O Gênio Indomável

Meus Amigos, confesso que não gostava do Paulo Snt'ana. Achava ele um chato. Mas gosto de conhecer a história das pessoas. Por isso, li a sua biografia, que foi escrita pelo Márcio Pinheiro, que também escreveu a biografia do Fernando Ernesto que resenhei aqui pra vocês no final de 2022. 
Paulo Sant'ana: o gênio indomável saiu pela Editora AGE. Sant'ana, para mim, não era o gênio que se autointitulava mas teve os seus méritos. Foi a primeira pessoa a participar dos três veículos aqui no Rio Grande do Sul: jornal; rádio e TV. Sant´ana defendeu o Grêmio com unhas e dentes. Isso, na minha opinião, ajudou na formação do mito. 

Mas Sant'ana era invasivo; egocêntrico. Até alguns dos seus mais próximos falavam isso dele. Uma característica dele que eu não conhecia e que o livro revela é que, apesar de ser conhecido, Sant'ana se sentia solitário.  

O livro conta um pouco da sua infância; da relação difícil com o pai; dos tempos do inspetor de polícia; a entrada no jornalismo e na RBS; o seu lado folião; o seu lado cantor; a sua relação com os cigarros e com as apostas; a sua relação com a política (Sant'ana foi vereador); o seu lado Pablo e, claro, a sua relação apaixonada com o Grêmio. 
A obra, de fácil leitura, serviu para relembrar os tempos antigos de jornalismo; de Porto Alegre; de Sala de Redação; de Grêmio... Mas serviu também para, na minha opinião, de que o Sant'ana era um chato. 

English:

My friends, I confess I didn't like Paulo Sant'ana. I thought he was boring. But I like to know people's stories. That's why I read his biography, written by Márcio Pinheiro, who also wrote the biography of Fernando Ernesto, which I reviewed here for you at the end of 2022.

Paulo Sant'ana: The Indomitable Genius was published by Editora AGE. Sant'ana, for me, wasn't the genius he claimed to be, but he had his merits. He was the first person to participate in all three media outlets here in Rio Grande do Sul: newspaper, radio, and TV. Sant'ana defended Grêmio tooth and nail. This, in my opinion, helped shape his legend.

But Sant'ana was invasive; self-centered. Even some of those closest to him said so. One characteristic of his that I wasn't aware of, and which the book reveals, is that, despite being well-known, Sant'ana felt lonely.

The book tells a bit about his childhood; his difficult relationship with his father; from his time as a police inspector; his entry into journalism and into RBS; his party-loving side; his singing side; his relationship with cigarettes and gambling; his relationship with politics (Sant'ana was a city councilman); his Pablo side; and, of course, his passionate relationship with Grêmio.

The book, easy to read, served as a reminder of the old days of journalism; of Porto Alegre; of the Newsroom; of Grêmio... But it also served to show, in my opinion, that Sant'ana was a bore.

German:

Liebe Freunde, ich muss gestehen, dass ich Paulo Sant'ana nicht mochte. Ich fand ihn langweilig. Aber ich liebe es, die Geschichten anderer Leute zu kennen. Deshalb habe ich seine Biografie von Márcio Pinheiro gelesen, der auch die Biografie von Fernando Ernesto geschrieben hat, die ich Ende 2022 hier für euch rezensiert habe.

Paulo Sant'ana: Das unbeugsame Genie erschien bei Editora AGE. Sant'ana war für mich nicht das Genie, das er zu sein behauptete, aber er hatte seine Verdienste. Er war der Erste, der hier in Rio Grande do Sul in allen drei Medienkanälen aktiv war: Zeitung, Radio und Fernsehen. Sant'ana verteidigte Grêmio mit allen Mitteln. Das hat meiner Meinung nach seinen Mythos mitgeprägt.

Aber Sant'ana war aufdringlich und egozentrisch. Sogar einige seiner engsten Vertrauten sagten das. Eine Eigenschaft, die mir unbekannt war und die das Buch offenbart, ist, dass Sant'ana sich trotz seiner Bekanntheit einsam fühlte.

Das Buch erzählt ein wenig über seine Kindheit, seine schwierige Beziehung zu seinem Vater, seine Zeit als Polizeiinspektor, seinen Einstieg in den Journalismus und zu RBS, seine Party- und Gesangsseite, seine Beziehung zu Zigaretten und Glücksspiel, seine Beziehung zur Politik (Sant'ana war Stadtrat), seine Pablo-Seite und natürlich seine leidenschaftliche Beziehung zu Grêmio.

Das leicht lesbare Buch erinnerte an die alten Zeiten des Journalismus, an Porto Alegre, an die Nachrichtenredaktion, an Grêmio … Aber es zeigte meiner Meinung nach auch, dass Sant'ana ein Langweiler war.

Ukrainian:

Друзі мої, зізнаюся, мені не подобався Пауло Сантана. Я вважав його нудним. Але мені подобається знати історії людей. Ось чому я прочитав його біографію, написану Марсіо Піньєйру, який також написав біографію Фернандо Ернесто, яку я рецензував для вас наприкінці 2022 року.

Книга «Пауло Сантана: Незламний геній» була опублікована видавництвом Editora AGE. Сантана, для мене, не був тим генієм, яким він себе стверджував, але він мав свої переваги. Він був першою людиною, яка брала участь у всіх трьох медіа тут, у Ріу-Гранді-ду-Сул: газетах, радіо та телебаченні. Сантана захищав Греміу зубами й нігтями. Це, на мою думку, допомогло сформувати його легенду.

Але Сантана був нав'язливим; егоцентричним. Навіть деякі з його найближчих оточення так казали. Одна з його рис, про яку я не знав і яку розкриває книга, полягає в тому, що, незважаючи на свою популярність, Сантана почувався самотнім.

Книга трохи розповідає про його дитинство; його складні стосунки з батьком; часи роботи інспектором поліції; його початок у журналістиці та RBS; його схильність до вечірок; його співочий бік; його стосунки з сигаретами та азартними іграми; його стосунки з політикою (Сантана був членом міської ради); його бік Пабло; і, звичайно ж, його пристрасні стосунки з Греміо.

Книга, яку легко читати, слугувала нагадуванням про старі часи журналістики; про Порту-Алегрі; про редакцію; про Греміо... Але вона також, на мою думку, показала, що Сантана був нудним.

Russian:

Друзья мои, признаюсь, Паулу Сант'Ана мне не нравился. Он казался мне скучным. Но мне нравится узнавать истории людей. Именно поэтому я прочитал его биографию, написанную Марсиу Пинейру, который также написал биографию Фернанду Эрнесту, рецензию на которую я написал для вас в конце 2022 года.

Книга «Паулу Сант'Ана: Неукротимый гений» была опубликована издательством Editora AGE. Для меня Сант'Ана не был гением, за которого себя выдавал, но у него были свои достоинства. Он был первым человеком, который участвовал во всех трёх средствах массовой информации здесь, в Риу-Гранди-ду-Сул: газете, радио и телевидении. Сант'Ана защищал Гремиу всеми силами. Это, на мой взгляд, и помогло ему сформировать легенду.

Но Сант'Ана был навязчивым и эгоистичным. Даже некоторые из самых близких ему людей говорили об этом. Одна из его особенностей, о которой я не знал и которую раскрывает книга, заключается в том, что, несмотря на известность, Сант’Ана чувствовал себя одиноким.

В книге немного рассказывается о его детстве; сложных отношениях с отцом; о работе инспектором полиции; о его начале карьеры в журналистике и в Королевском бюро расследований (RBS); о его любви к вечеринкам; о его певческой стороне; об отношениях с сигаретами и азартными играми; о его отношениях с политикой (Сант’Ана был членом городского совета); о его стороне Пабло; и, конечно же, о его страстных отношениях с Гремио.

Эта книга, которую легко читать, напомнила мне о былых временах журналистики; о Порту-Алегри; о редакции; о Гремио... Но она также показала, на мой взгляд, каким скучным был Сант’Ана.

Spanish:

Amigos, confieso que Paulo Sant'ana no me gustaba. Me parecía aburrido. Pero me gusta conocer las historias de la gente. Por eso leí su biografía, escrita por Márcio Pinheiro, quien también escribió la biografía de Fernando Ernesto, que reseñé aquí a finales de 2022.

Paulo Sant'ana: El Genio Indomable fue publicado por Editora AGE. Sant'ana, para mí, no era el genio que decía ser, pero tenía sus méritos. Fue el primero en participar en los tres medios de comunicación de Rio Grande do Sul: periódico, radio y televisión. Sant'ana defendió a Grêmio con uñas y dientes. Esto, en mi opinión, contribuyó a forjar su leyenda.

Pero Sant'ana era invasivo; egocéntrico. Incluso algunos de sus allegados lo decían. Una característica suya que yo desconocía, y que el libro revela, es que, a pesar de ser conocido, Sant'ana se sentía solo.

El libro cuenta un poco sobre su infancia; su difícil relación con su padre; su época como inspector de policía; su entrada al periodismo y a la RBS; su lado fiestero; su lado cantante; su relación con los cigarrillos y las apuestas; su relación con la política (Sant'ana fue concejal); su lado paulina; y, por supuesto, su apasionada relación con el Gremio.

El libro, de lectura fácil, sirvió como recordatorio de los viejos tiempos del periodismo; de Porto Alegre; de ​​la Sala de Redacción; del Gremio... Pero también sirvió para mostrar, en mi opinión, que Sant'ana era un pesado.

Italian:

Amici miei, confesso che non mi piaceva Paulo Sant'ana. Lo trovavo noioso. Ma mi piace conoscere le storie delle persone. Ecco perché ho letto la sua biografia, scritta da Márcio Pinheiro, autore anche della biografia di Fernando Ernesto, che ho recensito qui per voi alla fine del 2022.

Paulo Sant'ana: Il genio indomito è stato pubblicato da Editora AGE. Sant'ana, per me, non era il genio che diceva di essere, ma aveva i suoi meriti. È stato il primo a partecipare a tutti e tre i media qui nel Rio Grande do Sul: giornali, radio e TV. Sant'ana ha difeso il Grêmio con le unghie e con i denti. Questo, a mio parere, ha contribuito a plasmare la sua leggenda.

Ma Sant'ana era invadente, egocentrico. Anche alcune delle persone a lui più vicine lo dicevano. Una sua caratteristica di cui non ero a conoscenza, e che il libro rivela, è che, nonostante fosse molto conosciuto, Sant'ana si sentiva solo.

Il libro racconta un po' della sua infanzia; del suo difficile rapporto con il padre; del suo periodo come ispettore di polizia; del suo ingresso nel giornalismo e nella RBS; del suo lato festaiolo; del suo lato canoro; del suo rapporto con le sigarette e il gioco d'azzardo; del suo rapporto con la politica (Sant'ana era consigliere comunale); del suo lato Pablo; e, naturalmente, del suo rapporto appassionato con il Grêmio.

Il libro, di facile lettura, è servito a ricordare i vecchi tempi del giornalismo; di Porto Alegre; della Redazione; del Grêmio... Ma è servito anche a dimostrare, a mio parere, che Sant'ana era una persona noiosa.

French:

Mes amis, j'avoue que je n'aimais pas Paulo Sant'ana. Je le trouvais ennuyeux. Mais j'aime connaître l'histoire des gens. C'est pourquoi j'ai lu sa biographie, écrite par Márcio Pinheiro, qui a également écrit celle de Fernando Ernesto, dont j'ai fait la chronique ici fin 2022.

Paulo Sant'ana : Le Génie Indomptable a été publié par Editora AGE. Pour moi, Sant'ana n'était pas le génie qu'il prétendait être, mais il avait ses qualités. Il a été le premier à participer aux trois médias du Rio Grande do Sul : presse écrite, radio et télévision. Sant'ana a défendu Grêmio bec et ongles. C'est ce qui, à mon avis, a contribué à forger sa légende.

Mais Sant'ana était envahissant, égocentrique. Même certains de ses proches le disaient. Une caractéristique que j'ignorais, et que le livre révèle, est que, malgré sa renommée, Sant'ana se sentait seul.

Le livre raconte un peu son enfance ; sa relation difficile avec son père ; son passage comme inspecteur de police ; son entrée dans le journalisme et à la RBS ; son côté fêtard ; son côté chanteur ; sa relation avec la cigarette et le jeu ; sa relation avec la politique (Sant'ana était conseiller municipal) ; son côté Pablo ; et, bien sûr, sa relation passionnée avec Grêmio.

Le livre, facile à lire, a rappelé l'époque du journalisme ; Porto Alegre ; la rédaction ; Grêmio… Mais il a aussi permis de montrer, à mon avis, que Sant'ana était un homme ennuyeux.

Chinese:

朋友们，我承认我不喜欢保罗·桑塔纳。我觉得他很无聊。但我喜欢了解别人的故事。所以我读了马尔西奥·皮涅罗写的他的传记，他还写了费尔南多·埃内斯托的传记，我在2022年底在这里为你们评论过这本书。

保罗·桑塔纳：不屈不挠的天才由《AGE》杂志出版。在我看来，桑塔纳并非他自称的天才，但他也有自己的优点。他是南里奥格兰德州第一个同时参与报纸、广播和电视三大媒体的人。桑塔纳全力维护格雷米奥。在我看来，这有助于塑造他的传奇。

但桑塔纳咄咄逼人，以自我为中心。就连他最亲近的人也这么说。他有一个我之前没有意识到的特质，而这本书也揭示了这一点：尽管桑塔纳声名显赫，但他却感到孤独。

这本书讲述了他的童年；他与父亲的艰难关系；从警官生涯开始；他进入新闻界并加入苏格兰皇家银行的经历；他热爱派对的一面；他唱歌的一面；他与香烟和赌博的关系；他与政治的关系（桑塔纳曾担任市议员）；他巴勃罗式的一面；当然，还有他与格雷米奥的激情关系。

这本书通俗易懂，让人回想起新闻业的昔日岁月；阿雷格里港；《新闻编辑室》；格雷米奥……但在我看来，它也展现了桑塔纳的无聊之处。