Havana Táxi

Meus Amigos, vocês sabem que sou de esquerda. Acho que é a melhor opção para o mundo porque, evidentemente, temos mais pobres do que ricos e a esquerda é a única que olha para os pobres. Mas isso não quer dizer que eu seja um esquerdista radical. Há quase dez anos, quando Fidel Castro morreu em Cuba, fiz um texto, aqui no blog, criticando alguns aspectos do sistema da ilha. 
Na Feira do Livro, comprando um outo livro que teria sessão de autógrafos, me deparei com essa obra da capa ao lado, que também estava sendo autografado naquele dia. Havana Táxi foi escrito pelo norueguês, doutor em antropologia social Stale Wig e saiu pela editora Buzz. 

Entre 2015 e 2018, Ståle morou em Havana para sua pesquisa de doutorado. Para isso, ele comprou um antigo táxi Buick Roadmaster de 1953 e, enquanto dirigia, coletou histórias e relatos de passageiros e outros motoristas sobre as reformas de mercado, como o acordo de relaxamento do embargo econômico firmado entre Barack Obama e Raul Castro e as mudanças sociais na ilha, como a morte de Fidel e a chegada da internet. 

O livro acompanha de perto a vida de três passageiros frequentes — Norges, Linet e Catalina — mostrando como seus sonhos e iniciativas colidem com as estruturas antigas e enraizadas do sistema cubano. Norges é gay e esse é um dos motivos pelos quais teve que sair da ilha. O autógrafo dele está na foto ao lado esquerdo, junto com o de Stale.

Para mim, a obra não foca tanto na história do táxi mas toca em aspectos interessantes do funcionamento de Cuba como, por exemplo, a vigilância da polícia e o suborno aos policiais para que as coisas funcionem. Nunca tinha lido algo que tenha mostrado tão intimamente Cuba e, para mim, ficou muito claro as dificuldades da ilha, algo que eu já tinha criticado no texto de 2016. O primeiro problema é a tirania no socialismo. Nunca tivemos democracia (pluripartidarismo; eleições; liberdade de expressão) no socialismo. O segundo problema é a dependência econômica de outros países. Cuba nunca foi autossuficiente. E isso se reflete na pobreza de grande parte de sua população.

Digo isso com pesar mas, para mim, atualmente, Cuba precisa de um pouco de capitalismo. Digo isso com pesar porque acho o capitalismo muito brutal, muito selvagem mas Cuba não tem mis quem lhe ajude economicamente. Então, acho que a ilha deve aceitar o investimento de algumas empresas estrangeiras para criar empregos.  

O texto de Wig é maravilhoso. Leve; objetivo; envolvente; honesto; comovente, em nada se parece com um trabalho acadêmico. A obra mudou, um pouco, a minha visão sobre o socialismo cubano.   

English:

My friends, you know I'm left-wing. I think it's the best option for the world because, evidently, we have more poor people than rich people, and the left is the only one that looks out for the poor. But that doesn't mean I'm a radical leftist. Almost ten years ago, when Fidel Castro died in Cuba, I wrote a text here on the blog criticizing some aspects of the island's system.

At the Book Fair, while buying another book that would have an autograph session, I came across this work with the cover next to it, which was also being autographed that day. Havana Taxi was written by the Norwegian, PhD in social anthropology Stale Wig, and published by Buzz.

Between 2015 and 2018, Ståle lived in Havana for his doctoral research. To do this, he bought an old 1953 Buick Roadmaster taxi and, while driving, collected stories and accounts from passengers and other drivers about market reforms, such as the agreement to ease the economic embargo signed between Barack Obama and Raul Castro, and social changes on the island, such as Fidel's death and the arrival of the internet.

The book closely follows the lives of three frequent passengers — Norges, Linet, and Catalina — showing how their dreams and initiatives clash with the old and entrenched structures of the Cuban system. Norges is gay, and that is one of the reasons he had to leave the island. His autograph is in the photo on the left, along with Stale's.

For me, the work doesn't focus so much on the history of the taxi but touches on interesting aspects of how Cuba works, such as police surveillance and bribery of police officers to make things work. I had never read anything that showed Cuba so intimately, and for me, the island's difficulties became very clear, something I had already criticized in my 2016 text. The first problem is tyranny in socialism. We have never had democracy (multi-party system; elections; freedom of expression) in socialism. The second problem is economic dependence on other countries. Cuba has never been self-sufficient. And this is reflected in the poverty of a large part of its population.

I say this with regret, but for me, currently, Cuba needs a little capitalism. I say this with regret because I find capitalism very brutal, very savage, but Cuba no longer has anyone to help it economically. So, I think the island should accept investment from some foreign companies to create jobs.

Wig's text is wonderful. Light; objective; engaging; honest; moving, it doesn't resemble an academic work at all. The work changed, somewhat, my view on Cuban socialism.

German:

Meine Freunde, ihr wisst, dass ich links bin. Ich denke, das ist die beste Option für die Welt, denn es gibt offensichtlich mehr Arme als Reiche, und die Linke ist die einzige, die sich um die Armen kümmert. Das heißt aber nicht, dass ich ein radikaler Linker bin. Vor fast zehn Jahren, als Fidel Castro in Kuba starb, schrieb ich hier im Blog einen Text, in dem ich einige Aspekte des Systems der Insel kritisierte.

Auf der Buchmesse, als ich ein anderes Buch kaufte, das signiert werden sollte, stieß ich auf dieses Werk. Das Cover daneben wurde ebenfalls an diesem Tag signiert. „Havana Taxi“ wurde von dem norwegischen Sozialanthropologen Ståle Wig geschrieben und von Buzz veröffentlicht.

Zwischen 2015 und 2018 lebte Ståle für seine Doktorarbeit in Havanna. Dafür kaufte er sich ein altes Buick Roadmaster Taxi von 1953 und sammelte während der Fahrt Geschichten und Berichte von Fahrgästen und anderen Fahrern über Marktreformen, wie etwa das Abkommen zur Lockerung des Wirtschaftsembargos zwischen Barack Obama und Raúl Castro, sowie über gesellschaftliche Veränderungen auf der Insel, wie Fidels Tod und die Einführung des Internets.

Das Buch begleitet drei Stammgäste – Norges, Linet und Catalina – und zeigt, wie ihre Träume und Initiativen mit den alten, festgefahrenen Strukturen des kubanischen Systems kollidieren. Norges ist homosexuell, und das ist einer der Gründe, warum er die Insel verlassen musste. Seine Unterschrift ist auf dem Foto links neben der von Stale zu sehen.

Für mich liegt der Fokus des Buches weniger auf der Geschichte des Taxis, sondern vielmehr auf interessanten Aspekten des kubanischen Systems, wie etwa der polizeilichen Überwachung und der Bestechung von Polizisten, um die Dinge zum Laufen zu bringen. Ich hatte noch nie etwas gelesen, das Kuba so intim darstellte, und mir wurden die Schwierigkeiten der Insel sehr deutlich vor Augen geführt – etwas, das ich bereits in meinem Text von 2016 kritisiert hatte. Das erste Problem ist die Tyrannei im Sozialismus. Wir hatten im Sozialismus nie Demokratie (Mehrparteiensystem, Wahlen, Meinungsfreiheit). Das zweite Problem ist die wirtschaftliche Abhängigkeit von anderen Ländern. Kuba war nie autark. Und das spiegelt sich in der Armut eines großen Teils der Bevölkerung wider.

Ich sage das mit Bedauern, aber meiner Meinung nach braucht Kuba derzeit etwas Kapitalismus. Ich sage das mit Bedauern, weil ich den Kapitalismus als sehr brutal, sehr unbarmherzig empfinde, aber Kuba hat niemanden mehr, der ihm wirtschaftlich helfen kann. Daher denke ich, dass die Insel Investitionen von ausländischen Unternehmen annehmen sollte, um Arbeitsplätze zu schaffen.

Wigs Text ist wunderbar. Leicht verständlich, objektiv, fesselnd, ehrlich, bewegend – er ähnelt überhaupt nicht einer akademischen Arbeit. Das Werk hat meine Sicht auf den kubanischen Sozialismus etwas verändert.

Ukrainian:

Друзі мої, ви знаєте, що я лівий. Я думаю, що це найкращий варіант для світу, бо, очевидно, у нас більше бідних людей, ніж багатих, і ліві — єдині, хто піклується про бідних. Але це не означає, що я радикальний лівий. Майже десять років тому, коли Фідель Кастро помер на Кубі, я написав тут, у блозі, текст, у якому критикував деякі аспекти острівної системи.

На книжковому ярмарку, купуючи ще одну книгу, яка мала б автограф-сесію, я натрапив на цю роботу з обкладинкою поруч, яку також того дня роздавали. «Гавана Таксі» написав норвежець, доктор філософії з соціальної антропології Стале Віг, а видало її видавництво Buzz.

Між 2015 і 2018 роками Стале жив у Гавані для виконання свого докторського дослідження. Для цього він придбав старе таксі Buick Roadmaster 1953 року випуску та під час керування збирав історії та розповіді пасажирів та інших водіїв про ринкові реформи, такі як угода про послаблення економічного ембарго, підписана між Бараком Обамою та Раулем Кастро, та соціальні зміни на острові, такі як смерть Фіделя та поява інтернету.

Книга уважно розповідає про життя трьох частих пасажирів — Норхеса, Лінета та Каталіни — показуючи, як їхні мрії та ініціативи стикаються зі старими та усталеними структурами кубинської системи. Норхес — гей, і це одна з причин, чому він мусив покинути острів. Його автограф є на фотографії ліворуч, разом із автографом Стале.

Для мене робота не стільки зосереджена на історії таксі, скільки торкається цікавих аспектів функціонування Куби, таких як поліцейське стеження та підкуп поліцейських, щоб усе працювало. Я ніколи не читав нічого, що так інтимно показувало Кубу, і для мене труднощі острова стали дуже зрозумілими, що я вже критикував у своєму тексті 2016 року. Перша проблема — це тиранія в соціалізмі. У нас ніколи не було демократії (багатопартійної системи; виборів; свободи слова) в соціалізмі. Друга проблема — це економічна залежність від інших країн. Куба ніколи не була самодостатньою. І це відображається в бідності значної частини її населення.

Я кажу це з жалем, але для мене зараз Кубі потрібен трохи капіталізму. Я кажу це з жалем, тому що вважаю капіталізм дуже жорстоким, дуже диким, але Кубі більше немає нікого, хто міг би допомогти їй економічно. Тому я думаю, що острів повинен прийняти інвестиції від деяких іноземних компаній для створення робочих місць.

Russian:

Друзья мои, вы знаете, что я левый. Я считаю, что это лучший вариант для мира, потому что, очевидно, у нас больше бедных, чем богатых, и только левые заботятся о бедных. Но это не значит, что я радикальный левый. Почти десять лет назад, когда Фидель Кастро умер на Кубе, я написал здесь, в блоге, текст, критикующий некоторые аспекты системы острова.

На книжной ярмарке, покупая другую книгу, на которой должна была состояться автограф-сессия, я наткнулся на эту работу, обложка которой тоже была подписана в тот день. Книга «Гаванское такси» написана норвежским доктором социальных наук Стале Вигом и издана издательством Buzz.

С 2015 по 2018 год Стале жил в Гаване для проведения своих докторских исследований. Для этого он купил старое такси Buick Roadmaster 1953 года выпуска и, во время поездок, собирал истории и рассказы пассажиров и других водителей о рыночных реформах, таких как соглашение об ослаблении экономического эмбарго, подписанное между Бараком Обамой и Раулем Кастро, и о социальных изменениях на острове, таких как смерть Фиделя и появление интернета.

Книга подробно описывает жизнь трех постоянных пассажиров — Норгеса, Линета и Каталины — показывая, как их мечты и инициативы сталкиваются со старыми и укоренившимися структурами кубинской системы. Норгес — гей, и это одна из причин, по которой ему пришлось покинуть остров. Его автограф есть на фотографии слева, рядом с автографом Стале.

Для меня эта работа не столько фокусируется на истории такси, сколько затрагивает интересные аспекты функционирования Кубы, такие как полицейское наблюдение и подкуп полицейских для обеспечения порядка. Я никогда не читал ничего, что так подробно показывало бы Кубу, и для меня трудности острова стали очень очевидны, о чём я уже писал в своей работе 2016 года. Первая проблема — тирания при социализме. У нас никогда не было демократии (многопартийной системы; выборов; свободы слова) при социализме. Вторая проблема — экономическая зависимость от других стран. Куба никогда не была самодостаточной. И это отражается в бедности значительной части её населения.

Я говорю это с сожалением, но, на мой взгляд, сейчас Кубе немного нужен капитализм. Я говорю это с сожалением, потому что считаю капитализм очень жестоким, очень диким, но у Кубы больше нет никого, кто мог бы помочь ей экономически. Поэтому я думаю, что острову следует принять инвестиции от некоторых иностранных компаний для создания рабочих мест.

Текст Вига замечательный. Лёгкий; объективный; увлекательный; честный; трогательный, он совсем не похож на академическую работу. Эта работа несколько изменила моё представление о кубинском социализме.

Текст Віга чудовий. Легкий; об'єктивний; захопливий; чесний; зворушливий, він зовсім не схожий на академічну роботу. Робота дещо змінила мій погляд на кубинський соціалізм.

Spanish:

Amigos, saben que soy de izquierdas. Creo que es la mejor opción para el mundo porque, evidentemente, tenemos más pobres que ricos, y la izquierda es la única que vela por los pobres. Pero eso no significa que sea de izquierdas radical. Hace casi diez años, cuando Fidel Castro murió en Cuba, escribí un texto aquí en el blog criticando algunos aspectos del sistema de la isla.

En la Feria del Libro, mientras compraba otro libro que iba a tener una sesión de autógrafos, me encontré con esta obra con la portada al lado, que también estaba siendo autografiada ese día. Havana Taxi fue escrita por el noruego, doctor en antropología social, Stale Wig, y publicada por Buzz.

Entre 2015 y 2018, Ståle vivió en La Habana para su investigación doctoral. Para ello, compró un viejo taxi Buick Roadmaster de 1953 y, mientras conducía, recopiló historias y relatos de pasajeros y otros conductores sobre reformas de mercado, como el acuerdo para flexibilizar el embargo económico firmado entre Barack Obama y Raúl Castro, y cambios sociales en la isla, como la muerte de Fidel y la llegada de internet.

El libro sigue de cerca la vida de tres pasajeros frecuentes —Norges, Linet y Catalina—, mostrando cómo sus sueños e iniciativas chocan con las viejas y arraigadas estructuras del sistema cubano. Norges es gay, y esa es una de las razones por las que tuvo que abandonar la isla. Su autógrafo aparece en la foto de la izquierda, junto con el de Stale.

Para mí, la obra no se centra tanto en la historia del taxi, sino que aborda aspectos interesantes del funcionamiento de Cuba, como la vigilancia policial y el soborno a agentes de policía para que las cosas funcionen. Nunca había leído nada que mostrara a Cuba de forma tan íntima, y ​​para mí, las dificultades de la isla quedaron muy claras, algo que ya había criticado en mi texto de 2016. El primer problema es la tiranía en el socialismo. Nunca hemos tenido democracia (multipartidismo, elecciones, libertad de expresión) en el socialismo. El segundo problema es la dependencia económica de otros países. Cuba nunca ha sido autosuficiente. Y esto se refleja en la pobreza de gran parte de su población.

Lo digo con pesar, pero para mí, actualmente, Cuba necesita un poco de capitalismo. Lo digo con pesar porque encuentro el capitalismo muy brutal, muy salvaje, pero Cuba ya no tiene a nadie que la ayude económicamente. Por lo tanto, creo que la isla debería aceptar inversiones de algunas empresas extranjeras para crear empleos.

El texto de Wig es maravilloso. Ligero, objetivo, atractivo, honesto y conmovedor; no se parece en nada a una obra académica. La obra cambió, en cierta medida, mi visión del socialismo cubano.

Italian:

Amici miei, sapete che sono di sinistra. Penso che sia l'opzione migliore per il mondo perché, evidentemente, abbiamo più poveri che ricchi, e la sinistra è l'unica che si prende cura dei poveri. Ma questo non significa che io sia un radicale di sinistra. Quasi dieci anni fa, quando Fidel Castro morì a Cuba, scrissi un testo qui sul blog in cui criticavo alcuni aspetti del sistema dell'isola.

Alla Fiera del Libro, mentre compravo un altro libro che avrebbe avuto una sessione di autografi, mi sono imbattuto in quest'opera con la copertina accanto, che era anch'essa in fase di autografo quel giorno. Havana Taxi è stato scritto dal norvegese Stale Wig, dottore di ricerca in antropologia sociale, e pubblicato da Buzz.

Tra il 2015 e il 2018, Ståle ha vissuto all'Avana per la sua ricerca di dottorato. Per farlo, ha acquistato un vecchio taxi Buick Roadmaster del 1953 e, durante la guida, ha raccolto storie e resoconti di passeggeri e altri autisti sulle riforme del mercato, come l'accordo per allentare l'embargo economico firmato tra Barack Obama e Raul Castro, e sui cambiamenti sociali sull'isola, come la morte di Fidel e l'avvento di Internet.

Il libro segue da vicino le vite di tre passeggeri abituali – Norges, Linet e Catalina – mostrando come i loro sogni e le loro iniziative si scontrino con le vecchie e radicate strutture del sistema cubano. Norges è gay, e questo è uno dei motivi per cui ha dovuto lasciare l'isola. Il suo autografo è nella foto a sinistra, insieme a quello di Stale.

Per me, l'opera non si concentra tanto sulla storia del taxi, quanto piuttosto su aspetti interessanti del funzionamento di Cuba, come la sorveglianza della polizia e la corruzione degli agenti per far funzionare le cose. Non avevo mai letto nulla che mostrasse Cuba in modo così intimo, e per me le difficoltà dell'isola sono diventate molto chiare, cosa che avevo già criticato nel mio testo del 2016. Il primo problema è la tirannia nel socialismo. Non abbiamo mai avuto democrazia (sistema multipartitico; elezioni; libertà di espressione) nel socialismo. Il secondo problema è la dipendenza economica dagli altri paesi. Cuba non è mai stata autosufficiente. E questo si riflette nella povertà di gran parte della sua popolazione.

Lo dico con rammarico, ma per me, attualmente, Cuba ha bisogno di un po' di capitalismo. Lo dico con rammarico perché trovo il capitalismo molto brutale, molto selvaggio, ma Cuba non ha più nessuno che la aiuti economicamente. Quindi, penso che l'isola dovrebbe accettare investimenti da alcune aziende straniere per creare posti di lavoro.

Il testo di Wig è meraviglioso. Leggero; obiettivo; coinvolgente; onesto; commovente, non assomiglia affatto a un'opera accademica. L'opera ha cambiato, in un certo senso, la mia visione del socialismo cubano.

French:

Mes amis, vous savez que je suis de gauche. Je pense que c'est la meilleure option pour le monde car, de toute évidence, nous avons plus de pauvres que de riches, et la gauche est la seule à se soucier des plus démunis. Mais cela ne fait pas de moi un gauchiste radical. Il y a près de dix ans, à la mort de Fidel Castro à Cuba, j'ai publié un article ici même, sur ce blog, critiquant certains aspects du système cubain.

Au Salon du livre, alors que j'achetais un autre ouvrage pour lequel une séance de dédicaces était prévue, je suis tombé sur celui-ci, dont la couverture était juste à côté ; il était lui aussi en cours de dédicace ce jour-là. « Havana Taxi » est un roman de Ståle Wig, docteur en anthropologie sociale et auteur norvégien, publié chez Buzz.

Entre 2015 et 2018, Ståle a vécu à La Havane pour ses recherches doctorales. Pour ce faire, il a acheté un vieux taxi Buick Roadmaster de 1953 et, au volant, a recueilli des témoignages de passagers et d'autres chauffeurs sur les réformes économiques, comme l'accord d'allègement de l'embargo économique signé entre Barack Obama et Raul Castro, et sur les changements sociaux à Cuba, tels que la mort de Fidel et l'arrivée d'Internet.

Le livre suit de près le quotidien de trois passagers réguliers – Norges, Linet et Catalina – et montre comment leurs rêves et leurs initiatives se heurtent aux structures anciennes et profondément enracinées du système cubain. Norges est homosexuel, et c'est l'une des raisons pour lesquelles il a dû quitter l'île. Sa signature figure sur la photo de gauche, aux côtés de celle de Stale.

À mon sens, l'ouvrage ne s'attarde pas tant sur l'histoire du taxi que sur des aspects intéressants du fonctionnement de Cuba, comme la surveillance policière et la corruption d'agents de police pour asseoir son pouvoir. Je n'avais jamais rien lu qui décrive Cuba avec autant d'intimité, et les difficultés de l'île m'ont paru aujourd'hui très claires, un point que j'avais déjà soulevé dans mon texte de 2016. Le premier problème est la tyrannie inhérente au socialisme. Nous n'avons jamais connu la démocratie (multipartisme, élections, liberté d'expression) sous le socialisme. Le second problème est la dépendance économique vis-à-vis des autres pays. Cuba n'a jamais été autosuffisante, ce qui explique la pauvreté d'une grande partie de sa population.

Je le dis avec regret, mais à mon avis, Cuba a besoin d'un peu de capitalisme. Je le dis avec regret car je trouve le capitalisme très brutal, très sauvage, mais Cuba ne bénéficie plus du soutien économique de personne. Je pense donc que l'île devrait accepter les investissements de certaines entreprises étrangères pour créer des emplois.

Le texte de Wig est remarquable. Clair, objectif, captivant, honnête et émouvant, il ne ressemble en rien à un ouvrage universitaire. Ce livre a quelque peu modifié ma vision du socialisme cubain.

Chinês:

朋友们，你们都知道我是左翼人士。我认为这对世界来说是最佳选择，因为显而易见，穷人比富人多，而左翼是唯一真正关心穷人的阵营。但这并不意味着我是个激进左派。大约十年前，菲德尔·卡斯特罗在古巴去世时，我曾在博客上撰文批评古巴体制的某些方面。

在书展上，我正准备买另一本有签名会的书时，偶然发现了这本书，它的封面就在旁边，当天也有签名会。这本书名为《哈瓦那出租车》，作者是挪威社会人类学博士斯塔勒·维格，由Buzz出版社出版。

2015年至2018年间，斯塔勒在哈瓦那进行博士研究。为了完成这项工作，他买了一辆1953年产的别克路霸出租车，并在驾驶过程中收集乘客和其他司机讲述的故事，内容涉及市场改革（例如巴拉克·奥巴马和劳尔·卡斯特罗签署的放松经济封锁的协议）以及岛上的社会变迁（例如菲德尔·卡斯特罗的去世和互联网的出现）。

这本书细致地描绘了三位常客——诺尔赫斯、利内特和卡塔琳娜——的生活，展现了他们的梦想和抱负如何与古巴根深蒂固的旧体制发生冲突。诺尔赫斯是同性恋，这也是他不得不离开古巴的原因之一。左边的照片上有他的签名，旁边还有斯塔尔的签名。

对我而言，这本书的重点并非出租车的历史，而是触及了古巴社会运作中一些有趣的方面，例如警察的监视以及为了达到目的而贿赂警察。我从未读过如此深入展现古巴的作品，对我而言，这座岛屿的困境变得清晰可见，而这正是我在2016年的文章中已经批判过的。首要问题是社会主义中的专制。社会主义制度下，我们从未真正拥有过民主（多党制、选举、言论自由）。第二个问题是经济上对其他国家的依赖。古巴从未实现过自给自足。这体现在其大部分人口的贫困之中。

我遗憾地说，就目前而言，我认为古巴需要一些资本主义。我之所以遗憾地说，是因为我认为资本主义非常残酷，非常野蛮，但古巴如今已无人能在经济上帮助它。因此，我认为古巴应该接受一些外国公司的投资，以创造就业机会。

维格的文章精彩绝伦。它轻松、客观、引人入胜、真诚、感人至深，完全不像是一部学术著作。这本书在某种程度上改变了我对古巴社会主义的看法。

A Campanha de Canudos

Meus Amigos, na Feira do Livro de Porto Alegre, um dos destaques, para mim, é a banca do Senado Federal. Lá, tem muitos livros sobre a história do Brasil e, normalmente, com preços bons. Aliás, no começo de 2025, eu escrevi aqui um texto sobre um livro que comprei lá no estande do Senado na Feira do ano passado. 
Esse ano, por 10 reais, comprei essa obra da capa ao lado em complemento ao livro do Villa que resenhei outro dia aqui pra vocês. A Campanha de Canudos foi escrito por Aristides Milton, advogado; jornalista e político. Chegou a ser presidente de Alagoas (o que, hoje, nós chamamos de governador). Foi deputado ainda na época do império e depois, também como deputado, ajudou a escrever a nossa primeira Constituição republicana, em 1891. Na infância, foi colega de aula de Castro Alves e Rui Barbosa. 

Assim como Marco Antônio Villa, Milton tem suas divergências com Euclides da Cunha. A obra serve de contraponto ao monumental Os sertões, não no sentido de ombrear literariamente com Euclides, mas no de revelar como as elites dirigentes viram o significado do massacre ocorrido no arraial de Canudos. São emblemáticos alguns dos julgamentos nas últimas páginas do livro: “As forças que se empenharam nessa campanha tão espinhosa, souberam honrar as gloriosas tradições do nosso exército mantendo-se no posto de sacrifícios, que lhes indicou o dever militar; e aí, lutando com denodo e abnegado patriotismo, superando enormes dificuldades de toda ordem, e suportando todos os sofrimentos, entre os quais a perda de oficiais dos mais distintos, conquistaram completa vitória contra os obcecados inimigos da paz pública.”  

O livro A Campanha de Canudos é mais um aprendizado da história do Brasil. 

English:

My friends, at the Porto Alegre Book Fair, one of the highlights for me is the Federal Senate's stand. There, they have many books about the history of Brazil and, usually, at good prices. In fact, at the beginning of 2025, I wrote a text here about a book I bought at the Senate's stand at last year's Fair.

This year, for 10 reais, I bought this book with the cover next to it as a complement to the Villa book that I reviewed here the other day. The Canudos Campaign was written by Aristides Milton, a lawyer, journalist, and politician. He became president of Alagoas (what we call governor today). He was a congressman during the imperial period and later, also as a congressman, helped write our first republican Constitution in 1891. In his childhood, he was a classmate of Castro Alves and Rui Barbosa.

Like Marco Antônio Villa, Milton has his disagreements with Euclides da Cunha. The work serves as a counterpoint to the monumental Os Sertões, not in the sense of literarily rivaling Euclides da Cunha, but in revealing how the ruling elites viewed the significance of the massacre that occurred in the Canudos settlement. Some of the judgments in the last pages of the book are emblematic: “The forces that engaged in this thorny campaign knew how to honor the glorious traditions of our army by maintaining themselves in the position of sacrifices, which military duty indicated to them; and there, fighting with courage and selfless patriotism, overcoming enormous difficulties of all kinds, and enduring all suffering, including the loss of the most distinguished officers, they achieved complete victory against the obsessed enemies of public peace.”

The book The Canudos Campaign is yet another lesson in Brazilian history.

German:

Meine Freunde, auf der Buchmesse in Porto Alegre ist für mich der Stand des Bundessenats eines der Highlights. Dort gibt es viele Bücher zur Geschichte Brasiliens, meist zu guten Preisen. Anfang 2025 schrieb ich hier sogar einen Text über ein Buch, das ich letztes Jahr auf der Messe am Stand des Senats gekauft hatte.

Dieses Jahr habe ich mir für 10 Reais dieses Buch mit dem abgebildeten Cover als Ergänzung zu dem Villa-Buch gekauft, das ich neulich hier rezensiert habe. „Die Canudos-Kampagne“ wurde von Aristides Milton verfasst, einem Anwalt, Journalisten und Politiker. Er war Präsident von Alagoas (heute Gouverneur). Während der Kaiserzeit war er Abgeordneter und später, ebenfalls als Abgeordneter, half er 1891 bei der Ausarbeitung unserer ersten republikanischen Verfassung. In seiner Kindheit war er mit Castro Alves und Rui Barbosa in einer Klasse.

Wie Marco Antônio Villa hatte auch Milton Meinungsverschiedenheiten mit Euclides da Cunha. Das Werk bildet ein Gegenstück zu dem monumentalen „Os Sertões“, nicht im Sinne einer literarischen Konkurrenz zu „Euklides da Cunha“, sondern indem es aufzeigt, wie die herrschenden Eliten die Bedeutung des Massakers in der Siedlung Canudos beurteilten. Einige der Urteile auf den letzten Seiten des Buches sind bezeichnend: „Die Streitkräfte, die diesen schwierigen Feldzug führten, wussten die ruhmreichen Traditionen unserer Armee zu ehren, indem sie sich in der von der militärischen Pflicht geforderten Opferbereitschaft aufopferten; und dort, kämpften sie mit Mut und selbstlosem Patriotismus, überwanden ungeheure Schwierigkeiten jeglicher Art und ertrugen alles Leid, einschließlich des Verlusts der angesehensten Offiziere, und errangen den vollständigen Sieg über die besessenen Feinde des öffentlichen Friedens.“

Das Buch „Der Feldzug von Canudos“ ist eine weitere Lektion der brasilianischen Geschichte.

Ukrainian:

Друзі мої, на книжковому ярмарку в Порту-Алегрі однією з найяскравіших подій для мене є стенд Федерального сенату. Там є багато книг з історії Бразилії, і, зазвичай, за хорошими цінами. Насправді, на початку 2025 року я написав тут текст про книгу, яку я купив на стенді Сенату на минулорічному ярмарку.

Цього року за 10 реалів я купив цю книгу з обкладинкою поруч як доповнення до книги Вільї, рецензію на яку я тут робив нещодавно. «Кампанію Канудос» написав Арістідес Мілтон, юрист, журналіст і політик. Він став президентом Алагоаса (те, що ми сьогодні називаємо губернатором). Він був конгресменом в імперський період, а пізніше, також як конгресмен, допоміг написати нашу першу республіканську Конституцію 1891 року. У дитинстві він був однокласником Кастро Алвеса та Руї Барбози.

Як і Марко Антоніу Вілья, Мілтон має свої розбіжності з Евклідесом да Куньєю. Цей твір слугує контрапунктом до монументального «Os Sertões» не в сенсі літературного суперництва з «Евклідом да Куньєю», а в тому, що розкриває, як правлячі еліти сприймали значення різанини, що сталася в поселенні Канудос. Деякі судження на останніх сторінках книги є символічними: «Сили, які брали участь у цій тернистій кампанії, знали, як шанувати славні традиції нашої армії, зберігаючи позицію жертви, яку їм вказував військовий обов'язок; і там, борючись з мужністю та безкорисливим патріотизмом, долаючи величезні труднощі різного роду та витримуючи всі страждання, включаючи втрату найвидатніших офіцерів, вони досягли повної перемоги над одержимими ворогами громадського спокою».

Книга «Кампанія Канудос» – це ще один урок бразильської історії.

Russian:

Друзья, на книжной ярмарке в Порту-Алегри одним из самых ярких моментов для меня стал стенд Федерального Сената. Там представлено множество книг по истории Бразилии, и, как правило, по хорошим ценам. В начале 2025 года я уже писал здесь о книге, которую купил на стенде Сената на прошлогодней ярмарке.

В этом году за 10 реалов я купил эту книгу, обложка которой лежит рядом, в дополнение к книге о Вилле, которую я рецензировал здесь на днях. «Кампания Канудуса» была написана Аристидесом Милтоном, юристом, журналистом и политиком. Он стал президентом Алагоаса (то, что мы сегодня называем губернатором). Он был конгрессменом в имперский период, а позже, также в качестве конгрессмена, участвовал в написании нашей первой республиканской конституции в 1891 году. В детстве он учился в одном классе с Кастро Алвесом и Руи Барбосой.

Подобно Марко Антонио Вилле, у Мильтона были разногласия с Эуклидом да Кунья. Его произведение служит контрапунктом к монументальному «Ос Сертонес», не в смысле литературного соперничества с Эуклидом да Кунья, а в том смысле, что оно раскрывает, как правящая элита оценивала значение резни, произошедшей в поселении Канудус. Некоторые из суждений на последних страницах книги являются показательными: «Силы, участвовавшие в этой сложной кампании, умели чтить славные традиции нашей армии, оставаясь в положении жертв, которое им указывал военный долг; и там, сражаясь с мужеством и бескорыстным патриотизмом, преодолевая огромные трудности всех видов и перенося все страдания, включая потерю самых выдающихся офицеров, они одержали полную победу над одержимыми врагами общественного мира».

Книга «Канудусская кампания» — ещё один урок бразильской истории.

Spanish:

Amigos, en la Feria del Libro de Porto Alegre, uno de los momentos más destacados para mí es el stand del Senado Federal. Allí tienen muchos libros sobre la historia de Brasil y, generalmente, a buenos precios. De hecho, a principios de 2025, escribí un texto aquí sobre un libro que compré en el stand del Senado en la Feria del año pasado.

Este año, por 10 reales, compré este libro con la portada al lado como complemento del libro de Villa que reseñé aquí el otro día. La Campaña de Canudos fue escrita por Aristides Milton, abogado, periodista y político. Llegó a ser presidente de Alagoas (lo que hoy llamamos gobernador). Fue congresista durante el período imperial y más tarde, también como congresista, ayudó a redactar nuestra primera Constitución republicana en 1891. En su infancia, fue compañero de clase de Castro Alves y Rui Barbosa.

Al igual que Marco Antônio Villa, Milton tiene sus desacuerdos con Euclides da Cunha. La obra sirve como contrapunto a la monumental Os Sertões, no en el sentido de rivalizar literariamente con Euclides da Cunha, sino al revelar cómo las élites gobernantes percibieron la importancia de la masacre ocurrida en el asentamiento de Canudos. Algunas de las sentencias en las últimas páginas del libro son emblemáticas: «Las fuerzas que participaron en esta espinosa campaña supieron honrar las gloriosas tradiciones de nuestro ejército manteniéndose en la posición de sacrificio que el deber militar les indicaba; y allí, luchando con coraje y patriotismo desinteresado, superando enormes dificultades de todo tipo y soportando todo tipo de sufrimiento, incluida la pérdida de los oficiales más distinguidos, lograron la victoria completa contra los enemigos obsesivos de la paz pública».

El libro La Campaña de Canudos es una lección más de historia brasileña.

Italian:

Amici miei, alla Fiera del Libro di Porto Alegre, uno dei punti salienti per me è lo stand del Senato Federale. Lì hanno molti libri sulla storia del Brasile e, di solito, a prezzi convenienti. Infatti, all'inizio del 2025, ho scritto un testo qui su un libro che ho comprato allo stand del Senato alla Fiera dell'anno scorso.

Quest'anno, per 10 reais, ho comprato questo libro con la copertina accanto, come complemento al libro di Villa che ho recensito qui l'altro giorno. La Campagna di Canudos è stata scritta da Aristides Milton, avvocato, giornalista e politico. Divenne presidente dell'Alagoas (quello che oggi chiamiamo governatore). Fu deputato durante il periodo imperiale e in seguito, sempre come deputato, contribuì a scrivere la nostra prima Costituzione repubblicana nel 1891. Da bambino, fu compagno di classe di Castro Alves e Rui Barbosa.

Come Marco Antônio Villa, Milton ha i suoi dissapori con Euclides da Cunha. L'opera funge da contrappunto al monumentale Os Sertões, non nel senso di rivaleggiare letterariamente con Euclides da Cunha, ma nel rivelare come le élite al potere considerassero il significato del massacro avvenuto nell'insediamento di Canudos. Alcuni dei giudizi contenuti nelle ultime pagine del libro sono emblematici: "Le forze impegnate in questa spinosa campagna seppero onorare le gloriose tradizioni del nostro esercito mantenendosi nella posizione di sacrificio che il dovere militare indicava loro; e lì, combattendo con coraggio e patriottismo disinteressato, superando enormi difficoltà di ogni genere e sopportando ogni sofferenza, inclusa la perdita degli ufficiali più illustri, ottennero la vittoria completa contro i nemici ossessionati della pace pubblica".

Il libro La campagna di Canudos è un'ulteriore lezione di storia brasiliana.

French:

Mes amis, à la Foire du livre de Porto Alegre, l'un de mes endroits préférés est le stand du Sénat fédéral. On y trouve de nombreux ouvrages sur l'histoire du Brésil, généralement à des prix intéressants. D'ailleurs, début 2025, j'avais écrit un article ici même sur un livre que j'avais acheté au stand du Sénat l'année précédente.

Cette année, pour 10 reais, j'ai acheté ce livre, dont la couverture est présentée ci-contre, en complément de l'ouvrage sur Villa dont j'ai parlé ici l'autre jour. « La Campagne de Canudos » a été écrite par Aristides Milton, avocat, journaliste et homme politique. Il fut président d'Alagoas (l'équivalent actuel de gouverneur). Il fut député durant la période impériale et, plus tard, toujours en tant que député, participa à la rédaction de notre première Constitution républicaine en 1891. Dans son enfance, il était camarade de classe de Castro Alves et de Rui Barbosa.

Tout comme Marco Antônio Villa, Milton avait des désaccords avec Euclides da Cunha. Cet ouvrage fait contrepoint au monumental Os Sertões, non pas en termes de rivalité littéraire avec Euclides da Cunha, mais en révélant comment les élites dirigeantes percevaient la signification du massacre survenu dans la colonie de Canudos. Certains jugements des dernières pages du livre sont emblématiques : « Les forces engagées dans cette campagne périlleuse surent honorer les glorieuses traditions de notre armée en se maintenant dans la posture de sacrifice que leur imposait le devoir militaire ; et là, combattant avec courage et un patriotisme désintéressé, surmontant d’énormes difficultés de toutes sortes et endurant toutes les souffrances, y compris la perte de leurs officiers les plus distingués, elles remportèrent une victoire totale contre les ennemis acharnés de la paix publique.»

Le livre La Campagne de Canudos est une leçon de plus dans l’histoire du Brésil.

Chinese:

朋友们，在阿雷格里港书展上，我最喜欢的地方之一就是联邦参议院的展位。那里有很多关于巴西历史的书籍，而且通常价格都很实惠。事实上，2025年初的时候，我曾在这里写过一篇文章，介绍我在去年书展上从参议院展位买到的一本书。

今年，我花了10雷亚尔买了这本书，封面就在旁边，作为我前几天在这里评论的维拉传记的补充。这本书名为《卡努多斯战役》，作者是阿里斯蒂德斯·米尔顿，他是一位律师、记者和政治家。他曾担任阿拉戈斯州州长（相当于我们今天所说的州长）。在帝国时期，他曾是国会议员，后来也以国会议员的身份参与起草了1891年的第一部共和宪法。他童年时期曾与卡斯特罗·阿尔维斯和鲁伊·巴博萨是同学。

和马可·安东尼奥·维拉一样，米尔顿也与欧几里德斯·达·库尼亚存在分歧。这部作品与鸿篇巨制《塞托斯》（Os Sertões）形成鲜明对比，并非意在文学上与欧几里得·达·库尼亚（Euclides da Cunha）相提并论，而是揭示了统治精英如何看待卡努多斯（Canudos）大屠杀的意义。书中最后几页的一些评价颇具代表性：“参与这场艰苦卓绝的战役的部队深知如何秉承我军的光荣传统，恪守军人职责所赋予的牺牲精神；他们英勇无畏、爱国奉献，克服重重困难，忍受一切苦难，包括最杰出军官的牺牲，最终战胜了那些执迷不悟、破坏公共和平的敌人。”

《卡努多斯战役》一书是巴西历史的又一重要篇章。

Canudos: o povo da terra

Meus Amigos, depois de alguns textos falando sobre acessibilidade e o universo das pessoas com deficiência, volto aos livros. E mais um livro do grande Marco Antônio Villa: Canudos, O Povo da Terra, que saiu pela Editora Planeta. A obra é a dissertação de doutorado do Villa. Por isso, é um livro de dífícil leitura. Não é uma obra fácil. 

O livro aborda o conflito de 1896-1897 no sertão da Bahia, que colocou o Exército da recém-proclamada República contra um movimento messiânico liderado por Antônio Conselheiro. Villa busca desmistificar a interpretação consagrada por Euclides da Cunha em "Os Sertões", que, segundo ele, representava uma visão ideológica e desqualificava o sertanejo como agente histórico. 

Os principais pontos de destaque da obra são:

Reconstrução Histórica: O autor utiliza uma análise criteriosa das fontes e documentos inéditos para resgatar informações antes submersas, focando na religiosidade e na organização social da comunidade de Canudos (chamada Belo Monte).

Crítica à Versão Clássica: Villa argumenta que a narrativa euclidiana de "Os Sertões" criou mitos sobre o conflito e que seu próprio livro pretende reabrir o debate sobre a natureza histórica versus ficcional da obra de Euclides da Cunha.

O Povo Sertanejo: O livro dá ênfase ao povo que formou o Arraial, composto por milhares de camponeses pobres, indígenas e ex-escravizados que buscavam melhores condições de vida e assistência espiritual, fugindo da miséria e do abandono social do sertão. 
Aprendi sobre um momento da nossa história que tinha visto rasamente apenas na época da escola (portanto, faz muito tempo. Eheheheheheheh...) assim como aprendi na biografia do Padre Cícero. Isso faz parte da rica história do nosso país. 

English:

My friends, after some texts talking about accessibility and the world of people with disabilities, I return to books. And another book by the great Marco Antônio Villa: Canudos, The People of the Land, published by Editora Planeta. The work is Villa's doctoral dissertation. Therefore, it is a difficult book to read. It is not an easy work.

The book addresses the conflict of 1896-1897 in the backlands of Bahia, which pitted the Army of the newly proclaimed Republic against a messianic movement led by Antônio Conselheiro. Villa seeks to demystify the interpretation consecrated by Euclides da Cunha in "Os Sertões," which, according to him, represented an ideological vision and disqualified the backlands dweller as a historical agent.

The main highlights of the work are:

Historical Reconstruction: The author uses a meticulous analysis of unpublished sources and documents to recover previously submerged information, focusing on the religiosity and social organization of the Canudos community (called Belo Monte).

Critique of the Classic Version: Villa argues that Euclides da Cunha's narrative in "Os Sertões" created myths about the conflict and that his own book aims to reopen the debate about the historical versus fictional nature of Euclides da Cunha's work.

The People of the Sertão: The book emphasizes the people who formed the Arraial, composed of thousands of poor peasants, indigenous people, and former slaves who sought better living conditions and spiritual assistance, fleeing the misery and social abandonment of the Sertão.

I learned about a moment in our history that I had only seen superficially during my school years (therefore, a long time ago. Heheheheheheh...) just as I learned in the biography of Padre Cícero. This is part of our country's rich history.

German:

Meine Freunde, nach einigen Texten über Barrierefreiheit und die Lebenswelt von Menschen mit Behinderungen kehre ich zu Büchern zurück. Und zwar zu einem weiteren Buch des großen Marco Antônio Villa: „Canudos, The People of the Land“, erschienen im Verlag Editora Planeta. Es handelt sich um Villas Doktorarbeit. Daher ist es keine leichte Lektüre.

Das Buch behandelt den Konflikt von 1896/97 im Hinterland von Bahia, in dem die Armee der neu ausgerufenen Republik einer messianischen Bewegung unter der Führung von Antônio Conselheiro gegenüberstand. Villa versucht, die von Euclides da Cunha in „Os Sertões“ vertretene Interpretation zu entmystifizieren, die seiner Ansicht nach eine ideologische Vision darstellte und die Bewohner des Hinterlandes als historische Akteure disqualifizierte.

Die wichtigsten Punkte des Werkes sind:

Historische Rekonstruktion: Der Autor analysiert sorgfältig unveröffentlichte Quellen und Dokumente, um bisher verschollene Informationen wiederzuentdecken. Sein Fokus liegt dabei auf der Religiosität und der sozialen Organisation der Canudos-Gemeinschaft (auch Belo Monte genannt).

Kritik der klassischen Version: Villa argumentiert, dass Euclides da Cunhas Erzählung in „Os Sertões“ Mythen über den Konflikt geschaffen habe und dass sein eigenes Buch die Debatte über den historischen oder fiktionalen Charakter von Euclides da Cunhas Werk neu entfachen wolle.

Die Bevölkerung des Sertão: Das Buch hebt die Menschen hervor, die das Arraial bildeten – Tausende arme Bauern, Indigene und ehemalige Sklaven, die vor dem Elend und der sozialen Ausgrenzung des Sertão flohen und bessere Lebensbedingungen und spirituelle Unterstützung suchten.

Ich habe etwas über einen Moment unserer Geschichte erfahren, den ich während meiner Schulzeit (also schon lange her, heheheheheheh...) nur oberflächlich kennengelernt hatte, genau wie in der Biografie von Padre Cícero. Das ist Teil der reichen Geschichte unseres Landes.

Ukrainian:

Друзі мої, після кількох текстів про доступність та світ людей з інвалідністю, я повертаюся до книг. І ще одна книга великого Марко Антоніу Вільї: «Канудос, люди землі», видана видавництвом Editora Planeta. Ця робота є докторською дисертацією Вільї. Тому її важко читати. Це нелегка робота.

Книга розглядає конфлікт 1896-1897 років у глибинці Баїї, який протиставив Армію новопроголошеної Республіки месіанському руху, очолюваному Антоніу Консельейру. Вілья прагне демістифікації інтерпретації, освяченої Евклідом да Куньєю у «Os Sertões», яка, за його словами, представляла ідеологічне бачення та дискваліфікувала мешканця глибинки як історичного агента.

Основні моменти роботи:

Історична реконструкція: Автор використовує ретельний аналіз неопублікованих джерел та документів, щоб відновити раніше приховану інформацію, зосереджуючись на релігійності та соціальній організації громади Канудос (так званої Белу-Монте).

Критика класичної версії: Вілья стверджує, що оповідь Евкліда да Куньї у «Os Sertões» створила міфи про конфлікт, і що його власна книга має на меті знову відкрити дискусію про історичний чи вигаданий характер твору Евкліда да Куньї.

Народ Сертау: Книга наголошує на людях, які утворили Арраял, що складався з тисяч бідних селян, корінних жителів та колишніх рабів, які шукали кращих умов життя та духовної допомоги, тікаючи від злиднів та соціальної покинутості Сертау.

Я дізнався про момент у нашій історії, який я бачив лише поверхово у шкільні роки (тобто, давно. Хе-хе-хе-хе...), так само, як я дізнався з біографії Падре Цицеро. Це частина багатої історії нашої країни.

Russian:

Друзья мои, после нескольких текстов, посвященных доступности и миру людей с ограниченными возможностями, я возвращаюсь к книгам. И вот еще одна книга великого Марко Антонио Виллы: «Канудос, народ земли», изданная издательством Editora Planeta. Это докторская диссертация Виллы. Поэтому читать её непросто. Это нелегкое произведение.

Книга посвящена конфликту 1896-1897 годов в глубинке Баии, в котором армия новопровозглашенной Республики противостояла мессианскому движению во главе с Антонио Консельейру. Вилла стремится развенчать интерпретацию, утвержденную Эуклидесом да Кунья в «Ос Сертонес», которая, по его мнению, представляла собой идеологическое видение и исключала жителей глубинки из числа исторических деятелей.

Основные особенности работы:

Историческая реконструкция: Автор использует тщательный анализ неопубликованных источников и документов для восстановления ранее скрытой информации, уделяя особое внимание религиозности и социальной организации общины Канудус (называемой Бело Монте).

Критика классической версии: Вилла утверждает, что повествование Эуклида да Кунья в «Сертонах» создало мифы о конфликте, и что его собственная книга направлена ​​на возобновление дискуссии об историческом или вымышленном характере произведения Эуклида да Кунья.

Народ Сертана: Книга акцентирует внимание на людях, составлявших Аррайал, — тысячах бедных крестьян, коренных жителей и бывших рабов, которые искали лучших условий жизни и духовной помощи, спасаясь от нищеты и социальной изоляции Сертана.

Я узнала о моменте в нашей истории, с которым в школьные годы лишь поверхностно сталкивалась (следовательно, это было очень давно. Хе-хе-хе-хе...), точно так же, как узнала об этом из биографии отца Сисеро. Это часть богатой истории нашей страны.

Spanish:

Amigos, después de algunos textos sobre accesibilidad y el mundo de las personas con discapacidad, vuelvo a los libros. Y a otro libro del gran Marco Antônio Villa: Canudos, el Pueblo de la Tierra, publicado por Editora Planeta. La obra es la tesis doctoral de Villa. Por lo tanto, es un libro difícil de leer. No es una obra fácil.

El libro aborda el conflicto de 1896-1897 en el sertón de Bahía, que enfrentó al Ejército de la recién proclamada República contra un movimiento mesiánico liderado por Antônio Conselheiro. Villa busca desmitificar la interpretación consagrada por Euclides da Cunha en "Os Sertões", que, según él, representaba una visión ideológica y descalificaba al sertón como agente histórico.

Los puntos principales de la obra son:

Reconstrucción histórica: El autor utiliza un análisis minucioso de fuentes y documentos inéditos para recuperar información previamente oculta, centrándose en la religiosidad y la organización social de la comunidad de Canudos (Belo Monte).

Crítica de la versión clásica: Villa argumenta que la narrativa de Euclides da Cunha en "Os Sertões" creó mitos sobre el conflicto y que su propio libro pretende reabrir el debate sobre la naturaleza histórica versus ficticia de la obra de Euclides da Cunha.

El pueblo del Sertão: El libro se centra en el pueblo que formó el Arraial, compuesto por miles de campesinos pobres, indígenas y antiguos esclavos que buscaron mejores condiciones de vida y asistencia espiritual, huyendo de la miseria y el abandono social del Sertão.

Aprendí sobre un momento de nuestra historia que solo había visto superficialmente durante mis años escolares (por lo tanto, hace mucho tiempo. Jejejejejeje...), tal como aprendí en la biografía del Padre Cícero. Esto forma parte de la rica historia de nuestro país.

Italian:

Amici miei, dopo alcuni testi che parlano di accessibilità e del mondo delle persone con disabilità, torno ai libri. E a un altro libro del grande Marco Antônio Villa: Canudos, La gente della terra, pubblicato da Editora Planeta. L'opera è la tesi di dottorato di Villa. Pertanto, è un libro difficile da leggere. Non è un'opera facile.

Il libro affronta il conflitto del 1896-1897 nelle terre interne di Bahia, che contrappose l'esercito della neonata Repubblica a un movimento messianico guidato da Antônio Conselheiro. Villa cerca di demistificare l'interpretazione consacrata da Euclides da Cunha in "Os Sertões", che, a suo dire, rappresentava una visione ideologica e squalificava l'abitante delle terre interne come agente storico.

I punti salienti dell'opera sono:

Ricostruzione storica: l'autore si avvale di un'analisi meticolosa di fonti e documenti inediti per recuperare informazioni precedentemente sommerse, concentrandosi sulla religiosità e l'organizzazione sociale della comunità dei Canudos (chiamata Belo Monte).

Critica della versione classica: Villa sostiene che la narrazione di Euclides da Cunha in "Os Sertões" abbia creato miti sul conflitto e che il suo libro mira a riaprire il dibattito sulla natura storica o romanzata dell'opera di Euclides da Cunha.

Il popolo del Sertão: il libro pone l'accento sul popolo che formò l'Arraial, composto da migliaia di contadini poveri, indigeni ed ex schiavi che cercavano migliori condizioni di vita e assistenza spirituale, in fuga dalla miseria e dall'abbandono sociale del Sertão.

Ho scoperto un momento della nostra storia che avevo visto solo superficialmente durante i miei anni di scuola (quindi, tanto tempo fa. Eheheheheheheh...), proprio come ho imparato nella biografia di Padre Cícero. Questo fa parte della ricca storia del nostro Paese.

French:

Mes amis, après quelques textes abordant l'accessibilité et le monde des personnes handicapées, je reviens aux livres. Et plus précisément à un autre ouvrage du grand Marco Antônio Villa : *Canudos, le peuple de la terre*, publié aux éditions Planeta. Ce livre est sa thèse de doctorat. De ce fait, sa lecture est ardue. C'est une œuvre exigeante.

L'ouvrage traite du conflit de 1896-1897 dans l'arrière-pays de Bahia, qui opposa l'armée de la jeune République à un mouvement messianique mené par Antônio Conselheiro. Villa s'attache à déconstruire l'interprétation consacrée par Euclides da Cunha dans *Os Sertões*, qui, selon lui, relevait d'une vision idéologique et occultait le rôle historique des habitants de l'arrière-pays.

Les principaux points forts de l'ouvrage sont les suivants :

Reconstitution historique : L'auteur utilise une analyse minutieuse de sources et de documents inédits pour exhumer des informations jusque-là occultées, en se concentrant sur la religiosité et l'organisation sociale de la communauté Canudos (appelée Belo Monte).

Critique de la version classique : Villa soutient que le récit d'Euclides da Cunha dans « Os Sertões » a créé des mythes autour du conflit et que son propre ouvrage vise à rouvrir le débat sur la nature historique ou fictionnelle de l'œuvre d'Euclides da Cunha.

Le peuple du Sertão : Le livre met en lumière le peuple qui formait l'Arraial, composé de milliers de paysans pauvres, d'autochtones et d'anciens esclaves qui cherchaient de meilleures conditions de vie et un soutien spirituel, fuyant la misère et l'abandon social du Sertão.

J'ai découvert un épisode de notre histoire que je n'avais qu'effleuré durant ma scolarité (il y a donc bien longtemps ! Heheheheheheh...) grâce à la biographie du Père Cícero. Cela fait partie intégrante du riche patrimoine de notre pays.

Chinese:

朋友们，在读了一些关于无障碍环境和残障人士生活的文章之后，我又开始读书了。这次读的是伟大的马可·安东尼奥·维拉（Marco Antônio Villa）的另一部作品：《卡努多斯，土地上的人民》（Canudos, The People of the Land），由行星出版社（Editora Planeta）出版。这部作品是维拉的博士论文，因此读起来并不轻松。

本书探讨了1896-1897年发生在巴伊亚内陆地区的冲突，这场冲突中，新成立的共和国军队与安东尼奥·孔塞列罗（Antônio Conselheiro）领导的弥赛亚运动针锋相对。维拉试图揭开欧几里得·达·库尼亚（Euclides da Cunha）在《内陆地区》（Os Sertões）一书中所确立的解释的神秘面纱。维拉认为，这种解释代表了一种意识形态，剥夺了内陆居民作为历史主体的地位。

本书的主要亮点包括：

历史重构：作者运用对未发表资料和文献的细致分析，挖掘出此前被掩盖的信息，重点关注卡努多斯社群（又称贝洛蒙特）的宗教信仰和社会组织。

对经典版本的批判：维拉认为，欧几里得·达·库尼亚在《塞塔奥人》中的叙述构建了关于这场冲突的神话，而他自己的著作旨在重新开启关于欧几里得·达·库尼亚作品的历史性与虚构性的争论。

塞塔奥地区的人民：本书着重描写了组成阿拉亚尔的人民，他们由成千上万的贫苦农民、原住民和前奴隶组成，为了寻求更好的生活条件和精神慰藉，逃离了塞塔奥地区的苦难和社会遗弃。

我在阅读西塞罗神父的传记时，了解到了我们历史上一个我学生时代只是略有耳闻的时期（所以，那是很久以前的事了。呵呵呵呵……）。这是我们国家丰富历史的一部分。

Vitória da classe operária!

Meus Amigos, tive uma colega (que se aposentou, infelizmente, porque eu adorava a convivência com ela. Saudades da Marcinha Camarano) que, quando a gente tinha uma conquista como classe, por menor que fosse, que ela comemorava com uma frase: vitória do proletariado! vitória da classe operária!
Pois foi o que senti no meu processo sobre a acessibilidade no CAFF (quem não acompanhou toda a história, leia aqui). Me senti vitorioso com a minha conquista! No dia 18 de novembro, veio o despacho da promotora Caroline Vaz, informando que o caminho por dentro da Seduc para chegar no restaurante estava reaberto (foto ao lado).   
E, realmente, está dando tudo certo. Nas poucas vezes em que fui lá e o portão não estava aberto, chamei a segurança e eles abriram. Mandei um e-mail ao Ministério Público agradecendo o envolvimento; a presteza; a rapidez com que se envolveram com a minha solicitação. Vitória do proletariado! Vitória da classe operária!
Fica a dica: quando vocês tiverem um problema envolvendo cidadania, usem o Ministério Público. Eles trabalham direito. O site deles é: https://www.mprs.mp.br/ . 

OBS: como disse há alguns textos atrás, alcançamos a marca de 300 mil acessos. Além disso, os brasileiros ultrapassaram 100 mil visualizações. Muito obrigado a todos que visitaram!

English:

My friends, I had a colleague (who unfortunately retired, because I loved being around her. I miss Marcinha Camarano) who, whenever we had a victory as a class, no matter how small, would celebrate with a phrase: victory of the proletariat! victory of the working class!

That's what I felt in my case regarding accessibility at CAFF (for those who haven't followed the whole story, read it here). I felt victorious with my achievement! On November 18th, the dispatch from prosecutor Caroline Vaz arrived, informing that the path inside Seduc to reach the restaurant was reopened (photo on the side).

And, really, everything is going well. On the few occasions when I went there and the gate wasn't open, I called security and they opened it. I sent an email to the Public Prosecutor's Office thanking them for their involvement; the promptness; the speed with which they dealt with my request. Victory of the proletariat! Victory of the working class!

Here's a tip: when you have a problem involving citizenship, use the Public Prosecutor's Office. They do their job properly. Their website is: https://www.mprs.mp.br/ .

NOTE: As I mentioned in a previous post, we reached 300,000 visits. Furthermore, Brazilians have surpassed 100,000 views. Thank you very much to everyone who visited!

German:

Meine Freunde, ich hatte eine Kollegin (die leider in Rente gegangen ist, denn ich habe ihre Gesellschaft sehr genossen. Ich vermisse Marcinha Camarano), die jeden noch so kleinen Erfolg unserer Klasse mit den Worten feierte: „Sieg des Proletariats! Sieg der Arbeiterklasse!“

Genau so habe ich mich in meinem Fall bezüglich der Barrierefreiheit im CAFF gefühlt (wer die ganze Geschichte noch nicht kennt, kann sie hier nachlesen). Ich war überglücklich über meinen Erfolg! Am 18. November kam die Mitteilung von Staatsanwältin Caroline Vaz, dass der Zugang zum Restaurant im Seduc wieder geöffnet sei (siehe Foto).

Und tatsächlich läuft alles gut. Die wenigen Male, als ich dort war und das Tor verschlossen war, habe ich den Sicherheitsdienst gerufen, und er hat es geöffnet. Ich habe der Staatsanwaltschaft eine E-Mail geschrieben und mich für ihr Engagement, ihre Schnelligkeit und die zügige Bearbeitung meines Anliegens bedankt. Sieg des Proletariats! Sieg der Arbeiterklasse!

Hier ein Tipp: Bei Problemen mit der Staatsbürgerschaft wenden Sie sich an die Staatsanwaltschaft. Dort wird sorgfältig gearbeitet. Die Website lautet: https://www.mprs.mp.br/ .

Hinweis: Wie bereits erwähnt, haben wir 300.000 Besuche erreicht. Darüber hinaus haben Brasilianer die Marke von 100.000 Aufrufen überschritten. Herzlichen Dank an alle Besucher!

Ukrainian:

Друзі, у мене була колега (яка, на жаль, пішла на пенсію, бо я любила бути поруч з нею. Я сумую за Марчіньєю Камарано), яка щоразу, коли ми досягали перемоги як клас, хай навіть незначної, святкувала її фразою: перемога пролетаріату! перемога робітничого класу!

Саме це я відчувала у своєму випадку щодо доступності в CAFF (для тих, хто не стежив за всією історією, читайте її тут). Я відчувала перемогу завдяки своєму досягненню! 18 листопада надійшло повідомлення від прокурора Кароліни Ваз, в якому повідомлялося, що шлях всередину Seduc, що веде до ресторану, знову відкритий (фото збоку).

І справді, все йде добре. У тих кількох випадках, коли я ходила туди, а ворота були не відчинені, я викликала охорону, і вони їх відчинили. Я надіслала електронного листа до Генеральної прокуратури, подякувавши їм за їхню участь, оперативність, швидкість, з якою вони розглянули моє прохання. Перемога пролетаріату! Перемога робітничого класу!

Ось порада: якщо у вас є проблема з громадянством, зверніться до Генеральної прокуратури. Вони належно виконують свою роботу. Їхній вебсайт: https://www.mprs.mp.br/ .

ПРИМІТКА: Як я вже згадував у попередньому дописі, ми досягли 300 000 відвідувань. Крім того, бразильці перевищили 100 000 переглядів. Щиро дякуємо всім, хто відвідав нас!

Russian:

Друзья, у меня была коллега (которая, к сожалению, вышла на пенсию, потому что я обожала её. Скучаю по Марчинье Камарано), которая, когда мы, как класс, одерживали победу, пусть даже самую маленькую, праздновала её словами: «Победа пролетариата! Победа рабочего класса!»

Именно это я чувствовала, когда дело касалось доступности в CAFF (для тех, кто не следил за всей историей, читайте здесь). Я чувствовала себя победительницей! 18 ноября пришла депеша от прокурора Каролины Ваз с сообщением о том, что проход в ресторан через Seduc вновь открыт (фото сбоку).

И действительно, всё идёт хорошо. В те редкие случаи, когда я приходила туда, а ворота были закрыты, я звонила охране, и они их открывали. Я отправила электронное письмо в прокуратуру с благодарностью за их участие, оперативность, за скорость, с которой они отреагировали на мою просьбу. Победа пролетариата! Победа рабочего класса! Совет: если у вас возникнут проблемы с гражданством, обратитесь в прокуратуру. Они отлично справляются со своей работой. Их сайт: https://www.mprs.mp.br/.

ПРИМЕЧАНИЕ: Как я уже упоминал в предыдущей публикации, количество посещений достигло 300 000. Более того, бразильцы перевалили за 100 000 просмотров. Большое спасибо всем, кто посетил нас!

Spanish:

Amigos, tenía una compañera (que lamentablemente se jubiló, porque me encantaba estar con ella. Extraño a Marcinha Camarano) que, siempre que lográbamos una victoria como clase, por pequeña que fuera, la celebraba con una frase: ¡victoria del proletariado! ¡victoria de la clase trabajadora!

Eso fue lo que sentí en mi caso con respecto a la accesibilidad en CAFF (para quienes no hayan seguido la historia completa, léanla aquí). ¡Me sentí victoriosa con mi logro! El 18 de noviembre, llegó el despacho de la fiscal Caroline Vaz, informando que el camino dentro de Seduc para llegar al restaurante estaba reabierto (foto al lado).

Y, la verdad, todo va bien. En las pocas ocasiones en que fui y la puerta no estaba abierta, llamé a seguridad y me la abrieron. Envié un correo electrónico al Ministerio Público agradeciéndoles su implicación, la prontitud y la rapidez con la que atendieron mi solicitud. ¡Victoria del proletariado! ¡Victoria de la clase trabajadora!

Un consejo: cuando tengan un problema con la ciudadanía, acudan al Ministerio Público. Hacen su trabajo correctamente. Su sitio web es: https://www.mprs.mp.br/.

NOTA: Como mencioné en una publicación anterior, alcanzamos las 300.000 visitas. Además, los brasileños ya superaron las 100.000. ¡Muchas gracias a todos los que nos visitaron!

Italian:

Amici miei, avevo una collega (che purtroppo è andata in pensione, perché amavo starle accanto. Mi manca Marcinha Camarano) che, ogni volta che ottenevamo una vittoria come classe, per quanto piccola, festeggiava con una frase: vittoria del proletariato! vittoria della classe operaia!

Questo è ciò che ho provato nel mio caso riguardo all'accessibilità al CAFF (per chi non avesse seguito tutta la storia, leggetela qui). Mi sono sentita vittoriosa per il mio successo! Il 18 novembre è arrivato il dispaccio del procuratore Caroline Vaz, che informava che il percorso all'interno del Seduc per raggiungere il ristorante era stato riaperto (foto a lato).

E, davvero, tutto sta andando bene. Le poche volte che sono andata lì e il cancello non era aperto, ho chiamato la sicurezza e me l'hanno aperto. Ho inviato un'e-mail alla Procura ringraziandoli per il loro coinvolgimento; la tempestività; la rapidità con cui hanno gestito la mia richiesta. Vittoria del proletariato! Vittoria della classe operaia!

Ecco un consiglio: quando avete un problema riguardante la cittadinanza, rivolgetevi alla Procura della Repubblica. Svolgono il loro lavoro in modo impeccabile. Il loro sito web è: https://www.mprs.mp.br/.

NOTA: Come ho accennato in un post precedente, abbiamo raggiunto le 300.000 visite. Inoltre, i brasiliani hanno superato le 100.000 visualizzazioni. Grazie di cuore a tutti coloro che hanno visitato il nostro sito!

French:

Mes amis, j'avais une collègue (qui a malheureusement pris sa retraite, car j'adorais être en sa compagnie. Marcinha Camarano me manque) qui, à chaque victoire collective, aussi petite soit-elle, s'écriait : « Victoire du prolétariat ! Victoire de la classe ouvrière ! »

C'est exactement ce que j'ai ressenti concernant l'accessibilité au CAFF (pour ceux qui n'ont pas suivi toute l'histoire, vous pouvez la lire ici). J'étais victorieuse ! Le 18 novembre, j'ai reçu un courrier de la procureure Caroline Vaz m'informant que le passage intérieur du Seduc menant au restaurant était rouvert (photo ci-contre).

Et, en effet, tout se passe bien. Les rares fois où je suis allée sur place et que le portail était fermé, j'ai appelé la sécurité qui me l'a ouvert. J'ai envoyé un courriel au parquet pour les remercier de leur implication, de leur réactivité et de la rapidité avec laquelle ils ont traité ma demande. Victoire du prolétariat ! Victoire de la classe ouvrière ! Voici un conseil : en cas de problème lié à la citoyenneté, adressez-vous au Parquet. Ils sont très compétents. Leur site web est : https://www.mprs.mp.br/ .

NOTE : Comme je l’ai mentionné dans un message précédent, nous avons atteint les 300 000 visites. De plus, le nombre de vues brésiliennes a dépassé les 100 000. Un grand merci à tous nos visiteurs ! 

Chinese:

朋友们，我以前有一位同事（可惜她退休了，因为我很喜欢和她在一起。我很想念玛西尼亚·卡马拉诺），每当我们阶级取得哪怕再小的胜利时，她都会高喊：“无产阶级的胜利！工人阶级的胜利！”

在CAFF餐厅的无障碍设施问题上，我也有同样的感受（如果你还没了解整个故事，可以点击这里阅读）。我为自己的成就感到无比自豪！11月18日，我收到了检察官卡罗琳·瓦兹的通知，告知通往餐厅的Seduc内部通道已经重新开放（附图）。

而且，一切都进展顺利。有几次我去的时候大门没开，我就叫了保安，他们很快就开了门。我给检察官办公室发了一封邮件，感谢他们的参与、他们的迅速反应以及他们处理我请求的效率。无产阶级的胜利！工人阶级的胜利！

友情提示：如果您遇到公民身份方面的问题，请联系检察院。他们会认真负责地处理。他们的网站是：https://www.mprs.mp.br/ 。

注：正如我在之前的帖子中提到的，我们的访问量已达到 30 万。此外，巴西用户的访问量也超过了 10 万。非常感谢每一位访客！

História Concisa da Grécia

Meus Amigos, mais uma vez, aprendi um pouco sobre um país. Dessa vez, foi sobre a Grécia. Li o livro História Concisa da Grécia. Essa obra faz parte da Série História das Nações, da Edipro. Antes, no final de 2023, eu já tinha lido sobre o México. Esse livro sobre a Grécia foi escrito pelo historiador Richard Clogg. Ele é especialista em história grega moderna. Essa é a 3ª edição, escrita em 2013. 
Para quem acha que a obra conta toda a história grega, vai ficar decepecionado como eu. O livro começa em 1770, com o domínio otomano; passando pela cisma nacional; as guerras mundiais; a queda da monarquia e a consolidação da democracia. A obra termina com a entrada da Grécia no novo milênio. 
Apesar de ser o criador da democracia e dos Jogos Olímpicos modernos, a Grécia não é um país fácil, apesar de ser uma nação pequena. Teve ferrenhas disputas políticas entre Karamanlis e Papandreou; continuou em confronto civil mesmo depois do término da 2ª guerra mundial. 
Assim como a Grécia não é um país fácil, a leitura do livro não é tarefa fácil. Mas você sempre aprende quando lê a história de um país.  

OBS: estou muito feliz porque o Brasil recuperou o posto de país que mais acessa o meu blog. Eu explico. Há alguns anos, eu acredito o que o blog teve um bug (acredito) e o número de visualizações vindas dos Estados Unidos disparou. Os Estados Unidos ficou uns anos como o país líder de acessos. Agora, o Brasil se recuperou (acho que teve outro bug) e assumiu essa liderança. Fiquei feliz porque, apesar de, claro, ficar lisonjeado com os acessos do Exterior mas esse é um blog brasileiro, né? Aliás, o blog está se aproximando dos 300 mil visitas.  

English:

My friends, once again, I learned a little about a country. This time, it was about Greece. I read the book A Concise History of Greece. This work is part of the History of Nations Series, published by Edipro. Before, at the end of 2023, I had already read about Mexico. This book about Greece was written by the historian Richard Clogg. He is a specialist in modern Greek history. This is the 3rd edition, written in 2013.

For those who think that the work tells the whole story of Greece, they will be disappointed like me. The book begins in 1770, with the Ottoman rule; going through the national schism; the world wars; the fall of the monarchy and the consolidation of democracy. The work ends with Greece entering the new millennium.

Despite being the creator of democracy and the modern Olympic Games, Greece is not an easy country, despite being a small nation. It had fierce political disputes between Karamanlis and Papandreou; The civil conflict continued even after the end of World War II.

Just as Greece is not an easy country, reading the book is not an easy task. But you always learn when you read a country's history.

NOTE: I am very happy because Brazil has regained its position as the country that accesses my blog the most. Let me explain. A few years ago, I believe the blog had a bug (I believe so) and the number of views coming from the United States skyrocketed. The United States was the leading country in terms of access for a few years. Now, Brazil has recovered (I think there was another bug) and has taken over that leadership. I was happy because, although, of course, I am flattered by the access from abroad, this is a Brazilian blog, right? By the way, the blog is approaching 300,000 visits.

German:

Meine Freunde, ich habe mal wieder etwas über ein Land gelernt. Diesmal ging es um Griechenland. Ich habe das Buch „Eine kurze Geschichte Griechenlands“ gelesen. Es gehört zur Reihe „Geschichte der Nationen“ des Verlags Edipro. Ende 2023 hatte ich bereits ein Buch über Mexiko gelesen. Das Buch über Griechenland stammt vom Historiker Richard Clogg, einem Spezialisten für die moderne griechische Geschichte. Es handelt sich um die dritte Auflage aus dem Jahr 2013.

Wer glaubt, das Buch erzähle die ganze Geschichte Griechenlands, wird – wie ich – enttäuscht sein. Es beginnt 1770 mit der osmanischen Herrschaft, beschreibt die nationale Spaltung, die Weltkriege, den Fall der Monarchie und die Festigung der Demokratie. Das Buch endet mit dem Eintritt Griechenlands ins neue Jahrtausend.

Obwohl Griechenland die Wiege der Demokratie und der modernen Olympischen Spiele ist, war es trotz seiner geringen Größe kein einfaches Land. Es gab heftige politische Auseinandersetzungen zwischen Karamanlis und Papandreou; der Bürgerkrieg dauerte sogar nach dem Zweiten Weltkrieg an.

Wer glaubt, dass dieses Buch die gesamte Geschichte Griechenlands erzählt, wird enttäuscht sein. So wie Griechenland kein einfaches Land ist, ist auch die Lektüre des Buches keine leichte Aufgabe. Aber man lernt immer etwas, wenn man sich mit der Geschichte eines Landes beschäftigt.

ANMERKUNG: Ich freue mich sehr, dass Brasilien wieder das Land mit den meisten Zugriffen auf meinen Blog ist. Ich erkläre es Ihnen. Vor einigen Jahren hatte der Blog, glaube ich, einen Fehler (ich bin mir ziemlich sicher), und die Zugriffszahlen aus den USA schnellten in die Höhe. Die USA waren einige Jahre lang das Land mit den meisten Zugriffen. Jetzt hat sich Brasilien erholt (ich glaube, es gab wieder einen Fehler) und die Führung übernommen. Ich freue mich sehr, denn obwohl ich mich natürlich über die Zugriffe aus dem Ausland freue, ist dies schließlich ein brasilianischer Blog, nicht wahr? Übrigens: Der Blog nähert sich der Marke von 300.000 Besuchen.

Ukrainian:

Друзі мої, я знову трохи дізнався про одну країну. Цього разу про Грецію. Я прочитав книгу «Коротка історія Греції». Ця робота є частиною серії «Історія націй», виданої видавництвом Edipro. Раніше, наприкінці 2023 року, я вже читав про Мексику. Цю книгу про Грецію написав історик Річард Клогг. Він спеціаліст з сучасної грецької історії. Це третє видання, написане у 2013 році.

Ті, хто думає, що ця робота розповідає всю історію Греції, будуть розчаровані, як і я. Книга починається в 1770 році з османського правління; переживає національний розкол; світові війни; падіння монархії та консолідацію демократії. Робота закінчується вступом Греції в нове тисячоліття.

Незважаючи на те, що Греція є творцем демократії та сучасних Олімпійських ігор, вона не є простою країною, незважаючи на те, що є невеликою державою. У неї були запеклі політичні суперечки між Караманлісом і Папандреу; громадянський конфлікт тривав навіть після закінчення Другої світової війни.

Так само, як Греція — непроста країна, читання книги — непросте завдання. Але ви завжди вчитеся, коли читаєте історію країни.

ПРИМІТКА: Я дуже радий, що Бразилія повернула собі позицію країни, яка найчастіше відвідує мій блог. Дозвольте пояснити. Кілька років тому, я вважаю, що в блозі був баг (я так вважаю), і кількість переглядів зі Сполучених Штатів різко зросла. Сполучені Штати були провідною країною за кількістю переглядів протягом кількох років. Тепер Бразилія оговталася (я думаю, що був ще один баг) і перейняла це лідерство. Я був радий, бо, хоча, звичайно, мені лестить доступ з-за кордону, це бразильський блог, чи не так? До речі, блог наближається до 300 000 відвідувань.

Russian:

Друзья мои, я снова узнал немного о стране. На этот раз о Греции. Я прочитал книгу «Краткая история Греции». Эта работа входит в серию «История наций», издаваемую издательством Edipro. До этого, в конце 2023 года, я уже читал о Мексике. Эту книгу о Греции написал историк Ричард Клогг, специалист по современной истории Греции. Это третье издание, вышедшее в 2013 году.

Те, кто думает, что книга рассказывает всю историю Греции, будут разочарованы, как и я. Книга начинается в 1770 году, во времена османского владычества; затем национальный раскол; мировые войны; падение монархии и укрепление демократии. Книга заканчивается вступлением Греции в новое тысячелетие.

Несмотря на то, что Греция является создательницей демократии и современных Олимпийских игр, она — непростая страна, несмотря на свои небольшие размеры. В ней были ожесточённые политические споры между Караманлисом и Папандреу; гражданский конфликт продолжался даже после окончания Второй мировой войны.

Так же, как Греция — непростая страна, чтение книги — непростая задача. Но, изучая историю страны, всегда учишься чему-то новому.

ПРИМЕЧАНИЕ: Я очень рад, что Бразилия вернула себе позицию страны с наибольшим количеством посещений моего блога. Позвольте объяснить. Несколько лет назад, по-моему, в блоге был баг (кажется, так оно и есть), и количество просмотров из США резко возросло. США были лидером по количеству посещений в течение нескольких лет. Сейчас Бразилия восстановилась (кажется, был ещё один баг) и перехватила лидерство. Я был рад, потому что, хотя, конечно, мне льстит посещаемость из-за рубежа, это же бразильский блог, верно? Кстати, количество посещений блога приближается к 300 000.

Spanish:

Amigos, una vez más, aprendí un poco sobre un país. Esta vez, se trató de Grecia. Leí el libro «Breve historia de Grecia». Esta obra forma parte de la serie «Historia de las Naciones», publicada por Edipro. Anteriormente, a finales de 2023, ya había leído sobre México. Este libro sobre Grecia fue escrito por el historiador Richard Clogg, especialista en historia griega moderna. Se trata de la tercera edición, publicada en 2013. Quienes piensen que la obra cuenta toda la historia de Grecia se llevarán una decepción, como yo. El libro comienza en 1770, con el dominio otomano; pasa por el cisma nacional; las guerras mundiales; la caída de la monarquía y la consolidación de la democracia. La obra termina con la entrada de Grecia en el nuevo milenio.

A pesar de ser la cuna de la democracia y de los Juegos Olímpicos modernos, Grecia no es un país fácil, a pesar de ser una nación pequeña. Sufrió feroces disputas políticas entre Karamanlis y Papandreou; el conflicto civil continuó incluso después del fin de la Segunda Guerra Mundial.

Así como Grecia no es un país fácil, leer el libro tampoco lo es. Pero siempre se aprende al leer la historia de un país.

NOTA: Estoy muy contento porque Brasil ha recuperado su posición como el país con mayor acceso a mi blog. Les explico. Hace unos años, creo que el blog tuvo un fallo (estoy casi seguro) y el número de visitas desde Estados Unidos se disparó. Estados Unidos fue el país con mayor acceso durante algunos años. Ahora, Brasil se ha recuperado (creo que hubo otro fallo) y ha retomado el liderazgo. Me alegró mucho porque, si bien me halaga el acceso desde el extranjero, este es un blog brasileño, ¿no? Por cierto, el blog está cerca de las 300.000 visitas.

Italian:

Amici miei, ancora una volta, ho imparato qualcosa su un paese. Questa volta si trattava della Grecia. Ho letto il libro "Storia Concisa della Grecia". Quest'opera fa parte della collana "Storia delle Nazioni", pubblicata da Edipro. In precedenza, alla fine del 2023, avevo già letto del Messico. Questo libro sulla Grecia è stato scritto dallo storico Richard Clogg, specialista in storia greca moderna. Questa è la terza edizione, scritta nel 2013.

Chi pensa che l'opera racconti l'intera storia della Grecia, rimarrà deluso, come me. Il libro inizia nel 1770, con il dominio ottomano; attraversa lo scisma nazionale; le guerre mondiali; la caduta della monarchia e il consolidamento della democrazia. L'opera si conclude con l'ingresso della Grecia nel nuovo millennio.

Pur essendo la creatrice della democrazia e dei moderni Giochi Olimpici, la Grecia non è un paese facile, pur essendo una piccola nazione. Ha avuto aspre controversie politiche tra Karamanlis e Papandreou; il conflitto civile è continuato anche dopo la fine della Seconda Guerra Mondiale.

Proprio come la Grecia non è un paese facile, leggere il libro non è un compito facile. Ma si impara sempre quando si legge la storia di un paese.

NOTA: Sono molto felice perché il Brasile ha riconquistato la posizione di paese che accede di più al mio blog. Lasciate che vi spieghi. Qualche anno fa, credo che il blog avesse un bug (credo di sì) e il numero di visualizzazioni provenienti dagli Stati Uniti è schizzato alle stelle. Gli Stati Uniti sono stati il ​​paese leader in termini di accessi per alcuni anni. Ora, il Brasile si è ripreso (credo che ci fosse un altro bug) e ha ripreso quella leadership. Ero felice perché, anche se, ovviamente, sono lusingato dall'accesso dall'estero, questo è un blog brasiliano, giusto? A proposito, il blog si sta avvicinando alle 300.000 visite.

French:

Mes amis, une fois de plus, j'ai appris des choses sur un pays. Cette fois-ci, il s'agissait de la Grèce. J'ai lu le livre « Une brève histoire de la Grèce ». Cet ouvrage fait partie de la collection « Histoire des nations » des éditions Edipro. Auparavant, fin 2023, j'avais déjà lu un livre sur le Mexique. Celui-ci, consacré à la Grèce, a été écrit par l'historien Richard Clogg, spécialiste de l'histoire grecque moderne. Il s'agit de la 3e édition, parue en 2013.

Ceux qui pensent que cet ouvrage retrace toute l'histoire de la Grèce seront déçus, comme moi. Le livre commence en 1770, sous la domination ottomane, et aborde ensuite le schisme national, les guerres mondiales, la chute de la monarchie et la consolidation de la démocratie. Il se termine avec l'entrée de la Grèce dans le nouveau millénaire.

Bien qu'elle soit à l'origine de la démocratie et des Jeux olympiques modernes, la Grèce, malgré sa petite taille, n'est pas un pays facile. Elle a connu de violentes luttes politiques entre Karamanlis et Papandreou, et le conflit civil s'est poursuivi même après la fin de la Seconde Guerre mondiale.

Tout comme la Grèce n'est pas un pays facile, la lecture de ce livre n'est pas une mince affaire. Mais on apprend toujours quelque chose en étudiant l'histoire d'un pays.

NOTE : Je suis ravi car le Brésil a repris sa place de pays le plus visité de mon blog. Je m'explique. Il y a quelques années, je crois que le blog a rencontré un bug (du moins, je le crois) et le nombre de visites en provenance des États-Unis a explosé. Les États-Unis ont dominé le classement pendant plusieurs années. Aujourd'hui, le Brésil a retrouvé sa position (il y a eu un autre bug, je crois) et a repris la tête. J'étais content car, même si je suis évidemment flatté par les visites étrangères, il s'agit d'un blog brésilien, n'est-ce pas ? D'ailleurs, le blog approche les 300 000 visites.

Chinese:

朋友们，我又一次了解了一个国家。这次是关于希腊的。我读的是《希腊简史》。这本书是Edipro出版社“国家史系列”丛书中的一本。此前，在2023年底，我已经读过一本关于墨西哥的书。这本关于希腊的书是由历史学家理查德·克洛格撰写的。他是现代希腊史专家。这是2013年出版的第三版。

如果你认为这本书讲述了希腊的全部历史，那你肯定会像我一样失望。这本书从1770年奥斯曼帝国的统治开始，讲述了希腊的分裂、两次世界大战、君主制的垮台以及民主制度的巩固。本书以希腊进入新千年结束。

尽管希腊是民主制度和现代奥林匹克运动会的发源地，但即便它是一个小国，希腊也并非一个容易相处的国家。卡拉曼利斯和帕潘德里欧之间曾有过激烈的政治斗争；二战结束后，内战仍在继续。

正如希腊并非易事，阅读这本书也并非易事。但阅读一个国家的历史总能有所收获。

注：我很高兴巴西重新夺回了我博客访问量最高国家的地位。让我解释一下。几年前，我认为博客出现了一个漏洞（我猜是这样），来自美国的访问量激增。美国曾连续几年占据访问量榜首。现在，巴西已经恢复（我想可能是另一个漏洞），并重新夺回了领先地位。我很高兴，因为虽然来自国外的访问量当然令我感到荣幸，但这毕竟是一个巴西博客，对吧？顺便一提，博客的访问量即将达到30万。

Teleton 2025

Meus Amigos, neste final de semana, 7 e 8 de novembro, teremos, no SBT, mais um Teleton para ajudar a AACD (Associação de Assistência à Criança com Deficiência). É a 28ª campanha já que o Teleton, aqui no Brasil, existe desde 1997. Já a AACD está completando 75 anos de existência. 

E vocês sabem: também tenho história com a AACD já que a minha paralisia cerebral foi descoberta na primeira sede da instituição, lá em São Paulo, em 1974. Por isso, tenho essa dívida de gratidão e, todo ano, contribuo e divulgo a campanha com o maior prazer. 

As doações já podem ser feitas a partir de agora por meio das chaves PIX: no e-mail  doeteleton@aacd.org.br ou no celular (11) 9 4311-0144. O bom do pix é que você pode doar o que quiser. Também é possível doar pelo site do Teleton . Você pode ligar para os seguintes números para fazer sua doação, com o valor sendo cobrado na sua conta telefônica: 0500 12345 05 para doar R$ 5; 0500 12345 20 para doar R$ 20; 0500 12345 40 para doar R$ 40 . A meta desse ano é de R$ 35 milhões. Quem não fazer uma doação em dinheiro mas tem redes sociais; pode ajudar compartilhando as formas de doação para os seus seguidores. Também é uma forma de ajudar. Para quem quiser acompanhar a AACD e o Teleton nas redes sociais. é só seguir: @aacdoficial e @teletonoficial .
Agora é assistir o Teleton no SBT (começa sexta à noite e termina no sábado, já no começo da madrugada); fazer a sua doação; curtir as muitas atrações e torcer para que a meta seja atingida. Os pacientes da AACD certamente agradecerão.

English:

My friends, this weekend, November 7th and 8th, we will have another Teleton on SBT to help AACD (Association for Assistance to Children with Disabilities). It's the 28th campaign since Teleton, here in Brazil, has existed since 1997. AACD is celebrating its 75th anniversary.

And you know: I also have a history with AACD since my cerebral palsy was discovered at the institution's first headquarters, there in São Paulo, in 1974. Therefore, I have this debt of gratitude and, every year, I contribute and promote the campaign with the greatest pleasure.

Donations can be made from now on through PIX keys: by email doeteleton@aacd.org.br or by cell phone (11) 9 4311-0144. The good thing about PIX is that you can donate whatever you want. It is also possible to donate through the Teleton website. You can call the following numbers to make your donation, with the amount being charged to your phone bill: 0500 12345 05 to donate R$ 5; 0500 12345 20 to donate R$ 20; 0500 12345 40 to donate R$ 40. This year's goal is R$ 35 million. Those who do not make a cash donation but have social media can help by sharing the donation methods with their followers. This is also a way to help. For those who want to follow AACD and Teleton on social media, just follow: @aacdoficial and @teletonoficial.

Now it's time to watch Teleton on SBT (it starts Friday night and ends on Saturday, in the early hours of the morning); make your donation; enjoy the many attractions and hope that the goal is reached. AACD patients will certainly be grateful.

German:

Liebe Freunde, an diesem Wochenende, dem 7. und 8. November, findet wieder eine Teleton-Spendenaktion auf SBT zugunsten der AACD (Vereinigung zur Unterstützung von Kindern mit Behinderungen) statt. Es ist die 28. Aktion seit der Gründung von Teleton in Brasilien im Jahr 1997. Die AACD feiert ihr 75-jähriges Jubiläum.

Und wisst ihr was? Auch ich habe eine Verbindung zur AACD, da meine Zerebralparese 1974 in der ersten Niederlassung der Organisation in São Paulo diagnostiziert wurde. Daher bin ich zu großem Dank verpflichtet und engagiere mich jedes Jahr mit großer Freude für die Aktion.

Spenden können ab sofort über PIX-Schlüssel getätigt werden: per E-Mail an doeteleton@aacd.org.br oder telefonisch unter +52 11 9 4311-0144. Das Schöne an PIX ist, dass ihr einen beliebigen Betrag spenden könnt. Spenden sind auch über die Teleton-Website möglich. Sie können Ihre Spende unter folgenden Nummern tätigen. Der Betrag wird Ihrer Telefonrechnung belastet: 0500 12345 05 für 5 R$, 0500 12345 20 für 20 R$ und 0500 12345 40 für 40 R$. Das Spendenziel für dieses Jahr beträgt 35 Millionen R$. Wer nicht bar spenden kann, aber in den sozialen Medien aktiv ist, kann helfen, indem er die Spendenmöglichkeiten mit seinen Followern teilt. Auch das ist eine Möglichkeit zu unterstützen. Folgen Sie AACD und Teleton in den sozialen Medien unter @aacdoficial und @teletonoficial. Schalten Sie jetzt Teleton auf SBT ein (Freitagabend bis Samstagmorgen), spenden Sie, genießen Sie die vielen Attraktionen und hoffen Sie, dass das Ziel erreicht wird. Die Patienten von AACD werden Ihnen sicherlich dankbar sein.

Ukrainiain:

Друзі мої, цими вихідними, 7 та 8 листопада, у нас буде ще один Teleton на SBT, щоб допомогти AACD (Асоціації допомоги дітям з інвалідністю). Це 28-ма кампанія з моменту існування Teleton тут, у Бразилії, з 1997 року. AACD святкує своє 75-річчя.

І знаєте: я також маю історію з AACD, оскільки мій церебральний параліч був виявлений у першій штаб-квартирі установи, там, у Сан-Паулу, у 1974 році. Тому я маю цей борг вдячності, і щороку я з найбільшим задоволенням роблю свій внесок та просуваю кампанію.

Пожертви можна робити відтепер через ключі PIX: електронною поштою doeteleton@aacd.org.br або мобільним телефоном (11) 9 4311-0144. Перевага PIX полягає в тому, що ви можете пожертвувати все, що забажаєте. Також можна пожертвувати через веб-сайт Teleton. Ви можете зателефонувати за такими номерами, щоб зробити пожертву, при цьому сума буде списана з вашого рахунку за телефон: 0500 12345 05, щоб пожертвувати 5 реалів; 0500 12345 20, щоб пожертвувати 20 реалів; 0500 12345 40, щоб пожертвувати 40 реалів. Мета цього року – 35 мільйонів реалів. Ті, хто не робить грошових пожертв, але має соціальні мережі, можуть допомогти, поділившись способами пожертвування зі своїми підписниками. Це також спосіб допомогти. Для тих, хто хоче слідкувати за AACD та Teleton у соціальних мережах, просто підпишіться на: @aacdoficial та @teletonoficial.

А тепер час дивитися Teleton на SBT (починається у п'ятницю ввечері та закінчується в суботу рано вранці); зробіть свою пожертву; насолоджуйтесь численними атракціонами та сподівайтеся, що мети буде досягнуто. Пацієнти AACD, безумовно, будуть вдячні.

Russian:

Друзья, в эти выходные, 7 и 8 ноября, мы проведём очередную акцию Teleton на SBT в поддержку AACD (Ассоциации помощи детям с ограниченными возможностями). Это 28-я акция с момента основания Teleton в Бразилии, с 1997 года. AACD отмечает своё 75-летие.

И знаете, я тоже связан с AACD с тех пор, как у меня обнаружили детский церебральный паралич в 1974 году, ещё в первом офисе организации, в Сан-Паулу. Поэтому я в долгу перед вами и каждый год с огромным удовольствием вношу свой вклад и продвигаю эту кампанию.

Пожертвования теперь можно делать через PIX-ключи: по электронной почте doeteleton@aacd.org.br или по мобильному телефону (11) 9 4311-0144. Преимущество PIX в том, что вы можете пожертвовать любую сумму. Также можно сделать пожертвование через сайт Teleton. Вы можете позвонить по следующим номерам, чтобы сделать пожертвование (сумма будет списана с вашего счета): 0500 12345 05 – пожертвовать 5 реалов; 0500 12345 20 – пожертвовать 20 реалов; 0500 12345 40 – пожертвовать 40 реалов. Цель этого года – 35 миллионов реалов. Те, кто не делает пожертвование наличными, но зарегистрирован в социальных сетях, могут помочь, поделившись способами пожертвования со своими подписчиками. Это тоже способ помочь. Если вы хотите следить за AACD и Teleton в социальных сетях, просто подпишитесь на @aacdoficial и @teletonoficial.

А теперь самое время смотреть Teleton на SBT (трансляция начинается в пятницу вечером и заканчивается в субботу рано утром); сделайте пожертвование; насладитесь многочисленными развлечениями и надейтесь, что ваша цель будет достигнута. Пациенты AACD, безусловно, будут вам благодарны.

Spanish:

Amigos, este fin de semana, 7 y 8 de noviembre, tendremos otra campaña de Teletón en SBT para apoyar a la AACD (Asociación para la Asistencia a Niños con Discapacidades). Es la campaña número 28 desde que Teletón existe en Brasil, desde 1997. La AACD celebra su 75 aniversario.

Como saben, yo también tengo una historia con la AACD, ya que me diagnosticaron parálisis cerebral en la primera sede de la institución, allá en São Paulo, en 1974. Por lo tanto, les estoy profundamente agradecido y, cada año, contribuyo y promuevo la campaña con mucho gusto.

Las donaciones se pueden realizar a partir de ahora a través de PIX: por correo electrónico a doeteleton@aacd.org.br o por teléfono celular al (11) 9 4311-0144. Lo bueno de PIX es que pueden donar la cantidad que deseen. También es posible donar a través del sitio web de Teletón. Puedes llamar a los siguientes números para hacer tu donación, cuyo importe se cargará a tu factura telefónica: 0500 12345 05 para donar R$ 5; 0500 12345 20 para donar R$ 20; 0500 12345 40 para donar R$ 40. La meta de este año es recaudar R$ 35 millones. Quienes no puedan donar dinero en efectivo, pero tengan redes sociales, pueden ayudar compartiendo los métodos de donación con sus seguidores. Esta también es una forma de colaborar. Para quienes deseen seguir a AACD y Teleton en redes sociales, solo tienen que seguir a: @aacdoficial y @teletonoficial.

Ahora es el momento de ver Teleton en SBT (comienza el viernes por la noche y termina el sábado por la mañana); haz tu donación; disfruta de las atracciones y ¡ojalá alcancemos la meta! Los pacientes de AACD te lo agradecerán enormemente.

Italian:

Amici miei, questo fine settimana, il 7 e l'8 novembre, avremo un altro Teleton su SBT per aiutare l'AACD (Associazione per l'Assistenza ai Bambini con Disabilità). È la 28a campagna da quando Teleton, qui in Brasile, esiste dal 1997. L'AACD celebra il suo 75° anniversario.

E sapete: anch'io ho una storia con l'AACD da quando la mia paralisi cerebrale è stata scoperta nella prima sede dell'istituzione, a San Paolo, nel 1974. Pertanto, ho questo debito di gratitudine e, ogni anno, contribuisco e promuovo la campagna con immenso piacere.

D'ora in poi, le donazioni possono essere effettuate tramite i codici PIX: via email a doeteleton@aacd.org.br o tramite cellulare al numero (11) 9 4311-0144. Il bello di PIX è che potete donare quanto volete. È possibile donare anche tramite il sito web di Teleton. Potete chiamare i seguenti numeri per effettuare la vostra donazione, con l'addebito dell'importo sulla vostra bolletta telefonica: 0500 12345 05 per donare 5 R$; 0500 12345 20 per donare 20 R$; 0500 12345 40 per donare 40 R$. L'obiettivo di quest'anno è di 35 milioni di R$. Chi non effettua una donazione in denaro, ma ha un account social, può contribuire condividendo i metodi di donazione con i propri follower. Anche questo è un modo per dare il proprio contributo. Per chi desidera seguire AACD e Teleton sui social media, basta seguire @aacdoficial e @teletonoficial.

Ora è il momento di guardare Teleton su SBT (inizia venerdì sera e termina sabato, nelle prime ore del mattino); fare la vostra donazione; godersi le numerose attrazioni e sperare che l'obiettivo venga raggiunto. I pazienti AACD ve ne saranno sicuramente grati.

French:

Mes amis, ce week-end, les 7 et 8 novembre, nous aurons une nouvelle édition de Teleton sur SBT au profit de l'AACD (Association d'Aide aux Enfants Handicapés). Il s'agit de la 28e campagne de Teleton au Brésil, une initiative lancée en 1997. L'AACD célèbre cette année son 75e anniversaire.

Vous le savez, j'ai moi aussi un lien particulier avec l'AACD, puisque ma paralysie cérébrale a été diagnostiquée dans les premiers locaux de l'association, à São Paulo, en 1974. C'est pourquoi je suis profondément reconnaissant et, chaque année, je contribue à la campagne et la promeus avec le plus grand plaisir.

Vous pouvez désormais faire un don via PIX Keys : par courriel à doeteleton@aacd.org.br ou par téléphone au (11) 9 4311-0144. L'avantage de PIX, c'est que vous pouvez donner le montant de votre choix. Vous pouvez également faire un don sur le site web de Teleton. Vous pouvez faire un don en appelant les numéros suivants (le montant sera facturé sur votre facture téléphonique) : 0500 12345 05 pour un don de 5 R$ ; 0500 12345 20 pour un don de 20 R$ ; 0500 12345 40 pour un don de 40 R$. L’objectif de cette année est de 35 millions de R$. Si vous ne souhaitez pas faire de don en espèces, mais que vous êtes présent sur les réseaux sociaux, vous pouvez également contribuer en partageant les différentes façons de faire un don avec vos abonnés. C’est aussi une manière de nous aider. Pour suivre l’AACD et Teleton sur les réseaux sociaux, abonnez-vous à : @aacdoficial et @teletonoficial.

Regardez Teleton sur SBT (diffusion du vendredi soir au samedi matin) ; faites votre don ; profitez des nombreuses attractions et espérons que l’objectif sera atteint. Les patients de l’AACD vous en seront très reconnaissants.

Chinese:

朋友们，本周末，11月7日和8日，我们将在SBT电视台再次举办Teleton慈善活动，为AACD（残疾儿童援助协会）筹款。这是自1997年Teleton在巴西开展以来的第28次活动。AACD今年也迎来了75周年庆典。

你们知道吗？我和AACD也颇有渊源。1974年，我的脑瘫就是在AACD位于圣保罗的第一个总部被确诊的。因此，我对AACD怀有深深的感激之情，每年我都会非常荣幸地参与并推广这项活动。

从现在起，您可以通过PIX卡进行捐款：发送电子邮件至doeteleton@aacd.org.br或致电(11) 9 4311-0144。PIX卡的好处在于您可以随意捐赠任意金额。您也可以通过Teleton网站进行捐款。您可以拨打以下电话号码进行捐款，费用将从您的电话账单中扣除：0500 12345 05 捐款 5 雷亚尔；0500 12345 20 捐款 20 雷亚尔；0500 12345 40 捐款 40 雷亚尔。今年的目标是 3500 万雷亚尔。如果您无法捐款，但拥有社交媒体账号，可以通过分享捐款方式来帮助大家。这也是一种支持我们的方式。如果您想在社交媒体上关注 AACD 和 Teleton，请关注：@aacdoficial 和 @teletonoficial。

现在就收看 SBT 电视台的 Teleton 节目吧（节目从周五晚上开始，一直持续到周六凌晨）；捐款的同时，也请欣赏节目中的精彩内容，并祝愿我们能够达成目标。AACD 的患者们一定会非常感激您的支持。