в тому, що Доріа катається в опитуваннях і вже є рух, щоб його видалити і поставити Лейте на його місце. Сьогодні, 31 березня, у напружений день, вранці прийшла новина, що Дорія відмовиться від кандидатури в президенти. У середині дня президент PSDB оприлюднив записку про те, що Дорія є кандидатом від партії. Рано вдень з’явилася новина, що він збереже свою кандидатуру. Побачимо. Якщо Доріа зніме свою кандидатуру, це буде попереду і залишить Лейте з невеликим часом для передвиборної кампанії. Крім того, PSDB буде розділена та ослаблена.

Згідно з блогом Лауро Жардіма, план співробітників PSDB – підняти Лейте на пост президента партії після виборів. Я думаю, що це почесний вихід. Він отримує оплачувану посаду і продовжить працювати в ЗМІ.

Я не думаю, що він зможе балотуватися в президенти. На мою думку, Лейте має бути кандидатом на переобрання до уряду штату, але він цього не хоче. Чи будете ви намагатися зайняти меншу посаду, як Сенат? Я не знаю. Побачимо.

12 anos de blog!

Meus amigos, estamos comemorando 12 anos de blog! Ele começou em março de 2010 e se transformou num diário sem ser um diário. Ele não tem a periodicidade de um diário mas tem a função confessional, muitas vezes, de um diário. Esse é o objetivo dos blogs. O meu está com quase 181,8 mil visualizações e só tenho a agradecer vocês por isso. O gostoso é perceber a sua evolução através dele, relembrar o que você viveu. Também é rememorar os fatos históricos (eu que gosto tanto de história) e foram muitos, sinal de que estou ficando velho. Eheheheheheheh... Já dei meus palpites e opiniões sobre vários assuntos: esporte; política; universo das pessoas com deficiência, religião; os livros que eu leio (e amo. É o que mais comento hoje em dia); bobagens em geral... Mostro o quanto curto a vida do meu jeito devagar e sempre, no sossego. Já mostrei também as minhas angústias e palpites furados. 

Dessa forma, já são mais de 720 textos (em alguns momentos, eu emprestei o blog para outras pessoas que o abrilhantaram com seus textos). E que venham mais 720 textos e outros 12 anos. Sempre na companhia de vocês e com outras vivências. Muito obrigado por tudo!

English:

My friends, we are celebrating 12 years of blogging! It started in March 2010 and turned into a diary without being a diary. It does not have the periodicity of a diary but has the confessional function, often of a diary. That is the purpose of blogs. Mine has almost 181,800 views and I just have to thank you for that. The nice thing is to see your evolution through it, remember what you lived. It's also remembering the historical facts (I love history so much) and there were many, a sign that I'm getting old. Eheheheheheheh... I've already given my guesses and opinions on several subjects: sport; politics; universe of people with disabilities, religion; the books I read (and love. It's what I comment most these days); nonsense in general... I show how much I enjoy life in my own way slowly and always, in peace. I've also shown my anxieties and wrong guesses.

That way, there are already more than 720 texts (at times, I lent the blog to other people who brightened it up with their texts). And may there be another 720 texts and another 12 years. Always in the company of you and with other experiences. Thank you so much for everything!

German:

Meine Freunde, wir feiern 12 Jahre Bloggen! Es begann im März 2010 und wurde zu einem Tagebuch, ohne ein Tagebuch zu sein. Es hat nicht die Periodizität eines Tagebuchs, sondern die Beichtfunktion, oft eines Tagebuchs. Das ist der Zweck von Blogs. Meine hat fast 181.800 Aufrufe und dafür muss ich mich einfach bei Ihnen bedanken. Das Schöne ist, deine Entwicklung zu sehen, dich daran zu erinnern, was du gelebt hast. Es erinnert mich auch an die historischen Fakten (ich liebe Geschichte so sehr) und es gab viele, ein Zeichen dafür, dass ich alt werde. Eheheheheheheh... Ich habe bereits meine Vermutungen und Meinungen zu mehreren Themen geäußert: Sport; Politik; Welt der Menschen mit Behinderungen, Religion; die Bücher, die ich lese (und liebe. Das kommentiere ich heutzutage am häufigsten); Blödsinn im Allgemeinen... Ich zeige langsam und immer in Ruhe, wie sehr ich das Leben auf meine Weise genieße. Ich habe auch meine Ängste und falschen Vermutungen gezeigt.

So sind es schon über 720 Texte (zeitweise habe ich den Blog an andere verliehen, die ihn mit ihren Texten verschönert haben). Und mögen es noch 720 Texte und weitere 12 Jahre sein. Immer in Ihrer Gesellschaft und mit anderen Erfahrungen. Herzlichen Dank für alles!

Russian:

Друзья, мы празднуем 12 лет ведения блога! Он начался в марте 2010 года и превратился в дневник, не будучи дневником. Он не имеет периодичности дневника, но имеет конфессиональную функцию, часто дневниковую. Это цель блогов. У моего почти 181 800 просмотров, и я просто должен поблагодарить вас за это. Приятно видеть свою эволюцию через это, помнить, чем ты жил. Это также вспоминание исторических фактов (я так люблю историю), а их было много, признак того, что я старею. Эхехехехехехе... Я уже высказал свои догадки и мнения по нескольким темам: спорт; политика; вселенная людей с ограниченными возможностями, религия; книги, которые я читаю (и люблю. Это то, что я чаще всего комментирую в эти дни); ерунда вообще... Я показываю, как я наслаждаюсь жизнью по-своему медленно и всегда, спокойно. Я также показал свои опасения и неправильные догадки.

Таким образом, уже более 720 текстов (иногда я одалживал блог другим людям, которые украсили его своими текстами). И пусть будет еще 720 текстов и еще 12 лет. Всегда в компании с вами и с другими переживаниями. Огромное спасибо за все!

Spanish:

Mis amigos, ¡estamos celebrando 12 años de blogueo! Comenzó en marzo de 2010 y se convirtió en un diario sin ser un diario. No tiene la periodicidad de un diario pero tiene la función confesional, a menudo de un diario. Ese es el propósito de los blogs. El mío tiene casi 181.800 visitas y solo tengo que agradecerles por eso. Lo lindo es ver tu evolución a través de ella, recordar lo que viviste. También es recordar los hechos históricos (me encanta la historia) y fueron muchos, señal de que me estoy haciendo viejo. Ejejejejejejeje... Ya he dado mis conjeturas y opiniones sobre varios temas: deporte; política; universo de personas con discapacidad, religión; los libros que leo (y amo. Es lo que más comento estos días); tonterías en general... demuestro lo mucho que disfruto la vida a mi manera despacio y siempre, en paz. También he mostrado mis ansiedades y conjeturas equivocadas.

Así ya son más de 720 textos (en ocasiones le presté el blog a otras personas que lo alegraron con sus textos). Y que haya otros 720 textos y otros 12 años. Siempre en compañía de ustedes y con otras experiencias. ¡Muchas gracias por todo!

French:

Mes amis, nous fêtons 12 ans de blogging ! Cela a commencé en mars 2010 et s'est transformé en un journal sans être un journal. Il n'a pas la périodicité d'un journal mais a la fonction confessionnelle, souvent d'un journal. C'est le but des blogs. Le mien compte près de 181 800 vues et je dois juste vous en remercier. Ce qui est bien, c'est de voir votre évolution à travers elle, rappelez-vous ce que vous avez vécu. C'est aussi se souvenir des faits historiques (j'aime tellement l'histoire) et ils étaient nombreux, signe que je vieillis. Eheheheheheheh... J'ai déjà donné mes suppositions et opinions sur plusieurs sujets : le sport ; politique; univers des personnes handicapées, religion ; les livres que je lis (et que j'aime. C'est ce que je commente le plus ces jours-ci); bêtises en général... Je montre à quel point je profite de la vie à ma manière lentement et toujours, en paix. J'ai aussi montré mes angoisses et mes mauvaises suppositions.

Comme ça, il y a déjà plus de 720 textes (parfois, j'ai prêté le blog à d'autres personnes qui l'ont agrémenté de leurs textes). Et qu'il y ait encore 720 textes et encore 12 ans. Toujours en compagnie de vous et avec d'autres expériences. Merci beaucoup pour tout!

Chinese:

我的朋友们，我们正在庆祝 12 年的博客！它始于2010年3月，变成了日记而不是日记。它没有日记的周期性，但具有忏悔功能，通常是日记。这就是博客的目的。我的浏览量接近 181,800 次，我只需要感谢您。好的是通过它看到你的进化，记住你的生活。它还记住了历史事实（我非常喜欢历史）并且有很多，这是我变老的迹象。 Eheheheheheheh...我已经在几个主题上给出了我的猜测和意见：运动；政治;残疾人、宗教世界；我读过的书（和喜欢的书。这是我这些天评论最多的书）；总的来说是胡说八道……我展示了我是多么地以自己的方式慢慢地、永远地、平静地享受生活。我也表现出我的焦虑和错误的猜测。

这样一来，已经有 720 多个文本（有时，我将博客借给其他人，他们用他们的文本来增光添彩）。并且可能还有另外 720 篇文本和另外 12 年。始终与您相伴并拥有其他经验。非常感谢你的一切！

Ukrainian:

Друзі, ми святкуємо 12 років ведення блогу! Він почався в березні 2010 року і перетворився на щоденник, а не на щоденник. Він не має періодичності щоденника, але має сповідальну функцію, часто щоденникову. Це мета блогів. У мене майже 181 800 переглядів, і я просто маю подякувати вам за це. Приємно побачити свою еволюцію через це, згадати, чим ви жили. Це також згадування історичних фактів (я так люблю історію), а їх було багато, ознака того, що я старію. Е-хе-хе-хе-хе... Я вже висловив свої здогади та думки з кількох тем: спорт; політика; всесвіт людей з обмеженими можливостями, релігія; книги, які я читаю (і люблю. Це те, що я найбільше коментую в наші дні); дурниця взагалі... Як я насолоджуюся життям по-своєму повільно і завжди, спокійно. Я також показав свої тривоги та хибні припущення.

Таким чином, є вже понад 720 текстів (іноді я позичав блог іншим людям, які скрасили його своїми текстами). І нехай буде ще 720 текстів і ще 12 років. Завжди в оточенні вас і з іншим досвідом. Щиро дякую за все!

  

Cartola 2022

Gente, está começando mais uma temporada do Cartola e, quem acompanha o blog, sabe que gosto de jogar e brincar. 

Para quem não sabe o que é, vou roubar uma parte do texto que fiz nos anos anteriores para tentar explicar como é o jogo: o Cartola  é um jogo virtual em que você é o "presidente" e o "técnico" de um time. Como presidente, você define o nome, o símbolo e o uniforme dessa equipe. Com o dinheiro virtual do jogo ("as cartoletas"), você contrata os jogadores e técnico que acha que pontuará mais naquela rodada do Campeonato Brasileiro, dependendo da partida. E como é definida essa pontuação? Dentro dos critérios básicos do futebol. Se o jogador fez gols; deu passes; finalizou mais, etc, ele ganha pontos. Se ele faz faltas, toma cartões e erra passes, ele, obviamente, perde pontos. Os goleiros podem ser pontuados por suas defesas, por não tomar gols, etc. Você escolhe um capitão para a sua equipe e ele terá a pontuação dobrada, para cima ou para baixo. 

A única mudança que achei relevante, esse ano, é que o reserva que entrar e negativar, terá a sua pontuação zerada. Acho justo porque como, normalmente, o cara entra e fica pouco tempo em campo, dificilmente faz boa pontuação e tem mais chance de negativar. 

A outra diferença é que, em 2022, o Grêmio não participará por causa da segundona. Ou seja, não terei envolvimento emocional ao escolher meus jogadores. 

Espero que, esse ano, eu não tenha os mesmos problemas do ano passado quando, lá pelas tantas, por causa de senha ou sei lá o quê, eu só conseguia jogar pelo aplicativo. Para vocês terem uma ideia, tive que criar um time novo e uma liga nova: a Liga dos Amigos Desorientados (é aberta e tá disponível para todos. Ficarei satisfeito se vocês participarem comigo). Mas, se repetir o problema, vou desencanar. Espero que não seja meu último ano de Cartola porque gosto muito da brincadeira mas estou preparado pra tudo. 

English:

Guys, another season of Cartola is starting and, those who follow the blog, know that I like to play and play.

For those who don't know what it is, I'm going to steal a part of the text I made in previous years to try to explain what the game is like: Cartola is a virtual game in which you are the "president" and "coach" of a team. As president, you define this team's name, symbol, and uniform. With the game's virtual money ("the cartoletas"), you hire the players and coach that you think will score more in that round of the Brazilian Championship, depending on the match. And how is this score defined? Within the basic criteria of football. If the player scored goals; gave passes; finished more, etc., he gets points. If he makes fouls, takes cards and misses passes, he obviously loses points. Goalkeepers can be scored for their saves, for not conceding, etc. You choose a captain for your team and he will have the score doubled, up or down.

The only change that I found relevant, this year, is that the reserve who enters and fails, will have their score reset to zero. I think it's fair because as, normally, the guy enters and stays on the field for a short time, he hardly scores well and has more chance of being negative.

The other difference is that, in 2022, Grêmio will not participate because of the second. That is, I will not have emotional involvement when choosing my players.

I hope that, this year, I don't have the same problems as last year when, at some point, because of a password or whatever, I could only play through the app. For you to have an idea, I had to create a new team and a new league: the League of Disoriented Friends (it's open and available to everyone. I'll be happy if you participate with me). But if I repeat the problem, I'll let go. I hope it's not my last year at Cartola because I really like the game but I'm prepared for anything.

Russian:

Ребята, начинается очередной сезон Картола и, те, кто следит за блогом, знают, что я люблю играть и играть.

Для тех, кто не знает, что это такое, я украду часть текста, который я сделал в предыдущие годы, чтобы попытаться объяснить, на что похожа игра: Cartola — это виртуальная игра, в которой вы — «президент». и «тренер» команды. Как президент, вы определяете название, символ и форму этой команды. На виртуальные деньги игры («cartoletas») вы нанимаете игроков и тренеров, которые, по вашему мнению, наберут больше очков в этом раунде чемпионата Бразилии, в зависимости от матча. И как определяется этот балл? В соответствии с основными критериями футбола. Если игрок забил голы; давал пропуска; закончил больше и т. д., он получает очки. Если он фолит, берет карты и пропускает передачи, то явно теряет очки. Вратари могут быть забиты за их сейвы, за то, что они не пропустили и т. д. Вы выбираете капитана для своей команды, и он удваивает счет, вверх или вниз.

Единственное изменение, которое я нашел уместным в этом году, заключается в том, что резерв, который входит и терпит неудачу, обнуляется. Я думаю, это справедливо, потому что, как правило, парень выходит на поле и остается на поле недолго, он вряд ли хорошо забьет и имеет больше шансов на отрицательный результат.

Другое отличие состоит в том, что в 2022 году Гремио не будет участвовать из-за второго. То есть у меня не будет эмоциональной вовлеченности при выборе своих игроков.

Я надеюсь, что в этом году у меня не будет тех же проблем, что и в прошлом году, когда в какой-то момент из-за пароля или чего-то еще я мог играть только через приложение. Чтобы у вас появилась идея, мне пришлось создать новую команду и новую лигу: Лигу дезориентированных друзей (она открыта и доступна для всех. Буду рад, если вы поучаствуете со мной). Но если я повторю проблему, я отпущу. Я надеюсь, что это не последний мой год в Cartola, потому что мне очень нравится игра, но я готов ко всему.

German:

Ребята, начинается очередной сезон Картола и, те, кто следит за блогом, знают, что я люблю играть и играть.

Для тех, кто не знает, что это такое, я украду часть текста, который я сделал в предыдущие годы, чтобы попытаться объяснить, на что похожа игра: Cartola — это виртуальная игра, в которой вы — «президент». и «тренер» команды. Как президент, вы определяете название, символ и форму этой команды. На виртуальные деньги игры («cartoletas») вы нанимаете игроков и тренеров, которые, по вашему мнению, наберут больше очков в этом раунде чемпионата Бразилии, в зависимости от матча. И как определяется этот балл? В соответствии с основными критериями футбола. Если игрок забил голы; давал пропуска; закончил больше и т. д., он получает очки. Если он фолит, берет карты и пропускает передачи, то явно теряет очки. Вратари могут быть забиты за их сейвы, за то, что они не пропустили и т. д. Вы выбираете капитана для своей команды, и он удваивает счет, вверх или вниз.

Единственное изменение, которое я нашел уместным в этом году, заключается в том, что резерв, который входит и терпит неудачу, обнуляется. Я думаю, это справедливо, потому что, как правило, парень выходит на поле и остается на поле недолго, он вряд ли хорошо забьет и имеет больше шансов на отрицательный результат.

Другое отличие состоит в том, что в 2022 году Гремио не будет участвовать из-за второго. То есть у меня не будет эмоциональной вовлеченности при выборе своих игроков.

Я надеюсь, что в этом году у меня не будет тех же проблем, что и в прошлом году, когда в какой-то момент из-за пароля или чего-то еще я мог играть только через приложение. Чтобы у вас появилась идея, мне пришлось создать новую команду и новую лигу: Лигу дезориентированных друзей (она открыта и доступна для всех. Буду рад, если вы поучаствуете со мной). Но если я повторю проблему, я отпущу. Я надеюсь, что это не последний мой год в Cartola, потому что мне очень нравится игра, но я готов ко всему.

Spanish:

Chicos, empieza otra temporada de Cartola y, los que seguís el blog, sabéis que me gusta jugar y jugar.

Para los que no sepan de qué se trata, voy a robar una parte del texto que hice en años anteriores para tratar de explicar cómo es el juego: Cartola es un juego virtual en el que tú eres el "presidente" y "entrenador" de un equipo. Como presidente, usted define el nombre, el símbolo y el uniforme de este equipo. Con el dinero virtual del juego ("las cartoletas"), contratas a los jugadores y al entrenador que crees que anotarán más en esa ronda del Campeonato Brasileño, según el partido. ¿Y cómo se define esta puntuación? Dentro de los criterios básicos del fútbol. Si el jugador anotó goles; dio pases; terminado más, etc., obtiene puntos. Si comete faltas, toma tarjetas y falla pases, obviamente pierde puntos. Los porteros pueden ser puntuados por sus atajadas, por no encajar, etc. Eliges un capitán para tu equipo y él tendrá la puntuación duplicada, hacia arriba o hacia abajo.

El único cambio que encontré relevante, este año, es que la reserva que ingresa y falla, tendrá su puntaje restablecido a cero. Creo que es justo porque, como normalmente el tipo entra y se queda poco tiempo en el campo, difícilmente marca bien y tiene más posibilidades de ser negativo.

La otra diferencia es que, en 2022, Grêmio no participará por el segundo. Es decir, no tendré implicación emocional a la hora de elegir a mis jugadores.

Espero que, este año, no tenga los mismos problemas que el año pasado cuando, en algún momento, por una contraseña o lo que sea, solo podía jugar a través de la aplicación. Para que tengas una idea, tuve que crear un nuevo equipo y una nueva liga: la Liga de Amigos Desorientados (es abierta y disponible para todos. Estaré feliz si participas conmigo). Pero si repito el problema, lo dejaré ir. Espero que no sea mi último año en Cartola porque me gusta mucho el juego pero estoy preparado para todo.

French:

Les gars, une autre saison de Cartola commence et, ceux qui suivent le blog, sachez que j'aime jouer et jouer.

Pour ceux qui ne savent pas ce que c'est, je vais voler une partie du texte que j'ai fait les années précédentes pour essayer d'expliquer à quoi ressemble le jeu : Cartola est un jeu virtuel dans lequel vous êtes le "président" et "coach" d'une équipe. En tant que président, vous définissez le nom, le symbole et l'uniforme de cette équipe. Avec l'argent virtuel du jeu ("les cartoletas"), vous engagez les joueurs et l'entraîneur qui, selon vous, marqueront le plus lors de cette manche du championnat brésilien, en fonction du match. Et comment ce score est-il défini ? Dans les critères de base du football. Si le joueur a marqué des buts ; a donné des laissez-passer; fini plus, etc., il obtient des points. S'il commet des fautes, prend des cartons et rate des passes, il perd évidemment des points. Les gardiens de but peuvent être marqués pour leurs arrêts, pour ne pas encaisser, etc. Vous choisissez un capitaine pour votre équipe et il fera doubler le score, vers le haut ou vers le bas.

Le seul changement que j'ai trouvé pertinent, cette année, c'est que la réserve qui entre et échoue, verra son score remis à zéro. Je pense que c'est juste parce que, normalement, le gars entre et reste peu de temps sur le terrain, il marque à peine et a plus de chances d'être négatif.

L'autre différence est qu'en 2022, Grêmio ne participera pas à cause du second. C'est-à-dire que je n'aurai pas d'implication émotionnelle lors du choix de mes joueurs.

J'espère que, cette année, je n'aurai pas les mêmes problèmes que l'année dernière où, à un moment donné, à cause d'un mot de passe ou autre, je ne pouvais jouer que via l'application. Pour que vous ayez une idée, j'ai dû créer une nouvelle équipe et une nouvelle ligue : la Ligue des Amis Désorientés (elle est ouverte et accessible à tous. Je serai ravie si vous participez avec moi). Mais si je répète le problème, je lâcherai prise. J'espère que ce n'est pas ma dernière année à Cartola car j'aime beaucoup le jeu mais je suis prêt à tout.

Chinese:

伙计们，Cartola 的另一个赛季开始了，那些关注博客的人都知道我喜欢玩和玩。

对于那些不知道它是什么的人，我将窃取我前几年制作的部分文字，试图解释游戏是什么样的：Cartola是一个虚拟游戏，你是“总统”和团队的“教练”。作为总裁，您可以定义该团队的名称、标志和制服。使用游戏的虚拟货币（“cartoletas”），您可以根据比赛聘请您认为在该轮巴西锦标赛中得分更高的球员和教练。这个分数是如何定义的？在足球的基本标准之内。如果球员进球；给了通行证；完成更多等，他得到积分。如果他犯规、拿牌和传球失误，他显然会丢分。守门员可以为他们的扑救、不失球等得分。您为您的团队选择一名队长，他的得分将翻倍，上升或下降。

今年我发现唯一相关的变化是，进入和失败的预备队的分数将重置为零。我认为这是公平的，因为通常情况下，这个人进入并在场上停留的时间很短，他几乎没有得分，而且更有可能是消极的。

另一个不同的是，2022年，格雷米奥不会因为第二名而参加比赛。也就是说，在选择我的球员时，我不会有情感上的参与。

我希望，今年，我不会像去年那样遇到同样的问题，在某些时候，由于密码或其他原因，我只能通过应用程序玩。为了让你有一个想法，我必须创建一个新团队和一个新联盟：迷失方向的朋友联盟（它对每个人都开放和可用。如果你和我一起参加，我会很高兴）。但如果我重复这个问题，我会放手。我希望这不是我在 Cartola 的最后一年，因为我真的很喜欢这项运动，但我已经为任何事情做好了准备。

   

Invasão na Ucrânia

Meus amigos, eu ia escrever alguns palpites sobre a eleição do final do ano mas aí estourou a invasão da Ucrânia pela Rússia. 

Que coisa triste é uma guerra! Pessoas inocentes têm que deixar suas casas; suas famílias; acabam morrendo apenas porque algumas pessoas querem ter mais poder. Pessoas acabam lutando apenas porque governantes querem provar que são mais machos. E os soldados, muitas vezes, não querem lutar, não querem matar pessoas que nunca viram mas são obrigados a isso. 

É duro ver as imagens da guerra como essas que estou botando aqui pra vocês. Corta o coração ver o sofrimento das crianças; mulheres e idosos, principalmente. Dói ver a destruição de casas, prédios e carros. 

Tirando isso, ainda temos o estrago que essa invasão faz na economia mundial (principalmente por causa do petróleo russo), influenciando a vida de todos nós. É lamentável que pessoas com tanto poder sejam tão egoístas.  

Agora é torcer para que esse pesadelo logo acabe. 

English:

My friends, I was going to write some guesses about the end of the year election but then the invasion of Ukraine by Russia broke out.

What a sad thing is a war! Innocent people have to leave their homes; your families; end up dying just because some people want more power. People end up fighting just because rulers want to prove they are more macho. And soldiers often don't want to fight, they don't want to kill people they've never seen, but they have to.

It's hard to see images of war like the ones I'm putting here for you. It breaks my heart to see the suffering of children; women and the elderly mainly. It hurts to see the destruction of houses, buildings and cars.

Apart from that, we still have the damage that this invasion does to the world economy (mainly because of Russian oil), influencing the lives of all of us. It is unfortunate that people with so much power are so selfish.

Now, I hope this nightmare ends soon.

German:

Meine Freunde, ich wollte einige Vermutungen über die Wahlen zum Jahresende schreiben, aber dann brach die Invasion der Ukraine durch Russland aus.

Was für eine traurige Sache ist ein Krieg! Unschuldige Menschen müssen ihre Häuser verlassen; Ihre Familien; am Ende sterben, nur weil manche Leute mehr Macht wollen. Die Leute kämpfen am Ende nur, weil die Herrscher beweisen wollen, dass sie mehr Machos sind. Und Soldaten wollen oft nicht kämpfen, wollen keine Menschen töten, die sie nie gesehen haben, aber sie müssen.

Es ist schwer, Bilder vom Krieg zu sehen, wie die, die ich hier für Sie stelle. Es bricht mir das Herz, das Leiden von Kindern zu sehen; Frauen und ältere Menschen hauptsächlich. Es tut weh, die Zerstörung von Häusern, Gebäuden und Autos zu sehen.

Abgesehen davon haben wir immer noch den Schaden, den diese Invasion der Weltwirtschaft zufügt (hauptsächlich wegen des russischen Öls), der unser aller Leben beeinflusst. Es ist bedauerlich, dass Menschen mit so viel Macht so egoistisch sind.

Jetzt hoffe ich, dass dieser Alptraum bald endet.

Russian:

Друзья мои, я собирался написать несколько предположений о выборах в конце года, но тут грянуло вторжение России в Украину.

Какая грусть война! Невинные люди должны покинуть свои дома; ваши семьи; в конечном итоге умирают только потому, что некоторые люди хотят больше власти. Люди заканчивают тем, что ссорятся только потому, что правители хотят доказать, что они более мачо. А солдаты часто не хотят воевать, не хотят убивать людей, которых никогда не видели, а приходится.

Трудно видеть изображения войны, подобные тем, которые я помещаю здесь для вас. Мое сердце разрывается, когда я вижу страдания детей; женщины и старики в основном. Больно видеть разрушение домов, построек и машин.

Кроме того, у нас еще есть ущерб, который это вторжение наносит мировой экономике (в основном из-за российской нефти), влияя на жизнь всех нас. Очень жаль, что люди с такой большой властью такие эгоистичные.

Теперь я надеюсь, что этот кошмар скоро закончится.

Spanish:

Mis amigos, iba a escribir algunas conjeturas sobre las elecciones de fin de año, pero luego estalló la invasión de Ucrania por parte de Rusia.

¡Qué triste es una guerra! Las personas inocentes tienen que abandonar sus hogares; vuestras familias; terminan muriendo solo porque algunas personas quieren más poder. La gente termina peleando solo porque los gobernantes quieren demostrar que son más machistas. Y los soldados a menudo no quieren pelear, no quieren matar a personas que nunca han visto, pero tienen que hacerlo.

Es difícil ver imágenes de guerra como las que les pongo aquí. Me rompe el corazón ver el sufrimiento de los niños; mujeres y ancianos principalmente. Duele ver la destrucción de casas, edificios y autos.

Aparte de eso, todavía tenemos el daño que esta invasión hace a la economía mundial (principalmente por el petróleo ruso), influyendo en la vida de todos nosotros. Es lamentable que personas con tanto poder sean tan egoístas.

Ahora, espero que esta pesadilla termine pronto.

French:

Mes amis, j'allais écrire quelques suppositions sur les élections de fin d'année, mais l'invasion de l'Ukraine par la Russie a éclaté.

Quelle chose triste qu'une guerre ! Des personnes innocentes doivent quitter leur domicile ; vos familles; finissent par mourir simplement parce que certaines personnes veulent plus de pouvoir. Les gens finissent par se battre simplement parce que les dirigeants veulent prouver qu'ils sont plus machos. Et souvent, les soldats ne veulent pas se battre, ne veulent pas tuer des gens qu'ils n'ont jamais vus, mais ils doivent le faire.

Il est difficile de voir des images de guerre comme celles que je vous présente ici. Cela me brise le cœur de voir la souffrance des enfants ; les femmes et les personnes âgées principalement. Ça fait mal de voir la destruction de maisons, d'immeubles et de voitures.

En dehors de cela, nous avons encore les dommages que cette invasion cause à l'économie mondiale (principalement à cause du pétrole russe), influençant la vie de chacun d'entre nous. C'est dommage que des gens avec autant de pouvoir soient si égoïstes.

Maintenant, j'espère que ce cauchemar se terminera bientôt.

Chinese:

我的朋友们，我本来打算写一些关于年底选举的猜测，但后来俄罗斯入侵乌克兰爆发了。

战争是多么悲哀啊！ 无辜的人不得不离开家园； 你的家人； 最终死去只是因为有些人想要更多的权力。 人们最终只是因为统治者想证明他们更有男子气概而战斗。 士兵们往往不想打仗，不想杀死他们从未见过的人，但他们不得不这样做。

很难看到像我在这里为你准备的那样的战争图像。 看到孩子们的痛苦，我心碎； 主要是妇女和老人。 看到房屋、建筑物和汽车被毁，令人痛心。

除此之外，我们仍然受到这次入侵对世界经济造成的损害（主要是因为俄罗斯石油），影响着我们所有人的生活。 不幸的是，拥有如此强大权力的人却如此自私。

现在，我希望这场噩梦快点结束。

Os Argentinos

Meus amigos, em setembro, eu resenhei aqui o livro sobre os colombianos (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2021/09/os-colombianos.html) da coleção Povos & Civilizações, da Editora Contexto. Adorei e, agora, li o dos argentinos (e já comprei o dos mexicanos). Os Argentinos é escrito por um jornalista da GloboNews que admiro muito, o Ariel Palacios. O Ariel é correspondente da emissora em Buenos Aires há mais de 25 anos. 

Foi uma delícia adentrar e conhecer bem a história dos hermanos. Eu nunca soube, por exemplo, que tivemos uma primeira Buenos Aires antes da atual. Fiquei com inveja ao saber mais da relação dos argentinos com a carne, o doce de leite e o alfajor. Assim como fiquei com inveja dos cinco prêmios Nobel deles (não temos nenhum e, ahora, eles têm até Papa). Mas, ao mesmo tempo, fiquei aliviado ao aprender sobre a história política e econômica da Argentina e perceber que nós, brasileiros, somos bem menos confusos do que eles nesses aspectos. Até o começo da década passada, que é quando o livro foi escrito, menos de um terço dos presidentes completou o seu mandato no período estipulado pela Constituição argentina. 

Outra coisa que me chamou a atenção foi a relação com o ex-presidente Juan Domingo Perón, que é, praticamente, um mito (ou seria um deus?) para eles. Eles usam o Perón para tudo. Parece que ser peronista é um selo de qualidade para todos, de direita ou esquerda. O país tá afundando e eles estão pensando em Perón. Dá a impressão de que é proibido para os argentinos vir alguém melhor do o ex-presidente.

Os argentinos amam Perón como veneram os mortos, principalmente os políticos. Assim como veneram o futebol (mais do que nós) e Maradona. 

Também foi muito legal conhecer mais a fundo a história do tango e Gardel, assim como a história do escritor Jorge Luis Borges. 

Mas o que mais gostei de saber é que, segundo o Ariel, os argentinos gostam muito dos brasileiros. Que bom que é assim. Moramos no mesmo continente e temos as mesmas dificuldades. Não teria porque ser diferente.

Se não contei mais da obra, é porque quero que você leia-a. Os argentinos (o povo e o livro) são fascinantes. Agradeço ao Ariel, com quem tenho conseguido manter algum contato pelo Twitter, por ter escrito a obra e nos mostrado a história desse povo tão próximo do Brasil. 

English:

My friends, in September, I reviewed the book on Colombians here (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2021/09/os-colombianos.html) from the collection Povos & Civilidades, by Editora Contexto. I loved it and now I read the one by the Argentines (and I already bought the one by the Mexicans). Os Argentinos is written by a journalist from GloboNews that I admire a lot, Ariel Palacios. Ariel has been a correspondent for the station in Buenos Aires for over 25 years.

It was a delight to enter and get to know the history of the hermanos. I never knew, for example, that we had a first Buenos Aires before the current one. I was jealous to learn more about the Argentines' relationship with meat, dulce de leche and alfajor. Just as I was jealous of their five Nobel laureates (we don't have any and now they even have Papa). But at the same time, I was relieved to learn about Argentina's political and economic history and realize that we Brazilians are far less confused than they are in these aspects. Until the beginning of the last decade, when the book was written, less than a third of the presidents had completed their term in office within the period stipulated by the Argentine Constitution.

Another thing that caught my attention was the relationship with former president Juan Domingo Perón, which is practically a myth (or is it a god?) for them. They use Perón for everything. It seems that being a Peronist is a seal of quality for everyone, right or left. The country is sinking and they are thinking about Perón. It gives the impression that it is forbidden for Argentines to see someone better than the former president.

Argentines love Perón as they venerate the dead, especially politicians. Just as they worship football (more than we do) and Maradona.

It was also very cool to know more about the history of tango and Gardel, as well as the history of the writer Jorge Luis Borges.

But what I liked most to know is that, according to Ariel, Argentines are very fond of Brazilians. Good thing it is. We live on the same continent and we have the same difficulties. It wouldn't have to be any different.

If I haven't told you more about the work, it's because I want you to read it. Argentines (the people and the book) are fascinating. I thank Ariel, with whom I have managed to keep some contact via Twitter, for writing the work and showing us the history of this people so close to Brazil.

German:

Meine Freunde, im September habe ich das Buch über Kolumbianer hier rezensiert (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2021/09/os-colombianos.html) aus der Sammlung Povos & Civilidades von Editora Contexto. Ich habe es geliebt und jetzt habe ich das von den Argentiniern gelesen (und das von den Mexikanern habe ich bereits gekauft). Os Argentinos wurde von einem Journalisten von GloboNews geschrieben, den ich sehr bewundere, Ariel Palacios. Ariel ist seit über 25 Jahren Korrespondent für den Sender in Buenos Aires.

Es war eine Freude, die Geschichte der Hermanos zu betreten und kennenzulernen. Ich wusste zum Beispiel nie, dass wir vor dem jetzigen ein erstes Buenos Aires hatten. Ich war gespannt, mehr über die Beziehung der Argentinier zu Fleisch, Dulce de Leche und Alfajor zu erfahren. Genauso wie ich auf ihre fünf Nobelpreise neidisch war (wir haben keine und jetzt haben sie sogar Papa). Aber gleichzeitig war ich erleichtert, etwas über die politische und wirtschaftliche Geschichte Argentiniens zu erfahren und zu erkennen, dass wir Brasilianer in diesen Aspekten weitaus weniger verwirrt sind als sie. Bis Anfang des letzten Jahrzehnts, als das Buch geschrieben wurde, hatte weniger als ein Drittel der Präsidenten ihre Amtszeit innerhalb der von der argentinischen Verfassung festgelegten Frist beendet.

Eine andere Sache, die meine Aufmerksamkeit erregte, war die Beziehung zum ehemaligen Präsidenten Juan Domingo Perón, die für sie praktisch ein Mythos (oder ein Gott?) ist. Sie benutzen Perón für alles. Peronist zu sein scheint ein Gütesiegel für alle zu sein, ob rechts oder links. Das Land versinkt und man denkt an Perón, es erweckt den Eindruck, als sei es den Argentiniern verboten, jemanden zu sehen, der besser ist als der ehemalige Präsident.

Die Argentinier lieben Perón, da sie die Toten verehren, insbesondere Politiker. Genauso wie sie Fußball (mehr als wir) und Maradona anbeten.

Es war auch sehr cool, mehr über die Geschichte von Tango und Gardel sowie über die Geschichte des Schriftstellers Jorge Luis Borges zu erfahren.

Was mir jedoch am besten gefallen hat, ist, dass die Argentinier laut Ariel die Brasilianer sehr mögen. Gut, dass es so ist. Wir leben auf demselben Kontinent und haben dieselben Schwierigkeiten. Es müsste nicht anders sein.

Wenn ich Ihnen nicht mehr über das Werk erzählt habe, dann deshalb, weil ich möchte, dass Sie es lesen. Argentinier (die Menschen und das Buch) sind faszinierend. Ich danke Ariel, mit dem ich über Twitter Kontakt halten konnte, dafür, dass er die Arbeit geschrieben und uns die Geschichte dieses Volkes gezeigt hat, das so nah an Brasilien ist.

Russian:

Друзья мои, в сентябре я рецензировал здесь книгу о колумбийцах (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2021/09/os-colombianos.html) из сборника Povos & Civilidades от Editora Contexto. Мне понравилось, и теперь я читаю аргентинскую (и уже купил мексиканскую). Os Argentinos написан журналистом GloboNews, которым я очень восхищаюсь, Ариэлем Паласиосом. Ариэль был корреспондентом станции в Буэнос-Айресе более 25 лет.

Было приятно войти и познакомиться с историей hermanos. Я никогда не знал, например, что у нас был первый Буэнос-Айрес до нынешнего. Мне очень хотелось узнать больше об отношении аргентинцев к мясу, дульсе де лече и альфахору. Так же, как я завидовал их пяти Нобелевским премиям (у нас их нет, а теперь у них есть даже папа). Но в то же время я с облегчением узнал о политической и экономической истории Аргентины и понял, что мы, бразильцы, гораздо меньше запутались в этих аспектах, чем они. До начала прошлого десятилетия, когда была написана книга, менее трети президентов завершили свой срок полномочий в сроки, предусмотренные Конституцией Аргентины.

Еще одна вещь, которая привлекла мое внимание, - это отношения с бывшим президентом Хуаном Доминго Пероном, который для них практически миф (или бог?). Они используют Perón для всего. Кажется, что перонист — это знак качества для всех, правых и левых. Страна тонет, а о Пероне думают, создается впечатление, что аргентинцам запрещено видеть кого-то лучше бывшего президента.

Аргентинцы любят Перона, поскольку они почитают мертвых, особенно политиков. Так же, как они поклоняются футболу (больше, чем мы) и Марадоне.

Также было очень здорово узнать больше об истории танго и Гарделя, а также об истории писателя Хорхе Луиса Борхеса.

Но больше всего мне понравилось то, что, по словам Ариэля, аргентинцы очень любят бразильцев. Хорошо, что это так. Мы живем на одном континенте и у нас одинаковые трудности. Это не должно быть иначе.

Если я не рассказал вам больше о работе, это потому, что я хочу, чтобы вы ее прочитали. Аргентинцы (люди и книги) очаровательны. Я благодарю Ариэля, с которым мне удалось поддерживать некоторый контакт через Твиттер, за то, что он написал работу и показал нам историю этого народа, столь близкого к Бразилии.

Spanish:

Amigos, en septiembre revisé el libro sobre colombianos aquí (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2021/09/os-colombianos.html) de la colección Povos & Civilidades, de Editora Contexto. Me encantó y ahora leí el de los argentinos (y ya compré el de los mexicanos). Os Argentinos está escrito por un periodista de GloboNoticias que admiro mucho, Ariel Palacios. Ariel es corresponsal de la emisora ​​en Buenos Aires desde hace más de 25 años.

Fue un placer entrar y conocer la historia de los hermanos. Nunca supe, por ejemplo, que tuvimos un primer Buenos Aires antes del actual. Tenía celos de saber más sobre la relación de los argentinos con la carne, el dulce de leche y el alfajor. Así como yo estaba celoso de sus cinco premios Nobel (no tenemos ninguno y ahora tienen hasta a papá). Pero al mismo tiempo, me alivió conocer la historia política y económica de Argentina y darme cuenta de que los brasileños estamos mucho menos confundidos que ellos en estos aspectos. Hasta principios de la década pasada, cuando se escribió el libro, menos de la tercera parte de los presidentes habían cumplido su mandato dentro del plazo estipulado por la Constitución argentina.

Otra cosa que me llamó la atención fue la relación con el expresidente Juan Domingo Perón, que para ellos es prácticamente un mito (¿o es un dios?). Usan a Perón para todo. Parece que ser peronista es un sello de calidad para todos, de derecha o de izquierda. El país se hunde y están pensando en Perón, da la impresión de que a los argentinos les está prohibido ver a alguien mejor que el expresidente.

Los argentinos aman a Perón como veneran a los muertos, especialmente a los políticos. Así como adoran al fútbol (más que nosotros) ya Maradona.

También estuvo muy bueno conocer más sobre la historia del tango y de Gardel, así como la historia del escritor Jorge Luis Borges.

Pero lo que más me gustó saber es que, según Ariel, a los argentinos les gustan mucho los brasileños. Que bueno que es. Vivimos en el mismo continente y tenemos las mismas dificultades. No tendría que ser diferente.

Si no te he contado más sobre la obra es porque quiero que la leas. Los argentinos (la gente y el libro) son fascinantes. Agradezco a Ariel, con quien he logrado mantener algún contacto vía Twitter, por escribir la obra y mostrarnos la historia de este pueblo tan cercano a Brasil.

French:

Mes amis, en septembre, j'ai revu le livre sur les Colombiens ici (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2021/09/os-colombianos.html) de la collection Povos & Civilidades, par Editora Contexto. Je l'ai adoré et maintenant je lis celui des Argentins (et j'ai déjà acheté celui des Mexicains). Os Argentinos est écrit par un journaliste de GloboNews que j'admire beaucoup, Ariel Palacios. Ariel est correspondant de la station à Buenos Aires depuis plus de 25 ans.

Ce fut un plaisir d'entrer et de connaître l'histoire des hermanos. Je n'ai jamais su, par exemple, que nous avions eu un premier Buenos Aires avant l'actuel. J'étais jaloux d'en savoir plus sur la relation des Argentins avec la viande, le dulce de leche et l'alfajor. Tout comme j'étais jaloux de leurs cinq prix Nobel (nous n'en avons pas et maintenant ils ont même Papa). Mais en même temps, j'ai été soulagé d'apprendre l'histoire politique et économique de l'Argentine et de réaliser que nous, Brésiliens, sommes beaucoup moins confus qu'eux sur ces aspects. Jusqu'au début de la dernière décennie, lorsque le livre a été écrit, moins d'un tiers des présidents avaient terminé leur mandat dans le délai prévu par la Constitution argentine.

Une autre chose qui a attiré mon attention est la relation avec l'ancien président Juan Domingo Perón, qui est pratiquement un mythe (ou est-ce un dieu ?) pour eux. Ils utilisent Perón pour tout. Il semble qu'être péroniste soit un gage de qualité pour tout le monde, de droite ou de gauche. Le pays s'enfonce et ils pensent à Perón, cela donne l'impression qu'il est interdit aux Argentins de voir quelqu'un de mieux que l'ancien président.

Les Argentins aiment Perón car ils vénèrent les morts, en particulier les politiciens. Tout comme ils vénèrent le football (plus que nous) et Maradona.

C'était aussi très cool d'en savoir plus sur l'histoire du tango et de Gardel, ainsi que sur l'histoire de l'écrivain Jorge Luis Borges.

Mais ce que j'ai le plus aimé savoir, c'est que, selon Ariel, les Argentins aiment beaucoup les Brésiliens. C'est une bonne chose. Nous vivons sur le même continent et nous avons les mêmes difficultés. Cela ne devrait pas être différent.

Si je ne vous en ai pas dit plus sur l'ouvrage, c'est que je veux que vous le lisiez. Les Argentins (le peuple et le livre) sont fascinants. Je remercie Ariel, avec qui j'ai réussi à garder un contact via Twitter, d'avoir écrit l'ouvrage et de nous avoir montré l'histoire de ce peuple si proche du Brésil.

Chinese:

我的朋友们，9 月，我在这里 (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2021/09/os-colombianos.html) 阅读了来自 Editora Contexto 的 Povos & Civilidades 合集的关于哥伦比亚人的书。我喜欢它，现在我读了阿根廷人的那本（我已经买了墨西哥人的那本）。 Os Argentinos 由 GloboNews 的一名记者撰写，我非常钦佩，Ariel Palacios。 Ariel 担任布宜诺斯艾利斯电视台的通讯员已超过 25 年。

很高兴进入并了解hermanos的历史。例如，我从来不知道在现在的布宜诺斯艾利斯之前我们有第一个布宜诺斯艾利斯。我很嫉妒更多地了解阿根廷人与肉类、牛奶酱和阿尔法乔的关系。就像我嫉妒他们的五个诺贝尔奖一样（我们没有，现在他们甚至有爸爸）。但与此同时，了解了阿根廷的政治和经济历史，我也松了一口气，意识到我们巴西人在这些方面远没有他们那么困惑。直到上个十年开始，当这本书写成时，只有不到三分之一的总统在阿根廷宪法规定的期限内完成了任期。

引起我注意的另一件事是与前总统胡安·多明戈·庇隆的关系，这对他们来说实际上是一个神话（或者它是神？）。他们用庇隆做一切。似乎成为庇隆主义者是每个人的品质印章，无论左右。国家正在下沉，他们正在考虑庇隆。这给人的印象是，阿根廷人被禁止看到比前总统更好的人。

阿根廷人喜欢庇隆，因为他们崇拜死者，尤其是政治家。就像他们崇拜足球（比我们更崇拜）和马拉多纳一样。

了解更多关于探戈和加德尔的历史，以及作家豪尔赫·路易斯·博尔赫斯的历史也很酷。

但我最想知道的是，根据 Ariel 的说法，阿根廷人非常喜欢巴西人。这是好事。我们生活在同一个大陆，我们有同样的困难。它不会有任何不同。

如果我没有告诉你更多关于这部作品的信息，那是因为我想让你阅读它。阿根廷人（人和书）很迷人。我感谢 Ariel，我设法通过 Twitter 与他保持了一些联系，感谢他撰写了这篇文章并向我们展示了这个与巴西如此接近的人的历史。