Impeachment à Brasileira

Meus Amigos, como um leitor ávido, tenho notado que, hoje em dia, há mais espaço para que teses de mestrado e doutorado virem livros. Um exemplo disso foi o livro do meu amigo Jorge Amaro, que resenhei aqui para vocês em abril de 2023. 
Agora, li a obra "Impeachment à brasileira: Contornos da responsabilidade política do presidente da República". O autor é Luiz Fernando Bandeira de Mello e essa foi a sua tese de doutorado. 

A publicação narra a evolução histórica do impeachment a partir de sua origem no parlamentarismo inglês e explica sua adaptação ao presidencialismo norte-americano até os contornos contemporâneos. 

No âmbito doméstico, a publicação revisa os impedimentos presidenciais ocorridos no Brasil em 1955, com Carlos Luiz e Café Filho, em 1992, com Fernando Collor de Melo, e o de Dilma Rousseff, em 2016. Na ocasião, o autor atuou como escrivão, na condição de secretário-geral da mesa do Senado Federal. No caso de Dilma, inclusive, ele se posiciona claramente, mostrando que aconteceram falhas claras no processo.

Como o livro é um tese de doutorado na área do direito, a linguagem é muito técnica, difícil. Mas o tema é de extrema relevância já que o Brasil passou por três processos de impeachment em 60 anos. 

English:

My friends, as an avid reader, I have noticed that nowadays there is more room for master's and doctoral theses to become books. An example of this was the book by my friend Jorge Amaro, which I reviewed here for you in April 2023.

Now, I have read the work "Impeachment à brasileira: Contornos da responsabilidade política do presidente da República" (Brazilian-style impeachment: contours of the political responsibility of the president of the Republic). The author is Luiz Fernando Bandeira de Mello and this was his doctoral thesis.

The publication narrates the historical evolution of impeachment from its origins in English parliamentarism and explains its adaptation to American presidentialism up to its contemporary contours.

On the domestic front, the publication reviews the presidential impeachments that occurred in Brazil in 1955, with Carlos Luiz and Café Filho, in 1992, with Fernando Collor de Melo, and that of Dilma Rousseff, in 2016. At the time, the author acted as a clerk, in the position of secretary-general of the board of the Federal Senate. In Dilma's case, he takes a clear position, showing that there were clear flaws in the process.

As the book is a doctoral thesis in the area of ​​law, the language is very technical and difficult. But the topic is extremely relevant since Brazil has gone through three impeachment processes in 60 years.

German:

Meine Freunde, als begeisterter Leser ist mir aufgefallen, dass es heutzutage mehr Raum für die Veröffentlichung von Master- und Doktorarbeiten in Büchern gibt. Ein Beispiel dafür war das Buch meines Freundes Jorge Amaro, welches ich im April 2023 hier für euch rezensiert habe.

Jetzt habe ich das Werk „Impeachment à brasileira: Konturen der politischen Verantwortung des Präsidenten der Republik“ gelesen. Der Autor ist Luiz Fernando Bandeira de Mello und dies war seine Doktorarbeit.

Die Veröffentlichung schildert die historische Entwicklung des Amtsenthebungsverfahrens von seinen Ursprüngen im englischen Parlamentarismus und erläutert seine Anpassung an den nordamerikanischen Präsidialismus bis hin zu seinen heutigen Konturen.

Im innenpolitischen Bereich befasst sich die Publikation mit den Amtsenthebungsverfahren gegen Präsidenten, die 1955 in Brasilien gegen Carlos Luiz und Café Filho, 1992 gegen Fernando Collor de Melo und 2016 gegen Dilma Rousseff stattfanden. Der Autor handelte damals als Sachbearbeiter, als Generalsekretär des Bundessenats. Im Falle Dilmas nimmt er sogar klar Stellung und zeigt auf, dass es im Prozess zu deutlichen Versäumnissen gekommen ist.

Da es sich bei dem Buch um eine Doktorarbeit im juristischen Bereich handelt, ist die Sprache sehr technisch und schwierig. Doch ist das Thema äußerst aktuell, da Brasilien in 60 Jahren drei Amtsenthebungsverfahren durchlaufen hat.

Ukrainian:

Друзі мої, як пристрасний читач, я помітив, що нині є більше місця для того, щоб магістерські та докторські роботи стали книгами. Прикладом цього була книга мого друга Хорхе Амаро, яку я розглянув тут для вас у квітні 2023 року.

Зараз я прочитав твір «Impeachment à brasileira: Контури політичної відповідальності президента республіки». Автор — Луїс Фернандо Бандейра де Мелло, і це була його докторська дисертація.

Публікація розповідає про історичну еволюцію імпічменту від його витоків в англійському парламентаризмі та пояснює його адаптацію до північноамериканського президентства до його сучасних контурів.

У внутрішньому плані видання розглядає президентські імпічменти, які відбулися в Бразилії в 1955 році, з Карлосом Луїсом і Café Filho, в 1992 році, з Фернандо Коллор де Мело, і з Ділмою Руссеф, в 2016 році. як клерк, як генеральний секретар Федерального сенату. У випадку Ділми він навіть займає чітку позицію, показуючи, що в процесі були явні помилки.

Оскільки книга є докторською дисертацією в галузі права, мова дуже технічна та складна. Але тема надзвичайно актуальна, оскільки Бразилія за 60 років пройшла три процедури імпічменту.

Russian:

Друзья мои, как заядлый читатель, я заметил, что в наши дни появилось больше возможностей для того, чтобы магистерские и докторские диссертации стали книгами. Примером этого является книга моего друга Хорхе Амаро, рецензию на которую я вам написал в апреле 2023 года.

Сейчас я читаю работу «Импичмент в Бразилии: Контуры политической ответственности президента Республики». Автор — Луис Фернандо Бандейра ди Мелло, это его докторская диссертация.

В публикации описывается историческая эволюция импичмента от его истоков в английском парламентаризме и объясняется его адаптация к североамериканскому президентству с учетом современных особенностей.

В сфере внутренних дел издание рассматривает президентские импичменты, которые имели место в Бразилии в 1955 году, в отношении Карлоса Луиса и Кафе Фильо, в 1992 году, в отношении Фернандо Коллора ди Мело и в отношении Дилмы Русеф в 2016 году. В то время автор действовал в качестве клерка, генерального секретаря Федерального сената. В случае с Дилмой он даже занимает четкую позицию, показывая, что в процессе были явные сбои.

Поскольку книга представляет собой докторскую диссертацию в области права, язык ее написания очень технический и сложный. Однако эта тема чрезвычайно актуальна, поскольку за 60 лет Бразилия пережила три процедуры импичмента.

Spanish:

Amigos míos, como ávido lector, he notado que hoy en día hay más espacio para que las tesis de maestría y doctorado se conviertan en libros. Un ejemplo de ello fue el libro de mi amigo Jorge Amaro, que reseñé aquí para ustedes en abril de 2023.

Ahora leí la obra "Impeachment à brasileira: Contornos de la responsabilidad política del Presidente de la República". El autor es Luiz Fernando Bandeira de Mello y esta fue su tesis doctoral.

La publicación narra la evolución histórica del impeachment desde sus orígenes en el parlamentarismo inglés y explica su adaptación al presidencialismo norteamericano hasta sus contornos contemporáneos.

En el ámbito interno, la publicación repasa los impeachments presidenciales ocurridos en Brasil en 1955, con Carlos Luiz y Café Filho, en 1992, con Fernando Collor de Melo, y el de Dilma Rousseff, en 2016. En la época, el autor actuó como funcionario, como secretario general del Senado Federal. En el caso de Dilma, incluso asume una posición clara, mostrando que hubo fallas claras en el proceso.

Como el libro es una tesis doctoral en el campo del derecho, el lenguaje es muy técnico y difícil. Pero el tema es de extrema relevancia porque Brasil ha pasado por tres procesos de impeachment en 60 años.

Italian:

Cari amici, da lettore accanito ho notato che oggigiorno c'è più spazio per le tesi di laurea magistrale e di dottorato che possono diventare libri. Un esempio è stato il libro del mio amico Jorge Amaro, che ho recensito qui per voi nell'aprile 2023.

Adesso ho letto l'opera "Impeachment à brasileira: Contorni della responsabilità politica del Presidente della Repubblica". L'autore è Luiz Fernando Bandeira de Mello e questa è la sua tesi di dottorato.

La pubblicazione narra l'evoluzione storica dell'impeachment dalle sue origini nel parlamentarismo inglese e spiega il suo adattamento al presidenzialismo nordamericano fino ai suoi contorni contemporanei.

In ambito nazionale, la pubblicazione passa in rassegna gli impeachment presidenziali avvenuti in Brasile nel 1955, con Carlos Luiz e Café Filho, nel 1992, con Fernando Collor de Melo, e quello di Dilma Rousseff, nel 2016. All'epoca, l'autore agì come impiegato, come segretario generale del Senato federale. Nel caso di Dilma, egli prende addirittura una posizione chiara, dimostrando che nel processo si sono verificati evidenti fallimenti.

Poiché il libro è una tesi di dottorato in ambito giuridico, il linguaggio è molto tecnico e difficile. Ma l'argomento è estremamente attuale perché in 60 anni il Brasile ha attraversato tre processi di impeachment.

French:

Mes amis, en tant que lecteur assidu, j'ai remarqué qu'aujourd'hui il y a plus de place pour que les thèses de master et de doctorat deviennent des livres. Un exemple en est le livre de mon ami Jorge Amaro, dont j'ai fait la critique ici pour vous en avril 2023.

Maintenant, je lis l'ouvrage « Impeachment à brasileira : Contours de la responsabilité politique du Président de la République ». L'auteur est Luiz Fernando Bandeira de Mello et c'était sa thèse de doctorat.

La publication raconte l’évolution historique de la procédure de destitution depuis ses origines dans le parlementarisme anglais et explique son adaptation au présidentialisme nord-américain jusqu’à ses contours contemporains.

Dans le domaine national, la publication revient sur les destitutions présidentielles survenues au Brésil en 1955, avec Carlos Luiz et Café Filho, en 1992, avec Fernando Collor de Melo, et celle de Dilma Rousseff, en 2016. À l'époque, l'auteur a agi comme en tant que greffier, en tant que secrétaire général du Sénat fédéral. Dans le cas de Dilma, il prend même une position claire, montrant qu'il y a eu des échecs évidents dans le processus.

Comme le livre est une thèse de doctorat dans le domaine du droit, le langage est très technique et difficile. Mais le sujet est extrêmement pertinent puisque le Brésil a connu trois processus de destitution en 60 ans.

Chinese:

朋友们，作为一个热心的读者，我注意到如今硕士和博士论文有更多的空间可以成为书籍。我的好友 Jorge Amaro 所著的书就是一个例子，我于 2023 年 4 月在这里为您评论了这本书。

现在，我正在阅读《巴西的弹劾：共和国总统政治责任的轮廓》这本书。作者是 Luiz Fernando Bandeira de Mello，这是他的博士论文。

该出版物叙述了弹劾从英国议会制起源的历史演变，并解释了其对北美总统制以及当代轮廓的适应。

在国内领域，该书回顾了 1955 年巴西发生的总统弹劾案，当时卡洛斯·路易斯和 Café Filho 被弹劾；1992 年费尔南多·科洛尔·德梅洛被弹劾；2016 年迪尔玛·罗塞夫被弹劾。当时，作者担任担任书记员、联邦参议院秘书长。在迪尔玛一案中，他甚至表明了明确的立场，表明这一过程中存在明显的失败。

由于本书是法学领域的博士论文，因此语言非常专业，难度较大。但这个话题极具现实意义，因为巴西60年来已经经历了三次弹劾程序。

Um encontro com o Professor

Meus Amigos, sempre tive admiração por Ruy Carlos Ostermann. Para quem é de fora do Rio Grande do Sul, Ruy é um ex-comentarista de futebol. Aí, vocês podem me dizer: comentarista de futebol tem aos montes. O que ele tem de diferente? Ruy é fiósofo. E o interessante é que o Professor (ele ganhou esse apelido exatamente por ter sido professor de filosofia) filosofava enquanto fazia seus comentários nas partidas mas a sua fala era fácil, simples de entender para nós, meros mortais. Além disso, Ruy foi, como eu disse, professor de filosofia; político (chegando a ser secretário de estado); escritor (foi patrono da Feira do Livro); colunista; apresentador (inclusive; da melhor fase do emblemático Sala de Redação. Aliás, já escrevi sobre o programa aqui no blog); chefe e diretor; amante e incentivador das artes. Ruy é múltiplo.
Carlos Guimarães, autor do livro, fez uma imersão completa na vida do Ruy. Desse trabalho, surgiu a biografia Ruy Carlos Ostermann: Um Encontro com o Professor. Um ótimo livro! E é a história de quem já completou 90 anos e teve uma vida profissional tão diversa. Guimarães conta tudo, desda a infância em São Leopoldo, passando pelos primeiros passos profissionais ainda em São Léo; a chegada em Porto Alegre; as passagens pela Caldas Júnior e RBS; o auge da carreira e o atual momento do professor.  

Guimarães disse que só se consegue entender o Professor pela via intelectual e o autor fez isso com maestria. Mostrou, de maneira detalhada e profunda, a vida movimentada, vitoriosa e erudita de Ruy Carlos Ostermann. 

English:

My friends, I have always admired Ruy Carlos Ostermann. For those who are not from Rio Grande do Sul, Ruy is a former soccer commentator. Now, you might say to me: there are plenty of soccer commentators. What makes him different? Ruy is a philosopher. And the interesting thing is that the Professor (he got this nickname precisely because he was a philosophy professor) philosophized while making his comments on the matches, but his speech was easy, simple to understand for us, mere mortals. In addition, Ruy was, as I said, a philosophy professor; a politician (he even became a secretary of state); a writer (he was a patron of the Book Fair); a columnist; a presenter (including, during the best phase of the emblematic Sala de Redação. In fact, I have already written about the program here on the blog); a boss and director; and a lover and supporter of the arts. Ruy is multiple. Carlos Guimarães, the author of the book, did a complete immersion in Ruy's life. This work gave rise to the biography Ruy Carlos Ostermann: A Meeting with the Professor. A great book! It is the story of someone who is now 90 years old and has had such a diverse professional life. Guimarães tells everything, from his childhood in São Leopoldo, through his first professional steps while still in São Léo; his arrival in Porto Alegre; his time at Caldas Júnior and RBS; the height of his career and the professor's current moment. 

Guimarães said that one can only understand the Professor through an intellectual path and the author did this masterfully. He showed, in a detailed and profound way, the eventful, victorious and erudite life of Ruy Carlos Ostermann.

German:

Meine Freunde, ich habe Ruy Carlos Ostermann immer bewundert. Für diejenigen von außerhalb von Rio Grande do Sul: Ruy ist ein ehemaliger Fußballkommentator. Also, sagen Sie mir: Es gibt viele Fußballkommentatoren. Was ist an ihm anders? Ruy ist Philosoph. Und das Interessante daran ist, dass der Professor (er erhielt diesen Spitznamen genau deshalb, weil er Philosophieprofessor war) bei seinen Kommentaren während der Spiele philosophierte, aber seine Rede war leicht und für uns Normalsterbliche einfach zu verstehen. Darüber hinaus war Ruy, wie gesagt, Philosophieprofessor; Politiker (wird Außenminister); Schriftsteller (er war Schirmherr der Buchmesse); Kolumnist; Moderator (darunter: aus der besten Phase der symbolträchtigen Sala de Redação. Tatsächlich habe ich hier im Blog bereits über das Programm geschrieben); Chef und Direktor; Liebhaber und Förderer der Künste. Ruy ist vielfältig.

Carlos Guimarães, Autor des Buches, ermöglichte einen vollständigen Einblick in Ruys Leben. Aus dieser Arbeit entstand die Biographie Ruy Carlos Ostermann: Um Encontro com o Professor. Ein tolles Buch! Und es ist die Geschichte eines Menschen, der bereits 90 Jahre alt ist und ein so abwechslungsreiches Berufsleben hinter sich hat. Guimarães erzählt alles, von seiner Kindheit in São Leopoldo bis zu seinen ersten beruflichen Schritten in São Léo; Ankunft in Porto Alegre; Passagen bei Caldas Júnior und RBS; der Höhepunkt der Lehrerkarriere und die aktuelle Situation.

Guimarães sagte, dass man den Professor nur mit intellektuellen Mitteln verstehen könne, und der Autor hat dies meisterhaft getan. Es zeigte detailliert und tiefgreifend das ereignisreiche, siegreiche und gebildete Leben von Ruy Carlos Ostermann.

Ukrainian:

Друзі, я завжди захоплювався Руї Карлосом Остерманном. Для тих, хто не живе в Ріу-Гранді-ду-Сул, Руй — колишній футбольний коментатор. Так що можете сказати: футбольних коментаторів багато. Чим він відрізняється? Руй – філософ. І що цікаво, Професор (він отримав таке прізвисько саме тому, що був професором філософії) під час матчів філософствував, коментуючи, але мова його була легкою, простою для розуміння нам, простим смертним. Крім того, Руй був, як я вже сказав, професором філософії; політик (став держсекретарем); письменник (був меценатом книжкового ярмарку); колумніст; ведучий (у тому числі; з найкращої фази емблематичної Sala de Redação. Фактично, я вже писав про програму тут, у блозі); начальник і директор; любитель і прихильник мистецтва. Руй багаторазовий.

Карлос Гімарайнс, автор книги, забезпечив повне занурення в життя Руї. З цієї праці виникла біографія Ruy Carlos Ostermann: Um Encontro com o Professor. Чудова книга! І це історія людини, якій уже виповнилося 90 і яка прожила таке різноманітне професійне життя. Гімарайнш розповідає все, від свого дитинства в Сан-Леопольдо до своїх перших професійних кроків у Сан-Лео; прибуття в Порту-Алегрі; проходи в Caldas Júnior і RBS; кар'єрний зріст педагога та поточна ситуація.

Гімарайнш казав, що професора можна зрозуміти лише інтелектуальними засобами, і автор зробив це майстерно. У ньому докладно та глибоко показано насичене подіями, переможне та ерудоване життя Руї Карлоса Остерманна.

Russian:

Друзья мои, я всегда восхищался Руем Карлосом Остерманном. Для тех, кто живет за пределами Риу-Гранди-ду-Сул, Руй — бывший футбольный комментатор. Итак, вы можете мне сказать: футбольных комментаторов очень много. Чем он отличается? Руй — философ. И что интересно, Профессор (это прозвище он получил именно потому, что был профессором философии) философствовал, комментируя матчи, но его речь была легкой, простой и понятной для нас, простых смертных. Более того, как я уже сказал, Руи был профессором философии; политик (став госсекретарем); писатель (он был покровителем книжной ярмарки); обозреватель; ведущий (в том числе; с лучшей фазы знакового Sala de Redação. Собственно, о программе я уже писал здесь, в блоге); начальник и директор; любитель и сторонник искусства. Руй множественен.

Карлос Гимарайнш, автор книги, обеспечил полное погружение Руя в жизнь. Из этой работы вышла биография Руя Карлоса Остерманна: Um Encontro com o Professor. Отличная книга! И это история человека, которому уже исполнилось 90 лет, и у которого была такая разнообразная профессиональная жизнь. Гимарайнш рассказывает обо всем, от своего детства в Сан-Леопольдо до первых профессиональных шагов в Сан-Лео; прибытие в Порту-Алегри; переходы в Caldas Júnior и RBS; Пик карьеры учителя и нынешняя ситуация.

Гимарайнш говорил, что понять Профессора можно только интеллектуальными средствами, и автор сделал это мастерски. В нем подробно и углубленно показана насыщенная, победоносная и эрудированная жизнь Рюя Карлоса Остермана.

Spanish:

Amigos míos, siempre he admirado a Ruy Carlos Ostermann. Para quienes no son de Rio Grande do Sul, Ruy es un ex comentarista de fútbol. Entonces me puedes decir: hay muchos comentaristas de fútbol. ¿Qué tiene de diferente él? Ruy es un filósofo. Y lo interesante es que el Profesor (recibió este apodo precisamente porque era profesor de filosofía) filosofaba mientras hacía sus comentarios durante los partidos pero su discurso era fácil, sencillo de entender para nosotros, simples mortales. Además, Ruy era, como dije, profesor de filosofía; político (convirtiéndose en secretario de estado); escritor (fue patrón de la Feria del Libro); columnista; presentador (incluido; de la mejor fase de la emblemática Sala de Redação. De hecho, ya escribí sobre el programa aquí en el blog); jefe y director; Amante y defensor de las artes. Ruy es múltiple.

Carlos Guimarães, autor del libro, brindó una inmersión total en la vida de Ruy. De este trabajo surgió la biografía Ruy Carlos Ostermann: Um Encontro com o Professor. ¡Un gran libro! Y es la historia de alguien que ya ha cumplido 90 años y ha tenido una vida profesional tan diversa. Guimarães lo cuenta todo, desde su infancia en São Leopoldo, hasta sus primeros pasos profesionales en São Léo; llegada a Porto Alegre; pasajes en Caldas Júnior y RBS; el apogeo de la carrera docente y la situación actual.

Guimarães decía que sólo se puede entender al Profesor por medios intelectuales y el autor lo hizo magistralmente. Mostró, de manera detallada y profunda, la azarosa, victoriosa y erudita vida de Ruy Carlos Ostermann.

Italian:

Amici miei, ho sempre ammirato Ruy Carlos Ostermann. Per quelli che non vivono nel Rio Grande do Sul, Ruy è un ex commentatore di calcio. Quindi puoi dirmelo: ci sono tanti commentatori di calcio. Cosa c'è di diverso in lui? Ruy è un filosofo. E la cosa interessante è che il Professore (si prese questo soprannome proprio perché era professore di filosofia) filosofava commentando durante le partite ma il suo discorso era facile, semplice da comprendere per noi comuni mortali. Inoltre Ruy era, come ho detto, professore di filosofia; politico (diventando segretario di stato); scrittore (è stato mecenate della Fiera del Libro); editorialista; presentatore (tra cui; dalla fase migliore dell'emblematica Sala de Redação. Del programma, infatti, ho già parlato qui sul blog); capo e direttore; amante e sostenitore delle arti. Ruy è multiplo.

Carlos Guimarães, autore del libro, ha offerto un'immersione completa nella vita di Ruy. Da questo lavoro è emersa la biografia Ruy Carlos Ostermann: Um Encontro com o Professor. Un grande libro! Ed è la storia di chi ha già compiuto 90 anni e ha avuto una vita professionale così diversificata. Guimarães racconta tutto, dalla sua infanzia a São Leopoldo, ai suoi primi passi professionali a São Léo; arrivo a Porto Alegre; passaggi a Caldas Júnior e RBS; l'apice della carriera dell'insegnante e la situazione attuale.

Guimarães ha detto che si può capire il Professore solo con mezzi intellettuali e l'autore lo ha fatto magistralmente. Ha mostrato, in modo dettagliato e approfondito, la vita movimentata, vittoriosa ed erudita di Ruy Carlos Ostermann.

French:

Mes amis, j'ai toujours admiré Ruy Carlos Ostermann. Pour ceux qui ne viennent pas du Rio Grande do Sul, Ruy est un ancien commentateur de football. Alors, vous pouvez me le dire : il y a beaucoup de commentateurs de football. Qu'est-ce qui est différent chez lui ? Ruy est philosophe. Et ce qui est intéressant c'est que le Professeur (il a reçu ce surnom justement parce qu'il était professeur de philosophie) philosophe en faisant ses commentaires pendant les matchs mais son discours était facile, simple à comprendre pour nous, simples mortels. De plus, Ruy était, comme je l'ai dit, professeur de philosophie ; homme politique (devenu secrétaire d'État); écrivain (il était le patron de la Foire du Livre) ; journaliste; présentateur (y compris : de la meilleure phase de l'emblématique Sala de Redação. En fait, j'ai déjà parlé du programme ici sur le blog) ; patron et directeur; amoureux et défenseur des arts. Ruy est multiple.

Carlos Guimarães, auteur du livre, a proposé une immersion complète dans la vie de Ruy. De ce travail est née la biographie Ruy Carlos Ostermann: Um Encontro com o Professor. Un super livre ! Et c’est l’histoire de quelqu’un qui a déjà 90 ans et qui a eu une vie professionnelle si diversifiée. Guimarães raconte tout, de son enfance à São Leopoldo, à ses premiers pas professionnels à São Léo ; arrivée à Porto Alegre; passages à Caldas Júnior et RBS; l'apogée de la carrière de l'enseignant et la situation actuelle.

Guimarães a dit qu'on ne peut comprendre le professeur qu'à travers des moyens intellectuels et l'auteur l'a fait de main de maître. Il montre de manière détaillée et approfondie la vie mouvementée, victorieuse et érudite de Ruy Carlos Ostermann.

Chinese:

我的朋友们，我一直很钦佩鲁伊·卡洛斯·奥斯特曼。对于南里奥格兰德州以外的人来说，鲁伊是一名前足球评论员。所以，你可以告诉我：足球评论员有很多。他有什么不同？鲁伊是一位哲学家。有趣的是，教授（他之所以得到这个绰号正是因为他是一名哲学教授）在比赛中发表评论时充满哲理，但他的演讲很简单，对于我们这些凡人来说很容易理解。此外，正如我所说，鲁伊是一位哲学教授。政治家（成为国务卿）；作家（他是书展的赞助人）；专栏作家；主持人（包括；来自标志性 Sala de Redação 的最佳阶段。事实上，我已经在博客上写过有关该节目的内容）；老板和董事；艺术的爱好者和支持者。鲁伊是多重的。

该书的作者卡洛斯·吉马良斯 (Carlos Guimarães) 让我们完全沉浸在鲁伊的生活中。从这部作品中，诞生了《鲁伊·卡洛斯·奥斯特曼：Um Encontro com o Professor》传记。一本很棒的书！这是一个已经 90 岁、职业生涯如此丰富多彩的人的故事。吉马良斯讲述了一切，从他在圣莱奥波尔多的童年，到他在圣莱奥的职业生涯的第一步；抵达阿雷格里港； Caldas Júnior 和 RBS 的段落；教师职业的高度和现状。

吉马良斯说，人们只能通过智力手段来理解教授，而作者巧妙地做到了这一点。它详细而深入地展现了鲁伊·卡洛斯·奥斯特曼多事的、胜利的、博学的一生。

Retrospectiva 2024- O Pior Ano da Minha Vida

Meus Amigos, 2024, até onde eu me lembre, foi o pior ano da minha vida. Que ano horroroso pra mim! Tudo ia bem até maio, quando vieram as enchentes aqui no Rio Grande do Sul (esse é o meu apartamento na foto ao lado).. Foi o momennto mais dramático da minha vida. Não é fácil perder tudo: apartamento; roupas e outros pertences. 
Fui morar na casa da minha mãe. No final de julho, voltei a trabalhar mas logo parei para tirar férias e ver as Olimpíadas. Logo depois que voltei, em setembro, fiz a cirurgia de raspagem na urétra. Nunca tinha ficado tanto tempo no hospital e o pós-operatório foi complicado. Cheguei a usar fraldas por umas semanas. 
No mês seguinte, outubro, durante o meu trabalho de mesário nas eleições, descobri que estava enxergando pouco. Resultado: fui na oftalmologista e troquei de óculos, passando a usar lentes multifocal. Mais uma incomodação, mais um sinal de que a idade está chegando, mais um gasto alto. 
E, em novembro, quando já mrava no apartamento novo, alugado, me separei da Pati (Fim do casamento). Tá sendo um momento complicado, triste, que me faz pensar no futuro e perder o sono.
É claro que 2024 teve coisas positivas. Tenho que agradecer por estar vivo e a solidariedade que recebi de muita gente no momento das enchentes. Além disso, li bastante esse ano, o que voês podem perceber aqui pelo blog.
Espero que, em 2025, o ditado se justifique e que, depois da tempestade, venha a bonança. 

English:

My friends, 2024, as far as I can remember, was the worst year of my life. What a horrible year for me! Everything was going well until May, when the floods hit here in Rio Grande do Sul (this is my apartment in the photo on the side). It was the most dramatic moment of my life. It's not easy to lose everything: apartment; clothes and other belongings.

I went to live at my mother's house. At the end of July, I went back to work but soon stopped to take a vacation and watch the Olympics. Soon after I returned, in September, I had surgery to scrape my urethra. I had never spent so much time in the hospital and the post-operative period was complicated. I ended up wearing diapers for a few weeks.

The following month, October, while I was working as a poll worker in the elections, I discovered that my vision was poor. Result: I went to the ophthalmologist and changed my glasses, starting to use multifocal lenses. Yet another inconvenience, yet another sign that age is catching up, yet another high expense.

And in November, when I was already living in my new, rented apartment, I separated from Pati (end of marriage). It's been a complicated, sad time, which makes me think about the future and lose sleep.

Of course, 2024 had positive things. I have to be thankful for being alive and for the solidarity I received from many people during the floods. In addition, I read a lot this year, which you can see here on the blog.

I hope that, in 2025, the saying is justified and that, after the storm, comes the calm.

German:

Meine Freunde, 2024 war, soweit ich mich erinnern kann, das schlimmste Jahr meines Lebens. Was für ein schreckliches Jahr für mich! Alles lief gut, bis im Mai die Überschwemmungen hier in Rio Grande do Sul (das ist meine Wohnung auf dem Foto nebenan) kamen. Es war der dramatischste Moment meines Lebens. Es ist nicht leicht, alles zu verlieren: die Wohnung; Kleidung und andere Gegenstände.

Ich zog in das Haus meiner Mutter. Ende Juli ging ich wieder zur Arbeit, hörte aber bald auf, Urlaub zu machen und mir die Olympischen Spiele anzuschauen. Kurz nach meiner Rückkehr, im September, unterzog ich mich einer Harnröhrenentfernungsoperation. Ich war noch nie so lange im Krankenhaus geblieben und die postoperative Phase war kompliziert. Ich habe sogar ein paar Wochen lang Windeln getragen.

Im folgenden Monat, im Oktober, stellte ich während meiner Arbeit als Wahlhelfer bei den Wahlen fest, dass ich wenig sah. Ergebnis: Ich ging zum Augenarzt, wechselte meine Brille und begann, Multifokallinsen zu verwenden. Eine weitere Unannehmlichkeit, ein weiteres Zeichen dafür, dass das Alter naht, eine weitere hohe Ausgabe.

Und im November, als ich bereits in der neuen Mietwohnung wohnte, trennte ich mich von Pati (Eheende). Es war ein komplizierter, trauriger Moment, der mich an die Zukunft denken lässt und mir den Schlaf raubt.

Natürlich hatte das Jahr 2024 auch Positives zu bieten. Ich muss dankbar sein, dass ich am Leben bin und für die Solidarität, die ich von vielen Menschen während der Überschwemmungen erhalten habe. Darüber hinaus habe ich dieses Jahr viel gelesen, was Sie hier auf dem Blog sehen können.

Ich hoffe, dass dieser Spruch im Jahr 2025 seine Berechtigung hat und dass nach dem Sturm Ruhe einkehrt.

Ukrainian:

Друзі мої, 2024 рік, наскільки я пам’ятаю, був найгіршим роком у моєму житті. Який жахливий рік для мене! Все йшло добре до травня, коли сюди, в Ріо-Гранді-ду-Сул (це моя квартира на фото збоку), прийшла повінь. Це був найдраматичніший момент у моєму житті. Нелегко втратити все: квартиру; одяг та інші речі.

Я пішов жити до мами. Наприкінці липня я повернувся на роботу, але незабаром перестав, щоб взяти відпустку та подивитися Олімпійські ігри. Невдовзі після повернення, у вересні, мені зробили операцію по видаленню уретри. Я ніколи не лежала так довго в лікарні, і післяопераційний період був складним. Я навіть носила підгузки кілька тижнів.

Наступного місяця, у жовтні, під час роботи виборчим дільницею я виявив, що мало бачуся. Результат: пішла до офтальмолога, змінила окуляри, почала користуватися мультифокальними лінзами. Ще одна незручність, ще одна ознака того, що вік наближається, ще одна висока вартість.

А в листопаді, коли я вже жив на новій орендованій квартирі, я розлучився з Паті (Кінець шлюбу). Це був складний, сумний момент, який змушує мене думати про майбутнє і втрачати сон.

Звичайно, 2024 рік мав позитивні моменти. Я маю бути вдячним за те, що я живий, і за солідарність, яку я отримав від багатьох людей під час повені. Крім того, я багато читав цього року, що ви можете побачити тут, у блозі.

Сподіваюся, що у 2025 році вислів виправдається і після грози настане затишшя.

Russian:

«Мои друзья», 2024 год, насколько я помню, был худшим годом в моей жизни. Какой ужасный год для меня! Все шло хорошо до мая, когда сюда, в Риу-Гранди-ду-Сул, пришло наводнение (на фото сбоку моя квартира). Это был самый драматичный момент в моей жизни. Нелегко потерять все: квартиру; одежду и другие вещи.

Я уехал жить в дом моей матери. В конце июля я вернулся на работу, но вскоре остановился, чтобы взять отпуск и посмотреть Олимпийские игры. Вскоре после моего возвращения, в сентябре, мне сделали операцию по выскабливанию уретры. Никогда еще я не лежала в больнице так долго, и послеоперационный период был сложным. Я даже носила подгузники несколько недель.

В следующем месяце, в октябре, во время моей работы в качестве сотрудника избирательного участка на выборах, я обнаружил, что мало что вижу. Результат: я пошла к офтальмологу и сменила очки, начав носить мультифокальные линзы. Еще одно неудобство, еще один признак приближения старости, еще один высокий расход.

А в ноябре, когда я уже жил в новой съемной квартире, я расстался с Пати (Конец брака). Это был сложный и грустный момент, который заставляет меня думать о будущем и терять сон.

Конечно, в 2024 году были и положительные моменты. Я должен быть благодарен за то, что остался жив, и за солидарность, которую я получил от многих людей во время наводнений. Кроме того, в этом году я много читал, и это вы можете увидеть здесь, в блоге.

Я надеюсь, что в 2025 году эта поговорка оправдается и после бури наступит затишье.

Spanish:

Amigos míos, 2024, hasta donde puedo recordar, fue el peor año de mi vida. ¡Qué año tan horrible para mí! Todo iba bien hasta mayo, cuando llegaron las inundaciones aquí en Rio Grande do Sul (ese es mi apartamento en la foto de al lado). Fue el momento más dramático de mi vida. No es fácil perderlo todo: apartamento; ropa y otras pertenencias.

Me fui a vivir a casa de mi madre. A finales de julio volví a trabajar, pero pronto lo dejé para tomarme unas vacaciones y ver los Juegos Olímpicos. Poco después de mi regreso, en septiembre, me operaron de raspado de uretra. Nunca había estado tanto tiempo en el hospital y el postoperatorio fue complicado. Incluso usé pañales durante algunas semanas.

El mes siguiente, octubre, durante mi trabajo como asistente electoral en las elecciones, descubrí que veía poco. Resultado: Fui al oftalmólogo y me cambié las gafas, empezando a usar lentes multifocales. Otro inconveniente, otra señal de que se acerca la edad, otro gasto elevado.

Y, en noviembre, cuando ya vivía en el nuevo piso alquilado, me separé de Pati (Fin de matrimonio). Ha sido un momento complicado, triste, que me hace pensar en el futuro y quitarme el sueño.

Por supuesto, el 2024 tuvo cosas positivas. Tengo que agradecer por estar viva y por la solidaridad que recibí de muchas personas durante las inundaciones. Además, este año leí mucho, lo cual podéis ver aquí en el blog.

Espero que, en 2025, el dicho quede justificado y que, después de la tormenta, llegue la calma.

Italian:

Amici miei, il 2024, per quanto posso ricordare, è stato l'anno peggiore della mia vita. Che anno orribile per me! Tutto andava bene fino a maggio, quando qui a Rio Grande do Sul (nella foto a lato è arrivato il mio appartamento) è arrivata l'alluvione. È stato il momento più drammatico della mia vita. Non è facile perdere tutto: appartamento; vestiti e altri oggetti.

Sono andato a vivere a casa di mia madre. Alla fine di luglio tornai al lavoro ma presto mi fermai per prendermi una vacanza e guardare le Olimpiadi. Poco dopo il mio ritorno, a settembre, ho subito un intervento di raschiamento dell'uretra. Non ero mai rimasta così a lungo in ospedale e il periodo post-operatorio è stato complicato. Per qualche settimana ho anche indossato i pannolini.

Il mese successivo, ottobre, mentre lavoravo come sondaggista alle elezioni, ho scoperto che vedevo poco. Risultato: sono andato dall'oculista e ho cambiato gli occhiali, iniziando ad usare lenti multifocali. Un altro inconveniente, un altro segnale che l’età si avvicina, un’altra spesa elevata.

E a novembre, quando già abitavo nel nuovo appartamento preso in affitto, mi sono separata da Pati (Fine del matrimonio). È stato un momento complicato, triste, che mi fa pensare al futuro e perdere il sonno.

Naturalmente, il 2024 ha avuto cose positive. Devo essere grato di essere vivo e della solidarietà che ho ricevuto da tante persone durante le alluvioni. Inoltre quest'anno ho letto molto, come potete vedere qui sul blog.

Spero che nel 2025 il detto trovi fondamento e che, dopo la tempesta, venga la calma.

French:

Mes amis, 2024, d'aussi loin que je me souvienne, a été la pire année de ma vie. Quelle année horrible pour moi ! Tout allait bien jusqu'en mai, quand les inondations sont arrivées ici, à Rio Grande do Sul (c'est mon appartement sur la photo à côté). Ce fut le moment le plus dramatique de ma vie. Ce n'est pas facile de tout perdre : appartement ; vêtements et autres effets personnels.

Je suis allé vivre chez ma mère. Fin juillet, j'ai repris le travail mais je me suis vite arrêté pour prendre des vacances et regarder les Jeux olympiques. Peu de temps après mon retour, en septembre, j'ai subi une opération de grattage de l'urètre. Je n'étais jamais restée aussi longtemps à l'hôpital et la période postopératoire a été compliquée. J'ai même porté des couches pendant quelques semaines.

Le mois suivant, en octobre, alors que je travaillais comme agent électoral lors des élections, j'ai découvert que je voyais peu. Résultat : je suis allé chez l'ophtalmologiste et j'ai changé de lunettes et j'ai commencé à utiliser des lentilles multifocales. Encore un inconvénient, un autre signe que l’âge approche, une autre dépense élevée.

Et, en novembre, alors que je vivais déjà dans le nouvel appartement loué, je me suis séparé de Pati (Fin du mariage). Cela a été un moment compliqué, triste, qui me fait penser à l'avenir et me fait perdre le sommeil.

Bien sûr, 2024 a eu des choses positives. Je dois être reconnaissant d'être en vie et de la solidarité que j'ai reçue de nombreuses personnes pendant les inondations. De plus, j'ai beaucoup lu cette année, ce que vous pouvez voir ici sur le blog.

J’espère qu’en 2025, ce dicton sera justifié et qu’après la tempête, le calme reviendra.

Chinese:

我的朋友们，据我所知，2024 年是我一生中最糟糕的一年。对我来说这是多么可怕的一年啊！一切都很顺利，直到五月，洪水来到了南里奥格兰德州（照片中就是我的公寓）……这是我一生中最戏剧性的时刻。失去一切并不容易：公寓；衣服和其他物品。

我去妈妈家住了。 7月底，我回到工作岗位，但很快就停下来休假并观看奥运会。回来后不久，九月，我做了尿道刮除手术。我从来没有在医院住过这么长时间，术后的情况也很复杂。我什至穿了几个星期的尿布。

接下来的一个月，十月，在我担任选举投票工作人员的过程中，我发现我几乎看不到什么。结果：我去看了眼科医生，换了眼镜，开始使用多焦点镜片。另一个不便，另一个年龄临近的迹象，另一个高额费用。

11月，当我已经住在新租的公寓里时，我与帕蒂分居了（婚姻结束）。这是一个复杂、悲伤的时刻，让我思考未来并失眠。

当然，2024 年也有积极的事情。我必须感谢自己还活着，并感谢许多人在洪水期间给予我的声援。此外，我今年读了很多书，你可以在博客上看到。

我希望，2025年，这句话能得到证实，暴风雨过后，平静将会到来。

Reescrevendo a minha própria hitória.... - 6ª edição

           

         Meu amigos, é a sétima vez que escrevo esse texto. Dessa vez, para contar esse ano horroroso de 2024 que tive:  

          Tenho 51 anos e nasci em Lins, no interior de São Paulo. A minha paralisia cerebral ou foi de nascença ou decorrente de uma otite (inflamação no ouvido) aos 3 meses de idade (na verdade, na prática, isso pouco importa). Tenho alguns problemas na parte motora e de equilíbrio. Digo que sou lento para tudo: para comer; para tomar banho; para trocar de roupa; escrever, etc.

            Eu morava em São Paulo, Capital, quando tinha uns seis meses e meus pais desconfiaram de que eu não ficava firme e nem fazia os movimentos normais de um bebê desta idade. Me levaram na AACD (Associação de Assistência à Criança Deficiente) e lá foi diagnosticada a minha paralisia cerebral. Felizmente, tive muito apoio da família. Eles sempre me incentivaram. Com relação a educação, eles sempre foram criteriosos na escolha das escolas onde estudei. Aliás, cresci numa época em que as crianças eram muito mais bem educadas do que hoje. Portanto, não me lembro de sofrer preconceito na infância (se passei por alguma situação desse tipo, não me lembro). Os meus amigos e colegas de sala de aula não faziam essa distinção e sempre me trataram de igual para igual.

              Em 78, por uma transferência profissional do meu pai na Kodak, fui morar em Ribeirão Preto e, no ano seguinte, já me mudei aqui para Porto Alegre. 

              Fiz algumas cirurgias durante até os 13 anos. Operei as pernas; olhos; adenóide e amígdalas. A mais marcante foi em 84, quando precisei ficar quase 70 dias com gesso em quase todo corpo. Foi difícil mas a solidariedade dos meus amigos, que vinham em casa para brincar comigo, foi fundamental (um videogame Atari que ganhei de presente nessa época facilitou tudo). Conto essa história em detalhes aqui: Uma História de Cirurgia . 

             Tenho muitas saudades da infância porque foi a fase mais feliz da minha vida. Depois dessa cirurgia, que não deu o resultado esperado, busquei atendimento fisioterápico particular e a minha mãe descobriu a Denise Barth, profissional que está comigo há mais de 40 anos (essa eu conto aqui: 30 anos com a Denise).

            Sempre adorei esportes e meus professores de educação física logo perceberam isso. Na pré-escola, fiz judô. Na escola, se eu não podia correr durante o futebol, jogava de goleiro. Já fiz natação, joguei basquete e vôlei. Dessa paixão por esportes, surgiu a minha profissão: jornalismo. No começo da adolescência, decidi que ia trabalhar com jornalismo esportivo. Contei isso aqui no blog em 2014, na época da A morte de Luciano do Valle . 

            Também cheguei ao jornalismo devido a minha outra grande paixão, que é a leitura. Sempre digo que ler foi a melhor coisa que aprendi na vida. Dela, vem quase toda a sua bagagem intelectual e cultural. Leio muito. Em qualquer folga do meu dia, estou lendo: livros; revistas; jornais; sites, etc. Fiz texto sobre essa minha paixão aqui no blog: Ler . 

            Mas, infelizmente, trabalhei muito pouco com jornalismo esportivo. Para compensar, passei num concurso e trabalho há pouco mais de quinze anos na assessoria de comunicação social da Secretaria Estadual da Saúde do Rio Grande do Sul. Estou feliz porque tenho emprego garantido (pelo menos, por enquanto), apesar do salário sempre defasado.

            Sou uma pessoa alegre. Infelizmente, sempre fui muito medroso para relacionamentos amorosos. Mas aí, em 2013, encontrei e conheci a Pati. Vocês conhecem bastante ela aqui do blog: Estou namorando.  No texto anterior, há exatos dois anos, contei que nós tínhamos comprado nosso apartamento e estávamos felizes da vida: A compra do apartamento . A vida mudou da água para o vinho. Por puro medo, nunca me imaginei casado, nem morando longe da família. Mas a Pati fez essa transformação na minha vida. Agora em 2018, outra novidade: nos casamos (Estamos casados). Achamos que seria uma mera formalidade mas acabou se tornando um momento muito especial para nós.             

            Com relação ao movimento das pessoas com deficiência (PcDs), confesso que era um alienado nessa questão até há alguns anos. Até que, lendo uma revista Época há alguns anos, eu descobri a hoje senadora Mara Gabrilli. Comecei a acompanhar o seu programa de rádio, que falava basicamente sobre PcDs, Derrubando Barreiras. Antes, quando eu tropeçava e caía nas ruas, nunca parei para pensar quem tinha feito as calçadas ou se elas podiam ser trocadas. Aprendi um monte de coisas ali. Fui até na Conferência Nacional dos Direitos da Pessoa com Deficiência em Brasília, em 2012. Felizmente, fiz muitos amigos de fé nessa área, como a Liza e o Jorge Amaro. 

             O que me motiva a continuar nessa luta pela pessoa com deficiência é a necessidade de um mundo mais acessível para todos nós. Para mim, seria muito mais simples só pedir calçadas melhores já que tenho estudo e estou empregado. Só que não posso ser egoísta a esse ponto. Felizmente, entre as PcDs, sou um privilegiado por ter um caso mais leve de paralisia cerebral mas tenho que pensar nas pessoas que não tem as mesmas condições que eu. Com essas iniciativas, aprendi um monte sobre o universo das pessoas com deficiência. Por isso, brigo, principalmente, por mais espaço na mídia para as PcDs. Inclusive, escrevi alguns artigos sobre o assunto para o jornal Correio do Povo, de Porto Alegre. Também já integrei o Conselho Estadual dos Direitos da Pessoa com Deficiência aqui no Rio Grande do Sul e a Comissão Permanente de Acessibilidade de Porto Alegre. Em 2016, participei do grupo de trabalho que elaborou a Lei Gaúcha de Acessibilidade e Inclusão, outra experiência muito legal. Hoje, em 2024, estou mais parado nessas iniciativas. 

            Em 2020, aconteceu o momento mais triste da minha vida: a morte do meu pai, no dia 6 de setembro (exatas três semanas antes do meu aniversário), num infarto fulminante (Valeu, Pai!)  

            Em 2022, aconteceu um momento muito legal e especial: virei tio e padrinho. A irmã da Pati e o seu marido tiveram uma bebê linda, a Luísa, e nos convidaram para sermos dindos dela: Virei padrinho da Luísa!. Estamos adorando! 

           Esse ano de 2024 foi o pior da minha vida. Primeiro, foram as enchentes aqui no Rio Grande do Sul, que me fizeram perder tudo: Enchentes no Rio Grande do Sul . Poucas semanas depois, foi a cirurgia na urétra, com um pós operatório horrível, sofrido: Cirurgia na Urétra . Dias depois, tive que trocar de óculos e começar a usar um multifocal (sinal que a idade avançada tá chegando....) Para terminar, briguei com a Pati e terminamos nosso casamento:Fim do Casamento. Mas a vida segue… 

          

          OBS: neste texto, não teremos as traduções porque o Google, agora, só traduz textos de até cinco mil caracteres. Me desculpem.

Fim do casamento

Meus Amigos, infelizmente, este texto será curto e triste. Acabou o meu casamento com a Pati. Trago essa notícia porque muitos de vocês torceram por nós, o que agradeço bastante. 
Não era algo que eu imaginava mas nosso relacionamento teve momentos pesados porque somos impulsivos e temos personalidades fortes. 
Agora, é agradecer tudo o que aprendi com ela, dar um tempo; respirar fundo e partir para a próxima. 

English:

My friends, unfortunately, this text will be short and sad. My marriage with Pati is over. I bring this news because many of you rooted for us, which I am very grateful for.
It was not something I imagined, but our relationship had some difficult moments because we are both impulsive and have strong personalities.
Now, I must thank her for everything I learned, take a break, take a deep breath, and move on to the next one.

German:

Meine Freunde, leider wird dieser Text kurz und traurig sein. Meine Ehe mit Pati endete. Ich überbringe diese Neuigkeiten, weil viele von Ihnen uns unterstützt haben, was ich sehr schätze.
Das hatte ich mir nicht vorgestellt, aber unsere Beziehung hatte schwierige Momente, weil wir impulsiv sind und starke Persönlichkeiten haben.
Jetzt bin ich dankbar für alles, was ich von ihr gelernt habe, während ich mir eine Pause gönnte; Atmen Sie tief ein und fahren Sie mit dem nächsten fort.

Ukrainian:

Друзі, на жаль, цей текст буде коротким і сумним. Мій шлюб з Паті закінчився. Я приношу цю новину, тому що багато з вас підтримали нас, за що я дуже ціную.
Це не те, що я собі уявляв, але у наших стосунків були важкі моменти, тому що ми імпульсивні та маємо сильні особистості.
Тепер я вдячна за все, чого навчилася від неї, роблячи перерву; глибоко вдихніть і переходьте до наступного.

Russian:

Друзья мои, к сожалению, этот текст будет коротким и грустным. Мой брак с Пати распался. Я сообщаю эту новость, потому что многие из вас поддержали нас, и я очень ценю это.
Я не мог себе этого представить, но в наших отношениях были трудные моменты, потому что мы импульсивны и сильные личности.
Теперь я благодарен за все, чему научился у нее, делая перерыв; сделайте глубокий вдох и переходите к следующему.

Spanish:

Amigos míos, lamentablemente este texto será breve y triste. Mi matrimonio con Pati terminó. Traigo esta noticia porque muchos de ustedes nos apoyaron, lo cual se los agradezco mucho.
No fue algo que me imaginé, pero nuestra relación pasó por momentos difíciles porque somos impulsivos y tenemos personalidades fuertes.
Ahora agradezco todo lo que aprendí de ella, tomándome un descanso; Respira hondo y pasa al siguiente.

Italian:

Amici miei, purtroppo questo testo sarà breve e triste. Il mio matrimonio con Pati è finito. Porto questa notizia perché molti di voi ci hanno sostenuto, cosa che apprezzo molto.
Non era qualcosa che immaginavo, ma il nostro rapporto ha avuto momenti difficili perché siamo impulsivi e abbiamo personalità forti.
Ora sono grato per tutto ciò che ho imparato da lei, prendendomi una pausa; fai un respiro profondo e passa a quello successivo.

French:

Mes Amis, malheureusement, ce texte sera court et triste. Mon mariage avec Pati a pris fin. J'apporte cette nouvelle car vous avez été nombreux à nous soutenir, ce que j'apprécie beaucoup.
Ce n'était pas quelque chose que j'imaginais, mais notre relation a connu des moments difficiles car nous sommes impulsifs et avons de fortes personnalités.
Maintenant, je suis reconnaissant pour tout ce que j'ai appris d'elle, en faisant une pause ; respirez profondément et passez à la suivante.

Chinese:

我的朋友们，不幸的是，这篇文章简短而悲伤。我和帕蒂的婚姻结束了。我带来这个消息是因为你们很多人支持我们，我真的很感激。
这不是我想象的，但我们的关系有过困难的时刻，因为我们都很冲动，个性很强。
现在，我很感激从她那里学到的一切，休息一下；深吸一口气，然后继续下一个。

A Imprensa e a Lenda

Meus Amigos, esse livro, eu terei o maior prazer de resenhar para vocês. E porque esse prazer adicional? Breno Caldas: A Imprensa e a Lenda foi escrito por um ex-professor de jornalismo que gosto muito, o Tibério Vargas Ramos. Tibério nos ensinou redação jornalística, nos ensinou a fazer reportagem. Ele também nos proporcionou o momento mais bonito da nossa formatura, quando entregou o diploma para o seu filho e nosso colega Rodrigo. 

Sobre Breno Caldas, a gente aprende na faculdade. Afinal, faz parte da nossa futura profissão. Já tinha lido, por força da universidade, "Breno Caldas: Meio Século de Correio do Povo, Glória e Agonia de um Grande Jornal", depoimento do próprio Breno ao jornalista José Antonio Pinheiro Machado, futuro Anonymus Gourmet. Talvez tenha lido outros livros a respeito dessa fase mas não me lembro quais foram. 
A vantagem desta obra de Tibério em relação a outras é que ele foi um dos jornalistas de confiança do Breno. Tibério trabalhou na Caldas Júnior de 1970 até a empresa falir. Ou seja, ele viu tudo de perto: a época boa e a época ruim. Como a gente dizia, foi testemunha ocular da história. Tibério conta tudo: a fundação do Correio do Povo; a criação da Caldas Júnior; o apogeu e a decadência. No meio disso tudo, ele ainda dá algumas explicações sobre jornalismo e conta alguns fatos da nossa querida Famecos (matei saudades). A linguagem flui fácil como um texto jornalístico. 

Ah, o livro foi publicado pela Editora AGE e já está na 2ª edição. Tibério, muito obrigado por poder conviver contigo novamente depois de tanto tempo, mesmo que seja de outra maneira.  

English:

My friends, I will be delighted to review this book for you. And why this additional pleasure? Breno Caldas: The Press and the Legend was written by a former journalism professor I really like, Tibério Vargas Ramos. Tibério taught us journalistic writing, he taught us how to write reports. He also gave us the most beautiful moment of our graduation, when he handed the diploma to his son and our colleague Rodrigo.

We learn about Breno Caldas in college. After all, it is part of our future profession. I had already read, because of university, "Breno Caldas: Half a Century of Correio do Povo, Glória e Agonia de um Grande Jornal", a statement by Breno himself to journalist José Antonio Pinheiro Machado, the future Anonymus Gourmet. I may have read other books about this period, but I don't remember which ones.

The advantage of this work by Tibério over others is that he was one of Breno's trusted journalists. Tibério worked at Caldas Júnior from 1970 until the company went bankrupt. In other words, he saw everything up close: the good times and the bad times. As we used to say, he was an eyewitness to history. Tibério tells us everything: the founding of Correio do Povo; the creation of Caldas Júnior; the heyday and the decline. In the midst of all this, he also gives some explanations about journalism and tells some facts about our beloved Famecos (I missed you so much). The language flows easily, like a journalistic text.

Oh, the book was published by Editora AGE and is already in its 2nd edition. Tibério, thank you very much for being able to spend time with you again after so long, even if it is in a different way.

German:

Meine Freunde, ich werde dieses Buch gerne für Sie rezensieren. Und warum dieses zusätzliche Vergnügen? „Breno Caldas: The Press and the Legend“ wurde von einem ehemaligen Journalistenprofessor geschrieben, den ich wirklich mag: Tibério Vargas Ramos. Tibério brachte uns das journalistische Schreiben bei, brachte uns bei, wie man berichtet. Er bescherte uns auch den schönsten Moment unseres Abschlusses, als er seinem Sohn und unserem Kollegen Rodrigo das Diplom überreichte.

Auf dem College erfahren wir etwas über Breno Caldas. Schließlich ist es Teil unseres zukünftigen Berufs. Dank der Universität hatte ich bereits „Breno Caldas: Meio Século de Correio do Povo, Glória e Agonia de um Grande Jornal“ gelesen, eine Aussage von Breno selbst an den Journalisten José Antonio Pinheiro Machado, den zukünftigen Anonymus Gourmet. Vielleicht habe ich andere Bücher über diese Phase gelesen, aber ich weiß nicht mehr, welche es waren.

Der Vorteil dieser Arbeit von Tibério gegenüber anderen besteht darin, dass er einer von Brenos vertrauenswürdigen Journalisten war. Tibério arbeitete von 1970 bis zur Insolvenz des Unternehmens bei Caldas Júnior. Mit anderen Worten: Er hat alles aus der Nähe gesehen: die guten und die schlechten Zeiten. Wie gesagt, er war ein Augenzeuge der Geschichte. Tibério erzählt alles: die Gründung von Correio do Povo; die Gründung von Caldas Júnior; der Höhepunkt und die Dekadenz. Inmitten all dessen gibt er auch einige Erklärungen zum Journalismus und erzählt einige Fakten über unsere geliebten Famecos (Ich vermisse dich). Die Sprache fließt leicht wie ein journalistischer Text.

Ah, das Buch ist bei Editora AGE erschienen und liegt bereits in der 2. Auflage vor. Tibério, vielen Dank, dass du nach so langer Zeit wieder bei dir wohnen darfst, wenn auch auf eine andere Art und Weise.Meine Freunde, ich werde dieses Buch gerne für Sie rezensieren. Und warum dieses zusätzliche Vergnügen? „Breno Caldas: The Press and the Legend“ wurde von einem ehemaligen Journalistenprofessor geschrieben, den ich wirklich mag: Tibério Vargas Ramos. Tibério brachte uns das journalistische Schreiben bei, brachte uns bei, wie man berichtet. Er bescherte uns auch den schönsten Moment unseres Abschlusses, als er seinem Sohn und unserem Kollegen Rodrigo das Diplom überreichte.

Auf dem College erfahren wir etwas über Breno Caldas. Schließlich ist es Teil unseres zukünftigen Berufs. Dank der Universität hatte ich bereits „Breno Caldas: Meio Século de Correio do Povo, Glória e Agonia de um Grande Jornal“ gelesen, eine Aussage von Breno selbst an den Journalisten José Antonio Pinheiro Machado, den zukünftigen Anonymus Gourmet. Vielleicht habe ich andere Bücher über diese Phase gelesen, aber ich weiß nicht mehr, welche es waren.

Der Vorteil dieser Arbeit von Tibério gegenüber anderen besteht darin, dass er einer von Brenos vertrauenswürdigen Journalisten war. Tibério arbeitete von 1970 bis zur Insolvenz des Unternehmens bei Caldas Júnior. Mit anderen Worten: Er hat alles aus der Nähe gesehen: die guten und die schlechten Zeiten. Wie gesagt, er war ein Augenzeuge der Geschichte. Tibério erzählt alles: die Gründung von Correio do Povo; die Gründung von Caldas Júnior; der Höhepunkt und die Dekadenz. Inmitten all dessen gibt er auch einige Erklärungen zum Journalismus und erzählt einige Fakten über unsere geliebten Famecos (Ich vermisse dich).

Ah, das Buch ist bei Editora AGE erschienen und liegt bereits in der 2. Auflage vor. Tibério, vielen Dank, dass du nach so langer Zeit wieder bei dir wohnen darfst, wenn auch auf eine andere Art und Weise.

Ukrainian:

Друзі, я буду радий переглянути цю книгу для вас. І навіщо це додаткове задоволення? Брено Калдас: The Press and the Legend написав колишній професор журналістики, який мені дуже подобається, Тіберіо Варгас Рамос. Тіберіо навчив нас писати журналістиці, навчив нас звітувати. Він також подарував нам найпрекрасніший момент нашого випуску, коли він вручив диплом своєму синові та нашому колезі Родріго.

Ми дізнаємось про Брено Калдаса в коледжі. Адже це частина нашої майбутньої професії. Завдяки університету я вже прочитав «Breno Caldas: Meio Século de Correio do Povo, Glória e Agonia de um Grande Jornal», заяву самого Брено журналісту Хосе Антоніу Піньейро Мачадо, майбутньому Anonymus Gourmet. Можливо, я читав інші книги про цю фазу, але я не пам’ятаю, які вони були.

Перевага цієї роботи Тіберіо над іншими полягає в тому, що він був одним із довірених журналістів Брено. Тіберіо працював у Caldas Júnior з 1970 року, поки компанія не збанкрутувала. Іншими словами, він бачив усе зблизька: і добрі часи, і погані часи. Як ми вже говорили, він був очевидцем історії. Тіберіо розповідає все: заснування Correio do Povo; створення Caldas Júnior; апогей і декаданс. У розпал усього цього він також дає деякі пояснення щодо журналістики та розповідає деякі факти про наших улюблених Famecos (я сумую за тобою). Мова ллється легко, як журналістський текст.

Ах, книга вийшла у видавництві Editora AGE і вже вийшла у другому виданні. Тіберіо, велике тобі спасибі за можливість знову жити з тобою через стільки часу, навіть якщо це відбувається по-іншому.

Russian:

Друзья мои, я буду рад написать для вас рецензию на эту книгу. И зачем это дополнительное удовольствие? Брено Кальдас: «Пресса и легенда» была написана бывшим профессором журналистики, который мне очень нравится, Тиберио Варгасом Рамосом. Тиберио научил нас журналистскому письму, научил нас репортажам. Он также подарил нам самый прекрасный момент нашего выпускного, когда вручил диплом своему сыну и нашему коллеге Родриго.

О Брено Кальдасе мы узнаем в колледже. Ведь это часть нашей будущей профессии. Благодаря университету я уже прочитал «Брено Кальдас: Meio Século de Correio do Povo, Gloria e Agonia de um Grande Jornal», заявление самого Брено журналисту Хосе Антониу Пиньейру Мачадо, будущему Anonymus Gourmet. Возможно, я читал другие книги об этой фазе, но не помню, какие именно.

Преимущество этой работы Тиберио перед другими состоит в том, что он был одним из доверенных журналистов Брено. Тиберио работал в Caldas Júnior с 1970 года, пока компания не обанкротилась. Другими словами, он видел все вблизи: и хорошие времена, и плохие. Как мы уже говорили, он был очевидцем истории. Тиберио рассказывает все: об основании Коррейу-ду-Пово; создание Кальдаса Джуниора; апогей и упадок. Посреди всего этого он также дает некоторые пояснения по поводу журналистики и рассказывает некоторые факты о нашем любимом Фамекосе («Я скучаю по тебе»). Язык течет легко, как журналистский текст.

Ах, книга была опубликована Editora AGE и уже вышла во втором издании. Тиберио, большое спасибо за то, что спустя столько времени я снова могу жить с тобой, даже если и по-другому.

Spanish:

Amigos míos, estaré encantado de revisar este libro para ustedes. ¿Y por qué este placer adicional? Breno Caldas: La prensa y la leyenda fue escrito por un ex profesor de periodismo que me gusta mucho, Tibério Vargas Ramos. Tibério nos enseñó a escribir periodísticamente, nos enseñó a informar. También nos regaló el momento más bonito de nuestra graduación, cuando entregó el diploma a su hijo y a nuestro compañero Rodrigo.

Aprendemos sobre Breno Caldas en la universidad. Después de todo, es parte de nuestra futura profesión. Ya había leído, gracias a la universidad, "Breno Caldas: Meio Século de Correio do Povo, Glória e Agonia de um Grande Jornal", una declaración del propio Breno al periodista José Antonio Pinheiro Machado, futuro Anonymus Gourmet. Quizás leí otros libros sobre esta fase pero no recuerdo cuáles fueron.

La ventaja de este trabajo de Tibério sobre otros es que era uno de los periodistas de confianza de Breno. Tibério trabajó en Caldas Júnior desde 1970 hasta que la empresa quebró. Es decir, vio todo de cerca: los buenos y los malos momentos. Como decíamos, fue testigo presencial de la historia. Tibério lo cuenta todo: la fundación del Correio do Povo; la creación de Caldas Júnior; el apogeo y la decadencia. En medio de todo esto, también da algunas explicaciones sobre periodismo y cuenta algunos datos sobre nuestros queridos Famecos (los extraño). El lenguaje fluye con facilidad como un texto periodístico.

Ah, el libro fue publicado por la Editora AGE y ya va por su 2ª edición. Tibério, muchas gracias por poder volver a convivir contigo después de tanto tiempo, aunque sea de otra manera.

French:

Mes amis, je serai heureux de revoir ce livre pour vous. Et pourquoi ce plaisir supplémentaire ? Breno Caldas : La presse et la légende a été écrit par un ancien professeur de journalisme que j'aime beaucoup, Tibério Vargas Ramos. Tibério nous a appris l'écriture journalistique, nous a appris à rendre compte. Il nous a également offert le plus beau moment de notre remise des diplômes, lorsqu'il a remis le diplôme à son fils et à notre collègue Rodrigo.

Nous découvrons Breno Caldas au collège. Après tout, cela fait partie de notre futur métier. J'avais déjà lu, grâce à l'université, "Breno Caldas: Meio Século de Correio do Povo, Glória e Agonia de um Grande Jornal", une déclaration de Breno lui-même au journaliste José Antonio Pinheiro Machado, futur Anonymus Gourmet. Peut-être que j'ai lu d'autres livres sur cette phase mais je ne me souviens pas de lesquels il s'agissait.

L'avantage de ce travail de Tibério sur les autres est qu'il était l'un des journalistes de confiance de Breno. Tibério a travaillé chez Caldas Júnior de 1970 jusqu'à la faillite de l'entreprise. Autrement dit, il a tout vu de près : les bons et les mauvais moments. Comme nous l'avons dit, il était un témoin oculaire de l'histoire. Tibério raconte tout : la fondation de Correio do Povo ; la création de Caldas Júnior ; l'apogée et la décadence. Au milieu de tout cela, il donne également quelques explications sur le journalisme et raconte quelques faits sur notre bien-aimé Famecos (Tu me manques). La langue coule facilement comme un texte journalistique.

Ah, le livre a été publié par Editora AGE et en est déjà à sa 2e édition. Tibério, merci beaucoup de pouvoir vivre à nouveau avec toi après si longtemps, même si c'est d'une autre manière.

Italian:

Amici miei, sarò felice di recensire questo libro per voi. E perché questo ulteriore piacere? Breno Caldas: La stampa e la leggenda è stato scritto da un ex professore di giornalismo che mi piace molto, Tibério Vargas Ramos. Tibério ci ha insegnato la scrittura giornalistica, ci ha insegnato a riferire. Ci ha regalato anche il momento più bello della nostra laurea, quando ha consegnato il diploma a suo figlio e al nostro collega Rodrigo.

Impariamo a conoscere Breno Caldas al college. Dopotutto, fa parte della nostra futura professione. Avevo già letto, grazie all'università, "Breno Caldas: Meio Século de Correio do Povo, Glória e Agonia de um Grande Jornal", una dichiarazione dello stesso Breno al giornalista José Antonio Pinheiro Machado, futuro Anonymus Gourmet. Forse ho letto altri libri su questa fase ma non ricordo quali fossero.

Il vantaggio di questo lavoro di Tibério rispetto ad altri è che era uno dei giornalisti di fiducia di Breno. Tibério ha lavorato presso Caldas Júnior dal 1970 fino al fallimento dell'azienda. In altre parole, ha visto tutto da vicino: i momenti belli e quelli brutti. Come abbiamo detto, è stato un testimone oculare della storia. Tibério racconta tutto: la fondazione del Correio do Povo; la creazione di Caldas Júnior; l'apogeo e la decadenza. In mezzo a tutto questo, dà anche qualche spiegazione sul giornalismo e racconta alcune curiosità sui nostri amati Famecos (mi manchi). Il linguaggio scorre facilmente come un testo giornalistico.

Ah, il libro è stato pubblicato da Editora AGE ed è già alla 2° edizione. Tibério, grazie mille per poter vivere di nuovo con te dopo tanto tempo, anche se in un altro modo.

Chinese:

我的朋友们，我很乐意为你们评论这本书。为什么会有这种额外的乐趣呢？ 《布雷诺·卡尔达斯：新闻与传奇》是由我非常喜欢的一位前新闻学教授蒂贝里奥·巴尔加斯·拉莫斯（Tibério Vargas Ramos）撰写的。蒂贝里奥教我们新闻写作，教我们如何报道。当他将毕业证书交给他的儿子和我们的同事罗德里戈时，他也给了我们最美好的毕业时刻。

我们在大学时了解到布雷诺·卡尔达斯。毕竟，这是我们未来职业的一部分。感谢大学，我已经读过《布雷诺·卡尔达斯：Meio Século de Correio do Povo，Glória e Agonia de um Grande Jornal》，这是布雷诺本人写给记者何塞·安东尼奥·皮涅罗·马查多（José Antonio Pinheiro Machado）（未来的匿名美食家）的声明。也许我读过有关这个阶段的其他书籍，但我不记得它们是哪些。

蒂贝里奥的这部作品相对于其他作品的优势在于，他是布雷诺值得信赖的记者之一。 Tibério 从 1970 年开始在 Caldas Júnior 工作，直到该公司破产。换句话说，他近距离地看到了一切：好的时光和坏的时光。正如我们所说，他是历史的见证人。蒂贝里奥讲述了一切：邮政信箱的成立； Caldas Júnior 的创立；巅峰与颓废。在此期间，他还对新闻做了一些解释，并讲述了一些关于我们心爱的 Famecos（我想你）的事实。语言像新闻文本一样轻松流畅。

啊，这本书是Editora AGE出版的，已经是第二版了。 Tibério，非常感谢你时隔这么久还能再次和你一起生活，即使是以另一种方式。

  

Como Salvar a Democracia

Meus Amigos, há dois meses, eu já tinha lido e resenhado aqui, pra vocês, um livro desses autores, Steven Levitsky e Daniel Ziblatt: Como as Democracias Morrem. Gostei tanto da obra que fui atrás do segundo livro deles sobre esse tema: Como Salvar a Democracia. Os dois saíram pela Editora Zahar e este segundo tem um prefácio escrito especialmente para o público brasileiro, analisando o caso de Jair Bolsonaro. 
Qual é a diferença entre os dois livros? Enquanto, no primeiro, eles fazem uma ánalise da democracia em geral em alguns países, no segundo, eles focam mais no seu próprio país, os Estados Unidos. 
Steven Levitsky e Daniel Ziblatt argumentam que, mesmo com dificuldade, os Estados Unidos estão se movendo em direção a uma democracia multirracial, algo que poucas sociedades já fizeram. Mas a perspectiva de mudança provocou uma reação autoritária que ameaça os próprios fundamentos do sistema político norte-americano. E agora o país enfrenta uma encruzilhada: ou se torna uma democracia multirracial ou não será uma democracia de fato. 
Como no livro anterior, mais uma aula de política e história. Recomendo a leitura.  

English:

My friends, two months ago, I had already read and reviewed here, for you, a book by these authors, Steven Levitsky and Daniel Ziblatt: How Democracies Die. I liked the work so much that I went after their second book on this subject: How to Save Democracy. Both were published by Editora Zahar and this second one has a preface written especially for the Brazilian public, analyzing the case of Jair Bolsonaro.

What is the difference between the two books? While in the first one, they analyze democracy in general in some countries, in the second one, they focus more on their own country, the United States.

Steven Levitsky and Daniel Ziblatt argue that, despite the difficulties, the United States is moving towards a multiracial democracy, something that few societies have ever done. But the prospect of change has provoked an authoritarian reaction that threatens the very foundations of the American political system. And now the country faces a crossroads: either it becomes a multiracial democracy or it will not be a democracy at all.

As in the previous book, another lesson in politics and history. I recommend reading it.

German:

Meine Freunde, vor zwei Monaten habe ich hier für Sie bereits ein Buch dieser Autoren gelesen und rezensiert: Steven Levitsky und Daniel Ziblatt: How Democracies Die. Die Arbeit gefiel mir so gut, dass ich nach ihrem zweiten Buch zu diesem Thema suchte: How to Save Democracy. Beide wurden von Editora Zahar veröffentlicht und dieses zweite enthält ein Vorwort, das speziell für die brasilianische Öffentlichkeit geschrieben wurde und den Fall von Jair Bolsonaro analysiert.

Was ist der Unterschied zwischen den beiden Büchern? Während sie im ersten die Demokratie im Allgemeinen in einigen Ländern analysieren, konzentrieren sie sich im zweiten mehr auf ihr eigenes Land, die Vereinigten Staaten.

Steven Levitsky und Daniel Ziblatt argumentieren, dass sich die Vereinigten Staaten trotz aller Schwierigkeiten auf eine multirassische Demokratie zubewegen, was nur wenigen Gesellschaften jemals gelungen ist. Doch die Aussicht auf einen Wandel hat eine autoritäre Gegenreaktion hervorgerufen, die die Grundfesten des amerikanischen politischen Systems bedroht. Und jetzt steht das Land vor einem Scheideweg: Entweder wird es eine multirassische Demokratie oder es wird überhaupt keine Demokratie sein.

Wie im vorherigen Buch eine weitere Lektion in Politik und Geschichte. Ich empfehle die Lektüre.

Ukrainian:

Мої друзі, два місяці тому я вже читав і рецензував тут, для вас, книгу цих авторів, Стівена Левицького та Деніела Зіблата: «Як вмирають демократії». Робота мені настільки сподобалася, що я пошукав їхню другу книгу на цю тему: «Як врятувати демократію». Обидва були опубліковані Editora Zahar, а цей другий має передмову, написану спеціально для бразильської громадськості, в якій аналізується випадок Жаїра Болсонаро.

Яка різниця між двома книгами? У той час як у першому вони аналізують демократію загалом у деяких країнах, у другому вони більше зосереджуються на власній країні, Сполучених Штатах.

Стівен Левіцкі та Деніел Зіблатт стверджують, що, навіть із труднощами, Сполучені Штати рухаються до багаторасової демократії, чого мало хто коли-небудь робив. Але перспектива змін спровокувала авторитарну реакцію, яка загрожує самим основам американської політичної системи. І зараз країна стоїть на роздоріжжі: або вона стане багаторасовою демократією, або не буде демократією взагалі.

Як і в попередній книзі, ще один урок політики та історії. Рекомендую прочитати.

Russian:

Друзья мои, два месяца назад я уже читал и рецензировал здесь для вас книгу авторов Стивена Левицкого и Дэниела Зиблатта: «Как умирают демократии». Мне настолько понравилась эта работа, что я поискал их вторую книгу на эту тему: «Как спасти демократию». Оба были опубликованы редакцией Editora Zahar, а ко второму изданию имеется предисловие, написанное специально для бразильской общественности и содержащее анализ дела Жаира Болсонару.

В чем разница между двумя книгами? Если в первом они анализируют демократию в целом в некоторых странах, то во втором они больше сосредотачиваются на своей стране — Соединённых Штатах.

Стивен Левицкий и Дэниел Зиблатт утверждают, что, даже с трудом, Соединенные Штаты движутся к многорасовой демократии, чего когда-либо делали немногие общества. Но перспектива перемен спровоцировала авторитарную реакцию, которая угрожает самим основам американской политической системы. И теперь страна стоит на распутье: либо она станет многорасовой демократией, либо вообще не будет демократией.

Как и в предыдущей книге, еще один урок политики и истории. Рекомендую прочитать.

Spanish:

Amigos míos, hace dos meses ya había leído y reseñado aquí, para ustedes, un libro de estos autores, Steven Levitsky y Daniel Ziblatt: How Democracies Die. Me gustó tanto el trabajo que busqué su segundo libro sobre este tema: Cómo salvar la democracia. Ambos fueron publicados por la Editora Zahar y este segundo tiene un prefacio escrito especialmente para el público brasileño, analizando el caso de Jair Bolsonaro.

¿Cuál es la diferencia entre los dos libros? Mientras que en el primero analizan la democracia en general en algunos países, en el segundo se centran más en su propio país, Estados Unidos.

Steven Levitsky y Daniel Ziblatt sostienen que, incluso con dificultades, Estados Unidos está avanzando hacia una democracia multirracial, algo que pocas sociedades han hecho alguna vez. Pero la perspectiva de cambio ha provocado una reacción autoritaria que amenaza los cimientos mismos del sistema político estadounidense. Y ahora el país se enfrenta a una encrucijada: o se convierte en una democracia multirracial o no será democracia en absoluto.

Como en el libro anterior, otra lección de política e historia. Recomiendo leer.

Italian:

Amici miei, due mesi fa avevo già letto e recensito qui, per voi, un libro di questi autori, Steven Levitsky e Daniel Ziblatt: How Democracies Die. Il lavoro mi è piaciuto così tanto che ho cercato il loro secondo libro su questo argomento: How to Save Democracy. Entrambi sono stati pubblicati dalla Editora Zahar e questo secondo ha una prefazione scritta appositamente per il pubblico brasiliano, analizzando il caso di Jair Bolsonaro.

Qual è la differenza tra i due libri? Mentre nel primo analizzano la democrazia in generale in alcuni paesi, nel secondo si concentrano maggiormente sul proprio paese, gli Stati Uniti.

Steven Levitsky e Daniel Ziblatt sostengono che, anche se con difficoltà, gli Stati Uniti si stanno muovendo verso una democrazia multirazziale, qualcosa che poche società hanno mai fatto. Ma la prospettiva di cambiamento ha provocato una reazione autoritaria che minaccia le fondamenta stesse del sistema politico americano. E ora il Paese si trova di fronte a un bivio: o diventerà una democrazia multirazziale o non sarà affatto una democrazia.

Come nel libro precedente, un'altra lezione di politica e storia. Consiglio la lettura.

French:

Mes amis, il y a deux mois, j'avais déjà lu et revu ici, pour vous, un livre de ces auteurs, Steven Levitsky et Daniel Ziblatt : How Democracies Die. J'ai tellement aimé ce travail que j'ai cherché leur deuxième livre sur ce sujet : Comment sauver la démocratie. Tous deux ont été publiés par Editora Zahar et ce second a une préface écrite spécialement pour le public brésilien, analysant le cas de Jair Bolsonaro.

Quelle est la différence entre les deux livres ? Alors que, dans le premier, ils analysent la démocratie en général dans certains pays, dans le second, ils se concentrent davantage sur leur propre pays, les États-Unis.

Steven Levitsky et Daniel Ziblatt affirment que, même avec difficulté, les États-Unis évoluent vers une démocratie multiraciale, ce que peu de sociétés ont jamais fait. Mais la perspective d’un changement a provoqué une réaction autoritaire qui menace les fondements mêmes du système politique américain. Et maintenant, le pays se trouve à la croisée des chemins : soit il devient une démocratie multiraciale, soit il ne sera pas du tout une démocratie.

Comme dans le livre précédent, encore une leçon de politique et d’histoire. Je recommande la lecture.

Chinese:

我的朋友们，两个月前，我已经在这里为你们阅读并评论了史蒂文·莱维茨基和丹尼尔·齐布拉特这两位作者的书：民主如何消亡。我非常喜欢这部作品，所以我寻找了他们关于这个主题的第二本书：如何拯救民主。这两本均由扎哈尔编辑出版，第二本有专门为巴西公众撰写的序言，分析了雅伊尔·博尔索纳罗的案件。

这两本书有什么区别？在第一个例子中，他们分析了一些国家的总体民主状况，而在第二个例子中，他们更多地关注自己的国家——美国。

史蒂文·莱维茨基（Steven Levitsky）和丹尼尔·齐布拉特（Daniel Ziblatt）认为，尽管困难重重，美国仍在走向多种族民主，这是很少有社会做过的事情。但变革的前景引发了威权主义的强烈抵制，威胁到美国政治体系的根基。现在这个国家面临着一个十字路口：要么成为一个多种族民主国家，要么根本就不是一个民主国家。

和上一本书一样，这是政治和历史的另一课。我建议阅读。