O caso Suárez e o bom jornalismo

Meus Amigos, todo mundo está acompanhando essa história do Suárez: https://gauchazh.clicrbs.com.br/esportes/gremio/noticia/2023/06/gremio-recebe-sinalizacao-de-que-luis-suarez-deseja-se-aposentar-em-breve-clj4jauxx006o0156dx0h5xsm.html . Como vai terminar tudo isso, ainda não sabemos. Tá tudo muito enrolado. É claro que torço para que Suárez cumpra seu contrato normalmente no Grêmio, faça muitos gols e continue encantando com seu futebol.  

O que me chama a atenção é a reação da torcida (nesse caso, do Grêmio, obviamente) em relação a imprensa. Os gremistas execraram os jornalistas Eduardo Gabardo e Marco Souza, autores da reportagem. O ex-vice de futebol do Grêmio, Paulo Caleffi, desmentiu a reportagem mas também foi desmentido por Renato, depois da vitória contra o Coritiba. 

A torcida gremista disse que a reportagem foi feita no intuito de caçar likes e notoriedade e que os repórteres são mentirosos. Também falaram que existe uma imprensa vermelha isenta (IVI). Ora, Gabardo tem quase 30 anos de carreira, nunca fez o perfil performático e não precisa disso. A empresa onde trabalha, a RBS, quanto mais tiver o apoio das duas torcidas da dupla Gre-nal, mais faturamento terá. É claro que eu entendo como o torcedor pensa, com a sua paixão. Mas, ao mesmo tempo, é muito assustador essa paranoia com a imprensa. Reportagens e jornalistas não fazem gols e não mudam resultados de jogos. 

Felizmente, com o desmentido de Renato, o ânimo da torcida serenou e posso dizer que o bom jornalismo venceu, mais uma vez. Como vai terminar essa história do Suárez? Não sabemos. Mas Eduardo Gabardo e Marco Souza foram competentíssimos e deram o alerta para o problema da condição física do Suárez. Parabéns aos dois!

Mais dois questionamentos com relação ao Suárez. Dizem que ele não joga no gramado sintético. Se o Grêmio passar pelo Bahia na Copa do Brasil, pode pegar Athletico na semifinal e Palmeiras na final, dois clubes que têm estádio com grama sintética. E aí? Suárez jogaria? Fica a pergunta.

Outro ponto que quero abordar: falaram que Suárez gostaria de ir para o Inter Miami. Ao mesmo tempo, dizem que ele reclama das viagens e dimensões continentais do Brasil e dos, como escrevi acima, gramados sintéticos de alguns estádios. Os Estados Unidos é maior em extenão territorial do que o Brasil e deve ter mais estádios com grama sintética já que muitos times devem usar os mesmos estádios de times de futebol americano. A única vantagem que Suárez teria indo pra lá é não jogar o campeonato estadual, que só existe no Brasil. Então, alegar isso para ir embora, pra mim, é muito estranho. Pode ser que ele quer ir para os Estados Unidos para jogar com Messi mas isso ele nunca assumiria. 

O presidente Alberto Guerra disse, em entrevista coletiva, que autorizará a ida dele à Barcelona para tratar das dores no joelho direito com seu médico particular. Só tem que ver a melhor data para ambos: Grêmio e Suárez. 

Aguardemos os capítulos dessa novela desgastante e chata, torcendo para um final feliz para nós, gremistas, com Suárez marcando muitos gols para nós.   

English:

My friends, everyone is following this Suárez story: https://gauchazh.clicrbs.com.br/esportes/gremio/noticia/2023/06/gremio-recebe-sinalizacao-de-que-luis-suarez-deseja- retire-soon-clj4jauxx006o0156dx0h5xsm.html . How all this will end, we still do not know. It's all very convoluted. Of course, I hope that Suárez fulfills his contract normally at Grêmio, scores many goals and continues to delight with his football.

What catches my attention is the reaction of the fans (in this case, Grêmio, obviously) in relation to the press. Gremistas execrated journalists Eduardo Gabardo and Marco Souza, authors of the report. Grêmio's former football deputy, Paulo Caleffi, denied the report but was also denied by Renato, after the victory against Coritiba.

The Gremista fans said that the report was made in order to hunt for likes and notoriety and that reporters are liars. They also said that there is an exempt red press (IVI). Now, Gabardo has almost 30 years of career, he never made the performance profile and he doesn't need it. The company where he works, RBS, the more he has the support of the two Grenal fans, the more revenue he will have. Of course I understand how fans think, with their passion. But at the same time, this paranoia with the press is very scary. Reports and journalists do not score goals and do not change game results.

Fortunately, with Renato's denial, the crowd calmed down and I can say that good journalism won, once again. How will this Suárez story end? We do not know. But Eduardo Gabardo and Marco Souza were very competent and alerted to the problem of Suárez's physical condition. Congratulations to both!

Two more questions regarding Suarez. They say he doesn't play on synthetic grass. If Grêmio passes Bahia in the Copa do Brasil, it can face Athletico in the semifinal and Palmeiras in the final, two clubs that have a stadium with synthetic grass. And there? Would Suarez play? The question remains.

Another point I want to address: they said that Suárez would like to go to Inter Miami. At the same time, it is said that he complains about travel and the continental dimensions of Brazil and, as I wrote above, the synthetic pitches of some stadiums. The United States is larger in territorial extension than Brazil and must have more stadiums with synthetic turf since many teams must use the same stadiums as American football teams. The only advantage Suárez would have going there is not playing in the state championship, which only exists in Brazil. So claiming that to go away, to me, is very strange. It could be that he wants to go to the United States to play with Messi but he would never assume that.

President Alberto Guerra said, in a press conference, that he will authorize his trip to Barcelona to treat the pain in his right knee with his private doctor. You just have to see the best date for both: Grêmio and Suárez.

Let's wait for the chapters of this exhausting and boring soap opera, hoping for a happy ending for us gremistas, with Suárez scoring many goals for us.

German:

Meine Freunde, alle verfolgen diese Suárez-Geschichte: https://gauchazh.clicrbs.com.br/esportes/gremio/noticia/2023/06/gremio-recebe-sinalizacao-de-que-luis-suarez-deseja-retire- bald-clj4jauxx006o0156dx0h5xsm.html . Wie das alles enden wird, wissen wir noch nicht. Es ist alles sehr verworren. Ich hoffe natürlich, dass Suárez seinen Vertrag bei Grêmio normal erfüllt, viele Tore schießt und weiterhin Freude an seinem Fußball hat.

Was meine Aufmerksamkeit erregt, ist die Reaktion der Fans (in diesem Fall natürlich Grêmio) in Bezug auf die Presse. Gremistas verunglimpfte die Journalisten Eduardo Gabardo und Marco Souza, die Autoren des Berichts. Grêmios ehemaliger Fußball-Stellvertreter Paulo Caleffi bestritt den Bericht, wurde aber nach dem Sieg gegen Coritiba auch von Renato dementiert.

Die Gremista-Fans sagten, dass der Bericht erstellt wurde, um nach Likes und Bekanntheit zu suchen, und dass Reporter Lügner seien. Sie sagten auch, dass es eine ausgenommene Rote Presse (IVI) gibt. Jetzt hat Gabardo fast 30 Jahre Karriere, er hat nie das Leistungsprofil erreicht und er braucht es nicht. Das Unternehmen, bei dem er arbeitet, RBS, wird umso mehr Einnahmen erzielen, je mehr er die Unterstützung der beiden Grenal-Fans hat. Natürlich verstehe ich, wie Fans mit ihrer Leidenschaft denken. Aber gleichzeitig ist diese Paranoia gegenüber der Presse auch sehr beängstigend. Reportagen und Journalisten schießen keine Tore und verändern Spielergebnisse nicht.

Glücklicherweise beruhigte sich die Menge nach Renatos Dementi und ich kann sagen, dass der gute Journalismus wieder einmal gewonnen hat. Wie wird diese Suárez-Geschichte enden? Wir wissen nicht. Aber Eduardo Gabardo und Marco Souza waren sehr kompetent und aufmerksam auf das Problem der körperlichen Verfassung von Suárez. Herzlichen Glückwunsch an beide!

Noch zwei Fragen zu Suarez. Es heißt, er spiele nicht auf Kunstrasen. Wenn Grêmio in der Copa do Brasil an Bahia vorbeizieht, kann er im Halbfinale gegen Athletico und im Finale gegen Palmeiras antreten, zwei Vereine, die über ein Stadion mit Kunstrasen verfügen. Und da? Würde Suarez spielen? Die Frage bleibt.

Ein weiterer Punkt, den ich ansprechen möchte: Sie sagten, dass Suárez gerne zu Inter Miami wechseln würde. Gleichzeitig soll er sich über das Reisen und die kontinentalen Ausmaße Brasiliens und, wie ich oben geschrieben habe, über die Kunstrasenplätze mancher Stadien beschweren. Die Vereinigten Staaten sind gebietsmäßig größer als Brasilien und müssen über mehr Stadien mit Kunstrasen verfügen, da viele Mannschaften die gleichen Stadien wie American-Football-Teams nutzen müssen. Der einzige Vorteil, den Suárez hätte, wenn er dorthin gehen würde, wäre, nicht an der Staatsmeisterschaft teilzunehmen, die es nur in Brasilien gibt. Daher ist es für mich sehr seltsam zu behaupten, dass man weggehen soll. Es könnte sein, dass er in die USA gehen möchte, um mit Messi zu spielen, aber davon würde er nie ausgehen.

Präsident Alberto Guerra sagte auf einer Pressekonferenz, dass er seine Reise nach Barcelona genehmigen werde, um die Schmerzen in seinem rechten Knie bei seinem Privatarzt behandeln zu lassen. Sie müssen nur das beste Datum für beide sehen: Grêmio und Suárez.

Warten wir die Kapitel dieser anstrengenden und langweiligen Seifenoper ab und hoffen auf ein Happy End für uns Gremistas, in dem Suárez viele Tore für uns schießt.

Ukrainian: 

Мої друзі, усі стежать за цією історією Суареса: https://gauchazh.clicrbs.com.br/esportes/gremio/noticia/2023/06/gremio-recebe-sinalizacao-de-que-luis-suarez-deseja- retire- soon-clj4jauxx006o0156dx0h5xsm.html . Чим все це закінчиться, ми ще не знаємо. Це все дуже заплутано. Звичайно, я сподіваюся, що Суарес нормально виконує свій контракт у Греміо, забиває багато голів і продовжує захоплювати своїм футболом.

Мою увагу привертає реакція вболівальників (в даному випадку, очевидно, Греміо) на пресу. Гремістас прокляв журналістів Едуардо Габардо та Марко Соузу, авторів звіту. Колишній заступник Греміо з футболу Пауло Калеффі спростував цю інформацію, але його також спростував Ренато після перемоги проти Корітіби.

Фанати Gremista заявили, що репортаж був зроблений з метою полювання на лайки та популярність, а репортери – брехуни. Також сказали, що є звільнена червона преса (IVI). Зараз у Габардо майже 30 років кар'єри, він ніколи не виходив у профіль і йому це не потрібно. Компанія, де він працює, RBS, чим більше він матиме підтримку двох фанатів Греналя, тим більше він матиме доходу. Звичайно, я розумію, як думають уболівальники, з їхнім запалом. Але водночас ця параноя з пресою дуже страшна. Репортажі та журналісти не забивають голи і не змінюють результати гри.

На щастя, після відмови Ренато натовп заспокоївся, і я можу сказати, що хороша журналістика знову перемогла. Чим закінчиться ця історія Суареса? Ми не знаємо. Але Едуардо Габардо та Марко Соуза були дуже компетентними та звернули увагу на проблему фізичного стану Суареса. Вітаємо обох!

Ще два запитання щодо Суареса. Кажуть, він не грає на синтетичній траві. Якщо Греміо обійде Баїю в Кубку Бразилії, він може зіткнутися з Атлетіко в півфіналі та Палмейрасом у фіналі, двома клубами, які мають стадіон із штучною травою. І там? Грав би Суарес? Питання залишається.

Ще один момент, на який я хочу звернути увагу: вони сказали, що Суарес хотів би перейти в Інтер Маямі. Водночас кажуть, що він скаржиться на подорожі та континентальні розміри Бразилії та, як я писав вище, синтетичні поля деяких стадіонів. Територіально Сполучені Штати більші, ніж Бразилія, і повинні мати більше стадіонів із синтетичним покриттям, оскільки багато команд повинні використовувати ті самі стадіони, що й команди з американського футболу. Єдина перевага, яку мав би Суарес, поїхавши туди, — це не грати в чемпіонаті штату, який існує лише в Бразилії. Тому стверджувати, що піти геть, для мене дуже дивно. Цілком можливо, що він хоче поїхати до Сполучених Штатів, щоб пограти з Мессі, але він ніколи б не припустив цього.

Президент Альберто Герра заявив на прес-конференції, що він дозволив би свою поїздку до Барселони, щоб лікувати біль у правому коліні у свого приватного лікаря. Ви просто повинні побачити найкращу дату для обох: Греміо та Суареса.

Давайте почекаємо глав цієї виснажливої ​​та нудної мильної опери, сподіваючись на щасливий кінець для нас, гремістів, коли Суарес забиває нам багато голів.

Russian:

Друзья мои, все следят за этой историей Суареса: скоро-clj4jauxx006o0156dx0h5xsm.html . Чем все это закончится, мы пока не знаем. Все очень запутано. Конечно, я надеюсь, что Суарес нормально отработает свой контракт с «Гремио», забьет много голов и продолжит радовать своим футболом.

Что привлекает мое внимание, так это реакция болельщиков (в данном случае, очевидно, Гремио) на прессу. Гремисты проклинали журналистов Эдуардо Габардо и Марко Соузу, авторов доклада. Бывший заместитель Гремио по футболу Пауло Калеффи опроверг это сообщение, но его также опроверг Ренато после победы над Коритибой.

Поклонники Gremista заявили, что репортаж был сделан для того, чтобы охотиться за лайками и известностью, и что репортеры лгут. Еще сказали, что есть освобожденная красная пресса (ИВИ). Теперь у Габардо почти 30 лет карьеры, он никогда не составлял профиль производительности, и он ему не нужен. Компания, в которой он работает, RBS, чем больше у него поддержки двух фанатов Греналя, тем больше у него будет доходов. Конечно, я понимаю, как думают фанаты, с их страстью. Но в то же время эта паранойя с прессой очень пугает. Репортажи и журналисты не забивают голы и не меняют результаты игр.

К счастью, после опровержения Ренато толпа успокоилась, и я могу сказать, что хорошая журналистика снова победила. Чем закончится эта история с Суаресом? Мы не знаем. Но Эдуардо Габардо и Марко Соуза были очень компетентны и знали о проблеме физического состояния Суареса. Поздравляем обоих!

Еще два вопроса по Суаресу. Говорят, он не играет на синтетической траве. Если Гремиу обыграет Баию в Кубке Бразилии, он может встретиться с Атлетико в полуфинале и с Палмейрасом в финале, двумя клубами, у которых есть стадион с синтетической травой. И там? Сыграет ли Суарес? Вопрос остается.

Еще один момент, на который я хочу обратить внимание: они сказали, что Суарес хотел бы перейти в «Интер Майами». При этом говорят, что он жалуется на разъезды и континентальные размеры Бразилии и, как я писал выше, на синтетические поля некоторых стадионов. Соединенные Штаты больше по территориальной протяженности, чем Бразилия, и должны иметь больше стадионов с синтетическим покрытием, поскольку многие команды должны использовать те же стадионы, что и команды по американскому футболу. Единственное преимущество, которое Суарес мог бы получить, — это отсутствие участия в чемпионате штата, который существует только в Бразилии. Так что утверждать, что уйти, для меня очень странно. Возможно, он хочет поехать в Соединенные Штаты, чтобы сыграть с Месси, но он никогда бы этого не предположил.

Президент Альберто Герра заявил на пресс-конференции, что разрешит ему поездку в Барселону, чтобы вылечить боль в правом колене у своего частного врача. Вам просто нужно увидеть лучшую дату для обоих: Гремио и Суареса.

Давайте дождемся глав этой утомительной и скучной мыльной оперы, надеясь на счастливый конец для нас, гремистов, где Суарес забьет нам много голов.

Spanish:

Mis amigos, todos siguen esta historia de Suárez: https://gauchazh.clicrbs.com.br/esportes/gremio/noticia/2023/06/gremio-recebe-sinalizacao-de-que-luis-suarez-deseja- retire- pronto-clj4jauxx006o0156dx0h5xsm.html. Cómo terminará todo esto, todavía no lo sabemos. Es todo muy enrevesado. Eso sí, espero que Suárez cumpla su contrato con normalidad en Grêmio, marque muchos goles y siga deleitando con su fútbol.

Lo que me llama la atención es la reacción de los hinchas (en este caso, Grêmio, obviamente) en relación a la prensa. Gremistas execró a los periodistas Eduardo Gabardo y Marco Souza, autores del reportaje. El exdiputado de fútbol de Grêmio, Paulo Caleffi, negó el informe pero también fue negado por Renato, tras la victoria contra Coritiba.

Los hinchas gremistas dijeron que el reportaje se hizo para cazar likes y notoriedad y que los reporteros son unos mentirosos. También dijeron que hay una prensa roja exenta (IVI). Ahora, Gabardo tiene casi 30 años de carrera, nunca hizo el perfil de desempeño y no lo necesita. La empresa donde trabaja, RBS, cuanto más apoyo tenga de los dos hinchas del Grenal, más ingresos tendrá. Por supuesto que entiendo cómo piensan los fanáticos, con su pasión. Pero al mismo tiempo, esta paranoia con la prensa da mucho miedo. Los reportajes y los periodistas no marcan goles y no modifican los resultados de los partidos.

Afortunadamente, con la negación de Renato, la multitud se calmó y puedo decir que el buen periodismo ganó, una vez más. ¿Cómo terminará esta historia de Suárez? No sabemos. Pero Eduardo Gabardo y Marco Souza fueron muy competentes y alertaron sobre el problema del estado físico de Suárez. ¡Felicitaciones a ambos!

Dos preguntas más sobre Suárez. Dicen que no juega en pasto sintético. Si Grêmio supera a Bahía en la Copa do Brasil, puede enfrentar a Athletico en la semifinal y Palmeiras en la final, dos clubes que tienen un estadio con césped sintético. ¿Y ahí? ¿Jugaría Suárez? La pregunta permanece.

Otro punto que quiero tocar: dijeron que a Suárez le gustaría ir al Inter Miami. Al mismo tiempo, se dice que se queja de los viajes y de las dimensiones continentales de Brasil y, como escribí más arriba, de las canchas sintéticas de algunos estadios. Estados Unidos es más grande en extensión territorial que Brasil y debe tener más estadios con césped sintético ya que muchos equipos deben usar los mismos estadios que los equipos de fútbol americano. La única ventaja que tendría Suárez de ir allí es no jugar en el campeonato estatal, que solo existe en Brasil. Así que afirmar que irse, para mí, es muy extraño. Puede ser que quiera ir a Estados Unidos a jugar con Messi pero eso nunca lo asumiría.

El presidente Alberto Guerra dijo, en rueda de prensa, que autorizaría su viaje a Barcelona para tratar el dolor en su rodilla derecha con su médico privado. Solo hay que ver la mejor fecha para ambos: Grêmio y Suárez.

Esperemos los capítulos de esta agotadora y aburrida telenovela, esperando un final feliz para los gremistas, con Suárez marcando muchos goles para nosotros.

French:

Mes amis, tout le monde suit cette histoire de Suárez : https://gauchazh.clicrbs.com.br/esportes/gremio/noticia/2023/06/gremio-recebe-sinalizacao-de-que-luis-suarez-deseja-retire- bientôt-clj4jauxx006o0156dx0h5xsm.html . Comment tout cela va se terminer, nous ne le savons toujours pas. Tout est très alambiqué. Bien sûr, j'espère que Suárez remplit normalement son contrat à Grêmio, marque de nombreux buts et continue de se délecter de son football.

Ce qui retient mon attention, c'est la réaction des fans (en l'occurrence, Grêmio, évidemment) par rapport à la presse. Gremistas a exécré les journalistes Eduardo Gabardo et Marco Souza, auteurs du rapport. L'ancien adjoint au football de Grêmio, Paulo Caleffi, a nié le rapport mais a également été démenti par Renato, après la victoire contre Coritiba.

Les fans de Gremista ont déclaré que le reportage avait été fait dans le but de chasser les goûts et la notoriété et que les journalistes étaient des menteurs. Ils ont également dit qu'il existe une presse rouge exemptée (IVI). Maintenant, Gabardo a presque 30 ans de carrière, il n'a jamais fait le profil de performance et il n'en a pas besoin. La société où il travaille, RBS, plus il aura le soutien des deux fans de Grenal, plus il aura de revenus. Bien sûr, je comprends comment les fans pensent, avec leur passion. Mais en même temps, cette paranoïa avec la presse fait très peur. Les reportages et les journalistes ne marquent pas de buts et ne changent pas les résultats des matchs.

Heureusement, avec le démenti de Renato, la foule s'est calmée et je peux dire que le bon journalisme a gagné, une fois de plus. Comment cette histoire de Suárez va-t-elle se terminer ? Nous ne savons pas. Mais Eduardo Gabardo et Marco Souza ont été très compétents et alertés sur le problème de condition physique de Suárez. Félicitations à tous les deux !

Deux autres questions concernant Suarez. Ils disent qu'il ne joue pas sur du gazon synthétique. Si Grêmio dépasse Bahia en Copa do Brasil, il peut affronter l'Athletico en demi-finale et Palmeiras en finale, deux clubs qui disposent d'un stade en gazon synthétique. Et là? Est-ce que Suarez jouerait? La question demeure.

Un autre point que je veux aborder : ils ont dit que Suárez aimerait aller à l'Inter Miami. En même temps, on dit qu'il se plaint des déplacements et des dimensions continentales du Brésil et, comme je l'écrivais plus haut, des terrains synthétiques de certains stades. Les États-Unis ont une extension territoriale plus grande que le Brésil et doivent avoir plus de stades avec du gazon synthétique car de nombreuses équipes doivent utiliser les mêmes stades que les équipes de football américain. Le seul avantage que Suárez aurait là-bas est de ne pas jouer dans le championnat d'État, qui n'existe qu'au Brésil. Alors prétendre que partir, pour moi, est très étrange. Il se pourrait qu'il veuille aller aux États-Unis pour jouer avec Messi, mais il ne le supposerait jamais.

Le président Alberto Guerra a déclaré, lors d'une conférence de presse, qu'il autoriserait son voyage à Barcelone pour soigner la douleur de son genou droit avec son médecin privé. Il suffit de voir la meilleure date pour les deux : Grêmio et Suárez.

Attendons les chapitres de ce feuilleton épuisant et ennuyeux, en espérant une fin heureuse pour nous les gremistas, avec Suárez marquant de nombreux buts pour nous.

Chinese: 

我的朋友们，每个人都在关注苏亚雷斯的故事：https://gauchazh.clicrbs.com.br/esportes/gremio/noticia/​​2023/06/gremio-recebe-sinalizacao-de-que-luis-suarez-deseja-退休-很快-clj4jauxx006o0156dx0h5xsm.html 。 这一切将如何结束，我们仍然不知道。 这一切都非常复杂。 当然，我希望苏亚雷斯能够正常履行在格雷米奥的合同，打进很多进球，并继续为自己的足球感到高兴。

引起我注意的是球迷（在本例中显然是格雷米奥）对媒体的反应。 格雷米斯塔斯咒骂了该报告的作者、记者爱德华多·加巴多和马可·苏扎。 格雷米奥的前足球副手保罗·卡莱菲否认了这一报道，但在战胜科里蒂巴后雷纳托也否认了这一报道。

Gremista粉丝表示，报道是为了博取点赞和恶名，记者都是骗子。 他们还说有一个豁免的红色新闻（IVI）。 现在，加巴多已经有近30年的职业生涯了，他从未做出过业绩简介，他也不需要它。 他所在的公司是苏格兰皇家银行，他越有两位格纳尔球迷的支持，他的收入就越多。 我当然理解粉丝的想法和热情。 但与此同时，这种对媒体的偏执是非常可怕的。 报道和记者不会进球，也不会改变比赛结果。

幸运的是，随着雷纳托的否认，人群平静下来，我可以说，好的新闻再次获胜。 苏亚雷斯的故事将会如何结束？ 我们不知道。 但爱德华多·加巴多和马尔科·苏萨非常有能力，并且对苏亚雷斯的身体状况问题保持警惕。 恭喜两位！

还有两个关于苏亚雷斯的问题。 他们说他不在人造草坪上打球。 如果格雷米奥在巴西杯中击败巴伊亚，那么它可以在半决赛中面对竞技队，在决赛中面对帕尔梅拉斯队，这两支球队都拥有人造草坪的体育场。 那儿呢？ 苏亚雷斯会上场吗？ 问题仍然存在。

还有一点我要说的是：他们说苏亚雷斯想去迈阿密国际。 与此同时，据说他抱怨巴西的旅行和大陆面积，以及正如我上面所写的，一些体育场的合成球场。 美国的领土面积比巴西更大，因此必须拥有更多的人造草坪体育场，因为许多球队必须使用与美式足球队相同的体育场。 苏亚雷斯去那里唯一的优势是不参加州锦标赛，而州锦标赛只存在于巴西。 因此，对我来说，声称要离开是很奇怪的。 他可能想去美国和梅西一起踢球，但他永远不会这么想。

总统阿尔贝托·格拉在新闻发布会上表示，他将授权他前往巴塞罗那，与私人医生一起治疗右膝疼痛。 您只需查看格雷米奥和苏亚雷斯的最佳约会即可。

让我们等待这部又累又无聊的肥皂剧的章节，希望我们这些灰熊能有一个幸福的结局，苏亚雷斯为我们打进了很多球。

Estudos de Televisão: Diálogos Brasil-Portugal

Meus Amigos, sempre que faço as minhas leituras, tento ler algum livro relacionado à minha área, a comunicação. Na Feira do Livro do ano passado, achei, por 5 reais, essa obra da gravura ao lado: Estudos de Televisão, Diálogos Brasil-Portugal. A obra, editada pela Editora Sulina e pela Globo Universidade, é uma coletânea, de quase 400 páginas, de estudos de especialistas em comunicação brasileiros e portugueses. Até aí, tudo bem. 

O problema é que depois, em casa, fui folhear o livro e descobri que ele é de 2011. Ou seja, em alguns momentos, a obra fica completamente desatualizada. Vou citar três: num dos artigos, o autor cita que os programas, naquela época, começavam a ter uma maior participação do público e cita, como exemplo, o programa Esquenta, da Rede Globo, que já saiu do ar, em 2017. Segundo exemplo: o livro, em alguns artigos, cita o uso do Orkut, que foi encerrado em 2014, e não cita o Instagram, que iniciou em 2010, ano anterior ao lançamento desta obra. Potanto, era um nenê entre as redes sociais. O terceiro momento que mostra a desatualização do livro é que ele cita a implantação da TV digital no Brasil que, segundo a obra, ainda ia começar em 2016 mas, como todos sabem, já aconteceu, afinal em 2023 (e não foi, nem de longe, a revolução que muitos imaginaram). Então, por esses momentos, o livro chega a ser divertido. 

A obra é mais teórica, com uma linguagem tanto difícil. E ela também é interessante por mostrar o que acontece em Portugal, país que nos colonizou e ainda nós é tão próximo. Valeu pelo conhecimento, a reflexão, o aprendizado...        

English:

My friends, whenever I do my readings, I try to read a book related to my area, communication. At last year's Book Fair, I found, for 5 reais, this work from the engraving on the side: Television Studies, Brazil-Portugal Dialogues. The work, edited by Editora Sulina and by Globo Universidade, is a collection, of almost 400 pages, of studies by Brazilian and Portuguese communication specialists. Until then, so good.

The problem is that later, at home, I went to leaf through the book and discovered that it is from 2011. That is, at times, the work is completely out of date. I will mention three: in one of the articles, the author mentions that the programs, at that time, began to have greater public participation and he cites, as an example, the program Esquenta, from Rede Globo, which already went off the air in 2017. example: the book, in some articles, mentions the use of Orkut, which ended in 2014, and does not mention Instagram, which started in 2010, the year before the launch of this work. Potanto, it was a baby among social networks. The third moment that shows how outdated the book is is that it mentions the implementation of digital TV in Brazil which, according to the work, was still going to start in 2016 but, as everyone knows, it already happened, after all, in 2023 (and it wasn't, not even far, the revolution that many imagined). So, for those moments, the book becomes fun.

The work is more theoretical, with a language that is so difficult. And she is also interesting for showing what happens in Portugal, a country that colonized us and is still so close to us. Thanks for the knowledge, reflection, learning...

German:

Meine Freunde, wann immer ich lese, versuche ich, ein Buch zu lesen, das mit meinem Fachgebiet, der Kommunikation, zu tun hat. Auf der letztjährigen Buchmesse habe ich für 5 Reais dieses Werk aus der Gravur auf der Seite gefunden: Fernsehstudien, Dialoge zwischen Brasilien und Portugal. Das von Editora Sulina und Globo Universidade herausgegebene Werk ist eine fast 400 Seiten umfassende Sammlung von Studien brasilianischer und portugiesischer Kommunikationsspezialisten. Bis dahin, so gut.

Das Problem ist, dass ich später zu Hause das Buch durchblätterte und feststellte, dass es aus dem Jahr 2011 stammt. Das heißt, das Werk ist teilweise völlig veraltet. Ich möchte drei erwähnen: In einem der Artikel erwähnt der Autor, dass die Sendungen zu dieser Zeit eine größere öffentliche Beteiligung hatten, und nennt als Beispiel die Sendung Esquenta von Rede Globo, die bereits ausgestrahlt wurde im Jahr 2017. Beispiel: Das Buch erwähnt in einigen Artikeln die Nutzung von Orkut, die 2014 endete, und erwähnt nicht Instagram, das 2010 begann, ein Jahr vor der Veröffentlichung dieser Arbeit. Potanto war ein Baby unter den sozialen Netzwerken. Der dritte Punkt, der zeigt, wie veraltet das Buch ist, ist die Erwähnung der Einführung des digitalen Fernsehens in Brasilien, die dem Werk zufolge noch im Jahr 2016 beginnen sollte, aber, wie jeder weiß, schließlich bereits im Jahr 2023 erfolgte (Und es war bei weitem nicht die Revolution, die sich viele vorgestellt hatten). Für solche Momente macht das Buch Spaß.

Die Arbeit ist eher theoretisch, mit einer so schwierigen Sprache. Und sie ist auch interessant, weil sie zeigt, was in Portugal passiert, einem Land, das uns kolonisiert hat und uns immer noch so nahe steht. Danke für das Wissen, die Reflexion, das Lernen...

Ukrainian:

Мої друзі, щоразу, коли я читаю, я намагаюся читати книгу, пов’язану з моєю сферою, спілкуванням. На минулорічному книжковому ярмарку я знайшов за 5 реалів цю роботу з гравюри збоку: Телевізійні дослідження, Бразильсько-португальські діалоги. Робота під редакцією Editora Sulina та Globo Universidade є майже 400-сторінковою збіркою досліджень бразильських і португальських спеціалістів з комунікації. А поки добре.

Проблема в тому, що потім, вдома, я пішов гортати книгу і виявив, що вона 2011 року. Тобто часом твір зовсім застарів. Я згадаю три: в одній із статей автор згадує, що програми, у той час, почали мати більшу участь громадськості, і він наводить, як приклад, програму Esquenta від Rede Globo, яка вже вийшла з ефіру. у 2017 році. приклад: у деяких статтях у книзі згадується використання Orkut, яке припинилося у 2014 році, і не згадується Instagram, який розпочався у 2010 році, за рік до запуску цієї роботи. Potanto, це був малюк серед соціальних мереж. Третій момент, який показує, наскільки книга застаріла, полягає в тому, що в ній згадується впровадження цифрового телебачення в Бразилії, яке, згідно з роботою, ще мало розпочатися в 2016 році, але, як усім відомо, це вже відбулося, зрештою, у 2023 році. (і це була зовсім не та революція, яку багато хто уявляв). Тож у такі моменти книга стає веселою.

Робота більше теоретична, з такою важкою мовою. І вона також цікава тим, що показує, що відбувається в Португалії, країні, яка колонізувала нас і досі так близько до нас. Дякую за знання, роздуми, навчання...

Russian:

Друзья мои, всякий раз, когда я читаю книги, я стараюсь читать книгу, связанную с моей областью общения. На прошлогодней книжной ярмарке я нашел за 5 реалов эту работу с гравюры на боку: «Телевизионные исследования, бразильско-португальские диалоги». Работа, отредактированная Editora Sulina и Globo Universidade, представляет собой собрание почти 400 страниц исследований бразильских и португальских специалистов по коммуникациям. А пока так хорошо.

Проблема в том, что потом, уже дома, я пошел листать книгу и обнаружил, что она 2011 года. То есть временами произведение совсем устарело. Упомяну три: в одной из статей автор упоминает, что программы в то время стали иметь большее общественное участие и приводит в пример программу Esquenta от Rede Globo, которая уже вышла из эфира в 2017 г. пример: в книге в некоторых статьях упоминается использование Orkut, которое закончилось в 2014 г., и не упоминается Instagram, начавшийся в 2010 г., за год до запуска этой работы. Потанто, это был ребенок среди социальных сетей. Третий момент, который показывает, насколько книга устарела, это то, что в ней упоминается о внедрении цифрового телевидения в Бразилии, которое, согласно работе, должно было начаться еще в 2016 году, но, как всем известно, оно уже произошло, ведь в 2023 году (и это была далеко не та революция, которую многие себе представляли). Итак, в такие моменты книга становится забавной.

Работа более теоретическая, с таким сложным языком. А еще она интересна тем, что показывает, что происходит в Португалии, стране, которая нас колонизировала и до сих пор так близка нам. Спасибо за знания, размышления, обучение...

Spanish:

Mis amigos, cada vez que hago mis lecturas, trato de leer un libro relacionado con mi área, la comunicación. En la Feria del Libro del año pasado encontré, por 5 reales, esta obra del grabado al costado: Estudios de Televisión, Diálogos Brasil-Portugal. La obra, editada por Editora Sulina y por Globo Universidade, es una colección, de casi 400 páginas, de estudios de especialistas en comunicación brasileños y portugueses. Hasta entonces, muy bien.

El problema es que luego, en casa, fui a hojear el libro y descubrí que es del 2011. Es decir, a veces la obra está completamente desactualizada. Mencionaré tres: en uno de los artículos, el autor menciona que los programas, en ese momento, comenzaron a tener mayor participación de público y cita, como ejemplo, el programa Esquenta, de la Rede Globo, que ya salió del aire. en 2017. ejemplo: el libro, en algunos artículos, menciona el uso de Orkut, que terminó en 2014, y no menciona Instagram, que comenzó en 2010, el año anterior al lanzamiento de este trabajo. Potanto, fue un bebé entre las redes sociales. El tercer momento que muestra lo desactualizado del libro es que menciona la implementación de la TV digital en Brasil que, según el trabajo, aún iba a comenzar en 2016 pero, como todos saben, ya sucedió, después de todo, en 2023. (y no fue, ni de lejos, la revolución que muchos imaginaban). Entonces, para esos momentos, el libro se vuelve divertido.

El trabajo es más teórico, con un lenguaje que es tan difícil. Y también es interesante por mostrar lo que ocurre en Portugal, un país que nos colonizó y que sigue estando tan cerca de nosotros. Gracias por el conocimiento, la reflexión, el aprendizaje...

French:

Mes amis, chaque fois que je fais mes lectures, j'essaie de lire un livre lié à mon domaine, la communication. Au Salon du livre de l'an dernier, j'ai trouvé, pour 5 reais, cet ouvrage de la gravure sur le côté : Études télévisuelles, Dialogues Brésil-Portugal. L'ouvrage, édité par Editora Sulina et par Globo Universidade, est une collection, de près de 400 pages, d'études réalisées par des spécialistes brésiliens et portugais de la communication. Jusque-là, tout va bien.

Le problème, c'est que plus tard, chez moi, je suis allé feuilleter le livre et j'ai découvert qu'il date de 2011. C'est-à-dire que parfois, l'ouvrage est complètement dépassé. J'en mentionnerai trois : dans l'un des articles, l'auteur mentionne que les programmes, à cette époque, ont commencé à avoir une plus grande participation du public et il cite, à titre d'exemple, le programme Esquenta, de Rede Globo, qui a déjà cessé d'émettre en 2017. exemple : le livre, dans certains articles, mentionne l'utilisation d'Orkut, qui a pris fin en 2014, et ne mentionne pas Instagram, qui a débuté en 2010, l'année précédant le lancement de cet ouvrage. Potanto, c'était un bébé parmi les réseaux sociaux. Le troisième moment qui montre à quel point le livre est dépassé est qu'il mentionne la mise en œuvre de la télévision numérique au Brésil qui, selon les travaux, devait encore commencer en 2016 mais, comme chacun le sait, cela s'est déjà produit, après tout, en 2023 (et ce n'était pas, même pas loin, la révolution que beaucoup imaginaient). Alors, pour ces moments-là, le livre devient amusant.

Le travail est plus théorique, avec un langage tellement difficile. Et elle est aussi intéressante pour montrer ce qui se passe au Portugal, un pays qui nous a colonisés et qui est toujours si proche de nous. Merci pour la connaissance, la réflexion, l'apprentissage...

Chinese:

我的朋友们，每当我读书时，我都会尝试读一本与我的领域、交流相关的书。 在去年的书展上，我花了5雷亚尔从侧面的版画上找到了这部作品：电视研究，巴西-葡萄牙对话。 该书由 Editora Sulina 和 Globo Universidade 编辑，是巴西和葡萄牙传播专家研究成果的近 400 页的合集。 直到那时，一切都很好。

问题是，后来我在家翻了一下这本书，发现是2011年的。也就是说，有时候，这本书已经完全过时了。 我要提三点：在其中一篇文章中，作者提到这些节目当时开始有更多的公众参与，他引用了来自 Rede Globo 的 Esquenta 节目作为例子，该节目已经停播2017年。例如：书中在一些文章中提到了Orkut的使用，该应用于2014年结束，而没有提及Instagram，该应用始于2010年，即本作品推出的前一年。 Potanto，它是社交网络中的一个婴儿。 第三个表明这本书有多么过时的时刻是，它提到了巴西数字电视的实施，根据该书，数字电视仍将于 2016 年开始，但众所周知，毕竟在 2023 年就已经发生了（这并不是许多人想象的革命，甚至还不是很远）。 因此，在那些时刻，这本书变得很有趣。

这项工作更加理论化，语言也非常困难。 她也很有趣地展示了葡萄牙所发生的事情，这个国家曾经是我们的殖民地，而且距离我们仍然很近。 感谢您的知识、反思、学习……

 

Livro 100 Anos da Revolução Russa

Meus amigos, li um livro diferente: 100 Anos da Revolução Russa, orgnizado por Walmaro Paz e editado. Como vocês sabem, a Revolução Russa foi em 1917 e, portanto em 2017, fez 100 anos. Em 2017, aconteceu, em Porto Alegre, um seminário para debater o legado dessa revolução. Foram 19 palestras que discutiram a revolução russa. O livro é a transcrição, na íntegra, de todas essas 19 palestras. Destaque para a fala do ex-ministro e ex-governador Tarso Genro. 

Em alguns artigos, há certos exageros como dizer que a Revolução Russa foi o fato mais importante do século 20 (para mim, infelizmente, foi a 2º Guerra Mundial) mas ela teve grande importância com a criação de vários direitos trabalhistas e a defesa do voto feminino. Se não fosse a revolução russa, os patrões nos explorariam mais do que ainda nos exploram hoje em dia.   
Como todos sabem, a Revolução Russa implantou o socialismo e criou a União Soviética. O que eu acho do socialismo? Muito do que penso sobre o assunto, refleti no artigo que que escrevi sobre a morte de Fidel Castro, no final de 2016: A morte de Fidel . 

Mas acho que o socialismo nunca será predominante no mundo porque as pessoas são individualistas e não querem dividir as suas posses, os seus lucros. Acho também que a campanha de demonização do socialismo/comunismo pelos capitalistas sempre foi muito forte e competente. As pessoas têm muito medo do socialismo. Os empresários, então, nem se fala (e com razão porque perderiam seus negócios). O capitalismo pode ser um pouco melhor por nos dar mais liderdade econômica e mobilidade social mas parem de achar que ele é a solução do mundo; a oitava maravilha, que todo mundo vai viver em Miami se ele for implantado. Repito o que escrevi no texto sobre Fidel: é só olhar para as ruas do seu país, capitalista, e ver quanta pobreza temos por aí espalhada. 

O capitalismo se preocupa, basicamente, com o lucro. O socialismo, com as pessoas. O que o socialismo/comunismo precisa aprender é viver com liberdade de expressão. Ele sempre foi implantado com ditaduras. A maior parte dos países capitalistas é democrático.  

A Revolução Russa acendeu a luta dos trabalhadores e, por isso, foi tão importante. Muitas conquistas nossas como salário mínimo; férias; descanso semanal remunerado, entre outros, vieram de lá. Foi isso que aprendi com esse livro.    

English:

My friends, I read a different book: 100 Years of the Russian Revolution, organized by Walmaro Paz and edited. As you know, the Russian Revolution was in 1917 and therefore in 2017 it is 100 years old. In 2017, a seminar was held in Porto Alegre to discuss the legacy of this revolution. There were 19 lectures that discussed the Russian revolution. The book is the transcription, in full, of all these 19 lectures. Highlight for the speech of the ex-minister and ex-governor Tarso Genro.

In some articles, there are certain exaggerations like saying that the Russian Revolution was the most important fact of the 20th century (for me, unfortunately, it was the 2nd World War) but it had great importance with the creation of several labor rights and the defense of the vote feminine. If it weren't for the Russian revolution, the bosses would exploit us more than they still exploit us today.

As everyone knows, the Russian Revolution implanted socialism and created the Soviet Union. What do I think of socialism? Much of what I think about the subject, I reflected in the article I wrote about the death of Fidel Castro, at the end of 2016: A morte de Fidel .

But I think socialism will never prevail in the world because people are individualistic and don't want to share their possessions, their profits. I also think that the campaign to demonize socialism/communism by capitalists has always been very strong and competent. People are very afraid of socialism. Entrepreneurs, then, are not even talked about (and rightly so because they would lose their business). Capitalism can be a little better for giving us more economic leadership and social mobility but stop thinking that it is the world's solution; the eighth wonder, that everyone will live in Miami if it is implemented. I repeat what I wrote in the text about Fidel: just look at the streets of his capitalist country and see how much poverty we have spread out there.

Capitalism is primarily concerned with profit. Socialism, with the people. What socialism/communism needs to learn is to live with freedom of expression. It has always been implanted with dictatorships. Most capitalist countries are democratic.

The Russian Revolution ignited the workers' struggle and that's why it was so important. Many of our achievements such as minimum wage; vacation; paid weekly rest, among others, came from there. That's what I learned from this book.

German:

Meine Freunde, ich habe ein anderes Buch gelesen: 100 Jahre russische Revolution, zusammengestellt von Walmaro Paz und herausgegeben. Wie Sie wissen, fand die Russische Revolution im Jahr 1917 statt und ist daher im Jahr 2017 100 Jahre alt. Im Jahr 2017 fand in Porto Alegre ein Seminar statt, um das Erbe dieser Revolution zu diskutieren. Es gab 19 Vorträge, in denen die Russische Revolution thematisiert wurde. Das Buch ist die vollständige Transkription aller dieser 19 Vorträge. Highlight für die Rede des Ex-Ministers und Ex-Gouverneurs Tarso Genro.

In einigen Artikeln gibt es gewisse Übertreibungen, wie zum Beispiel die Aussage, dass die Russische Revolution die wichtigste Tatsache des 20. Jahrhunderts war (für mich war es leider der 2. Weltkrieg), aber sie hatte große Bedeutung für die Schaffung mehrerer Arbeitsrechte und des Verteidigung der Stimme weiblich. Ohne die russische Revolution würden uns die Bosse stärker ausbeuten, als sie uns heute noch ausbeuten.

Wie jeder weiß, hat die Russische Revolution den Sozialismus eingeführt und die Sowjetunion geschaffen. Was halte ich vom Sozialismus? Vieles von dem, was ich über das Thema denke, habe ich in dem Artikel widergespiegelt, den ich Ende 2016 über den Tod von Fidel Castro geschrieben habe: A morte de Fidel.

Aber ich denke, dass sich der Sozialismus niemals in der Welt durchsetzen wird, weil die Menschen individualistisch sind und ihren Besitz und ihre Gewinne nicht teilen wollen. Ich denke auch, dass die Kampagne zur Dämonisierung des Sozialismus/Kommunismus durch Kapitalisten immer sehr stark und kompetent war. Die Menschen haben große Angst vor dem Sozialismus. Über Unternehmer wird also nicht einmal gesprochen (und das zu Recht, denn sie würden ihr Geschäft verlieren). Der Kapitalismus kann ein wenig besser sein, um uns mehr wirtschaftliche Führung und soziale Mobilität zu verschaffen, aber denken Sie nicht mehr, dass er die Lösung für die Welt ist. Das achte Wunder, dass jeder in Miami leben wird, wenn es umgesetzt wird. Ich wiederhole, was ich im Text über Fidel geschrieben habe: Schauen Sie sich einfach die Straßen seines kapitalistischen Landes an und sehen Sie, wie viel Armut wir dort verbreitet haben.

Im Kapitalismus geht es in erster Linie um Profit. Sozialismus, mit dem Volk. Was der Sozialismus/Kommunismus lernen muss, ist, mit der Meinungsfreiheit zu leben. Es wurde schon immer Diktaturen eingepflanzt. Die meisten kapitalistischen Länder sind demokratisch.

Die Russische Revolution entfachte den Arbeiterkampf und war deshalb so wichtig. Viele unserer Errungenschaften wie Mindestlohn; Urlaub; Von dort kam unter anderem die bezahlte wöchentliche Ruhezeit. Das habe ich aus diesem Buch gelernt.

Ukrainian:

Друзі, я прочитав іншу книгу: 100 років російської революції, упорядковану Вальмаро Пасом і відредаговану. Як відомо, російська революція була в 1917 році, тому в 2017 році їй виповнюється 100 років. У 2017 році в Порту-Алегрі відбувся семінар для обговорення спадщини цієї революції. Про російську революцію було прочитано 19 лекцій. Книга є розшифровкою, повністю, усіх цих 19 лекцій. Акцент для виступу екс-міністра та екс-губернатора Тарсо Генро.

У деяких статтях є певні перебільшення, як-от те, що російська революція була найважливішим фактом 20-го століття (для мене, на жаль, це була Друга світова війна), але вона мала велике значення зі створенням кількох трудових прав і захист голосу жіночий. Якби не російська революція, боси експлуатували б нас більше, ніж вони експлуатують нас сьогодні.

Як усім відомо, російська революція запровадила соціалізм і створила Радянський Союз. Що я думаю про соціалізм? Багато з того, що я думаю про цю тему, я відобразив у статті, яку написав про смерть Фіделя Кастро наприкінці 2016 року: A morte de Fidel.

Але я думаю, що соціалізм ніколи не переможе у світі, тому що люди індивідуалісти і не хочуть ділитися своїм майном, своїми прибутками. Я також вважаю, що кампанія капіталістів з демонізації соціалізму/комунізму завжди була дуже сильною та компетентною. Люди дуже бояться соціалізму. Тож про підприємців навіть не йдеться (і це правильно, бо вони втратять бізнес). Капіталізм може бути трохи кращим, оскільки дає нам більше економічного лідерства та соціальної мобільності, але перестаньте думати, що це всесвітнє рішення; восьме диво, що всі будуть жити в Маямі, якщо це буде реалізовано. Повторюю те, що я написав у тексті про Фіделя: просто подивіться на вулиці його капіталістичної країни і подивіться, скільки у нас там бідності.

Капіталізм насамперед стурбований прибутком. Соціалізм, з народом. Чого соціалізм/комунізм повинен навчитися, так це жити зі свободою вираження поглядів. Воно завжди насаджувалося диктатурами. Більшість капіталістичних країн є демократичними.

Російська революція розпалила боротьбу робітників, і тому вона була такою важливою. Багато наших досягнень, таких як мінімальна заробітна плата; відпустка; оплачуваний щотижневий відпочинок, м. ін. Ось що я дізнався з цієї книги.

Russian:

Друзья мои, я читал другую книгу: «100 лет русской революции», организованную Walmaro Paz и отредактированную. Как известно, русская революция была в 1917 году и поэтому в 2017 году ей исполняется 100 лет. В 2017 году в Порту-Алегри прошел семинар, посвященный наследию этой революции. Было 19 лекций, посвященных русской революции. Книга представляет собой полную транскрипцию всех этих 19 лекций. Изюминка для выступления экс-министра и экс-губернатора Тарсо Дженро.

В некоторых статьях есть некоторые преувеличения вроде того, что русская революция была самым важным фактом 20-го века (для меня, к сожалению, это была 2-я мировая война), но она имела большое значение с созданием нескольких трудовых прав и защита женского голоса. Если бы не русская революция, начальство эксплуатировало бы нас больше, чем эксплуатирует до сих пор.

Как всем известно, русская революция насаждала социализм и создала Советский Союз. Что я думаю о социализме? Многое из того, что я думаю по этому поводу, я отразил в статье, которую написал о смерти Фиделя Кастро в конце 2016 года: A morte de Fidel.

Но я думаю, что социализм никогда не восторжествует в мире, потому что люди индивидуалисты и не хотят делиться своим имуществом, своей прибылью. Я также думаю, что кампания по демонизации социализма/коммунизма со стороны капиталистов всегда была очень сильной и грамотной. Люди очень боятся социализма. О предпринимателях тогда даже не говорят (и это правильно, потому что они потеряют свой бизнес). Капитализм может быть немного лучше, поскольку дает нам больше экономического лидерства и социальной мобильности, но перестаньте думать, что это решение всего мира; восьмое чудо, что все будут жить в Майами, если оно будет реализовано. Повторяю то, что написал в тексте о Фиделе: вы только посмотрите на улицы его капиталистической страны и посмотрите, сколько бедности мы там рассеяли.

Капитализм прежде всего связан с прибылью. Социализм с людьми. Чему социализм/коммунизм должен научиться, так это жить со свободой слова. Он всегда был имплантирован с диктатурой. Большинство капиталистических стран демократичны.

Русская революция разожгла борьбу рабочих, и поэтому она была так важна. Многие из наших достижений, таких как минимальная заработная плата; отпуск; оплачиваемый еженедельный отдых в том числе происходил оттуда. Вот что я узнал из этой книги.

Spanish:

Amigos, leí un libro diferente: 100 Años de la Revolución Rusa, organizado por Walmaro Paz y editado. Como saben, la Revolución Rusa fue en 1917 y por lo tanto en 2017 tiene 100 años. En 2017, se realizó un seminario en Porto Alegre para discutir el legado de esta revolución. Hubo 19 conferencias que discutieron la revolución rusa. El libro es la transcripción, en su totalidad, de todas estas 19 conferencias. Destacado por el discurso del exministro y exgobernador Tarso Genro.

En algunos artículos hay ciertas exageraciones como decir que la Revolución Rusa fue el hecho más importante del siglo XX (para mí lamentablemente fue la 2ª Guerra Mundial) pero tuvo gran importancia con la creación de varios derechos laborales y la defensa del voto femenino. Si no fuera por la revolución rusa, los patrones nos explotarían más de lo que todavía nos explotan hoy.

Como todos saben, la Revolución Rusa implantó el socialismo y creó la Unión Soviética. ¿Qué pienso del socialismo? Mucho de lo que pienso sobre el tema, lo reflexioné en el artículo que escribí sobre la muerte de Fidel Castro, a finales de 2016: A morte de Fidel.

Pero creo que el socialismo nunca prevalecerá en el mundo porque la gente es individualista y no quiere compartir sus posesiones, sus ganancias. También creo que la campaña para demonizar el socialismo/comunismo por parte de los capitalistas siempre ha sido muy fuerte y competente. La gente le tiene mucho miedo al socialismo. De los emprendedores, entonces, ni se habla (y con razón porque perderían su negocio). El capitalismo puede ser un poco mejor por darnos más liderazgo económico y movilidad social pero dejen de pensar que es la solución del mundo; la octava maravilla, que todos vivirán en Miami si se implementa. Repito lo que escribí en el texto sobre Fidel: basta con mirar las calles de su país capitalista y ver cuánta pobreza hemos esparcido por ahí.

El capitalismo se preocupa principalmente por la ganancia. Socialismo, con el pueblo. Lo que el socialismo/comunismo necesita aprender es a vivir con libertad de expresión. Siempre ha estado implantado con dictaduras. La mayoría de los países capitalistas son democráticos.

La Revolución Rusa encendió la lucha de los trabajadores y por eso fue tan importante. Muchos de nuestros logros como salario mínimo; vacaciones; el descanso semanal pagado, entre otros, procedían de allí. Eso es lo que aprendí de este libro.

French:

Mes amis, j'ai lu un livre différent : 100 ans de la révolution russe, organisé par Walmaro Paz et édité. Comme vous le savez, la Révolution russe a eu lieu en 1917 et donc en 2017, elle a 100 ans. En 2017, un séminaire s'est tenu à Porto Alegre pour discuter de l'héritage de cette révolution. Il y avait 19 conférences qui ont discuté de la révolution russe. Le livre est la transcription intégrale de ces 19 conférences. Point culminant pour le discours de l'ex-ministre et ex-gouverneur Tarso Genro.

Dans certains articles, il y a certaines exagérations comme dire que la révolution russe a été le fait le plus important du XXe siècle (pour moi, malheureusement, c'était la 2e guerre mondiale) mais elle a eu une grande importance avec la création de plusieurs droits du travail et la défense du vote féminin. Sans la révolution russe, les patrons nous exploiteraient plus qu'ils ne nous exploitent encore aujourd'hui.

Comme tout le monde le sait, la révolution russe a implanté le socialisme et créé l'Union soviétique. Qu'est-ce que je pense du socialisme ? Une grande partie de ce que je pense sur le sujet, je l'ai reflété dans l'article que j'ai écrit sur la mort de Fidel Castro, fin 2016 : A morte de Fidel.

Mais je pense que le socialisme ne prévaudra jamais dans le monde parce que les gens sont individualistes et ne veulent pas partager leurs biens, leurs profits. Je pense aussi que la campagne pour diaboliser le socialisme/communisme par les capitalistes a toujours été très forte et compétente. Les gens ont très peur du socialisme. On ne parle donc même pas des entrepreneurs (et à juste titre car ils perdraient leur entreprise). Le capitalisme peut être un peu meilleur pour nous donner plus de leadership économique et de mobilité sociale mais arrêtez de penser que c'est la solution du monde ; la huitième merveille, que tout le monde vivra à Miami si elle est mise en œuvre. Je répète ce que j'ai écrit dans le texte sur Fidel : il suffit de regarder les rues de son pays capitaliste et de voir à quel point nous y avons répandu la misère.

Le capitalisme est avant tout préoccupé par le profit. Socialisme, avec le peuple. Ce que le socialisme/communisme doit apprendre, c'est vivre avec la liberté d'expression. Il a toujours été implanté avec des dictatures. La plupart des pays capitalistes sont démocratiques.

La révolution russe a déclenché la lutte des travailleurs et c'est pourquoi elle était si importante. Plusieurs de nos réalisations telles que le salaire minimum; vacances; le repos hebdomadaire payé, entre autres, vient de là. C'est ce que j'ai appris de ce livre.

Chinese:

我的朋友们，我读了一本不同的书：俄罗斯革命 100 年，由 Walmaro Paz 组织并编辑。 如您所知，俄国革命发生在 1917 年，因此到 2017 年它已经 100 岁了。 2017 年，在阿雷格里港举办了一场研讨会，讨论这场革命的遗产。 有 19 个讲座讨论俄国革命。 这本书是所有这 19 个讲座的完整抄本。 前部长和前省长 Tarso Genro 的演讲亮点。

在一些文章中，有一些夸张的说法，比如说俄国革命是 20 世纪最重要的事实（对我来说，不幸的是，那是第二次世界大战），但它对创造多项劳工权利和捍卫投票女性化。 如果不是因为俄国革命，老板们对我们的剥削会比今天还要多。

众所周知，俄国革命植入了社会主义，创造了苏联。 我怎么看社会主义？ 我在 2016 年底写的关于菲德尔·卡斯特罗之死的文章中反映了我对这个主题的大部分想法：A morte de Fidel。

但我认为社会主义永远不会在世界上盛行，因为人们是个人主义的，不想分享他们的财产和利润。 我还认为资本家妖魔化社会主义/共产主义的运动一直非常强大和有能力。 人们非常害怕社会主义。 那么，企业家甚至都没有被谈论（这是正确的，因为他们会失去他们的生意）。 资本主义可以更好地为我们提供更多的经济领导力和社会流动性，但不要再认为它是世界的解决方案； 第八大奇迹，如果实施的话，每个人都会住在迈阿密。 我重复我在关于菲德尔的文章中写的：看看他的资本主义国家的街道，看看我们在那里散播了多少贫困。

资本主义主要关注利润。 社会主义，与人民同在。 社会主义/共产主义需要学习的是言论自由。 它一直被植入独裁统治。 大多数资本主义国家都是民主的。

俄国革命点燃了工人的斗争，这就是它如此重要的原因。 我们的许多成就，例如最低工资； 假期; 每周带薪休假等来自那里。 这就是我从这本书中学到的。

Parei de assinar a Placar

Meus Amigos, depois de muitos anos, parei de assinar a revista Placar. A Placar fez parte da minha infância, desde o começo da década de 80. Para vocês terem uma ideia, hoje se fala em escândalo em sites de apostas e, naquela época, a Placar fez uma ótima reportagem, desvendando um grande escândalo sobre a loteria esportiva. A edição com capa preta foi histórica. Quando criança, tive carta publicada na revista. 
Naquela época, a Placar era semanal e, em boa parte das semanas, eu comprava. Com o passar do tempo, fui crescendo e a revista passou a ser mensal. Em 2015, escrevi meu primeiro texto aqui sobre a minha relação com ela: https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2015/03/revista-placar.html . A revista já não tinha a mesma qualidade, foi ficando mais fina, com menos páginas, mas, como sou teimoso, continuei a assiná-la. Era muito guia de competições (Libertadores; Brasileiros; Estaduais; Champions League, etc...), poucos textos e muitas fotos. Passados cinco anos, a situação melhorou um pouco e eu comemorei aqui: 

https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2020/05/a-volta-da-placar.html . Ledo engano. Foi só um momento passageiro. 
Para piorar, a revista começou a não vir e eu ter que reclamar para recebê-lá. Meu contrato anual terminou e eles passaram a fazer contratos individuais. Num primeiro momento, funcionou mas depois o recebimento voltou a falhar. A revista trocou de editora: saiu da Abril, que era a sua editora desde a fundação, e foi para a Score. O estranho de tudo é que a distribuição continou com a Abril, apesar de a Score fazer a revista.  Tentei cancelar a assintura via site e whatsapp da Abril e eles não dão chance. Portanto,  não consegui cancelar. Precisei fazer uma reclamação via sites como Proteste e Consumidor.gov . Aí, finalmente, eles entraram em contato. Então, consegui encerrrar minha assinatura. Lamento mas não dava mais. A Placar foi a maior revista de esportes do Brasil por muitos anos mas hoje é um arremedo de publicação e de entrega. Na maioria das vezes, era muito guia. Poucas reportagens, poucos textos e muitas fotos. Tinha pouco o que ler na revista. Fiz esse cancelamento com dor no coração e com esperança de quem sabe, um dia, a Placar recupere a sua qualidade dos primórdios volte a assiná-la (sou teimoso mesmo). Ficarei com saudades dos vários momentos em que passamos juntos; dos seus textos; das suas informações; do seu conhecimento; das suas fotos e imagens; da diversão. A Placar fez parte da minha vida. 

English: 

My friends, after many years, I stopped subscribing to Placar magazine. Placar was part of my childhood, since the beginning of the 80s. To give you an idea, today there is talk of scandal on betting sites and, at that time, Placar did a great report, unveiling a huge scandal about the lottery sporty. The black-cover edition was historic. As a child, I had a letter published in the magazine.

At that time, Placar was weekly and, in most weeks, I bought. Over time, I grew and the magazine became monthly. In 2015, I wrote my first text here about my relationship with her: https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2015/03/revista-placar.html . The magazine no longer had the same quality, it became thinner, with fewer pages, but, as I am stubborn, I continued to subscribe to it. It was a lot of competition guides (Libertadores; Brasileiros; Estaduais; Champions League, etc...), few texts and many photos. Five years later, the situation improved a little and I celebrated it here:

https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2020/05/a-volta-da-placar.html . Big mistake. It was just a passing moment.

To make matters worse, the magazine started not coming and I had to complain to receive it. My annual contract ended and they started doing individual contracts. At first, it worked but then the receipt failed again. The magazine changed publishers: it left Abril, which had been its publisher since its foundation, and went to Score. The strange thing is that the distribution continued with Abril, despite Score making the magazine. I tried to cancel the subscription via Abril's website and whatsapp and they don't give me a chance. Therefore, I was unable to cancel. I had to file a complaint via sites like Proteste and Consumidor.gov. Then, finally, they got in touch. So I was able to close my subscription. I'm sorry but I couldn't do it anymore. Placar was the biggest sports magazine in Brazil for many years, but today it's a mockery of publication and delivery. Most of the time it was very guide. Few reports, few texts and many photos. There was little to read in the magazine. I made this cancellation with a pain in my heart and with the hope that maybe, one day, the Placar will recover its quality from the beginning and sign it again (I'm really stubborn). I will miss the many times we spent together; of your texts; of your information; of your knowledge; of your photos and images; of fun. Placar was part of my life.

German:

Meine Freunde, nach vielen Jahren habe ich aufgehört, das Placar-Magazin zu abonnieren. Placar war Teil meiner Kindheit, seit Anfang der 80er Jahre. Um Ihnen eine Vorstellung zu geben: Heute ist von einem Skandal auf Wettseiten die Rede, und Placar hat damals eine großartige Reportage gemacht und einen riesigen Skandal um die Sportlotterie aufgedeckt. Die Ausgabe mit schwarzem Einband war historisch. Als Kind wurde in der Zeitschrift ein Brief von mir veröffentlicht.

Zu dieser Zeit gab es Placar wöchentlich und in den meisten Wochen kaufte ich. Mit der Zeit wuchs ich und die Zeitschrift erschien monatlich. 2015 habe ich hier meinen ersten Text über meine Beziehung zu ihr geschrieben: https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2015/03/revista-placar.html. Das Magazin hatte nicht mehr die gleiche Qualität, es wurde dünner und hatte weniger Seiten, aber da ich hartnäckig bin, habe ich es weiterhin abonniert. Es gab viele Wettkampfführer (Libertadores, Brasileiros, Estaduais, Champions League usw.), wenige Texte und viele Fotos. Fünf Jahre später verbesserte sich die Situation ein wenig und ich feierte es hier:

https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2020/05/a-volta-da-placar.html . Großer Fehler. Es war nur ein vorübergehender Moment.

Um die Sache noch schlimmer zu machen, kam die Zeitschrift nicht mehr an und ich musste mich darüber beschweren, sie zu erhalten. Mein Jahresvertrag endete und sie begannen, Einzelverträge abzuschließen. Zuerst funktionierte es, doch dann scheiterte der Empfang erneut. Das Magazin wechselte den Herausgeber: Es verließ Abril, das seit seiner Gründung sein Herausgeber war, und ging zu Score. Das Seltsame ist, dass der Vertrieb mit Abril fortgesetzt wurde, obwohl Score das Magazin produzierte. Ich habe versucht, das Abonnement über Abrils Website und WhatsApp zu kündigen, aber sie geben mir keine Chance. Daher konnte ich nicht stornieren. Ich musste eine Beschwerde über Websites wie Proteste und Consumidor.gov einreichen. Dann nahmen sie endlich Kontakt auf. So konnte ich mein Abonnement schließen. Es tut mir leid, aber ich konnte es nicht mehr tun. Placar war viele Jahre lang das größte Sportmagazin in Brasilien, aber heute ist es ein Hohn auf Veröffentlichung und Verbreitung. Die meiste Zeit war es sehr führerhaft. Wenige Berichte, wenige Texte und viele Fotos. In der Zeitschrift war wenig zu lesen. Ich habe diese Stornierung mit Schmerz im Herzen und in der Hoffnung vorgenommen, dass das Placar vielleicht eines Tages seine Qualität von Anfang an wiedererlangt und es erneut unterschreibt (ich bin wirklich stur). Ich werde die vielen Male, die wir zusammen verbracht haben, vermissen. Ihrer Texte; Ihrer Informationen; Ihres Wissens; Ihrer Fotos und Bilder; aus Spaß. Placar war Teil meines Lebens.

Ukrainian:

Друзі, після багатьох років я перестав передплачувати журнал «Плакар». Плакар був частиною мого дитинства, з початку 80-х. Щоб дати вам уявлення, сьогодні говорять про скандал на сайтах ставок, і тоді Плакар зробив чудовий репортаж, розкриваючи величезний скандал про спортивну лотерею. Видання з чорною обкладинкою було історичним. У дитинстві мені надрукували листа в журналі.

У той час «Плакар» був щотижня, і в більшості тижнів я купував. З часом я виріс і журнал став щомісячним. У 2015 році я написав тут свій перший текст про свої стосунки з нею: https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2015/03/revista-placar.html . Журнал уже не був тієї якості, він став тоншим, з меншою кількістю сторінок, але, як я впертий, я продовжував його передплачувати. Було багато довідників про змагання (Libertadores; Brasileiros; Estaduais; Ліга чемпіонів тощо), мало текстів і багато фотографій. Через п'ять років ситуація трохи покращилася, і я відсвяткував це тут:

https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2020/05/a-volta-da-placar.html. Велика помилка. Це була лише мить.

Що ще гірше, журнал почав не приходити, і мені довелося скаржитися, щоб отримати його. Мій річний контракт закінчився, і вони почали укладати індивідуальні контракти. Спочатку це спрацювало, але потім знову не вдалося отримати квитанцію. Журнал змінив видавця: він залишив Abril, який був його видавцем від заснування, і перейшов до Score. Дивно те, що розповсюдження продовжилося з Abril, незважаючи на те, що Score створив журнал. Я намагався скасувати підписку через веб-сайт Абріл і WhatsApp, але вони не дають мені шансу. Тому я не зміг скасувати. Мені довелося подати скаргу через такі сайти, як Proteste та Consumidor.gov. Тоді, нарешті, вони зв’язалися. Тож я зміг закрити свою підписку. Вибачте, але я більше не міг. Placar був найбільшим спортивним журналом у Бразилії протягом багатьох років, але сьогодні це знущання щодо публікації та доставки. Більшість часу це було дуже путівником. Мало звітів, мало текстів і багато фото. Читати в журналі було мало. Я зробив цю відмову з болем у серці та з надією, що, можливо, колись Плакар відновить свою якість із самого початку і підпише його знову (я справді впертий). Я сумуватиму за багатьма разами, які ми провели разом; ваших текстів; вашої інформації; ваших знань; ваших фотографій і зображень; веселощів. Плакар був частиною мого життя.

Russian:

Друзья мои, спустя много лет я перестал подписываться на журнал Placar. Placar был частью моего детства, с начала 80. Чтобы дать вам представление, сегодня на сайтах ставок говорят о скандале, и в то время Placar сделал отличный отчет, раскрывая огромный скандал о спортивной лотерее. Издание в черной обложке было историческим. В детстве у меня было письмо, напечатанное в журнале.

В то время Placar был еженедельным, и в большинстве недель я покупал. Со временем я выросла и журнал стал ежемесячным. В 2015 году я написал здесь свой первый текст о наших с ней отношениях: https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2015/03/revista-placar.html. Журнал уже не был прежнего качества, он стал тоньше, с меньшим количеством страниц, но я, как упорный, продолжал на него подписываться. Было много руководств по соревнованиям (Либертадорес, Бразилейрос, Эстадуайс, Лига чемпионов и т. д.), мало текстов и много фотографий. Пять лет спустя ситуация немного улучшилась, и я отпраздновал это здесь:

https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2020/05/a-volta-da-placar.html. Большая ошибка. Это был просто мимолетный момент.

Что еще хуже, журнал стал не приходить, и мне пришлось жаловаться, чтобы получить его. Мой годовой контракт закончился, и они начали заключать индивидуальные контракты. Сначала это работало, но затем квитанция снова не удалась. Журнал сменил издателя: он ушел из Abril, который был его издателем с момента основания, и перешел к Score. Странно то, что распространение продолжалось с Abril, несмотря на то, что Score выпускал журнал. Я пытался отменить подписку через веб-сайт Abril и WhatsApp, и они не дают мне шанса. Поэтому я не мог отменить. Мне пришлось подать жалобу через такие сайты, как Proteste и Consumidor.gov. Потом, наконец, связались. Так что я смог закрыть свою подписку. Прости, но я больше не мог. Placar много лет был самым большим спортивным журналом в Бразилии, но сегодня это просто издевательство над публикацией и доставкой. Большую часть времени это было очень гидом. Немного отчетов, мало текстов и много фотографий. В журнале было мало что читать. Я сделал эту отмену с болью в сердце и с надеждой, что, может быть, когда-нибудь Placar восстановит свое качество с самого начала и подпишет его снова (я действительно упрямый). Я буду скучать по тем временам, которые мы проводили вместе; ваших текстов; вашей информации; ваших знаний; ваших фотографий и изображений; весело. Плакар был частью моей жизни.

Spanish:

Amigos, después de muchos años, dejé de suscribirme a la revista Placar. Placar formó parte de mi infancia, desde principios de los años 80. Para que se den una idea, hoy se habla de escándalo en los sitios de apuestas y, en esa época, Placar hizo un gran reportaje, develando un gran escándalo sobre la lotería deportiva. La edición de tapa negra fue histórica. De niño, me publicaron una carta en la revista.

En ese momento, Placar era semanal y, en la mayoría de las semanas, compraba. Con el tiempo fui creciendo y la revista se volvió mensual. En 2015 escribí aquí mi primer texto sobre mi relación con ella: https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2015/03/revista-placar.html . La revista ya no tenía la misma calidad, se hizo más delgada, con menos páginas, pero, como soy terco, seguí suscribiéndola. Fueron muchas guías de competición (Libertadores; Brasileiros; Estaduais; Champions League, etc...), pocos textos y muchas fotos. Cinco años después, la situación mejoró un poco y lo celebré aquí:

https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2020/05/a-volta-da-placar.html . Gran error. Fue solo un momento pasajero.

Para colmo, la revista empezó a no llegar y tuve que quejarme para recibirla. Mi contrato anual terminó y empezaron a hacer contratos individuales. Al principio, funcionó, pero luego el recibo volvió a fallar. La revista cambió de editorial: dejó Abril, que había sido su editorial desde su fundación, y pasó a Score. Lo raro es que la distribución siguió con Abril, a pesar de que Score hizo la revista. Intenté cancelar la suscripción a través de la web de Abril y whatsapp y no me dan oportunidad. Por lo tanto, no pude cancelar. Tuve que presentar una queja a través de sitios como Proteste y Consumidor.gov. Entonces, finalmente, se pusieron en contacto. Entonces pude cerrar mi suscripción. Lo siento pero ya no pude más. Placar fue la revista deportiva más grande de Brasil durante muchos años, pero hoy es una burla de publicación y entrega. La mayoría de las veces fue muy guía. Pocos reportajes, pocos textos y muchas fotos. Había poco que leer en la revista. Hice esta cancelación con un dolor en el corazón y con la esperanza de que quizás, algún día, el Placar recupere la calidad del principio y lo vuelva a firmar (soy muy terco). Echaré de menos los muchos momentos que pasamos juntos; de tus textos; de su información; de tu conocimiento; de tus fotos e imágenes; de diversion. Placar era parte de mi vida.

French:

Mes amis, après de nombreuses années, j'ai cessé de m'abonner au magazine Placar. Placar a fait partie de mon enfance, depuis le début des années 80. Pour vous donner une idée, on parle aujourd'hui de scandale sur les sites de paris et, à cette époque, Placar a fait un grand reportage, dévoilant un énorme scandale sur la loterie sportive. L'édition à couverture noire était historique. Enfant, j'avais une lettre publiée dans le magazine.

À cette époque, Placar était hebdomadaire et, la plupart des semaines, j'achetais. Au fil du temps, j'ai grandi et le magazine est devenu mensuel. En 2015, j'écrivais ici mon premier texte sur ma relation avec elle : https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2015/03/revista-placar.html . Le magazine n'avait plus la même qualité, il est devenu plus fin, avec moins de pages, mais, comme je suis têtu, j'ai continué à m'y abonner. C'était beaucoup de guides de compétition (Libertadores ; Brasileiros ; Estaduais ; Champions League, etc...), peu de textes et beaucoup de photos. Cinq ans plus tard, la situation s'est un peu améliorée et je l'ai célébrée ici :

https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2020/05/a-volta-da-placar.html . Grosse erreur. Ce n'était qu'un instant passager.

Pour aggraver les choses, le magazine a commencé à ne plus arriver et j'ai dû me plaindre pour le recevoir. Mon contrat annuel a pris fin et ils ont commencé à faire des contrats individuels. Au début, cela a fonctionné, mais le reçu a de nouveau échoué. Le magazine change d'éditeur : il quitte Abril, son éditeur depuis sa fondation, pour Score. Ce qui est étrange, c'est que la distribution s'est poursuivie avec Abril, bien que Score ait fait le magazine. J'ai essayé d'annuler l'abonnement via le site Web d'Abril et WhatsApp et ils ne me donnent aucune chance. Par conséquent, je n'ai pas pu annuler. J'ai dû porter plainte via des sites comme Proteste et Consumidor.gov. Puis, finalement, ils sont entrés en contact. J'ai donc pu fermer mon abonnement. Je suis désolé mais je n'en pouvais plus. Placar a été le plus grand magazine sportif au Brésil pendant de nombreuses années, mais aujourd'hui, c'est une parodie de publication et de livraison. La plupart du temps, c'était très guide. Peu de reportages, peu de textes et beaucoup de photos. Il y avait peu à lire dans le magazine. J'ai fait cette annulation avec une douleur au cœur et avec l'espoir que peut-être, un jour, le Placar retrouvera sa qualité du début et le signera à nouveau (je suis vraiment têtu). Les nombreuses fois que nous avons passés ensemble vont me manquer; de vos textes ; de vos informations ; de vos connaissances ; de vos photos et images ; de plaisir. Placar faisait partie de ma vie.

Chinese:

朋友们，多年后，我不再订阅 Placar 杂志。 Placar 是我童年的一部分，从 80 年代初开始。给你一个想法，今天有关于博彩网站丑闻的话题，当时，Placar 做了一份很棒的报告，揭露了关于彩票运动的巨大丑闻。 黑色封面版本具有历史意义。 小时候，我在杂志上发表了一封信。

那时，Placar 是每周一次的，在大多数情况下，我都会购买。 随着时间的推移，我长大了，杂志变成了月刊。 2015 年，我在这里写了第一篇关于我与她的关系的文字：https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2015/03/revista-placar.html。 这本杂志不再是以前的质量了，它变得更薄了，页数也更少了，但是，由于我很固执，所以我继续订阅它。 这是很多比赛指南（Libertadores；Brasileiros；Estaduais；Champions League 等），很少的文字和很多照片。 五年后，情况有所改善，我在这里庆祝一下：

https://blogdaacessibilidade.blogspot.com/2020/05/a-volta-da-placar.html 。 大错。 那只是一瞬间。

更糟糕的是，杂志开始不来了，我不得不抱怨才能收到。 我的年度合同结束了，他们开始签订个人合同。 起初，它有效，但随后收据再次失败。 该杂志更换了出版商：它离开了 Abril，Abril 自成立以来一直是其出版商，而去了 Score。 奇怪的是，Abril 继续发行，尽管 Score 制作了这本杂志。 我试图通过 Abril 的网站和 whatsapp 取消订阅，但他们没有给我机会。 因此，我无法取消。 我不得不通过 Proteste 和 Consumidor.gov 等网站提出投诉。 后来，他们终于联系上了。 所以我能够关闭我的订阅。 对不起，我不能再这样做了。 Placar 多年来一直是巴西最大的体育杂志，但今天它是对出版和发行的嘲弄。 大多数时候它是非常有指导性的。 很少的报告，很少的文字和很多照片。 杂志上几乎没有什么可读的。 我心痛地取消了，希望也许有一天，牌匾会从一开始就恢复它的质量并再次签名（我真的很固执）。 我会怀念我们一起度过的许多时光； 您的短信； 您的信息； 你的知识； 您的照片和图像； 的乐趣。 Placar 是我生活的一部分。

O fim dos grandes ídolos...

Meus Amigos, outro dia, eu acompanhei a história da saída do Faustão na Band e fiquei pensando: como mudaram as coisas na comunicação, principalmente na televisão, com a chegada, antes, da TV a cabo, e depois do YouTube; Instagram, streamings e redes sociais. As pessoas não estão mais tão dependentes da TV e tudo, na comunicação, está mais nichado (esta palavra não existe oficialmente mas todo mundo está usando como sinônimo de segmentado). Os grandes ídolos acabaram, seja na música; na televisão (estou falando dos apresentadores) ou no jornalismo, por causa da internet. 

O que existe, hoje em dia, são pessoas que se destacam em pequenos grupos, pequenos guetos, principalmente na internet. A televisão aberta tem concorrência da TV fechada; do YouTube; Instagram e os serviços de streaming, o que faz com a TV aberta não tenha a mesma audiência de décadas atrás. Você não precisa mais ter um programa de televisão para ficar conhecido. Cito, como exemplos, Whindersson Nunes e Felipe Neto. Eles ficaram conhecidos praticamente sem aparecer na televisão. Marília Mendonça, na música, foi outro exemplo.  

É claro que, com inúmeros canais de YouTube e perfis no Instagram no mercado, o número de fãs da cada "ídolo" é menor (aliás, existe um exagero, na minha opinião: estão chamando qualquer pessoa com dezenas de milhares de seguidores de influenciador digital). Como eu escrevi no título do texto, os grandes ídolos acabaram.

A mudança de outros segmentos da comunicação também contribui para isso. Temos cada vez menos programas de auditório, tão importantes para a popularização da televisão e a proximidade com o público. Os apresentadores mais antigos estão se aposentando e aí entra o Faustão que, por sair de dois canais, não deve ter mais espaço na TV. Silvio Santos também se aposentou. Dos antigos, até onde eu sei, sobraram Raul Gil e Serginho Groismann. Os programas de humor praticamente acabaram por causa do politicamente correto. No jornalismo, com a proliferação dos portais de notícia na internet e de canais jornalísticos na TV fechada, acabou a dependência dos telejornais da noite como Jornal Nacional.  

A televisão está mais fria, mais sem alma. Temos mais programas, mais canais mas tudo é muito repetitivo, não existem novas fórmulas.

Na música, as coisas também mudaram. A qualidade musical piorou. É mais fácil para o artista divulgar seu divulgar o trabalho (basta lançar um vídeo no YouTube, por exemplo) mas a concorrência é muito maior e as fontes de renda são menores porque não têm mais os CDs e DVDs para vender. 

Resumindo, gente: na minha opinião, o mundo do entretenimento caiu muito de qualidade. É muita atração mas pouca qualidade, pouco se aproveita.   

 

English:

My friends, the other day, I followed the story of Faustão's departure from Band and I kept thinking: how things changed in communication, especially on television, with the arrival, before, of cable TV, and after YouTube; Instagram, streams and social networks. People are no longer so dependent on TV and everything in communication is more niche (this word does not officially exist but everyone is using it as a synonym for segmented). The great idols are over, whether in music; on television (I'm talking about presenters) or in journalism, because of the internet.

What exists today are people who stand out in small groups, small ghettos, especially on the internet. Open television competes with closed TV; from YouTube; Instagram and streaming services, which makes open TV not have the same audience as it did decades ago. You no longer need to have a television show to become known. I cite, as examples, Whindersson Nunes and Felipe Neto. They became known practically without appearing on television. Marília Mendonça, in music, was another example.

Of course, with countless YouTube channels and Instagram profiles on the market, the number of fans of each "idol" is smaller (by the way, there is an exaggeration, in my opinion: they are calling anyone with tens of thousands of followers an influencer digital). As I wrote in the title of the text, the great idols are over.

The change in other segments of communication also contributes to this. We have fewer and fewer auditorium programs, so important for the popularization of television and proximity to the public. The oldest presenters are retiring and that's where Faustão comes in who, due to leaving two channels, should no longer have space on TV. Silvio Santos also retired. Of the old ones, as far as I know, Raul Gil and Serginho Groismann are left. Comedy shows pretty much ended because of political correctness. In journalism, with the proliferation of news portals on the internet and journalistic channels on closed TV, dependence on evening newscasts such as Jornal Nacional ended.

Television is colder, more soulless. We have more programmes, more channels but everything is very repetitive, there are no new formulas.

In music, things have also changed. The music quality has deteriorated. It is easier for the artist to publicize his work (just release a video on YouTube, for example) but the competition is much greater and the sources of income are smaller because they no longer have CDs and DVDs to sell.

In short, people: in my opinion, the world of entertainment has dropped a lot in quality. It's a lot of attraction but little quality, little use.

German:

Meine Freunde, ich habe neulich die Geschichte von Faustãos Abschied von Band verfolgt und immer wieder darüber nachgedacht: Wie sich die Dinge in der Kommunikation, insbesondere im Fernsehen, mit der Einführung des Kabelfernsehens vor und nach YouTube verändert haben; Instagram, Streams und soziale Netzwerke. Die Menschen sind nicht mehr so ​​sehr auf das Fernsehen angewiesen und alles in der Kommunikation ist eher eine Nische (dieses Wort existiert offiziell nicht, aber jeder verwendet es als Synonym für segmentiert). Die großen Idole sind vorbei, sei es in der Musik; im Fernsehen (ich spreche von Moderatoren) oder im Journalismus, aufgrund des Internets.

Was heute existiert, sind Menschen, die in kleinen Gruppen, kleinen Ghettos, besonders im Internet, auffallen. Offenes Fernsehen konkurriert mit geschlossenem Fernsehen; von YouTube; Instagram und Streaming-Dienste führen dazu, dass Open TV nicht mehr das gleiche Publikum hat wie vor Jahrzehnten. Um bekannt zu werden, braucht man keine Fernsehsendung mehr. Als Beispiele nenne ich Whindersson Nunes und Felipe Neto. Sie wurden praktisch bekannt, ohne im Fernsehen aufzutreten. Marília Mendonça war in der Musik ein weiteres Beispiel.

Natürlich ist bei unzähligen YouTube-Kanälen und Instagram-Profilen auf dem Markt die Anzahl der Fans jedes einzelnen „Idols“ kleiner (meiner Meinung nach ist das übrigens übertrieben: Sie bezeichnen jeden mit Zehntausenden Followern als an Influencer digital). Wie ich im Titel des Textes geschrieben habe, sind die großen Idole vorbei.

Dazu trägt auch der Wandel in anderen Kommunikationssegmenten bei. Wir haben immer weniger Hörsaalprogramme, die für die Popularisierung des Fernsehens und die Nähe zum Publikum so wichtig sind. Die ältesten Moderatoren gehen in den Ruhestand und hier kommt Faustão ins Spiel, der aufgrund des Ausscheidens aus zwei Sendern keinen Platz mehr im Fernsehen haben dürfte. Auch Silvio Santos ging in den Ruhestand. Von den Alten sind meines Wissens noch Raul Gil und Serginho Groismann übrig. Comedy-Shows endeten praktisch wegen der politischen Korrektheit. Im Journalismus endete mit der Verbreitung von Nachrichtenportalen im Internet und journalistischen Kanälen im geschlossenen Fernsehen die Abhängigkeit von Abendnachrichtensendungen wie Jornal Nacional.

Fernsehen ist kälter, seelenloser. Wir haben mehr Programme, mehr Kanäle, aber alles ist sehr repetitiv, es gibt keine neuen Formeln.

Auch in der Musik hat sich einiges verändert. Die Musikqualität hat sich verschlechtert. Für den Künstler ist es einfacher, seine Arbeit bekannt zu machen (zum Beispiel einfach ein Video auf YouTube zu veröffentlichen), aber die Konkurrenz ist viel größer und die Einnahmequellen sind kleiner, weil er nicht mehr über die zu verkaufenden CDs und DVDs verfügt.

Kurz gesagt, Leute: Meiner Meinung nach hat die Welt der Unterhaltung stark an Qualität verloren. Es bietet viel Reiz, aber wenig Qualität und wenig Nutzen.

Ukrainian: 

Мої друзі, днями я стежив за історією відходу Фаустао з Band і постійно думав: як змінилося спілкування, особливо на телебаченні, з появою до цього кабельного телебачення і після YouTube; Instagram, стрими та соціальні мережі. Люди вже не настільки залежні від ТБ, і все в спілкуванні є більш нішевим (цього слова офіційно не існує, але всі використовують його як синонім сегментованого). Великі ідоли позаду, чи то в музиці; на телебаченні (я про ведучих) чи в журналістиці через інтернет.

Сьогодні існують люди, які об’єднуються в невеликі групи, маленькі гетто, особливо в Інтернеті. Відкрите телебачення конкурує із закритим; з YouTube; Instagram і потокові сервіси, через що відкрите телебачення не має такої аудиторії, як десятиліття тому. Вам більше не потрібно вести телевізійне шоу, щоб стати відомим. Я наведу, як приклад, Віндерссона Нуньєса та Феліпе Нето. Вони стали відомі практично без появи на телебаченні. Іншим прикладом у музиці була Марілія Мендонса.

Звичайно, з незліченними YouTube-каналами та Instagram-профілями на ринку, кількість шанувальників кожного «айдола» менша (до речі, на мою думку, є перебільшення: вони називають будь-кого, хто має десятки тисяч підписників інфлюенсер цифровий). Як я написав у заголовку тексту, великі кумири закінчилися.

Цьому сприяє і зміна інших сегментів спілкування. У нас стає все менше аудиторних програм, таких важливих для популяризації телебачення та наближення до публіки. Найстаріші ведучі йдуть на пенсію, і тут з’являється Фаустао, який через відхід з двох каналів більше не повинен мати місця на телебаченні. Сільвіо Сантос також пішов на пенсію. Зі старих, наскільки мені відомо, залишилися Рауль Гіл і Сержиньо Гройсманн. Комедійні шоу майже закінчилися через політкоректність. У журналістиці з поширенням новинних порталів в Інтернеті та журналістських каналів на закритому телебаченні припинилася залежність від вечірніх випусків новин, таких як Jornal Nacional.

Телебачення холодніше, бездушніше. У нас більше програм, більше каналів, але все дуже повторюється, немає нових формул.

У музиці все також змінилося. Якість музики погіршилася. Художнику легше популяризувати свою роботу (просто опублікувати відео на YouTube, наприклад), але конкуренція набагато більша, а джерела доходу менші, тому що у них більше немає компакт-дисків і DVD-дисків для продажу.

Коротше кажучи, люди: на мою думку, якість розваг у світі сильно впала. Це дуже привабливо, але мало якості, мало користі.

Russian:

Друзья мои, на днях я следил за историей ухода Фаустао из Band и все время думал: как все изменилось в общении, особенно на телевидении, с появлением кабельного телевидения до и после YouTube; Инстаграм, стримы и социальные сети. Люди уже не так зависимы от ТВ и все в общении более нишевое (это слово официально не существует, но все используют его как синоним сегментации). Великие идолы закончились, будь то в музыке; на телевидении (я говорю о ведущих) или в журналистике, из-за интернета.

Сегодня существуют люди, которые выделяются небольшими группами, небольшими гетто, особенно в Интернете. Открытое телевидение конкурирует с закрытым телевидением; с YouTube; Instagram и стриминговые сервисы, из-за которых открытое телевидение уже не имеет такой аудитории, как несколько десятилетий назад. Вам больше не нужно иметь телешоу, чтобы стать известным. Привожу в пример Уиндерссона Нуньеса и Фелипе Нето. Они стали известны практически без появления на телевидении. Еще одним примером была Марилия Мендонса в музыке.

Конечно, при бесчисленном количестве ютуб-каналов и инстаграм-профилей на рынке число поклонников каждого «айдола» меньше (кстати, тут есть преувеличение, на мой взгляд: любого, у кого десятки тысяч подписчиков, называют цифровое влияние). Как я написал в заголовке текста, великие идолы закончились.

Этому способствует и изменение других сегментов коммуникации. Зрительных программ, столь важных для популяризации телевидения и близости к публике, у нас становится все меньше. Самые старые ведущие уходят на пенсию, и тут на помощь приходит Фаустао, который из-за ухода с двух каналов больше не должен иметь места на телевидении. Сильвио Сантос также завершил карьеру. Из старых, насколько мне известно, остались Рауль Хиль и Сержиньо Гройсманн. Комедийные шоу в значительной степени прекратились из-за политкорректности. В журналистике с распространением новостных порталов в Интернете и журналистских каналов на закрытом телевидении прекратилась зависимость от вечерних выпусков новостей, таких как Jornal Nacional.

Телевидение холоднее, бездушнее. У нас больше программ, больше каналов, но все очень однообразно, новых формул нет.

В музыке тоже все изменилось. Качество музыки ухудшилось. Художнику легче рекламировать свою работу (просто выпустить видео на YouTube, например), но конкуренция намного больше, а источники дохода меньше, потому что у них больше нет компакт-дисков и DVD для продажи.

Короче, люди: на мой взгляд, мир развлечений сильно упал в качестве. Это очень привлекательно, но мало качества, мало пользы.

Spanish:

Amigos míos, el otro día, seguía la historia de la salida de Faustão de Band y me quedé pensando: cómo cambiaron las cosas en la comunicación, especialmente en la televisión, con la llegada, antes, de la televisión por cable, y después de YouTube; Instagram, streams y redes sociales. La gente ya no depende tanto de la TV y todo en la comunicación es más de nicho (esta palabra no existe oficialmente pero todo el mundo la está usando como sinónimo de segmentado). Se acabaron los grandes ídolos, ya sea en la música; en la televisión (hablo de presentadores) o en el periodismo, por el internet.

Lo que existe hoy son personas que se destacan en pequeños grupos, pequeños guetos, especialmente en Internet. La televisión abierta compite con la televisión cerrada; de YouTube; Instagram y servicios de streaming, lo que hace que la TV abierta no tenga la misma audiencia que hace décadas. Ya no necesitas tener un programa de televisión para darte a conocer. Cito como ejemplos a Whindersson Nunes y Felipe Neto. Se dieron a conocer prácticamente sin aparecer en televisión. Marília Mendonça, en la música, fue otro ejemplo.

Eso sí, con innumerables canales de YouTube y perfiles de Instagram en el mercado, la cantidad de fans de cada "ídolo" es menor (por cierto, es una exageración, en mi opinión: están llamando a cualquiera con decenas de miles de seguidores). influenciadores digitales). Como escribí en el título del texto, los grandes ídolos se acabaron.

A esto también contribuye el cambio en otros segmentos de la comunicación. Cada vez tenemos menos programas de auditorio, tan importantes para la popularización de la televisión y la proximidad al público. Los presentadores más antiguos se están jubilando y ahí entra Faustão que, por dejar dos canales, ya no debería tener espacio en la TV. Silvio Santos también se retiró. De los viejos, que yo sepa, quedan Raúl Gil y Serginho Groismann. Los espectáculos de comedia prácticamente terminaron debido a la corrección política. En el periodismo, con la proliferación de portales de noticias en internet y canales periodísticos en TV cerrada, se acabó la dependencia de noticieros vespertinos como el Jornal Nacional.

La televisión es más fría, más desalmada. Tenemos más programas, más canales pero todo es muy repetitivo, no hay fórmulas nuevas.

En la música, las cosas también han cambiado. La calidad de la música se ha deteriorado. Es más fácil para el artista dar a conocer su trabajo (basta con publicar un video en Youtube, por ejemplo) pero la competencia es mucho mayor y las fuentes de ingresos son menores porque ya no tienen CDs y DVDs para vender.

En resumen, gente: en mi opinión, el mundo del espectáculo ha bajado mucho de calidad. Es mucho atractivo pero poca calidad, poco uso.

French:

Mes amis, l'autre jour, j'ai suivi l'histoire du départ de Faustão de Band et je n'arrêtais pas de penser : comment les choses ont changé dans la communication, en particulier à la télévision, avec l'arrivée, avant, de la télévision par câble, et après YouTube ; Instagram, flux et réseaux sociaux. Les gens ne sont plus aussi dépendants de la télé et tout dans la communication est plus niche (ce mot n'existe pas officiellement mais tout le monde l'utilise comme synonyme de segmenté). Finies les grandes idoles, que ce soit en musique ; à la télévision (je parle des présentateurs) ou dans le journalisme, à cause d'internet.

Ce qui existe aujourd'hui, ce sont des gens qui se démarquent en petits groupes, en petits ghettos, notamment sur internet. La télévision ouverte est en concurrence avec la télévision fermée ; de YouTube ; Instagram et les services de streaming, ce qui fait que la télévision ouverte n'a pas le même public qu'il y a des décennies. Plus besoin d'avoir une émission de télévision pour se faire connaître. Je cite, à titre d'exemple, Whindersson Nunes et Felipe Neto. Ils se sont fait connaître pratiquement sans passer à la télévision. Marília Mendonça, en musique, était un autre exemple.

Bien sûr, avec d'innombrables chaînes YouTube et profils Instagram sur le marché, le nombre de fans de chaque "idole" est plus petit (en passant, il y a une exagération, à mon avis : ils appellent n'importe qui avec des dizaines de milliers de followers un influenceur numérique). Comme je l'ai écrit dans le titre du texte, les grandes idoles sont finies.

L'évolution des autres segments de la communication y contribue également. Nous avons de moins en moins de programmes en salle, si importants pour la vulgarisation de la télévision et la proximité avec le public. Les présentateurs les plus âgés prennent leur retraite et c'est là qu'intervient Faustão qui, en raison du départ de deux chaînes, ne devrait plus avoir d'espace à la télévision. Silvio Santos a également pris sa retraite. Parmi les anciens, à ma connaissance, il reste Raul Gil et Serginho Groismann. Les émissions de comédie ont pratiquement pris fin à cause du politiquement correct. Dans le journalisme, avec la prolifération des portails d'information sur Internet et des chaînes journalistiques à la télévision fermée, la dépendance vis-à-vis des journaux télévisés du soir tels que Jornal Nacional a pris fin.

La télévision est plus froide, plus sans âme. On a plus de programmes, plus de chaînes mais tout est très répétitif, il n'y a pas de nouvelles formules.

En musique, les choses ont aussi changé. La qualité de la musique s'est détériorée. Il est plus facile pour l'artiste de faire connaître son travail (il suffit de sortir une vidéo sur YouTube, par exemple) mais la concurrence est beaucoup plus grande et les sources de revenus sont plus réduites car il n'a plus de CD et de DVD à vendre.

Bref, les gens : à mon avis, le monde du divertissement a beaucoup baissé en qualité. C'est beaucoup d'attraction mais peu de qualité, peu d'utilité.

Chinese:

我的朋友们，前几天，我关注了 Faustão 离开 Band 的故事，我一直在想：在有线电视出现之前和 YouTube 之后，通信发生了怎样的变化，尤其是在电视上； Instagram、流媒体和社交网络。 人们不再那么依赖电视，交流中的一切都变得更加小众（这个词并不正式存在，但每个人都在使用它作为分段的同义词）。 伟大的偶像已经结束，无论是在音乐上； 由于互联网，在电视上（我说的是主持人）或新闻业。

今天存在的是在​​小团体、小贫民窟中脱颖而出的人，尤其是在互联网上。 开放电视与封闭电视竞争； 来自 YouTube； Instagram 和流媒体服务，这使得开放式电视的观众不像几十年前那样多。 您不再需要有电视节目才能出名。 我举了 Whindersson Nunes 和 Felipe Neto 作为例子。 他们几乎没有出现在电视上就出名了。 音乐界的 Marília Mendonça 是另一个例子。

当然，市面上无数的 YouTube 频道和 Instagram 个人资料，每个“偶像”的粉丝数量更少（顺便说一句，我认为这是一种夸张的说法：他们称任何拥有数万粉丝的人都是有影响力的数字）。 正如我在文章标题中所写，伟大的偶像已经结束了。

其他通信领域的变化也促成了这一点。 我们的礼堂节目越来越少，这对于电视的普及和接近公众来说非常重要。 最年长的主持人退休了，这就是 Faustão 进来的地方，由于离开两个频道，他不应该再在电视上有空间。 西尔维奥桑托斯也退役了。 据我所知，在旧人中，还剩下劳尔·吉尔和塞尔吉尼奥·格罗斯曼。 由于政治正确，喜剧节目几乎结束了。 在新闻业，随着互联网新闻门户网站和封闭式电视新闻频道的激增，对《国家日报》等晚间新闻广播的依赖结束了。

电视更冷，更没有灵魂。 我们有更多的节目，更多的渠道，但一切都非常重复，没有新的公式。

在音乐方面，情况也发生了变化。 音乐质量变差了。 艺术家更容易宣传他的作品（例如，只需在 YouTube 上发布视频），但竞争要激烈得多，收入来源也更小，因为他们不再有 CD 和 DVD 可供出售。

简而言之，人们：在我看来，娱乐世界的质量下降了很多。 它有很多吸引力，但质量很低，用处也很小。