Democracia: uma breve introdução

Meus Amigos, esse livro da capa é uma obra diferente. Democracia: Uma breve introdução, escrito pela filósofa norte-americana Naomi Zack, que, confesso pra vocês, não conhecia. O livro saiu esse ano pela Editora L&PM. Ou seja, como é tradição nessa editora, o livro vem em forma de pocket. 

A obra conta a história da dmocracria, tanto cronologicamente como na definição de conceitos. O livro mostra a evolução da democracia, desde a sua criação. A filósofa descreve suas fases e suas crises. A obra termina com documentos como a Declaração Universal dos Direiros Humanos da ONU e a Carta de direitos dos Estados Unidos da América. 
O livro, curto e rápido, foi lançado esse ano. O motivo, claro, é essa crise da democracia motivada pelo crescimento da extrema-direita mundo afora. A obra não tem uma linguagem fácil mas é um livro necessário porque a democracia, infelizmente, deve ser reafirmada diariamente.   

English:

My friends, this book on the cover is a different work. Democracy: A Brief Introduction, written by the American philosopher Naomi Zack, whom, I confess, I hadn't heard of. The book was released this year by Editora L&PM. In other words, as is tradition with this publisher, the book comes in pocket format.

The work tells the history of democracy, both chronologically and in the definition of concepts. The book shows the evolution of democracy since its creation. The philosopher describes its phases and crises. The work concludes with documents such as the UN Universal Declaration of Human Rights and the United States Bill of Rights.

The book, short and fast, was released this year. The reason, of course, is this crisis of democracy driven by the rise of the far right worldwide. The work isn't written in easy language, but it's a necessary book because democracy, unfortunately, must be reaffirmed daily.

German:

Meine Freunde, das Buch auf dem Cover ist ein anderes Werk. „Democracy: A Brief Introduction“ stammt von der amerikanischen Philosophin Naomi Zack, von der ich, wie ich gestehen muss, noch nie gehört hatte. Das Buch erschien dieses Jahr bei Editora L&PM. Anders gesagt, wie es bei diesem Verlag Tradition ist, erscheint das Buch im Taschenbuchformat.

Das Werk erzählt die Geschichte der Demokratie, sowohl chronologisch als auch anhand der Begriffsdefinitionen. Es zeigt die Entwicklung der Demokratie seit ihrer Entstehung. Die Philosophin beschreibt ihre Phasen und Krisen. Den Abschluss bilden Dokumente wie die Allgemeine Erklärung der Menschenrechte der Vereinten Nationen und die Bill of Rights der Vereinigten Staaten.

Das Buch, kurz und prägnant, erschien dieses Jahr. Der Grund dafür ist natürlich die Krise der Demokratie, die durch den weltweiten Aufstieg der extremen Rechten vorangetrieben wird. Das Werk ist nicht in einfacher Sprache geschrieben, aber es ist ein notwendiges Buch, denn die Demokratie muss leider täglich neu bekräftigt werden.

Ukrainian:

Друзі мої, ця книга на обкладинці — зовсім інша робота. «Демократія: короткий вступ», написана американською філософинею Наомі Зак, про яку, зізнаюся, я не чула. Книга була видана цього року видавництвом Editora L&PM. Іншими словами, як це традиційно для цього видавництва, книга виходить у кишеньковому форматі.

У роботі розповідається історія демократії, як хронологічно, так і у визначенні понять. Книга показує еволюцію демократії з моменту її створення. Філософ описує її фази та кризи. Робота завершується такими документами, як Загальна декларація прав людини ООН та Білль про права Сполучених Штатів.

Книга, коротка та коротка, була видана цього року. Причиною, звичайно, є ця криза демократії, спричинена піднесенням ультраправих у всьому світі. Робота написана не простою мовою, але це необхідна книга, тому що демократію, на жаль, потрібно щодня підтверджувати.

Spanish:

Amigos, este libro de portada es una obra diferente. Democracia: Una breve introducción, escrito por la filósofa estadounidense Naomi Zack, de quien, confieso, no había oído hablar. El libro fue publicado este año por Editora L&PM. En otras palabras, como es tradición en esta editorial, el libro viene en formato de bolsillo.

La obra narra la historia de la democracia, tanto cronológicamente como en la definición de conceptos. El libro muestra la evolución de la democracia desde su creación. La filósofa describe sus fases y crisis. La obra concluye con documentos como la Declaración Universal de Derechos Humanos de la ONU y la Carta de Derechos de los Estados Unidos.

El libro, breve y conciso, fue publicado este año. La razón, por supuesto, es esta crisis de la democracia impulsada por el auge de la extrema derecha en todo el mundo. La obra no está escrita en un lenguaje sencillo, pero es un libro necesario porque la democracia, lamentablemente, debe reafirmarse a diario.

Italian:

Amici miei, questo libro in copertina è un'opera diversa. Democrazia: Una breve introduzione, scritto dalla filosofa americana Naomi Zack, di cui, lo confesso, non avevo mai sentito parlare. Il libro è stato pubblicato quest'anno da Editora L&PM. In altre parole, come da tradizione di questa casa editrice, il libro è disponibile in formato tascabile.

L'opera racconta la storia della democrazia, sia cronologicamente che nella definizione dei concetti. Il libro mostra l'evoluzione della democrazia dalla sua creazione. La filosofa ne descrive le fasi e le crisi. L'opera si conclude con documenti come la Dichiarazione Universale dei Diritti Umani delle Nazioni Unite e la Carta dei Diritti degli Stati Uniti.

Il libro, breve e veloce, è uscito quest'anno. Il motivo, ovviamente, è questa crisi della democrazia causata dall'ascesa dell'estrema destra in tutto il mondo. L'opera non è scritta in un linguaggio semplice, ma è un libro necessario perché la democrazia, purtroppo, deve essere riaffermata quotidianamente.

French:

Mes amis, ce livre en couverture est une œuvre à part. Démocratie : une brève introduction, écrit par la philosophe américaine Naomi Zack, dont je n'avais, je l'avoue, jamais entendu parler. Il est paru cette année chez Editora L&PM. Autrement dit, comme le veut la tradition chez cet éditeur, il est présenté au format poche.

L'ouvrage raconte l'histoire de la démocratie, tant chronologiquement que conceptuellement. Il montre l'évolution de la démocratie depuis sa création. La philosophe décrit ses phases et ses crises. L'ouvrage se conclut par des documents tels que la Déclaration universelle des droits de l'homme des Nations Unies et la Déclaration des droits des États-Unis.

Ce livre, court et concis, est paru cette année. La raison, bien sûr, est la crise de la démocratie provoquée par la montée de l'extrême droite dans le monde entier. L'ouvrage n'est pas rédigé dans un langage simple, mais c'est un livre nécessaire car la démocratie, malheureusement, doit être réaffirmée quotidiennement.

Chinese:

朋友们，封面上的这本书是一本与众不同的作品。它就是美国哲学家娜奥米·扎克的《民主：简明导论》。坦白说，我之前从未听说过她。这本书今年由Editora L&PM出版社出版。换句话说，按照这家出版社的传统，这本书以袖珍版的形式出版。

这本书按时间顺序和概念定义讲述了民主的历史。它展现了民主自诞生以来的演变。这位哲学家描述了民主的各个阶段和危机。本书以《联合国世界人权宣言》和《美国权利法案》等文件作为结尾。

这本书篇幅短小，今年出版。原因当然是全球极右翼势力崛起引发的民主危机。这本书的语言并不浅显易懂，但它是一本必读之书，因为不幸的是，民主必须每天都得到重申。

As Veias Abertas da América Latina

Meus Amigos, há muitos anos (eu era gurizão ainda, um adolescente, se não me engano), eu li o livro "Futebol ao Sol e à Sombra", do Eduardo Galeano e gostei bastante. Então, estava bastante animado para ler "As Veias Abertas da América Latina", da Editora L&PM. Mas confesso que me decepcionei. 
Não que a obra não seja importante. Ela é uma denúncia importate da exploração que a nossa América Latina sempre foi vítima. No início (século 15), foram os europeus. Modernamente, são os Estados Unidos. O livro foi escrito em 1978 e está na 23ª reimpressão. Portanto, continua atual. 
A obra peca pelo excesso de números e notas de roda pé. É muita informação. A leitura não flui como deveria. O próprio Galeano, há 10 anos (para quem não sabe ou lembra, ele morreu em 2015), disse que não o leria novamente: https://brasil.elpais.com/brasil/2014/05/04/cultura/1399232315_232658.html . 
Mas Eduardo Galeano é uma leitura indispensável para entedermos a esquerda e a defess dos oprimidos na América Latina.  

English:

My friends, many years ago (I was still a young boy, a teenager, if I'm not mistaken), I read the book "Soccer in the Sun and the Shadow", by Eduardo Galeano and I really liked it. So, I was really excited to read "The Open Veins of Latin America", by Editora L&PM. But I confess that I was disappointed.

Not that the work is not important. It is an important denunciation of the exploitation that our Latin America has always been a victim of. In the beginning (15th century), it was the Europeans. In modern times, it is the United States. The book was written in 1978 and is in its 23rd reprint. Therefore, it is still relevant today.

The work suffers from an excess of numbers and footnotes. It is too much information. The reading does not flow as it should. Galeano himself, 10 years ago (for those who don't know or remember, he died in 2015), said he would not read him again: https://brasil.elpais.com/brasil/2014/05/04/cultura/1399232315_232658.html .

But Eduardo Galeano is an essential read for understanding the left and the defense of the oppressed in Latin America.

German:

Meine Freunde, vor vielen Jahren (ich war noch ein Kind, ein Teenager, wenn ich mich nicht irre) habe ich das Buch „Futebol ao Sol e à Sombra“ von Eduardo Galeano gelesen und es hat mir sehr gut gefallen. Daher war ich sehr gespannt, „The Open Veins of Latin America“ von Editora L&PM zu lesen. Aber ich gestehe, dass ich enttäuscht war.

Nicht, dass die Arbeit nicht wichtig wäre. Es ist eine wichtige Anklage gegen die Ausbeutung, der unser Lateinamerika seit jeher zum Opfer fällt. Zu Beginn (15. Jahrhundert) waren es die Europäer. Heutzutage sind es die Vereinigten Staaten. Das Buch wurde 1978 geschrieben und befindet sich in der 23. Neuauflage. Daher bleibt es aktuell.

Das Werk leidet unter einem Übermaß an Zahlen und Fußnoten. Es sind viele Informationen. Die Lektüre verläuft nicht so, wie sie sollte. Galeano selbst sagte vor 10 Jahren (für diejenigen, die es nicht wissen oder sich nicht erinnern, er starb im Jahr 2015), dass er es nicht noch einmal lesen würde: https://brasil.elpais.com/brasil/2014/05/04/ cultura/1399232315_232658.

Aber Eduardo Galeano ist eine unverzichtbare Lektüre, um die Linke und die Verteidigung der Unterdrückten in Lateinamerika zu verstehen.

Ukrainian:

Мої друзі, багато років тому (я був ще дитиною, підлітком, якщо я не помиляюся), я прочитав книгу «Futebol ao Sol e à Sombra» Едуардо Галеано, і вона мені дуже сподобалася. Отже, я був дуже схвильований, прочитавши «Відкриті вени Латинської Америки» Editora L&PM. Але, зізнаюся, я був розчарований.

Не те, щоб робота не важлива. Це важливе засудження експлуатації, жертвою якої завжди була наша Латинська Америка. На початку (XV ст.) це були європ. Сучасно це Сполучені Штати. Книга написана в 1978 році і перевидається 23-м. Тому він залишається актуальним.

Робота страждає від надлишку цифр і виносок. Це багато інформації. Читання йде не так, як треба. Сам Галеано 10 років тому (для тих, хто не знає чи пам’ятає, він помер у 2015 році) сказав, що більше не читатиме це: https://brasil.elpais.com/brasil/2014/05/04/ cultura/1399232315_232658 html.

Але Едуардо Галеано є незамінним читанням для розуміння лівих і захисту пригноблених у Латинській Америці.

Russian:

Друзья мои, много лет назад (я был еще ребенком, подростком, если не ошибаюсь) я прочитал книгу Эдуардо Галеано «Футбол ao Sol e à Sombra» и она мне очень понравилась. Итак, я был очень рад прочитать «Открытые вены Латинской Америки» редакции L&PM. Но признаюсь, я был разочарован.

Не то чтобы работа не важна. Это важное осуждение эксплуатации, жертвой которой всегда была наша Латинская Америка. В начале (15 век) это были европейцы. В наше время это США. Книга была написана в 1978 году и находится в 23-м переиздании. Поэтому он остается актуальным.

Работа страдает избытком цифр и сносок. Это много информации. Чтение протекает не так, как должно. Сам Галеано 10 лет назад (для тех, кто не знает и не помнит, он умер в 2015 году) заявил, что больше не будет это читать: https://brasil.elpais.com/brasil/2014/05/04/ культура/1399232315_232658.

Но Эдуардо Галеано является незаменимым чтением для понимания левых и защиты угнетенных в Латинской Америке.

French: 

Mes amis, il y a de nombreuses années (j'étais encore un enfant, un adolescent, si je ne me trompe pas), j'ai lu le livre "Futebol ao Sol e à Sombra", d'Eduardo Galeano et je l'ai beaucoup aimé. J'étais donc très excité de lire « Les veines ouvertes de l'Amérique latine », de Editora L&PM. Mais j'avoue que j'ai été déçu.

Non pas que le travail ne soit pas important. C’est une dénonciation importante de l’exploitation dont notre Amérique latine a toujours été victime. Au début (XVe siècle), c'étaient les Européens. Modernement, ce sont les États-Unis. Le livre a été écrit en 1978 et en est à sa 23e réimpression. Il reste donc d’actualité.

L'ouvrage souffre d'un excès de numéros et de notes de bas de page. C'est beaucoup d'informations. La lecture ne se déroule pas comme elle le devrait. Galeano lui-même, il y a 10 ans (pour ceux qui ne le savent pas ou ne s'en souviennent pas, il est décédé en 2015), a déclaré qu'il ne le lirait plus : https://brasil.elpais.com/brasil/2014/05/04/ culture/1399232315_232658.

Mais Eduardo Galeano est une lecture indispensable pour comprendre la gauche et la défense des opprimés en Amérique latine.

Spanish:

Amigos míos, hace muchos años (todavía era un niño, un adolescente, si no me equivoco), leí el libro "Futebol ao Sol e à Sombra", de Eduardo Galeano y me gustó mucho. Entonces me emocionó mucho leer "Las venas abiertas de América Latina", de Editora L&PM. Pero confieso que me decepcionó.

No es que el trabajo no sea importante. Es una denuncia importante de la explotación de la que nuestra América Latina siempre ha sido víctima. Al principio (siglo XV) fueron los europeos. En la actualidad, son los Estados Unidos. El libro fue escrito en 1978 y se encuentra en su reimpresión número 23. Por tanto, sigue vigente.

La obra adolece de un exceso de números y notas a pie de página. Es mucha información. La lectura no fluye como debería. El propio Galeano, hace 10 años (para quien no lo sepa o no lo recuerde, murió en 2015), dijo que no lo volvería a leer: https://brasil.elpais.com/brasil/2014/05/04/ cultura/1399232315_232658.

Pero Eduardo Galeano es una lectura indispensable para entender la izquierda y la defensa de los oprimidos en América Latina.

Italian:

Amici miei, tanti anni fa (ero ancora un ragazzino, un adolescente, se non sbaglio), lessi il libro "Futebol ao Sol e à Sombra", di Eduardo Galeano e mi piacque molto. Quindi, ho letto con grande emozione "Le vene aperte dell'America Latina", di Editora L&PM. Ma confesso che sono rimasto deluso.

Non che il lavoro non sia importante. È una denuncia importante dello sfruttamento di cui è sempre stata vittima la nostra America Latina. All'inizio (XV secolo) furono gli europei. Modernamente, sono gli Stati Uniti. Il libro è stato scritto nel 1978 ed è alla sua 23a ristampa. Pertanto rimane attuale.

L'opera soffre di un eccesso di numeri e note a piè di pagina. Sono molte informazioni. La lettura non scorre come dovrebbe. Lo stesso Galeano, 10 anni fa (per chi non lo sapesse o non lo ricordasse, morì nel 2015), disse che non lo avrebbe riletto: https://brasil.elpais.com/brasil/2014/05/04/ cultura/1399232315_232658.html.

Ma Eduardo Galeano è una lettura indispensabile per comprendere la sinistra e la difesa degli oppressi in America Latina.

Chinese:

我的朋友们，很多年前（如果我没记错的话，我还是个孩子，还是个青少年），我读了爱德华多·加莱亚诺（Eduardo Galeano）写的《Futebol ao Sol e à Sombra》一书，我真的很喜欢它。因此，我非常兴奋地阅读了 Editora L&PM 所著的《拉丁美洲的开放静脉》。但我承认我很失望。

并不是说工作不重要。这是对我们拉丁美洲一直是受害者的剥削的重要谴责。一开始（15世纪）是欧洲人。现代则是美国。该书写于 1978 年，现已重印第 23 次。因此，它仍然是当前的。

该书存在过多的数字和脚注。这是很多信息。阅读没有按应有的方式进行。加莱亚诺本人在 10 年前（对于那些不知道或不记得的人来说，他于 2015 年去世）表示他不会再读这本书：https://brasil.elpais.com/brasil/2014/05/04/文化/1399232315_232658。

但爱德华多·加莱亚诺（Eduardo Galeano）是了解拉丁美洲左派和捍卫被压迫者不可或缺的读物。

Os Mexicanos

Meus Amigos, li mais um livro da Coleção Povos e Civilizações, da Editora Contexto. Depois de ter lido sobre os colombianos (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2021/09/os-colombianos.html) e sobre os argentinos (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2022/03/os-argentinos.html), agora li a obra sobre os mexicanos. 

A obra Os Mexicanos foi escrita pelo embaixador Sergio Florencio, que viveu na Cidade do México trabalhando durante três anos e, em outros momentos da sua vida, também teve muito contato com o México e seu povo. 

Quando ouvimos falar em México, logo lembramos da pimenta; da tequila; do sombrero; dos mariachis; dos maias; incas e astecas; da religiosidade; da paixão por futebol e novelas; do Cantinflas; dos 70 anos do PRI no poder, entre outras coisas que eu possa estar esquecendo. Mas confesso que não sabia de detalhes da sua formação (criollos, teotihuacanos, entre outros) da Revolução Mexicana no começo do século 20; do confuso processo de independência; dos amados pelos mexicanos Pancho Villa e Emiliano Zapata; do odiado Hernan Cortez, destruidor da cultura asteca (aliás, estou lendo, num livro da consagrada Pocket, da L&PM, as cinco cartas que ele escreveu ao imperador Carlos V); da economia e da política. 

Confesso que senti falta de citações sobre a tão falada altitude mexicana (que a gente ouve falar tanto nos esportes)  e, principalmente, do genial Roberto Goméz Bolaños (e a turma do Chaves e Chapolin); Maria Antonieta de Las Nieves; Carlos Villagrán e o restante e também da emissora Televisa com as suas novelas (Carrossel; Chiquititas; Maria do Bairro; entre outras). Muita gente começou a conhecer o México por causa delas. O texto é um tanto formal, talvez pelo fato dele ser um embaixador, talvez por não conhecer melhor o país mas, mesmo assim, foi muito interessante se aprofundar na história de mais um país latino.  

English:

My Friends, I read another book from the Peoples and Civilizations Collection, by Editora Contexto. After reading about Colombians (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2021/09/os-colombianos.html) and about Argentines (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2022/03/os-argentinos .html), I have now read the work on the Mexicans.

Os Mexicanos was written by Ambassador Sergio Florencio, who lived in Mexico City working for three years and, at other times in his life, also had a lot of contact with Mexico and its people.

When we hear about Mexico, we immediately think of pepper; of tequila; of the sombrero; of the mariachis; of the Mayans; Incas and Aztecs; of religiosity; the passion for football and soap operas; from Cantinflas; of the PRI's 70 years in power, among other things I might be forgetting. But I confess that I didn't know the details of its formation (criollos, teotihuacanos, among others) of the Mexican Revolution in the beginning of the 20th century; the confusing process of independence; of those beloved by Mexicans Pancho Villa and Emiliano Zapata; the hated Hernan Cortez, the destroyer of Aztec culture (by the way, I'm reading, in a book by the renowned Pocket, from L&PM, the five letters he wrote to Emperor Charles V); of economics and politics.

I confess that I missed quotes about the much talked about Mexican altitude (which we hear so much about in sports) and, especially, the brilliant Roberto Goméz Bolaños (and the Chaves and Chapolin gang); Marie Antoinette de Las Nieves; Carlos Villagrán and the rest and also from Televisa with its soap operas (Carrossel; Chiquititas; Maria do Bairro; among others). Many people got to know Mexico because of them. The text is somewhat formal, perhaps because he is an ambassador, perhaps because he does not know the country better, but even so, it was very interesting to delve into the history of yet another Latin country.

German:

Meine Freunde, ich habe ein weiteres Buch aus der Peoples and Civilizations Collection von Editora Contexto gelesen. Nachdem Sie über Kolumbianer (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2021/09/os-colombianos.html) und über Argentinier (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2022/03/os-argentinos.html) gelesen haben, Ich habe jetzt die Arbeit über die Mexikaner gelesen.

Os Mexicanos wurde von Botschafter Sergio Florencio geschrieben, der drei Jahre in Mexiko-Stadt lebte, arbeitete und auch sonst in seinem Leben viel Kontakt mit Mexiko und seinen Menschen hatte.

Wenn wir von Mexiko hören, denken wir sofort an Pfeffer; von Tequila; des Sombrero; der Mariachis; der Mayas; Inkas und Azteken; der Religiosität; die Leidenschaft für Fußball und Seifenopern; von Cantinflas; der 70 Jahre an der Macht der PRI, neben anderen Dingen, die ich vielleicht vergesse. Aber ich gestehe, dass ich die Details seiner Entstehung (unter anderem Criollos, Teotihuacanos) der mexikanischen Revolution zu Beginn des 20. Jahrhunderts nicht kannte; der verwirrende Prozess der Unabhängigkeit; von denen, die von den Mexikanern Pancho Villa und Emiliano Zapata geliebt werden; der verhasste Hernan Cortez, der Zerstörer der aztekischen Kultur (übrigens lese ich in einem Buch des renommierten Pocket von L&PM die fünf Briefe, die er an Kaiser Karl V. geschrieben hat); aus Wirtschaft und Politik.

Ich gestehe, dass ich Zitate über die viel diskutierte mexikanische Höhe (über die wir im Sport so viel hören) und insbesondere über den brillanten Roberto Goméz Bolaños (und die Chaves- und Chapolin-Bande) verpasst habe; Marie Antoinette de Las Nieves; Carlos Villagrán und die anderen und auch von Televisa mit ihren Seifenopern (Carrossel; Chiquititas; Maria do Bairro; ua). Viele Menschen haben Mexiko durch sie kennengelernt. Der Text ist etwas förmlich, vielleicht weil er Botschafter ist, vielleicht weil er das Land nicht besser kennt, aber trotzdem war es sehr interessant, in die Geschichte eines weiteren lateinischen Landes einzutauchen.

Ukrainian:

Друзі, я прочитав ще одну книгу з збірки «Народи та цивілізації» від Editora Contexto. Прочитавши про колумбійців (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2021/09/os-colombianos.html) і про аргентинців (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2022/03/os-argentinos.html), Тепер я прочитав роботу про мексиканців.

Os Mexicanos був написаний послом Серхіо Флоренсіо, який жив у Мехіко, працюючи три роки, а в інші моменти свого життя також мав багато контактів з Мексикою та її населенням.

Коли ми чуємо про Мексику, ми відразу думаємо про перець; текіли; сомбреро; з маріачі; майя; інків і ацтеків; релігійності; пристрасть до футболу та мильних опер; від Cantinflas; про 70 років при владі PRI, серед іншого, я можу забути. Але зізнаюся, що я не знав подробиць його формування (кріоллоси, теотіуакано та інші) під час мексиканської революції на початку 20 століття; заплутаний процес незалежності; з улюблених мексиканцями Панчо Вілла та Еміліано Сапата; ненависний Ернан Кортес, руйнівник ацтекської культури (до речі, я читаю в книзі відомого Покета від L&PM п’ять листів, які він написав до імператора Карла V); економіки та політики.

Зізнаюся, я пропустив цитати про мексиканську висоту, про яку багато говорять (про яку ми так багато чуємо у спорті) і, особливо, про геніального Роберто Гомеса Боланьоса (і банду Чавеса і Чаполіна); Марія Антуанетта де Лас Ньєвес; Карлос Віллагран та інші, а також від Televisa з їхніми мильними операми (Carrossel; Chiquititas; Maria do Bairro; серед інших). Завдяки їм багато людей дізналися Мексику. Текст дещо формальний, можливо, тому, що він посол, можливо, тому, що він не знає країни краще, але незважаючи на це, було дуже цікаво заглибитися в історію ще однієї латинської країни.

Russian:

Друзья мои, я прочитал еще одну книгу из сборника «Народы и цивилизации» от Editora Contexto. Почитав о колумбийцах (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2021/09/os-colombianos.html) и об аргентинцах (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2022/03/os-argentinos.html), Я сейчас прочитал работу о мексиканцах.

Os Mexicanos был написан послом Серхио Флоренсио, который жил в Мехико, работая в течение трех лет, и в другие периоды своей жизни также имел много контактов с Мексикой и ее жителями.

Когда мы слышим о Мексике, мы сразу же думаем о перце; текилы; сомбреро; мариачи; майя; инки и ацтеки; религиозности; страсть к футболу и мыльным операм; из Кантинфласа; о 70-летнем пребывании PRI у власти, среди прочего, я, возможно, забыл. Но я признаюсь, что не знал подробностей его формирования (criollos, teotihuacanos и др.) Мексиканской революции в начале 20-го века; запутанный процесс независимости; из любимых мексиканцами Панчо Вилья и Эмилиано Сапата; ненавистный Эрнан Кортес, разрушитель культуры ацтеков (кстати, я читаю в книге знаменитого Покета из L&PM пять писем, которые он написал императору Карлу V); экономики и политики.

Признаюсь, я пропустил цитаты о многословной мексиканской высоте (о которой мы так много слышим в спорте) и, особенно, о блестящем Роберто Гомесе Боланьосе (и банде Чавеса и Чаполина); Мария Антуанетта де Лас Ньевес; Карлос Вильягран и остальные, а также от Televisa с их мыльными операми (Carrossel, Chiquititas, Maria do Bairro и другие). Благодаря им многие узнали о Мексике. Текст несколько формальный, может быть, потому что он посол, может быть, потому, что не знает страны лучше, но все равно было очень интересно вникнуть в историю еще одной латинской страны.

Spanish:

Amigos, leo otro libro de la Colección Pueblos y Civilizaciones, de Editora Contexto. Después de leer sobre colombianos (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2021/09/os-colombianos.html) y sobre argentinos (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2022/03/os-argentinos.html), Ahora he leído el trabajo sobre los mexicanos.

Os Mexicanos fue escrito por el embajador Sergio Florencio, quien vivió en la Ciudad de México trabajando durante tres años y, en otros momentos de su vida, también tuvo mucho contacto con México y su gente.

Cuando escuchamos hablar de México, inmediatamente pensamos en pimienta; de tequila; del sombrero; de los mariachis; de los mayas; Incas y Aztecas; de religiosidad; la pasión por el fútbol y las telenovelas; de Cantinflas; de los 70 años del PRI en el poder, entre otras cosas que se me pueden estar olvidando. Pero confieso que desconocía detalles de su formación (criollos, teotihuacanos, entre otros) de la Revolución Mexicana a principios del siglo XX; el confuso proceso de independencia; de los amados de los mexicanos Pancho Villa y Emiliano Zapata; el odiado Hernán Cortés, el destructor de la cultura azteca (por cierto, estoy leyendo, en un libro de la reconocida Pocket, de L&PM, las cinco cartas que escribió al emperador Carlos V); de la economía y la política.

Confieso que eché en falta citas del tan comentado mexicano de altura (que tanto oímos hablar en el deporte) y, en especial, del genial Roberto Goméz Bolaños (y la pandilla de Chaves y Chapolin); María Antonieta de Las Nieves; Carlos Villagrán y el resto y también de Televisa con sus telenovelas (Carrossel; Chiquititas; Maria do Bairro; entre otras). Mucha gente conoció México gracias a ellos. El texto es algo formal, quizás porque es un embajador, quizás porque no conoce mejor el país, pero aun así fue muy interesante adentrarse en la historia de otro país latino.

French:

Mes amis, j'ai lu un autre livre de la Collection Peuples et Civilisations, par Editora Contexto. Après avoir lu sur les Colombiens (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2021/09/os-colombianos.html) et sur les Argentins (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2022/03/os-argentinos .html), J'ai maintenant lu l'ouvrage sur les Mexicains.

Os Mexicanos a été écrit par l'ambassadeur Sergio Florencio, qui a vécu à Mexico pendant trois ans et, à d'autres moments de sa vie, a également eu beaucoup de contacts avec le Mexique et ses habitants.

Quand on entend parler du Mexique, on pense immédiatement au poivre ; de tequila; du sombrero; des mariachis; des Mayas; Incas et Aztèques ; de religiosité; la passion pour le football et les feuilletons ; de Cantinflas ; des 70 ans de pouvoir du PRI, entre autres choses que j'oublie peut-être. Mais j'avoue que je ne connaissais pas les détails de sa formation (criollos, teotihuacanos, entre autres) de la Révolution mexicaine au début du XXe siècle ; le processus déroutant de l'indépendance ; de ceux aimés par les Mexicains Pancho Villa et Emiliano Zapata ; le détesté Hernan Cortez, le destructeur de la culture aztèque (d'ailleurs, je lis, dans un livre du célèbre Pocket, de L&PM, les cinq lettres qu'il a écrites à l'empereur Charles V) ; de l'économie et de la politique.

J'avoue que j'ai raté des citations sur l'altitude mexicaine dont on parle tant (dont on entend tant parler dans les sports) et, en particulier, le brillant Roberto Goméz Bolaños (et le gang Chaves et Chapolin); Marie-Antoinette de Las Nieves; Carlos Villagrán et les autres et aussi de Televisa avec leurs feuilletons (Carrossel ; Chiquititas ; Maria do Bairro ; entre autres). Beaucoup de gens ont appris à connaître le Mexique grâce à eux. Le texte est quelque peu formel, peut-être parce qu'il est ambassadeur, peut-être parce qu'il ne connaît pas mieux le pays, mais malgré tout, c'était très intéressant de se plonger dans l'histoire d'un autre pays latin.

Chinese:

我的朋友们，我读了 Editora Contexto 的《人民与文明合集》中的另一本书。在阅读了关于哥伦比亚人 (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2021/09/os-colombianos.html) 和阿根廷人 (https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2022/03/os-argentinos .html) 的文章后，我现在已经阅读了关于墨西哥人的作品。

Os Mexicanos 由 Sergio Florencio 大使撰写，他在墨西哥城工作了三年，在他生命中的其他时间，也与墨西哥及其人民有很多接触。

一提到墨西哥，我们马上就会想到胡椒；龙舌兰酒；阔边帽的；墨西哥流浪乐队；玛雅人；印加人和阿兹特克人；宗教信仰；对足球和肥皂剧的热情；来自 Cantinflas； PRI 执政 70 年，除其他外，我可能会忘记。但我承认，我不知道 20 世纪初墨西哥革命的形成细节（criollos、teotihuacanos 等）。混乱的独立过程；墨西哥人 Pancho Villa 和 Emiliano Zapata 所钟爱的人；可恨的埃尔南·科尔特斯，阿兹特克文化的毁灭者（顺便说一句，我正在阅读 L&PM 著名的 Pocket 的一本书，他写给查理五世皇帝的五封信）；的经济和政治。

我承认我错过了关于墨西哥海拔高度（我们在体育运动中听到很多），尤其是才华横溢的罗伯托·戈麦斯·博拉尼奥斯（以及查韦斯和查波林帮）的引述。玛丽·安托瓦内特·德拉斯涅夫斯； Carlos Villagrán 和其他人，还有来自 Televisa 的肥皂剧（Carrossel；Chiquititas；Maria do Bairro；等等）。许多人因为他们而认识了墨西哥。文字有些正式，也许是因为他是大使，也许是因为他对这个国家不太了解，但即便如此，深入研究另一个拉丁国家的历史还是很有趣的。

Felicidade é o que conta

Meus Leitores, sempre gostei das crônicas J.J. Camargo no jornal Zero Hora de final de semana. Para quem não o conhece, ele é um cirurgião renomado aqui no Rio Grande do Sul (J.J. Camargo fez o primeiro transplante de pulmão da América Latina em 89). Esse conhecimento e experiência de vida se transformaram num cronista sensível, atento aos seus pacientes (e leitores) e às coisas da vida.
O livro "Felicidade é o que conta" (Editora L&PM) é uma coletânea de 60 dessas crônicas curtas, fáceis de ler. O título da obra foi tirado do título de uma das crônicas. J.J. Camargo nem sempre fala de felicidade mas ele te faz refletir bastante sobre a vida; a medicina; a justiça.
José de Jesus Peixoto Camargo (esse é o seu nome completo, segundo o wikipedia), por seu cargo, sempre tratou a vida e a morte como algo muito próximos. Imaginem: quantas pessoas ele tirou do risco de vida? Por isso, J.J. Camargo nos provoca a sair da zona de conforto em algumas crônicas.
É mais um livro que li e recomendo para vocês. Boa leitura!


English:

My readers, I have always enjoyed the J.J. Camargo chronicles in the Zero Hora weekend newspaper. For those who do not know him, he is a renowned surgeon here in Rio Grande do Sul (J.J. Camargo had the first lung transplant in Latin America in 89). This knowledge and life experience has become a sensitive chronicler, attentive to his patients (and readers) and the things of life.

The book "Happiness is what counts" (L&PM Publisher) is a collection of 60 of these short, easy-to-read chronicles. The title of the work was taken from the title of one of the chronicles. J.J. Camargo doesn't always talk about happiness but he makes you think a lot about life; the medicine; the Justice.

José de Jesus Peixoto Camargo (this is his full name, according to wikipedia), by his position, always treated life and death as something very close. Just imagine: How many people did he take from life-threatening? Therefore, J.J. Camargo causes us to leave the comfort zone in some chronicles.


It's another book I read and recommend to you. Good reading!



German:

Meine Leser, ich habe die Chroniken von J. J. Camargo in der Wochenendzeitung Zero Hora immer genossen. Für diejenigen, die ihn nicht kennen, ist er ein bekannter Chirurg hier in Rio Grande do Sul (J.J. Camargo führte 89 die erste Lungentransplantation in Lateinamerika durch). Dieses Wissen und diese Lebenserfahrung sind zu einem sensiblen Chronisten geworden, der sich um seine Patienten (und Leser) und die Dinge des Lebens kümmert.

Das Buch "Was zählt, ist Glück" (L & PM Publisher) ist eine Sammlung von 60 dieser kurzen, leicht zu lesenden Chroniken. Der Titel des Werkes wurde dem Titel einer der Chroniken entnommen. J.J. Camargo spricht nicht immer über Glück, aber er bringt Sie dazu, viel über das Leben nachzudenken. Medizin; die Gerechtigkeit.

José de Jesus Peixoto Camargo (laut Wikipedia ist dies sein vollständiger Name) behandelte Leben und Tod aufgrund seiner Position immer als etwas sehr Nahes. Stellen Sie sich vor, wie viele Menschen hat er lebensbedrohlich genommen? Aus diesem Grund veranlasst uns J.J. Camargo in einigen Chroniken, die Komfortzone zu verlassen.


Es ist ein weiteres Buch, das ich dir lese und empfehle. Gute Lektüre!



Russian:

Мои читатели, мне всегда нравились летописи Дж.Дж. Камарго в газете «Ноль Гора». Для тех, кто его не знает, он является известным хирургом здесь, в Риу-Гранди-ду-Сул (J.J. Camargo сделал первую пересадку легких в Латинской Америке в 89). Эти знания и жизненный опыт стали чувствительным летописцем, внимательным к своим пациентам (и читателям) и вещам жизни.

Книга «Счастье - это главное» (L & PM Publisher) представляет собой сборник из 60 коротких, легко читаемых хроник. Название работы взято из названия одной из хроник. Дж. Дж. Камарго не всегда говорит о счастье, но он заставляет вас много думать о жизни; медицина; справедливость.

Хосе де Хесус Пейшоту Камарго (это его полное имя, согласно Википедии), по своему положению всегда относился к жизни и смерти как к чему-то очень близкому. Только представьте: сколько человек он отобрал у опасного для жизни? Поэтому Дж. Дж. Камарго заставляет нас покидать зону комфорта в некоторых хрониках.


Это еще одна книга, которую я читаю и рекомендую вам. Хорошего чтения!



Spanish:

Mis lectores, siempre he disfrutado las crónicas de J.J. Camargo en el periódico de fin de semana Zero Hora. Para aquellos que no lo conocen, él es un cirujano de renombre aquí en Rio Grande do Sul (J.J. Camargo hizo el primer trasplante de pulmón en América Latina en 89). Este conocimiento y experiencia de vida se ha convertido en un cronista sensible, atento a sus pacientes (y lectores) y a las cosas de la vida.

El libro "La felicidad es lo que cuenta" (L&PM Publisher) es una colección de 60 de estas crónicas cortas y fáciles de leer. El título de la obra fue tomado del título de una de las crónicas. J.J. Camargo no siempre habla de felicidad, pero te hace pensar mucho en la vida; medicina la justicia

José de Jesús Peixoto Camargo (este es su nombre completo, según Wikipedia), por su posición, siempre trató la vida y la muerte como algo muy cercano. Imagínense: ¿a cuántas personas tomó de una amenaza para la vida? Por lo tanto, J.J. Camargo nos hace abandonar la zona de confort en algunas crónicas.


Es otro libro que leí y le recomiendo. ¡Buena lectura!




French:

Mes lecteurs, j'ai toujours aimé les chroniques de J.J. Camargo parues dans le journal du week-end de Zero Hora. Pour ceux qui ne le connaissent pas, il est un chirurgien de renom ici à Rio Grande do Sul (J.J. Camargo a effectué la première greffe de poumon en Amérique latine en 89). Cette connaissance et cette expérience de la vie sont devenues un chroniqueur sensible, attentif à ses patients (et lecteurs) et aux choses de la vie.

Le livre "Le bonheur, c'est ce qui compte" (L & PM Publisher) est une collection de 60 de ces chroniques faciles à lire. Le titre de l'ouvrage est tiré du titre de l'une des chroniques. J.J. Camargo ne parle pas toujours de bonheur mais il vous fait beaucoup penser à la vie; la médecine; la justice.

José de Jesus Peixoto Camargo (c'est son nom complet, selon Wikipédia), a toujours, de par sa position, traité la vie et la mort comme quelque chose de très proche. Imaginez juste: combien de personnes a-t-il enlevées en mettant sa vie en danger? Par conséquent, J.J. Camargo nous fait quitter la zone de confort dans certaines chroniques.


C'est un autre livre que je vous ai lu et recommandé. Bonne lecture!




Chinese:

我的读者们，我一直都很喜欢《零荷拉》周末报纸上的J.J. Camargo编年史。对于那些不认识他的人，他是南里奥格兰德州的一位著名外科医师（J.J. Camargo于89年在拉丁美洲进行了第一次肺移植）。这些知识和生活经验已成为敏感的编年史家，对他的患者（和读者）和生活事物十分关注。

《幸福才是最重要》（L＆PM出版商）一书汇集了60篇简短而易读的纪事。作品的名称取自一部编年史的书名。卡玛戈（J.J. Camargo）并不总是谈论幸福，但他会让您对生活多加思考。药正义。

Joséde Jesus Peixoto Camargo（根据维基百科，这是他的全名），根据他的职位，他始终将生死视为非常接近的事物。试想一下：他从危及生命中夺走了多少人？因此，J.J。Camargo在某些编年史中使我们离开了舒适区。


这是我读过的另一本书，并推荐给您。好的阅读！

Os livros de Léo Gerchmann

Meus Amigos, deixei de ler um pouco os jornais porque o mundo está muito difícil e violento. Gosto mais de ler os jornais de final de semana porque são mais analíticos (aliás, para quem é de fora do Rio Grande do Sul e ainda não sabe, a Zero Hora e o Correio do Povo deixaram de ter as suas edições dominicais. Porto Alegre, uma metrópole de 1,5 milhão de habitantes, não tem jornal impresso aos domingos) mas, mesmo assim, tá muito pesado.
Por isso, nessas minhas férias (que, infelizmente, acabaram), me dediquei mais à leitura de livros. É claro que um livro não é necessariamente leituras mais leves mas os que escolhi são. Gosto de biografias e histórias.
E entre as minhas últimas leituras, cito duas obras em que pude juntar dois prazeres: a leitura e o Grêmio, meu time de coração. Os dois livros são do repórter da Zero Hora, Léo Gerchmann. O Léo é, no mundo politicamente correto de hoje em dia, um caso raro de repórter que assume para qual time torce.
O primeiro dos dois livros que li foi o ¨Somos Azuis, Preto e Brancos", da Editora L&PM. O Grêmio sempre sofreu com a fama de clube elitista. Alguns também nos chamam de racista, principalmente depois do caso Aranha (http://blogdaacessibilidade.blogspot.com.br/2014/09/o-caso-do-goleiro-aranha.html). Léo desmascara essa visão com argumentos precisos e fatos comprovados.
Outra fama que o mundo machista do futebol trouxe ao Grêmio veio junto com o fato de termos tido a primeira torcida gay do Brasil: a Coligay. E é dela que o outro livro do Léo que li fala. O nome da obra é: "Coligay: Tricolor e de Todas as Cores" (Editora Libreto). Confesso que demorei para ter coragem para ler. Também tinha vergonha das piadas. Mas, depois de ler o livro, mudei o meu conceito. Passei a ter orgulho da Coligay porque é preciso ter muita coragem para assumir o homossexualismo no mundo do futebol.
Racismo e homofobia sempre foram dois temas complicados no futebol. Falei sobre isso, logo depois do Grêmio ser excluído da Copa do Brasil há dois anos por causa do fato acontecido com o goleiro Aranha, aqui no blog: http://blogdaacessibilidade.blogspot.com.br/2014/10/e-melhor-matar-do-que-ofender.html . Felizmente, o Grêmio consegue estar acima disso. Tanto que ganhamos o penta da Copa do Brasil somente com gols de negros nas finais contra o Atlético Mineiro. E o Léo fala com leveza e maestria sobre os dois assuntos nos livros. Parabéns, Léo! Recomendo a leitura. Para gremistas ou não.



English:

My friends, I stopped reading the newspapers a little because the world is very difficult and violent. I like to read the weekend papers because they are more analytical (in fact, for those who are from outside Rio Grande do Sul and still do not know, Zero Hora and the People's Mail have stopped their Sunday editions. , A metropolis of 1.5 million inhabitants, has no printed newspaper on Sundays), but it is still very heavy.
So, during my vacations (which, unfortunately, are over), I was more focused on reading books. Of course a book is not necessarily lighter readings but the ones I chose are. I like biographies and stories.
And among my last readings, I cite two works in which I could combine two pleasures: reading and Grêmio, my heart team. The two books are from the Zero Hora reporter, Léo Gerchmann. Léo is, in today's politically correct world, a rare case of reporter who assumes which team he cheers on.
The first of the two books I read was the "We Are Blue, Black and White" by Editora L & PM. Grêmio has always suffered from the reputation of an elitist club, and some also call us racist, especially after the Aranha affair (http: // Léo unmasks this view with precise arguments and proven facts.
Another fame that the sexist world of soccer brought to Grêmio came along with the fact that we had the first gay fans in Brazil: Coligay. And it is from her that the other book of Leo I read speaks. The name of the work is: "Coligay: Tricolor and All Colors" (Editora Libreto). I confess that it took me a long time to have the courage to read. He was also ashamed of the jokes. But after reading the book, I changed my concept. I was proud of Coligay because it takes a lot of courage to take up homosexuality in the world of football.
Racism and homophobia have always been two complicated issues in football. I spoke about it, right after Grêmio was excluded from the Brazilian Cup two years ago because of the fact happened with the goalkeeper Aranha, here in the blog: http://blogdaacessibilidade.blogspot.com.br/2014/10/e-breast -matar-do-que-ofender.html. Fortunately, Grêmio manages to be above that. So much so that we won the Copa do Brasil only with black goals in the finals against Atletico Mineiro. And Leo speaks with lightness and mastery over the two subjects in the books. Congratulations, Leo! I recommend reading. For gremistas or not.



German:

Meine Freunde, lassen Sie uns einige Zeitungen lesen, denn die Welt ist sehr schwierig und gewalttätig ist. Ich mag Wochenende Zeitungen zu lesen, weil sie mehr analytische (übrigens sind, die Sul aus Rio Grande do ist und noch nicht wissen, Zero Hora und Correio do Povo nicht mehr ihre Sonntagsausgaben haben. Porto Alegre , eine Metropole von 1,5 Millionen Einwohnern hat keine Zeitung am Sonntag gedruckt), aber auch so, ja sehr schwer.
Also diese meinen Urlaub (was leider zu Ende), widmete ich mich mehr auf Bücher zu lesen. Natürlich ist ein Buch, das nicht unbedingt leichte Lektüre, aber ich wählte sind. Ich mag Biografien und Geschichten.
Und unter meinen letzten Lesungen, führe ich zwei Werke, in denen ich zwei Freuden anschließen konnte: Lesen und Gremio, mein Herz-Team. Beide Bücher sind von der Zero Hora Reporter Léo Gerchmann. Der Leo ist die politisch korrekte Welt von heute, ein Reporter für den seltenen Fall, dass Drehungen für welches Team nimmt.
Die erste der beiden Bücher, die ich gelesen habe, war das sind Blau, Schwarz und Weiß ", Editora L & PM Grêmio immer vom Ruf der elitären Club gelitten Einige uns auch rassistisch nennen, vor allem nach dem Spinnen-Fall (http: // .. blogdaacessibilidade.blogspot.com.br/2014/09/o-caso-do-goleiro-aranha.html). Léo entlarvt diese Ansicht mit präzisen Argumenten und bewährte Fakten.
Ein weiterer Name, der Machowelt des Fußballs zu Gremio gebracht kam zusammen mit der Tatsache, dass wir die erste Homosexuell Fans in Brasilien hatte: die Coligay. Und es ist das andere Buch, das ich gelesen Leo spricht. Der Name der Arbeit ist "Coligay: Tricolor und Alle Farben" (Verlag Libretto). Ich bekenne, dass ich gebraucht habe, den Mut haben, zu lesen. Er war auch beschämt über die Witze. Aber nach der Lektüre des Buches, änderte ich mein Konzept. Ich begann stolz auf Coligay zu sein, weil es eine Menge Mut nimmt auf die Homosexualität im Fußball zu nehmen.
Rassismus und Homophobie sind seit jeher zwei schwierige Fragen im Fußball. Ich sprach darüber, direkt nach Grêmio vor der Brasilien Cup 2 Jahre ausgeschlossen werden, aufgrund der Tatsache, Spider Torwart passiert ist, hier auf dem Blog: http://blogdaacessibilidade.blogspot.com.br/2014/10/e-melhor -matar-than-ofender.html. Glücklicherweise kann Grêmio darüber sein. So sehr, dass wir gewonnen haben die penta Brasilien Cup nur mit Schwarzen Tore im Finale gegen Atletico Mineiro. Und Leo spricht mit Leichtigkeit und die Beherrschung der beiden Fächer in Bücher. Gratulation Leo! Ich empfehle zu lesen. Zu gremistas oder nicht.

Russian:

Мои друзья, давайте читать некоторые газеты, потому что мир очень трудным и жестоким. Я люблю читать газеты в выходные дни, потому что они являются более аналитическими (кстати, кто из Рио-Гранде-ду-Сул и до сих пор не знаю, Zero Hora и Correio делать Povo больше не имеют свои воскресные издания. Порту-Алегри , метрополия 1,5 миллиона жителей, не газета, напечатанная по воскресеньям), но даже в этом случае, да очень тяжело.

Таким образом, эти мои каникулы (которые, к сожалению, закончился), я посвятил себя больше читать книги. Конечно, книга не обязательно легкое чтение, но я выбрал это. Мне нравится биографии и истории.

И среди моих последних чтений, я приведу две работы, в которых я мог бы объединить два удовольствия: чтение и Гремио, мое сердце команды. Обе книги репортера Ноль Hora Léo Gerchmann. Лео политкорректный мир сегодня, репортер редкого события, который принимает завихрения, для которых команды.

Первый из двух книг, которые я прочитал был синий, черный и белый ", Editora L & PM Гремио всегда страдал от репутации элитарного клуба Некоторые называют нас расистом, особенно после того случая паука (HTTP: // .. blogdaacessibilidade.blogspot.com.br/2014/09/o-caso-do-goleiro-aranha.html). Léo развенчивает эту точку зрения с точными аргументами и проверенными фактами.

Другое название, что мачо мир футбола привел к Гремио пришли вместе с тем, что у нас была первая гей-поклонников в Бразилии: Coligay. И это другая книга, которую я прочитал Лео говорит. Название работы: "Coligay: Триколор и все цветы" (Издательство Либретто). Я признаю, что он взял меня, чтобы иметь мужество, чтобы читать. Кроме того, ему было стыдно за шутки. Но после прочтения книги, я изменил свою концепцию. Я начал гордиться Coligay, потому что это занимает много мужества, чтобы взять на себя гомосексуализм в футболе.

Расизм и гомофобия всегда были две сложные проблемы в футболе. Я говорил об этом, сразу же после Гремио быть исключены из Кубка Бразилии два года назад из-за того, случилось с пауком вратаря, здесь на блоге: http://blogdaacessibilidade.blogspot.com.br/2014/10/e-melhor -matar чем-ofender.html. К счастью, Гремио может быть выше него. Настолько, что мы выиграли пента Бразилия Кубка только с неграми голов в финале против Атлетико Минейро. И Лео говорит с легкостью и мастерством двух предметов в книгах. Поздравляем Лео! Я рекомендую прочитать. Для gremistas или нет.

Spanish:

Mis amigos, vamos a leer algunos periódicos porque el mundo es muy difícil y violenta. Me gusta leer los periódicos de fin de semana, ya que son más analíticos (por cierto, que está fuera de Rio Grande do Sul y aún no se sabe, Zero Hora y Correio do Povo ya no tienen sus ediciones del domingo. Porto Alegre , una metrópoli de 1,5 millones de habitantes, no tiene un periódico impreso los domingos) pero, aún así, sí muy pesado.

Así pues, estas mis vacaciones (que por desgracia terminó), me he dedicado más a la lectura de libros. Por supuesto, un libro no es necesariamente una lectura ligera pero decidí son. Me gusta biografías e historias.

Y entre mis últimas lecturas, cito dos obras en las que pude unir dos placeres: la lectura y Gremio, equipo de mi corazón. Ambos libros son del reportero Zero Hora Léo Gerchmann. El Leo es el mundo políticamente correcto de hoy en día, un reportero para el raro caso de que toma giros para el cual el equipo.

El primero de los dos libros que leí fue el son de color azul, Blanco y Negro ", Editora L & PM Grêmio siempre sufrían de la reputación del club de elitista Algunos también nos llame racista, especialmente tras caso de la araña (http: // .. blogdaacessibilidade.blogspot.com.br/2014/09/o-caso-do-goleiro-aranha.html). Léo echa por tierra este punto de vista con argumentos precisos y hechos probados.

Otro nombre que el mundo del fútbol macho llevó a Gremio llegó junto con el hecho de que teníamos los primeros seguidores de los homosexuales en Brasil: la Coligay. Y es otro libro que leo Leo habla. El nombre de la obra es "Coligay: Tricolor y todos los colores" (Editorial Libretto). Confieso que me llevó a tener el valor de leer. También se avergonzaba de los chistes. Pero después de leer el libro, he cambiado de idea. Empecé a estar orgullosos de Coligay porque se necesita mucho coraje para asumir la homosexualidad en el fútbol.

El racismo y la homofobia han sido siempre dos cuestiones difíciles en el fútbol. Hablé de ello, inmediatamente después de ser excluido de la Copa Grêmio Brasil hace dos años por el hecho de que sucedió con araña portero, aquí en el blog: http://blogdaacessibilidade.blogspot.com.br/2014/10/e-melhor -matar-que-ofender.html. Afortunadamente, Grêmio puede ser por encima de ella. Tanto es así que ganamos la Copa de Brasil penta únicamente con objetivos de los negros en la final contra el Atlético Mineiro. Y Leo habla con ligereza y el dominio de los dos sujetos en los libros. Felicidades Leo! Recomiendo la lectura. Para gremistas o no.

French:

Mes amis, nous allons lire certains journaux parce que le monde est très difficile et violent. J'aime lire les journaux de fin de semaine, car ils sont plus analytiques (en passant, qui est hors de Rio Grande do Sul et ne savent toujours pas, Zero Hora et Correio do Povo ont plus leurs éditions du dimanche. Porto Alegre , une métropole de 1,5 millions d'habitants, n'a pas de journal imprimé le dimanche), mais même ainsi, ouais très lourd.

Donc, ces mes vacances (qui a pris fin malheureusement), je me consacre davantage à la lecture de livres. Bien sûr, un livre est pas nécessairement la lecture de lumière, mais je choisis sont. J'aime les biographies et des histoires.

Et parmi mes dernières lectures, je cite deux ouvrages dans lesquels je pouvais joindre deux plaisirs: lecture et Grêmio, mon équipe de cœur. Les deux livres sont de la journaliste Zero Hora Léo Gerchmann. Le Lion est le monde politiquement correct d'aujourd'hui, un journaliste pour l'événement rare qui prend rebondissements pour lequel l'équipe.

Le premier des deux livres que je lis était le sont bleu, noir et blanc ", Editora L & PM Grêmio toujours souffert de la réputation du Club élitiste Certains nous appellent également raciste, surtout après le cas Araignée (http: // .. blogdaacessibilidade.blogspot.com.br/2014/09/o-caso-do-goleiro-aranha.html). Léo démystifie ce point de vue avec des arguments précis et des faits prouvés.

Un autre nom que le monde macho du football porté à Grêmio est venu avec le fait que nous avons eu les premiers fans gays au Brésil: le Coligay. Et il est l'autre livre que je lis Leo parle. Le nom du travail est "Coligay: Tricolor et toutes les couleurs" (Editeur Libretto). Je vous avoue que ça m'a pris d'avoir le courage de lire. En outre, il avait honte des blagues. Mais après avoir lu le livre, je changé mon concept. Je commençais à être fiers de Coligay, car il faut beaucoup de courage pour prendre sur l'homosexualité dans le football.

Le racisme et l'homophobie ont toujours été deux questions difficiles dans le football. Je en ai parlé, juste après Grêmio être exclu de la Coupe du Brésil il y a deux ans à cause du fait arrivé avec Spider gardien, ici sur le blog: http://blogdaacessibilidade.blogspot.com.br/2014/10/e-melhor -matar-que-ofender.html. Heureusement, Grêmio peut être au-dessus. Tant et si bien que nous avons gagné la Coupe du Brésil penta seulement avec les noirs buts en finale contre l'Atletico Mineiro. Et Leo parle avec légèreté et maîtrise des deux sujets dans les livres. Félicitations Leo! Je recommande la lecture. À gremistas ou non.

Chinese:

我的朋友们，让我们看了一些报纸，因为世界是非常困难和暴力。我喜欢读报纸的周末，因为他们更多的分析（顺便说一句，谁出里奥格兰德do Sul的，仍然不知道，零霍拉和巴西利亚邮做Povo不再有他们的周日版。阿雷格里港150万人口的大都市，没有报纸印刷星期日），但即使如此，是非常沉重的。

所以这些我的假期（不幸的是结束），我全身心地投入更多的阅读书籍。当然，一本书，不一定光读书，但我选择了是。我喜欢传记和故事。

我上一次的读数中，我举两个作品中，我可以连接两个快乐：阅读和格雷米奥，我的心脏团队。这两本书都是零霍拉记者莱奥Gerchmann的。狮子座是今天的政治正确的世界观，对于需要为曲折哪支球队罕见事件的记者。

第一的两本书我读是很蓝，黑与白“，Editora L＆PM格雷米奥总是从精英俱乐部的声誉遭受了一些人还打电话给我们的种族主义，尤其是在蜘蛛的情况下（HTTP：// .. blogdaacessibilidade.blogspot.com.br/2014/09/o-caso-do-goleiro-aranha.html）。莱奥破除这种观点具有精确的论据和证明的事实。

该Coligay：足球的大男子主义的世界带来了格雷米奥的另一个名字的事实是，我们有第一个同性恋球迷在巴西走了过来。而这是其他的书我读利奥说。作品的名称是“Coligay：三色和所有颜色”（出版商唱词）。我承认，我花了有勇气阅读。此外，他感到羞耻的笑话。但是看完书后，我改变了我的观念。我开始Coligay感到骄傲，因为它需要很大的勇气承担同性恋在足球场上。

种族主义和同性恋一直是足球的两大难点问题。我谈论它，之后格雷米奥从巴西杯两年前排除在外，因为这一事实与蜘蛛门将发生了，这里的博客：http://blogdaacessibilidade.blogspot.com.br/2014/10/e-melhor -matar超ofender.html。幸运的是，格雷米奥可以在它上面。正因如此，我们只在决赛对阵米内罗竞技黑人进球赢得了五杯巴西。和Leo说，与在书本上的两个科目的亮度和掌握。恭喜狮子座！我建议你阅读。到gremistas与否。