1989: O Ano Que Mudou o Mundo

Meus Amigos, terminei de ler mais um livro. Esse foi dado pela minha irmã Deborah. O nome é longo: 1989- O Ano que mudou o mundo (A verdadeira história do mundo de Berlim). O autor é o jornalista e escritor Michael Meyer e a obra saiu pela Editora Zahar. O livro é de 2009.
Trabalhando, Meyer foi convidado pela revista Newsweek para fazer a cobertura dos acontecimentos no Leste Europeu em 1989. O interessante é que um colega seu já declinou do convite porque achou que nada ocorreria lá. A história, vocês conhecem: a queda do Muro de Berlim. Ao mesmo tempo, nessa época, o comunismo acabou em muitos países.  

Meyer analisa, com detalhes, a situação de alguns países comunistas como a Polônia; Romênia; Alemanha; União Soviética. Ele conta fatos como queda do ditador romeno Nicolae Ceaucescu (Meyer foi o último a entrevistá-lo); o piquenique pan-europeu e, como eu citei, a queda do Muro de Berlim. O jornalista comenta também a evidente interferência dos Estados Unidos nessa geopolítica. 

O livro é bem detalhado mas um tanto confuso. Achei tendenciosa a ánalise do escritor. Ele vê muito pelo lado norte-americano. Mas leia a obra e veja se tenho razão. No mínimo, você aprenderá mais um pouco desse momento importante da história.  

English:

My friends, I finished reading another book. This one was given by my sister Deborah. The name is long: 1989- The Year that Changed the World (Berlin's True World History). The author is the journalist and writer Michael Meyer and the work was published by Editora Zahar. The book is from 2009.

While working, Meyer was invited by Newsweek magazine to cover events in Eastern Europe in 1989. Interestingly, a colleague of his already declined the invitation because he thought nothing would happen there. The story, you know: the fall of the Berlin Wall. At the same time, at this time, communism ended in many countries.

Meyer analyzes, in detail, the situation of some communist countries like Poland; Romania; Germany; Soviet Union. He tells facts like the fall of the Romanian dictator Nicolae Ceaucescu (Meyer was the last one to interview him); the pan-European picnic and, as I mentioned, the fall of the Berlin Wall. The journalist also comments on the evident interference of the United States in this geopolitics.

The book is well detailed but somewhat confusing. I found the writer's analysis biased. He sees a lot on the American side. But let him read the work and see if I'm right. At the very least, you'll learn a little more about this important moment in history.

German:

Meine Freunde, ich habe ein weiteres Buch zu Ende gelesen. Dieses hier wurde mir von meiner Schwester Deborah gegeben. Der Name ist lang: 1989 – Das Jahr, das die Welt veränderte (Berlins wahre Weltgeschichte). Autor ist der Journalist und Schriftsteller Michael Meyer und das Werk ist bei Editora Zahar erschienen. Das Buch ist von 2009.

Während seiner Arbeit wurde Meyer 1989 von der Zeitschrift Newsweek eingeladen, über Ereignisse in Osteuropa zu berichten. Interessanterweise lehnte ein Kollege von ihm die Einladung bereits ab, weil er dachte, dort würde nichts passieren. Die Geschichte, wissen Sie: der Fall der Berliner Mauer. Gleichzeitig endete zu dieser Zeit der Kommunismus in vielen Ländern.

Meyer analysiert ausführlich die Situation einiger kommunistischer Länder wie Polen; Rumänien; Deutschland; Die Sowjetunion. Er erzählt Fakten wie den Sturz des rumänischen Diktators Nicolae Ceaucescu (Meyer hat ihn zuletzt interviewt); das paneuropäische Picknick und, wie gesagt, der Fall der Berliner Mauer. Der Journalist kommentiert auch die offensichtliche Einmischung der Vereinigten Staaten in diese Geopolitik.

Das Buch ist gut detailliert, aber etwas verwirrend. Ich fand die Analyse des Autors voreingenommen. Er sieht viel auf der amerikanischen Seite. Aber lesen Sie die Arbeit und sehen Sie, ob ich Recht habe. Zumindest erfahren Sie etwas mehr über diesen wichtigen Moment in der Geschichte.

Ukrainian:

Друзі, я дочитав ще одну книгу. Цей подарувала моя сестра Дебора. Назва довга: 1989 – Рік, що змінив світ (справжня світова історія Берліна). Автором є журналіст і письменник Майкл Мейєр, твір опубліковано Editora Zahar. Книга 2009 року.

Під час роботи Мейєр був запрошений журналом Newsweek висвітлювати події у Східній Європі в 1989 році. Цікаво, що його колега вже відхилив запрошення, бо думав, що там нічого не станеться. Історія, знаєте: падіння Берлінської стіни. Водночас у цей час у багатьох країнах комунізм закінчився.

Меєр детально аналізує ситуацію в деяких комуністичних країнах, таких як Польща; Румунія; Німеччина; Радянський Союз. Він розповідає такі факти, як падіння румунського диктатора Ніколае Чауческу (Меєр був останнім, хто брав у нього інтерв’ю); загальноєвропейський пікнік і, як я вже згадував, падіння Берлінської стіни. Журналіст також коментує очевидне втручання США в цю геополітику.

Книга добре деталізована, але дещо заплутана. Я вважаю аналіз письменника упередженим. Він бачить багато на американському боці. Але прочитайте твір і переконайтеся, чи я правий. Принаймні, ви дізнаєтеся трохи більше про цей важливий момент в історії.

Russian:

Друзья мои, я закончил читать очередную книгу. Эту подарила моя сестра Дебора. Название длинное: 1989 - Год, изменивший мир (Берлинская подлинная всемирная история). Автором является журналист и писатель Майкл Мейер, а работа была опубликована в издательстве Editora Zahar. Книга 2009 года.

Во время работы Мейер был приглашен журналом Newsweek для освещения событий в Восточной Европе в 1989 году. Интересно, что его коллега уже отклонил приглашение, полагая, что там ничего не произойдет. История, знаете ли: падение Берлинской стены. В то же время в это время во многих странах закончился коммунизм.

Мейер подробно анализирует ситуацию в некоторых коммунистических странах, таких как Польша; Румыния; Германия; Советский Союз. Он рассказывает такие факты, как падение румынского диктатора Николае Чаушеску (Мейер был последним, кто брал у него интервью); панъевропейский пикник и, как я уже упоминал, падение Берлинской стены. Журналист также комментирует явное вмешательство США в эту геополитику.

Книга хорошо детализирована, но несколько запутана. Я нашел анализ писателя предвзятым. Он много видит на американской стороне. Но прочитайте работу и убедитесь, что я прав. По крайней мере, вы узнаете немного больше об этом важном моменте в истории.

Spanish:

Mis amigos, terminé de leer otro libro. Este me lo regaló mi hermana Deborah. El nombre es largo: 1989- El año que cambió el mundo (La verdadera historia mundial de Berlín). El autor es el periodista y escritor Michael Meyer y la obra fue publicada por Editora Zahar. El libro es de 2009.

Mientras trabajaba, la revista Newsweek invitó a Meyer a cubrir eventos en Europa del Este en 1989. Curiosamente, un colega suyo ya rechazó la invitación porque pensó que allí no pasaría nada. La historia, ya sabes: la caída del Muro de Berlín. Al mismo tiempo, en este momento, el comunismo terminó en muchos países.

Meyer analiza, en detalle, la situación de algunos países comunistas como Polonia; Rumania; Alemania; Unión Soviética. Cuenta hechos como la caída del dictador rumano Nicolae Ceaucescu (Meyer fue el último en entrevistarlo); el picnic paneuropeo y, como mencioné, la caída del Muro de Berlín. El periodista también comenta la evidente injerencia de Estados Unidos en esta geopolítica.

El libro está bien detallado pero algo confuso. Encontré sesgado el análisis del escritor. Ve mucho del lado estadounidense. Pero lea el trabajo y vea si tengo razón. Como mínimo, aprenderá un poco más sobre este importante momento de la historia.

French:

Mes amis, j'ai fini de lire un autre livre. Celui-ci a été offert par ma soeur Deborah. Le nom est long : 1989 - L'année qui a changé le monde (Berlin's True World History). L'auteur est le journaliste et écrivain Michael Meyer et l'ouvrage a été publié par Editora Zahar. Le livre date de 2009.

Tout en travaillant, Meyer a été invité par le magazine Newsweek à couvrir les événements en Europe de l'Est en 1989. Fait intéressant, un de ses collègues a déjà décliné l'invitation car il pensait que rien ne se passerait là-bas. L'histoire, vous la connaissez : la chute du mur de Berlin. En même temps, à cette époque, le communisme a pris fin dans de nombreux pays.

Meyer analyse en détail la situation de certains pays communistes comme la Pologne ; Roumanie; Allemagne; L'Union soviétique. Il raconte des faits comme la chute du dictateur roumain Nicolae Ceausescu (Meyer fut le dernier à l'interviewer) ; le pique-nique paneuropéen et, comme je l'ai mentionné, la chute du mur de Berlin. Le journaliste commente également l'ingérence évidente des États-Unis dans cette géopolitique.

Le livre est bien détaillé mais un peu confus. J'ai trouvé l'analyse de l'auteur biaisée. Il voit beaucoup du côté américain. Mais lisez le travail et voyez si j'ai raison. À tout le moins, vous en apprendrez un peu plus sur ce moment important de l'histoire.

Chinese:

朋友们，我读完了另一本书。 这是我姐姐黛博拉送给我的。 名字很长：1989-改变世界的那一年（柏林的真实世界历史）。 作者是记者兼作家迈克尔迈耶，该作品由 Editora Zahar 出版。 这本书是2009年的。

1989年，梅耶在工作期间应《新闻周刊》杂志邀请前往东欧报道事件。有趣的是，他的一位同事已经拒绝了邀请，因为他认为那里不会发生什么。 这个故事，你知道：柏林墙的倒塌。 与此同时，在这个时候，共产主义在许多国家结束了。

迈耶详细分析了波兰等一些共产主义国家的情况； 罗马尼亚; 德国; 苏联。 他讲述了罗马尼亚独裁者齐奥塞斯库倒台等事实（迈耶是最后一个采访他的人）； 泛欧洲野餐，以及正如我提到的，柏林墙的倒塌。 记者还评论了美国对这一地缘政治的明显干预。

这本书很详细，但有些混乱。 我发现作者的分析有偏见。 他在美国方面看到了很多。 但是阅读作品，看看我是否正确。 至少，您会更多地了解这个历史上的重要时刻。

Winston Churchill: Caminhando com o Destino

Meus Amigos, que história maravilhosa que li! Deixa eu explicar: fiquei meses lendo a ótima biografia de Winston Churchill. Churchill: Caminhando com o Destino, livro escrito pelo historiador inglês Andrew Roberts que saiu pela Editora Companhia das Letras. São 1.030 páginas (não me lembro de ter lido um livro tão grande) de uma leitura envolvente de uma história envolvente de um personagem tão envolvente. Como acontece com toda boa biografia, parece que virei amigo de Churchill (o que é impossível porque ele morreu oito antes de eu nascer. Aliás, no ano que vem, comemora-se 150 anos do seu nascimento), tal a riqueza de detalhes levantadas por Roberts, que foi o primeiro historiador de Churchill que a Família Real Britânica permitiu que tivesse acesso aos diários em que o rei George VI assinava as reuniões semanais com o primeiro-ministro durante a 2ª Guerra Mundial. Parece também que vivenciei uma pouco da guerra. 
O livro traz uma vasta pesquisa do premiado historiador, feita a partir de consultas a vários documentos inéditos.  A obra conta desde a história detalhada da sua vida, com a relação conturbada com a família; principalmente om o pai e filho; sua vida política e, principalmente, o ponto alto dela: os anos em que Churchill foi primeiro ministro britânico e comandou a Grã-Bretanha na 2ª Guerra Mundial. Aliás, ele foi o primeiro a perceber o perigo que era Hitler e sua Alemanha nazista (a Inglaterra foi a única nação que enfrentou a Alemanha durante todo o confronto). Por isso, sempre tentou (e conseguiu) combatê-lo, ainda que precisasse da ajuda da União Soviética (mesmo que Churchill fosse um ferrenho anti-comunista) e dos Estados Unidos para tanto. Então, o mundo deve isso a Inglaterra e ao ex-primeiro ministro britânico. 

O livro também conta os seus insucessos (inclusive, a perda de uma eleição logo após a guerra) e os seus defeitos, principalmente o fato de beber bastante. Mesmo assim, viveu até os 90 anos. Carismático, era extremamente popular. Os seus indíces de aprovação sempre foram altos.

Churchill trabalhava muito. Ele foi jornalista; escritor; pintor; político; inventor; entre outras atividades. Mas, principalmente, foi um democrata e um estadista. Uma das grandes personalidades da nossa história. Infelizmente, subestimei-o e demorei a conhecer a sua história. Solucionei, em parte, essa lacuna do meu conhecimento com esse belíssimo livro. Sugiro que você faça o mesmo. 

English:

My Friends, what a wonderful story I read! Let me explain: I spent months reading the great biography of Winston Churchill. Churchill: Walking with Destiny, book written by the English historian Andrew Roberts and published by Editora Companhia das Letras. It's 1,030 pages (I don't remember reading a book that long) of an engaging read of an engaging story by such an engaging character. As happens with any good biography, it seems that I became friends with Churchill (which is impossible because he died eight before I was born. By the way, next year will be the 150th anniversary of his birth), such is the wealth of details raised by Roberts, who was the first historian of Churchill that the British Royal Family allowed access to the diaries in which King George VI signed the weekly meetings with the Prime Minister during the 2nd World War. I also seem to have experienced a bit of war.

The book brings extensive research by the award-winning historian, based on consultations with several unpublished documents. The work tells from the detailed story of his life, with the troubled relationship with the family; mainly with the father and son; his political life and, mainly, the high point of it: the years in which Churchill was British prime minister and commanded Great Britain in the 2nd World War. Incidentally, he was the first to realize the danger that was Hitler and his Nazi Germany (England was the only nation that faced Germany during the entire confrontation). Therefore, he always tried (and managed) to fight it, even if he needed the help of the Soviet Union (even if Churchill was a staunch anti-communist) and the United States to do so. So the world owes it to England and the former British Prime Minister.

The book also tells of his failures (including the loss of an election shortly after the war) and his defects, mainly the fact that he drinks a lot. Even so, he lived to be 90 years old. Charismatic, he was extremely popular. His approval ratings have always been high.

Churchill worked a lot. He was a journalist; writer; painter; political; inventor; among other activities. But mostly he was a democrat and a statesman. One of the great personalities of our history. Unfortunately, I underestimated him and it took me a while to get to know his story. I partially filled this gap in my knowledge with this beautiful book. I suggest you do the same.

German:

Meine Freunde, was für eine wundervolle Geschichte, die ich gelesen habe! Lassen Sie mich das erklären: Ich habe Monate damit verbracht, die großartige Biografie von Winston Churchill zu lesen. Churchill: Walking with Destiny, Buch des englischen Historikers Andrew Roberts und herausgegeben von Editora Companhia das Letras. Es sind 1.030 Seiten (ich kann mich nicht erinnern, ein so langes Buch gelesen zu haben) einer fesselnden Lektüre einer fesselnden Geschichte von einem so fesselnden Charakter. Wie es sich für jede gute Biographie gehört, habe ich mich anscheinend mit Churchill angefreundet (was unmöglich ist, weil er acht Jahre vor meiner Geburt gestorben ist. Nächstes Jahr jährt sich übrigens seine Geburt zum 150. Mal), so die Fülle an Details Aufgezogen von Roberts, dem ersten Churchill-Historiker, dem die britische Königsfamilie Zugang zu den Tagebüchern gewährte, in denen König George VI die wöchentlichen Treffen mit dem Premierminister während des 2. Weltkriegs unterzeichnete. Ich scheine auch ein bisschen Krieg erlebt zu haben.

Das Buch enthält umfangreiche Recherchen des preisgekrönten Historikers, basierend auf Konsultationen mit mehreren unveröffentlichten Dokumenten. Das Werk erzählt ausführlich die Geschichte seines Lebens, mit dem gestörten Verhältnis zur Familie; hauptsächlich mit Vater und Sohn; sein politisches Leben und vor allem dessen Höhepunkt: die Jahre, in denen Churchill britischer Premierminister war und Großbritannien im 2. Weltkrieg befehligte. Übrigens war er der erste, der die Gefahr erkannte, die Hitler und sein nationalsozialistisches Deutschland darstellten (England war die einzige Nation, die Deutschland während der gesamten Konfrontation gegenüberstand). Deshalb versuchte (und schaffte) er immer, dagegen anzukämpfen, auch wenn er dazu die Hilfe der Sowjetunion (auch wenn Churchill ein überzeugter Antikommunist war) und der Vereinigten Staaten brauchte. Die Welt ist es also England und dem ehemaligen britischen Premierminister schuldig.

Das Buch erzählt auch von seinen Misserfolgen (darunter der Verlust einer Wahl kurz nach dem Krieg) und seinen Mängeln, hauptsächlich der Tatsache, dass er viel trinkt. Trotzdem wurde er 90 Jahre alt. Charismatisch, er war sehr beliebt. Seine Zustimmungswerte waren immer hoch.

Churchill arbeitete viel. Er war Journalist; Schriftsteller; Maler; politisch; Erfinder; neben anderen Aktivitäten. Vor allem aber war er Demokrat und Staatsmann. Eine der großen Persönlichkeiten unserer Geschichte. Leider habe ich ihn unterschätzt und es hat eine Weile gedauert, bis ich seine Geschichte kennengelernt habe. Diese Wissenslücke habe ich teilweise mit diesem schönen Buch gefüllt. Ich schlage vor, Sie tun dasselbe.

Ukrainian: 

Друзі, яку чудову історію я прочитав! Дозвольте мені пояснити: я витратив місяці на читання великої біографії Вінстона Черчилля. Черчилль: Прогулянка з долею, книга, написана англійським істориком Ендрю Робертсом і опублікована Editora Companhia das Letras. Це 1030 сторінок (я не пам’ятаю, щоб читав книгу так довго) захоплюючого прочитання захоплюючої історії такого захоплюючого героя. Як буває з будь-якою хорошою біографією, здається, що я подружився з Черчіллем (що неможливо, бо він помер за вісім років до мого народження. До речі, наступного року буде 150 років від дня його народження), таке багатство деталей піднятий Робертсом, який був першим істориком Черчілля, якому британська королівська родина дозволила доступ до щоденників, у яких король Георг VI підписував щотижневі зустрічі з прем’єр-міністром під час Другої світової війни. Я теж, здається, пережив трохи війни.

У книзі подано обширне дослідження відзначеного нагородою історика на основі консультацій із кількома неопублікованими документами. У творі докладно розповідається про його життя, про неспокійні стосунки з родиною; переважно з батьком і сином; його політичне життя і, головним чином, його найвищий момент: роки, коли Черчилль був британським прем’єр-міністром і командував Великою Британією у Другій світовій війні. До речі, він першим усвідомив небезпеку Гітлера та його нацистської Німеччини (Англія була єдиною державою, яка протистояла Німеччині за весь час протистояння). Тому він завжди намагався (і вдавалося) з нею боротися, навіть якщо для цього йому потрібна була допомога Радянського Союзу (навіть якщо Черчілль був затятим антикомуністом) і Сполучених Штатів. Отже, світ завдячує цим Англії та колишньому британському прем’єр-міністру.

У книзі також розповідається про його невдачі (зокрема програш на виборах незабаром після війни) і недоліки, головним чином те, що він багато п’є. Незважаючи на це, він прожив 90 років. Харизматичний, він був надзвичайно популярним. Його рейтинг схвалення завжди був високим.

Черчилль багато працював. Він був журналістом; письменник; маляр; політичний; винахідник; серед інших видів діяльності. Але, перш за все, він був демократом і державним діячем. Одна з видатних особистостей нашої історії. На жаль, я недооцінив його, і мені знадобився час, щоб дізнатися його історію. Я частково заповнив цю прогалину у своїх знаннях цією прекрасною книгою. Пропоную зробити те саме.

Russian: 

Друзья, какую замечательную историю я прочитал! Поясню: я месяцами читал великую биографию Уинстона Черчилля. Черчилль: Идя с судьбой , книга, написанная английским историком Эндрю Робертсом и опубликованная Editora Companhia das Letras. Это 1030 страниц (я не помню, чтобы я читал книгу так долго) увлекательного чтения увлекательной истории таким привлекательным персонажем. Как бывает с любой хорошей биографией, кажется, что я подружился с Черчиллем (что невозможно, потому что он умер за восемь лет до моего рождения. Кстати, в следующем году будет 150-летие со дня его рождения), таково богатство подробностей поднял Робертс, который был первым историком Черчилля, которому британская королевская семья разрешила доступ к дневникам, в которых король Георг VI подписывал еженедельные встречи с премьер-министром во время 2-й мировой войны. Я тоже, кажется, немного повоевал.

Книга представляет обширное исследование отмеченного наградами историка, основанное на консультациях с несколькими неопубликованными документами. В произведении подробно рассказывается о его жизни, о непростых отношениях с семьей; в основном с отцом и сыном; его политическая жизнь и, главное, ее звездный час: годы, когда Черчилль был британским премьер-министром и командовал Великобританией во 2-й мировой войне. Между прочим, он первым осознал опасность, которую представлял Гитлер и его нацистская Германия (Англия была единственной нацией, столкнувшейся с Германией за все время противостояния). Поэтому он всегда пытался (и удавалось) с ней бороться, даже если для этого ему требовалась помощь Советского Союза (даже если Черчилль был убежденным антикоммунистом) и США. Так что мир в долгу перед Англией и бывшим британским премьер-министром.

В книге также рассказывается о его неудачах (включая поражение на выборах вскоре после войны) и его недостатках, в основном о том, что он много пьет. Несмотря на это, он дожил до 90 лет. Харизматичный, он был чрезвычайно популярен. Его рейтинги одобрения всегда были высокими.

Черчилль много работал. Он был журналистом; писатель; художник; политический; изобретатель; среди прочих мероприятий. Но, прежде всего, он был демократом и государственным деятелем. Одна из величайших личностей нашей истории. К сожалению, я недооценил его, и мне потребовалось некоторое время, чтобы узнать его историю. Я частично восполнил этот пробел в своих знаниях этой прекрасной книгой. Я предлагаю вам сделать то же самое.

Spanish:

Mis amigos, ¡qué maravillosa historia leí! Me explico: pasé meses leyendo la gran biografía de Winston Churchill. Churchill: Walking with Destiny, libro escrito por el historiador inglés Andrew Roberts y publicado por la Editora Companhia das Letras. Son 1.030 páginas (no recuerdo haber leído un libro tan largo) de una lectura interesante de una historia interesante de un personaje tan interesante. Como toda buena biografía, parece que me hice amigo de Churchill (cosa imposible porque murió ocho antes que yo naciera. Por cierto, el año que viene se cumplen 150 años de su nacimiento), tal es la riqueza de detalles planteada por Roberts, quien fue el primer historiador de Churchill al que la Familia Real británica permitió el acceso a los diarios en los que el rey Jorge VI firmaba las reuniones semanales con el primer ministro durante la 2ª Guerra Mundial. También parece que he experimentado un poco de guerra.

El libro trae una extensa investigación del galardonado historiador, basada en consultas con varios documentos inéditos. La obra cuenta desde la detallada historia de su vida, con la conflictiva relación con la familia; principalmente con el padre y el hijo; su vida política y, principalmente, el punto álgido de la misma: los años en los que Churchill fue primer ministro británico y comandó Gran Bretaña en la 2ª Guerra Mundial. Por cierto, él fue el primero en darse cuenta del peligro que era Hitler y su Alemania nazi (Inglaterra fue la única nación que enfrentó a Alemania durante todo el enfrentamiento). Por lo tanto, siempre intentó (y logró) combatirlo, incluso si necesitaba la ayuda de la Unión Soviética (incluso si Churchill era un anticomunista acérrimo) y de los Estados Unidos para hacerlo. Así que el mundo se lo debe a Inglaterra y al ex primer ministro británico.

El libro también habla de sus fracasos (incluida la pérdida de una elección poco después de la guerra) y sus defectos, principalmente el hecho de que bebe mucho. Aun así, vivió hasta los 90 años. Carismático, era extremadamente popular. Sus índices de aprobación siempre han sido altos.

Churchill trabajó mucho. Era periodista; escritor; pintor; político; inventor; entre otras actividades. Pero, sobre todo, fue un demócrata y un estadista. Una de las grandes personalidades de nuestra historia. Desafortunadamente, lo subestimé y me tomó un tiempo conocer su historia. Llené parcialmente este vacío en mi conocimiento con este hermoso libro. Te sugiero que hagas lo mismo.

French:

Mes amis, quelle merveilleuse histoire j'ai lu! Je m'explique : j'ai passé des mois à lire la grande biographie de Winston Churchill. Churchill : Walking with Destiny, livre écrit par l'historien anglais Andrew Roberts et publié par Editora Companhia das Letras. Il s'agit de 1 030 pages (je ne me souviens pas avoir lu un livre aussi long) d'une lecture engageante d'une histoire engageante par un personnage aussi engageant. Comme pour toute bonne biographie, il semble que je sois devenu ami avec Churchill (ce qui est impossible car il est mort huit ans avant ma naissance. Au fait, l'année prochaine ce sera le 150e anniversaire de sa naissance), telle est la richesse des détails soulevée par Roberts, qui fut le premier historien de Churchill à qui la famille royale britannique a autorisé l'accès aux journaux dans lesquels le roi George VI signait les réunions hebdomadaires avec le Premier ministre pendant la 2e guerre mondiale. J'ai aussi l'impression d'avoir vécu un peu de guerre.

Le livre apporte des recherches approfondies de l'historien primé, basées sur des consultations avec plusieurs documents non publiés. L'œuvre raconte à partir de l'histoire détaillée de sa vie, avec la relation troublée avec la famille; principalement avec le père et le fils; sa vie politique et, surtout, le point culminant de celle-ci : les années où Churchill a été Premier ministre britannique et a commandé la Grande-Bretagne pendant la 2ème guerre mondiale. Incidemment, il a été le premier à réaliser le danger que représentaient Hitler et son Allemagne nazie (l'Angleterre était la seule nation à avoir affronté l'Allemagne pendant toute la confrontation). Par conséquent, il a toujours essayé (et réussi) de le combattre, même s'il avait besoin de l'aide de l'Union soviétique (même si Churchill était un anticommuniste convaincu) et des États-Unis pour le faire. Le monde le doit donc à l'Angleterre et à l'ancien Premier ministre britannique.

Le livre raconte aussi ses échecs (dont la perte d'une élection peu après la guerre) et ses défauts, principalement le fait qu'il boit beaucoup. Malgré tout, il a vécu jusqu'à 90 ans. Charismatique, il était extrêmement populaire. Ses cotes d'approbation ont toujours été élevées.

Churchill a beaucoup travaillé. C'était un journaliste; écrivain; peintre; politique; inventeur; entre autres activités. Mais, avant tout, il était un démocrate et un homme d'État. Une des grandes personnalités de notre histoire. Malheureusement, je l'ai sous-estimé et il m'a fallu du temps pour connaître son histoire. J'ai partiellement comblé cette lacune dans mes connaissances avec ce beau livre. Je vous conseille de faire de même.

Chinese:

我的朋友们，我读了一个多么精彩的故事！ 让我解释一下：我花了几个月的时间阅读温斯顿丘吉尔的伟大传记。 Churchill: Walking with Destiny，英国历史学家安德鲁·罗伯茨 (Andrew Roberts) 撰写并由 Editora Companhia das Letras 出版的书。 这是一个 1,030 页（我不记得读过那么长的书）的引人入胜的故事，由这样一个引人入胜的角色。 就像任何一部好传记一样，我似乎和丘吉尔成为了朋友（这是不可能的，因为他在我出生前八岁就去世了。顺便说一句，明年将是他诞辰 150 周年），这就是丰富的细节由罗伯茨提出，他是第一位英国王室允许访问丘吉尔历史学家的日记，其中乔治六世国王签署了第二次世界大战期间与首相的每周会议。 我好像也经历过一点战争。

该书汇集了这位屡获殊荣的历史学家在查阅多份未发表文件的基础上进行的广泛研究。 这部作品讲述了他生活的详细故事，以及与家人的麻烦关系； 主要是父子俩； 他的政治生活，主要是他的高潮：丘吉尔担任英国首相并在第二次世界大战中指挥英国的那些年。 顺便说一句，他是第一个意识到希特勒和他的纳粹德国的危险的人（英格兰是整个对抗期间唯一面对德国的国家）。 因此，他总是试图（并设法）与之抗争，即使他需要苏联（即使丘吉尔是坚定的反共主义者）和美国的帮助。 因此，世界欠英国和英国前首相的。

这本书还讲述了他的失败（包括战后不久的选举失败）和缺点，主要是他酗酒。 尽管如此，他还是活到了90岁。 他很有魅力，非常受欢迎。 他的支持率一直很高。

丘吉尔工作了很多。 他是一名记者； 作家; 画家; 政治的; 发明者; 在其他活动中。 但是，最重要的是，他是民主主义者和政治家。 我们历史上最伟大的人物之一。 不幸的是，我低估了他，我花了一段时间才了解他的故事。 我用这本美丽的书部分填补了我的知识空白。 我建议你这样做。

 

     

Messi merece

Meus amigos, ele merecia! Messi merecia ganhar uma Copa do Mundo. Só conseguiu aos 35 anos mas o futebol lhe fez essa justiça. Ele é o melhor jogador que vi jogar (infelizmente, não é brasileiro e nem joga no Grêmio). As suas arrancadas e dribles são de outro mundo. Quando a bola gruda no seu pé, é difícil pará-lo. É impressionante como ele bate na bola. Dá gosto vê-lo jogar. Que saudades daquele timaço do Barcelona de Guardiola em que Messi também era o comandante, melhor time que vi jogar. Além disso, é ótimo atleta, responsável.  
Em 2014, não torci para a Argentina na final contra a Alemanha (nem por Messi) talvez porque a Copa era no Brasil, talvez porque eu era mais novo. Mesmo com aquela pancada de 7 a 1, torci para os alemães.

Agora, em 2022, eu já não acreditava no título do Brasil mesmo (e vocês são testemunhas disso: https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2022/11/copa-do-mundo-2022.html). Mesmo assim, como bom brasileiro, torci por nossa seleção até sermos desclassificados pela Croácia. Agora, na final, relembrei todos os bons momentos que passei vendo Messi jogar e resolvi torcer por ele. Torci para os argentinos? Sim, consequentemente. Nunca me fizeram mal. Não tenho contato com argentinos, não me tirarão sarro. Além disso, os sulamericanos não conseguem mais chegar às finais de Copa, ultimamente. Muito menos ganhar o título.  

Então, torci pro Messi mesmo (e que final, hein? Que coisa maluca e eletrizante aquele jogo!). Ele merece e fez jus no jogo contra a França. E agradeço por seu talento e por sua dedicação ao futebol. Esse tipo de jogador engrandece o esporte que a gente tanto gosta. 

English:

My friends, he deserved it! Messi deserved to win a World Cup. He only made it at the age of 35, but football did him justice. He's the best player I've seen play (unfortunately, he's not Brazilian and doesn't even play for Grêmio). His runs and dribbling are out of this world. When the ball sticks to your foot, it's hard to stop. It's impressive how he hits the ball. It's nice to see him play. How I miss that team from Guardiola's Barcelona in which Messi was also the commander, the best team I've ever seen play. In addition, he is a great athlete, responsible.

In 2014, I didn't support Argentina in the final against Germany (nor for Messi) maybe because the Cup was in Brazil, maybe because I was younger. Even with that 7-1 blow, I rooted for the Germans.

Now, in 2022, I no longer believed in the title of Brazil anyway (and you are witnesses of this: https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2022/11/copa-do-mundo-2022.html). Even so, like a good Brazilian, I rooted for our national team until we were disqualified by Croatia. Now, in the final, I remember all the good times I spent watching Messi play and I decided to cheer for him. I cheered for the Argentines? Yes, consequently. They never hurt me. I have no contact with Argentines, they won't make fun of me. In addition, the South Americans have not been able to reach the finals of the Cup lately. Much less win the title.

So, I really rooted for Messi (and what a final, huh? What a crazy and electrifying thing that game was!). He deserves it and he did justice in the game against France. And I thank you for your talent and your dedication to football. This type of player enhances the sport that we love so much.

German:

Meine Freunde, er hat es verdient! Messi hat es verdient, eine Weltmeisterschaft zu gewinnen. Er hat es erst mit 35 Jahren geschafft, aber der Fußball wurde ihm gerecht. Er ist der beste Spieler, den ich spielen gesehen habe (leider ist er kein Brasilianer und spielt nicht einmal für Grêmio). Seine Läufe und Dribblings sind nicht von dieser Welt. Wenn der Ball am Fuß klebt, ist er schwer zu stoppen. Es ist beeindruckend, wie er den Ball trifft. Es ist schön, ihn spielen zu sehen. Wie ich diese Mannschaft von Guardiolas Barcelona vermisse, in der Messi auch der Kommandant war, die beste Mannschaft, die ich je spielen gesehen habe. Außerdem ist er ein großartiger Sportler, verantwortungsbewusst.

2014 habe ich Argentinien im Finale gegen Deutschland nicht unterstützt (und auch nicht für Messi), vielleicht weil der Pokal in Brasilien war, vielleicht weil ich jünger war. Selbst mit diesem 7:1-Schlag habe ich für die Deutschen mitgefiebert.

Jetzt, im Jahr 2022, habe ich sowieso nicht mehr an den Titel von Brasilien geglaubt (und ihr seid Zeugen davon: https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2022/11/copa-do-mundo-2022.html). Trotzdem habe ich wie ein guter Brasilianer für unsere Nationalmannschaft mitgefiebert, bis wir von Kroatien disqualifiziert wurden. Jetzt, im Finale, erinnere ich mich an all die guten Zeiten, die ich damit verbracht habe, Messi spielen zu sehen, und ich beschloss, ihn anzufeuern. Ich habe die Argentinier angefeuert? Ja, folglich. Sie haben mich nie verletzt. Ich habe keinen Kontakt zu Argentiniern, sie werden sich nicht über mich lustig machen. Hinzu kommt, dass die Südamerikaner zuletzt das Finale des Pokals nicht erreichen konnten. Geschweige denn den Titel gewinnen.

Also habe ich wirklich mit Messi mitgefiebert (und was für ein Finale, huh? Was für eine verrückte und elektrisierende Sache dieses Spiel war!). Er hat es sich verdient und ist im Spiel gegen Frankreich gerecht geworden. Und ich danke Ihnen für Ihr Talent und Ihren Einsatz für den Fußball. Dieser Spielertyp bereichert den Sport, den wir so sehr lieben.

Ukrainian:

Друзі, він це заслужив! Мессі заслужив виграти чемпіонат світу. Він зробив це лише у віці 35 років, але футбол віддав йому належне. Він найкращий гравець, якого я бачив (на жаль, він не бразилець і навіть не грає за Греміо). Його пробіги та дриблінг не мають цього світу. Коли м'яч прилипає до ноги, важко зупинитися. Вражає, як він б'є по м'ячу. Приємно бачити, як він грає. Як я сумую за командою з «Барселони» Гвардіоли, в якій Мессі також був командиром, найкращою командою, яку я коли-небудь бачив. Крім того, він великий спортсмен, відповідальний.

У 2014 році я не вболівав за Аргентину у фіналі проти Німеччини (ані за Мессі), можливо, тому, що Кубок проходив у Бразилії, можливо, тому, що я був молодшим. Навіть після того удару 7-1 я вболівав за німців.

Зараз, у 2022 році, я вже не вірив у титул Бразилії (і ви свідки цього: https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2022/11/copa-do-mundo-2022.html). Незважаючи на це, як хороший бразилець, я вболівав за нашу збірну, поки Хорватія не дискваліфікувала нас. Зараз, у фіналі, я згадую всі хороші моменти, які провів, спостерігаючи за грою Мессі, і вирішив вболівати за нього. Я вболівав за аргентинців? Так, отже. Вони ніколи не робили мені боляче. Я не спілкуюся з аргентинцями, вони не будуть наді мною жартувати. Крім того, південноамериканці останнім часом не можуть вийти у фінал Кубка. Тим більше виграти титул.

Отже, я справді вболівав за Мессі (і який фінал, га? Яка божевільна та напружена ця гра була!). Він заслуговує на це, і він віддав справедливість у грі проти Франції. І я дякую тобі за талант і відданість футболу. Цей тип гравців покращує спорт, який ми так любимо.

Russian:

Друзья мои, он это заслужил! Месси заслужил победу на чемпионате мира. Он сделал это только в возрасте 35 лет, но футбол воздал ему должное. Он лучший игрок, которого я видел (к сожалению, он не бразилец и даже не играет за Гремио). Его пробежки и дриблинг не из этого мира. Когда мяч прилипает к ноге, трудно остановиться. Впечатляет, как он бьет по мячу. Приятно видеть, как он играет. Как я скучаю по той команде из «Барселоны» Гвардиолы, в которой Месси также был командиром, лучшей команде, которую я когда-либо видел. Кроме того, он отличный спортсмен, ответственный.

В 2014 году я не болел за Аргентину в финале против Германии (и за Месси), может быть, потому, что Кубок проходил в Бразилии, может, потому, что я был моложе. Даже с тем ударом 7-1 я болел за немцев.

Сейчас, в 2022 году, я все равно уже не верил в титул Бразилии (и вы тому свидетели: https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2022/11/copa-do-mundo-2022.html). Тем не менее, как хороший бразилец, я болел за нашу сборную, пока мы не были дисквалифицированы Хорватией. Теперь, в финале, я вспоминаю все те хорошие моменты, которые я провел, наблюдая за игрой Месси, и решил поболеть за него. Я болел за аргентинцев? Да, следовательно. Они никогда не причиняли мне вреда. У меня нет контактов с аргентинцами, они не будут надо мной смеяться. Кроме того, в последнее время южноамериканцам не удавалось выйти в финал Кубка. Гораздо меньше выиграть титул.

Так что я действительно болел за Месси (и что за финал, а? Какая сумасшедшая и наэлектризованная игра была!). Он это заслужил, и в игре против Франции он проявил справедливость. И я благодарю вас за ваш талант и вашу преданность футболу. Этот тип игроков улучшает спорт, который мы так любим.

Spanish:

¡Amigos míos, se lo merecía! Messi merecía ganar un Mundial. Recién lo logró con 35 años, pero el fútbol le hizo justicia. Es el mejor jugador que he visto jugar (lamentablemente, no es brasileño y ni siquiera juega en Grêmio). Sus carreras y regates están fuera de este mundo. Cuando la pelota se te pega al pie, es difícil parar. Es impresionante cómo le pega a la pelota. Es lindo verlo jugar. Como extraño a ese equipo del Barcelona de Guardiola en el que también mandaba Messi, el mejor equipo que he visto jugar. Además, es un gran deportista, responsable.

En 2014 no apoyé a Argentina en la final contra Alemania (ni a Messi) quizás porque la Copa era en Brasil, quizás porque era más joven. Incluso con ese golpe de 7-1, apoyé a los alemanes.

Ahora, en 2022, ya no creía en el título de Brasil de todos modos (y ustedes son testigos de esto: https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2022/11/copa-do-mundo-2022.html). Aun así, como buen brasileño, apoyé a nuestra selección hasta que Croacia nos descalificó. Ahora, en la final, recuerdo todos los buenos momentos que pasé viendo jugar a Messi y decidí animarlo. vitoreé a los argentinos? Sí, en consecuencia. Nunca me lastimaron. No tengo contacto con los argentinos, no se burlarán de mí. Además, los sudamericanos no han podido llegar a la final de Copa últimamente. Mucho menos ganar el título.

Entonces, realmente apoyé a Messi (y qué final, ¿eh? ¡Qué loco y electrizante fue ese juego!). Se lo merece e hizo justicia en el partido contra Francia. Y te agradezco tu talento y tu dedicación al fútbol. Este tipo de jugador realza el deporte que tanto amamos.

French:

Mes amis, il le méritait ! Messi méritait de gagner une Coupe du monde. Il n'a réussi qu'à 35 ans, mais le football lui a rendu justice. C'est le meilleur joueur que j'ai vu jouer (malheureusement, il n'est pas brésilien et ne joue même pas pour Grêmio). Ses courses et ses dribbles sont hors de ce monde. Quand le ballon colle au pied, il est difficile de s'arrêter. C'est impressionnant comment il frappe la balle. C'est agréable de le voir jouer. Comment me manque cette équipe de Guardiola à Barcelone dans laquelle Messi était également le commandant, la meilleure équipe que j'ai jamais vue jouer. De plus, c'est un grand sportif, responsable.

En 2014, je n'ai pas soutenu l'Argentine en finale contre l'Allemagne (ni pour Messi) peut-être parce que la Coupe était au Brésil, peut-être parce que j'étais plus jeune. Même avec ce coup de 7-1, je me suis enraciné pour les Allemands.

Maintenant, en 2022, je ne croyais plus au titre du Brésil de toute façon (et vous en êtes témoins : https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2022/11/copa-do-mundo-2022.html). Malgré tout, comme un bon Brésilien, j'ai soutenu notre équipe nationale jusqu'à ce que nous soyons disqualifiés par la Croatie. Maintenant, en finale, je me souviens de tous les bons moments que j'ai passés à regarder Messi jouer et j'ai décidé de l'encourager. J'ai encouragé les Argentins? Oui, par conséquent. Ils ne m'ont jamais fait de mal. Je n'ai aucun contact avec les Argentins, ils ne se moqueront pas de moi. De plus, les Sud-Américains n'ont pas pu atteindre la finale de la Coupe ces derniers temps. Encore moins remporter le titre.

Donc, j'ai vraiment enraciné pour Messi (et quelle finale, hein ? Quelle chose folle et électrisante ce match était !). Il le mérite et il a rendu justice dans le match contre la France. Et je vous remercie pour votre talent et votre dévouement au football. Ce type de joueur valorise le sport que nous aimons tant.

Chinese:

朋友们，他活该！ 梅西理应赢得世界杯。 他才 35 岁就成功了，但足球为他伸张了正义。 他是我见过的最好的球员（不幸的是，他不是巴西人，甚至没有为 Grêmio 效力）。 他的跑动和运球是世界一流的。 当球粘在你的脚上时，你很难停下来。 他的击球方式令人印象深刻。 很高兴看到他打球。 我多么想念瓜迪奥拉的巴塞罗那队，梅西也是指挥官，这是我见过的最好的球队。 此外，他还是一位出色的运动员，有责任感。

2014 年，我没有在决赛中支持阿根廷对阵德国（也不支持梅西），也许是因为杯赛在巴西举行，也许是因为我更年轻。 即使有 7-1 的打击，我还是支持德国人。

现在，到了 2022 年，无论如何我都不再相信巴西的称号了（你是这件事的见证人：https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2022/11/copa-do-mundo-2022.html）。 即便如此，作为一名优秀的巴西人，我一直支持我们的国家队，直到我们被克罗地亚队取消资格。 现在，在决赛中，我记得所有观看梅西比赛的美好时光，我决定为他加油。 我为阿根廷人欢呼？ 是的，因此。 他们从不伤害我。 我和阿根廷人没有接触，他们不会取笑我。 此外，南美人最近也未能进入杯赛决赛。 更不用说赢得冠军了。

所以，我真的支持梅西（多好的决赛，是吧？那场比赛是多么疯狂和激动人心的事情！）。 这是他应得的，他在对阵法国的比赛中表现出色。 我感谢你的才华和对足球的奉献。 这种类型的球员增强了我们如此热爱的运动。

 

A Copa das Surpresas

Meus Amigos, a Copa ainda não acabou mas, como todos estão vendo, essa é uma Copa do Mundo cheia de surpresas. Logo na primeira rodada, a Arábia Saudita ganhou da Argentina e o Japão venceu a Alemanha. Na segunda rodada, Marrocos ganhou da Bélgica (também considero surpreendentes os empates da Holanda com o Equador e da Inglaterra). Na última rodada, o Japão aprontou mais uma: ganhou da Espanha e garantiu o 1º lugar do grupo, eliminando a Alemanha que, pela segunda Copa seguida, foi eliminada da fase de grupos. No grupo D, Tunísia venceu a França. No H, a Coréia do Sul ganhou de Portugal e acabou eliminando Uruguai da primeira fase. No grupo F, Marrocos também ficou em primeiro e, como todo mundo viu, chegou às semifinais (pela primeira vez, um país do continente africano conseguiu esse feito). Tirou a Espanha nas oitavas e Portugal nas quartas.  

Pelo que percebi, as surpresas foram as participações das seleções da Ásia e da África, principalmente, e até da América do Norte (até a Costa Rica venceu). Só duas seleções não pontuaram: os donos da casa e o Canadá. Alguns países pequenos ganharam jogos: Equador; Irã; Arábia Saudita; Tunísia; Costa Rica; Camarões e Gana. Japão e Marrocos ganharam os seus grupos. Austrália e Coréia do Sul ficaram em segundo nas suas chaves. Alemanha, Dinamarca, Bélgica e Uruguai, para mim, foram as decepções e não conseguiram se classificar. 
O Brasil, como eu imaginava e avisei aqui pra vocês no último dia 18 de novembro (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2022/11/copa-do-mundo-2022.html), parou nas quartas de final e, em nenhum momento, jogou um futebol convincente. É só olhar para a nossa convocação para perceber que faltava brilho técnico para a nossa seleção. Levar Daniel Alves, aos 39 anos, e não levar nenhum reserva pra ele, mesmo podendo convocar 26 jogadores, foi um absurdo. Tivemos problemas com lesões e cartões. Insistimos com Neymar como salvação. 

Quando eu previ que o Brasil não seria campeão, escrevi isso baseado na inferioridade do futebol sulamericano em relação ao europeu. Mas a Argentina está na final, assim como esteve na Copa realizada aqui no Brasil em 2018. O que precisamos fazer para o futebol brasileiro para mudar isso? Sinceramente, não sei. Mas precisamos discutir esse assunto.

English:

My friends, the World Cup is not over yet, but as everyone is seeing, this is a World Cup full of surprises. In the first round, Saudi Arabia beat Argentina and Japan beat Germany. In the second round, Morocco beat Belgium (I also find the Netherlands' draws with Ecuador and England surprising). In the last round, Japan did another one: they beat Spain and secured the 1st place in the group, eliminating Germany, which, for the second consecutive Cup, was eliminated from the group stage. In group D, Tunisia beat France. In H, South Korea beat Portugal and ended up eliminating Uruguay from the first phase. In group F, Morocco also came first and, as everyone saw, reached the semifinals (for the first time, a country on the African continent achieved this feat). It took out Spain in the round of 16 and Portugal in the quarterfinals.

As far as I could tell, the surprises were the participation of teams from Asia and Africa, mainly, and even from North America (even Costa Rica won). Only two teams did not score: the hosts and Canada. Some small countries won games: Ecuador; Will; Saudi Arabia; Tunisia; Costa Rica; Cameroon and Ghana. Japan and Morocco won their groups. Australia and South Korea were second in their groups. Germany, Denmark, Belgium and Uruguay, for me, were the disappointments and failed to qualify.

Brazil, as I imagined and warned you here on the last November 18th (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2022/11/copa-do-mundo-2022.html), stopped in the quarterfinals and, in no time played convincing football. You only have to look at our squad to realize that our selection lacked technical brilliance. Taking Daniel Alves, aged 39, and not taking any reserves for him, even though he could call up 26 players, was absurd. We had problems with injuries and cards. We insist on Neymar as salvation.

When I predicted that Brazil would not be champions, I wrote this based on the inferiority of South American football compared to European football. But Argentina is in the final, just as it was in the Cup held here in Brazil in 2018. What do we need to do for Brazilian football to change that? Sincerely, I do not know. But we need to discuss this matter.

German:

My friends, the World Cup is not over yet, but as everyone is seeing, this is a World Cup full of surprises. In the first round, Saudi Arabia beat Argentina and Japan beat Germany. In the second round, Morocco beat Belgium (I also find the Netherlands' draws with Ecuador and England surprising). In the last round, Japan did another one: they beat Spain and secured the 1st place in the group, eliminating Germany, which, for the second consecutive Cup, was eliminated from the group stage. In group D, Tunisia beat France. In H, South Korea beat Portugal and ended up eliminating Uruguay from the first phase. In group F, Morocco also came first and, as everyone saw, reached the semifinals (for the first time, a country on the African continent achieved this feat). It took out Spain in the round of 16 and Portugal in the quarterfinals.

As far as I could tell, the surprises were the participation of teams from Asia and Africa, mainly, and even from North America (even Costa Rica won). Only two teams did not score: the hosts and Canada. Some small countries won games: Ecuador; Will; Saudi Arabia; Tunisia; Costa Rica; Cameroon and Ghana. Japan and Morocco won their groups. Australia and South Korea were second in their groups. Germany, Denmark, Belgium and Uruguay, for me, were the disappointments and failed to qualify.

Brazil, as I imagined and warned you here on the last November 18th (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2022/11/copa-do-mundo-2022.html), stopped in the quarterfinals and, in no time played convincing football. You only have to look at our squad to realize that our selection lacked technical brilliance. Taking Daniel Alves, aged 39, and not taking any reserves for him, even though he could call up 26 players, was absurd. We had problems with injuries and cards. We insist on Neymar as salvation.

When I predicted that Brazil would not be champions, I wrote this based on the inferiority of South American football compared to European football. But Argentina is in the final, just as it was in the Cup held here in Brazil in 2018. What do we need to do for Brazilian football to change that? Sincerely, I do not know. But we need to discuss this matter.

Ukrainian:

Мої друзі, чемпіонат світу ще не закінчився, але, як усі бачать, це чемпіонат світу, повний сюрпризів. У першому турі Саудівська Аравія обіграла Аргентину, а Японія – Німеччину. У другому раунді Марокко обіграла Бельгію (мені також дивують нічиї Нідерландів з Еквадором та Англією). В останньому турі Японія зробила ще один: обіграла Іспанію і забезпечила собі 1-ше місце в групі, усунувши Німеччину, яка вдруге поспіль на Кубку вилетіла з групового етапу. У групі D Туніс обіграв Францію. У H Південна Корея обіграла Португалію та вибила Уругвай з першого етапу. У групі F Марокко також посіла перше місце і, як усі бачили, дійшла до півфіналу (це вперше вдалося країні на африканському континенті). Він переміг Іспанію в 1/8 фіналу та Португалію в чвертьфіналі.

Наскільки я зрозумів, несподіванкою стала участь команд з Азії та Африки, в основному, і навіть з Північної Америки (перемогла навіть Коста-Ріка). Лише дві команди не забили: господарі та Канада. Деякі малі країни виграли ігри: Еквадор; Воля; Саудівська Аравія; Туніс; Коста-Ріка; Камерун і Гана. Японія та Марокко перемогли у своїх групах. Другими у своїх групах були Австралія та Південна Корея. Німеччина, Данія, Бельгія та Уругвай для мене були розчаруванням і не змогли пройти кваліфікацію.

Бразилія, як я уявляв і попереджав вас тут 18 листопада минулого року (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2022/11/copa-do-mundo-2022.html), зупинилася в чвертьфіналі і миттєво зіграла переконливий футбол. Варто лише поглянути на нашу команду, щоб зрозуміти, що нашій підбірці бракувало технічного блиску. Взяти Даніеля Алвеса, якому 39 років, і не взяти для нього жодного резерву, хоча він міг викликати 26 гравців, було абсурдом. У нас були проблеми з травмами і картками. Ми наполягаємо на Неймарі як на порятунку.

Коли я передбачив, що Бразилія не стане чемпіоном, я написав це, виходячи з неповноцінності південноамериканського футболу порівняно з європейським. Але Аргентина у фіналі, як це було на Кубку Бразилії у 2018 році. Що нам потрібно зробити для бразильського футболу, щоб це змінити? З повагою, не знаю. Але нам потрібно обговорити це питання.

Russian:

Друзья мои, чемпионат мира еще не завершился, но, как все видят, этот чемпионат мира полон сюрпризов. В первом туре Саудовская Аравия обыграла Аргентину, а Япония обыграла Германию. Во втором туре Марокко обыграло Бельгию (я также нахожу удивительным ничью Нидерландов с Эквадором и Англией). В последнем туре Япония сделала еще один: обыграла Испанию и обеспечила себе 1-е место в группе, выбив из игры Германию, которая второй подряд Кубок выбыла из группового этапа. В группе D Тунис обыграл Францию. В H Южная Корея обыграла Португалию и в итоге выбила Уругвай из первой фазы. В группе F Марокко также заняло первое место и, как все видели, дошло до полуфинала (впервые такого подвига достигла страна на Африканском континенте). Он победил Испанию в 1/8 финала и Португалию в четвертьфинале.

Насколько я мог судить, сюрпризом стало участие команд из Азии и Африки, в основном, и даже из Северной Америки (победила даже Коста-Рика). Не забили только две команды: хозяева и Канада. Некоторые небольшие страны выиграли игры: Эквадор; Воля; Саудовская Аравия; Тунис; Коста-Рика; Камерун и Гана. Япония и Марокко выиграли свои группы. Австралия и Южная Корея заняли второе место в своих группах. Германия, Дания, Бельгия и Уругвай были для меня разочарованием и не прошли квалификацию.

Бразилия, как я представлял и предупреждал вас здесь 18 ноября прошлого года (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2022/11/copa-do-mundo-2022.html), остановился в четвертьфинале и в мгновение ока сыграл убедительный футбол. Достаточно взглянуть на нашу команду, чтобы понять, что нашему выбору не хватило технического совершенства. Брать Даниэля Алвеса в возрасте 39 лет и не брать для него никаких резервов, даже несмотря на то, что он мог вызвать 26 игроков, было абсурдно. У нас были проблемы с травмами и карточками. Мы настаиваем на Неймаре как на спасении.

Когда я предсказал, что Бразилия не станет чемпионом, я написал это, исходя из уступчивости южноамериканского футбола по сравнению с европейским футболом. Но Аргентина в финале, как это было на Кубке Бразилии в 2018 году. Что нам нужно сделать, чтобы бразильский футбол изменил это? Искренне не знаю. Но нам нужно обсудить этот вопрос.

Spanish:

Mis amigos, la Copa del Mundo aún no ha terminado, pero como todos están viendo, esta es una Copa del Mundo llena de sorpresas. En la primera ronda, Arabia Saudita venció a Argentina y Japón venció a Alemania. En segunda ronda, Marruecos venció a Bélgica (también me sorprenden los empates de Holanda con Ecuador e Inglaterra). En la última ronda, Japón hizo otro tanto: venció a España y se aseguró el 1° lugar del grupo, eliminando a Alemania, que, por segunda Copa consecutiva, quedó eliminada de la fase de grupos. En el grupo D, Túnez venció a Francia. En H, Corea del Sur venció a Portugal y acabó eliminando a Uruguay de la primera fase. En el grupo F, Marruecos también llegó primero y, como todos vieron, llegó a las semifinales (por primera vez, un país del continente africano logra esta hazaña). Eliminó a España en octavos de final y a Portugal en cuartos de final.

Por lo que pude ver, las sorpresas fueron la participación de equipos de Asia y África, principalmente, e incluso de Norteamérica (incluso ganó Costa Rica). Solo dos equipos no anotaron: los anfitriones y Canadá. Algunos países pequeños ganaron juegos: Ecuador; Voluntad; Arabia Saudita; Túnez; Costa Rica; Camerún y Ghana. Japón y Marruecos ganaron sus grupos. Australia y Corea del Sur fueron segundos en sus grupos. Alemania, Dinamarca, Bélgica y Uruguay, para mí, fueron las decepciones y no lograron clasificar.

Brasil, como imaginé y les advertí aquí el pasado 18 de noviembre (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2022/11/copa-do-mundo-2022.html), paró en cuartos de final y, en poco tiempo jugó fútbol convincente. Solo hay que mirar a nuestra plantilla para darse cuenta de que nuestra selección carecía de brillantez técnica. Coger a Daniel Alves, de 39 años, y no llevarle reservas, aunque podía convocar a 26 jugadores, era un absurdo. Tuvimos problemas con las lesiones y las tarjetas. Insistimos en Neymar como salvación.

Cuando pronosticé que Brasil no sería campeón, lo escribí basándome en la inferioridad del fútbol sudamericano frente al fútbol europeo. Pero Argentina está en la final, como lo estuvo en la Copa que se disputó aquí en Brasil en 2018. ¿Qué debemos hacer para que el fútbol brasileño cambie eso? Sinceramente, no sé. Pero tenemos que discutir este asunto.

French:

Mes amis, la Coupe du monde n'est pas encore finie, mais comme tout le monde le voit, c'est une Coupe du monde pleine de surprises. Au premier tour, l'Arabie saoudite a battu l'Argentine et le Japon a battu l'Allemagne. Au deuxième tour, le Maroc a battu la Belgique (je trouve aussi surprenants les nuls des Pays-Bas face à l'Equateur et à l'Angleterre). Au dernier tour, le Japon en a fait un autre: il a battu l'Espagne et s'est assuré la 1ère place du groupe, éliminant l'Allemagne, qui, pour la deuxième Coupe consécutive, a été éliminée de la phase de groupes. Dans le groupe D, la Tunisie a battu la France. En H, la Corée du Sud a battu le Portugal et a fini par éliminer l'Uruguay dès la première phase. Dans le groupe F, le Maroc est également arrivé premier et, comme tout le monde l'a vu, a atteint les demi-finales (pour la première fois, un pays du continent africain a réussi cet exploit). Il a éliminé l'Espagne en huitièmes de finale et le Portugal en quarts de finale.

Autant que je sache, les surprises ont été la participation d'équipes d'Asie et d'Afrique, principalement, et même d'Amérique du Nord (même le Costa Rica a gagné). Seules deux équipes n'ont pas marqué : les hôtes et le Canada. Certains petits pays ont gagné des matchs : Équateur ; Sera; Arabie Saoudite; Tunisie; Costa Rica; Cameroun et Ghana. Le Japon et le Maroc ont remporté leurs groupes. L'Australie et la Corée du Sud ont terminé deuxièmes de leurs groupes. L'Allemagne, le Danemark, la Belgique et l'Uruguay, pour moi, ont été les déceptions et n'ont pas réussi à se qualifier.

Le Brésil, comme je l'imaginais et vous prévenais ici le 18 novembre dernier (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2022/11/copa-do-mundo-2022.html), s'est arrêté en quart de finale et, en un rien de temps joué football convaincant. Il suffit de regarder notre effectif pour se rendre compte que notre sélection manquait de brio technique. Prendre Daniel Alves, 39 ans, et ne prendre aucune réserve pour lui, alors qu'il pouvait appeler 26 joueurs, était absurde. Nous avons eu des problèmes de blessures et de cartons. Nous insistons sur Neymar comme salut.

Quand j'ai prédit que le Brésil ne serait pas champion, j'ai écrit cela en me basant sur l'infériorité du football sud-américain par rapport au football européen. Mais l'Argentine est en finale, tout comme elle l'était lors de la Coupe qui s'est déroulée ici au Brésil en 2018. Que devons-nous faire pour que le football brésilien change cela ? Sincèrement, je ne sais pas. Mais nous devons discuter de cette question.

Chinese: 

朋友们，世界杯还没有结束，但正如大家所见，这是一届充满惊喜的世界杯。 首轮，沙特阿拉伯战胜阿根廷，日本战胜德国。 在第二轮中，摩洛哥击败了比利时（我也发现荷兰与厄瓜多尔和英格兰的平局令人惊讶）。 上轮，日本队再下一城：击败西班牙队，锁定小组第一，淘汰德国队，德国队连续两届杯赛小组赛出局。 D组，突尼斯击败法国。 在H组，韩国击败葡萄牙，最终淘汰乌拉圭出局。 在F组中，摩洛哥也是第一名，正如大家看到的那样，进入了半决赛（这是非洲大陆国家第一次取得这样的成绩）。 它在 16 强赛中淘汰了西班牙，在四分之一决赛中淘汰了葡萄牙。

据我所知，令人惊讶的是主要来自亚洲和非洲的团队，甚至来自北美（甚至哥斯达黎加也获胜）。 只有两支球队没有进球：东道主和加拿大队。 一些小国赢得了比赛：厄瓜多尔； 将要; 沙特阿拉伯; 突尼斯; 哥斯达黎加; 喀麦隆和加纳。 日本和摩洛哥赢得了他们的小组。 澳大利亚和韩国分列小组第二。 对我来说，德国、丹麦、比利时和乌拉圭令人失望，未能晋级。

巴西，正如我在去年 11 月 18 日在这里想象并警告过你的那样 (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2022/11/copa-do-mundo-2022.html)，在四分之一决赛中止步，并且很快就出场了令人信服的足球。 你只需要看看我们的阵容就会意识到我们的选择缺乏技术才华。 带着 39 岁的丹尼尔阿尔维斯，而不为他安排任何替补，即使他可以召集 26 名球员，也是荒谬的。 我们在伤病和卡牌方面遇到了问题。 我们坚持认为内马尔是救世主。

当我预测巴西不会成为冠军时，我写这篇文章是基于南美足球与欧洲足球相比的劣势。 但阿根廷进入了决赛，就像 2018 年在巴西举办的杯赛一样。我们需要为巴西足球做些什么来改变这种状况？ 真诚地，我不知道。 但是我们需要讨论这个问题。

O Papa de Hitler ou o Papa contra Hitler?

Meus Leitores, há alguns anos (não me lembro quantos mas já faz tempo), o meu saudoso tio Araújo me emprestou um livro chamado O Papa de Hitler: A Verdadeira História de Pio XII, do escritor inglês John Cornwell. A obra conta a história do papado de Eugenio Pacelli e, principalmente, a sua relação com o regime nazista. Se bem me lembro, segundo Cornwell, o acordo de Pio XII com Hitler era o seguinte: como a penetração da igreja católica na Alemanha era pequena, o Führer daria um apoio ao catolicismo se o Papa silenciasse sobre os horrores da guerra. 

Há alguns meses, na minha Feira do Livro improvisada, comprei um livro que defende exatamente o contrário. O Papa contra Hitler, do também inglês Mark Riebling, é muito bem documentado porque Pacelli, silenciosamente, comandou um grande esquema de espionagem contra o nazismo. Então, documentos não faltam. O interessante é que o segundo livro cita a primeira obra nas suas referências bibliográficas. 

Infelizmente, não encontrei os PDFs das obras para disponibilizar aqui para vocês. São livros pesados mas recomendo a leitura. Esse tema da relação entre Estado e Igreja acontece desde os primórdios da humanidade e explica muito da nossa sociedade. 

Mudando completamente de assunto, no último sábado, a minha mãe teve a felicidade de ser vacinada contra o coronavírus (foto ao lado). Contei para vocês aqui, no primeiro texto do ano (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2021/01/retrospectiva-2020.html), que a mãe e a Deborah, minha irmã, tiveram covid. E a minha mãe fará 75 anos no final de mês. Então, a gente se preocupa e ficamos aliviados e alegres quando soubemos que ela recebeu a vacina.
 

English:

My Readers, a few years ago (I don't remember how many but it's been a long time), my late Uncle Araújo loaned me a book called Hitler's Pope: The True Story of Pius XII, by the English writer John Cornwell. The work tells the story of Eugenio Pacelli's papacy and, mainly, his relationship with the Nazi regime. If I remember correctly, according to Cornwell, Pius XII's agreement with Hitler was as follows: since the penetration of the Catholic church in Germany was small, the Führer would support Catholicism if the Pope was silent about the horrors of war.

A few months ago, at my makeshift Book Fair, I bought a book that argues exactly the opposite. The Pope against Hitler, by Englishman Mark Riebling, is very well documented because Pacelli, silently, led a great espionage scheme against Nazism. So, documents abound. The interesting thing is that the second book mentions the first work in its bibliographic references.

Unfortunately, I didn't find the PDFs of the works to make available here for you. They are heavy books but I recommend reading them. This theme of the relationship between State and Church has been going on since the dawn of humanity and explains much of our society.

Changing the subject completely, last Saturday, my mother was happy to be vaccinated against the coronavirus (photo beside). I told you here, in the first text of the year (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2021/01/retrospectiva-2020.html), that my mother and Deborah, my sister, had covid. And my mom will be 75 at the end of the month. So, we worry and we were relieved and happy when we learned that she received the vaccine.

German:

Meine Leser, vor ein paar Jahren (ich weiß nicht mehr, wie viele, aber es ist lange her) hat mir mein verstorbener Onkel Araújo ein Buch mit dem Titel Hitlers Papst: Die wahre Geschichte von Pius XII. Vom englischen Schriftsteller John Cornwell geliehen. Die Arbeit erzählt die Geschichte von Eugenio Pacellis Papsttum und vor allem seine Beziehung zum NS-Regime. Wenn ich mich richtig erinnere, war laut Cornwell Pius XII. Mit Hitler wie folgt einverstanden: Da die Durchdringung der katholischen Kirche in Deutschland gering war, würde der Führer den Katholizismus unterstützen, wenn der Papst über die Schrecken des Krieges schweigen würde.

Vor einigen Monaten habe ich auf meiner provisorischen Buchmesse ein Buch gekauft, das genau das Gegenteil argumentiert. Der Papst gegen Hitler von dem Engländer Mark Riebling ist sehr gut dokumentiert, weil Pacelli stillschweigend ein großes Spionageprogramm gegen den Nationalsozialismus führte. Es gibt also viele Dokumente. Das Interessante ist, dass das zweite Buch das erste Werk in seinen Literaturangaben erwähnt.

Leider habe ich die PDFs der Werke nicht gefunden, um sie hier für Sie verfügbar zu machen. Es sind schwere Bücher, aber ich empfehle sie zu lesen. Dieses Thema der Beziehung zwischen Staat und Kirche besteht seit den Anfängen der Menschheit und erklärt einen Großteil unserer Gesellschaft.

Am vergangenen Samstag wechselte meine Mutter das Thema vollständig und freute sich, gegen das Coronavirus geimpft zu werden (Foto daneben). Ich habe Ihnen hier im ersten Text des Jahres (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2021/01/retrospectiva-2020.html) gesagt, dass meine Mutter und Deborah, meine Schwester, Covid hatten. Und meine Mutter wird Ende des Monats 75 Jahre alt. Wir machen uns also Sorgen und waren erleichtert und glücklich, als wir erfuhren, dass sie den Impfstoff erhalten hat.

Russian:

Мои читатели, несколько лет назад (не помню, сколько, но прошло много времени), мой покойный дядя Араужо одолжил мне книгу английского писателя Джона Корнуэлла под названием «Папа Гитлера: Правдивая история Пия XII». Работа рассказывает историю папства Эудженио Пачелли и, в основном, его отношения с нацистским режимом. Если я правильно помню, согласно Корнуэллу, соглашение Пия XII с Гитлером было следующим: поскольку проникновение католической церкви в Германию было небольшим, фюрер поддержал бы католицизм, если бы Папа умалчивал об ужасах войны.

Несколько месяцев назад на своей импровизированной книжной ярмарке я купил книгу, которая утверждает прямо противоположное. «Папа против Гитлера», написанный англичанином Марком Риблингом, очень хорошо задокументирован, потому что Пачелли молча возглавил грандиозную схему шпионажа против нацизма. Итак, документов предостаточно. Интересно, что во второй книге в библиографических ссылках упоминается первое произведение.

К сожалению, я не нашел PDF-файлы с работами, которые можно было бы сделать здесь для вас. Это тяжелые книги, но я рекомендую их прочитать. Эта тема взаимоотношений между государством и церковью существует на заре человечества и во многом объясняет наше общество.

Полностью сменив тему, в прошлую субботу моя мама была рада сделать прививку от коронавируса (фото рядом). Я сказал вам здесь, в первом тексте года (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2021/01/retrospectiva-2020.html), что моя мать и Дебора, моя сестра, были заражены коронавирусом. А маме в конце месяца исполнится 75. Итак, мы переживаем, и мы почувствовали облегчение и радость, когда узнали, что она получила вакцину.

Spanish:

Mis lectores, hace unos años (no recuerdo cuántos pero ha pasado mucho tiempo), mi difunto tío Araújo me prestó un libro titulado Hitler's Pope: The True Story of Pius XII, del escritor inglés John Cornwell. La obra cuenta la historia del papado de Eugenio Pacelli y, principalmente, su relación con el régimen nazi. Si mal no recuerdo, según Cornwell, el acuerdo de Pío XII con Hitler era el siguiente: dado que la penetración de la Iglesia católica en Alemania era pequeña, el Führer apoyaría el catolicismo si el Papa guardaba silencio sobre los horrores de la guerra.

Hace unos meses, en mi improvisada Feria del Libro, compré un libro que argumenta exactamente lo contrario. El Papa contra Hitler, del inglés Mark Riebling, está muy bien documentado porque Pacelli, en silencio, lideró un gran plan de espionaje contra el nazismo. Entonces, abundan los documentos. Lo interesante es que el segundo libro menciona la primera obra en sus referencias bibliográficas.

Desafortunadamente, no encontré los archivos PDF de los trabajos para ponerlos a su disposición aquí. Son libros pesados ​​pero recomiendo leerlos. Este tema de la relación entre Estado e Iglesia se viene dando desde los albores de la humanidad y explica gran parte de nuestra sociedad.

Cambiando de tema por completo, el sábado pasado mi madre estaba feliz de estar vacunada contra el coronavirus (foto al lado). Te dije aquí, en el primer texto del año (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2021/01/retrospectiva-2020.html), que mi madre y Deborah, mi hermana, tenían covid. Y mi mamá cumplirá 75 a fin de mes. Entonces, nos preocupamos y nos sentimos aliviados y felices cuando supimos que ella recibió la vacuna. 

French:

Mes lecteurs, il y a quelques années (je ne me souviens pas combien mais ça fait longtemps), feu mon oncle Araújo m'a prêté un livre intitulé Hitler's Pope: The True Story of Pius XII, de l'écrivain anglais John Cornwell. L'ouvrage raconte l'histoire de la papauté d'Eugenio Pacelli et, principalement, sa relation avec le régime nazi. Si je me souviens bien, selon Cornwell, l'accord de Pie XII avec Hitler était le suivant: la pénétration de l'Église catholique en Allemagne étant faible, le Führer soutiendrait le catholicisme si le pape gardait le silence sur les horreurs de la guerre.

Il y a quelques mois, à mon salon du livre de fortune, j'ai acheté un livre qui soutient exactement le contraire. Le pape contre Hitler, de l'Anglais Mark Riebling, est très bien documenté car Pacelli, en silence, a mené un grand plan d'espionnage contre le nazisme. Ainsi, les documents abondent. Ce qui est intéressant, c'est que le deuxième livre mentionne le premier ouvrage dans ses références bibliographiques.

Malheureusement, je n'ai pas trouvé les PDF des œuvres à mettre à votre disposition ici. Ce sont des livres lourds mais je recommande de les lire. Ce thème de la relation entre l'État et l'Église se perpétue depuis l'aube de l'humanité et explique une grande partie de notre société.

Changeant complètement de sujet, samedi dernier, ma mère était heureuse d'être vaccinée contre le coronavirus (photo à côté). Je vous ai dit ici, dans le premier texte de l'année (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2021/01/retrospectiva-2020.html), que ma mère et Deborah, ma sœur, avaient un covid. Et ma mère aura 75 ans à la fin du mois. Donc, nous nous inquiétons et nous avons été soulagés et heureux d'apprendre qu'elle avait reçu le vaccin.

Chinese:

我的读者，几年前（我不记得有多少，但已经很久了），我已故的Araújo叔叔借给我一本英国作家约翰·康威尔写的《希特勒的教皇：庇护十二世的真实故事》。该作品讲述了欧金尼奥·帕塞利（Eugenio Pacelli）的罗马教皇故事，主要是与纳粹政权的关系。根据康威尔的说法，如果我没记错的话，庇护十二世与希特勒的协议如下：由于德国天主教教会的渗透率很小，如果教皇对战争的恐惧保持沉默，则菲勒将支持天主教。

几个月前，在我临时的书展上，我买了一本相反的书。英国人马克·里伯林（Mark Riebling）的反对希特勒教皇的著作被很好地记录下来，因为帕奎里默默地领导了反对纳粹主义的伟大间谍活动。因此，文件比比皆是。有趣的是，第二本书在其书目参考中提到了第一本书。

不幸的是，我没有找到可在此处使用的作品PDF。它们是沉重的书，但我建议您阅读。自人类诞生以来，国家与教会之间关系的这一主题就一直在进行，并解释了我们的社会。

完全改变主题，上周六，我母亲很高兴接受了针对冠状病毒的疫苗接种（照片旁）。在今年的第一个文本中（https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2021/01/retrospectiva-2020.html），我在这里告诉您，我的母亲和我的妹妹黛博拉（Deborah）表现得很融洽。我妈妈本月底将满75岁。因此，当我们得知她已接种疫苗时，我们会感到放心和欣慰。

A derrota de Trump

Meus amigos, depois de cinco dias de uma apuração confusa e exaustiva (o sistema eleitoral norte-americano é horroroso. O nosso sistema eleitoral é muito melhor, mais claro e eficiente), Joe Biden foi eleito como o novo presidente dos Estados Unidos. O fanafarrão Donald Trump, portanto, está fora.  

Um fato me chamou a atenção: de dois anos para cá, alguns países estão solidificando seu caminho para a esquerda. A Argentina, depois da experiência malsucedida com o empresário Maurício Macri, elegeu o Alberto Fernandéz, a quem Bolsonaro chamou de bandido.

A Bolívia gostou tanto de Evo Morales que elegeu o seu ex-ministro como sucessor. O Chile montará sua nova Constituição derrubando o documento, já ultrapassado, da ditadura Pinochet, de quem Bolsonaro é admirador. Também existem movimentos mais antigos como na Alemanha e França, com Angela Merkel e Macron. 

Espero que o Brasil tome o mesmo rumo e tire o Bolsonaro do poder. A esquerda pode ter seus defeitos mas sempre foi mais voltada para os pobres do que a direita, que é oriunda da burguesia.

English:

My friends, after five days of a confused and exhaustive poll (the American electoral system is horrible. Our electoral system is much better, clearer and more efficient), Joe Biden was elected as the new president of the United States. Farmer Donald Trump is therefore out.

One fact caught my attention: since two years ago, some countries are solidifying their way to the left. Argentina, after the unsuccessful experience with businessman Maurício Macri, elected Alberto Fernandéz, whom Bolsonaro called a bandit.

Bolivia liked Evo Morales so much that he elected his former minister as successor. Chile will assemble its new Constitution overturning the document, already outdated, of the Pinochet dictatorship, of whom Bolsonaro is an admirer. There are also older movements like in Germany and France, with Angela Merkel and Macron.

I hope that Brazil will take the same course and take Bolsonaro out of power. The left may have its defects but it has always been more focused on the poor than the right, which comes from the bourgeoisie.

German:

Meine Freunde, nach fünf Tagen einer verwirrten und umfassenden Umfrage (das amerikanische Wahlsystem ist schrecklich. Unser Wahlsystem ist viel besser, klarer und effizienter) wurde Joe Biden zum neuen Präsidenten der Vereinigten Staaten gewählt. Bauer Donald Trump ist deshalb raus.

Eine Tatsache erregte meine Aufmerksamkeit: Seit zwei Jahren festigen einige Länder ihren Weg nach links. Argentinien wählte nach der erfolglosen Erfahrung mit dem Geschäftsmann Maurício Macri Alberto Fernandéz, den Bolsonaro als Banditen bezeichnete.

Bolivien mochte Evo Morales so sehr, dass er seinen ehemaligen Minister zum Nachfolger wählte. Chile wird seine neue Verfassung zusammenstellen und das bereits veraltete Dokument der Pinochet-Diktatur, deren Bewunderer Bolsonaro ist, aufheben. Es gibt auch ältere Bewegungen wie in Deutschland und Frankreich mit Angela Merkel und Macron.

Ich hoffe, dass Brasilien den gleichen Kurs einschlagen und Bolsonaro aus der Macht bringen wird. Die Linke mag ihre Mängel haben, aber sie hat sich immer mehr auf die Armen konzentriert als auf die Rechte, die aus der Bourgeoisie stammt.

Russian:

Друзья мои, после пяти дней беспорядочного и исчерпывающего опроса (американская избирательная система ужасна. Наша избирательная система намного лучше, яснее и эффективнее) Джо Байден был избран новым президентом Соединенных Штатов. Таким образом, фермер Дональд Трамп отсутствует.

Мое внимание привлек один факт: два года назад некоторые страны укрепляют свой путь влево. Аргентина после неудачного опыта с бизнесменом Маурисио Макри избрала Альберто Фернандеса, которого Болсонару назвал бандитом.

Боливии настолько понравился Эво Моралес, что он избрал своим преемником своего бывшего министра. Чили соберет новую конституцию, отменяющую уже устаревший документ диктатуры Пиночета, поклонником которого является Болсонару. Есть также более старые движения, например, в Германии и Франции, с Ангелой Меркель и Макроном.

Я надеюсь, что Бразилия пойдет по тому же пути и отстранит Болсонару от власти. У левых могут быть свои недостатки, но они всегда были больше ориентированы на бедных, чем на правых, которые исходили от буржуазии.

Spanish:

Amigos míos, después de cinco días de una encuesta confusa y exhaustiva (el sistema electoral estadounidense es horrible. Nuestro sistema electoral es mucho mejor, más claro y más eficiente), Joe Biden fue elegido como el nuevo presidente de los Estados Unidos. Por lo tanto, el granjero Donald Trump está fuera.

Un hecho me llamó la atención: desde hace dos años, algunos países están solidificando su camino hacia la izquierda. Argentina, luego de la fallida experiencia con el empresario Maurício Macri, eligió a Alberto Fernandéz, a quien Bolsonaro llamó bandido.

A Bolivia le agradaba tanto Evo Morales que eligió como sucesor a su exministro. Chile armará su nueva Constitución derogando el documento, ya caduco, de la dictadura de Pinochet, de quien Bolsonaro es admirador. También hay movimientos más antiguos como en Alemania y Francia, con Angela Merkel y Macron.

Espero que Brasil tome el mismo camino y saque a Bolsonaro del poder. La izquierda puede tener sus defectos pero siempre se ha centrado más en los pobres que en la derecha, que viene de la burguesía.

French:

Mes amis, après cinq jours d'un scrutin confus et exhaustif (le système électoral américain est horrible. Notre système électoral est bien meilleur, plus clair et plus efficace), Joe Biden a été élu nouveau président des États-Unis. Le fermier Donald Trump est donc absent.

Un fait a retenu mon attention: depuis deux ans, certains pays se solidifient vers la gauche. L'Argentine, après l'expérience infructueuse avec l'homme d'affaires Maurício Macri, a élu Alberto Fernandéz, que Bolsonaro a qualifié de bandit.

La Bolivie aimait tellement Evo Morales qu'il élit son ancien ministre comme successeur. Le Chili rassemblera sa nouvelle Constitution renversant le document, déjà dépassé, de la dictature de Pinochet, dont Bolsonaro est un admirateur. Il y a aussi des mouvements plus anciens comme en Allemagne et en France, avec Angela Merkel et Macron.

J'espère que le Brésil suivra le même cap et sortira Bolsonaro du pouvoir. La gauche a peut-être ses défauts mais elle a toujours été plus focalisée sur les pauvres que la droite, qui vient de la bourgeoisie.

Chinese:

我的朋友们，经过迷茫和详尽的调查五天（美国的选举制度是可怕的。我们的选举制度是更好，更清晰，更有效），乔·拜登当选为美国新总统。农夫唐纳德·特朗普因此离开了。

一个事实引起了我的注意：自两年前以来，一些国家正在巩固向左的道路。阿根廷，与商人毛里西奥·马克里不成功的经历后，当选阿尔贝托·费尔南德斯，谁Bolsonaro称为强盗。

玻利维亚非常喜欢埃沃·莫拉莱斯（Evo Morales），以至于他选举前任部长为继任者。智利将制定新宪法，以推翻已经过时的皮诺切特专政的文件，博尔索纳罗对此表示钦佩。也有较早的运动，例如德国和法国的安格拉·默克尔（Angela Merkel）和马克龙（Macron）。

我希望巴西将采取同样的做法，并使博尔索纳罗失去权力。左派可能有其缺陷，但始终比资产阶级的右派更加关注穷人。

150 Mil Acessos!

Meus Leitores, chegamos a 150 mil visualizações! Estou muito feliz! Meu muito obrigado a todos que leram alguma coisa que escrevi ou compartilhei de algum amigo.
Na verdade, já são mais de 152,5 mil visitas mas como não faz muito que escrevi o texto comemorando os nove anos do blog, resolvi adiar um pouco essa comemoração (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2019/03/9-anos-de-blog.html).
E temos mais uma coisa para comemorar: a Rússia é o 3º país a passar das 10 mil visitas (Brasil e Estados Unidos são os outros dois, com mil de 50 mil acessos cada).
Outros três países (Alemanha, França e Ucrânia) e uma região desconhecida, que continuo tentando descobrir qual é, passaram das mil visualizações.
Esse é um blog pequeno mas, pensando bem, quantas cidades no mundo tem mais de 150 mil habitantes? Minha terra natal, Lins, no ano passado, tinha uma população estimada de 77.510 pessoas. Se todos lessem o blog, daria uma média de dois textos por pessoa. Nesses nove anos, são quase 17 mil acessos anuais; mais de 1,4 mil visitas mensais; 565 acessos diários; mais de 23 visitas por hora em mais de 100 países.
É pequeno mas me dá muito orgulho. Agradeço, mais uma vez, a vocês por curtirem a minha história e as minhas opiniões. Espero que continuem me acompanhando.



English: 

My readers, we have reached 150 thousand views! I am very happy! My thanks to everyone who has read something I have written or shared with a friend.

In fact, there are already more than 152,500 visits but since I did not write the text celebrating the nine years of the blog, I decided to postpone this celebration a bit (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2019/03/9 -anos-de-blog.html).

And we have one more thing to celebrate: Russia is the 3rd country to pass the 10 thousand visits (Brazil and the United States are the other two, with thousand of 50 thousand hits each).

Three other countries (Germany, France and Ukraine) and an unknown region, which I keep trying to find out what it is, have passed the thousand views.

This is a small blog but, come to think of it, how many cities in the world have more than 150 thousand inhabitants? My homeland, Lins, last year had an estimated population of 77,510 people. If everyone read the blog, it would give an average of two texts per person. In these nine years, there are almost 17 thousand accesses per year; more than 1,400 monthly visits; 565 daily accesses; more than 23 hits per hour in more than 100 countries.


It's small but it gives me a lot of pride. Thank you, once again, for enjoying my story and my opinions. I hope you keep following me.

German:

Meine Leser, wir haben 150 Tausend Aufrufe erreicht! Ich bin sehr glücklich! Mein Dank geht an alle, die etwas gelesen haben, was ich geschrieben oder mit einem Freund geteilt habe.

In der Tat gibt es mehr als 152.500 Besucher, aber da ich nicht langen Text feierte die neun Jahre des Blogs schrieb, habe ich beschlossen, diese eine kleine Feier zu verschieben (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2019/03/9 -anos-de-blog.html).

Und wir haben noch etwas zu feiern: Russland das dritte Land von 10.000 Besuche (Brasilien und den Vereinigten Staaten sind die beiden anderen, mit tausend 50.000 Hits pro Stück) zu bewegen.

Drei andere Länder (Deutschland, Frankreich und die Ukraine) und eine unbekannte Region, in der ich immer wieder versuche herauszufinden, was es ist, haben die tausend Ansichten bestanden.

Dies ist ein kleiner Blog, aber wie viele Städte auf der Welt haben mehr als 150.000 Einwohner? In meiner Heimat Lins lebten im vergangenen Jahr schätzungsweise 77.510 Menschen. Wenn jeder das Blog lesen würde, gäbe es durchschnittlich zwei Texte pro Person. In diesen neun Jahren gibt es fast 17.000 Zugriffe pro Jahr; mehr als 1.400 monatliche Besuche; 565 tägliche Zugriffe; Mehr als 23 Treffer pro Stunde in mehr als 100 Ländern.


Es ist klein, aber es macht mich sehr stolz. Nochmals vielen Dank, dass Sie meine Geschichte und meine Meinungen genießen. Ich hoffe du folgst mir weiter.




Russian:

Мои читатели, мы достигли 150 тысяч просмотров! Я очень счастлив! Спасибо всем, кто прочитал что-то, что я написал или поделился с другом.

На самом деле посещений уже более 152 500, но поскольку я не написал текст, посвященный девятилетнему юбилею блога, я решил немного отложить это празднование (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2019/03/9 -Years-оф-blog.html).

И у нас есть еще одна вещь, которую стоит отметить: Россия - третья страна, которая прошла 10 тысяч посещений (остальные две - Бразилия и США, по тысяче из 50 тысяч посещений в каждой).

Три другие страны (Германия, Франция и Украина) и неизвестный регион, который я продолжаю пытаться выяснить, что это такое, прошли тысячу просмотров.

Это небольшой блог, но если подумать, сколько городов в мире насчитывает более 150 тысяч жителей? Моя родина, Линс, в прошлом году насчитывала 77 510 человек. Если каждый прочитает блог, он даст в среднем два текста на человека. За эти девять лет, почти 17 тысяч посещений в год; более 1400 посещений в месяц; 565 ежедневных посещений; более 23 просмотров в час в более чем 100 странах.


Это маленький, но это дает мне большую гордость. Спасибо еще раз, за ​​то, что наслаждались моей историей и моим мнением. Я надеюсь, что вы продолжаете следовать за мной.



Spanish:

¡Mis lectores, llegamos a 150 mil visualizaciones! ¡Estoy muy feliz! Mi muchas gracias a todos los que leyeron algo que escribí o comparte algún amigo.

En realidad, ya son más de 152,5 mil visitas pero como no hace mucho que escribí el texto conmemorando los nueve años del blog, decidí posponer un poco esa conmemoración (https://blogdaacessibilidad.blogspot.com/2019/03/9 -Años-de-blog.html).

Y tenemos otra cosa para conmemorar: Rusia es el tercer país a pasar de las 10 mil visitas (Brasil y Estados Unidos son los otros dos, con mil de 50 mil accesos cada uno).

Otros tres países (Alemania, Francia y Ucrania) y una región desconocida, que sigo tratando de descubrir cuál es, pasaron de las mil vistas.

Este es un blog pequeño pero, pensando bien, cuántas ciudades en el mundo tiene más de 150 mil habitantes? Mi tierra natal, Lins, el año pasado, tenía una población estimada de 77.510 personas. Si todos leen el blog, daría un promedio de dos textos por persona. En estos nueve años, son casi 17 mil accesos anuales; más de 1,4 mil visitas mensuales; 565 accesos diarios; más de 23 visitas por hora en más de 100 países.

Es pequeño pero me da mucho orgullo. Agradezco, una vez más, a ustedes por disfrutar de mi historia y mis opiniones. Espero que sigan acompañándome.




French:

Mes lecteurs, nous avons atteint 150 000 vues! Je suis très content! Merci à tous ceux qui ont lu quelque chose que j'ai écrit ou partagé avec un ami.

En fait, il y a déjà plus de 152 500 visites, mais comme je n'ai pas écrit le texte célébrant les neuf années du blog, j'ai décidé de reporter un peu cette célébration (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2019/03/9 -anos-de-blog.html).

Et nous avons encore une chose à célébrer: la Russie est le 3ème pays à passer les 10 000 visites (le Brésil et les États-Unis sont les deux autres, avec des milliers de visites de 50 000).

Trois autres pays (l'Allemagne, la France et l'Ukraine) et une région inconnue, que je cherche sans cesse à découvrir ce que c'est, ont passé les mille vues.

Ceci est un petit blog mais, à bien y penser, combien de villes dans le monde ont plus de 150 000 habitants? Mon pays natal, Lins, avait une population estimée à 77 510 personnes l’année dernière. Si tout le monde lisait le blog, cela donnerait en moyenne deux textes par personne. Au cours de ces neuf années, il y a près de 17 000 accès par an; plus de 1 400 visites mensuelles; 565 accès quotidiens; plus de 23 visites par heure dans plus de 100 pays.

C'est petit mais ça me donne beaucoup de fierté. Merci encore d'avoir apprécié mon récit et mes opinions. J'espère que tu continues à me suivre.

Chinese: 

我的读者，我们已达到15万次观看！我很开心！感谢所有读过我写过或与朋友分享过的东西的人。

事实上，有超过152,500考察，但我写不长文本庆祝九年的博客，我决定推迟这一点庆典（https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2019/03/9 -Years-的-blog.html）。

我们还有一件事需要庆祝：俄罗斯是第三个通过万次访问的国家（巴西和美国是另外两个，每个都有5万次点击）。

其他三个国家（德国，法国和乌克兰）和一个不为人知的地区，我一直试图找出它是什么，已经超过了千人观点。

这是一个小博客，但想到这一点，世界上有多少城市拥有超过15万居民？我的祖国林斯去年的人口估计为77,510人。如果每个人都阅读博客，那么每人平均会得到两个文本。在这九年中，每年有近1.7万次访问;每月访问量超过1,400次;每日访问565次;超过100个国家/地区每小时超过23次点击。


它很小但它给了我很多自豪感。再次感谢您欣赏我的故事和观点。我希望你继续关注我。

Análise (tardia) sobre a Copa

Meus amigos, como eu não escrevi aqui durante as férias, não fiz uma análise sobre a Copa do Mundo. Eu sei que vocês já viram, leram e ouviram muito sobre a Copa mas, como sou jornalista e apaixonado por futebol (e pretensioso também), darei a minha opinião.
Foi uma Copa diferente, Aliás, ela já começou diferente porque duas seleções tradicionais, Itália e Holanda não se classificaram. Depois, teve a eliminação precoce da Alemanha, que sacudiu mais ainda a competição. Por isso, foi uma Copa divertida. As seleções menos tradicionais apareceram mais: Croácia, Bélgica, Rússia, entre outras.
Mas não foi uma Copa brilhante tecnicamente. Ganhou a melhor seleção, a França, mas era um time comum. O próprio Modric, escolhido o melhor jogador do torneio, não é um atleta de jogadas geniais, como o Messi, por exemplo. É um jogador estilo motorzinho, que não para nunca em campo, que faz várias funções, que se entrega para a equipe. Todo técnico e torcida gosta desse tipo de atleta.
Um outro detalhe me chamou a atenção: como tivemos jogadores, principalmente atacantes, que começaram bem a Copa mas foram se apagando. Cito alguns exemplos: Cristiano Ronaldo; Lukaku; Keane; Keane... Começaram fazendo gols, arrebentando mas, no final, tiveram atuações discretas.
O Brasil teve uma participação razoável. A Copa do Mundo é uma competição traiçoeira e ser desclassificado num jogo eliminatório não é nenhum pecado. Poderíamos ter ido melhor mas também não podemos fazer terra arrasada. Manter o Tite foi a melhor opção.
Duas coisas me preocuparam nessa Copa. Primeiro, uma questão tática. Todo mundo disse que acharam o antídoto para o tiki-taka. O tiki-taka é um esquema bonito de se ver jogar porque privilegia o toque de bola. Por que ter a posse de bola? Com a posse de bola, você não é atacado. Me parece que é um sistema que os treinadores adoram porque correm menos risco de serem atacados, perderem as partidas e, assim, o seu emprego também corre menos risco. O grande problema é que descobriram, na Copa do Mundo, o antídoto para o tiki-taka mas esse antídoto não acrescenta qualidade ao jogo. Fizeram muito uso da bola parada mas ninguém fala num esquema mais envolvente com menos toque de bola, passes mais diagonais e mais chutes a gol. Vão esperar uma falta ou escanteio para tentar fazer gols? Vamos fazer mais uso do drible e jogadas individuais no ataque.
A outra coisa que me preocupa é o desempenho da América do Sul. Mas aí não falo só em Copas do Mundo. Acompanhem o meu raciocínio. Depois do Penta do Brasil em 2002, aconteceram quatro Copas e, só no torneio sediado aqui no Brasil em 2014, uma seleção sulamericana chegou à final. Nos outros anos, só os europeus decidiram. Na Copa da Rússia, não chegamos nem às semifinais. No Mundial de Clubes, também temos sido presas fáceis para os europeus nos últimos anos. De 2010 para cá, em três edições, não chegamos na final: 2010 (com o Inter), 2013 e 2016. Coincidentemente, exatamente a cada 3 anos. Em 2016, o Nacional de Medellín conseguiu tomar 3 a 0 do Kashima na semifinal.
Por que o desempenho do futebol sulamericano caiu tanto nos últimos anos? Não é por uma questão financeira porque essa diferença econômica sempre existiu. Afinal, foram eles que nos colonizaram. Malandros, ficaram com o dinheiro, é óbvio.
Também não é por causa da corrupção nas confederações sulamericanas porque o Brasil foi campeão mundial em 94 e 2002 com Ricardo Teixeira no comando. Julio Grondona era presidente da AFA quando a Argentina foi campeã mundial. Desorganizados também sempre fomos.
Eu acredito que essa queda talvez seja porque estejamos copiando, cada vez mais, o estilo de jogo deles. O nosso futebol, atualmente, tem muita marcação, muito toque de bola e pouco drible e chutes a gol. Mas é claro que não sou dono da verdade. Quero saber a sua opinião.
Espero que a gente retome o nosso melhor futebol logo para tornar as disputas mais equilibradas e recuperar a hegemonia na Copa do Mundo do Qatar em 2022 e no Mundial de clubes.



English:

My friends, as I did not write here during the holidays, I did not do an analysis about the World Cup. I know you've seen, read and heard a lot about the World Cup but, as a journalist and football fan (and pretentious too), I'll give my opinion.

It was a different Cup, by the way, it already started different because two traditional selections, Italy and Holland did not qualify. Then there was the early elimination of Germany, which further shook the competition. So it was a fun cup. The less traditional selections appeared more: Croatia, Belgium, Russia, among others.

But it was not a brilliant tournament technically. Won the best selection, France, but it was an ordinary team. Modric himself, chosen the best player of the tournament, is not an athlete of brilliant moves, like Messi, for example. It is a motor-style, never-on-the-field, multi-role player who delivers to the team. Every coach and fan likes this type of athlete.

Another detail caught my attention: as we had players, mainly attackers, who started well the Cup but were fading. I cite some examples: Cristiano Ronaldo; Lukaku; Keane; Keane ... They started scoring goals, breaking up but in the end they played discreetly.

Brazil had a reasonable participation. The World Cup is a treacherous competition and being disqualified in a knockout match is no sin. We could have done better, but we can not make scorched earth. Keeping Tite was the best option.

Two things worried me about this Cup. First, a tactical question. Everyone said they found the antidote to tiki-taka. The tiki-taka is a beautiful scheme to see yourself playing because it privileges the touch of the ball. Why take possession of the ball? With possession of the ball, you are not attacked. It seems to me that it is a system that coaches love because they are less likely to be attacked, lose games and so their job is also less risky. The big problem is that they discovered at the World Cup the antidote to tiki-taka but this antidote does not add quality to the game. They made a lot of use of the stopped ball but nobody speaks in a more involving scheme with less touch of ball, more diagonal passes and more kicks to goal. Will they wait for a foul or a corner to try to score? Let's make more use of the dribble and individual moves in the attack.

The other thing that worries me is the performance of South America. But then I'm not just talking about World Cups. Follow my reasoning. After Penta do Brasil in 2002, there were four World Cups and only in the tournament hosted here in Brazil in 2014 did a South American team reach the final. In other years, only Europeans have decided. In the Russian Cup, we have not even reached the semifinals. In the World Cup, we have also been easy prey for Europeans in recent years. From 2010 to here, in three editions, we did not reach the final: 2010 (with Inter), 2013 and 2016. Coincidentally, exactly every 3 years. In 2016, Nacional de Medellín managed to take 3 to 0 of Kashima in the semifinal.

Why has South American football's performance dropped so much in recent years? It is not for financial reasons that this economic difference has always existed. After all, it was they who colonized us. Tricksters, they got the money, of course.

Nor is it because of corruption in the South American confederations because Brazil was world champion in 1994 and 2002 with Ricardo Teixeira in charge. Julio Grondona was president of the AFA when Argentina was world champion. Disorganized we have always been.

I believe that this decline may be because we are increasingly copying their style of play. Our football, currently, has a lot of marking, a lot of touch and little dribbling and kicking. But of course I do not own the truth. I want to know your opinion.

I hope that we will return to our best football soon to make the disputes more balanced and regain the hegemony at the Qatar World Cup in 2022 and at the World Club Championships.




German:

Meine Freunde, da ich in den Ferien nicht hier geschrieben habe, habe ich keine Analyse über die WM gemacht. Ich weiß, dass Sie viel über die WM gesehen, gelesen und gehört haben, aber als Journalist und Fußballfan (und auch protzig) werde ich meine Meinung sagen.

Es war ein anderer Pokal, übrigens hat es bereits anders angefangen, weil zwei traditionelle Auswahlen, Italien und Holland, sich nicht qualifiziert haben. Dann gab es die frühe Beseitigung Deutschlands, die den Wettbewerb weiter erschütterte. Es war also eine lustige Tasse. Die weniger traditionelle Auswahl erschien mehr: Kroatien, Belgien, Russland, unter anderem.

Aber es war technisch kein brillantes Turnier. Gewann die beste Auswahl, Frankreich, aber es war ein gewöhnliches Team. Modric selbst, der beste Spieler des Turniers, ist kein brillanter Spieler wie Messi. Es ist ein Motor-Stil, nie-auf-dem-Feld, Multi-Rollenspieler, der an das Team liefert. Jeder Trainer und Fan mag diese Art von Sportler.

Ein anderes Detail erregte meine Aufmerksamkeit: Wir hatten Spieler, hauptsächlich Angreifer, die gut mit dem Cup begannen, aber verblassten. Ich zitiere einige Beispiele: Cristiano Ronaldo; Lukaku; Keane; Keane ... Sie haben angefangen Tore zu schießen, aber sie haben am Ende diskret gespielt.

Brasilien hatte eine angemessene Beteiligung. Der Weltcup ist ein heimtückischer Wettbewerb und die Disqualifikation in einem KO-Spiel ist keine Sünde. Wir hätten es besser machen können, aber wir können keine verbrannte Erde machen. Keeping Tite war die beste Option.

Zwei Dinge machten mir Sorgen um diesen Pokal. Zuerst eine taktische Frage. Alle sagten, sie hätten das Gegenmittel gegen Tiki-Taka gefunden. Der Tiki-Taka ist ein wunderschöner Plan, sich selbst zu spielen, weil er die Ballberührung bevorzugt. Warum den Ball in Besitz nehmen? Mit Ballbesitz werden Sie nicht angegriffen. Es scheint mir, dass es ein System ist, das Trainer liebt, weil sie weniger angegriffen werden, Spiele verlieren und ihre Arbeit weniger riskant ist. Das große Problem ist, dass sie bei der WM das Gegenmittel gegen Tiki-Taka entdeckt haben, aber dieses Gegenmittel bringt keine Qualität in das Spiel. Sie nutzten den gestoppten Ball sehr, aber niemand spricht in einem einnehmenden Spiel mit weniger Ballkontakt, mehr diagonalen Pässen und mehr Torschüssen. Werden sie auf ein Foul oder eine Ecke warten, um zu versuchen zu punkten? Lasst uns das Dribbeln und die einzelnen Bewegungen des Angriffs besser nutzen.

Die andere Sache, die mich beunruhigt, ist die Leistung von Südamerika, aber ich spreche nicht nur über Weltcups. Folge meiner Argumentation. Nach Penta do Brasil im Jahr 2002 gab es vier Weltmeisterschaften und nur im Turnier 2014, das hier in Brasilien ausgetragen wurde, erreichte ein südamerikanisches Team das Finale. In anderen Jahren haben sich nur Europäer entschieden. Im russischen Pokal haben wir nicht einmal das Halbfinale erreicht. In der WM waren wir in den letzten Jahren auch eine leichte Beute für Europäer. Von 2010 bis hier, in drei Editionen, haben wir das Finale nicht erreicht: 2010 (mit Inter), 2013 und 2016. Zufällig genau alle 3 Jahre. Im Jahr 2016 schaffte Nacional de Medellín im Halbfinale einen 3: 0-Sieg gegen Kashima.

Warum ist die Leistung des südamerikanischen Fussballs in den letzten Jahren so stark gesunken? Es ist nicht aus finanziellen Gründen, dass dieser wirtschaftliche Unterschied immer existiert hat. Schließlich waren sie es, die uns kolonisiert haben. Trickster, sie haben natürlich das Geld.

Auch nicht wegen der Korruption in den südamerikanischen Verbänden, denn Brasilien war 1994 und 2002 Weltmeister unter Ricardo Teixeira. Julio Grondona war Präsident der AFA, als Argentinien Weltmeister wurde. Unorganisiert waren wir schon immer.

Ich glaube, dass dieser Rückgang möglicherweise darauf zurückzuführen ist, dass wir ihre Spielweise zunehmend kopieren. Unser Fußball hat zur Zeit eine Menge Markierung, viel Touch und wenig Dribbling und Tritte. Aber natürlich gehört mir die Wahrheit nicht. Ich möchte deine Meinung wissen.

Ich hoffe, dass wir bald zu unserem besten Fußball zurückkehren werden, um die Streitfragen ausgewogener zu gestalten und die Vorherrschaft bei der Qatar-Weltmeisterschaft 2022 und bei den World Club Championships wieder zu erlangen.




Russian:

Мои друзья, поскольку я не писал здесь во время каникул, я не делал анализа о чемпионате мира. Я знаю, что вы видели, много читали и много слышали о Кубке мира, но, как журналист и футбольный фанат (и претенциозный тоже), я дам свое мнение.

Это был другой Кубок, кстати, он уже начинал по-другому, потому что два традиционных выбора, Италия и Голландия, не прошли квалификацию. Затем была ранняя ликвидация Германии, которая еще больше потрясла конкуренцию. Так что это был веселый кубок. Менее традиционные выборы выглядели больше: Хорватия, Бельгия, Россия и другие.

Но это был не блестящий турнир технически. Выиграл лучший выбор, Франция, но это была обычная команда. Сам Модрич, выбранный лучшим игроком турнира, не является спортсменом блестящих ходов, например, Месси. Это моторный, никогда не на поле, многопрофильный игрок, который доставляет команду. Каждый тренер и болельщик любит такого типа спортсмена.

Еще одна деталь привлекла мое внимание: у нас были игроки, в основном нападавшие, которые хорошо начали Кубок, но угасали. Приведу несколько примеров: Криштиану Роналду; Лукаку; Keane; Кин ... Они начали забивать голы, разбиваясь, но в итоге они играли незаметно.

Бразилия имела разумное участие. Кубок мира - коварное соревнование и дисквалификация в нокаут-матче - это не грех. Мы могли бы сделать лучше, но мы не сможем сделать выжженную землю. «Keep Tite» был лучшим вариантом.

Меня беспокоили две вещи об этом Кубке. Во-первых, тактический вопрос. Все говорили, что нашли противоядие тики-таке. Тики-така - прекрасная схема, чтобы увидеть, как вы играете, потому что она придает преимущество шару. Зачем владеть мячом? При владении мячом вас не атакуют. Мне кажется, что это система, которая тренирует любовь, потому что у них меньше шансов подвергнуться нападению, потерять игры, и поэтому их работа также менее рискованна. Большая проблема заключается в том, что они обнаружили на Кубке мира противоядие от тики-таки, но это противоядие не добавляет качества в игру. Они много использовали остановленный мяч, но никто не говорит в более вовлекающей схеме с меньшим касанием мяча, более диагональными передачами и большим ударом к цели. Будут ли они ждать фола или угла, чтобы попытаться забить? Давайте больше используем случайные и индивидуальные движения в атаке.

Другая вещь, которая меня волнует, - это выступления Южной Америки. Но тогда я говорю не только о чемпионатах мира. Следуйте моим рассуждениям. После того, как в 2002 году Пента делала Бразилию, было четыре чемпионата мира, и только в турнире, который проходил здесь в Бразилии в 2014 году, южноамериканская команда достигла финала. В другие годы решили только европейцы. В Кубке России мы даже не дошли до полуфинала. В Кубке мира мы также были легкой добычей для европейцев в последние годы. С 2010 года до здесь, в трех изданиях, мы не дошли до финала: 2010 (с Интер), 2013 и 2016. Совпадение, ровно раз в 3 года. В 2016 году Насьонал де Медельин смог занять от 3 до 0 Кашимы в полуфинале.

Почему в последние годы производительность южноамериканского футбола упала? По финансовым причинам это экономическое различие всегда существовало. В конце концов, именно они нас колонизировали. Трикстеры, конечно, получили деньги.

Не из-за коррупции в южноамериканских конфедерациях, потому что Бразилия была чемпионом мира в 1994 и 2002 годах с ответственным Рикардо Тейшейрой. Хулио Грондона был президентом AFA, когда Аргентина была чемпионом мира. Мы не были дезорганизованы.

Я считаю, что это снижение может быть связано с тем, что мы все чаще копируем их стиль игры. У нашего футбола, в настоящее время, много разметки, много прикосновения и немного дриблинга и ногами. Но, конечно, у меня нет правды. Я хочу знать ваше мнение.

Надеюсь, что мы скоро вернемся к нашему лучшему футболу, чтобы сделать споры более сбалансированными и восстановить гегемонию на Кубке мира в Катаре в 2022 году и на чемпионатах мира.

Spanish:

Mis amigos, como yo no escribí aquí durante las vacaciones, no hice un análisis sobre la Copa del Mundo. Yo sé que ustedes ya vieron, leyeron y oyeron mucho sobre la Copa pero, como soy periodista y apasionado de fútbol (y pretensioso también), daré mi opinión.

Fue una Copa diferente, de hecho, ya comenzó diferente porque dos selecciones tradicionales, Italia y Holanda no se clasificaron. Después, tuvo la eliminación precoz de Alemania, que sacudió aún más la competición. Por eso, fue una Copa divertida. Las selecciones menos tradicionales aparecieron más: Croacia, Bélgica, Rusia, entre otras.

Pero no fue una Copa brillante técnicamente. Ganó la mejor selección, Francia, pero era un equipo común. El propio Modric, elegido el mejor jugador del torneo, no es un atleta de jugadas geniales, como el Messi, por ejemplo. Es un jugador estilo motorcito, que no para nunca en campo, que hace varias funciones, que se entrega al equipo. Todo técnico y aficionado le gusta este tipo de atleta.

Otro detalle me llamó la atención: como tuvimos jugadores, principalmente atacantes, que empezaron bien la Copa pero se apagaron. Cito algunos ejemplos: Cristiano Ronaldo; Lukaku; Keane; Keane ... Comenzaron haciendo goles, arrebatando pero, al final, tuvieron actuaciones discretas.

Brasil tuvo una participación razonable. La Copa del Mundo es una competencia traicionera y ser descalificado en un juego eliminatorio no es ningún pecado. Podríamos haber ido mejor pero tampoco podemos hacer tierra arrasada. Mantener el Tite fue la mejor opción.

Dos cosas me preocuparon en esta Copa. En primer lugar, una cuestión táctica. Todo el mundo dijo que hallaron el antídoto para tiki-taka. El tiki-taka es un esquema bonito de ver jugar porque privilegia el toque de bola. ¿Por qué tener la posesión de balón? Con la posesión de la pelota, usted no es atacado. Me parece que es un sistema que los entrenadores adoran porque corren menos riesgo de ser atacados, pierden los partidos y así su empleo también corre menos riesgo. El gran problema es que descubrieron, en la Copa del Mundo, el antídoto para el tiki-taka pero ese antídoto no añade calidad al juego. Hicieron mucho uso de la pelota parada pero nadie habla en un esquema más envolvente con menos toque de balón, pases más diagonales y más patadas a gol. ¿Van a esperar una falta o un escalón para intentar hacer goles? Vamos a hacer más uso del drible y jugadas individuales en el ataque.

La otra cosa que me preocupa es el desempeño de América del Sur. Pero ahí no hablo sólo en Copas del Mundo. Acompañe mi raciocinio. Después del Penta de Brasil en 2002, se produjeron cuatro Copas y, sólo en el torneo con sede en Brasil en 2014, una selección sudamericana llegó a la final. En los otros años, sólo los europeos decidieron. En la Copa de Rusia, no llegamos ni a las semifinales. En el Mundial de Club, también hemos sido presas fáciles para los europeos en los últimos años. De 2010 para aquí, en tres ediciones, no llegamos a la final: 2010 (con el Inter), 2013 y 2016. Coincidentemente, exactamente cada 3 años. En 2016, el Nacional de Medellín logró tomar 3 a 0 del Kashima en la semifinal.

¿Por qué el rendimiento del fútbol sudamericano ha caído tanto en los últimos años? No es por una cuestión financiera porque esa diferencia económica siempre existió. Al final, fueron ellos quienes nos colonizaron. Malandros, quedaron con el dinero, es obvio.

También no es debido a la corrupción en las confederaciones sudamericanas porque Brasil fue campeón mundial en los 94 y 2002 con Ricardo Teixeira al mando. Julio Grondona era presidente de la AFA cuando Argentina fue campeona mundial. Desorganizados también siempre fuimos.

Creo que esta caída tal vez sea porque estemos copiando, cada vez más, el estilo de juego de ellos. Nuestro fútbol, ​​actualmente, tiene mucha marcación, mucho toque de bola y poco drible y patadas a gol. Pero, por supuesto, no soy dueño de la verdad. Quiero saber su opinión.

Espero que la gente retome nuestro mejor fútbol pronto para hacer las disputas más equilibradas y recuperar la hegemonía en la Copa del Mundo de Qatar en 2022 y en el Mundial de clubes.

French:

Mes amis, comme je n'ai pas écrit ici pendant les vacances, je n'ai pas fait d'analyse sur la Coupe du monde. Je sais que vous avez vu, lu et entendu beaucoup parler de la Coupe du Monde mais, en tant que journaliste et fan de football (et prétentieux aussi), je donnerai mon avis.

C'était une autre Coupe, d'ailleurs, elle a déjà commencé différemment car deux sélections traditionnelles, l'Italie et la Hollande, ne se sont pas qualifiées. Il y a eu ensuite l'élimination anticipée de l'Allemagne, qui a encore secoué la concurrence. Donc c'était une coupe amusante. Les sélections moins traditionnelles sont apparues davantage: Croatie, Belgique, Russie, entre autres.

Mais ce n'était pas un tournoi brillant techniquement. A remporté la meilleure sélection, la France, mais c'était une équipe ordinaire. Modric lui-même, élu meilleur joueur du tournoi, n’est pas un athlète aux mouvements brillants, comme Messi, par exemple. C'est un joueur de style motorisé, jamais sur le terrain, multi-rôles, qui livre à l'équipe. Chaque entraîneur et fan aime ce type d'athlète.

Un autre détail a attiré mon attention: nous avions des joueurs, principalement des attaquants, qui ont bien commencé la Coupe mais qui s’éteignaient. Je cite quelques exemples: Cristiano Ronaldo; Lukaku; Keane; Keane ... Ils ont commencé à marquer des buts, mais ils ont joué discrètement.

Le Brésil avait une participation raisonnable. La Coupe du monde est une compétition déloyale et être disqualifié dans un match à élimination directe n'est pas un péché. Nous aurions pu faire mieux, mais nous ne pouvons pas faire de la terre brûlée. Keeping Tite était la meilleure option.

Deux choses m'ont inquiété à propos de cette coupe. Tout d'abord, une question tactique. Tout le monde a dit avoir trouvé l'antidote au tiki-taka. Le tiki-taka est un beau plan pour vous voir jouer car il privilégie le toucher de la balle. Pourquoi prendre possession du ballon? En possession du ballon, vous n'êtes pas attaqué. Il me semble que c'est un système que les entraîneurs adorent car ils sont moins susceptibles d'être attaqués, de perdre des jeux et donc leur travail est moins risqué. Le gros problème est qu'ils ont découvert à la Coupe du Monde l'antidote au tiki-taka mais cet antidote n'ajoute pas de qualité au jeu. Ils ont beaucoup utilisé la balle arrêtée, mais personne ne parle dans un schéma plus complexe avec moins de contact de balle, plus de passes diagonales et plus de coups de pied au but. Attendront-ils une faute ou un virage pour tenter de marquer? Utilisons davantage le dribble et les mouvements individuels dans l'attaque.

L’autre chose qui me préoccupe, c’est la performance de l’Amérique du Sud, mais je ne parle pas seulement de la Coupe du monde. Suivez mon raisonnement. Après Penta do Brasil en 2002, il y a eu quatre Coupes du monde et ce n'est que dans le tournoi organisé au Brésil en 2014 qu'une équipe sud-américaine a atteint la finale. D'autres années, seuls les Européens ont décidé. En Coupe de Russie, nous n'avons même pas atteint les demi-finales. En Coupe du monde, nous avons également été des proies faciles pour les Européens ces dernières années. De 2010 à ici, en trois éditions, nous n'avons pas atteint la finale: 2010 (avec Inter), 2013 et 2016. Par coïncidence, exactement tous les 3 ans. En 2016, Nacional de Medellín a réussi à prendre 3 à 0 de Kashima en demi-finale.

Pourquoi la performance du football sud-américain a-t-elle tellement diminué ces dernières années? Ce n’est pas pour des raisons financières que cette différence économique a toujours existé. Après tout, ce sont eux qui nous ont colonisés. Tricksters, ils ont eu de l'argent, bien sûr.

Ce n'est pas non plus à cause de la corruption dans les confédérations sud-américaines car le Brésil était champion du monde en 1994 et 2002 avec Ricardo Teixeira en charge. Julio Grondona était président de l'AFA lorsque l'Argentine était champion du monde. Désorganisé nous avons toujours été.

Je crois que cette baisse est peut-être due au fait que nous copions de plus en plus leur style de jeu. Notre football, à l’heure actuelle, a beaucoup de marques, beaucoup de toucher et peu de dribbles et de coups de pied. Mais bien sûr, je ne possède pas la vérité. Je veux connaître votre opinion

J'espère que nous retournerons bientôt à notre meilleur football pour équilibrer les différends et retrouver l'hégémonie à la Coupe du monde du Qatar en 2022 et aux championnats du monde des clubs.

Chinese:

我的朋友，因为我在假期没有写这里，我没有对世界杯做过分析。我知道你已经看过，读过很多关于世界杯的消息，但作为一名记者和足球迷（也是自命不凡的），我会给出我的看法。

顺便说一句，它是一个不同的杯子，它已经开始不同，因为两个传统的选择，意大利和荷兰没有资格。然后是德国的早期淘汰，这进一步震撼了竞争。所以这是一个有趣的杯子。较不传统的选择更多：克罗地亚，比利时，俄罗斯等。

但这在技术上并不是一场精彩的锦标赛。赢得了法国最好的选择，但这是一支普通的球队。莫德里奇本人，选择了比赛中最好的球员，并不是像梅西这样出色的动作运动员。这是一个运动型，永不在场的多角色球员，可以为球队提供服务。每个教练和球迷都喜欢这种类型的运动员。

另一个细节引起了我的注意：因为我们有球员，主要是攻击者，他们在杯赛中表现不错但却褪色。我举一些例子：克里斯蒂亚诺罗纳尔多;卢卡库;基恩;基恩......他们开始进球，分手但最终他们打得很谨慎。

巴西有合理的参与。世界杯是一场危险的比赛，在淘汰赛中被取消资格并不是罪。我们本可以做得更好，但我们不能做出焦土。保持Tite是最好的选择。

有两件事让我担心这个杯赛。首先是一个战术问题。每个人都说他们找到了tiki-taka的解毒剂。 tiki-taka是一个美丽的计划，看你自己在玩，因为它特权触球。为什么拿球？拥有球，你不会受到攻击。在我看来，这是一个教练爱的系统，因为他们不太可能受到攻击，输掉游戏，因此他们的工作风险也较低。最大的问题是他们在世界杯上发现了对tiki-taka的解毒剂，但这种解毒剂并没有增加游戏的质量。他们大量使用停止的球，但是没有人在更多的参与计划中说话，球的触球更少，对角传球更多，球门更多。他们会等待犯规或角球试图得分吗？让我们更多地利用运球和攻击中的个人动作。

令我担心的另一件事是南美洲的表现。但那时我不只是在谈论世界杯。按照我的推理。在2002年Penta do Brasil之后，有四届世界杯，仅在2014年在巴西举办的锦标赛中，南美队才进入决赛。在其他年份，只有欧洲人已经决定。在俄罗斯杯，我们甚至没有进入半决赛。在世界杯上，近年来我们也很容易成为欧洲人的猎物。从2010年到今天，在三个版本中，我们没有进入决赛：2010年（与国际米兰），2013年和2016年。巧合的是，恰好每3年一次。 2016年，NacionaldeMedellín在半决赛中成功拿下3比0的鹿岛。

为什么近年来南美足球的表现下降如此之多？出于经济原因，这种经济差异始终存在。毕竟，是他们殖民我们的。当然，骗子们，他们得到了钱。

也不是因为南美联盟的腐败，因为巴西在1994年和2002年是Ricardo Teixeira负责的世界冠军。当阿根廷队成为世界冠军时，Julio Grondona担任AFA主席。我们一直都是混乱的。

我相信这种下降可能是因为我们越来越多地模仿他们的游戏风格。目前，我们的足球有很多标记，很多触球和小运球和踢球。但我当然不拥有真相。我想知道你的意见。

我希望我们能尽快回到最好的足球场，让纠纷更加平衡，重新获得2022年卡塔尔世界杯和世界俱乐部锦标赛的霸权。