Nada mudou no Grêmio

Meus Amigos, essa polêmica da folga do Renato Portaluppi me deu um sentimento ruim porque me lembrou outro momento parecido envolvendo o Grêmio e essas folgas.
Em 2020, todos sabemos que o mundo (e o futebol, obviamente) parou por causa da pandemia. Naquele ano,  o último jogo foi em março e o futebol só voltou em julho. Renato ficou esses quatro meses no Rio de Janeiro, sem treinar o Grêmio, por causa da sua idade e por ter feito duas cirurgias cardíacas. Foi a única pessoa a ter esse privilégio, com Romildo Bolzan na presidência. Nem o próprio Romildo, que tem a mesma idade, teve esse privilégio. Todos os outros, jogadores; comissão técinca e direção, trabalharam. Na volta do futebol, tivemos um Gre-nal e o Grêmio ganhou por 1 a 0, gol de Jean Pyerre. Renato saiu consagrado com esse resultado, foi endeusado. Depois disso, o futebol do Grêmio voltou a piorar (já vinha caindo desde 2019) e, em dezembro do ano seguinte (2021), todo mundo sabe que fomos rebaixados com o grupo montado por Renato. Ele saiu ao conseguir ser desclassificado numa fase de pré-Libertadores.
Mudou o presidente e a polêmica se repetiu. No Carnaval, semana passada, Renato teve mais folga do que os outros e não voltou na quarta, vocês sabem. Na sexta-feira, o Grêmio deu um show e goleou o Esportivo por 6 a 1. De novo, foi endeusado por imprensa e torcida. Na entrevista coletiva, ele aproveitou para alfinetar a imprensa. 
Renato continua mandando no Grêmio. Ele parece que é o verdadeiro presidente do clube. Faz o que quer. Também quando as coisas não saem como ele quer, bota a culpa nos outros. Na época do Romildo, ele disse que não tinha um time de 200 milhões de reais como o do Flamengo e, quando foi trabalhar lá, nada ganhou. Agora, expõe Alberto Guerra, presidente eleito do Tricolor, ao insistir, publicamente, na contratação de Michael. Ou seja, se acha acima de todos no Grêmio. 
Nada mudou no Grêmio de 2020 para cá. Só torço para que o final dessa história não seja mais um rebaixamento. 

English:

My friends, this controversy about Renato Portaluppi's day off gave me a bad feeling because it reminded me of another similar moment involving Grêmio and these days off.

In 2020, we all know that the world (and football, obviously) has stopped because of the pandemic. That year, the last game was in March and football only returned in July. Renato spent those four months in Rio de Janeiro, without training Grêmio, because of his age and having had two heart surgeries. He was the only person to have that privilege, with Romildo Bolzan as president. Not even Romildo, who is the same age, had that privilege. All others, players; technical committee and direction, worked. On the return of football, we had a Grenal and Grêmio won by 1-0, with a goal by Jean Pyerre. Renato was consecrated with this result, he was deified. After that, Grêmio's football deteriorated again (it had been falling since 2019) and, in December of the following year (2021), everyone knows that we were relegated with the group assembled by Renato. He left after being disqualified in a pre-Libertadores phase.

The president changed and the controversy was repeated. At Carnival, last week, Renato had more time off than the others and he didn't come back on Wednesday, you know. On Friday, Grêmio put on a show and thrashed Esportivo by 6 to 1. Once again, he was praised by the press and fans. At the press conference, he took the opportunity to sting the press.

Renato continues to command Grêmio. He looks like he's the real president of the club. He does what he wants. Also when things don't go his way, he blames others. At the time of Romildo, he said that he didn't have a team worth 200 million reais like Flamengo and, when he went to work there, he didn't earn anything. Now, he exposes Alberto Guerra, president-elect of Tricolor, by publicly insisting on hiring Michael. That is, he thinks he is above everyone in Grêmio.

Nothing has changed in Grêmio from 2020 to here. I just hope that the end of this story is not another relegation.

German:

Meine Freunde, diese Kontroverse um den freien Tag von Renato Portaluppi hat mir ein ungutes Gefühl gegeben, weil sie mich an einen anderen ähnlichen Moment erinnerte, in dem es um Grêmio und diese freien Tage ging.

Im Jahr 2020 wissen wir alle, dass die Welt (und natürlich der Fußball) wegen der Pandemie stehen geblieben ist. In diesem Jahr war das letzte Spiel im März und der Fußball kehrte erst im Juli zurück. Renato verbrachte diese vier Monate in Rio de Janeiro, ohne Grêmio zu trainieren, aufgrund seines Alters und zweier Herzoperationen. Er war der einzige, der dieses Privileg hatte, mit Romildo Bolzan als Präsident. Nicht einmal die gleichaltrige Romildo hatte dieses Privileg. Alle anderen, Spieler; Technisches Komitee und Leitung, arbeitete. Bei der Rückkehr des Fußballs hatten wir einen 1:0-Sieg von Grênal und Grêmio durch ein Tor von Jean Pyerre. Mit diesem Ergebnis wurde Renato geweiht, er wurde vergöttert. Danach verschlechterte sich der Fußball von Grêmio erneut (er war seit 2019 rückläufig) und im Dezember des folgenden Jahres (2021) weiß jeder, dass wir mit der von Renato zusammengestellten Gruppe abgestiegen sind. Er ging, nachdem er in einer Phase vor den Libertadores disqualifiziert worden war.

Der Präsident wechselte und die Kontroverse wiederholte sich. An Fasching letzte Woche hatte Renato mehr frei als die anderen und er kam am Mittwoch nicht zurück, wissen Sie. Am Freitag legte Grêmio eine Show hin und besiegte Esportivo mit 6:1. Erneut wurde es von Presse und Fans gelobt. Bei der Pressekonferenz nutzte er die Gelegenheit, um die Presse zu stechen.

Renato befehligt weiterhin Grêmio. Er sieht aus, als wäre er der echte Präsident des Clubs. Tun Sie, was Sie wollen. Außerdem gibt er anderen die Schuld, wenn die Dinge nicht nach seinem Willen laufen. Zur Zeit von Romildo sagte er, dass er kein 200-Millionen-Reais-Team wie Flamengo hatte und nichts verdiente, als er dort arbeitete. Jetzt entlarvt er Alberto Guerra, den designierten Präsidenten von Tricolor, indem er öffentlich darauf besteht, Michael einzustellen. Das heißt, er denkt, dass er über allen in Grêmio steht.

In Grêmio hat sich von 2020 bis hier nichts geändert. Ich hoffe nur, dass das Ende dieser Geschichte nicht ein weiterer Abstieg ist.

Ukrainian:

Друзі, ця суперечка про вихідний Ренато Порталуппі викликала у мене погане відчуття, тому що вона нагадала мені інший подібний момент, пов’язаний з Греміо та цими вихідними.

У 2020 році ми всі знаємо, що світ (і футбол, очевидно) зупинився через пандемію. Того року остання гра була в березні, а футбол повернувся лише в липні. Ренато провів ці чотири місяці в Ріо-де-Жанейро, не тренуючи Греміо через свій вік і дві операції на серці. Він був єдиною людиною, яка мала цей привілей, з Ромільдо Больцаном як президентом. Навіть ромільдо Ромільдо не мав такого привілею. Всі інші, гравці; технічного комітету та дирекції, прац. На поверненні футболу у нас були «Греналь» і «Греміо», які перемогли з рахунком 1:0, гол Жана П’єра. Ренато був освячений цим результатом, він був обожнений. Після цього футбол Греміо знову погіршився (він падав з 2019 року), і в грудні наступного року (2021) усі знають, що ми вилетіли з групи, яку зібрав Ренато. Він пішов після того, як був дискваліфікований на етапі перед Лібертадорес.

Змінився президент, і суперечка повторилася. На карнавалі минулого тижня Ренато мав більше вільного часу, ніж інші, і він не повернувся в середу, знаєте. У п’ятницю «Греміо» влаштував шоу та розгромив «Еспортіво» з рахунком 6:1. Знову це було схвалено пресою та вболівальниками. На прес-конференції він скористався нагодою, щоб вразити пресу.

Ренато продовжує командувати Греміо. Він виглядає так, ніби він справжній президент клубу. Роби що хочеш. Крім того, коли справи йдуть не так, як він, він звинувачує інших. За часів Ромільдо він сказав, що у нього немає такої команди вартістю 200 мільйонів реалів, як «Фламенго», і коли він пішов туди працювати, він нічого не заробив. Тепер він викриває Альберто Герра, обраного президента «Триколор», публічно наполягаючи на найнятті Майкла. Тобто він вважає себе вищим за всіх у Греміо.

Нічого не змінилося в Греміо з 2020 року. Я просто сподіваюся, що кінець цієї історії не стане черговим вильотом.

Russian:

Друзья мои, эта полемика по поводу выходного дня Ренато Порталуппи вызвала у меня нехорошее предчувствие, потому что напомнила мне о другом похожем моменте, связанном с Гремио и этими выходными.

В 2020 году мы все знаем, что мир (и футбол, очевидно) остановился из-за пандемии. В том году последняя игра была в марте, а футбол вернулся только в июле. Ренато провел эти четыре месяца в Рио-де-Жанейро, не тренируя Гремио из-за его возраста и двух операций на сердце. Он был единственным человеком, который имел эту привилегию, с Ромильдо Больцаном в качестве президента. Такой привилегии не было даже у Ромильдо того же возраста. Все остальные, игроки; технический комитет и руководство, работали. По возвращению в футбол у нас была победа Греналя и Гремио со счетом 1: 0 с голом Жана Пьера. С этим результатом был посвящен Ренато, он был обожествлен. После этого футбол Гремио снова ухудшился (падал с 2019 года), а в декабре следующего года (2021) все знают, что мы вылетели с группой, собранной Ренато. Он ушел после того, как был дисквалифицирован на этапе до Либертадорес.

Президент сменился, и спор повторился. На Карнавале на прошлой неделе у Ренато было больше выходных, чем у других, и он не вернулся в среду, знаете ли. В пятницу «Гремио» устроил шоу и разгромил «Эспортиво» со счетом 6: 1. Пресса и болельщики снова хвалили его. На пресс-конференции он воспользовался возможностью, чтобы ужалить прессу.

Ренато продолжает командовать Гремио. Похоже, он настоящий президент клуба. Делай что хочешь. Кроме того, когда что-то идет не по его плану, он обвиняет других. Во времена Ромильдо он сказал, что у него не было такой команды стоимостью 200 миллионов реалов, как у «Фламенго», и, когда он пошел туда работать, то ничего не заработал. Теперь он разоблачает Альберто Гуэрру, избранного президента Tricolor, публично настаивая на найме Майкла. То есть он думает, что он выше всех в Гремио.

С 2020 года по настоящее время в Гремио ничего не изменилось. Я просто надеюсь, что конец этой истории не станет очередным вылетом.

Spanish:

Amigos, esta polémica sobre el día libre de Renato Portaluppi me dio un mal presentimiento porque me recordó otro momento similar que involucra a Grêmio y estos días libres.

En 2020, todos sabemos que el mundo (y el fútbol, ​​obviamente) se ha detenido por culpa de la pandemia. Ese año, el último partido fue en marzo y recién en julio volvió el fútbol. Renato pasó esos cuatro meses en Río de Janeiro, sin entrenar al Grêmio, por su edad y por haber tenido dos operaciones de corazón. Fue la única persona en tener este privilegio, con Romildo Bolzán como presidente. Ni siquiera Romildo, que tiene la misma edad, tuvo ese privilegio. Todos los demás, jugadores; comité técnico y dirección, trabajado. En la vuelta del fútbol, ​​tuvimos un Grenal y un Grêmio ganados por 1-0, con gol de Jean Pyerre. Renato fue consagrado con este resultado, fue deificado. Después de eso, el fútbol de Grêmio volvió a deteriorarse (venía cayendo desde 2019) y, en diciembre del año siguiente (2021), todos saben que descendimos con el grupo armado por Renato. Se fue tras ser descalificado en una fase pre-Libertadores.

El presidente cambió y la polémica se repitió. En Carnaval, la semana pasada, Renato tuvo más tiempo libre que los demás y no volvió el miércoles, ya sabes. El viernes, Grêmio dio un espectáculo y goleó al Esportivo por 6 a 1. Una vez más, fue elogiado por la prensa y la afición. En la rueda de prensa, aprovechó para picar a la prensa.

Renato continúa al mando de Grêmio. Parece que es el verdadero presidente del club. Haz lo que quieras. Además, cuando las cosas no salen como él quiere, culpa a los demás. En la época de Romildo decía que no tenía un equipo de 200 millones de reales como el Flamengo y, cuando iba a trabajar allí, no ganaba nada. Ahora, expone a Alberto Guerra, presidente electo del Tricolor, al insistir públicamente en contratar a Michael. Es decir, se cree superior a todos en Grêmio.

Nada ha cambiado en Grêmio desde 2020 hasta aquí. Solo espero que el final de esta historia no sea otro descenso.

French:

Mes amis, cette polémique sur le jour de congé de Renato Portaluppi m'a donné un mauvais pressentiment car cela m'a rappelé un autre moment similaire impliquant Grêmio et ces jours de congé.

En 2020, nous savons tous que le monde (et le football, évidemment) s'est arrêté à cause de la pandémie. Cette année-là, le dernier match était en mars et le football n'est revenu qu'en juillet. Renato a passé ces quatre mois à Rio de Janeiro, sans entraîner Grêmio, en raison de son âge et d'avoir subi deux chirurgies cardiaques. Il était le seul à avoir ce privilège, avec Romildo Bolzan comme président. Même Romildo, qui a le même âge, n'a pas eu ce privilège. Tous les autres, joueurs ; comité technique et direction, travaillé. Au retour du foot, on a eu un Grenal et un Grêmio gagnés par 1-0, avec un but de Jean Pyrerre. Renato a été consacré avec ce résultat, il a été déifié. Après cela, le football de Grêmio s'est à nouveau détérioré (il était en baisse depuis 2019) et, en décembre de l'année suivante (2021), tout le monde sait que nous avons été relégués avec le groupe monté par Renato. Il est parti après avoir été disqualifié dans une phase pré-Libertadores.

Le président a changé et la polémique s'est répétée. Au Carnaval, la semaine dernière, Renato a eu plus de temps libre que les autres et il n'est pas revenu mercredi, vous savez. Vendredi, Grêmio a fait le show et a battu l'Esportivo par 6 à 1. Une fois de plus, il a été salué par la presse et les fans. Lors de la conférence de presse, il en a profité pour piquer la presse.

Renato continue de commander Grêmio. Il a l'air d'être le vrai président du club. Faites ce que vous voulez. De plus, quand les choses ne vont pas dans son sens, il blâme les autres. A l'époque de Romildo, il disait qu'il n'avait pas une équipe qui valait 200 millions de reais comme Flamengo et, quand il allait travailler là-bas, il ne gagnait rien. Désormais, il dénonce Alberto Guerra, président élu du Tricolore, en insistant publiquement pour embaucher Michael. C'est-à-dire qu'il pense qu'il est au-dessus de tout le monde à Grêmio.

Rien n'a changé dans Grêmio de 2020 à ici. J'espère juste que la fin de cette histoire ne sera pas une autre relégation.

Chinese:

我的朋友们，这场关于雷纳托-波塔卢皮休赛日的争论让我感觉很糟糕，因为它让我想起了格雷米奥和这些休赛日的另一个相似时刻。

2020 年，我们都知道世界（当然还有足球）因为大流行而停止了。 那一年，最后一场比赛是在三月，而足球直到七月才回归。 雷纳托在里约热内卢度过了这四个月，没有训练格雷米奥，因为他的年龄和两次心脏手术。 他是唯一拥有此特权的人，当时 Romildo Bolzan 担任总统。 甚至同龄的罗米尔多也没有这种特权。 所有其他球员； 技术委员会和方向，工作。 足球回归后，我们以 1-0 的比分战胜了格雷纳尔和格雷米奥，让·皮埃尔打进一球。 雷纳托因这个结果而受到崇拜，他被神化了。 在那之后，格雷米奥的足球再次恶化（自2019年以来一直在下滑），并在次年（2021年）12月，众所周知，我们与雷纳托组建的小组一起降级。 他在解放者前阶段被取消资格后离开了。

总统换人，争议重演。 上周在嘉年华，雷纳托比其他人有更多的休息时间，他周三没有回来，你知道的。 周五，格雷米奥上演了一场精彩的表演，以 6 比 1 的比分大胜 Esportivo。再一次受到了媒体和球迷的称赞。 在新闻发布会上，他借机刺痛了媒体。

雷纳托继续指挥格雷米奥。 他看起来像是真正的俱乐部主席。 做你想做的事。 此外，当事情不如他意时，他会责怪他人。 在罗米尔多的时候，他说他没有像弗拉门戈这样价值2亿雷亚尔的球队，去那儿工作，他什么都没赚到。 Now, he exposes Alberto Guerra, president-elect of Tricolor, by publicly insisting on hiring Michael. 也就是说，他认为自己凌驾于格雷米奥的所有人之上。

从 2020 年到现在，格雷米奥没有任何变化。 我只希望这个故事的结局不是又一次降级。

O Carnaval voltou!

Meus Amigos, depois de dois anos parado por causa da pandemia, o carnaval voltou. Não que eu seja um grande fã de carnaval a ponto de ir para a rua sambar mas fiquei feliz por ver as pessoas animadas, curtindo o carnaval. 
Foi ótimo ver as várias manifestações culturais do nosso país. Foi maravilhoso ver o sorriso no rosto dos jovens; adultos; crianças e idosos nas ruas; blocos e escolas de samba depois de dois anos sem carnaval. Eu vi tudo nas transmissões pela TV. Vi o carnaval de Salvador, do qual eu gosto mais; de Recife; de São Paulo e do Rio de Janeiro. Gostei bastante da transmissão da TVE Bahia, uma emissora pública, e fiquei muito feliz em saber que minha prima baiana trabalha lá. 

Como escrevi, fiquei em casa; descansei (aproveitei bem o feriadão); li bastante mas vi muito carnaval pela televisão. Torço para que não tenhamos outra pandemia para estragar a felicidade das pessoas novamente e que elas possam curtir seus carnavais à vontade. Mas, para isso, é necessário que se vacinem contra a covid. 

English:

My friends, after two years stopped because of the pandemic, carnival is back. Not that I'm a big fan of Carnaval to the point of going to samba street but I was happy to see people excited, enjoying Carnaval.

It was great to see the various cultural manifestations of our country. It was wonderful to see the smiles on the young people's faces; adults; children and the elderly on the streets; blocks and samba schools after two years without carnival. I saw it all on TV broadcasts. I saw Salvador's carnival, which I like best; from Recife; from São Paulo and Rio de Janeiro. I really enjoyed the broadcast on TVE Bahia, a public broadcaster, and I was very happy to learn that my cousin from Bahia works there.

As I wrote, I stayed at home; I rested (I took advantage of the weekend); I read a lot but saw a lot of Carnaval on television. I hope that we don't have another pandemic to spoil people's happiness again and that they can enjoy their carnivals at ease. But for that, it is necessary to be vaccinated against Covid.

German:

Meine Freunde, nach zwei Jahren Pause wegen der Pandemie ist der Karneval zurück. Nicht, dass ich ein großer Fan von Carnaval wäre, bis ich in die Samba Street gehe, aber ich war glücklich, die Leute zu sehen, die aufgeregt waren und Carnaval genossen.

Es war großartig, die verschiedenen kulturellen Erscheinungsformen unseres Landes zu sehen. Es war wunderbar, das Lächeln auf den Gesichtern der jungen Leute zu sehen; Erwachsene; Kinder und Alte auf der Straße; Blöcke und Sambaschulen nach zwei Jahren ohne Karneval. Ich habe das alles in Fernsehsendungen gesehen. Ich habe den Karneval von Salvador gesehen, den ich am liebsten mag; aus Recife; aus São Paulo und Rio de Janeiro. Ich habe die Sendung auf TVE Bahia, einem öffentlich-rechtlichen Sender, sehr genossen und war sehr glücklich zu erfahren, dass mein Cousin aus Bahia dort arbeitet.

Während ich schrieb, blieb ich zu Hause; Ich habe mich ausgeruht (ich habe das Wochenende ausgenutzt); Ich habe viel gelesen, aber viel Karneval im Fernsehen gesehen. Ich hoffe, dass uns nicht schon wieder eine Pandemie das Glück verdirbt und sie unbeschwert ihren Karneval genießen können. Aber dafür ist es notwendig, gegen Covid geimpft zu werden.

Ukrainian:

Друзі мої, карнавал повертається після того, як два роки було зупинено через пандемію. Не те, щоб я був великим фанатом Карнавалу, щоб відвідати вулицю самби, але я був радий бачити людей у ​​захваті, насолоджуючись Карнавалом.

Було чудово побачити різноманітні культурні прояви нашої країни. Було чудово бачити усмішки на обличчях молодих людей; дорослі; діти та люди похилого віку на вулиці; блоки та школи самби після двох років без карнавалу. Я це все бачив по телевізору. Я бачив карнавал Сальвадора, який мені найбільше подобається; з Ресіфі; із Сан-Паулу та Ріо-де-Жанейро. Мені дуже сподобалася трансляція на TVE Bahia, громадському мовнику, і я був дуже радий, коли дізнався, що там працює мій двоюрідний брат із Баїї.

Як я писав, я залишився вдома; я відпочив (використав вихідні); Я багато читав, але багато бачив Карнавал по телебаченню. Я сподіваюся, що у нас не буде ще однієї пандемії, яка знову зіпсує людям щастя, і що вони зможуть спокійно насолоджуватися своїми карнавалами. Але для цього необхідно бути щепленим проти Ковида.

Russian:

Друзья мои, после двухлетнего перерыва из-за пандемии карнавал вернулся. Не то чтобы я был большим поклонником Карнавала до такой степени, что ходил на улицу самбы, но я был счастлив видеть, как люди взволнованы, наслаждаются Карнавалом.

Было здорово увидеть различные культурные проявления нашей страны. Было замечательно видеть улыбки на лицах молодых людей; Взрослые; дети и старики на улицах; блоки и школы самбы после двух лет без карнавала. Все это я видел в телепередачах. Я видел карнавал Сальвадора, который мне больше всего понравился; из Ресифи; из Сан-Паулу и Рио-де-Жанейро. Мне очень понравилась трансляция на общественном вещателе TVE Bahia, и я был очень рад узнать, что мой двоюродный брат из Баии работает там.

Пока я писал, я остался дома; Я отдохнул (воспользовался выходными); Я много читал, но много видел «Карнавал» по телевизору. Я надеюсь, что у нас не будет еще одной пандемии, которая снова испортит людям счастье, и что они смогут спокойно наслаждаться своими карнавалами. Но для этого необходимо вакцинировать от Covid.

Spanish:

Amigos, después de dos años parados por la pandemia, vuelve el carnaval. No es que sea un gran fanático del Carnaval hasta el punto de ir a la calle de samba, pero me alegró ver a la gente emocionada, disfrutando del Carnaval.

Fue genial ver las diversas manifestaciones culturales de nuestro país. Fue maravilloso ver las sonrisas en los rostros de los jóvenes; adultos; niños y ancianos en las calles; bloques y escuelas de samba después de dos años sin carnaval. Lo vi todo en las transmisiones de televisión. Vi el carnaval de Salvador, que es el que más me gusta; de Recife; de São Paulo y Río de Janeiro. Disfruté mucho la transmisión en TVE Bahía, una cadena pública, y me alegró mucho saber que mi prima de Bahía trabaja allí.

Mientras escribía, me quedé en casa; Descansé (aproveché el fin de semana); Leí mucho pero vi mucho Carnaval en la televisión. Ojalá no tengamos otra pandemia que vuelva a estropear la felicidad de la gente y que puedan disfrutar a sus anchas de sus carnavales. Pero para eso, es necesario vacunarse contra Covid.

French:

Mes amis, après deux ans arrêtés à cause de la pandémie, le carnaval est de retour. Non pas que je sois un grand fan de Carnaval au point d'aller dans la rue de la samba mais j'étais content de voir des gens excités, appréciant Carnaval.

C'était formidable de voir les diverses manifestations culturelles de notre pays. C'était merveilleux de voir les sourires sur les visages des jeunes; adultes; les enfants et les personnes âgées dans les rues ; blocs et écoles de samba après deux ans sans carnaval. J'ai tout vu à la télé. J'ai vu le carnaval de Salvador, que j'aime le plus ; de Recife; de São Paulo et Rio de Janeiro. J'ai beaucoup aimé l'émission sur TVE Bahia, une chaîne publique, et j'ai été très heureuse d'apprendre que mon cousin de Bahia y travaillait.

Pendant que j'écrivais, je restais à la maison; je me suis reposé (j'ai profité du week-end) ; J'ai beaucoup lu mais j'ai vu beaucoup de Carnaval à la télévision. J'espère que nous n'aurons pas une autre pandémie pour gâcher à nouveau le bonheur des gens et qu'ils pourront profiter de leurs carnavals à l'aise. Mais pour cela, il est nécessaire d'être vacciné contre Covid.

Chinese:

我的朋友们，由于流行病而停止了两年后，狂欢节回来了。 并不是说我是去桑巴尔街的狂欢爱好者，而是我很高兴看到人们兴奋，喜欢狂欢节。

很高兴看到我国的各种文化表现形式。 看到年轻人脸上的微笑真是太好了。 成年人; 街上的孩子和老人； 两年没有狂欢节后，街区和桑巴学校的街区和桑巴学校。 我在电视广播中看到了所有内容。 我看到了萨尔瓦多的狂欢节，我最喜欢。 来自雷·; 来自圣保罗和里约热内卢。 我真的很喜欢公共广播公司Tve Bahia的广播，我很高兴知道我的Bahian Cousin在那里工作。

正如我写的那样，我呆在家里； 我休息了（我很喜欢这个假期）； 我读了很多，但我在电视上看到了很多狂欢节。 我希望我们没有其他大流行可以再次破坏人们的幸福，并且他们可以轻松地享受狂欢者。 但是为此，必须对COVID接种疫苗。

Winston Churchill: Caminhando com o Destino

Meus Amigos, que história maravilhosa que li! Deixa eu explicar: fiquei meses lendo a ótima biografia de Winston Churchill. Churchill: Caminhando com o Destino, livro escrito pelo historiador inglês Andrew Roberts que saiu pela Editora Companhia das Letras. São 1.030 páginas (não me lembro de ter lido um livro tão grande) de uma leitura envolvente de uma história envolvente de um personagem tão envolvente. Como acontece com toda boa biografia, parece que virei amigo de Churchill (o que é impossível porque ele morreu oito antes de eu nascer. Aliás, no ano que vem, comemora-se 150 anos do seu nascimento), tal a riqueza de detalhes levantadas por Roberts, que foi o primeiro historiador de Churchill que a Família Real Britânica permitiu que tivesse acesso aos diários em que o rei George VI assinava as reuniões semanais com o primeiro-ministro durante a 2ª Guerra Mundial. Parece também que vivenciei uma pouco da guerra. 
O livro traz uma vasta pesquisa do premiado historiador, feita a partir de consultas a vários documentos inéditos.  A obra conta desde a história detalhada da sua vida, com a relação conturbada com a família; principalmente om o pai e filho; sua vida política e, principalmente, o ponto alto dela: os anos em que Churchill foi primeiro ministro britânico e comandou a Grã-Bretanha na 2ª Guerra Mundial. Aliás, ele foi o primeiro a perceber o perigo que era Hitler e sua Alemanha nazista (a Inglaterra foi a única nação que enfrentou a Alemanha durante todo o confronto). Por isso, sempre tentou (e conseguiu) combatê-lo, ainda que precisasse da ajuda da União Soviética (mesmo que Churchill fosse um ferrenho anti-comunista) e dos Estados Unidos para tanto. Então, o mundo deve isso a Inglaterra e ao ex-primeiro ministro britânico. 

O livro também conta os seus insucessos (inclusive, a perda de uma eleição logo após a guerra) e os seus defeitos, principalmente o fato de beber bastante. Mesmo assim, viveu até os 90 anos. Carismático, era extremamente popular. Os seus indíces de aprovação sempre foram altos.

Churchill trabalhava muito. Ele foi jornalista; escritor; pintor; político; inventor; entre outras atividades. Mas, principalmente, foi um democrata e um estadista. Uma das grandes personalidades da nossa história. Infelizmente, subestimei-o e demorei a conhecer a sua história. Solucionei, em parte, essa lacuna do meu conhecimento com esse belíssimo livro. Sugiro que você faça o mesmo. 

English:

My Friends, what a wonderful story I read! Let me explain: I spent months reading the great biography of Winston Churchill. Churchill: Walking with Destiny, book written by the English historian Andrew Roberts and published by Editora Companhia das Letras. It's 1,030 pages (I don't remember reading a book that long) of an engaging read of an engaging story by such an engaging character. As happens with any good biography, it seems that I became friends with Churchill (which is impossible because he died eight before I was born. By the way, next year will be the 150th anniversary of his birth), such is the wealth of details raised by Roberts, who was the first historian of Churchill that the British Royal Family allowed access to the diaries in which King George VI signed the weekly meetings with the Prime Minister during the 2nd World War. I also seem to have experienced a bit of war.

The book brings extensive research by the award-winning historian, based on consultations with several unpublished documents. The work tells from the detailed story of his life, with the troubled relationship with the family; mainly with the father and son; his political life and, mainly, the high point of it: the years in which Churchill was British prime minister and commanded Great Britain in the 2nd World War. Incidentally, he was the first to realize the danger that was Hitler and his Nazi Germany (England was the only nation that faced Germany during the entire confrontation). Therefore, he always tried (and managed) to fight it, even if he needed the help of the Soviet Union (even if Churchill was a staunch anti-communist) and the United States to do so. So the world owes it to England and the former British Prime Minister.

The book also tells of his failures (including the loss of an election shortly after the war) and his defects, mainly the fact that he drinks a lot. Even so, he lived to be 90 years old. Charismatic, he was extremely popular. His approval ratings have always been high.

Churchill worked a lot. He was a journalist; writer; painter; political; inventor; among other activities. But mostly he was a democrat and a statesman. One of the great personalities of our history. Unfortunately, I underestimated him and it took me a while to get to know his story. I partially filled this gap in my knowledge with this beautiful book. I suggest you do the same.

German:

Meine Freunde, was für eine wundervolle Geschichte, die ich gelesen habe! Lassen Sie mich das erklären: Ich habe Monate damit verbracht, die großartige Biografie von Winston Churchill zu lesen. Churchill: Walking with Destiny, Buch des englischen Historikers Andrew Roberts und herausgegeben von Editora Companhia das Letras. Es sind 1.030 Seiten (ich kann mich nicht erinnern, ein so langes Buch gelesen zu haben) einer fesselnden Lektüre einer fesselnden Geschichte von einem so fesselnden Charakter. Wie es sich für jede gute Biographie gehört, habe ich mich anscheinend mit Churchill angefreundet (was unmöglich ist, weil er acht Jahre vor meiner Geburt gestorben ist. Nächstes Jahr jährt sich übrigens seine Geburt zum 150. Mal), so die Fülle an Details Aufgezogen von Roberts, dem ersten Churchill-Historiker, dem die britische Königsfamilie Zugang zu den Tagebüchern gewährte, in denen König George VI die wöchentlichen Treffen mit dem Premierminister während des 2. Weltkriegs unterzeichnete. Ich scheine auch ein bisschen Krieg erlebt zu haben.

Das Buch enthält umfangreiche Recherchen des preisgekrönten Historikers, basierend auf Konsultationen mit mehreren unveröffentlichten Dokumenten. Das Werk erzählt ausführlich die Geschichte seines Lebens, mit dem gestörten Verhältnis zur Familie; hauptsächlich mit Vater und Sohn; sein politisches Leben und vor allem dessen Höhepunkt: die Jahre, in denen Churchill britischer Premierminister war und Großbritannien im 2. Weltkrieg befehligte. Übrigens war er der erste, der die Gefahr erkannte, die Hitler und sein nationalsozialistisches Deutschland darstellten (England war die einzige Nation, die Deutschland während der gesamten Konfrontation gegenüberstand). Deshalb versuchte (und schaffte) er immer, dagegen anzukämpfen, auch wenn er dazu die Hilfe der Sowjetunion (auch wenn Churchill ein überzeugter Antikommunist war) und der Vereinigten Staaten brauchte. Die Welt ist es also England und dem ehemaligen britischen Premierminister schuldig.

Das Buch erzählt auch von seinen Misserfolgen (darunter der Verlust einer Wahl kurz nach dem Krieg) und seinen Mängeln, hauptsächlich der Tatsache, dass er viel trinkt. Trotzdem wurde er 90 Jahre alt. Charismatisch, er war sehr beliebt. Seine Zustimmungswerte waren immer hoch.

Churchill arbeitete viel. Er war Journalist; Schriftsteller; Maler; politisch; Erfinder; neben anderen Aktivitäten. Vor allem aber war er Demokrat und Staatsmann. Eine der großen Persönlichkeiten unserer Geschichte. Leider habe ich ihn unterschätzt und es hat eine Weile gedauert, bis ich seine Geschichte kennengelernt habe. Diese Wissenslücke habe ich teilweise mit diesem schönen Buch gefüllt. Ich schlage vor, Sie tun dasselbe.

Ukrainian: 

Друзі, яку чудову історію я прочитав! Дозвольте мені пояснити: я витратив місяці на читання великої біографії Вінстона Черчилля. Черчилль: Прогулянка з долею, книга, написана англійським істориком Ендрю Робертсом і опублікована Editora Companhia das Letras. Це 1030 сторінок (я не пам’ятаю, щоб читав книгу так довго) захоплюючого прочитання захоплюючої історії такого захоплюючого героя. Як буває з будь-якою хорошою біографією, здається, що я подружився з Черчіллем (що неможливо, бо він помер за вісім років до мого народження. До речі, наступного року буде 150 років від дня його народження), таке багатство деталей піднятий Робертсом, який був першим істориком Черчілля, якому британська королівська родина дозволила доступ до щоденників, у яких король Георг VI підписував щотижневі зустрічі з прем’єр-міністром під час Другої світової війни. Я теж, здається, пережив трохи війни.

У книзі подано обширне дослідження відзначеного нагородою історика на основі консультацій із кількома неопублікованими документами. У творі докладно розповідається про його життя, про неспокійні стосунки з родиною; переважно з батьком і сином; його політичне життя і, головним чином, його найвищий момент: роки, коли Черчилль був британським прем’єр-міністром і командував Великою Британією у Другій світовій війні. До речі, він першим усвідомив небезпеку Гітлера та його нацистської Німеччини (Англія була єдиною державою, яка протистояла Німеччині за весь час протистояння). Тому він завжди намагався (і вдавалося) з нею боротися, навіть якщо для цього йому потрібна була допомога Радянського Союзу (навіть якщо Черчілль був затятим антикомуністом) і Сполучених Штатів. Отже, світ завдячує цим Англії та колишньому британському прем’єр-міністру.

У книзі також розповідається про його невдачі (зокрема програш на виборах незабаром після війни) і недоліки, головним чином те, що він багато п’є. Незважаючи на це, він прожив 90 років. Харизматичний, він був надзвичайно популярним. Його рейтинг схвалення завжди був високим.

Черчилль багато працював. Він був журналістом; письменник; маляр; політичний; винахідник; серед інших видів діяльності. Але, перш за все, він був демократом і державним діячем. Одна з видатних особистостей нашої історії. На жаль, я недооцінив його, і мені знадобився час, щоб дізнатися його історію. Я частково заповнив цю прогалину у своїх знаннях цією прекрасною книгою. Пропоную зробити те саме.

Russian: 

Друзья, какую замечательную историю я прочитал! Поясню: я месяцами читал великую биографию Уинстона Черчилля. Черчилль: Идя с судьбой , книга, написанная английским историком Эндрю Робертсом и опубликованная Editora Companhia das Letras. Это 1030 страниц (я не помню, чтобы я читал книгу так долго) увлекательного чтения увлекательной истории таким привлекательным персонажем. Как бывает с любой хорошей биографией, кажется, что я подружился с Черчиллем (что невозможно, потому что он умер за восемь лет до моего рождения. Кстати, в следующем году будет 150-летие со дня его рождения), таково богатство подробностей поднял Робертс, который был первым историком Черчилля, которому британская королевская семья разрешила доступ к дневникам, в которых король Георг VI подписывал еженедельные встречи с премьер-министром во время 2-й мировой войны. Я тоже, кажется, немного повоевал.

Книга представляет обширное исследование отмеченного наградами историка, основанное на консультациях с несколькими неопубликованными документами. В произведении подробно рассказывается о его жизни, о непростых отношениях с семьей; в основном с отцом и сыном; его политическая жизнь и, главное, ее звездный час: годы, когда Черчилль был британским премьер-министром и командовал Великобританией во 2-й мировой войне. Между прочим, он первым осознал опасность, которую представлял Гитлер и его нацистская Германия (Англия была единственной нацией, столкнувшейся с Германией за все время противостояния). Поэтому он всегда пытался (и удавалось) с ней бороться, даже если для этого ему требовалась помощь Советского Союза (даже если Черчилль был убежденным антикоммунистом) и США. Так что мир в долгу перед Англией и бывшим британским премьер-министром.

В книге также рассказывается о его неудачах (включая поражение на выборах вскоре после войны) и его недостатках, в основном о том, что он много пьет. Несмотря на это, он дожил до 90 лет. Харизматичный, он был чрезвычайно популярен. Его рейтинги одобрения всегда были высокими.

Черчилль много работал. Он был журналистом; писатель; художник; политический; изобретатель; среди прочих мероприятий. Но, прежде всего, он был демократом и государственным деятелем. Одна из величайших личностей нашей истории. К сожалению, я недооценил его, и мне потребовалось некоторое время, чтобы узнать его историю. Я частично восполнил этот пробел в своих знаниях этой прекрасной книгой. Я предлагаю вам сделать то же самое.

Spanish:

Mis amigos, ¡qué maravillosa historia leí! Me explico: pasé meses leyendo la gran biografía de Winston Churchill. Churchill: Walking with Destiny, libro escrito por el historiador inglés Andrew Roberts y publicado por la Editora Companhia das Letras. Son 1.030 páginas (no recuerdo haber leído un libro tan largo) de una lectura interesante de una historia interesante de un personaje tan interesante. Como toda buena biografía, parece que me hice amigo de Churchill (cosa imposible porque murió ocho antes que yo naciera. Por cierto, el año que viene se cumplen 150 años de su nacimiento), tal es la riqueza de detalles planteada por Roberts, quien fue el primer historiador de Churchill al que la Familia Real británica permitió el acceso a los diarios en los que el rey Jorge VI firmaba las reuniones semanales con el primer ministro durante la 2ª Guerra Mundial. También parece que he experimentado un poco de guerra.

El libro trae una extensa investigación del galardonado historiador, basada en consultas con varios documentos inéditos. La obra cuenta desde la detallada historia de su vida, con la conflictiva relación con la familia; principalmente con el padre y el hijo; su vida política y, principalmente, el punto álgido de la misma: los años en los que Churchill fue primer ministro británico y comandó Gran Bretaña en la 2ª Guerra Mundial. Por cierto, él fue el primero en darse cuenta del peligro que era Hitler y su Alemania nazi (Inglaterra fue la única nación que enfrentó a Alemania durante todo el enfrentamiento). Por lo tanto, siempre intentó (y logró) combatirlo, incluso si necesitaba la ayuda de la Unión Soviética (incluso si Churchill era un anticomunista acérrimo) y de los Estados Unidos para hacerlo. Así que el mundo se lo debe a Inglaterra y al ex primer ministro británico.

El libro también habla de sus fracasos (incluida la pérdida de una elección poco después de la guerra) y sus defectos, principalmente el hecho de que bebe mucho. Aun así, vivió hasta los 90 años. Carismático, era extremadamente popular. Sus índices de aprobación siempre han sido altos.

Churchill trabajó mucho. Era periodista; escritor; pintor; político; inventor; entre otras actividades. Pero, sobre todo, fue un demócrata y un estadista. Una de las grandes personalidades de nuestra historia. Desafortunadamente, lo subestimé y me tomó un tiempo conocer su historia. Llené parcialmente este vacío en mi conocimiento con este hermoso libro. Te sugiero que hagas lo mismo.

French:

Mes amis, quelle merveilleuse histoire j'ai lu! Je m'explique : j'ai passé des mois à lire la grande biographie de Winston Churchill. Churchill : Walking with Destiny, livre écrit par l'historien anglais Andrew Roberts et publié par Editora Companhia das Letras. Il s'agit de 1 030 pages (je ne me souviens pas avoir lu un livre aussi long) d'une lecture engageante d'une histoire engageante par un personnage aussi engageant. Comme pour toute bonne biographie, il semble que je sois devenu ami avec Churchill (ce qui est impossible car il est mort huit ans avant ma naissance. Au fait, l'année prochaine ce sera le 150e anniversaire de sa naissance), telle est la richesse des détails soulevée par Roberts, qui fut le premier historien de Churchill à qui la famille royale britannique a autorisé l'accès aux journaux dans lesquels le roi George VI signait les réunions hebdomadaires avec le Premier ministre pendant la 2e guerre mondiale. J'ai aussi l'impression d'avoir vécu un peu de guerre.

Le livre apporte des recherches approfondies de l'historien primé, basées sur des consultations avec plusieurs documents non publiés. L'œuvre raconte à partir de l'histoire détaillée de sa vie, avec la relation troublée avec la famille; principalement avec le père et le fils; sa vie politique et, surtout, le point culminant de celle-ci : les années où Churchill a été Premier ministre britannique et a commandé la Grande-Bretagne pendant la 2ème guerre mondiale. Incidemment, il a été le premier à réaliser le danger que représentaient Hitler et son Allemagne nazie (l'Angleterre était la seule nation à avoir affronté l'Allemagne pendant toute la confrontation). Par conséquent, il a toujours essayé (et réussi) de le combattre, même s'il avait besoin de l'aide de l'Union soviétique (même si Churchill était un anticommuniste convaincu) et des États-Unis pour le faire. Le monde le doit donc à l'Angleterre et à l'ancien Premier ministre britannique.

Le livre raconte aussi ses échecs (dont la perte d'une élection peu après la guerre) et ses défauts, principalement le fait qu'il boit beaucoup. Malgré tout, il a vécu jusqu'à 90 ans. Charismatique, il était extrêmement populaire. Ses cotes d'approbation ont toujours été élevées.

Churchill a beaucoup travaillé. C'était un journaliste; écrivain; peintre; politique; inventeur; entre autres activités. Mais, avant tout, il était un démocrate et un homme d'État. Une des grandes personnalités de notre histoire. Malheureusement, je l'ai sous-estimé et il m'a fallu du temps pour connaître son histoire. J'ai partiellement comblé cette lacune dans mes connaissances avec ce beau livre. Je vous conseille de faire de même.

Chinese:

我的朋友们，我读了一个多么精彩的故事！ 让我解释一下：我花了几个月的时间阅读温斯顿丘吉尔的伟大传记。 Churchill: Walking with Destiny，英国历史学家安德鲁·罗伯茨 (Andrew Roberts) 撰写并由 Editora Companhia das Letras 出版的书。 这是一个 1,030 页（我不记得读过那么长的书）的引人入胜的故事，由这样一个引人入胜的角色。 就像任何一部好传记一样，我似乎和丘吉尔成为了朋友（这是不可能的，因为他在我出生前八岁就去世了。顺便说一句，明年将是他诞辰 150 周年），这就是丰富的细节由罗伯茨提出，他是第一位英国王室允许访问丘吉尔历史学家的日记，其中乔治六世国王签署了第二次世界大战期间与首相的每周会议。 我好像也经历过一点战争。

该书汇集了这位屡获殊荣的历史学家在查阅多份未发表文件的基础上进行的广泛研究。 这部作品讲述了他生活的详细故事，以及与家人的麻烦关系； 主要是父子俩； 他的政治生活，主要是他的高潮：丘吉尔担任英国首相并在第二次世界大战中指挥英国的那些年。 顺便说一句，他是第一个意识到希特勒和他的纳粹德国的危险的人（英格兰是整个对抗期间唯一面对德国的国家）。 因此，他总是试图（并设法）与之抗争，即使他需要苏联（即使丘吉尔是坚定的反共主义者）和美国的帮助。 因此，世界欠英国和英国前首相的。

这本书还讲述了他的失败（包括战后不久的选举失败）和缺点，主要是他酗酒。 尽管如此，他还是活到了90岁。 他很有魅力，非常受欢迎。 他的支持率一直很高。

丘吉尔工作了很多。 他是一名记者； 作家; 画家; 政治的; 发明者; 在其他活动中。 但是，最重要的是，他是民主主义者和政治家。 我们历史上最伟大的人物之一。 不幸的是，我低估了他，我花了一段时间才了解他的故事。 我用这本美丽的书部分填补了我的知识空白。 我建议你这样做。

 

     

O que espero do Governo Lula

Meus Amigos, este é o último dos textos atrasados aqui do blog.  Mas não me sinto tão culpado porque estamos no segundo mês de um governo previsto para durar quatro anos. 
Não espero que o Brasil se torne um país que tenha algum destaque ou potência mundial depois desse terceiro governo Lula porque Bolsonaro fez um estrago muito grande no país (aliás, em alguns momentos, ainda estaos falando mais dele do que do atual presidente. Mas tomara que ele pague por todas as maldades que aprontou). Mas espero que o Brasil melhore, que a população mais pobre e a classe média recupere um pouco da sua dignidade. 
Lula não é nenhum santo mas é um político democrata; que não tem arroubos ditatoriais; que pensa mais nos pobres (tanto que foi mais votado pelas classes mais baixas). É mais inteligente e respeita mais a Constituição do que o antigo "presidente".  

Lula erra quando bota Fernando Haddad, que foi mal quando era prefeito de São Paulo e perdeu três eleições seguidas, no principal ministério, o da Fazenda, nesse momento complicado em que vive a economia do país. É um erro crasso, na minha opinião. Felizmente, na maioria dos outros ministérios (aliás, esse é outro erro: é muito ministério- 37), ele acertou: Flávio Dino; Camilo Santana; Simone Tebet, Margareth Menezes, entre outros.

Agora, é esperar, acompanhar e, principalmente, torcer. Tomara que eu esteja errado. Mas que tenha errado para o melhor do Brasil.      

English:

My friends, this is the last of the late texts here on the blog. But I don't feel so guilty because we are in the second month of a government expected to last four years.

I don't expect Brazil to become a country that has any prominence or world power after this third Lula administration because Bolsonaro did a lot of damage in the country (by the way, at times, we are still talking more about him than the current president. But hopefully let him pay for all the evil he has done). But I hope that Brazil improves, that the poorest population and the middle class recover a little of their dignity.

Lula is no saint but he is a democratic politician; that he has no dictatorial outbursts; that he thinks more of the poor (so much so that he was voted more by the lower classes). He is smarter and more respectful of the Constitution than the former "president".

Lula makes a mistake when he puts Fernando Haddad, who did badly when he was mayor of São Paulo and lost three consecutive elections, in the main ministry, that of Finance, in this complicated moment in which the country's economy lives. It's a big mistake, in my opinion. Fortunately, in most of the other ministries (by the way, this is another mistake: it's too much ministry-37), he got it right: Flávio Dino; Camilo Santana; Simone Tebet, Margareth Menezes, among others.

Now it's time to wait, watch and, above all, cheer. I hope I'm wrong. But that has gone wrong for the best of Brazil.

German:

Meine Freunde, dies ist der letzte der späten Texte hier im Blog. Aber ich fühle mich nicht so schuldig, weil wir uns im zweiten Monat einer Regierung befinden, die voraussichtlich vier Jahre dauern wird.

Ich erwarte nicht, dass Brasilien nach dieser dritten Lula-Regierung zu einem Land wird, das irgendeine Prominenz oder Weltmacht hat, weil Bolsonaro viel Schaden im Land angerichtet hat (übrigens sprechen wir manchmal immer noch mehr über ihn als über die jetzige Aber lasst ihn hoffentlich für all das Böse bezahlen, das er getan hat). Aber ich hoffe, dass es Brasilien besser geht, dass die ärmste Bevölkerung und die Mittelschicht ein wenig von ihrer Würde zurückerlangen.

Lula ist kein Heiliger, aber er ist ein demokratischer Politiker; der keine diktatorischen Verzückungen hat; der mehr an die Armen denkt (so sehr, dass er von den unteren Klassen am meisten gewählt wurde). Er ist klüger und respektiert die Verfassung mehr als der ehemalige "Präsident".

Lula macht einen Fehler, als er Fernando Haddad, der als Bürgermeister von São Paulo schlecht abgeschnitten und drei Wahlen in Folge verloren hat, in diesem komplizierten Moment, in dem die Wirtschaft des Landes lebt, in das Hauptministerium, das Finanzministerium, einordnet. Das ist meiner Meinung nach ein großer Fehler. Glücklicherweise hat er es in den meisten anderen Ministerien (übrigens, das ist ein weiterer Fehler: es ist zu viel Ministerium-37) richtig gemacht: Flávio Dino; Camilo Santana; Simone Tebet, Margareth Menezes u.a.

Jetzt heißt es warten, gucken und vor allem jubeln. Ich hoffe, ich liege falsch. Aber das ist für das Beste aus Brasilien schief gelaufen.

Ukrainian: 

Друзі, це останній із останніх текстів тут, у блозі. Але я не відчуваю себе таким винним, тому що ми перебуваємо на другому місяці уряду, який, як очікується, триватиме чотири роки.

Я не очікую, що Бразилія стане країною, яка матиме якусь популярність чи світову владу після цієї третьої адміністрації Лули, тому що Болсонаро завдав країні багато шкоди (до речі, іноді ми все ще більше говоримо про нього, ніж про нинішнього президент. Але, сподіваюся, нехай він заплатить за все зло, яке зробив). Але я сподіваюся, що Бразилія покращиться, що найбідніші верстви населення та середній клас трохи повернуть свою гідність.

Лула не святий, але він демократичний політик; який не має диктаторських захоплень; хто більше думає про бідних (настільки, що за нього найбільше голосували нижчі класи). Він розумніший і поважає Конституцію більше колишнього "президента".

Лула робить помилку, коли ставить Фернандо Хаддада, який погано діяв, коли він був мером Сан-Паулу і програв три вибори поспіль, до головного міністерства, міністерства фінансів, у цей складний момент, в якому живе економіка країни. Це велика помилка, як на мене. На щастя, у більшості інших міністерств (до речі, це ще одна помилка: це занадто багато міністерства-37) він все зрозумів правильно: Флавіо Діно; Каміло Сантана; Сімона Тебет, Маргарет Менезес та ін.

Тепер настав час чекати, дивитися і, головне, вболівати. Сподіваюся, я помиляюся. Але для Бразилії це пішло не так.

Russian:

Друзья мои, это последний из запоздалых текстов здесь на блоге. Но я не чувствую себя таким виноватым, потому что мы находимся на втором месяце правления, которое, как ожидается, продержится четыре года.

Я не ожидаю, что Бразилия станет страной, имеющей какую-либо известность или мировую силу, после этой третьей администрации Лулы, потому что Болсонару нанес большой ущерб стране (кстати, иногда мы все еще говорим о нем больше, чем о нынешнем президент. Но, надеюсь, пусть он заплатит за все зло, которое он сделал). Но я надеюсь, что Бразилия улучшится, что беднейшее население и средний класс немного восстановят свое достоинство.

Лула не святой, но демократический политик; у кого нет диктаторских восторгов; кто больше думает о бедных (настолько, что за него больше всего проголосовали низы). Он умнее и уважает Конституцию больше, чем бывший «президент».

Лула ошибается, когда ставит Фернандо Хаддада, который плохо себя чувствовал, когда был мэром Сан-Паулу и проиграл три выборы подряд, в главное министерство, министерство финансов, в этот сложный момент, в котором живет экономика страны. Это большая ошибка, на мой взгляд. К счастью, в большинстве других министерств (кстати, это еще одна ошибка: слишком много министерства-37) он понял правильно: Флавио Дино; Камило Сантана; Симона Тебет, Маргарет Менезес и другие.

Теперь пришло время ждать, смотреть и, прежде всего, радоваться. Надеюсь, я ошибаюсь. Но это пошло не так для лучших из Бразилии.

Spanish:

Mis amigos, este es el último de los últimos textos aquí en el blog. Pero no me siento tan culpable porque estamos en el segundo mes de un gobierno que se espera dure cuatro años.

No espero que Brasil se convierta en un país que tenga algún protagonismo o potencia mundial después de este tercer gobierno de Lula porque Bolsonaro hizo mucho daño en el país (por cierto, a veces, todavía hablamos más de él que del actual presidente, pero ojalá que pague todo el mal que ha hecho). Pero espero que Brasil mejore, que la población más pobre y la clase media recuperen un poco su dignidad.

Lula no es un santo pero es un político democrático; que no tiene éxtasis dictatoriales; que piensa más en los pobres (tanto que fue el más votado por las clases bajas). Es más inteligente y respeta más la Constitución que el ex "presidente".

Lula se equivoca cuando pone a Fernando Haddad, a quien le fue mal cuando fue alcalde de São Paulo y perdió tres elecciones consecutivas, en el principal ministerio, el de Hacienda, en este complicado momento que vive la economía del país. Es un gran error, en mi opinión. Afortunadamente, en la mayoría de los otros ministerios (por cierto, este es otro error: es demasiado ministerio-37), acertó: Flávio Dino; Camilo Santana; Simone Tebet, Margareth Menezes, entre otros.

Ahora toca esperar, observar y, sobre todo, animar. Espero estar equivocado. Pero eso le ha ido mal a lo mejor de Brasil.

French:

Mes amis, ceci est le dernier des textes en retard ici sur le blog. Mais je ne me sens pas si coupable car nous sommes dans le deuxième mois d'un gouvernement qui devrait durer quatre ans.

Je ne m'attends pas à ce que le Brésil devienne un pays d'importance ou de puissance mondiale après cette troisième administration Lula parce que Bolsonaro a fait beaucoup de dégâts dans le pays (d'ailleurs, parfois, on parle encore plus de lui que de l'actuel président. Mais, espérons-le, laissez-le payer pour tout le mal qu'il a fait). Mais j'espère que le Brésil s'améliore, que la population la plus pauvre et la classe moyenne retrouvent un peu de leur dignité.

Lula n'est pas un saint mais c'est un politicien démocrate ; qui n'a pas de ravissements dictatoriaux; qui pense plus aux pauvres (à tel point qu'il a été le plus voté par les classes inférieures). Il est plus intelligent et respecte davantage la Constitution que l'ancien "président".

Lula commet une erreur lorsqu'il met Fernando Haddad, qui a mal fait lorsqu'il était maire de São Paulo et a perdu trois élections consécutives, au ministère principal, celui des Finances, dans ce moment compliqué où vit l'économie du pays. C'est une grosse erreur, à mon avis. Heureusement, dans la plupart des autres ministères (en passant, c'est une autre erreur : c'est trop de ministère-37), il a eu raison : Flávio Dino ; Camilo Santana; Simone Tebet, Margareth Menezes, entre autres.

Il est maintenant temps d'attendre, de regarder et, surtout, d'encourager. J'espère que je me trompe. Mais cela a mal tourné pour le meilleur du Brésil.

Chinese: 

我的朋友们，这是博客上最后一篇迟到的文章。 但我并不感到内疚，因为我们正处在预计将持续四年的政府的第二个月。

我不希望巴西在第三次卢拉政府之后成为一个有任何突出地位或世界强国的国家，因为博尔索纳罗在该国造成了很大的破坏（顺便说一句，有时，我们谈论他的次数仍然多于目前的总统。但希望让他为他所做的一切恶行付出代价）。 但我希望巴西有所改善，希望最贫穷的人口和中产阶级恢复一点尊严。

卢拉不是圣人，但他是民主政客； 谁没有独裁的狂喜； 谁更关心穷人（以至于他被下层阶级投票最多）。 他比前“总统”更聪明，更尊重宪法。

卢拉将费尔南多·哈达德 (Fernando Haddad) 任命为财政部长，他在担任圣保罗市长时表现不佳，连续三届选举落败，而在这个国家经济面临的复杂时刻，他犯了一个错误。 在我看来，这是一个很大的错误。 幸运的是，在大多数其他部委中（顺便说一句，这是另一个错误：部委太多 - 37），他做对了：Flávio Dino； 卡米洛桑塔纳； Simone Tebet、Margareth Menezes 等。

现在是等待、观看、最重要的是欢呼的时候了。 我希望我错了。 但这对巴西最好的人来说是错误的。

  

O que espero do Grêmio em 2023

Meus Amigos, é evidente que, como todo gremista, estou também entusiasmado com a contratação do Suárez mas acho que o Grêmio precisa de mais do que isso. Nós precisamos de elenco. Não temos sequer um time. Vejam bem.  
A defesa, com exceção dos goleiros, é velha. Laterais e zagueiros, todos têm mais de 30 anos. Para o meio campo, contratamos bem. Temos Pepê; Carballo, Cristaldo e Bitello. No ataque, falta um companheiro para o Suárez (não confio no Ferreira). 

Além disso, não temos opção para o banco de reservas. Ou seja, não temos elenco. 
Para mim, o Grêmio não tem condições de competir com Palmeiras; Flamengo ou Atlético Mineiro, os grandes times da atualidade, por um título grande. Pelo que li e vi, as pretensões de Alberto Guerra seriam chegar à final do Gauchão, na 3ª fase da Copa do Brasil e entre os oito primeiros do Brasileiro para garantir uma vaga para a Libertadores de 2024. Acho pouco mas entendo a política pés no chão do Presidente Alberto Guerra depois do Grêmio ter estado na série B no ano passado. Mas, mesmo assim, penso que podemos ir um pouco mais longe.
O Grêmio foi campeão gaúcho em 2022 mesmo estando na segundona. Portanto, acho o Inter favorito para ganhar o Gauchão por estar mais pronto mas acho pouco o Tricolor se contentar em chegar à final. Com relação a Copa do Brasil, ouvi dizer que a projeção é chegar na 3ª fase. Ou seja, entre os 32. É pouco para o nosso tamanho. Quartas de final ou até a semifinal está mais do nosso tamanho atual. A projeção que li, para o Campeonato Brasileiro, é chegar entre os oito primeiros e chegar na pré-Libertadores. Acho que podemos entrar direto na fase de grupos. 

Tomara que eu erre e que o Grêmio ganhe um título grande. E com muitos gols do Suárez.

English:

My friends, it is clear that, like every gremista, I am also excited about the signing of Suárez but I think that Grêmio needs more than that. We need a cast. We don't even have a team. Take a good look.

The defense, with the exception of the goalkeepers, is old. Full-backs and defenders are all over 30 years old. For the midfield, we signed well. We have Pepe; Carballo, Cristaldo and Bitello. In attack, Suárez lacks a teammate (I don't trust Ferreira).

Also, we have no option for the reserve bank. In other words, we don't have a cast.

For me, Grêmio cannot compete with Palmeiras; Flamengo or Atlético Mineiro, the great teams of today, for a big title. From what I've read and seen, Alberto Guerra's intentions would be to reach the final of the Gauchão, in the 3rd phase of the Copa do Brasil and among the top eight of the Brazilian to guarantee a place for the 2024 Libertadores. President Alberto Guerra's ground after Grêmio was in the B series last year. But even so, I think we can go a little further.

Grêmio was the Gaucho champion in 2022 even though it was in the premiership. Therefore, I think Inter are favorites to win the Gauchão because they are more ready, but I don't think Tricolor is content with reaching the final. Regarding the Copa do Brasil, I heard that the projection is to reach the 3rd phase. That is, among the 32. It's little for our size. Quarterfinals or even semifinals are more of our current size. The projection I read, for the Brazilian Championship, is to reach the top eight and reach the pre-Libertadores. I think we can go straight into the group stage.

I hope I make a mistake and Grêmio wins a big title. And with many goals from Suarez.

German:

Meine Freunde, es ist klar, dass ich mich wie jeder Gremista auch über die Verpflichtung von Suárez freue, aber ich denke, dass Grêmio mehr als das braucht. Wir brauchen eine Besetzung. Wir haben nicht einmal ein Team. Schau dich gut um.

Die Abwehr, mit Ausnahme der Torhüter, ist alt. Außenverteidiger und Verteidiger sind alle über 30 Jahre alt. Für das Mittelfeld haben wir gut unterschrieben. Wir haben Pepe; Carballo, Cristaldo und Bitello. Im Angriff fehlt Suárez ein Teamkollege (ich traue Ferreira nicht).

Außerdem haben wir keine Option für die Reservebank. Mit anderen Worten, wir haben keine Besetzung.

Für mich kann Grêmio nicht mit Palmeiras mithalten; Flamengo oder Atlético Mineiro, die großen Teams von heute, für einen großen Titel. Nach dem, was ich gelesen und gesehen habe, wäre es Alberto Guerras Absicht, das Finale des Gauchão, in der 3. Phase der Copa do Brasil und unter den ersten acht der Brasilianer zu erreichen, um einen Platz für die Libertadores 2024 zu garantieren. Präsident Alberto Guerras Boden nach Grêmio war letztes Jahr in der B-Serie. Aber trotzdem denke ich, dass wir noch ein bisschen weiter gehen können.

Grêmio war der Gaucho-Champion im Jahr 2022, obwohl er in der Premiership war. Daher denke ich, dass Inter der Favorit auf den Sieg im Gauchão ist, weil sie bereiter sind, aber ich glaube nicht, dass Tricolor damit zufrieden ist, das Finale zu erreichen. In Bezug auf die Copa do Brasil habe ich gehört, dass die Projektion die 3. Phase erreichen soll. Das heißt, unter den 32. Das ist wenig für unsere Größe. Viertelfinale oder sogar Halbfinale sind eher unsere aktuelle Größe. Die Prognose, die ich für die brasilianische Meisterschaft gelesen habe, ist, die Top Acht zu erreichen und die Vor-Libertadores zu erreichen. Ich denke, wir können direkt in die Gruppenphase gehen.

Ich hoffe, ich mache einen Fehler und Grêmio gewinnt einen großen Titel. Und mit vielen Toren von Suarez.

Ukrainian:

Мої друзі, зрозуміло, що, як і кожен греміст, я також радий підписанню Суареса, але я думаю, що Греміо потрібно більше, ніж це. Нам потрібен гіпс. У нас навіть немає команди. Придивіться добре.

Захист, за винятком воротарів, старий. Вік крайніх захисників і захисників старше 30 років. Для півзахисту ми добре розписалися. У нас є Пепе; Карбальо, Крістальдо та Бітелло. В атаці Суаресу не вистачає одноклубника (я не довіряю Феррейрі).

Крім того, у нас немає можливості для резервного банку. Іншими словами, у нас немає акторського складу.

Для мене Греміо не може конкурувати з Палмейрасом; Фламенго чи Атлетіко Мінейро, великі команди сучасності, за великий титул. З того, що я читав і бачив, наміри Альберто Герра полягали б у тому, щоб дійти до фіналу Gauchão, у 3-й фазі Copa do Brasil та потрапити до вісімки найкращих бразильців, щоб гарантувати собі місце на Лібертадорес 2024. Президент Альберто Поле Герри після Греміо було в серії В минулого року. Але незважаючи на це, я думаю, ми можемо піти трохи далі.

Греміо був чемпіоном Гаучо у 2022 році, хоча й був у прем’єр-лізі. Тому я вважаю, що «Інтер» є фаворитом на перемогу над «Гаушао», оскільки він більш готовий, але я не думаю, що «Триколірні» задоволені виходом у фінал. Щодо Кубка Бразилії, я чув, що планується досягти 3-ї фази. Тобто серед 32. Це небагато для наших розмірів. Чвертьфінали чи навіть півфінали більше відповідають нашому нинішньому розміру. Прогноз, який я читав, для чемпіонату Бразилії полягає в тому, щоб потрапити до вісімки кращих і досягти пре-Лібертадорес. Думаю, ми можемо відразу вийти в груповий етап.

Сподіваюся, я зроблю помилку, і Греміо виграє великий титул. І з великою кількістю голів від Суареса.

Russian:

Друзья мои, очевидно, что, как и любой гремиста, я также взволнован подписанием Суареса, но я думаю, что Гремио нужно нечто большее. Нам нужен актерский состав. У нас даже нет команды. Внимательно посмотрите.

Защита, за исключением вратарей, старая. Полным защитникам и защитникам больше 30 лет. Для полузащиты мы подписали хорошо. У нас есть Пепе; Карбальо, Кристальдо и Бителло. В атаке Суаресу не хватает напарника (я не доверяю Феррейре).

Кроме того, у нас нет возможности для резервного банка. Другими словами, у нас нет актерского состава.

Для меня Гремио не может конкурировать с Палмейрасом; Фламенго или Атлетико Минейро, великие команды современности, за большой титул. Из того, что я читал и видел, намерения Альберто Герры состояли в том, чтобы выйти в финал Gauchão на третьем этапе Кубка Бразилии и войти в восьмерку лучших бразильцев, чтобы гарантировать место для Либертадорес 2024 года. Земля Герры после Гремио была в серии B в прошлом году. Но даже в этом случае, я думаю, мы можем пойти немного дальше.

Гремио стал чемпионом Гаучо в 2022 году, хотя и был премьер-министром. Поэтому я считаю «Интер» фаворитом на победу в «Гашау», потому что они более готовы, но я не думаю, что «Триколор» доволен выходом в финал. Что касается Кубка Бразилии, я слышал, что по прогнозам он должен выйти на 3-й этап. То есть среди 32. Это мало для наших размеров. Четвертьфиналы или даже полуфиналы больше нашего нынешнего размера. Прогноз, который я читал, для чемпионата Бразилии состоит в том, чтобы попасть в восьмерку лучших и достичь уровня до Либертадорес. Думаю, мы можем сразу перейти к групповому этапу.

Я надеюсь, что совершу ошибку, и Гремио выиграет большой титул. И со многими голами Суареса.

Spanish:

Amigos, está claro que, como todo gremista, también estoy emocionado por el fichaje de Suárez, pero creo que Grêmio necesita más que eso. Necesitamos un yeso. Ni siquiera tenemos un equipo. Échale un buen vistazo.

La defensa, a excepción de los porteros, es vieja. Los laterales y defensas tienen más de 30 años. Por el centro del campo, firmamos bien. Tenemos a Pepe; Carballo, Cristaldo y Bitello. En ataque, a Suárez le falta compañero (no me fío de Ferreira).

Además, no tenemos opción para el banco de reserva. En otras palabras, no tenemos un elenco.

Para mí, Grêmio no puede competir con Palmeiras; Flamengo o Atlético Mineiro, los grandes equipos de hoy, por un gran título. Por lo que he leído y visto, las intenciones de Alberto Guerra serían llegar a la final del Gauchão, en la 3ª fase de la Copa do Brasil y entre los ocho mejores de Brasil para asegurarse un puesto en la Libertadores 2024. Presidente Alberto El terreno de Guerra después de que Grêmio estuvo en la Serie B el año pasado. Pero aun así, creo que podemos ir un poco más allá.

Grêmio fue el campeón de Gaucho en 2022 a pesar de que estaba en el cargo de primer ministro. Por lo tanto, creo que el Inter es favorito para ganar la Gauchão porque está más preparado, pero no creo que la Tricolor se conforme con llegar a la final. Con respecto a la Copa do Brasil, escuché que la proyección es llegar a la 3ra fase. Es decir, entre los 32. Es poco para nuestro tamaño. Los cuartos de final o incluso las semifinales son más de nuestro tamaño actual. La proyección que leo, para el Campeonato Brasileño, es llegar a los ocho primeros y llegar a la pre-Libertadores. Creo que podemos pasar directamente a la fase de grupos.

Ojalá me equivoque y Grêmio gane un gran título. Y con muchos goles de Suárez.

French:

Mes amis, il est clair que, comme tout gremista, je suis également enthousiasmé par la signature de Suárez mais je pense que Grêmio a besoin de plus que cela. Nous avons besoin d'un casting. Nous n'avons même pas d'équipe. Regarde bien.

La défense, à l'exception des gardiens, est ancienne. Les arrières latéraux et les défenseurs ont tous plus de 30 ans. Pour le milieu de terrain, nous avons bien signé. Nous avons Pepe; Carballo, Cristaldo et Bitello. En attaque, Suárez manque de coéquipier (je ne fais pas confiance à Ferreira).

De plus, nous n'avons pas d'option pour la banque de réserve. En d'autres termes, nous n'avons pas de casting.

Pour moi, Grêmio ne peut pas rivaliser avec Palmeiras ; Flamengo ou Atlético Mineiro, les grandes équipes d'aujourd'hui, pour un gros titre. D'après ce que j'ai lu et vu, les intentions d'Alberto Guerra seraient d'atteindre la finale du Gauchão, dans la 3ème phase de la Copa do Brasil et parmi les huit premiers du Brésil pour garantir une place aux Libertadores 2024. Président Alberto Le terrain de Guerra après que Grêmio était dans la série B l'année dernière. Mais même ainsi, je pense qu'on peut aller un peu plus loin.

Grêmio était le champion du Gaucho en 2022 même s'il était premier ministre. Par conséquent, je pense que l'Inter est favori pour remporter le Gauchão car il est plus prêt, mais je ne pense pas que Tricolor se contente d'atteindre la finale. Concernant la Copa do Brasil, j'ai entendu dire que la projection est d'atteindre la 3e phase. C'est-à-dire parmi les 32. C'est peu pour notre taille. Les quarts de finale ou même les demi-finales sont plus de notre taille actuelle. La projection que j'ai lue, pour le championnat brésilien, est d'atteindre les huit premiers et d'atteindre les pré-Libertadores. Je pense que nous pouvons passer directement à la phase de groupes.

J'espère que je fais une erreur et que Grêmio remporte un gros titre. Et avec de nombreux buts de Suarez.

Chinese:

我的朋友们，很明显，就像每个格雷米斯塔一样，我也对苏亚雷斯的签约感到兴奋，但我认为格雷米奥需要的不止于此。 我们需要演员表。 我们甚至没有团队。 好好看看。

除守门员外，后防线都很陈旧。 边后卫和后卫的年龄都在30岁以上。 对于中场，我们签得很好。 我们有佩佩； Carballo、Cristaldo 和 Bitello。 在进攻端，苏亚雷斯缺少队友（我不相信费雷拉）。

此外，我们没有储备银行的选择权。 换句话说，我们没有演员表。

对我来说，格雷米奥无法与帕尔梅拉斯竞争； Flamengo 或 Atlético Mineiro，今天的伟大球队，为了一个伟大的冠军。 据我所读和所见，Alberto Guerra 的意图是进入 Gauchão 的决赛，进入巴西杯的第三阶段，并进入巴西人的前八名，以确保获得 2024 年解放者杯的席位。总统 Alberto Guerra 在 Grêmio 之后的场地是去年的 B 系列。 但即便如此，我认为我们可以走得更远。

格雷米奥是 2022 年的高乔冠军，尽管它在英超联赛中。 因此，我认为国际米兰是夺冠热门，因为他们准备得更充分，但我认为三色旗并不满足于进入决赛。 关于巴西杯，听说预测要打到第三阶段。 也就是说，在 32 个中。这对我们的规模来说很小。 四分之一决赛甚至半决赛更符合我们目前的规模。 我读到的巴西锦标赛的预测是进入前八名并进入解放者队前。 我认为我们可以直接进入小组赛阶段。

我希望我犯了一个错误，格雷米奥赢得了一个重要的冠军。 还有苏亚雷斯的许多进球。

As mortes de Pelé e Roberto Dinamite

Meus Amigos, com esse atraso nos meus textos (escrevi sobre isso no post passado: https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2023/01/retrospectiva-2022.html), acabei não escrevendo sobre as mortes de Pelé e Roberto Dinamite. 
Sobre o Pelé, duas coisas. Primeiro, confesso que ele fosse viver mais tempo por ser ex-atleta e por sua mãe estar vivendo muito (já chegou. Pensi que fosse passar dos 90 anos. Errei. A outra coisa que sempre me chamou a atenção nele era o seu sorriso. Parece que nada o deixava triste ou o abalava. 

Infelizmente, só o vi jogando, por duas oportunidades, quando já estava aposentado. A primeira vez foi em 1987 na Copa que levava seu nome. Luciano do Valle (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2014/04/a-morte-de-luciano-do-valle.html) montou a Seleção Brasileira de Masters. Vi esse time duas vezes aqui no Rio Grande do Sul. Essa Copa Pelé, um mundialito com os outros campeões mundiais, foi muito legal e o Rei jogou a estreia. O segundo momento em que pude vê-lo jogar foi, em 90, quando ele fez 50 anos e jogou com a nossa seleção principal por meio tempo. Portanto, vi, ao vivo, um jogo e meio de Pelé. É lógico que gostaria de ter acompanhado toda a sua carreira mas nem tudo é possível nessa vida.   

Já Roberto Dinamite, eu acompanhei mais, principalmente na década de 80. O interessante é que Dinamite se destacou mesmo com o time do Vasco sendo inferior ao timaço do Flamengo que tinha Raul; Leandro; Júnior; Andrade; Adílio; Zico, entre outros. É por isso que se tornou ídolo dos vascaínos. 

Pelé e Dinamite, juntos, fizeram mais de dois mil gols, sendo mais de 100 pela seleção brasileira. Sempre respeitaram seus adversários. Como escrevi no texto que fiz sobre Messi (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2022/12/messi-merece.html), são esses jogadores que dignificam e engrandecem esse esporte que a gente tanto ama.

English:

My friends, with this delay in my texts (I wrote about it in my last post: https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2023/01/retrospectiva-2022.html), I ended up not writing about the deaths of Pelé and Roberto Dinamite.

About Pelé, two things. First, I confess that he was going to live longer because he was a former athlete and because his mother was living a long time (it's already here. I thought he was going to pass 90. I was wrong. The other thing that always caught my attention about him was his smile. Nothing seemed to make him sad or shake him.Unfortunately, I only saw him playing, on two occasions, when he was already retired. The first time was in 1987 in the Cup that bore his name. Luciano do Valle (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2014/04/a-morte-de-luciano-do-valle.html) assembled the Brazilian Masters Team. I saw this team twice here in Rio Grande do Sul. That Copa Pelé, a Mundialito with the other world champions, was really cool and the King played the debut. The second time I could see him play was in 1990, when he turned 50 and played with our senior team for half a period. So I saw Pelé play a game and a half live. It is logical that I would have liked to follow his entire career, but not everything is possible in this life.

Roberto Dinamite, on the other hand, I followed more, especially in the 80s. The interesting thing is that Dinamite stood out even with Vasco's team being inferior to Flamengo's team that had Raul; Leandro; Junior; Andrade; Adílio; Zico, among others. That's why he became the idol of Vasco da Gama.

Pelé and Dinamite, together, scored more than two thousand goals, with more than 100 for the Brazilian national team. They always respected their opponents. As I wrote in the text I wrote about Messi (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2022/12/messi-merece.html), these are the players who dignify and enhance this sport that we love so much.

German:

Meine Freunde, mit dieser Verzögerung in meinen Texten (ich habe darüber in meinem letzten Beitrag geschrieben: https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2023/01/retrospectiva-2022.html), habe ich am Ende nicht über den Tod von Pelé geschrieben und Roberto Dinamite.

Über Pelé, zwei Dinge. Erstens gestehe ich, dass er länger leben würde, weil er ein ehemaliger Sportler war und weil seine Mutter lange lebte (es ist schon hier. Ich dachte, er würde 90 überschreiten. Ich habe mich geirrt. Die andere Sache, die immer auffiel meine Aufmerksamkeit galt seinem Lächeln, nichts schien ihn traurig zu machen oder zu erschüttern. Leider habe ich ihn nur zweimal spielen sehen, als er bereits im Ruhestand war. Das erste Mal war 1987 im Pokal, der seinen Namen trug. Luciano do Valle (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2014/04/a-morte-de-luciano-do-valle.html) stellte das brasilianische Masters-Team zusammen. Ich habe dieses Team hier in Rio Grande do Sul zweimal gesehen. Diese Copa Pelé, ein Mundialito mit den anderen Weltmeistern, war richtig cool und der King spielte das Debüt. Das zweite Mal, dass ich ihn spielen sehen konnte, war 1990, als er 50 Jahre alt wurde und eine halbe Spielzeit bei unserer A-Nationalmannschaft spielte. Also habe ich gesehen, wie Pelé anderthalb Spiele live gespielt hat. Es ist logisch, dass ich gerne seine gesamte Karriere verfolgt hätte, aber in diesem Leben ist nicht alles möglich.

Roberto Dinamite hingegen habe ich mehr verfolgt, vor allem in den 80ern. Das Interessante ist, dass Dinamite herausragte, obwohl Vascos Team dem Flamengos Team mit Raul unterlegen war; Leandro; Junior; Andrade; Adílio; Zico, unter anderem. Deshalb wurde er zum Idol von Vasco da Gama.

Pelé und Dinamite erzielten zusammen mehr als zweitausend Tore, davon mehr als 100 für die brasilianische Nationalmannschaft. Sie haben ihre Gegner immer respektiert. Wie ich in dem Text geschrieben habe, den ich über Messi geschrieben habe (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2022/12/messi-merece.html), sind dies die Spieler, die diesen Sport, den wir so sehr lieben, würdigen und verbessern.

Ukrainian:

Друзі, з цією затримкою в моїх текстах (я писав про це у своєму останньому дописі: https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2023/01/retrospectiva-2022.html), я зрештою не писав про смерть Пеле і Роберто Динаміте.

Про Пеле дві речі. По-перше, я зізнаюся, що він збирався жити довше, тому що він був спортсменом і тому, що його мати жила довго (воно вже тут. Я думав, що йому перевалить за 90. Я помилявся. Інша річ, яка завжди ловила Моя увага щодо нього була його усмішкою. Здавалося, ніщо не засмучувало його чи не стрясало. На жаль, я бачив його за грою лише двічі, коли він уже був на пенсії. Перший раз у 1987 році на Кубку, який носив його ім'я. Лучано до Валле (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2014/04/a-morte-de-luciano-do-valle.html) зібрав бразильську команду майстрів. Я двічі бачив цю команду тут, у Ріу-Гранді-ду-Сул. Той Кубок Пеле, Мундіаліто з іншими чемпіонами світу, був справді крутим, і Кінг дебютував. Другий раз я міг побачити його гру в 1990 році, коли йому виповнилося 50 років і він грав у нашій старшій команді протягом половини періоду. Тому я бачив, як Пеле зіграв півтори гри наживо. Логічно, що я хотів би стежити за всією його кар'єрою, але не все можливо в цьому житті.

З іншого боку, я більше стежив за Роберто Данаміте, особливо у 80-х.Цікаво те, що Данаміте виділявся навіть тим, що команда Васко поступалася команді Фламенго, яка мала Рауля; Леандро; молодший; Андраде; Аділіо; Зіко, серед інших. Тому він став кумиром Васко да Гами.

Разом Пеле і Динаміте забили понад дві тисячі голів, з них понад 100 за збірну Бразилії. Вони завжди поважали своїх суперників. Як я писав у тексті, який написав про Мессі (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2022/12/messi-merece.html), це гравці, які приносять гідність і покращують цей вид спорту, який ми так любимо.

Russian:

Друзья мои, с этой задержкой в ​​моих текстах (я писал об этом в своем последнем посте: https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2023/01/retrospectiva-2022.html), я в итоге не стал писать о смерти Пеле и Роберто Динамите.

О Пеле две вещи. Во-первых, я признаюсь, что он собирался жить дольше, потому что он был бывшим спортсменом, и потому что его мать жила долго (это уже здесь. Я думал, что он собирается перевалить за 90. Я был неправ.Другой момент, который всегда ловил Мое внимание к нему привлекала его улыбка, ничто, казалось, не огорчало и не потрясало его.

К сожалению, я видел его играющим только два раза, когда он уже был на пенсии. Первый раз был в 1987 году на Кубке, носившем его имя. Лучано ду Валле (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2014/04/a-morte-de-luciano-do-valle.html) собрал бразильскую команду мастеров. Я дважды видел эту команду здесь, в Риу-Гранди-ду-Сул. Этот Кубок Пеле, Мундиалито с другими чемпионами мира, был действительно крут, и Король сыграл дебют. Второй раз я увидел его игру в 1990 году, когда ему исполнилось 50 лет, и он провел половину периода за нашу взрослую команду. Так что я видел, как Пеле сыграл полтора матча вживую. Логично, что хотелось бы проследить всю его карьеру, но не все возможно в этой жизни.

С другой стороны, за Роберто Динамите я следил больше, особенно в 80-е годы.Интересно, что Динамит выделялся, даже несмотря на то, что команда Васко уступала команде Фламенго, в которой был Рауль; Леандро; Юниор; Андраде; Адилио; Зико среди прочих. Именно поэтому он стал кумиром Васко да Гамы.

Пеле и Динамите вместе забили более двух тысяч голов, из них более 100 за сборную Бразилии. Они всегда уважали своих противников. Как я уже писал в тексте, который я написал о Месси (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2022/12/messi-merece.html), это игроки, которые возвышают и улучшают этот вид спорта, который мы так любим.

Spanish:

Amigos, con este retraso en mis textos (escribí sobre ello en mi último post: https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2023/01/retrospectiva-2022.html), terminé sin escribir sobre la muerte de Pelé y Roberto Dinamita.

Sobre Pelé, dos cosas. Primero, confieso que iba a vivir más porque era un ex atleta y porque su madre vivía mucho tiempo (ya está aquí. Pensé que iba a pasar los 90. Me equivoqué. La otra cosa que siempre captó mi atención sobre él era su sonrisa, nada parecía entristecerlo o sacudirlo.

Lamentablemente, solo lo vi jugar, en dos ocasiones, cuando ya estaba retirado. La primera vez fue en 1987 en la Copa que lleva su nombre. Luciano do Valle (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2014/04/a-morte-de-luciano-do-valle.html) reunió al Equipo Brasileño Masters. Vi a este equipo dos veces aquí en Rio Grande do Sul. Aquella Copa Pelé, un Mundialito con los demás campeones del mundo, estuvo muy chulo y el Rey jugó el debut. La segunda vez que lo pude ver jugar fue en 1990, cuando cumplió 50 años y jugó media temporada con nuestra selección absoluta. Entonces vi a Pelé jugar un partido y medio en vivo. Es lógico que me hubiera gustado seguir toda su carrera, pero no todo es posible en esta vida.

Roberto Dinamite, en cambio, yo seguía más, sobre todo en los 80. Lo interesante es que Dinamite se destacaba aún con el equipo de Vasco siendo inferior al equipo de Flamengo que tenía a Raúl; Leandro; Júnior; Andrade; Adilio; Zico, entre otros. Por eso se convirtió en el ídolo de Vasco da Gama.

Pelé y Dinamite, juntos, anotaron más de dos mil goles, con más de 100 para la selección brasileña. Siempre respetaron a sus oponentes. Como escribí en el texto que escribí sobre Messi (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2022/12/messi-merece.html), estos son los jugadores que dignifican y engrandecen este deporte que tanto amamos.

French: 

Mes amis, avec ce retard dans mes textes (j'en ai parlé dans mon dernier post : https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2023/01/retrospectiva-2022.html), j'ai fini par ne plus écrire sur la mort de Pelé et Roberto Dinamite.

À propos de Pelé, deux choses. D'abord, j'avoue qu'il allait vivre plus longtemps parce que c'était un ancien athlète et parce que sa mère vivait longtemps (c'est déjà là. Je pensais qu'il allait passer les 90. Je me trompais. mon attention sur lui était son sourire, rien ne semblait le rendre triste ou le secouer.

Malheureusement, je ne l'ai vu jouer qu'à deux reprises, alors qu'il était déjà à la retraite. La première fois, c'était en 1987 dans la Coupe qui portait son nom. Luciano do Valle (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2014/04/a-morte-de-luciano-do-valle.html) a réuni l'équipe brésilienne des maîtres. J'ai vu cette équipe deux fois ici à Rio Grande do Sul. Cette Copa Pelé, un Mundialito avec les autres champions du monde, était vraiment cool et le King a fait ses débuts. La deuxième fois que je l'ai vu jouer, c'était en 1990, lorsqu'il a eu 50 ans et qu'il a joué avec notre équipe senior pendant une demi-période. J'ai donc vu Pelé jouer un match et demi en direct. C'est logique que j'aurais aimé suivre toute sa carrière, mais tout n'est pas possible dans cette vie.

Roberto Dinamite, par contre, j'ai suivi plus, surtout dans les années 80. Ce qui est intéressant, c'est que Dinamite s'est démarqué même avec l'équipe de Vasco étant inférieure à l'équipe de Flamengo qui avait Raul ; Léandro ; Junior; Andrade ; Adílio ; Zico, entre autres. C'est pourquoi il est devenu l'idole de Vasco de Gama.

Pelé et Dinamite, ensemble, ont marqué plus de deux mille buts, dont plus de 100 pour l'équipe nationale brésilienne. Ils ont toujours respecté leurs adversaires. Comme je l'ai écrit dans le texte que j'ai écrit sur Messi (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2022/12/messi-merece.html), ce sont les joueurs qui dignifient et valorisent ce sport que nous aimons tant.

Chinese: 

我的朋友们，由于我的文本延迟（我在上一篇文章中写道：https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2023/01/retrospectiva-2022.html），我最终没有写贝利的死和罗伯托迪纳米特。

关于贝利，有两件事。 首先，我承认他会活得更久，因为他曾是一名运动员，而且因为他的母亲活得很长（已经在这里了。我以为他会超过 90 岁。我错了。另一件事总是被抓住我对他的注意力是他的微笑。似乎没有什么能让他难过或动摇。

不幸的是，我只看过他两次比赛，当时他已经退役了。 第一次是在 1987 年以他的名字命名的杯赛中。 Luciano do Valle (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2014/04/a-morte-de-luciano-do-valle.html) 组建了巴西大师队。 我在南里奥格兰德州见过这支球队两次。 贝利杯，与其他世界冠军一起获得世界冠军，真的很酷，国王首次亮相。 我第二次看到他打球是在 1990 年，当时他已经 50 岁了，在我们的成年队踢了半个赛季。 所以我看到贝利打了一场半场直播。 我很想追随他的整个职业生涯，这是合乎逻辑的，但在这一生中，并非一切皆有可能。

Roberto Dinamite，另一方面，我关注的更多，尤其是在 80 年代。有趣的是，即使 Vasco 的球队不如 Flamengo 有 Raul 的球队，Dinamite 仍然脱颖而出； 莱安德罗； 初级; 安德拉德； 阿迪利奥； 济科等等。 这就是为什么他成为瓦斯科达伽马的偶像。

贝利和迪纳米特一起打进了两千多个进球，其中为巴西国家队打进的进球超过一百个。 他们总是尊重他们的对手。 正如我在关于梅西的文章中所写的那样 (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2022/12/messi-merece.html)，这些球员使我们如此热爱的这项运动得到了提升和提升。

 
   

Retrospectiva 2022

Meus Amigos, estou voltando com o blog depois de quase um mês sem escrever pra vocês. Peço desculpas porque tive uns contratempos no trabalho. Tivemos um vazamento de água no prédio onde trabalho, coisa absurda numa instituição de estado em 2022 mas fazer o que, né? O bom é que estou de volta com o blog. 

O meu ano de 2022 foi bom. Não teve nada de espetacular mas também não posso reclamar. Até tive um aumento salarial, depois de oito anos sem saber o que era isso, o que sempre dá um alívio (mas não votei no Eduardo Leite porque perdi muito mais com ele do que ganhou). De resto, pessoalmente, nenhum fato marcante que eu me lembre. Estive bem fisicamente, sem muitas dores. Deu para levar a vida numa boa. 

Mas o fato mais importante do ano, sem dúvida nenhuma, foi a saída de Jair Bolsonaro da presidência da república. Tirá-lo do poder era imprescíndivel para a sobrevivência do Brasil. Estávamos caminhando para uma ditadura. Agora, estamos começando a respirar mas o caminho para reconstruir o país e suas instituições será muito longo e árduo. Lula não é a opção dos deuses mas é mil vezes melhor do que Bolsonaro. O Brasil, ao que tudo indica, melhorará com o passar do tempo.  

Tivemos muitas perdas significativas em 2022: Jô Soares (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2022/08/valeu-jo.html); Rainha Elizabeth; Erasmo Carlos; Rolando Boldrin; Gal Costa; Pelé; Papa Emérito Bento XVI, entre outras. Nesse sentido, o ano foi muito pesado. 

Eepero, evidente, um 2023 melhor do que 2022. Que, pelo menos, seja um ano mais leve.   

English:

My Friends, I'm coming back with the blog after almost a month without writing to you. I apologize because I had some setbacks at work. We had a water leak in the building where I work, an absurd thing in a state institution in 2022, but what can you do, right? Good thing I'm back with the blog.

My year 2022 was good. It wasn't anything spectacular but I can't complain either. I even had a salary increase, after eight years without knowing what that was, which is always a relief (but I didn't vote for Eduardo Leite because I lost a lot more with him than he won). For the rest, personally, no striking fact that I remember. I was fine physically, without much pain. It was enough to lead life in a good way.

But the most important fact of the year, without a doubt, was the departure of Jair Bolsonaro from the presidency of the republic. Removing him from power was essential for Brazil's survival. We were heading towards a dictatorship. Now, we are starting to breathe, but the road to rebuilding the country and its institutions will be very long and arduous. Lula is not the option of the gods but he is a thousand times better than Bolsonaro. Brazil, by all indications, will improve over time.

We had many significant losses in 2022: Jô Soares (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2022/08/valeu-jo.html); Queen Elizabeth; Erasmo Carlos; Roland Boldrin; Gal Costa; Skin; Pope Emeritus Benedict XVI, among others. In that sense, the year was very heavy.

Hope, of course, a better 2023 than 2022. May it at least be a lighter year.

German:

Meine Freunde, ich melde mich mit dem Blog zurück, nachdem ich fast einen Monat lang nicht an euch geschrieben habe. Ich entschuldige mich, weil ich einige Rückschläge bei der Arbeit hatte. Wir hatten ein Wasserleck in dem Gebäude, in dem ich arbeite, eine absurde Sache in einer staatlichen Einrichtung im Jahr 2022, aber was kann man tun, oder? Gut, dass ich mit dem Blog zurück bin.

Mein Jahr 2022 war gut. Es war nichts Spektakuläres, aber ich kann mich auch nicht beklagen. Ich hatte sogar eine Gehaltserhöhung, nach acht Jahren ohne zu wissen, was das war, was immer eine Erleichterung ist (aber ich habe Eduardo Leite nicht gewählt, weil ich mit ihm viel mehr verloren habe, als er gewonnen hat). Im übrigen persönlich keine auffallende Tatsache, an die ich mich erinnere. Mir ging es körperlich gut, ohne große Schmerzen. Es war genug, um das Leben auf eine gute Art und Weise zu führen.

Aber die wichtigste Tatsache des Jahres war ohne Zweifel der Rücktritt von Jair Bolsonaro von der Präsidentschaft der Republik. Ihn von der Macht zu entfernen, war für Brasiliens Überleben von entscheidender Bedeutung. Wir steuerten auf eine Diktatur zu. Jetzt atmen wir auf, aber der Weg zum Wiederaufbau des Landes und seiner Institutionen wird sehr lang und beschwerlich sein. Lula ist nicht die Option der Götter, aber er ist tausendmal besser als Bolsonaro. Brasilien wird sich allem Anschein nach im Laufe der Zeit verbessern.

Wir hatten 2022 viele bedeutende Verluste: Jô Soares (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2022/08/valeu-jo.html); Queen Elizabeth; Erasmo Carlos; Roland Boldrin; Gal Costa; Haut; Unter anderem der emeritierte Papst Benedikt XVI. Insofern war das Jahr sehr schwer.

Hoffe natürlich auf ein besseres Jahr 2023 als 2022. Möge es zumindest ein leichteres Jahr werden.

Ukrainian:

Друзі, я повертаюся з блогом після того, як майже місяць не писав вам. Я перепрошую, тому що у мене були деякі невдачі на роботі. У нас був витік води в будівлі, де я працюю, абсурд в державній установі в 2022 році, але що поробиш, правда? Добре, що я повернувся до блогу.

Мій 2022 рік був хорошим. Це не було нічого вражаючого, але я також не можу скаржитися. Мені навіть підвищили зарплату через вісім років, я не знав, що це таке, що завжди є полегшенням (але я не голосував за Едуардо Лейте, тому що я втратив з ним набагато більше, ніж він виграв). З іншого боку, особисто я не пам'ятаю жодного вражаючого факту. Фізично я був добре, без особливих болів. Досить було жити добре.

Але найголовнішим фактом року, без сумніву, став відхід Жаїра Болсонару з поста президента республіки. Усунення його від влади мало важливе значення для виживання Бразилії. Ми йшли до диктатури. Зараз ми починаємо видихати, але шлях до відбудови країни та її інституцій буде дуже довгим і важким. Лула не вибір богів, але він у тисячу разів кращий за Болсонаро. Бразилія, за всіма ознаками, з часом покращиться.

У 2022 році ми зазнали багатьох значних втрат: Жо Соареш (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2022/08/valeu-jo.html); Королева Єлизавета; Еразмо Карлос; Роланд Болдрін; Гал Коста; шкіра; Папа-емерит Бенедикт XVI, серед інших. У цьому сенсі рік був дуже важким.

Сподіваюся, звичайно, на кращий 2023 рік, ніж 2022. Нехай він буде принаймні світлішим роком.

Russian:

Друзья мои, я возвращаюсь к блогу спустя почти месяц, когда я не писал вам. Прошу прощения, потому что у меня были некоторые неудачи на работе. У нас была протечка воды в здании, где я работаю, абсурдная вещь в госучреждении в 2022 году, но что поделаешь, правда? Хорошо, что я вернулся с блогом.

Мой 2022 год был хорошим. Это не было чем-то захватывающим, но я не могу жаловаться также. Я даже получил повышение зарплаты после восьми лет, не зная, что это такое, что всегда является облегчением (но я не голосовал за Эдуардо Лейте, потому что я потерял с ним гораздо больше, чем он выиграл). В остальном, лично я ни одного яркого факта не помню. Физически я был в порядке, без особых болей. Этого было достаточно, чтобы вести хорошую жизнь.

Но самым главным фактом года, без сомнения, стал уход Жаира Болсонару с поста президента республики. Отстранение его от власти было необходимо для выживания Бразилии. Мы шли к диктатуре. Теперь мы начинаем дышать, но путь к восстановлению страны и ее институтов будет очень долгим и трудным. Лула не выбор богов, но он в тысячу раз лучше Болсонару. Бразилия, по всем признакам, со временем улучшится.

В 2022 году у нас было много значительных потерь: Жо Соарес (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2022/08/valeu-jo.html); Королева Елизавета; Эрасмо Карлос; Роланд Болдрин; Гал Коста; Кожа; Почетный Папа Бенедикт XVI и другие. В этом смысле год был очень тяжелым.

Надеюсь, конечно, что 2023-й будет лучше, чем 2022-й. Пусть он будет хотя бы более светлым.

Spanish:

Amigos, vuelvo con el blog después de casi un mes sin escribirles. Me disculpo porque tuve algunos contratiempos en el trabajo. Tuvimos una fuga de agua en el edificio donde trabajo, una cosa absurda en una institución del estado en 2022, pero ¿qué se puede hacer, no? Menos mal que estoy de vuelta con el blog.

Mi año 2022 fue bueno. No fue nada espectacular pero tampoco me puedo quejar. Incluso tuve un aumento de sueldo, después de ocho años sin saber qué era eso, que siempre es un alivio (pero no voté por Eduardo Leite porque con él perdí mucho más de lo que él ganó). Por lo demás, personalmente, ningún dato llamativo que yo recuerde. Yo estaba bien físicamente, sin mucho dolor. Era suficiente para llevar la vida de buena manera.

Pero el hecho más importante del año, sin duda, fue la salida de Jair Bolsonaro de la presidencia de la república. Sacarlo del poder era esencial para la supervivencia de Brasil. Nos dirigíamos hacia una dictadura. Ahora empezamos a respirar, pero el camino para reconstruir el país y sus instituciones será muy largo y arduo. Lula no es la opción de los dioses pero es mil veces mejor que Bolsonaro. Brasil, según todos los indicios, mejorará con el tiempo.

Tuvimos muchas pérdidas significativas en 2022: Jô Soares (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2022/08/valeu-jo.html); Reina Elizabeth; Erasmo Carlos; Roldán Boldrin; Gal Costa; Piel; el Papa Emérito Benedicto XVI, entre otros. En ese sentido, el año fue muy pesado.

Espero, por supuesto, un mejor 2023 que 2022. Que al menos sea un año más ligero.

French:

Mes Amis, je reviens avec le blog après presque un mois sans vous écrire. Je m'excuse car j'ai eu quelques revers au travail. Nous avons eu une fuite d'eau dans le bâtiment où je travaille, un truc absurde dans une institution étatique en 2022, mais qu'est-ce qu'on peut faire, non ? Heureusement que je suis de retour avec le blog.

Mon année 2022 a été bonne. Ce n'était pas quelque chose de spectaculaire mais je ne peux pas me plaindre non plus. J'ai même eu une augmentation de salaire, après huit ans sans savoir ce que c'était, ce qui est toujours un soulagement (mais je n'ai pas voté pour Eduardo Leite car j'ai perdu beaucoup plus avec lui qu'il n'a gagné). Pour le reste, personnellement, aucun fait marquant dont je me souvienne. J'étais bien physiquement, sans trop de douleur. C'était suffisant pour mener la vie dans le bon sens.

Mais le fait le plus important de l'année a sans aucun doute été le départ de Jair Bolsonaro de la présidence de la république. L'écarter du pouvoir était essentiel pour la survie du Brésil. Nous allions vers une dictature. Maintenant, nous commençons à respirer, mais la route pour reconstruire le pays et ses institutions sera très longue et ardue. Lula n'est pas l'option des dieux mais il est mille fois meilleur que Bolsonaro. Le Brésil, selon toutes les indications, s'améliorera avec le temps.

Nous avons eu de nombreuses pertes importantes en 2022 : Jô Soares (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2022/08/valeu-jo.html) ; Reine Elizabeth; Erasmo Carlos; Roland Boldrin; Gal Costa ; Peau; Le pape émérite Benoît XVI, entre autres. En ce sens, l'année a été très lourde.

Espérons, bien sûr, une meilleure année 2023 que 2022. Que ce soit au moins une année plus légère.

Chinese:

朋友们，在将近一个月没有给你们写信之后，我又带着博客回来了。 我很抱歉，因为我在工作中遇到了一些挫折。 我工作的大楼漏水了，这在 2022 年的国家机构中是一件荒谬的事情，但是你能做什么，对吗？ 幸好我又回到了博客。

我的 2022 年很好。 这不是什么了不起的事情，但我也不能抱怨。 我什至得到了加薪，八年后不知道那是什么，这总是一种解脱（但我没有投票给 Eduardo Leite，因为我和他一起失去的比他赢得的要多得多）。 至于其余的，就我个人而言，我记得没有什么惊人的事实。 我身体很好，没有太多痛苦。 这足以过上美好的生活。

但毫无疑问，今年最重要的事实是 Jair Bolsonaro 离开了共和国总统职位。 将他赶下台对巴西的生存至关重要。 我们正在走向独裁统治。 现在，我们开始喘口气了，但重建国家及其机构的道路将非常漫长而艰巨。 卢拉不是上帝的选择，但他比博尔索纳罗强一千倍。 种种迹象表明，巴西会随着时间的推移而改善。

我们在 2022 年遭受了许多重大损失：Jô Soares (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2022/08/valeu-jo.html)； 伊丽莎白女王; 埃拉斯莫·卡洛斯； 罗兰博德林； 加尔科斯塔； 皮肤; 名誉教皇本笃十六世等。 从这个意义上说，这一年非常沉重。

当然，希望 2023 年比 2022 年更好。但愿它至少是一个更轻松的一年。