O que espero do Governo Lula

Meus Amigos, este é o último dos textos atrasados aqui do blog.  Mas não me sinto tão culpado porque estamos no segundo mês de um governo previsto para durar quatro anos. 
Não espero que o Brasil se torne um país que tenha algum destaque ou potência mundial depois desse terceiro governo Lula porque Bolsonaro fez um estrago muito grande no país (aliás, em alguns momentos, ainda estaos falando mais dele do que do atual presidente. Mas tomara que ele pague por todas as maldades que aprontou). Mas espero que o Brasil melhore, que a população mais pobre e a classe média recupere um pouco da sua dignidade. 
Lula não é nenhum santo mas é um político democrata; que não tem arroubos ditatoriais; que pensa mais nos pobres (tanto que foi mais votado pelas classes mais baixas). É mais inteligente e respeita mais a Constituição do que o antigo "presidente".  

Lula erra quando bota Fernando Haddad, que foi mal quando era prefeito de São Paulo e perdeu três eleições seguidas, no principal ministério, o da Fazenda, nesse momento complicado em que vive a economia do país. É um erro crasso, na minha opinião. Felizmente, na maioria dos outros ministérios (aliás, esse é outro erro: é muito ministério- 37), ele acertou: Flávio Dino; Camilo Santana; Simone Tebet, Margareth Menezes, entre outros.

Agora, é esperar, acompanhar e, principalmente, torcer. Tomara que eu esteja errado. Mas que tenha errado para o melhor do Brasil.      

English:

My friends, this is the last of the late texts here on the blog. But I don't feel so guilty because we are in the second month of a government expected to last four years.

I don't expect Brazil to become a country that has any prominence or world power after this third Lula administration because Bolsonaro did a lot of damage in the country (by the way, at times, we are still talking more about him than the current president. But hopefully let him pay for all the evil he has done). But I hope that Brazil improves, that the poorest population and the middle class recover a little of their dignity.

Lula is no saint but he is a democratic politician; that he has no dictatorial outbursts; that he thinks more of the poor (so much so that he was voted more by the lower classes). He is smarter and more respectful of the Constitution than the former "president".

Lula makes a mistake when he puts Fernando Haddad, who did badly when he was mayor of São Paulo and lost three consecutive elections, in the main ministry, that of Finance, in this complicated moment in which the country's economy lives. It's a big mistake, in my opinion. Fortunately, in most of the other ministries (by the way, this is another mistake: it's too much ministry-37), he got it right: Flávio Dino; Camilo Santana; Simone Tebet, Margareth Menezes, among others.

Now it's time to wait, watch and, above all, cheer. I hope I'm wrong. But that has gone wrong for the best of Brazil.

German:

Meine Freunde, dies ist der letzte der späten Texte hier im Blog. Aber ich fühle mich nicht so schuldig, weil wir uns im zweiten Monat einer Regierung befinden, die voraussichtlich vier Jahre dauern wird.

Ich erwarte nicht, dass Brasilien nach dieser dritten Lula-Regierung zu einem Land wird, das irgendeine Prominenz oder Weltmacht hat, weil Bolsonaro viel Schaden im Land angerichtet hat (übrigens sprechen wir manchmal immer noch mehr über ihn als über die jetzige Aber lasst ihn hoffentlich für all das Böse bezahlen, das er getan hat). Aber ich hoffe, dass es Brasilien besser geht, dass die ärmste Bevölkerung und die Mittelschicht ein wenig von ihrer Würde zurückerlangen.

Lula ist kein Heiliger, aber er ist ein demokratischer Politiker; der keine diktatorischen Verzückungen hat; der mehr an die Armen denkt (so sehr, dass er von den unteren Klassen am meisten gewählt wurde). Er ist klüger und respektiert die Verfassung mehr als der ehemalige "Präsident".

Lula macht einen Fehler, als er Fernando Haddad, der als Bürgermeister von São Paulo schlecht abgeschnitten und drei Wahlen in Folge verloren hat, in diesem komplizierten Moment, in dem die Wirtschaft des Landes lebt, in das Hauptministerium, das Finanzministerium, einordnet. Das ist meiner Meinung nach ein großer Fehler. Glücklicherweise hat er es in den meisten anderen Ministerien (übrigens, das ist ein weiterer Fehler: es ist zu viel Ministerium-37) richtig gemacht: Flávio Dino; Camilo Santana; Simone Tebet, Margareth Menezes u.a.

Jetzt heißt es warten, gucken und vor allem jubeln. Ich hoffe, ich liege falsch. Aber das ist für das Beste aus Brasilien schief gelaufen.

Ukrainian: 

Друзі, це останній із останніх текстів тут, у блозі. Але я не відчуваю себе таким винним, тому що ми перебуваємо на другому місяці уряду, який, як очікується, триватиме чотири роки.

Я не очікую, що Бразилія стане країною, яка матиме якусь популярність чи світову владу після цієї третьої адміністрації Лули, тому що Болсонаро завдав країні багато шкоди (до речі, іноді ми все ще більше говоримо про нього, ніж про нинішнього президент. Але, сподіваюся, нехай він заплатить за все зло, яке зробив). Але я сподіваюся, що Бразилія покращиться, що найбідніші верстви населення та середній клас трохи повернуть свою гідність.

Лула не святий, але він демократичний політик; який не має диктаторських захоплень; хто більше думає про бідних (настільки, що за нього найбільше голосували нижчі класи). Він розумніший і поважає Конституцію більше колишнього "президента".

Лула робить помилку, коли ставить Фернандо Хаддада, який погано діяв, коли він був мером Сан-Паулу і програв три вибори поспіль, до головного міністерства, міністерства фінансів, у цей складний момент, в якому живе економіка країни. Це велика помилка, як на мене. На щастя, у більшості інших міністерств (до речі, це ще одна помилка: це занадто багато міністерства-37) він все зрозумів правильно: Флавіо Діно; Каміло Сантана; Сімона Тебет, Маргарет Менезес та ін.

Тепер настав час чекати, дивитися і, головне, вболівати. Сподіваюся, я помиляюся. Але для Бразилії це пішло не так.

Russian:

Друзья мои, это последний из запоздалых текстов здесь на блоге. Но я не чувствую себя таким виноватым, потому что мы находимся на втором месяце правления, которое, как ожидается, продержится четыре года.

Я не ожидаю, что Бразилия станет страной, имеющей какую-либо известность или мировую силу, после этой третьей администрации Лулы, потому что Болсонару нанес большой ущерб стране (кстати, иногда мы все еще говорим о нем больше, чем о нынешнем президент. Но, надеюсь, пусть он заплатит за все зло, которое он сделал). Но я надеюсь, что Бразилия улучшится, что беднейшее население и средний класс немного восстановят свое достоинство.

Лула не святой, но демократический политик; у кого нет диктаторских восторгов; кто больше думает о бедных (настолько, что за него больше всего проголосовали низы). Он умнее и уважает Конституцию больше, чем бывший «президент».

Лула ошибается, когда ставит Фернандо Хаддада, который плохо себя чувствовал, когда был мэром Сан-Паулу и проиграл три выборы подряд, в главное министерство, министерство финансов, в этот сложный момент, в котором живет экономика страны. Это большая ошибка, на мой взгляд. К счастью, в большинстве других министерств (кстати, это еще одна ошибка: слишком много министерства-37) он понял правильно: Флавио Дино; Камило Сантана; Симона Тебет, Маргарет Менезес и другие.

Теперь пришло время ждать, смотреть и, прежде всего, радоваться. Надеюсь, я ошибаюсь. Но это пошло не так для лучших из Бразилии.

Spanish:

Mis amigos, este es el último de los últimos textos aquí en el blog. Pero no me siento tan culpable porque estamos en el segundo mes de un gobierno que se espera dure cuatro años.

No espero que Brasil se convierta en un país que tenga algún protagonismo o potencia mundial después de este tercer gobierno de Lula porque Bolsonaro hizo mucho daño en el país (por cierto, a veces, todavía hablamos más de él que del actual presidente, pero ojalá que pague todo el mal que ha hecho). Pero espero que Brasil mejore, que la población más pobre y la clase media recuperen un poco su dignidad.

Lula no es un santo pero es un político democrático; que no tiene éxtasis dictatoriales; que piensa más en los pobres (tanto que fue el más votado por las clases bajas). Es más inteligente y respeta más la Constitución que el ex "presidente".

Lula se equivoca cuando pone a Fernando Haddad, a quien le fue mal cuando fue alcalde de São Paulo y perdió tres elecciones consecutivas, en el principal ministerio, el de Hacienda, en este complicado momento que vive la economía del país. Es un gran error, en mi opinión. Afortunadamente, en la mayoría de los otros ministerios (por cierto, este es otro error: es demasiado ministerio-37), acertó: Flávio Dino; Camilo Santana; Simone Tebet, Margareth Menezes, entre otros.

Ahora toca esperar, observar y, sobre todo, animar. Espero estar equivocado. Pero eso le ha ido mal a lo mejor de Brasil.

French:

Mes amis, ceci est le dernier des textes en retard ici sur le blog. Mais je ne me sens pas si coupable car nous sommes dans le deuxième mois d'un gouvernement qui devrait durer quatre ans.

Je ne m'attends pas à ce que le Brésil devienne un pays d'importance ou de puissance mondiale après cette troisième administration Lula parce que Bolsonaro a fait beaucoup de dégâts dans le pays (d'ailleurs, parfois, on parle encore plus de lui que de l'actuel président. Mais, espérons-le, laissez-le payer pour tout le mal qu'il a fait). Mais j'espère que le Brésil s'améliore, que la population la plus pauvre et la classe moyenne retrouvent un peu de leur dignité.

Lula n'est pas un saint mais c'est un politicien démocrate ; qui n'a pas de ravissements dictatoriaux; qui pense plus aux pauvres (à tel point qu'il a été le plus voté par les classes inférieures). Il est plus intelligent et respecte davantage la Constitution que l'ancien "président".

Lula commet une erreur lorsqu'il met Fernando Haddad, qui a mal fait lorsqu'il était maire de São Paulo et a perdu trois élections consécutives, au ministère principal, celui des Finances, dans ce moment compliqué où vit l'économie du pays. C'est une grosse erreur, à mon avis. Heureusement, dans la plupart des autres ministères (en passant, c'est une autre erreur : c'est trop de ministère-37), il a eu raison : Flávio Dino ; Camilo Santana; Simone Tebet, Margareth Menezes, entre autres.

Il est maintenant temps d'attendre, de regarder et, surtout, d'encourager. J'espère que je me trompe. Mais cela a mal tourné pour le meilleur du Brésil.

Chinese: 

我的朋友们，这是博客上最后一篇迟到的文章。 但我并不感到内疚，因为我们正处在预计将持续四年的政府的第二个月。

我不希望巴西在第三次卢拉政府之后成为一个有任何突出地位或世界强国的国家，因为博尔索纳罗在该国造成了很大的破坏（顺便说一句，有时，我们谈论他的次数仍然多于目前的总统。但希望让他为他所做的一切恶行付出代价）。 但我希望巴西有所改善，希望最贫穷的人口和中产阶级恢复一点尊严。

卢拉不是圣人，但他是民主政客； 谁没有独裁的狂喜； 谁更关心穷人（以至于他被下层阶级投票最多）。 他比前“总统”更聪明，更尊重宪法。

卢拉将费尔南多·哈达德 (Fernando Haddad) 任命为财政部长，他在担任圣保罗市长时表现不佳，连续三届选举落败，而在这个国家经济面临的复杂时刻，他犯了一个错误。 在我看来，这是一个很大的错误。 幸运的是，在大多数其他部委中（顺便说一句，这是另一个错误：部委太多 - 37），他做对了：Flávio Dino； 卡米洛桑塔纳； Simone Tebet、Margareth Menezes 等。

现在是等待、观看、最重要的是欢呼的时候了。 我希望我错了。 但这对巴西最好的人来说是错误的。

  

Os Argentinos

Meus amigos, em setembro, eu resenhei aqui o livro sobre os colombianos (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2021/09/os-colombianos.html) da coleção Povos & Civilizações, da Editora Contexto. Adorei e, agora, li o dos argentinos (e já comprei o dos mexicanos). Os Argentinos é escrito por um jornalista da GloboNews que admiro muito, o Ariel Palacios. O Ariel é correspondente da emissora em Buenos Aires há mais de 25 anos. 

Foi uma delícia adentrar e conhecer bem a história dos hermanos. Eu nunca soube, por exemplo, que tivemos uma primeira Buenos Aires antes da atual. Fiquei com inveja ao saber mais da relação dos argentinos com a carne, o doce de leite e o alfajor. Assim como fiquei com inveja dos cinco prêmios Nobel deles (não temos nenhum e, ahora, eles têm até Papa). Mas, ao mesmo tempo, fiquei aliviado ao aprender sobre a história política e econômica da Argentina e perceber que nós, brasileiros, somos bem menos confusos do que eles nesses aspectos. Até o começo da década passada, que é quando o livro foi escrito, menos de um terço dos presidentes completou o seu mandato no período estipulado pela Constituição argentina. 

Outra coisa que me chamou a atenção foi a relação com o ex-presidente Juan Domingo Perón, que é, praticamente, um mito (ou seria um deus?) para eles. Eles usam o Perón para tudo. Parece que ser peronista é um selo de qualidade para todos, de direita ou esquerda. O país tá afundando e eles estão pensando em Perón. Dá a impressão de que é proibido para os argentinos vir alguém melhor do o ex-presidente.

Os argentinos amam Perón como veneram os mortos, principalmente os políticos. Assim como veneram o futebol (mais do que nós) e Maradona. 

Também foi muito legal conhecer mais a fundo a história do tango e Gardel, assim como a história do escritor Jorge Luis Borges. 

Mas o que mais gostei de saber é que, segundo o Ariel, os argentinos gostam muito dos brasileiros. Que bom que é assim. Moramos no mesmo continente e temos as mesmas dificuldades. Não teria porque ser diferente.

Se não contei mais da obra, é porque quero que você leia-a. Os argentinos (o povo e o livro) são fascinantes. Agradeço ao Ariel, com quem tenho conseguido manter algum contato pelo Twitter, por ter escrito a obra e nos mostrado a história desse povo tão próximo do Brasil. 

English:

My friends, in September, I reviewed the book on Colombians here (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2021/09/os-colombianos.html) from the collection Povos & Civilidades, by Editora Contexto. I loved it and now I read the one by the Argentines (and I already bought the one by the Mexicans). Os Argentinos is written by a journalist from GloboNews that I admire a lot, Ariel Palacios. Ariel has been a correspondent for the station in Buenos Aires for over 25 years.

It was a delight to enter and get to know the history of the hermanos. I never knew, for example, that we had a first Buenos Aires before the current one. I was jealous to learn more about the Argentines' relationship with meat, dulce de leche and alfajor. Just as I was jealous of their five Nobel laureates (we don't have any and now they even have Papa). But at the same time, I was relieved to learn about Argentina's political and economic history and realize that we Brazilians are far less confused than they are in these aspects. Until the beginning of the last decade, when the book was written, less than a third of the presidents had completed their term in office within the period stipulated by the Argentine Constitution.

Another thing that caught my attention was the relationship with former president Juan Domingo Perón, which is practically a myth (or is it a god?) for them. They use Perón for everything. It seems that being a Peronist is a seal of quality for everyone, right or left. The country is sinking and they are thinking about Perón. It gives the impression that it is forbidden for Argentines to see someone better than the former president.

Argentines love Perón as they venerate the dead, especially politicians. Just as they worship football (more than we do) and Maradona.

It was also very cool to know more about the history of tango and Gardel, as well as the history of the writer Jorge Luis Borges.

But what I liked most to know is that, according to Ariel, Argentines are very fond of Brazilians. Good thing it is. We live on the same continent and we have the same difficulties. It wouldn't have to be any different.

If I haven't told you more about the work, it's because I want you to read it. Argentines (the people and the book) are fascinating. I thank Ariel, with whom I have managed to keep some contact via Twitter, for writing the work and showing us the history of this people so close to Brazil.

German:

Meine Freunde, im September habe ich das Buch über Kolumbianer hier rezensiert (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2021/09/os-colombianos.html) aus der Sammlung Povos & Civilidades von Editora Contexto. Ich habe es geliebt und jetzt habe ich das von den Argentiniern gelesen (und das von den Mexikanern habe ich bereits gekauft). Os Argentinos wurde von einem Journalisten von GloboNews geschrieben, den ich sehr bewundere, Ariel Palacios. Ariel ist seit über 25 Jahren Korrespondent für den Sender in Buenos Aires.

Es war eine Freude, die Geschichte der Hermanos zu betreten und kennenzulernen. Ich wusste zum Beispiel nie, dass wir vor dem jetzigen ein erstes Buenos Aires hatten. Ich war gespannt, mehr über die Beziehung der Argentinier zu Fleisch, Dulce de Leche und Alfajor zu erfahren. Genauso wie ich auf ihre fünf Nobelpreise neidisch war (wir haben keine und jetzt haben sie sogar Papa). Aber gleichzeitig war ich erleichtert, etwas über die politische und wirtschaftliche Geschichte Argentiniens zu erfahren und zu erkennen, dass wir Brasilianer in diesen Aspekten weitaus weniger verwirrt sind als sie. Bis Anfang des letzten Jahrzehnts, als das Buch geschrieben wurde, hatte weniger als ein Drittel der Präsidenten ihre Amtszeit innerhalb der von der argentinischen Verfassung festgelegten Frist beendet.

Eine andere Sache, die meine Aufmerksamkeit erregte, war die Beziehung zum ehemaligen Präsidenten Juan Domingo Perón, die für sie praktisch ein Mythos (oder ein Gott?) ist. Sie benutzen Perón für alles. Peronist zu sein scheint ein Gütesiegel für alle zu sein, ob rechts oder links. Das Land versinkt und man denkt an Perón, es erweckt den Eindruck, als sei es den Argentiniern verboten, jemanden zu sehen, der besser ist als der ehemalige Präsident.

Die Argentinier lieben Perón, da sie die Toten verehren, insbesondere Politiker. Genauso wie sie Fußball (mehr als wir) und Maradona anbeten.

Es war auch sehr cool, mehr über die Geschichte von Tango und Gardel sowie über die Geschichte des Schriftstellers Jorge Luis Borges zu erfahren.

Was mir jedoch am besten gefallen hat, ist, dass die Argentinier laut Ariel die Brasilianer sehr mögen. Gut, dass es so ist. Wir leben auf demselben Kontinent und haben dieselben Schwierigkeiten. Es müsste nicht anders sein.

Wenn ich Ihnen nicht mehr über das Werk erzählt habe, dann deshalb, weil ich möchte, dass Sie es lesen. Argentinier (die Menschen und das Buch) sind faszinierend. Ich danke Ariel, mit dem ich über Twitter Kontakt halten konnte, dafür, dass er die Arbeit geschrieben und uns die Geschichte dieses Volkes gezeigt hat, das so nah an Brasilien ist.

Russian:

Друзья мои, в сентябре я рецензировал здесь книгу о колумбийцах (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2021/09/os-colombianos.html) из сборника Povos & Civilidades от Editora Contexto. Мне понравилось, и теперь я читаю аргентинскую (и уже купил мексиканскую). Os Argentinos написан журналистом GloboNews, которым я очень восхищаюсь, Ариэлем Паласиосом. Ариэль был корреспондентом станции в Буэнос-Айресе более 25 лет.

Было приятно войти и познакомиться с историей hermanos. Я никогда не знал, например, что у нас был первый Буэнос-Айрес до нынешнего. Мне очень хотелось узнать больше об отношении аргентинцев к мясу, дульсе де лече и альфахору. Так же, как я завидовал их пяти Нобелевским премиям (у нас их нет, а теперь у них есть даже папа). Но в то же время я с облегчением узнал о политической и экономической истории Аргентины и понял, что мы, бразильцы, гораздо меньше запутались в этих аспектах, чем они. До начала прошлого десятилетия, когда была написана книга, менее трети президентов завершили свой срок полномочий в сроки, предусмотренные Конституцией Аргентины.

Еще одна вещь, которая привлекла мое внимание, - это отношения с бывшим президентом Хуаном Доминго Пероном, который для них практически миф (или бог?). Они используют Perón для всего. Кажется, что перонист — это знак качества для всех, правых и левых. Страна тонет, а о Пероне думают, создается впечатление, что аргентинцам запрещено видеть кого-то лучше бывшего президента.

Аргентинцы любят Перона, поскольку они почитают мертвых, особенно политиков. Так же, как они поклоняются футболу (больше, чем мы) и Марадоне.

Также было очень здорово узнать больше об истории танго и Гарделя, а также об истории писателя Хорхе Луиса Борхеса.

Но больше всего мне понравилось то, что, по словам Ариэля, аргентинцы очень любят бразильцев. Хорошо, что это так. Мы живем на одном континенте и у нас одинаковые трудности. Это не должно быть иначе.

Если я не рассказал вам больше о работе, это потому, что я хочу, чтобы вы ее прочитали. Аргентинцы (люди и книги) очаровательны. Я благодарю Ариэля, с которым мне удалось поддерживать некоторый контакт через Твиттер, за то, что он написал работу и показал нам историю этого народа, столь близкого к Бразилии.

Spanish:

Amigos, en septiembre revisé el libro sobre colombianos aquí (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2021/09/os-colombianos.html) de la colección Povos & Civilidades, de Editora Contexto. Me encantó y ahora leí el de los argentinos (y ya compré el de los mexicanos). Os Argentinos está escrito por un periodista de GloboNoticias que admiro mucho, Ariel Palacios. Ariel es corresponsal de la emisora ​​en Buenos Aires desde hace más de 25 años.

Fue un placer entrar y conocer la historia de los hermanos. Nunca supe, por ejemplo, que tuvimos un primer Buenos Aires antes del actual. Tenía celos de saber más sobre la relación de los argentinos con la carne, el dulce de leche y el alfajor. Así como yo estaba celoso de sus cinco premios Nobel (no tenemos ninguno y ahora tienen hasta a papá). Pero al mismo tiempo, me alivió conocer la historia política y económica de Argentina y darme cuenta de que los brasileños estamos mucho menos confundidos que ellos en estos aspectos. Hasta principios de la década pasada, cuando se escribió el libro, menos de la tercera parte de los presidentes habían cumplido su mandato dentro del plazo estipulado por la Constitución argentina.

Otra cosa que me llamó la atención fue la relación con el expresidente Juan Domingo Perón, que para ellos es prácticamente un mito (¿o es un dios?). Usan a Perón para todo. Parece que ser peronista es un sello de calidad para todos, de derecha o de izquierda. El país se hunde y están pensando en Perón, da la impresión de que a los argentinos les está prohibido ver a alguien mejor que el expresidente.

Los argentinos aman a Perón como veneran a los muertos, especialmente a los políticos. Así como adoran al fútbol (más que nosotros) ya Maradona.

También estuvo muy bueno conocer más sobre la historia del tango y de Gardel, así como la historia del escritor Jorge Luis Borges.

Pero lo que más me gustó saber es que, según Ariel, a los argentinos les gustan mucho los brasileños. Que bueno que es. Vivimos en el mismo continente y tenemos las mismas dificultades. No tendría que ser diferente.

Si no te he contado más sobre la obra es porque quiero que la leas. Los argentinos (la gente y el libro) son fascinantes. Agradezco a Ariel, con quien he logrado mantener algún contacto vía Twitter, por escribir la obra y mostrarnos la historia de este pueblo tan cercano a Brasil.

French:

Mes amis, en septembre, j'ai revu le livre sur les Colombiens ici (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2021/09/os-colombianos.html) de la collection Povos & Civilidades, par Editora Contexto. Je l'ai adoré et maintenant je lis celui des Argentins (et j'ai déjà acheté celui des Mexicains). Os Argentinos est écrit par un journaliste de GloboNews que j'admire beaucoup, Ariel Palacios. Ariel est correspondant de la station à Buenos Aires depuis plus de 25 ans.

Ce fut un plaisir d'entrer et de connaître l'histoire des hermanos. Je n'ai jamais su, par exemple, que nous avions eu un premier Buenos Aires avant l'actuel. J'étais jaloux d'en savoir plus sur la relation des Argentins avec la viande, le dulce de leche et l'alfajor. Tout comme j'étais jaloux de leurs cinq prix Nobel (nous n'en avons pas et maintenant ils ont même Papa). Mais en même temps, j'ai été soulagé d'apprendre l'histoire politique et économique de l'Argentine et de réaliser que nous, Brésiliens, sommes beaucoup moins confus qu'eux sur ces aspects. Jusqu'au début de la dernière décennie, lorsque le livre a été écrit, moins d'un tiers des présidents avaient terminé leur mandat dans le délai prévu par la Constitution argentine.

Une autre chose qui a attiré mon attention est la relation avec l'ancien président Juan Domingo Perón, qui est pratiquement un mythe (ou est-ce un dieu ?) pour eux. Ils utilisent Perón pour tout. Il semble qu'être péroniste soit un gage de qualité pour tout le monde, de droite ou de gauche. Le pays s'enfonce et ils pensent à Perón, cela donne l'impression qu'il est interdit aux Argentins de voir quelqu'un de mieux que l'ancien président.

Les Argentins aiment Perón car ils vénèrent les morts, en particulier les politiciens. Tout comme ils vénèrent le football (plus que nous) et Maradona.

C'était aussi très cool d'en savoir plus sur l'histoire du tango et de Gardel, ainsi que sur l'histoire de l'écrivain Jorge Luis Borges.

Mais ce que j'ai le plus aimé savoir, c'est que, selon Ariel, les Argentins aiment beaucoup les Brésiliens. C'est une bonne chose. Nous vivons sur le même continent et nous avons les mêmes difficultés. Cela ne devrait pas être différent.

Si je ne vous en ai pas dit plus sur l'ouvrage, c'est que je veux que vous le lisiez. Les Argentins (le peuple et le livre) sont fascinants. Je remercie Ariel, avec qui j'ai réussi à garder un contact via Twitter, d'avoir écrit l'ouvrage et de nous avoir montré l'histoire de ce peuple si proche du Brésil.

Chinese:

我的朋友们，9 月，我在这里 (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2021/09/os-colombianos.html) 阅读了来自 Editora Contexto 的 Povos & Civilidades 合集的关于哥伦比亚人的书。我喜欢它，现在我读了阿根廷人的那本（我已经买了墨西哥人的那本）。 Os Argentinos 由 GloboNews 的一名记者撰写，我非常钦佩，Ariel Palacios。 Ariel 担任布宜诺斯艾利斯电视台的通讯员已超过 25 年。

很高兴进入并了解hermanos的历史。例如，我从来不知道在现在的布宜诺斯艾利斯之前我们有第一个布宜诺斯艾利斯。我很嫉妒更多地了解阿根廷人与肉类、牛奶酱和阿尔法乔的关系。就像我嫉妒他们的五个诺贝尔奖一样（我们没有，现在他们甚至有爸爸）。但与此同时，了解了阿根廷的政治和经济历史，我也松了一口气，意识到我们巴西人在这些方面远没有他们那么困惑。直到上个十年开始，当这本书写成时，只有不到三分之一的总统在阿根廷宪法规定的期限内完成了任期。

引起我注意的另一件事是与前总统胡安·多明戈·庇隆的关系，这对他们来说实际上是一个神话（或者它是神？）。他们用庇隆做一切。似乎成为庇隆主义者是每个人的品质印章，无论左右。国家正在下沉，他们正在考虑庇隆。这给人的印象是，阿根廷人被禁止看到比前总统更好的人。

阿根廷人喜欢庇隆，因为他们崇拜死者，尤其是政治家。就像他们崇拜足球（比我们更崇拜）和马拉多纳一样。

了解更多关于探戈和加德尔的历史，以及作家豪尔赫·路易斯·博尔赫斯的历史也很酷。

但我最想知道的是，根据 Ariel 的说法，阿根廷人非常喜欢巴西人。这是好事。我们生活在同一个大陆，我们有同样的困难。它不会有任何不同。

如果我没有告诉你更多关于这部作品的信息，那是因为我想让你阅读它。阿根廷人（人和书）很迷人。我感谢 Ariel，我设法通过 Twitter 与他保持了一些联系，感谢他撰写了这篇文章并向我们展示了这个与巴西如此接近的人的历史。